Основні напрямки вдосконалення фінансової стійкості підприємства ВАТ "Побузький хлібозавод"
Види фінансового стану підприємства, методичні аспекти, мета, завдання та основні напрямки його аналізу. Комплексний аналіз фінансового стану діяльності на прикладі ВАТ "Побузький хлібозавод". Напрямки вдосконалення фінансової стійкості підприємства.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.04.2011 |
| Размер файла | 291,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні та методичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства
- 1.1 Поняття та види фінансового стану підприємства
- 1.2 Мета і завдання аналізу фінансового стану підприємства
- 1.3 Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства
- 1.4 Методи аналізу фінансового стану підприємства
- Розділ 2. Комплексний аналіз фінансового стану діяльності ВАТ “Побузький хлібозавод”
- 2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ “Побузький хлібозавод”
- 2.2 Загальна оцінка стану коштів ВАТ “Побузький хлібозавод”
- 2.3 Аналіз активів підприємства і дебіторської заборгованості
- 2.4 Аналіз власного капіталу, пасивів підприємства і кредиторської заборгованості
- 2.5 Оцінка та характеристика ліквідності
- 2.6 Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ “Побузький хлібозавод”
- Розділ 3. Напрямки вдосконалення фінансової стійкості підприємства
- 3.1 Підходи до покращення методики оцінки платоспроможності підприємства
- 3.2 Пропозиції щодо створення ефективності інформаційної бази, як основи підвищення фінансової стійкості
- Висновки
Вступ
Метою написання дипломної роботи є аналітичне дослідження фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ “Побузький хлібозавод” та розробка пропозицій стосовно її підвищення.
Для досягнення цієї мети у роботі вирішені наступні завдання:
здійснено загальну оцінку стану коштів підприємства;
проведено аналіз активів підприємства і дебіторської заборгованості;
проведено аналіз власного капіталу, пасивів підприємства і кредиторської заборгованості;
здійснено оцінку за характеристикою ліквідності;
проведено аналіз платоспроможності підприємства;
проведено аналіз імовірності банкрутства;
визначено глибину фінансової кризи.
Інформаційною базою для написання курсової роботи стали законодавчі та нормативні документи, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання; дані органів державної статистики, періодичні видання та показники діяльності ВАТ “Побузький хлібозавод”.
Аналіз фінансової стійкості підприємства перш за все є необхідним для керівника свого власного підприємства, щоб мати інформаційну базу для ефективного управління його діяльністю.
Управління фінансами підприємства (фінансовий менеджмент) здійснюється з чотирьох основних напрямків:
моніторинг (аналіз платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості) та управління фінансовим станом підприємства;
податкове планування (мінімізація податкових сплат);
кредитно-фінансова політика (механізм залучення власних та позичкових коштів через систему трастового управління; випуск акцій, облігацій; управління статутним фондом тощо);
облікова політика підприємства (управління собівартістю продукції).
Моніторинг полягає у регулярному аналізі фінансового стану підприємства та визначенні тенденцій його змін як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Саме він і є метою нашого вивчення.
Аналіз фінансової стійкості підприємства - не нове явище. Корисність його існування визначена часом. Найбільшою популярністю користується так званий експрес-аналіз балансу. Чому “експрес”? Тому що швидкий. Його суть полягає в тому, що за даними балансу підприємства, враховуючи тільки співвідношення окремих розділів балансу підприємства, можна охарактеризувати його фінансову незалежність, фінансову автономність, ліквідність, платоспроможність тощо. Це досягається за допомогою використання певних формул і порівняння отриманих результатів з нормативними значеннями. Зауважимо, що експрес-аналіз балансу підприємства не є повним аналізом фінансового стану підприємства.
Основною інформаційною базою для аналізу є баланс підприємства як певна фотографія фактичного стану справ. Аналіз змін фінансового стану по місяцях дозволяє визначати в момент виникнення як позитивні, так і негативні тенденції розвитку підприємства. Іншими словами, якщо ви маєте уявлення про те, до якого стану повинно прийти підприємство до кінця року, то, регулярно контролюючи траєкторію руху, ви зможете підвести ваше підприємство до бажаного рівня із високим ступенем вірогідності.
Фактично же інформація про реальний стан справ, а саме бухгалтерський баланс формується через місяць після закінчення фінансового періоду та має скоріш констатуючий чим аналітичний характер.
Загальна методика аналізу фінансової стійкості підприємства має наступні блоки:
загальна оцінка фінансового стану та його зміни за звітний період;
аналіз фінансової стійкості підприємства;
аналіз ліквідності балансу;
аналіз фінансових коефіцієнтів.
фінансова стійкість аналіз
Загальна оцінка фінансового стану підприємства за даними балансу, а також аналіз фінансової стійкості є підгрунтям, з якого повинні логічно розвиватись інші блоки аналізу фінансового стану підприємства.
Аналіз ліквідності балансу дозволяє оцінити поточну платоспроможність підприємства й дати висновки про можливе збереження фінансової рівноваги й платоспроможності у майбутньому.
Аналіз фінансових коефіцієнтів дає можливість порівнювати фінансовий стан певного підприємства із станом конкурентів та із ринковими показниками, а також оцінити динаміку фінансового стану підприємства за певну кількість звітних періодів.
Поступове формування балансу підприємства з метою його подальшого своєчасного аналізу можливо лише при наявності відповідних фахівців та технічної бази.
Підприємства, які бажають мати реальні шанси на успіх у ринкових умовах повинні починати роботу щодо налагодження нових систем обліку й контролю, утворення сучасної інформаційної бази.
Розділ 1. Теоретичні та методичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства
1.1 Поняття та види фінансового стану підприємства
Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого б воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи у ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною при формуванні фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття ”фінансовий стан” дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.
Єдиною метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка фінансового стану підприємства як стійкого, нестійкого або кризового; динаміка його за певний період (що характеризує ефективність управління за часом); характеристика здатності підприємства до саморозвитку (тобто визначення позитивних перспектив діяльності підприємства для подальшого співробітництва з ним).
Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансову стійкість підприємства. У системі об'єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль. Чому? Тому що фінансова стійкість підприємства - це його здатність функціонувати і розвиватися так, щоб зберігати рівновагу між активами і власним капіталом та зобов'язаннями в умовах впливу зовнішніх факторів (які не залежать від підприємства і які важко спрогнозувати) і внутрішніх факторів (яких дуже багато та які треба вчасно врахувати - їх ефективне врахування свідчить про високий професійний рівень керівництва підприємства). Стійкий фінансовий стан підприємства - це гарантія постійної платоспроможності та його інвестиційної привабливості.
На сьогоднішній день багато вітчизняних підприємств працює збитково. Наслідком збитковості є глибока фінансова криза та неплатоспроможність підприємства, що в свою чергу є підставою відкриття проти нього справи про банкрутство.
У випадку, коли виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, концепція розвитку відсутня - таке підприємство доцільно ліквідувати.
Цьому є альтернатива - фінансове оздоровлення. Головним критерієм прийняття рішення щодо санації або ліквідації підприємства є його санаційна спроможність, яка визначається спроможністю до виживання та продовженню життєдіяльності.
Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей, які визначають його спроможність до проведення фінансової санації, а саме:
а) стійка позиція на ринку та реальні можливості збільшення обсягів реалізації;
б) конкурентні переваги;
в) виробничий та кадровий потенціал;
г) реальна санаційна концепція.
Економічними критеріями стійкої санаційної спроможності підприємства є його спроможність щодо забезпечення ліквідності, поновлення доходності і отримання конкурентних переваг. Вказані кількісні та якісні величини тісно взаємопов'язані між собою. Так, досягнення конкурентних переваг можливо при стійкій ліквідності та платоспроможності, в той же час, орієнтація тільки на забезпечення ліквідності забезпечує життєспроможність підприємства тільки на короткостроковий період.
З правової точки зору, санаційно спроможним підприємство буде лише у тому випадку, якщо воно в змозі підтримувати фінансову рівновагу на довгостроковий період, тобто, існують можливості для відбудови та зберігання стабільної платоспроможності. У кредиторів не буде в цьому випадку підстав звертатись із позовом до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство.
Якщо підприємство має нестійкий фінансовий стан, але може відтворити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також реальні можливості для залучення фінансових ресурсів зовнішнього сектора, то робиться висновок про доцільність проведення санації суб'єкта господарювання.
1.2 Мета і завдання аналізу фінансового стану підприємства
Господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. У зв'язку з цим з певністю можна твердити, що не існує жодних сторін діяльності підприємства, жодних управлінських рішень, що безперервно приймаються для її здійснення, як би, на перший погляд вони не були віддалені від суто фінансових процесів (наприклад, зміна технології виробництва, запровадження того чи іншого режиму робочого дня, запровадження нормативної бази використання трудових і матеріальних ресурсів чи системи контролю за її дотриманням, кадрової перестановки тощо), які не були б пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємства через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємств - як фінансову діяльність. Такий підхід несумісний, зокрема, з виділенням так званого “фінансового” аналізу в системі аналітичних дисциплін, розглядом його як складової частини економічного аналізу. Економічний аналіз діяльності підприємств “нефінансовим" бути не може, а тому доцільно говорити про фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств.
Отже, під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємств слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення доходності (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності.
Зміст і завдання фінансово-економічного аналізу залежать від соціально-економічного устрою, в умовах якого функціонує підприємство. В умовах одержавленої адміністративно-командної економіки головним в аналізи були насамперед оцінка виконання підприємствами централізовано затверджуваних планових завдань (головним чином кількісних показників виробництва і реалізації продукції) і визначення відповідності господарської діяльності підприємства економічній стратегії панівної політичної партії. В ринковій економіці зміст і завдання аналізу докорінно змінюються адекватно змінам, які відбуваються у характері і цілях господарської діяльності підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої форми власності і організаційно-правової форми функціонування.
По-перше, це об'єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Оскільки результати фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінах доходності і рентабельності, у коло аналітичних задач, які розв'язуються в процесі аналізу, включають задачі, пов'язані з оцінкою ефективності використанні всіх ресурсів, якими розпоряджається підприємство, а саме: матеріальних (включаючи основні засоби й оборотні кошти), нематеріальних активів, трудових і фінансових ресурсів. Оцінка результатів діяльності підприємства повинна здійснюватися як на рівні господарюючого суб'єкта в цілому, так і на рівні його структурних підрозділів (філія, цех, дільниця тощо).
Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначенням рівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємства у ринковій економіці, яка через об'єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб'єкту господарювання гарантії від банкрутства. І хоч у практичній діяльності підприємств управлінські рішення, спрямовані на підтримку певного рівня ліквідності розміщення фінансових ресурсів у активи, нерідко вступають у протиріччя з міркуваннями щодо рентабельності роботи, від таких рішень відмовлятися не можна; задача ж аналізу - дати оцінку оптимальності таких рішень і в першу чергу виявити, чи не створюється при цьому зайвий “запас міцності” щодо ліквідності на шкоду рентабельності.
Наступним важливим і найбільш трудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів, які визначили той або інший результат фінансово-господарської діяльності підприємства, їх взаємозв'язків і причинних зв'язків між управлінськими рішеннями, які приймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу, і досягнутими результатами. Одночасно на цьому етапі аналізу розв'язується безліч задач, пов'язаних з визначенням наявних резервів підвищення ефективності функціонування підприємства, намічаються шляхи і засоби мобілізації цих резервів, зокрема через ліквідацію причин виявлених недоліків у роботі.
Одним із ефективних засобів управління підприємницькою діяльністю є її планування і оцінка виконання намічених планів (графіків, кошторисів) з кількісних і якісних показників діяльності підприємства. У ході фінансово-економічного аналізу вирішуються завдання, пов'язані як з оцінкою рівня виконання намічених планів (бізнес-планів), так і якості самих планів, їх спрямованості на досягнення підприємством найвищих результатів. Хибним є погляд на планування лише як на рудимент неефективної адміністративно-планової економіки: в умовах ринкової економіки роль планування (особливо внутрішньогосподарського) навіть підвищується. Якщо плани складені грамотно і враховують усі резерви, які є в розпорядженні підприємства, якщо на підприємстві діє ефективна система контролю за виконанням планових завдань на всіх ланках підприємницької діяльності, це є запорукою успішного досягнення високих кінцевих результатів. Такі плани, з іншого боку, є базою для виявлення резервів подальшого зростання якості роботи підприємства.
Основним принципом вирішення завдань фінансово-економічного аналізу є принцип комплексності, системного підходу. Для досягнення успіху у ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі економічних явищ. Всі вони повинні бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості. Для того, щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватись лише низкою безладних перерахувань і констатацій, локальних висновків.
Системний підхід передбачає вивчення і аналіз будь якого об'єкта як єдиного цілого, єдиної системи, економічне явище в цілому не можна дослідити, якщо насамперед чітко не сформульовані проблема, мета і критерії оцінки її досягнення, якщо не досліджені і не вивчені всі сторони явища у їх зв'язках і взаємозалежностях, не визначені система пріоритетів у дослідженні (ієрархічність) і основна ланка (тобто найсуттєвіший елемент цієї системи).
Виконання завдань аналізу ґрунтується також на дотриманні принципу науковості і принципу оперативності. Перший з них передбачає використання у методології аналізу знань і досягнень економічної теорії, статистики, бухгалтерського обліку, математики, інших теоретичних і прикладних наук, економіки і фінансів відповідних галузей сфери підприємництва. Принцип оперативності полягає у тому, що фінансово-економічний аналіз повинен здій2снюватись у таких обсягах і тоді, коли виникає потреба виявити причини недоліків у роботі підприємства і розробити шляхи підвищення її ефективності. У такому разі результати аналізу можуть бути оперативно враховані при прийнятті управлінських рішень.
1.3 Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства
Питання організації аналізу фінансового стану підприємства, його інформаційного забезпечення тісно пов'язані з класифікацією аналізу на зовнішній та внутрішній.
Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться службами даного підприємства Для проведення більш-менш ґрунтовного аналізу (а взагалі він необмежений) основним джерелом інформації виступає фінансова звітність підприємства, також використовуються дані первинного, аналітичного бухгалтерського обліку, нормативна і планова інформація.
Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться з метою:
забезпечити планомірне надходження грошових коштів;
розмістити капітал (власний та залучений) таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства із виключенням ризику банкрутства;
забезпечити максимальний прибуток;
збільшити активи підприємства, при цьому постійно підтримуючи високий рівень платоспроможності і рентабельності.
Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться для покращення якості управління постачальницької, господарської, виробничої, збутової, фінансової діяльності підприємства.
При цьому аналізуються такі питання як:
наявність та розміщення капіталу, його структура, інтенсивність та ефективність його використання;
фінансова незалежність, ступінь фінансового ризику;
збільшення активів підприємства, його оптимальна структура, показники ліквідності;
ступінь виробничого ризику;
платоспроможність та інвестиційна привабливість;
ризик банкрутства;
визначення зони беззбиткового обсягу виробництва (запасу фінансової стійкості).
Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства - глибший і більш комплексний, ніж зовнішній, оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх джерел облікової та позаоблікової інформації.
Зазначимо, що внутрішній аналіз фінансового стану підприємства є складовою частиною управлінського обліку.
Управлінський аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.
Як аналітичні задачі в управлінському аналізі фігурують складніші об'єкти аналізу (наприклад, глибоке обґрунтування бізнес-планів, вивчення впливу структури витрат на виробництво на рентабельність підприємства, вплив на рентабельність оборотності оборотних коштів та амортизаційної політики, оптимальність с точки зору максимізації прибутку інвестиційних портфелів, вплив роботи окремих структурних підрозділів підприємства на загальні результати діяльності підприємства та їм подібні).
Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом дуже високі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу для використання керівництвом підприємства залежить насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами й прийомами аналізу.
Проте, крім управлінського обліку, існує й фінансовий облік, мета якого - формування фінансової звітності підприємства. Згідно з п.4 НСБО 1 “метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства”. При цьому “ фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
1) придбання, продажу і володіння цінними паперами;
2) участі у капіталі підприємства;
3) оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
4) забезпеченості зобов'язань підприємства;
5) визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
6) регулювання діяльності підприємства;
7) інших рішень” (відповідно до п.6 НСБО 1)
Звідси зрозуміло, що фінансова звітність підприємства використовується для зовнішнього аналізу фінансового стану підприємства, що проводиться інвесторами, кредиторами, постачальниками, фінансовими та податковими органами, аудиторськими фірмами, органами статистики тощо.
Питання, які для себе з'ясовують ці зовнішні користувачі фінансової звітності, різні, але деякі є спільними. Основним користувачем фінансової звітності є інвестори (дійсні та потенційні). Тому фінансова звітність містить у собі всю необхідну інформацію для задоволення їх потреб. Головне питання, що виникає у зовнішніх користувачів інформації і яке з'ясовує зовнішній аналіз фінансового стану підприємства, є визначення і встановлення доцільності співробітництва з конкретним підприємством. Їх цікавить високий рівень платоспроможності підприємства, висока рентабельність, певна активність управління активами. Крім того, кожного цікавлять і особливі показники. Так, дійсних і потенційних інвесторів цікавить величина прибутку (за звітний період і за попередній) в цілому, а також прибутковість акцій, власного капіталу тощо. Банки-кредитори перш за все зацікавлені у високих показниках ліквідності, що залежать як від величини поточних зобов'язань, так і від структури активів. Довгострокових кредиторів цікавить величина власного капіталу підприємства, достатність резервного фонду, величина прибутку, виробничі потужності, строк їх освоєння, операційний цикл. Замовників цікавить період існування підприємства, прибуток, величина дебіторської і кредиторської заборгованості, ефективність управління активами тощо.
На проведенні аналізу на основі публічної фінансової звітності існує багато типових методик, оскільки вихідна інформація уніфікована відповідними стандартами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності.
Природно, що число аналітичних задач, їх складність обмежені даними цієї досить небагатої інформаційної бази.
Як зовнішній, так і внутрішній аналіз фінансового стану підприємства диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний аналіз.
Поточний аналіз фінансового стану підприємства здійснюється після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного (або ретроспективного, бо вивчається діяльність підприємства за час, що минув) аналізу виступають: об'єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністю підприємства. Саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим; він, з одного боку, використовує матеріали оперативного аналізу, а з другого боку, виступає базою перспективного аналізу.
Оперативний аналіз фінансового стану підприємства здійснюється повсякденно, він наближений за часом до моменту здійснення певних економічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-господарської діяльності підприємства, виступає знаряддям оперативного управління нею. Особливістю проведення оперативного аналізу є використання оперативної інформації - первісних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов'язана відносна наближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.
Перспективний аналіз фінансового стану підприємства базується на вивченні різноманітних явищ у сфері фінансово-господарської діяльності з метою прогнозування на майбутнє. Особливість перспективного аналізу - використання даних про роботу підприємства за минулий (досить тривалий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.
За цілями здійснення аналіз результативності діяльності підприємства можна поділити на різні форми залежно від об'єктів дослідження, масштабів діяльності, обсягів дослідження, періоду проведення.
За об'єктами дослідження можна виділити аналіз результативності процесів: праці, розподілу чистої продукції, розподілу чистого прибутку тощо.
За масштабами діяльності можна виділити такі форми аналізу результативності діяльності підприємства:
результативності по підприємству в цілому. В процесі такого аналізу предметом вивчення є формування і використання рівня результативності на підприємстві загалом без виділення окремих його структурних підрозділів;
результативності діяльності структурного підрозділу (центру відповідальності). Ця форма аналізу ґрунтується в основному на результатах управлінського обліку підприємства;
результативності діяльності підприємства з окремої операції. Предметом такого аналізу може бути рівень результативності з окремих комерційних угод, окремих операцій, пов'язаних із короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладами, окремих здійснених реальних проектів та інших операцій.
За обсягом дослідження можна виділити повний і тематичний аналіз результативності діяльності підприємства. Повний аналіз провадиться з метою вивчення усіх аспектів формування і використання її рівня в комплексі. Тематичний аналіз результативності діяльності підприємства обмежується лише окремими аспектами формування і використання її рівня. Предметом тематичного аналізу може бути вивчення впливу податкової політики, що проводиться підприємством, на формування затрат, доходів і прибутку, ефективність вибраної політики формування рівня результативності, а також аналіз альтернатив можливого використання рівня результативності
1.4 Методи аналізу фінансового стану підприємства
Відштовхуючись від філософського визначення методу як сукупності способів (теоретичного) дослідження предмета науки, під методом аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності, економічного обґрунтування управлінських рішень.
В основу методу аналізу фінансового стану підприємства покладено діалектичний метод, який є предметом дослідження філософії та єдиним способом наукового дослідження, отримання правдивих економічних знань, за допомогою таких форм та способів наукового пізнання, як статистичні спостереження: обробка отриманого матеріалу через аналіз і синтез; індукція та дедукція; системний підхід; розробка гіпотез та їх перевірка; проведення експериментів; розробка моделей у логічних та математичних формах.
Для методу аналізу фінансового стану підприємства характерні такі особливості: використання системи взаємопов'язаних показників при вивченні господарських явищ і процесів; установлення причинно-наслідкових змін та залежності, які зумовлюють вплив головних факторів на досліджувані показники; встановлення й вимір взаємозв'язку та взаємозалежності показників, які визначаються об'єктивними умовами виробництва та обороту товарів.
Розглянуті особливості методу аналізу фінансового стану підприємства розкриваються через сукупність технічних прийомів, які використовуються для проведення аналітичних розрахунків по різних напрямах діяльності підприємств, економічних явищ і процесів. Якщо аналітичне дослідження по кожному показнику умовно розділити на три основних етапи (підготовчий, основний та заключний), всю сукупність технічних прийомів відповідно до вказаних етапів можливо згрупувати у вигляді табл.1.1.
Таблиця 1.1 - Технічні прийоми економічного аналізу по етапах аналітичного процесу
|
№ |
Етап |
економічного аналізу |
|||
|
п/п |
Технічний прийом |
підготовчий |
основний |
заключний |
|
|
1 |
Аналітичні групування |
х |
|||
|
2 |
Обчислення середніх та відносних величин |
Х |
|||
|
3 |
Динамічні ряди |
х |
|||
|
4 |
Вибіркові прийоми |
х |
|||
|
5 |
Перерахунок показників |
х |
|||
|
6 |
Балансові зіставлення |
х |
х |
||
|
7 |
Порівняння |
х |
|||
|
8 |
Деталізація показників |
х |
|||
|
9 |
Кореляційні прийоми |
х |
|||
|
0 |
Математичне програмування |
х |
|||
|
11 |
Теорія ігор і масового обслуговування |
х |
|||
|
12 |
Статистичне моделювання (випробувань монте-карло) |
х |
|||
|
13 |
Елімінування |
х |
|||
|
14 |
Сучасні ЕОМ |
х |
|||
|
15 |
Матричне обчислення |
х |
х |
||
|
16 |
Графічні прийоми |
х |
х |
||
|
17 |
Комплексне використання техтехніч- |
хх |
х |
||
|
технічних прийомів |
х |
Примітка:
Знаком "х" позначена можливість використання прийому на відповідному етапі економічного аналізу.
На показники діяльності підприємств впливають різноманітні фактори, для розрахунку впливу яких найчастіше використовується елімінування.
Останнім часом набувають поширення соціологічні методи аналізу, які передбачають дослідження окремих сторін діяльності підприємства шляхом опитування через систему спеціально підготовлених тестів для різних груп учасників виробничого процесу та споживачів продукції. На особливу увагу заслуговує анкетний метод дослідження, сфера та мета його застосування як одна із форм уточнення та підтвердження достовірності інформації, логічного дослідження.
В процесі проведення комплексного аналізу підприємства використовують різноманітні методи й засоби.
Основні з них:
опитування (анкетування) співробітників;
факторний аналіз відхилень;
аналіз слабких та сильних місць (SWOT-аналіз)
розробка сценаріїв;
портфельний аналіз;
метод елімінування;
ноль-базис бюджетування;
вартісний аналіз;
трендовий аналіз.
Дані методи широко використовуються в практиці аналізу підприємств в країнах з розвиненою ринковою економікою. В Україні більшість вказаних методів тільки починає застосовуватись; вони приходять на зміну методикам аналізу, які використовувались при адміністративно-командній системі управління і не враховували ринкових умов, в яких зараз працюють підприємства.
Повний аналіз фінансового стану підприємства включає:
1) оцінку динаміки й структури валюти балансу;
2) аналіз власного капіталу;
3) аналіз залученого капіталу і кредиторської заборгованості;
4) оцінку ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;
5) аудит реальних і фінансових інвестицій;
6) аналіз дебіторської заборгованості;
7) аналіз Cash-Flow;
8) оцінку ділової активності підприємства.
Виходячи із загальновідомих підходів до управління господарською діяльністю підприємства, що застосовуються для розв'язування конкретних завдань управління, можна відзначити такі основні системи проведення аналізу результативності діяльності підприємства: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз ризиків, аналіз коефіцієнтів, інтегральний аналіз.
Горизонтальний (або трендовий) аналіз результативності ґрунтується на вивченні динаміки окремих її показників у часі. В процесі використання цієї системи аналізу визначаються загальні тенденції зміни її рівня. Можна виділити такі види горизонтального (трендового) аналізу:
порівняння показників результативності звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, із показниками попереднього місяця, кварталу, року);
порівняння показників результативності звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного року з аналогічними показниками другого кварталу попереднього року). Цей вид аналізу можна застосовувати на підприємствах з яскраво вираженими сезонними коливаннями господарської діяльності;
порівняння показників результативності за ряд попередніх періодів. Метою цього виду аналізу є виявлення тенденцій зміни окремих показників у динаміці. Результати такого аналізу зручно оформляти графічно.
Усі види горизонтального (трендового) аналізу результативності діяльності доповнюються звичайно дослідженням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних її показників. Використовуючи результати таких досліджень, можна побудувати відповідні факторні моделі, які потім можна використати в процесі планування окремих показників.
Вертикальний (або структурний) аналіз результативності ґрунтується на структурному розкладі агрегованих показників результативності. В процесі застосування цієї системи аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованого показника результативності. В процесі регулювання результативності можна виділити такі види вертикального (структурного) аналізу:
структурний аналіз результативності, сформованої за окремими сферами діяльності. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються показники результативності щодо операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Такий аналіз дає змогу оцінити операційну, інвестиційну, фінансову діяльність підприємства;
структурний аналіз результативності за окремими видами продукції. Ступінь агрегованості номенклатури продукції визначається при цьому самим підприємством. Такий аналіз дає можливість оцінити ефективність діяльності підприємства за випуском окремих видів продукції;
структурний аналіз результативності процесу праці, процесу розподілу чистої продукції, процесу розподілу чистого прибутку. Такий аналіз дає змогу оцінити ефективність політики підприємства за використанням матеріальних і фінансових ресурсів, доходів, прибутку, ефективність податкової політики тощо;
структурний аналіз результативності активів. Результати цього аналізу дають можливість оцінити політику підприємства у галузі формування і використання активів підприємства;
структурний аналіз результативності капіталу. Результати цього аналізу дають змогу оцінити політику підприємства у галузі використання власного та позичкового капіталу.
Порівняльний аналіз результативності діяльності підприємства ґрунтується на зіставленні значень окремих груп аналогічних її показників між собою. Для практики регулювання результативності діяльності підприємства можна виділити такі види порівняльного її аналізу:
порівняльний аналіз показників рівня результативності діяльності даного підприємства і середньогалузевих. Такий аналіз проводять із метою оцінки конкурентної позиції підприємства за рівнем господарювання і виявлення резервів оптимізації результативності його господарської діяльності. Об'єктом такого аналізу є показники операційної діяльності підприємства;
порівняльний аналіз показників результативності діяльності даного підприємства і підприємств-конкурентів. Такий аналіз проводиться підприємством для визначення конкурентної позиції підприємства у рамках конкретного регіонального ринку відповідної продукції і розробки заходів щодо її оптимізації;
порівняльний аналіз показників результативності діяльності окремих центрів відповідальності або структурних підрозділів підприємства. Такий аналіз проводять із метою удосконалення діяльності окремих центрів відповідальності або підрозділів підприємства;
порівняльний аналіз звітних і планових показників результативності діяльності підприємства. У процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення показників результативності діяльності підприємства від планових (нормативних) і визначаються причини цих відхилень. Такий аналіз можна використати для контролю процесу поточного формування рівня результативності діяльності підприємства і внесення необхідних змін у напрямі оптимізації його господарської діяльності.
Аналіз рівня ризиків необхідно проводити разом із аналізом результативності операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що рівень результативності діяльності підприємства прямо пропорційний відповідному рівню ризику. В зв'язку з цим система аналізу рівня ризиків повинна бути складовою процесу регулювання результативності діяльності підприємства. Цей аналіз здійснюється за загальноприйнятою методикою.
Аналіз коефіцієнтів (R-аналіз) ґрунтується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. Відповідні коефіцієнти і формули для їх розрахунку зазначені в таблиці. Вони являють собою різноманітні індекси, пов'язані з результативністю діяльності підприємства. Аналіз індексів результативності дає змогу виявити резерви удосконалення господарської діяльності підприємства.
Інтегральний аналіз результативності діяльності підприємства дає змогу отримати узагальнену характеристику умов формування її рівня. В основу цієї системи аналізу можна покласти закони зміни результативності процесу праці, процесу розподілу чистої продукції. Відповідні формули містять декілька складових частин, що характеризують окремі сторони зазначених процесів. Аналізуючи кожну із складових частин, можна виявити відповідні резерви оптимального функціонування підприємства з погляду результативності.
Використання зазначених систем і методів аналізу результативності діяльності підприємства на основі кінцевих фінансових результатів дадуть змогу підвищити ефективність регулювання її на підприємстві.
Розділ 2. Комплексний аналіз фінансового стану діяльності ВАТ “Побузький хлібозавод”
2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ “Побузький хлібозавод”
Побузький хлібозавод розпочинає свою історію з 1957 р. Заснований в цьому році завод мав лише 1 цех площею 510 квадратних метрів. Перша реконструкція заводу була проведена у 1964 р., що дало змогу розширити виробництво та збільшити обсяг виготовленої продукції. В1974 р. була проведена друга реконструкція заводу. У 1996 році, підтримуючи політику уряду України на роздержавлення, Побузький хлібозавод було реорганізовано у ВАТ “Побузький хлібозавод”.
Згідно установчих документів ВАТ “Побузький хлібозавод” є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку та штамп зі своєю повною назвою.
Крім виробничих площ, підприємство має свою торговельну мережу, а саме: 14 торгівельних точок у вигляді павільйонів, магазинів, та виїздної торгівлі на автомобілях.
ВАТ “Побузький хлібозавод” також є власником млина. З метою забезпечення зберігання сировини, підприємство викупило частину площ місцевого елеватора.
Відкрите акціонерне товариство “Побузький хлібозавод” створене у відповідності з Законом України “Про підприємства”. “Про господарські товариства”, “Про цінні папери та фондову біржу" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 474 від 25.01.1996 року шляхом приватизації державного підприємства.
Засновником підприємства були Регіональне відділення фонду державного майна України по Кіровоградській області та акціонери.
Розмір статутного фонду станом на 01.01.2001 року складає 597,4 тис. грн. Статутний фонд підприємства розподілений на 2389600 акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Усі акції є простими іменними.
Фінансовим управлінням облдержадміністрації за № 195/1/88 від 25.03.1996 року було зареєстровано випуск іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна в кількості 2389600 штук на загальну суму 597400 грн.
Державна частка майна в статутному фонді товариства складала 11,25% або 268830 акцій. За рішенням власника державної частки товариства (ФДМУ) зазначені акції були запропоновані до продажу через систему біржових торгів, тобто до продажу на Київській міжнародній фондовій біржі.
Згідно біржового контракту № 42/08-Ф від 30.07.1998р. який укладено між ВАТ “Побузький хлібозавод” та Київською фондовою біржею, було придбано 5000 акцій, а згідно договору між ВАТ “Побузький хлібозавод” та АТЗТ “Регіон-центр" було придбано акцій в кількості 263830 штук на суму 65957,5 гривень.
18.09.1998р. згідно розпорядження ФДМУ № 1630-РРА, після повної оплати, акції стали власністю товариства. Наказом РВ ФДМУ по Кіровоградській області від 12.10.1998р. № 1296 було засвідчено про відсутність державної частки у майні товариства.
Згідно рішення загальних зборів акціонерів від 14.04.1999 р. зазначені акції було перерозподілено між робітниками-акціонерами. Серед акціонерів підприємства відсутні фізичні особи, що володіють понад 10% статутного фонду.
Реалізація основних видів продукції ВАТ “Побузький хлібозавод” за 2000 р. склала 25377,1 тис. грн., що на 1030,8 тис. грн. більше ніж у відповідному періоді минулого року. Взаємозаліки на підприємстві відсутні.
Найбільший попит серед продукції підприємства мають хлібобулочні вироби яких за 1999-2000 pp. реалізовано 56783,8 тон, а саме:
в 1999 p. - 31066 тон.
в 2000 p. - 25717,8 тон.
кондитерські вироби, яких відвантажено 591,9 тон, а саме:
в 1999 p. - 281,9 тон.
в 2000 р. - 310 тон.
макаронні вироби, яких відвантажено, а саме:
в 1999 р. - 146,3 тон.
в 2000 р. - 137,8 тон.
Основними покупцями продукції є підприємства та населення Кіровоградської області.
Аналіз обсягу виробництва та основних видів продукції ВАТ “Побузький хлібозавод” свідчить, що ріст обсягу виробництва в порівняних цінах у 2000 р. в порівнянні з 1999 р. становить 104,2 % (І кв. 2001р. в порівнянні з І кв. 2000р. - 107,4%). В натуральному вираженні навпаки мав місце спад виробництва на 16,9 %, а саме обсяг виробництва у 2000-му році складає 83,1 відсотка від аналогічного показника 1999 року.
Збільшення обсягу виробництва як у 2000 р., так і у І кварталі 2001р. відбулося тільки по окремих видах продукції.
Виробництво у 2000 р. кондитерських виробів збільшилось на 110,0 %, макаронних виробів зменшилось до 94.2% проти 1999 року. У І кварталі 2000р. виробництво кондитерських виробів збільшилось на 121,5%. макаронних виробів - на 558,5%.
В зв'язку з пониженням попиту на хлібобулочні вироби, а також внаслідок того, що підприємство припинило реалізацію хлібобулочних виробів таким бюджетним установам, як військові частини та іншим, виробництво хлібобулочних виробів як у 1999р., так і І кварталі 2000р. скоротилось відповідно на 17.2% та 25.7%, що зумовило зниження обсягу реалізації товарів народного споживання. Обсяг товарів народного споживання у 2000 р. в порівнянні з 1999р. становить 95,8% (І кварталу 2001р. в порівнянні з І кварталом 2000 р. - 75,8%).
Значне зростання обсягів реалізованої продукції є наслідком зміни в обліку реалізованої продукції у зв'язку з переходом у 2000р. на роботу по нових стандартах.
Крім того, підприємство одержало додатково виручку від зростання цін на продукцію, що виготовлюється. Зростання цін відбулося внаслідок впливу двох факторів:
- зростання цін на сировину, яке привело до зростання цін на продукцію традиційного асортименту;
- так зване “вимивання дешевих товарів”, а саме виробництво нових видів продукції за достатньо високою ціною, зростання питомої ваги цієї номенклатури в загальному обсязі продукції, що виготовляється.
Станом на 1.01.2000 р. основні фонди становлять 6892,8 тис. грн., станом на 1.01.2001 р. - 6927,5 тис. грн. Питома вага виробничих основних фондів становила 93,1%, невиробничих фондів - 6,9%.
Збільшення основних фондів відбулося за рахунок придбання силових машин та обладнання.
В складі основних фондів найбільшу питому вагу займають будівлі - 56,5% та силові машини і обладнання - 22,9%.
На кінець першого кварталу 2001 року питома вага активної частини основних фондів зменшилась на 0.3%, що не сприяє росту технічної оснащеності підприємства, зростанню фондовіддачі.
Підприємство основними фондами забезпечено достатньо.
За 2000 р. операційні витрати виробництва склали 19512,2 тис. грн. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі витрат становлять матеріальні витрати - 63,5 %, що на 7,4% менше, ніж за 1999 р. В обсязі витрат витрати на оплату праці у звітному періоді складають 10,8%, що на 8,2% менше, ніж у 1999р. В зв'язку із зменшенням питомої ваги оплати праці у звітному періоді відповідно зменшилась питома вага у витратах на виробництво відрахувань на соціальні заходи на 2,0%.
Витрати на 1 грн. товарної продукції за 1999р. становили 0,771 грн. за 2000р. - 0.769 грн. Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції на 0,3% відбулося за рахунок, в основному, скорочення матеріальних витрат.
Підприємство щодня вступає в грошові відносини з іншими господарськими підприємствами. Воно отримує доход від реалізації продукції, здійснює розрахунки з постачальниками, подає в державний бюджет податки та інші обов'язкові платежі. Якісний облік руху грошових засобів і розрахункових операцій являються основою для ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.
2.2 Загальна оцінка стану коштів ВАТ “Побузький хлібозавод”
Комплексний аналіз фінансового стану підприємств розпочинається оцінкою динаміки валюти балансу та його структури. Зменшення валюти балансу порівняно з попереднім періодом - це недобрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зменшилась. Дуже добре, якщо це сталося за рахунок зменшення сум поточних зобов'язань при одночасному зростанні власного капіталу, хоч сума резервного капіталу зменшилась. Але взагалі зменшення валюти балансу сигналізує про деяке згортання діяльності підприємства.
Отже, слід спинитися на причинах згортання. Єдиний для всіх діагноз тут поставити неможливо, адже причини зменшення суми активів у кожного свої. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення. Не зовсім правильна думка, ніби зменшення валюти балансу призводить до втрати платоспроможності. Іноді це є наслідком так званого “чищення” балансу, а саме - звільнення від зайвих зв'язків з іншими суб'єктами. Така ситуація є характерною і для досліджуваного підприємства. Зменшилась дебіторська заборгованість за розрахунками, особливо з бюджетом (52,4 %); значно зменшився резерв сумнівних боргів (85,5 %); на кінець року зросла сума грошових коштів (на 36,9 %).
Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежити порівнюючи абсолютні величини залишків за кожною статтею балансу на кінець періоду із залишками на початку. Таким порівнянням підлягають також підсумкові величини за розділами.
Ознакою незадовільної роботи є наявність простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості. Оскільки окремих статей, які б показували саме прострочену заборгованість, у новій формі балансу не передбачено (ці суми не значаться окремими рядками, а входять до загальних сум кредиторської та дебіторської заборгованості), то при перегляді звітного балансу слід вимагати аналітичні розшифрування за кожним дебітором (кредитором) для прийняття рішення щодо ліквідації таких заборгованостей. Тривожним сигналом може стати зростання абсолютних величин за цими статтями порівняно з попереднім періодом.
Баланс дозволяє дати оцінку загальної вартості майна, що контролюється підприємством, а також кількості оборотних (мобільних) та позаоборотних активів. Реальна оцінка активів необхідна, перш за все, банку для впевненості щодо кредитоспроможності підприємства, якому пропонується кредит, а також підприємствам, які вступають в економічні відносини між собою. Особливо важливою є оцінка фінансових можливостей партнера, коли має місце питання щодо надання йому комерційних кредитів або відстрочки платежу.
Як видно з балансу (форма №1), на початок року вартість коштів в розпорядженні підприємства склала 8593,5 тис. грн., на кінець року вартість коштів в розпорядженні підприємства склала 8460,8 тис. грн. Ця сума зменшилась за рік на 132,7 тис. грн. /8460,8-8593,5/, або на 1,54 %.
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова незалежність від зовнішніх джерел. Коефіцієнт фінансової незалежності (тобто автономії) обчислюється як відношення загальної суми джерел власних коштів до всього балансу. Цей коефіцієнт складає:
а) на початок року -
Кф. н. = 5428,7/8593,5 =0,63;
б) на кінець року -
Кф. н. = 5684,8/8460,8 = 0,67,
що означає - автономність підприємства, тобто фінансова незалежність зросла на 0,04 %.
Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Тому, чим вищим є значення цього коефіцієнту, тим кращим є фінансовий стан підприємства.
У світовій практиці вважається, що загальна сума заборгованості не повинна бути більшою, ніж сума власних джерел фінансування. Це означає, що якщо співвідношення є більшим 0,5, то фінансування діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється у допустимих межах.
Іншим важливим показником фінансової автономності є коефіцієнт залучення позичкових коштів на тривалий термін. Він обчислюється як питома вага довгострокових позичкових коштів в загальному обсязі власних коштів фінансування та прирівняних до них довгострокових позичкових коштів.
Кд. п. к. = Ф1 ряд.480 / (ряд.380 + ряд.480)
В нашому прикладі цей коефіцієнт не обчислюється, тому що довгострокових зобов'язань ВАТ “Побузький хлібозавод” не має.
2.3 Аналіз активів підприємства і дебіторської заборгованості
Стійкість фінансового стану підприємства значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура зазнають постійних змін. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце у балансі, а також інформацію про динаміку цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Подобные документы
Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства. Поняття та види фінансової стійкості. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства ПАТ "Білопільський машзавод". Шляхи поліпшення фінансової стійкості і фінансового стану підприємства.
курсовая работа [709,8 K], добавлен 14.09.2012Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010Організаційно-економічна та господарська діяльність підприємства. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності. Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Напрямки використання чистого прибутку.
курсовая работа [192,9 K], добавлен 10.01.2014Завдання та види фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу щодо оцінки фінансової стійкості підприємства. Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості. Аналіз ефективності використання інформаційних технологій.
дипломная работа [254,9 K], добавлен 06.03.2011Сутність поняття фінансової стійкості. Характеристика показників фінансового стану підприємства з точки зору теорії. Рекомендації щодо підвищення рівня стійкості та платоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану ВАТ "Львівбудкомплектація".
курсовая работа [45,8 K], добавлен 17.01.2011Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008Сутність і призначення аналізу фінансового стану підприємства. Прийоми аналізу. Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства. Прогнозування й розробка моделей фінансового стану об'єкта господарювання. Аналіз руху грошей.
реферат [206,8 K], добавлен 15.07.2008
