Оподаткування доходів фізичних осіб та його вдосконалення

Система прибуткового оподаткування фізичних осіб в Україні не адекватна соціальне орієнтованій ринковій економіці, про що свідчать: високий рівень оподаткування більшості населення, який досягається перш за все заниженням неоподатковуваного мінімуму доходів, недостатнє використання податку для регулювання соціальних процесів, а також податку як засобу перерозподілу доходів і зниження ступеня соціальної нерівності у суспільстві.

3.2 Використання зарубіжного досвіду функціонування податку з доходів фізичних осіб

Понад два століття економічна наука не втрачає надію сформулювати принципи побудови ефективної податкової системи. Але за цей час податковий тягар для людини праці не зменшується.

На перший погляд, питання можна розв'язати досить успішно. Треба тільки постійно стежити за тим, щоб зберігалася рівновага між величиною сплаченого податку і величиною одержаних від уряду благ і послуг, а також створювалися рівні правові відносини між державою і платником податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на такі відносини не тільки в кожному конкретному випадку, але й у загальному вигляді, незалежно від того, які кольори прикрашають політичні сили, що прийшли до влади. Розуміння справедливості щодо податків змінюється залежно від зміни поняття про суть і завдання держави, а також системи виробництва і розподілу доходів. Значна більшість демократичних сил при приході до влади в нинішніх цивілізованих державах світу стає на реальний спрямовує податкові системи на благо свого народу. Практика підтверджує, Що в більшості європейських країн податки успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.

Якщо проаналізувати практику побудови податкових систем у ряді країн Західної Європи і ознайомитися з науковими розробками вчених-економістів від Мірабо і Адама Сміта до сьогодення, то основні принципи Побудови податкової системи держави можна сформулювати так: сума сплаченого податку завжди повинна дорівнювати вартості одержуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид затрат у бюджеті, куди вони будуть направлені; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду; громадяни, платники податків, мають бути проінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту; об'єктом оподаткування може бути тільки дохід, а не його джерело і не розмір витрат; податок повинен бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу; умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові; податок слід стягувати в зручний для платника час і сприятливим для нього методом; при цьому повинна враховуватися дешевизна стягування податків.

На сучасному етапі в розвинутих країнах світу проводиться політика скорочення податків і, зокрема, прибуткового податку з громадян. Спеціалісти вважають, що введення низьких ставок - це неефективний спосіб скорочення податку, тому що вони, як провило, стосуються незначної частини доходів. Високі ставки неефективні з тієї самої причини. [37, с. 31-32]

У період між 1986 р. та 1995 р. кількість особистих податкових ставок (особливо на високі доходи) було скорочено в усіх розвинутих країнах, крім Швейцарії. Найбільшу кількість ставок, має Іспанія - 16 (у 1986 р. - 34). Тільки одна країна має єдину ставку - 56% - Швеція, Але таке пропорційне оподаткування не вважається низьким. Україна має 5 податкових ставок. Найвища ставка прибуткового податку з громадян у Японії - 65%. Найнижчі ³ граничних податкових ставок мають Гонконг і Сінгапур - 20% і 28% відповідно, їхня стартова ставка - 2%. Україна має ставку найнижчу 10%, Найвищу 40%. Такі значні відмінності в оподаткуванні означають, що офіційні податкові ставки не можуть бути справжнім показникам надійного обкладання податками фізичних осіб із різними рівнями доходів.

Неоподаткований мінімум в Люксембурзі становить 35800 $ - на рік. Населення Гонконгу не сплачує податок з доходів до 30000 $, шведи починають віддавати державі 56% з кожної додатково заробленої крони понад 23800 $. Для порівняння - в Україні неоподаткований мінімум становить майже 38 $ на рік.

У більшості країн встановлено зменшення ставок податку для сімей з працюючими чоловікам і жінкою. Для сімей, які мають річний доход 30000 $ в Гонконгу вилучається на прибутковий податок і соціальне забезпечення -0.38%, у Люксембурзі - 10,6%. Ставки податку в інших країнах коливаються від 15 до ЗО%, і лише в Швеції - 40%. Дещо більша, частина доходу вилучається у сімей з річним доходом 60000 $. Гонконг залишається найсприятливішою країною щодо режиму високих рівнів доходів з податковою ставкою 9.5%. Найбільше відсотків стягують шведські податкові служби - 48%.

Значні відмінності виникають у встановленні податкових ставок на дуже високі доходи. У Бельгії сім'я з річним доходом 150000 $ сплачує близько 56.6% державі, це навіть більше ніж у Швеції. В Америці, Японії, Швейцарії і Британії вилучається майже 1/3 доходу. В Сінгапурі єдина ставка і для доходу в 60000 $, і для доходу в 150000 $ - 25%. В Україні існує єдина ставка для доходів, які перевищують 310 $ - 40%.

Однак важливо пам'ятати, що країни з низьким прибутковим податком - це не обов'язково країни з низьким загальним оподаткуванням. Роль прибуткового податку в них різна. В Австралії він становить 40% загальної кількості податків, в Британії - близько 45%. У більшості розвинутих країн прибутковий податок становить 60% у загальному обсязі податків. Найбільше залежить від прибуткового податку Швейцарія - 70%.

Деякі країни, такі як Багами, Бермуди, Бруней, Монако, Андорра, ОАЕ - зовсім не потребують введення прибуткового податку з громадян для «сповнення бюджетних ресурсів.

Головне місце у федеральній податковій системі США посідають три податки:

індивідуальний прибутковий;

на соціальне страхування;

па прибуток корпорацій.

Сукупний збір від цих податків становить більше 90% доходів федерального бюджету. Крім того на федеральному рівні існує декілька акцизних податків та податок на спадщину і дарування.

Кожний платник податків має право на ряд знижок і відрахувань із свого валового доходу перед нарахуванням податку. Перш за все, існують так звані персональні відрахування. Окрім них, платники податків мають право робити ряд цільових знижок із свого доходу, який підлягає оподаткуванню. Найбільше значення мають п'ять статей таких знижок.

У такий спосіб дозволяється вираховувати із валового доходу частину витрат на лікування та інше медичне обслуговування, яке перевищує 7,5% цього доходу за минулий рік.

Значна частина американців купує приватні житлові будинки на Сплату, використовуючи спеціальний банківський кредит, що надається на строк до 30 років, але під високі річні відсотки. Виплати цих відсотків також вираховуються із річних доходів. Крім того, дозволяється вирахувати частину виплат відсотків по споживчому кредиту. Вираховуються із річного доходу кошти, що виплачені у вигляді податків штатним і місцевим органам влади, а також пожертвування різним неприбутковим організаціям, головним чином, релігійного та добродійного спрямування.

Замість того, щоб робити всі ці знижки по статтях, платник податків на свій вибір має. право застосувати так звану стандартну знижку, розмір якої залежить лише від сімейного стану, але не від величини доходу або яких-небудь статей витрат. Так подружжя, що заповнює єдину податкову декларацію, має право на стандартну знижку у розмірі 5 тис. дол., для несімейних, які мають на своєму утриманні хоча б одну особу - 4.4 тис. дол., а для подружжя, яке заповнює окремо податкові декларації - 2.5 тис. дол.

Після того, як платник податків зробив усі дозволені законом вирахування зі свого валового річного доходу, сума яка залишилася, безпосередньо оподатковується прибутковим податком.

Федеральний індивідуальний прибутковий податок є малопрогресивним з граничною податковою ставкою в діапазоні від 15 до 33%.

Збір податків в умовах надзвичайно високої правової регламентації економічної і фінансової сфер (лише чинне федеральне додаткове законодавство викладено на 4 тис. сторінок тексту) є дуже нелегким завданням.

З офіційної точки зору, система сплати податків у США базується на принципі добровільності. Однак, не можна вважати, що таке твердження Цілком відповідає дійсності. З одного боку, все працездатне населення країни Щорічно заповнює податкові декларації, в яких докладно підраховується держаний прибуток і розмір податку, який необхідно сплатити. З іншого - обов'язок громадянина, що має певні доходи, - сплачувати податки, і це недвозначно зафіксовано в законі. Відмова від «добровільної» сплати податків або приховування частини доходів може потягти за собою покарання аж до ув'язнення. Добровільність у даному випадку розуміється в такому значенні, що держава в особі її фінансових органів не бере на себе турбот щодо підрахунку доходів громадян, а надає можливість робити це їм самим, залишаючи за собою лише функцію контролю та перевірки.

Однак на практиці, з усіх, хто працює за наймом, прибутковий податок і податок на соціальне страхування утримується безпосередньо із заробітної плати та допомоги їх роботодавців. [28, с. 60-61]

Підприємці утримують прибутковий податок із своїх робітників і службовців за ставками, трохи нижчими номінальних. При цьому підприємець зобов'язаний щорічно видавити кожному робітникові особливу квитанцію, яка підтверджує розмір його зарплати і утриманих з неї сум податків. Копії цих квитанцій підприємцями пересилаються на федеральні податкові депозити - особливі банківські рахунки, які контролюються міністерством фінансів. Через систему федеральних податкових депозитів збирається біля 70% усіх федеральних податків, в т.ч. 100% суми податків на соціальне страхування.

Особи, які передбачають, що їх валовий прибуток у поточному році буде не менше 20 тис. дол., із яких не менше 500 доларів з інших джерел, окрім зарплати і допомоги, зобов'язані щоквартально сплачувати прибутковий податок з цієї суми.

Кінцевий розрахунок платників податків з державою відбувається Щорічно не пізніше 15 квітня. До цієї дати все працездатне населення зобов'язане заповнити і надіслати на адресу податкового відомства Підсумкові податкові декларації за минулий календарний рік (так звана форма 1040), у якій докладно відображаються розміри доходів з усіх джерел, всілякі знижки, на які претендує платник податків, підсумкова величина прибуткового податку, яку необхідно сплатити, суму вже сплаченого або Утриманого податку. До декларації додається копія квитанції від роботодавця із зазначенням розміру зарплати і утриманих з неї податків. Одночасно платник податків зобов'язаний ліквідувати заборгованість з прибуткового податку за минулий рік, якщо така існує. Є випадки, коли фактично сплачені за рік платником суми перевищують його зобов'язання перед державою, які можуть бути і ретельно підраховані лише в підсумковій декларації. У таких випадках податкове відомство протягом 1,5-2 місяців повертає зайву суму.

Умисне ухилення від сплати податків у США вважається тяжким злочином і може потягти за собою великі штрафи (до кількох десятків тисяч Доларів), або навіть тюремне ув'язнення строком до 5 років. У разі систематичного ухилення від сплати податків покарання може бути аж до довічного ув'язнення.

Такі основні особливості структури і механізму функціонування податкової системи США, зокрема, що стосується питання оподаткування доходів громадян.

У Франції прибутковий податок стягується при отриманні доходу, і його питома вага у державному бюджеті складає в середньому 18%. Ним щорічно оподатковуються доходи, які декларуються на початку року за фінансовими результатами попереднього року. Оподаткуванню підлягає фіскальна одиниця - сім'я, яка складається з подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для одиноких фіскальною одиницею, зрозуміло, є одна особа. Під доходами розуміються всі грошові надходження, отримані протягом звітного року. До них належать: заробітна плата, премії і винагороди, пенсія, довічна рента, доходи від рухомого майна, землеволодінь, сільськогосподарської, промислової або комерційної діяльності, доходи некомерційного характеру, прибуток від операцій з цінними паперами тощо. Із бази оподаткування вираховуються спеціально визнані законодавством витрати (наприклад, цільова допомога на харчування). Деякі вирахування використовуються для певних соціальних груп: літніх людей, інвалідів тощо.

Прибутковий податок з фізичних осіб носить прогресивний характер із ставками від 0 до 56,8%. Не оподатковуються податком (ставка 0%) доходи, Що не перевищують 1814 євро. Максимальна ставка застосовується до доходу, що перевищує 24677 євро.

У 90-ті роки прибутковий податок з фізичних осіб доповнився соціальними відрахуваннями, що носять податковий характер. Загальні соціальні відрахування, встановлені Законом про фінанси в 1991 році, складають 1,1% всіх доходів від рухомого та нерухомого майна. Окрім того, впроваджено соціальні відрахування, що розраховуються на базі доходів, отриманих у вигляді відсотків за вкладами. Ставка відрахувань - 1%. Існують також спеціальні соціальні відрахування.

У Франції існують спеціальні правила оподаткування доходів, отриманих від операцій з нерухомістю, цінними паперами та іншим рухомим майном.

Так, прибуток, отриманий у результаті продажу за високою ціною нерухомого майна, включається до доходу, який оподатковується в рік його фактичного продажу. Зауважимо, що від податку звільняються Доходи, отримані від продажу основного житла, від першого продажу житла, а також від продажу житла, що знаходиться у власності не менше 32 років. [28, с. 64-67]

Різні ставки податку застосовуються залежно від терміну, протягом якого будівля знаходилася у власності продавця. Максимальна ставка - якщо цей термін був менший за два роки. У подальшому зменшується до нуля.

Прибуток, отриманий від операцій з цінними паперами, включаючи сертифікати на акціонерні права, оподатковуються за ставкою 16% у тому випадку, якщо щорічний розмір доходів від них перевищує певний ліміт, що змінюється дуже часто.

Прибуток, отриманий від операцій з рухомим майном, відмінним від цінних паперів, оподатковується податком у тому випадку, коли він є результатом угоди на суму, що перевищує 2 тисячі євро. У цьому випадку застосовуються три ставки податку: 4,5%, 7% - для предметів мистецтва, 7,5% - для угод з дорогоцінними металами.

Значні доходи приносять до бюджету Франції податки на власність фізичних осіб. Оподаткуванню підлягають майно, майнові права та цінні папери, що знаходяться у власності на 1 січня поточного року. До майна належать будинки, промислові та сільськогосподарські підприємства, рухоме майно, акції, облігації тощо. Деякі види майна повністю або частково звільнені від оподаткування, наприклад, майно для використання в межах професійної діяльності, окремі види сільськогосподарського майна, предмети старовини, художні та колекційні вироби.

Податки на власність носять прогресивний характер і змінюються від 0 до 1,5%. При цьому сума прибуткового податку та податку на власність не повинна перевищувати 85% від усіх доходів.

У Великобританії одним із найважливіших є прибутковий податок з доходів громадян. Уперше він був запроваджений 1799 році як тимчасовий захід з метою фінансування війни проти Наполеона, а з 1842 року назавжди затвердився в англійській податковій політиці.

Прибутковий податок утримується з оподатковуваного доходу, який є сукупним річним доходом за вирахуванням дозволених законом пільг та знижок. При цьому він поділяється на зароблений та інвестиційний (незароблений).

Найбільш універсальною і тому найважливішою з них є особиста знижка, право на яку мають усі платники податку незалежно від джерела доходу, і додатково сімейна знижка, яка застосовується зазвичай для голови сім'ї. Розміри особистих та сімейних знижок переглядаються щорічно з урахуванням зростання індексу роздрібних цін. Сьогодні особиста знижка у Великобританії визначена у розмірі 3445 фунтів стерлінгів.

Діють три ставки прибуткового податку. Оподатковуваний дохід до 2500 фунтів стерлінгів - 20%, від 2501 до 23700 фунтів стерлінгів - 25%, більше 23700 фунтів стерлінгів - 40%.

Податком на спадок не оподатковуються перші 150 тисяч фунтів стерлінгів вартості майна, що передається. Далі застосовується ставка 40%. Діє система податкових пільг та знижок, які можуть складати від 20 до 80%.

З місцевих податків, які сплачують фізичні особи, найбільш знач ним є податок на майно. Він стягується з власників чи орендарів нерухомого майна, до якого входить і земля. До платників цього податку належать особи, які наймають житло та сплачують квартирну плату. Оцінка нерухомого майна проводиться раз на 10 років. Вона являє собою можливу суму річного доходу від здавання цього майна в оренду. Ставка податку встановлюється місцевою владою, виходячи з потреб у фінансових ресурсах, тому вона має значні коливання у графствах та містах Великобританії.

У квітні 1990 року в Англії та Уельсі (а роком раніше - у Шотландії) був запроваджений подушний податок, який сплачували всі громадяни, які досягли віку 18 років. Він встановлювався у твердій сумі самостійно місцевими органами влади і був пов'язаний з рівнем витрат. Але досвід стягнення подушного податку був невдалим, і в квітні 1993 року на зміну йому прийшов новий муніципальний податок. Він був поставлений в залежність від ринкової вартості майна та кількості дорослих членів кожної сім'ї з урахуванням системи знижок та пільг для деяких категорій сімей. Запроваджено й інші місцеві податки і збори.

У Німеччині прибутковий податок з фізичних осіб як головне джерело державних доходів, розподіляється таким чином: 42,5% надходжень спрямовується до федерального бюджету; 42,5% - до бюджету відповідної землі; 15% - до місцевого бюджету.

Окрім прибуткового податку, фізичні особи в Німеччині сплачують промисловий податок, податок на майно, земельний податок, який сплачується при купівлі земельної ділянки, страхові внески, податок на спадок і дарування, автомобільний податок та інші.

Об'єктом оподаткування прибутковим податком є всі доходи людини: від найманої праці, самостійної роботи (в осіб вільних професій), промислової діяльності або діяльності в сільському і лісному господарствах, від капіталу, здачі майна в оренду та надання і всі інші надходження.

Для визначення оподатковуваної частини доходу із доходів вираховуються витрати. При цьому враховуються й особливі витрати: аліменти після розлучення подружжя, внески на медичне страхування та страхування життя, церковний податок, витрати на професійну освіту тощо. Громадяни сплачують і ряд місцевих податків.

Достатньо схожа з німецькою податкова система Австрії. Прибутковий податок з фізичних осіб стягується за ставками від 10% до 50%.

Прибутковим податком оподатковуються доходи громадян за рахунок внесків до банку та дивідендів, отриманих від акцій. У цьому випадку ставка єдина - 22%. Зауважимо, що у випадку, коли рахунок відкрито анонімно (на пред'явника), банк стягує вказаний податок без назви платника податку.

Податкове законодавство Австрії передбачає багато пільг, та високий неоподатковуваний мінімум, і є одним із найбільш «м'яких» у Європі.

В Італії, як і в багатьох розвинених країнах, одним із найважливіших джерел державних доходів є прибутковий податок з фізичних осіб, який носить прогресивний характер і враховує комплексний чистий, дохід, отриманий фізичною особою протягом календарного року. Він складається із доходів, отриманих від земельної власності, капіталу роботи за наймом, від підприємницької діяльності тощо.

Що стосується прибуткового податку в Україні, то він потребує перегляду і вдосконалення. Механічне перенесення досвіду зарубіжних країн може тільки зашкодити, але деякі аспекти слід взяти до уваги.

По-перше, треба підвищити неоподаткований мінімум. Згідно із зарубіжною практикою і рекомендаціями «Основ світового податкового кодексу» ступені прогресії між неоподаткованим мінімумом і першим ступенем податку можуть становити 4-5%.

По-друге, треба зменшити кількість і розмір ставок. На думку деяких економістів зниження ставок менше впливає на сукупний попит і тому доцільно було б вводити податок на доходи фізичних осіб від капіталу (дивіденди, проценти по облігаціям і банківським вкладам, тощо), а не виключати ці суми з сукупного оподатковуваного доходу. Можна обкладати податком доходи від капіталу за мінімальною ставкою прибуткового податку з громадян. Такий підхід дасть змогу створити дійовий і простий механізм залучення до бюджету значних податкових надходжень, не послаблюючи при цьому зацікавленість населення у збереженні вільних грошей на банківських рахунках і вкладанні їх в акції підприємств.

По-третє, можна ввести стандартні знижки із сукупного доходу - суми на яку платник податків може зменшити свої зобов'язання за прибутковим податком.

Той факт, що акцент у податковій системі Німеччини робиться на найбільш соціальне справедливий податок - прибутковий податок із громадян (34,55% усіх надходжень), яскраво свідчить про соціальну орієнтацію німецької системи оподаткування в цілому. Але на сучасному етапі розвитку нашої країни, враховуючи низький рівень податкової культури громадян та недостатній рівень комп'ютеризації і автоматизації в Україні, запровадження подібної до Німеччини диференціації, на думку вітчизняних економістів, є недоцільним. Це тільки завдасть більшого клопоту бухгалтерам та інспекторам при перевірці правильності нарахування та сплати податку. [65, с. 112-115]

Крім усіх запропонованих вище змін в обкладанні фізичних осіб прибутковим податком, необхідні і суттєві структурні зміни в економіці на макро і мікрорівнях, які б забезпечили збільшення частки доходів громадян у структурі національного доходу.

Висновки

Отже, однією з найгостріших проблем для економіки України є реформування існуючої податкової системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості, зокрема, це стосується і оподаткування доходів населення. Вирішення даної проблеми вимагає глибокого аналізу господарського життя в країні, доходів населення і бюджету української сім'ї. Тільки на основі таких матеріалів можна зробити висновок про доцільність введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на соціально-економічні процеси.

Однією з основних проблем податкової системи України є нестабільність податкового законодавства та відсутність чіткої ідеології оподаткування.

Щодо прибуткового податку з громадян, то до цього часу діє Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. Однак, тільки в останні роки стабілізувалась шкала прогресивного оподаткування. Характерною ознакою для 1992-1994 рр. була постійна зміна шкали ставок оподаткування. Так, у 1991 р. застосовувались ставки 13,30,35,40,45 і 50%; у 1992 р. -12,15,20 і 30%; у 1993 р. застосовувались три шкали - 10,20,35 і 50%; 10,20,30,40 і 50%; 10,20,30,40,60 і 90%; у 1994 р. дві шкали: 10,20,30,40,60 і 90% та 10,20,30,40 і 50%; починаючи з кінця 1995 р. і до цього часу - 10,15,20,30,40%. При цьому змінювались інтервали, в яких застосовувались вказані ставки, то в бік жорсткішого, то більш помірного оподаткування.

Нестабільність податкової системи вкрай негативно позначається на реалізації обох функцій податків - фіскальної і регулюючої. З одного боку, неможливо встановити відпрацьовану систему справляння податків, які б забезпечували бюджет надійними доходами і сприяли розширенню дохідної бази. З другого боку, вкрай ускладнено застосування податків як макрофінансових регуляторів. Адже механізм податкового регулювання вимагає постійного моніторингу, аналізу досягнутих результатів. На ці результати може впливати безліч чинників, в т.ч. і сторонніх. Постійна зміна законодавства веде до того, що вірно оцінити дію того чи іншого податку просто неможливо.

Крім того, важливим недоліком діючої податкової системи є те, що не всі податки з населення мають цільове призначення. Це зменшує прозорість системи, істотно погіршує контроль за використанням податкових надходжень, призводить до негативних відхилень у процесі розподілу доходів. Є підстави стверджувати, що податки з населення повинні направлятися виключно на соціальні цілі, що дало б змогу підвести під цю важливу групу витрат держави відповідну фінансову базу. Існуюча сьогодні система «єдиної кишені» (це коли всі податки спочатку надходять до бюджету, а вже потім, будучи знеособленими, використовуються на певні. цілі, передбачені бюджетом) - основна причина свавілля державної бюрократії в бюджетних справах.

До недоліків прибуткового оподаткування слід віднести складнощі обчислення оподаткованого доходу, пов'язані з тим, що платник завжди намагається приховати частину зароблених коштів. Цей факт постійно змушує державу вдаватися до нових засобів щодо забезпечення ефективного обліку та контролю доходів громадян, а також до встановлення жорсткого механізму відповідальності платників за порушення податкового законодавства.

Головною ж позитивною властивістю прибуткового податку є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податку - доходу.

Отже, необхідність суттєвого реформування системи оподаткування Доходів громадян пояснюється не лише наявністю перелічених недоліків, а й значимістю прибуткового податку як інструмента бюджетно-податкової політики та регулятора доходів фізичних осіб.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші - зовсім змінити модель податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність, тому що, податкові служби передових країн сформувались давно і працюють на одних і тих самих засадах протягом десятиліть. А однією з причин зростання частки особистого прибуткового податку в цих країнах с зростання доходів громадян, в результаті вони переходять до вищих груп шкали оподаткування, збільшення кількості платників, підвищення податкових ставок. Але податкова система в кожній країні має свої змістовні відмінності, певні особливості, механізми й організацію оподаткування. У розвинених країнах податкова служба займає значне місце в державних структурах і виступає гарантом фінансової стабільності держави, її економічного зростання та соціального прогресу. А тому всі зміни, які в ній відбуваються, мають характер скоріше певних модифікацій, ніж суттєвого реформування її основ і потребують глибокого аналізу і можуть слугувати лише додатковим інформативним матеріалом для практичних дій у кожному конкретному випадку. Крім того, ставлення до сплати податків у населення розвинутих країн є свідченням громадської свідомості, а розуміння необхідності податкових відшкодувань є аксіоматичним.

Отже, проблема реформування податкової системи України може вирішуватись тим чи іншим методом, але вона не дасть якісних результатів, якщо оподаткування не буде справедливим. Адже нині одні сплачують непосильні податки, інші так чи інакше ухиляються від їх сплати.

З іншого боку необхідними є жорсткіші контроль і санкції на випадок приховування доходів від оподаткування (навіть до тюремного ув'язнення). Так, за оцінкою західних вчених податкові порушники, використовуючи різні способи приховування доходів, привласнюють майже в 20 разів більше коштів, ніж звичайний кримінал. Адже ухилятися від сплати податків можна шляхом неподання або несвоєчасного подання декларації про доходи, включення до декларації неточних даних.

В науковій літературі все частіше стали звертати увагу і на вплив податків на пропозицію праці, тому що в умовах достатньої гнучкості сучасного ринку праці податки здійснюють безпосередній чи опосередкований вплив на індивідуальний вибір між самозайнятістю і низькооплачуваною працею, між самозайнятістю і зайнятістю за наймом, між роботою протягом стандартного часу і різними варіаціями укороченого чи подовженого робочого часу (часткова зайнятість, сумісництво тощо). Податки прямо чи побічно беруть участь у регулюванні інтенсивності та якості пропонованої фахівцями праці.

Вважається, що основна маса людей працює менше за прогресивною, ніж пропорційною системою прибуткового оподаткування при тому, що за обох систем сума податку що сплачується, однакова. Із введенням конфіскаційного режиму прибуткового оподаткування працівники намагатимуться менше працювати, ховати свої заробітки, в результаті чого відбудеться звуження бази оподаткування. У відповідь на це влада може підвищити ставки оподаткування за рахунок, зокрема, ліквідації різних пільг.

Розв'язання проблеми ухилення від сплати податків потребує комплексного підходу. Для більшої ефективності податкової системи України прийняття нового Податкового кодексу повинно бути доповнене законами, суть яких полягає у збільшенні прозорості державних витрат, обов'язковому декларуванні майна громадян (причому за ринковими цінами), впровадженні контролю за індивідуальними витратами громадян. Також необхідно формувати громадську думку про те, що недотримання податковою законодавства у кінцевому підсумку позначиться на самих порушниках у вигляді збільшення темпів інфляції. Тільки сукупність вищезгаданих заходів може реально поліпшити дисципліну сплати податків.

Головною ознакою податкового законодавства, що формується сьогодні, є зменшення податкового тягаря, тобто зменшення ставок податків. І якщо говорити про прибутковий податок із громадян, то зменшення ставок податку, на нашу думку, стане першим кроком до побудови нових економічних відносин, при яких обсяги тіньової діяльності суттєво зменшуватимуться.

Сьогодні можна прогнозувати подані нижче наслідки зменшення ставок прибуткового податку з громадян.

Що до удосконалення оподаткування доходів громадян в нашій країні, можна запропонувати наступні заходи:

· запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні мінімальної заробітної плати, а у подальшому, по можливості, не пов'язувати з ним шкалу оподаткування;

· при обчисленні прибуткового податку з сукупного доходу десяті та соті частини гривні не відкидати (не округлювати);

· збереження існуючого порядку оподаткування доходів, отриманих не за основним місцем роботи;

· запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері із збереженням нині діючою 50% знижкою по прибутковому податку при наявності трьох і більше дітей до 16 років;

· вирахування з річного оподатковуваного доходу витрат на лікування, на освіту в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих навчальних закладах України (як самих робітників, так і їх дітей). Річний перерахунок прибуткового податку здійснювати по основному місцю роботи;

· відмова від податкових пільг, що надаються фізичним особам за їх професійною чи галузевою належністю;

· удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків, а також Доходів від реалізації майна;

· оподатковувати доходи, одержані від капіталу (дивіденди, проценти по облігаціям і банківським вкладам), а також, виграші за лотереями (в т.ч. Державними) на загальних підставах;

· введення більш жорстких санкцій, щодо навмисного ухилення від податків;

· підвищення рівня податкової культури громадян.

Але головним орієнтиром податкової політики в найближчі роки повинно стати саме налагодження механізму оподаткування. Цьому має сприяти впровадження Податкового кодексу України, який знаходиться практично в заключній стадії розгляду і затвердження Верховною Радою. При цьому, його не слід розглядати як проект податкової реформи, адже, наприклад, запропоновані зміни у складі податкової системи носять несуттєвий характер. Це уніфікація податкового законодавства, намір забезпечити узгодженість між окремими податками, встановити системність в оподаткуванні. І хоча неодноразово підкреслювалась нагальна необхідність його якнайшвидшого затвердження і введення в дію, зусилля, спрямовані на детальне відпрацювання законопроекту, слід розглядати як один з найбільш важливих чинників забезпечення в подальшому стабільності податкової політики.

Список літератури

1. Конституція України. // Урядовий Кур'єр. - 1996. - 12 серпня

2. Бюджетний кодекс України. - К.: Атіка, 2003. - 80 с.

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18, №19-20, №21-22, Ст. 144.

4. Кримінальний кодекс України. - Х.:Одіссей, 2003 р.

5. Кодекс України про Адміністративні право порушення Х.: Одіссей, 2004 р.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Систему оподаткування»» №77/97 - ВР від 18.02.1997 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №16. - Ст. 170.

7. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №48. - Ст. 409.

8. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-12 від 04.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №6. - Ст. 37

9. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №9. - Ст. 79.

10. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-4. // Відомості Верховної ради України. - 2003. - №37. - Ст. 156.

11. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-4. // Відомості Верховної ради України. - 2009. - №12. - Ст. 156.

12. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181-3 від 21.12.2000. // Відомості Верховної ради України. - 2001. - №10. - Ст. 44

13. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - №27. - 20 липня. - Ст. 1 (з наступними змінами та доповненнями).

14. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» №24-93 від 1.03.1993. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №19. - Ст. 208

15. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №10. - Ст. 77

16. Наказ Головної державної податкової інспекції України «Про затвердження інспекції Інструкції про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 р. №12

17. Асаулюк А. Оподаткування доходів фізичних осіб та нотаріальна діяльність. // Мала енциклопедія нотаріуса. - №1 (13). - 2004. - с. 136-142

18. Базилюк А.В. Податкова система у пошуку оптимізації // Актуальні проблеми економіки (укр.). - 2001. - №1. - C.37-45

19. Батіщев В. Податок з доходів фізичних осіб: нове рішення старих проблем // Бухгалтерія. Право. Податки. Консультація. - 2005. - №52. - C.43-48

20. Батищев В. ПДФО: радість і смуток декларування податкового кредиту. // Бугалтеріф. - №10 (685). - 2006. - с. 51-56.

21. Батищев В. Контроль за сплатою податоку з доходів фізичних осіб // Бугалтеріф. - №38. - 2006. - с. 54-84.

22. Безпалько О. Історичні аспекти оподаткування доходів громадян в Україні // Економіст (укр.). - 2001. - №11. - C.43-88

23. Бех Г.В., Дмитрик О.О. Податкове право. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 400с

24. Білостоцька В.О., Островецький В.І. Податкове навантаження в Україні // Фінанси України (укр.). - 2002. - №12. - C.75-80

25. Браславець О.Ю. Фінансові інтереси суб`єктів господарювання та оптимізація податкових платежів // Актуальні проблеми економіки (укр.). - 2001. - №9. - C.24-35

26. Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми: Матеріали наук. - практ. конф., 18-19 грудня 2003 р. - Ірпінь: Національна академія ДПСУ, 2004. - 470с

27. Василик О.Д. Податкова система України. - К.: ВАТ «Поліграфкнига», 2004. - 447 с.

28. Вдовиченко М.І. Податкове регулювання: досвід США і його використання в умовах України // Фінанси України (укр.). - 2000. - №3. - C.59-72

29. Водолажська Н. Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні. // Мала енциклопедія нотаріуса. - №1 (13). - 2004. - с. 130-133

30. Войтенко В.В. Проблемні питання податково-бюджетної політики // Финансовая консультация (рус.). - 2001. - №15. - C.85-89

31. Воронкова О.М. Податкове регулювання економічних процесів // Фінанси України (укр.). - 2003. - №6. - C.40-47

Размещено на Allbest.ru