Оподаткування доходів фізичних осіб та його вдосконалення

Проте існують деякі обмеження при нарахуванні податкового кредиту.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

До складу загального місячного оподаткованого доходу включаються: (Див. пункт 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»)

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

3) Податкова соціальна пільга

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого соціального доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді зарплати, на суму податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, коли його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на перше січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. Якщо місячний прожитковий мінімум на початок 2009 р. дорівнював 669 грн. То використовувати соціальну пільгу може лише особа з доходом, меншим за 940 грн. (669*1,4=936,9, округленою до 940). Податкова соціальна пільга встановлюється в розмірі однієї мінімальної зарплати. Для деяких категорій громадян (самотні батьки, студенти, аспіранти, учасники бойових дій, Герої України та Радянського Союзу) є можливість застосувати підвищені норми податкової соціальної пільги у розмірі 150% та 200%.

На перехідний період встановлюється такі розміри податкової соціальної пільги:

* У 2004 р. - у розмірі З0% суми податкової соціальної пільги.

* У 2005 р. - у розмірі 50% суми податкової соціальної пільги.

* У 2006-2009 рр. - у розмірі 50% суми податкової соціальної пільги.

Таким чином, якщо мінімальна зарплата дорівнює 605 грн. То на початку 2009 р. соціальна пільга складатиме 605*50%= 305,5 грн.

Перелік податкових соціальних пільг.

З урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

2. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом; (Підпункт «е» підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом №1958-IV (1958-15) від 01.07.2004 є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12);

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміром.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 цієї статті.

Норми цього пункту не поширюються на випадки, передбачені в абзаці другому підпункту 6.5.1 пункту 6.5 цієї статті.

4) Ставка податку становить:

Основна - 15% від об'єкту оподаткування (з 1 січня 2004 р. до 31 грудня 2006 р. ставка становить 13%).

Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

5) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачується на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Податковими агентами є:

Підприємства

Підприємці

Нотаріуси.

Багато уваги приділяється в Законі оподаткуванню доходів від таких операцій, як продаж об'єктів нерухомого та рухомого майна, податковими агентами яких є нотаріуси. Розглянемо їх докладніше.

1. Оподаткування операцій з продажу нерухомого майна. Розглянемо, як здійснювалось оподаткування до 1 січня 2007 року:

З метою оподаткування, нерухоме майно поділялося на дві частини:

А) набуте на момент набрана чинності Законом (до 01.01.04)

Б) майно, набуте у власність після набрання чинності.

А) Оподаткування операцій з продажу нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку до 01.01.04.

1. Дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

2. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

У такому ж порядку оподатковується дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва.

3. Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

4. При обміні одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, розрахованої згідно з положеннями підпунктів 11.1.1 чи 11.1.2 цього пункту, до вартості відповідного відчужуваного такою стороною об'єкта нерухомості.

Б) Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта нерухомості, набутого у власність платником податку після набрання чинності цим Законом. (Див. статтю 11 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»)

Що ж змінилося у податковому законодавстві з 1 січня 2008 року:

Якщо громадянин один раз протягом календарного року продав квартиру, або її частину, кімнату, житловий або садовий будинок (включаючи землю під ними), загальна площа яких не перевищує 100 квадратних метрів, то податок від такого продажу взагалі не сплачується. Якщо площа житлової нерухомості перевищуватиме 100 квадратних метрів, то податок слід сплачувати тільки з частини її вартості, яка пропорційна саме перевищенню. Розглянемо конкретний приклад з продажу квартири площею 120 квадратних метрів. Припустимо, що договірна ціна продажу = 100 тис. у.о.

У даному прикладі оподаткуванню підлягатиме розрахункова вартість 20 квадратних метрів.

Алгоритм розрахунку:

Знаходимо вартість 1 квадратного метру. У даному випадку вона становить 833 у.о. (120:100 тис. у.о.)

Визначаємо вартість перевищення площі понад 100 квадратних метрів

20 м.кв.*833 у.о.=16660 у.о.

3) Вартість перевищення (20 м.кв.) у гривнях 136612 грн. (16660*8,2 грн.)

4) Визначимо податок з вартості перевищення= 1%*136612 грн.=1366,12 грн.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше одного об'єкта нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%(без пільгових 100 м.кв.). Щодо продажу іншої(нежитлової) нерухомості, наприклад, гаражів, складських приміщень тощо, то оподаткуванню за ставкою ю 5% підлягає вся вартість таких об'єктів, незважаючи на кількість продаж таких об'єктів у календарному році.

2. Оподаткування операцій з продажу рухомого майна. До 1 січня 2007 року:

Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 13%. Як виняток із цього, при продажу легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, моторного човна продавець звільняється від сплати цього податку, за умови сплати ним суми відповідного державного мита до бюджету. Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший, то кожна сторона договору міни сплачує 50% від суми розрахованого податку.

Оподаткування рухомого майна з 1 січня 2007 року: Згідно зі змінами, внесеними до Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», з 1 січня 2007 року при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, моторного(парусного) човна не частіше 1 разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1% від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору продажів одного з зазначених транспортних засобів слід платити 15% від їх вартості.

Дохід платника податку від продажу будь-якого іншого рухомого майна (крім зазначених транспортних засобів), таких як, наприклад, побутова техніка, одяг, посуд, меблі тощо, протягом звітного року оподатковується за ставкою 15%. При цьому слід зазначити, що Законом не передбачено зменшення перед оподаткуванням одержаного від продажу доходу на суму витрат, пов'язаних з попереднім придбанням рухомого майна, в тому числі транспортних засобів. Оподатковується вся сума одержаного доходу.

3. Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, а також доходу, отриманого платником податку як подарунок. Оподаткування цих операцій залежить від об'єкта спадщини, а також ступеня споріднення.

Об'єкти спадщини та ставка оподаткування в залежності від ступеня спорідненості.

Податок підлягає сплаті до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але н виплачується, то податок підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом Для місячного податкового періоду. [11]

Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна. (Див. статтю 12 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»)

2.2 Контроль за сплатою податку з доходів фізичних осіб в Україні

Згідно з Законом України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» до контролюючих податкових органів належать:

1. митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

2. органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

3. органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом;

4. податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 1-3. Саме ці органи здійснюють контроль за сплатою податку з доходу фізичних осіб. [21, с. 60-61]

Контролюючи органи мають право здійснювати перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Контролюючі органи здійснюють контроль за особами, що є відповідальними за нарахування, утримання та сплатою податку до бюджетів, правильністю порядку подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація) та ін.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату(перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату(перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, утримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:

а) зобов'язаний подавати таку декларацію з нормами цього Закону

або інших законів;

б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому податку.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур. [21, с. 65-67]

Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:

а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманці інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податковою року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Законом «Про податок з доходів фізичних осіб»

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.

У разі коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду зобов'язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цього пункту, то:

а) така уповноважена особа несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання такої декларації на рівні відповідальності, визначеної законом для платника податку, а такий платник податку звільняється від зазначеної відповідальності;

б) зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладається на таких інших, ніж платник податку, осіб:

на опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою; на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер; на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, об'явленого в установленому порядку банкрутом.

У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.

Центральний податковий орган визначає правила виконання цього пункту.

Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.

Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Форми декларації визначаються центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики, виходячи з таких умов:

загальна частина декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи або витрати, які отримує (несе) незначна кількість платників податку;

декларація є єдиною для всіх законодавче встановлених випадків подання;

розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститися у додатках до декларації, які заповнюються виключно такими платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

декларація та додатки до неї повинні складатися з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, достатню для ідентифікації платника податку, а також для визначення суми його податкових зобов'язань або суми бюджетного відшкодування надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Бланки декларацій мають безоплатно надаватися податковими органами платникам податку па їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.

Платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;

в) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;

г) надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

д) у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;

е) у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом;

є) своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що в адміністративному або судовому порядку.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». [84, с. 61-64]

Перевірка правильності нарахування, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем основної роботи, проводиться безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях за допомогою касових книг, де відображаються всі грошові виплати (заробітна плата, премії, разові виплати, відпускні, у підзвіт та ін.), розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати й утримання податку, особистих рахунків працівників, документів, що підтверджують право на пільги, та інших документів.

Спочатку на вибір або повністю перевіряється правильність нарахування податку з доходів фізичних осіб особисто по кожному працівникові. При цьому увага звертається на достовірність об'єкта оподаткування, правильність зменшення оподатковуваного доходу на суми, що не підлягають оподаткуванню, а також на повноту включення до об'єкта всіх оподатковуваних виплат як у грошовій, так і в натуральній формах. Окрім того, податківцеві треба переконатися в наявності документів, які є підставою для надання пільг. Податковий інспектор самостійно розраховує суму прибуткового податку по кожному працівникові або вибірково і звіряє свій результат з даними підприємства. В разі розбіжностей з'ясовує причини й робить відповідні коригування.

Потому підсумки виплат, які вказані в розрахунково-платіжних відомостях, звіряються з даними касової книги. За касовою книгою встановлюються всі виплати, які проводилися в період, що перевіряється, і підлягають оподаткуванню, перевіряється правильність нарахування та утримання прибуткового податку з цих сум. У ході такої перевірки встановлюються також факти повернення працівникам сум податку, чим це викликано, кількість випадків і правильність проведеного повернення.
Потім на вибір звіряються підсумки утримання податків за відомостями на видачу заробітку по підрозділах (відділу, цеху, управлінню і т. ін.) або ж у цілому по підприємству з даними запису бухгалтерського обліку про нараховані суми податків (рахунок 641). За кредитом цього рахунка відображається сума нарахованих податків, а за дебетом - сума податків, перерахованих до бюджету. Шляхом порівняння цих сум, а також перевірки кредиту рахунка 311, із яким кореспондує рахунок 641, перевіряються повнота і своєчасність перерахування до бюджету утриманих податків. При цьому необхідно впевнитися в наявності платіжного доручення, що підтверджує перерахування належних сум до бюджету. В разі розбіжностей по кожному випадку несвоєчасного перерахування податків до бюджету складається докладний розрахунок із нарахуванням пені в подвійному розмірі ставки НБУ.

Обов'язковій перевірці підлягає своєчасність подання відомостей до податкових інспекцій за місцем проживання громадян про сплачені працівникам доходи й утримані суми податку. За книгою реєстрації кореспонденції з'ясовується факт відправлення відповідного листа до податкових органів. За несвоєчасне повідомлення податковим органам за встановленою формою про виплачені громадянам доходи службові особи підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності притягаються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами перевірки складається акт за встановленою формою.
Контроль у сфері оподаткування доходів громадян, отриманих за місцем основної роботи і за сумісництвом або за договором підряду, здійснюється безпосередньо в податковому органі. Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми прибуткового податку. По закінченні календарного року кожному громадянинові, який отримував доходи не лише за місцем основної роботи, надсилається повідомлення про необхідність з'явитися в податкову інспекцію за місцем проживання платника і подати декларацію про доходи. Термін подання декларації - до 1 квітня року, наступного за звітним. За допомогою даних про доходи громадян, які надійшли в податкову інспекцію від підприємств, установ і організацій та зберігаються в Державному реєстрі, перевіряється достовірність даних, зазначених громадянами в деклараціях про доходи. В разі відсутності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок прибуткового податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, що треба доплатити за результатами перерахунку, виписується платіжне повідомлення. Зазначену в ньому суму треба внести в бюджет протягом 30 календарних днів.

Якщо в установлений термін громадяни, на яких надійшли довідки, не подали декларацій, складається відповідний список для вжиття заходів щодо притягнення громадян до відповідальності.

Контрольна робота податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів від підприємницької діяльності полягає у виявленні, реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності з виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг, у перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих сум податків.

Реєстрація платників здійснюється на підставі дозволу Державної адміністрації на заняття підприємницькою діяльністю. По кожному підприємцю ведеться «Справа», де зберігаються всі необхідні документи і матеріали з питань підприємництва й оподаткування отриманих доходів, а саме: дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю, декларації про отримані доходи, документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням робіт, виготовленням продукції й наданням послуг, та ін.

Щоквартально й по закінченні року в податкових інспекціях здійснюється перевірка поданих підприємцями декларацій. При перевірці звертається увага на такі питання: своєчасність подання декларації, правильність і вичерпність заповнення всіх реквізитів, відповідність зазначених у декларації даних про зроблені витрати тим, що відображені в доданих на підтвердження документах. На основі поданої декларації податковим інспектором розраховується прибутковий податок і виводиться сума, яку потрібно доплатити до бюджету чи навпаки - повернути платникові. Аналогічно перевіряються декларації, що подаються громадянами через місяць після початку здійснення підприємницької діяльності для розрахунку очікуваного прибуткового податку.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготовленої та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, виручці від її реалізації. На основі книги обліку складається декларація про отримані доходи. У разі виявлення розбіжностей коригуються валовий дохід і сума прибуткового податку.

Методика обстеження доходів має свої особливості залежно від виду підприємницької діяльності та способу реалізації продукції. Якщо виготовлена продукція реалізується через магазини торговельної мережі, то факти приймання і реалізації засвідчуються у відповідних документах, а відомості про виплачені громадянинові доходи подаються податковій інспекції. За цими відомостями встановлюються фактичний обсяг реалізованої продукції та фактично отримані доходи. Коли ж реалізація продукції здійснюється поза межами торговельної мережі, то це ускладнює достовірне встановлення фактичної кількості реалізованої продукції та виручки від реалізації, відповідно знижується ефективність контролю.

Перевірці підлягають також документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з підприємницькою діяльністю. Встановлюється відповідність даних, зазначених у документах, аналогічним даним, відображеним у книзі обліку доходів та витрат.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльністю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету прибуткового податку з їхнього заробітку.

За результатами перевірки складається акт за встановленою формою.

Контроль за правильністю оподаткування іноземних громадян і осіб без громадянства також здійснюється в податковій інспекції на основі поданих декларацій про доходи. Термін подання декларації - щоквартально в 15-денний строк після закінчення кварталу й до 1 лютого наступного року після закінчення поточного року. Методика перевірки декларацій аналогічна розглянутій вище. [56, с. 12-16]

Розмір відповідальності

Розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Особи, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону Фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

а) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи;

б) при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

Особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є:

а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент;

б) при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації - платник цього податку;

в) при самостійному нарахуванні податку його платником - такий платник.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Особа, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та розміри такої відповідальності.

Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:

а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір;

б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів. (Абзац перший підпункту 20.4.3 пункту 20.4 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом №2505-IV від 25.03.2005)

У разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом «а» підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

У разі коли особи, що зобов'язані цим пунктом нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).

3. Шляхи вдосконалення податку з доходів фізичних осіб в Україні

3.1 Реформування та вдосконалення податку з доходів фізичних осіб в України

Головним фінансовим інструментом держави є податкова система, за допомогою якої формуються кошти державного бюджету. Податковий простір української економіки регулюють понад 200 законів. Одним із них є Закон «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно Закону, податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок. Без даного податку неможливо представити податкову систему будь-якої країни. Кожна особа працюючи заробляє повну суму грошей і вона має ділитись власним доходом з державою для виконання її функцій.

Як і більшість сучасних податків, податки із доходів фізичних осіб характеризуються наявністю основних принципів: загальності, стабільності, обов'язковості, соціальної справедливості.

Проблема оподаткування є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн.

На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового; недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики. Тому необхідно потрібно проводити комплексну податкову реформу, та в оподаткуванні фізичних осіб, зокрема.

Також потрібно все ж таки використовувати досвід розвинених країн світу і власний. Насамперед необхідно переглянути ставки прибуткового податку, які потрібно зменшити, адже різниця в оподаткуванні для осіб, що заробляють 1000 грн. і 100000 грн. не можна порівнянню. На початку 90-х, максимальна ставка податку становила 40%, але ця ставка завищена - ніхто не захоче віддавати практично половину власного доходу. На сьогодні встановлена єдина ставка податку - 15%, і це на нашу думку не є справедливим. Доцільно було б встановити диференціацію оподаткованого доходу в залежності від його величини. Необхідно ввести розрахунок таких ставок за якими бюджет отримує необхідні кошти, а особа залишається із сумою що задовольняє усі особисті потреби. Ці ставки мають знаходитись в діапазоні між 30% та 10%, так щоб ті хто заробляють багато не приховували власні доходи, а сплачували податок. А мінімальна ставка має бути необтяжлива для громадян з низькими доходами.

Потім необхідно зупинитися на неоподатковуваному доході, який необхідно індексувати з урахуванням інфляції, та враховуючи соціально-економічний стан України, можна також і розмір доходу що не оподатковується збільшити, вирівняти прожитковий мінімум з доходів особи, що взагалі не підлягає оподаткуванню. Для бізнесової еліти сплата податку 145 грн. від доходу 1000 грн. здається несуттєвою, але для особи, що отримує дані доходи сума податку є великою.

Потрібно також розглянути пільги, щодо прибуткового оподаткування, кількість яких з кожним роком скорочується, а не збільшується, як в розвинених країнах світу.

Існує ряд інших проблем, але це головні, які потрібно негайно вирішувати. Адже жоден податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві, як даний.

Саме з погляду на це, незважаючи на всі труднощі у стягненні прибуткового податку, він використовується у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

Прибутковий податок може становити ефективний фіскальний інститут лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб'єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є заробітна плата.

Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян в доходах бюджету, орієнтація на зміну співвідношення між двома видами прямих податків за цих умов була б передчасною і невиправданою.

Удосконалення прибуткового оподаткування населення повинно здійснюватись через посилення соціального спрямування податку, а також шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності. Повинен змінитись не тільки рівень податкового тягаря, скільки його структура Зміна ж структури відбувається шляхом перенесення центру ваги з оподаткування невисоких доходів переважної частини населення (отримувачів заробітної плати) на оподаткування споживання найзаможніших верств населення. [58, с. 33-35]

Соціальна спрямованість податкової системи може бути забезпечена за допомогою підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян із його наближенням у перспективі до прожиткового мінімуму, а також диференційованих ставок цього податку, що повинно супроводжувати не надлишкове споживання, а продуктивне використання доходів.

Гострота соціальних проблем зумовлює необхідність державного регулювання соціальних процесів, у тому числі й за допомогою податкових важелів.

Реформування системи прибуткового оподаткування у напрямку забезпечення її інвестиційної і соціальної спрямованості відповідає стратегічній орієнтації українського суспільства на побудову соціальної ринкової економіки. Крім того, воно забезпечує зв'язок зниження податкового тягаря із розв'язанням найважливіших соціальне - економічних проблем, у той час як зниження рівня оподаткування не гарантує спрямування коштів, що вивільняються, в необхідному для суспільства напрямку.

Податок, на доходи з фізичних осіб, належить до категорії прямих, що стягуються в процесі придбання і накопичення матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування і включаються в ціну виробництва товару. Грошові відносини, регульовані податковим правом, виникають між державою і самим платником, який вносить податок безпосередньо в бюджет. З огляду на то, що прямі податки підрозділяються на особові (сплачуються з дійсно отриманого платником доходу (прибутку) і враховують фактичну платоспроможність платника) і реальні (податки, якими оподатковується не дійсний доход платника податків, а гаданий, середній доход, одержуваний у певних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування, коли оподаткуванню підлягає насамперед майно), податок на доходи з фізичних осіб належить віднести до прямого особового податку. Він має більш мобільний, динамічний характер, а ніж інший різновид прямих майнових податків, які орієнтовані і прив'язані до стабільної, незмінної бази - вартості майна, яке розглядається як об'єкт оподаткування. Прибуткові ж податки орієнтовані на мобільніші об'єкти регулювання - доходи, які можуть існувати або навіть зводитися практично до нуля.

3 прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», законодавцем введено практично нову систему податкових пільг. Однією з найбільш активно використовуваних податкових пільг раніше була універсальна знижка - неоподатковуваний мінімум, що являє собою найменшу частину об'єкта оподаткування, яка цілком звільняється від оподаткування. Він застосовувався за кожний повний місяць, протягом якого було отримано дохід. З 1 січня 2004 року «несерйозний» розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян 17 гривень замінено соціальною пільгою в розмірі мінімальної заробітної плати. Сутність податкових соціальних пільг полягає в наступному. Якщо заробітна плата працівника не перевищує певного рівня, йому дозволяється зменшити загальний місячний оподатковуваний дохід на суму однієї з податкових соціальних пільг, передбачених пп. 61.1-6.1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» причому, якщо працівник одночасно має право на декілька пільг, йому встановлюється одна найбільша з них. При цьому, законодавець встановлює деякі обмеження. [47, с. 36-38]

Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме; неузгодженість, суперечливість та нестабільність податкових законів, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків та непристосованість її до переходу від адміністративно-командних методів управління господарством до господарювання в умовах демократичної правової держави. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи [53].

З метою створення дієвої податкової системи України необхідно визначати принципи її побудови, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, методику їх обчислення, ставки оподаткування, правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, порядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства, оскарження рішень і дій органів державної податкової служби та їх службових осіб.

Така система повинна бути спрямована на створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала: чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту; створення сприятливого податкового простору для розвитку вітчизняної економіки; формування стабільної, прогнозованої податкової бази, яка б забезпечувала створення достатньої дохідної частини бюджету; забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування; забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків; упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату; дотримання міжнародних угод щодо оподаткування; створення податкової системи, гармонізованої з податковими системами Європейських країн, з максимальною уніфікацією податків з країнами - членами СНД, та запровадженням радикальних, докорінних перетворень і змін; реальне забезпечення прав платників податків; створення умов для дієвого механізму контролю; усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії. Податковий кодекс повинен забезпечувати комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішувати питання щодо усунення прогалин податкового законодавства та забезпечити гармонізацію його з нормами іншого законодавства України.

У кодексі мають відображатися питання подальшого реформування податкового законодавства у напрямі диференційованого розподілу податкового навантаження між платниками податків, спрощення механізму оподаткування, чіткого визначення прав і обов'язків платників податків, а також поліпшення роботи органів державної податкової служби з платниками податків, в тому числі забезпечення платників податків інформацією з питань оподаткування. Забезпечення всіх учасників податкових відносин повною інформацією про те, хто, коли, і при яких обставинах має обов'язки щодо сплати податків, забезпечить прозорість і зрозумілість податкового законодавства, зробить його доступним для всіх платників податків.