Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності ТОВ "Харківагроснаб"

Характеристика фінансових результатів діяльності підприємства. Характеристика чистого прибутку підприємства та факторів, що на нього впливають. Формування, розподіл та максимізація прибутку. Удосконалення управління фінансовими результатами підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.03.2011
Размер файла 304,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Останніми роками в практиці країн з розвиненою ринковою економікою поширення набула нова прогресивна комплексна система внутрішнього контролю, організовувана в компаніях і фірмах, яка називається "контроллінг". Концепція контроллінгу була розроблена в 80-ті роки як засіб активного запобігання кризовим ситуаціям, що приводять підприємство до банкротства. Принципом цієї концепції, яка получила назву "управління за відхиленням", є оперативним порівнянням основних планових (нормативних) і фактичних показників з метою виявлення відхилень між ними і виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності цих відхилень на підприємстві з метою впливу на вузлові фактори нормалізації діяльності. Система контроллінгу починає входити і в нашу практику [31].

Так як головним об'єктом контроллінгу являється прибуток підприємства, в загальній його системі можна виділити центральний блок - "контроллінг прибутку". Його зміст можна сформулювати наступним чином: "Контроллінг прибутку представляє собою систему внутрішнього контролю, яка забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках формування і використання прибутку підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від передбачуваних і прийняття оперативних управлінських рішень по виконанню поставлених задач" [73].

Створення системи інвестиційного контроллінгу на підприємстві базується на визначених принципах, основні з яких представлені на рис. 3.1.

Рисунок 3.1 - Склад основних принципів побудови системи контроллінгу прибутку на підприємстві
Зміст принципів системи контроллінгу наступний:
спрямованість системи контроллінгу на реалізацію розробленої на підприємстві стратегії управління прибутком. Для того, щоб бути ефективним контроллінг прибутку має носити стратегічний характер, тобто відображати основні пріоритети його формування, розподіл і використання. Це припускає цілеспрямоване обмеження контрольованих операцій. Обширний контроль над поточними операціями за всіма їх аспектами немає значення, так як буде лише відволікати менеджерів від більш важливих цілей управління прибутком.
забезпечення багатофункціональності контроллінгу прибутку. Він повинен забезпечувати контроль пріоритетних показників не тільки по підприємству в цілому але і в розрізі окремих його центрів відповідальності, передбачувати можливість порівняння контрольованих показників з середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок контрольованих показників прибутку з іншими найважливішими показниками господарської діяльності підприємства.
орієнтованість контроллінгу прибутку на кількісні стандарти. Ефективність контрольних дій значно зростає, якщо контрольовані стандарти діяльності виражені конкретними кількісними показниками. Це не означає, що контроллінг не повинен охоплювати якісні аспекти формування і використовування прибутку - йдеться лише про те, що ці якісні аспекти повинні бути виражені в системі кількісних стандартів, що виключить різне їх тлумачення.
відповідність методів контроллінга специфіці методів аналізу і планування прибутку. У процесі організації внутрішнього контролю прибутку необхідно орієнтуватися на весь арсенал раніше розглянутих систем і методів його планування (при підготовці стандартів контролю) і аналізу (при підготовці показників, що відображають фактично досягнуті результати, і виявленні причин їх відхилень від стандартів).
своєчасність операцій контроллінга. Ця своєчасність полягає не у високій швидкості або частоті здійснення контрольних функцій, а в адекватності періодів контрольних дій періоду здійснення окремих операцій, пов'язаних з формуванням і використовуванням прибутку. Головна умова своєчасності контроллінгу прибутку полягає у наступному: він повинен носити характер "раннього попередження кризового розвитку", тобто дозволяти усувати поточні відхилення перш, ніж вони приймуть серйозний характер.
6) гнучкість побудови контроллінгу. Внутрішній контроль прибутку повинен бути побудований з обліком можливості пристосування до нових видів продукції; до нових форм і видів здійснення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності; до нових технологій і методів ведення господарської діяльності. Без достатнього ступеня гнучкості система контроллінгу не буде ефективною навіть в тих областях контролю формування і використовування прибутку, для яких вона спочатку будувалася.
7) простота побудови контроллінгу. Прості форми і методи внутрішнього контролю прибутку, побудованого відповідно до його цілей, вимагають менших зусиль контролюючих менеджерів і, як правило, більш економічні. Надмірна складність побудови контроллінга прибутку не може зрозуміти або не підтримана його операторами, а також зажадати значного збільшення потоку інформації для його здійснення.
8) економічність контроллінгу. Витрати по здійсненню контроллінгу прибутку повинні бути мінімізовані з позицій їх адекватності ефекту цього контролю. Це означає, що обсяг витрат по організації контроллінга не повинен перевищувати розміру того ефекту (зниження витрат, приросту доходів, збільшення прибутку), який досягається в процесі його здійснення [31].
З урахуванням перелічених вимог контроллінг прибутку на підприємстві будується за наступними етапами, які представлені на рис 3.2. Розглянемо етапи побудови контроллінгу прибутку на підприємстві.
1. Визначення об'єкту контроллінга. Це загальна вимога до побудови будь-яких видів контроллінга на підприємстві з позицій цільової його орієнтації. Об'єктом контроллінга прибутки є управлінські рішення за основними аспектами його формування, розподілу і використовування на підприємстві.
Рисунок 3.2 - Зміст і послідовність етапів побудови системи контроллінга прибутку на підприємстві
2. Визначення видів і сфери контроллінга. У відповідності з концепцією побудови системи контроллінга, він підрозділяється на наступні основні види: стратегічний контроллінг; поточний контроллінг; оперативний контроллінг. Кожному з перерахованих видів контроллінга повинна відповідати певна його сфера і періодичність здійснення його функцій. У табл. 3.1 приведені основні характеристики окремих видів контроллінга прибутку на підприємстві.
3. Формування системи пріоритетів контрольованих показників. Вся система показників, що входять в сферу кожного виду контроллінга прибутку, ранжирується по значущості. В процесі такого ранжирування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найважливіші з контрольованих показників даного виду контроллінга; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться в зв'язку чинника з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і подальших рівнів. Такий підхід полегшує підхід до їх розкладання при подальшому поясненні причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

Таблиця 3.1 - Характеристика окремих видів контроллінга прибутку на підприємстві

Види контроллінга прибутку

Основна сфера контроллінга

Основний контрольний період

1. Стратегічний контроллінг

Контроль політики управління прибутком і його цільових стратегічних показників

Квартал; рік

2. Поточний контроллінг

Контроль поточних планів формування і використання прибутку

Місяць; квартал

3. Оперативний контроллінг

Контроль бюджетів

Тиждень, декада; місяць

При формуванні системи пріоритетів слід врахувати, що вони можуть носити різний характер для окремих типів центрів відповідальності; для окремих сфер діяльності підприємства; для різних аспектів формування, розподілу і використовування прибутку.

Проте при цьому повинна бути забезпечена як ієрархічна свідомість всіх контрольованих показників по підприємству в цілому, так і їх свідомість по окремих сферах його діяльності.

Приклад формування системи пріоритетів контрольованого показника суми чистого прибутку по операційній діяльності приведений в табл. 3.2.

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того, як визначений і ранжируваний перелік контрольованих показників, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них.

Такі стандарти можуть встановлюватися як у абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер (рухомі кількісні стандарти можуть бути використані при контролі показників гнучких бюджетів, для коректування стандартів при зміні облікової ставки, темпів інфляції і т.п.).

Таблиця 3.2 - Приклад формування системи пріоритетів контрольованого показника суми чистого прибутку по операційній діяльності підприємства

Пріоритети першого порядку

Пріоритети другого порядку

Пріоритети третього порядку

Сума чистого прибутку

Сума доходів

Рівень цін на продукцію

Обсяг реалізації продукції

Структура реалізації продукції

Сума витрат

Рівень цін і тарифів на послуги

Обсяг виробництва продукції. Структура виробництва продукції

Сума податкових платежів

Зміна системи податків

Зміна ставок оподаткування

Зміна системи податкових пільг

Стандартами виступають цільові показники політики управління прибутком, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

Побудова системи моніторингу показників, що включаються в контроллінг прибутку. Система моніторингу (або як її часто переводять "стежача система") складає основу контроллінга прибутку, найактивнішу частину його механізму.

Система моніторингу прибутку є розробленим на підприємстві механізмом постійного спостереження за контрольованими показниками її формування і використовування, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень [33].

Побудова системи моніторингу контрольованих показників прибутку охоплює наступні основні етапи, які представлені на рис. 3.3.

Рисунок 3.3 - Зміст і послідовність основних етапів побудови системи моніторингу контрольованих показників прибутку
фінансовий ресурс чистий прибуток
Основні етапи побудови системи моніторингу контрольованих показників прибутку:
1) побудова системи інформативних звітних показників по кожному виду контроллінга прибутки основується на даних фінансового і управлінського обліку. Ця система є так званою "первинною інформаційною базою спостереження", не обходженою для подальшого розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і відносних показників, що характеризують рівень формування і використовування прибутку;
2) розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності з системою контрольованих показників прибутку. При цьому забезпечується повна зіставленість кількісного виразу встановлених стандартів і контролюючих аналітичних показників. В процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих (аналітичних) показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження і методів аналізу прибутку;
3) визначення структури і показників форм контрольних звітів (рапортів) виконавців покликане сформувати систему носіїв контрольної інформації. Для забезпечення ефективності контроллінга така форма звіту повинна бути стандартизована і містити наступну інформацію:
а) фактично досягнуте значення контролюючого показника (у зіставленні з передбаченим);
б) розмір відхилення фактично досягнутого значення контрольованого показника від передбаченого;
в) факторне розкладання розміру відхилення (якщо контрольований показник піддається якісному розкладанню на окремі складові). Алгоритм такого розкладання повинен бути визначений і доведений до кожного виконавця наперед;
г) пояснення причин негативних відхилень по показнику в цілому і окремим його складовим;
д) вказівка осіб, винних в негативному відхиленні показника, якщо це відхилення викликане внутрішніми чинниками діяльності підрозділу.
Форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється відповідно до змісту доведеного йому бюджету (плану).
4) конкретизація контрольного періоду по видах контроллінга і групах показників визначається "терміновістю реагування" необхідним для ефективного управління прибутком на даному підприємстві.
З урахуванням цього принципу виділяють:
а) тижневий (декадний) контрольний звіт;
б) місячний контрольний звіт;
в) квартальний контрольний звіт,
5) встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників від установлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і у відносних показниках. Оскільки цей показник міститься в контрольних звітах окремих виконавців, на даній стадії він агрегується в рамках підприємства в цілому.
При цьому по відносних показниках всі відхилення підрозділяються на три групи:
а) позитивне відхилення;
б) негативне "допустиме" відхилення;
в) негативне "критичне" відхилення.
Для проведення такої градації на кожному підприємстві повинен бути визначений критерій "критичних" відхилень, який може бути диференційований по контрольних періодах. Критерію "критичного" відхилення може бути прийняте як відхилення у розмірі 20 і більше відсотків по тижневому (декадному) контрольному періоду; 15 і більше відсотків по місячному періоду; 10 і більше відсотків по квартальному періоду.
6) виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів проводиться по підприємству в цілому і по найкрупніших центрах прибутку. В процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники контроллінга прибутку, по яких спостерігаються "критичні" відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному "критичному" відхиленню повинні бути виявлені причини, що викликали їх. В процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців. Розроблена система моніторингу повинна коректуватися при зміні цілей контроллінга прибутку і системи показників поточних планів і бюджетів.
6. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень є завершальним етапом побудови контроллінга прибутку на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах представлених на рис. 3.4.
Рисунок 3.4 - Формування принципових алгоритмів дій по усуненню різних видів відхилень фактичних результатів формування і використовування прибутку від передбачених
Принципова система дій менеджерів підприємства полягає у наступних трьох алгоритмах:
а) "Нічого не робити". Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого "критичного" критерію.
б) "Усунути відхилення". Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. Як можливость, може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом "відсікання зайвого"), використовування системи фінансових резервів і інші.
в) "Змінити систему планових або нормативних показників". Така система дій робиться в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів формування прибутку обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за наслідками моніторингу прибутку вносяться пропозиції по корегуванню системи цільових нормативів політики управління прибутком, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. У окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих операційних, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій [35].
Виконання цих пропозицій значно підвищить ефективність контролю прибутку на підприємстві. Отже, прибуток - показник ефективної діяльності будь-якого підприємства, тому постійний контроль за прибутком від усіх напрямків діяльності, різних товарів і послуг є важливою функцією управління.
Управління прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошуку комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів підприємств перейти до регульованих доходів.
Упровадження на ТОВ "Харківагроснаб" системи контроллінга прибутку дозволить істотно підвищити ефективність всього процесу управління ним та покращати діяльність підприємства в цілому.

3.2 Удосконалення управління прибутком підприємства на основі впровадження нових методів калькулювання собівартості продукції

Рівень та абсолютна величина витрат суб'єкта господарювання безпосередньо впливає на формування його прибутку як результату фінансово-господарської діяльності. Управління витратами відіграє провідну роль не тільки в управлінні прибутком, а й у структурі фінансового менеджменту взагалі. Зауважимо, що формуванню прибутку суб'єкта господарювання об'єктивно передує фінансування та покриття усіх його витрат за рахунок доходів від реалізації товарів (надання послуг чи виконання робіт), що й необхідно розглядати як одне із основних завдань фінансового менеджменту.

Управління витратами полягає у контролі за процесом формування та розподілу витрат підприємства в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності. Відповідно, управління витратами підприємства спрямоване на обґрунтування рівня витрат підприємства та їх фінансового забезпечення.

Результативність управління витратами та забезпечення ефективності такого управління передбачає реалізацію таких взаємопов'язаних фінансово-управлінських ітерацій:

1) групування витрат підприємства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв;

контроль за формування витрат та оптимізації їх абсолютної величини;

виявлення відхилень від планових показників та ідентифікація причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування (шляхом коригування планових показників);

виявлення та оцінювання резервів зменшення витрат суб'єкта господарювання, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації.

Кваліфіковане управління витратами підприємства передбачає наявність у фінансового менеджера повної та достовірної інформації щодо об'єкта управління, у тому числі його абсолютної величини, складу та структури. Для цього здійснюється локалізація усіх витрат підприємства та їх структурування за певними критеріями, які використовуються для обґрунтування управлінських фінансових рішень.

На ТОВ "Харківагроснаб" для прийняття управлінських рішень щодо забезпечення зростання прибутку та рентабельності використовують інформацію о витратах на виробництво та збут продукції, отриману за традиційним методом калькулювання собівартості продукції.

Традиційне (пряме) калькулювання в рамках управління прибутком підприємства спрямоване на загальне зіставлення витрат та доходів суб'єкта господарювання (рис. 3.5) у межах одного й того самого горизонту планування.

Рисунок 3.5 - Особливості традиційного калькулювання
собівартості продукції підприємства
Метою традиційного калькулювання є встановлення факту покриття (непокриття) сукупних витрат підприємства та вихід на позитивний фінансовий результат операційний прибуток. На основі традиційного калькулювання здійснюється розрахунок параметрів точки беззбитковості підприємства як ситуації, за якої доходи підприємства дорівнюють його витратам.
Традиційне калькулювання використовується для оцінювання економічної доцільності виробництва того чи іншого продукту, рівня необхідної ціни та обсягів реалізації такого продукту з метою досягнення прибутковості, або, принаймні, забезпечення беззбитковості діяльності підприємства щодо виробництва даного продукту.
На ТОВ "Харківагроснаб" при визначенні собівартості продукції прямі витрати матеріалів та прямі витрати на оплату праці безпосередньо відносять на продукцію, а загальновиробничі витрати підсумовують та розподіляють між видами продукції пропорційно сумі прямих матеріальних витрат, оскільки ці витрати займають найбільшу питому вагу у її собівартості.
В економічні літературі при визначенні собівартості продукції за традиційним калькулюванням також рекомендується розподіляти непрямі витрати між видами продукції пропорційно витратам на оплату праці, пропорційно прямим виробничим витратами, обсягу виробництва продукції, відпрацьованим нормо-годинам, чоловіко-годинам, а також маржинального прибутку [24, 39, 44] .
Однак використання традиційного калькулювання для обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо управління прибутком та витратами підприємства має певні недоліки, зокрема:
викривлення структури витрат за окремими напрямами діяльності підприємства (відсутність чітких та однозначних критеріїв розподілу витрат підприємства, які мають подвійний характер), що призводить до завищення рентабельності окремих видів продукції та заниження інших;
оперування усередненими та приблизними величинами (оскільки калькулювання показників собівартості здійснюється на рівні підприємства з наступним розподілом по окремих видах продукції);
3) відсутність чіткого критерію ідентифікації витрат за окремими видами продукції підприємства (якщо підприємство випускає не один вид продукції), що стосується більше ніж одного виду продукції.
Проведемо традиційне калькулювання собівартості продукції ТОВ "Харківагроснаб" з використанням у якості бази розподілу непрямих витрат таких критеріїв, як прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, а також маржинальний прибуток. Вихідні дані для калькулювання собівартості продукції підприємства наведені у табл. 3.3. Місячні постійні непрямі витрати на виготовлення продукції складають 13,5 тис. грн.
Визначимо коефіцієнти розподілу непрямих постійних витрат між видами продукції підприємства:
пропорційно заробітної плати 13,5 : 11,2 = 1,2053
пропорційно матеріальним витратам 13,5 : 19,9 = 0,6784
пропорційно маржинальному прибутку 13,5 : 23,4 = 0,5769
Розрахунок собівартості продукції ТОВ "Харківагроснаб" прибутку від реалізації та рентабельності при використанні різних баз розподілу непрямих постійних витрат наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3 - Визначення прибутку та рентабельності продукції ТОВ "Харківагроснаб" при використанні різних баз розподілу непрямих постійних витрат

Показник

База розподілу непрямих витрат

Заробітна плата

Матеріальні витрати

Маржинальний прибуток

1

2

3

4

1. Постійні непрямі витрати на виробництво виробу А, тис. грн. (постійні витрати коефіцієнт розподілу)

7,71

7,6

8,3

2. Постійні непрямі витрати на виробництво виробу Б, тис. грн. (постійні витрати коефіцієнт розподілу)

5,79

5,9

5,2

3. Собівартість виробу А, тис. грн.

25,31

25,20

25,90

4. Собівартість виробу Б, тис. грн.

19,29

19,40

18,70

5. Прибуток від реалізації виробу А, тис. грн.

6,69

6,80

6,10

6. Прибуток від реалізації виробу Б, тис. грн.

3,21

3,10

3,80

7. Рентабельність виробу А, %

26,43

26,98

23,55

8. Рентабельність виробу Б, %

16,64

15,98

20,32

Таким чином, при розподілу непрямих постійних витрат між видами продукції найбільша рентабельність виробу А спостерігається при використанні у якості бази розподілу матеріальних витрат - 26,98 %, а найбільша рентабельність виробу Б - при використанні бази розподілу "маржинальний прибуток" - 20,32 %.

При розподілу непрямих витрат пропорційно заробітної плати й матеріальних витрат рентабельність цих двох виробів відрізняється майже на 10%. На основі такої інформації ТОВ "Харківагроснаб" доцільно нарощувати обсяги реалізації виробу А, оскільки підвищення питомої ваги продукції з більшім рівнем рентабельності сприятиме значному підвищенню обсягів отримання прибутку. Однак, при розподілі постійних витрат між видами продукції пропорційно маржинальному прибутку рентабельність цих виробів незначно відрізняється одна від одної, тому можна прийняти рішення щодо збереження у цілому існуючий структури реалізації продукції підприємства.

Можна зробити висновок, що інформація, отримана при калькулюванні собівартості продукції по традиційному методу, є неоднозначною та недостатньо об'єктивною, приводить до багатоваріантності прийняття управлінських рішень, які спрямовані на максимізацію прибутку підприємства.

Водночас традиційне калькулювання характеризується простотою та оперативністю проведення, що дає змогу рекомендувати його для проведення оперативного аналізу, метою якого є отримання орієнтовних попередніх результатів за обмежений період.

В економічні літературі з метою отримання більш об'єктивної та достовірної інформації для прийняття фінансових управлінських рішень щодо максимізації прибутку, рекомендують застосовувати таки методи калькулювання собівартості продукції:

цільове калькулювання;

калькулювання відповідно до життєвого циклу товару (продукту);

калькулювання за етапами просування товару на ринок;

поопераційне (функціональне) калькулювання [55, 56].

Цільове калькулювання спрямоване на приведення собівартості продукту до рівня, який забезпечує цільовий (плановий) рівень прибутку підприємства від виробництва такого продукту за очікуваного рівня доходів від його реалізації (рис. 3.6).

Рисунок 3.6 - Модель цільового калькулювання собівартості продукції підприємства
Вихідною точкою проведення цільового калькулювання є оцінювання величини очікуваних доходів від реалізації продукту (надання послуг, виконання робіт) у плановому періоді. Отриманий результат порівняння величини очікуваних доходів та цільового прибутку, що закладається в ціну, визначає максимальний рівень собівартості даного продукту - цільову собівартість. При цьому перед управління витратами ставиться завдання забезпечити такий абсолютний рівень витрат, який буде не більшим за цільову собівартість як максимально допустимий рівень витрат за встановлених обмежень - рівня доходів від реалізації продукту та цільового рівня прибутку.
У рамках цільового калькулювання собівартості з метою приведення поточного рівня витрат до їх цільового рівня (з метою забезпечення необхідного рівня прибутку) використовуються такі методи приведення величини витрат, як редизайн продукту, оптимізація структури витрат, прийнятне заміщення окремих статей витрат іншими із одночасним зменшенням абсолютної величини витрат.
Цільове калькулювання використовується з метою обґрунтування управлінських фінансових рішень, спрямованих на підтримання цільового рівня операційного прибутку підприємства, ї, на противагу традиційному, дає змогу вирішити зокрема, такі завдання:
1) оцінити максимально допустимий рівень витрат підприємства на виготовлення конкретного продукту у плановому періоді;
2) визначити необхідність приведення абсолютної величини собівартості відповідно до зміни ринкової ситуації - зміни середніх ринкових цін та попиту на даний продукт;
3) обґрунтувати доцільність зменшення собівартості продукції шляхом редизайну, відмови від окремих статей витрат підприємства чи їх заміщення дешевими аналогами;
4) розрахувати величину необхідного зменшення витрат на виготовлення та просування продукту на ринок;
5) обґрунтувати доцільність подальшого випуску даного продукту чи зняття його з виробництва у випадку не можливості скорочення витрат до цільового рівня.
Калькулювання за етапами життєвого циклу продукту передбачає ідентифікацію витрат (понесених або очікуваних) із окремими етапами життя продукту - починаючи від упровадження продукту і завершуючи знаттям з виробництва. Даний метод дає змогу оцінити рівень та доцільність витрат на кожному із етапів просування продукту на ринок. Крим цього, використовуючи дисконтування (визначення приведеної теперішньої вартості) доходів від реалізації окремого продукту та витрат по цьому є продукту, можна оцінити доцільність його впровадження в господарську діяльність підприємства, яка визначається перевищенням очікуваних доходів над витратами.
Таким чином, використання методу калькулювання за етапами життєвого циклу продукту можна рекомендувати для вирішення таких завдань:
оцінювання загальної прибутковості продукту за період від початку його розроблення до зняття з виробництва;
визначення фінансових індикаторів планування грошових потоків, які генеруються у зв'язку із просуванням та позиціонуванням продукту на ринку;
3) обґрунтування абсолютних та відносних величин формування витрат підприємства на конкретний товар за етапами його життєвого циклу.
Метою калькулювання за етапами просування товару на ринок є обґрунтований розподіл витрат, що ідентифікуються з конкретним продуктом підприємства. При цьому досягається деталізація локалізації витрат за окремими етапами життя продукту, починаючи з обґрунтування ідеї створення продукту і завертаючи зняттям його з виробництва.
Реалізація вказаного методу передбачає визначення величини витрат, що створюються на конкретному етапі (наприклад, дизайн та розроблення продукту; транспортування продукту до роздрібного продавця; витрати роздрібного продавця; витрати, пов'язані із продажем продукту кінцевому споживачу) та пошук резервів їх скорочення.
Перед методом калькулювання за етапами просування товару на ринок можуть ставитися такі завдання: визначення економічної доцільності розроблення нового продукту; планування руху інвестиційних, фінансових та операційних грошових потоків під час розроблення, виробництва та реалізації продуту; визначення очікуваної прибутковості нового продукту, порівняння альтернативних дизайнів окремого продукту або порівняння альтернативних продуктів; обґрунтування доцільності виходу з продуктом на ринок та його позиціонування; визначення доцільності та своєчасності зняття виробу з виробництва.
Метод поопераційного (функціонального) калькулювання являє собою технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової локалізації витрат підприємства для потреб моделі управління його прибутком. Функціональне калькулювання та функціональний менеджмент набув широкої популярності серед зарубіжних та вітчизняних менеджерів і фінансистів завдяки своїй універсальності. При цьому принципи його організації та реалізації використовуються багатьма моделями обґрунтування та підтримання управлінських рішень.
Основою функціонального калькулювання є поняття "центру витрат", під яким слід розглядати функціонально та організаційно відокремлений процес або явище (технологічна операція, угода), які пов'язані з формуванням однорідної сукупності витрат підприємства. Центр витрат може розглядатися як у масштабах усього підприємства, окремого його структурного підрозділу, або ж іншого об'єкта аналізу. При цьому групування витрат підприємства у межах даного методу реалізується у два етапі - ідентифікація витрат із визначенням базових показників (критеріїв ідентифікації) та групування ідентифікованих витрат відповідно до центрів витрат.
Загальна структура реалізації функціонального калькулювання включає наступні елементи: аналіз техніко-організаційних та фінансових особливостей процесу виробництва продукції (надання послуг або виконання робіт), обґрунтування та визначення центрів витрат підприємства. При цьому рекомендується (на основі досвіду зарубіжних підприємств) використовувати чотириступінчату модель аналізу центрів витрат - виготовлення одиниці продукції, партії продукції, окремого виду продукції, діяльність підприємства за певним напрямком, відстежування розподілу сукупності витрат відповідно до визначених вище центрів витрат, оцінювання кількісних та структурних параметрів центрів витрат та обґрунтування відповідних управлінських рішень.
Для ТОВ "Харківагроснаб" застосування методу цільового калькулювання собівартості продукції, на нашу думку, є недоцільним, оскільки підприємство виготовляє вироби, редизайн яких та заміщення витрат на виготовлення яких провести проблематично. Даний метод, незважаючи на переваги, доцільно використовувати при визначенні собівартості продукції зі складними конструкцією та технологією виробництва.
На наш погляд, застосування калькулювання собівартості продукції за етапами життєвого циклу не є оптимальним методом для ТОВ "Харківагроснаб", оскільки витрати на дослідження, розробку нових виробів, а також освоєння їх виробництва та зняття з виробництва є відносно незначними, а саме на їх розмір, динаміку та структуру приділяє увагу цей метод калькулювання собівартості. Рекомендується на ТОВ "Харківагроснаб" застосовувати метод калькулювання собівартості продукції за етапами просування товару на ринок? а також визначення собівартості за функціональним методом. Підприємство виготовляє товари повсякденного попиту для кінцевих споживачів - фізичних осіб. Тому важливо знати витрати на транспортування продукції, доведення її до роздрібних торговців, до кінцевих покупців та здійснювати на основі отриманих калькуляцій продукції пошук та мобілізацію резервів зниження витрат на просування товарів на ринок.
Калькулювання витрат за функціональним методом дозволяє провести контроль за витрачанням ресурсів на виробництво та збут продукції, оцінити ефективність діяльності окремих підрозділів підприємства щодо виконання планів по витратах, доходах, прибутків, а значить, прийняти обґрунтовані управлінські рішення, спрямовані на збільшення прибутку підприємства, економну витрату ресурсів.
Однак функціональне калькулювання має також певні недоліки: суб'єктивність обґрунтування вибору базових параметрів аналізу; трудомісткість та витратність інформаційного забезпечення, організації та проведення такого аналізу.

3.3 Застосування економетричної моделі в управлінні фінансовими результатами діяльності ТОВ "Харківагроснаб"

У теорії і практиці в процесі прогнозування фінансових показників досить часто використовують методологію екстраполяції, за якої висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах. Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку.

Методи екстраполяцій використовуються при відносно стабільному розвитку підприємства (чи окремих показників його діяльності) або за наявністю сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом. Під трендом розуміють тривалу тенденцію зміни економічних показників в економічному прогнозуванні.

Управління фінансовими результатами будь-якого господарюючого суб'єкта передбачає розрахунок його планового обсягу. Прогнозування та планування відповідних показників господарюючих суб'єктів є вкрай потрібне для складання поточних і перспективних фінансових планів. Тому для прийняття правильних управлінських рішень доцільно буде використати прогнозування валового прибутку.

Часовий чи динамічний ряд представляє собою зміни деякого показника чи фактора (признака), який визначає його в часі. В залежності від того, чи відноситься деякі цифрові значення економічного показника до певних періодів чи моментів часу, динамічні ряди поділяють на інтервальні чи моментні.

До інтервальних рядів відносять: виробництво продукції за ряд періодів (діб, декад, місяців, кварталів, років); виробнича потреба матеріалів за той же період; середньомісячні (на протязі кількох років) показники використання основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів в структурному і відносному їх виразі і т. д.

До моментних рядів відносять: розмір запасів матеріальних ресурсів, грошових коштів, заборгованості робітникам підприємства по заробітній платні, по іншим зобов'язанням; вартість основних засобів; чисельність працівників на початок та на кінець періоду [61].

У процесі, що вивчається, який представлений у вигляді часового (динамічного) ряду, по-перше, необхідно виявити загальну тенденцію ряду коливаючих змін показників, які досліджуються (уt). Ця тенденція, як зазначалося вище, називається трендом, або еволютарною складовою, і може бути виражена формулою:

уt = (t) (3.1)

де t - період часу.

При графічному зображенні зміни економічних показників в часі на звичній координатній сітці по горизонтальній осі відкладаються значення часу, а по вертикальній - значення показника або фактора, який досліджується. Особливу увагу при цьому необхідно приділити вибору масштабу по осям, так як від цього залежить правильність висновків про характер поведінки динамічного ряду.

Для визначення загальної тенденції розвитку процесу, який досліджується, по звітнім даним рівняння тренду можна розрахувати безпосередньо по цім даним або по ковзним середнім. Ковзні середні використовують для вирівнювання даних, якщо є "піки" (скачки ) тобто різкі відхилення показника, що вивчається в кордонах періоду, який розглядається. За допомогою їх досягається отримання усереднених але більш чітко виражаючих основну тенденцію даних.

Найбільш поширене трьохчленне випрямлення, коли по ряду у1, у2 ,у3, … уn складаються поступові величини з використанням формули:

(3.2)

Відповідним чином складається ряд п'ятичленних ковзних середніх:

(3.3)

Для визначення чотирьохчленної ковзкої середньої необхідно визначити наступні величини для перших чотирьох чисел уі + у2 + у3 + у4 та занести її в проміжок між 2 та 3 строчкою рядка. Наступну чотирьохчлену сковзну середню можна віднести у проміжок між 3 та 4 строчкою, а після чого визначається середня велична між двома отриманими раніше, яка записується до третьої строки і т. д.

При виявленні загальної тенденції динамічного (часового) ряду рішенню підлягають наступні дві задачі:

- вибір форми зміни показників в часі з вибором відповідної формули рівняння, яка відображає тенденцію змін, тобто тренд;

- розрахунок параметрів рівняння.

При виборі форми тренда необхідно, перш за все, враховувати економічний зміст процесу, тобто сутність задачі, яка розглядається.

Якщо показник, який аналізується, змінюється в часі монотонно і приблизно рівномірно, то можливе використання лінійної залежності, яка має вид:

yt = a t + b (3.4)

де уt - значення досліджуваного показника;

t - часовий інтервал а,

a, b - параметри трендового рівняння.

При вирішенні задач за допомогою комп'ютера, форму зв'язку вибирають з декількох можливих по найменшій величіні залишкової дисперсії. Враховується також графічне відображення динамічних рядів та економічна сутність процесу, що вивчається. Параметри тренда визначаються методом найменших квадратів, за допомогою рішення системи нормальних рівнянь.

Для вирішення проблеми прогнозування використовуються 3 методи прогнозування за допомогою екстраполяції: методи визначення середніх величин; екстраполяція тренду; експоненціальне згладжування.

Так як із додатку Б, можна прослідкувати більш-менш стійку лінійну залежність валового прибутку від часового інтервалу, розрахуємо лінійну форму тренда для валового прибутку ТОВ "Харківагроснаб", який воно отримує від виробництва та реалізації одного з виробів - диск вирізний ДМТ.

Для цього в табл. 3.4 представимо значення величин валового прибутку ТОВ "Харківагронаб" від реалізації визначеного виробу за 3 квартали 2006 року та за 4 картала 2007 року. В цій же таблиці передбачені рядки для розрахунків даних, які потрібні при визначенні параметрів рівняння тренда та оцінки його придатності для прогнозування чистого прибутку на наступний квартал.

Для пояснення обраної форми тренда визначається величина середньо квартального абсолютного приросту показника, який досліджується (уt) по формулі:

(3.5)

Ми бачимо, що ці зміни підкорюються лінійній формі залежності , яка має вигляд:

yt = a t + b,

де yt - валовий прибуток підприємства;

t - II, III, IV квартали 2006 року та І, II, ІІІ, IV квартали 2007 року;

а, b - параметри трендового рівняння.

Для спрощення розрахунку параметрів рівняння 3.12 в табл. 3.4 необхідно заповнити графи 4 - 7. В зв'язку з цим введемо умовні змінні замість "t" та "уt" : t = t - 5 та уt = уt - 40. Після заповнення вище вказаних граф маємо сумарні величини t = 0; ( (t)2 = 28); уt = -4,3; (уt t) = 332,1.

Таблиця 3.4 - Вихідні данні для розрахунку параметрів лінійного тренда

Квартал

t

Валовий прибуток (ВП)

yt

Приріст ВП за квартал

уt

Умовні значення аргументу

t = t - 4

(t)2

Умовні значення функції

yt = yt - 40

yt t

Розрахункове значення функції

Відхилення від фактичних значень

t = yt -

Квадрат відхилення

t2

1

5,6

-3

9

-34,4

103,2

2,817

2,783

7,745089

2

16,9

11,3

-2

4

-23,1

46,2

14,674

2,226

4,955076

3

19,5

2,6

-1

1

-20,5

20,5

26,531

-7,031

49,434961

4

27,9

8,4

0

0

-12,1

0

38,388

-10,488

109,998144

5

27,4

0

1

1

-12,6

-12,6

50,245

-22,845

521 ,894025

6

160,4

133

2

4

120,4

240,8

62,102

98,298

9662,496804

7

18

142,4

3

9

-22

-66

73,959

-55,959

3131,409681

Разом

275,7

297,7

0

28

-4,3

332,1

322,956

-47,256

2233,129536

Ці значення необхідні для рішення системи нормальних рівнянь, які мають вигляд:

(3.6)

Підставимо в рівняння відомі значення, отримаємо:

З першого рівняння отримаємо:

b = -4.3 : 7 = -0.61

З другого рівняння отримаємо:

a = 332.1 : 28 = 11.9

Таким чином, підставивши розраховані вище значення в рівняння, отримаємо тренд в умовах змінних:

уt = 11,9 t' + 0,61

Для отримання рівняння в вихідних змінних шляхом зворотної заміни та необхідних перетворень маємо рівняння:

уt - 40 = 11,9 (t - 4) + (-0,61)

Потім після деяких спрощень кінцевий вигляд рівняння лінійного тренда має вигляд:

= 11,9t - 9,04

На базі розрахованих даних побудуємо графік змін валового прибутку ТОВ "Харківагроснаб", отримуваного від реалізації дисків вирізних ДМТ та лінію тренда. Для побудови даних графіків використаємо данні табл. 3.4. В якості показника, який оцінюється та який характеризує придатність тренда для прогнозу використовують показник варіації. Для його отримання по-перше визначається середньоквадратичне відхилення.

Рисунок 3.7 - Графічна інтерпретація лінії тренда валового прибутку ТОВ "Харківагроснаб"
Середньоквадратичне відхилення розраховується наступним чином:
(3.7)
Для даного прикладу середньоквадратичне відхилення дорівнює:
В порівнянні з середнім значенням чистого прибутку (уt) середньоквадратичне відхилення у відсотках (варіація) розраховується по формулі:
(3.8)
Підставивши необхідні дані отримаємо:
Тепер спрогнозуємо значення валового прибутку на І квартал 2008 року по рівнянню:
y10 = 11,9 8 - 9,04 = 85,36 тис. грн.
Таким чином на початок 2008 року прогнозується валовий прибуток від реалізації дисків вирізних ДМТ у розмірі 85,36 тис. грн.
Дана економетрична модель динаміки, допомогла даному підприємству спрогнозувати розмір валового прибутку на наступний період. Відповідно до розміру валового прибутку, який був спрогнозований за допомогою методу екстраполяції тренду, фінансові працівники товариства можуть розробити деякі заходи, які допоможуть підприємству досягти бажаного результату.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієничних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямлваних на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Однією з найважливіших завдань держави в економічних структурах є зведення до мінімуму ймовірності захворювання й поразки людини, забеспечення безпечних і нешкідливих умов праці при його максимальній продуктивності.

Нормативно-правові питання охорони праці базуються на Конституції України, законі "Про охорону праці", положення про державну експертизу умов праці, ДСТУ, санітарних правилах і нормах, нормах радіаційної безпеки, правилах пристрою електроустановок, Сніпах, а також "Кодексі законів про працю України", ДНАОП, НАОП, ДСТУ.

Основним законодавчим документом у галузі охорони праці є прийняття Верховною Радою України 2002 році Закону України "Про охорону праці". Цей закон визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі відповідних державних органів відносин між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, а також установлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

4.2 Промислова санітарія

Основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ГОСТ 12.1.005-88 [30]. Зазначені параметри формулюються для робочої зони - простору, обмеженного на вистоі 2 м над рівнем підлоги, на якому перебувають робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференціальна оцінка оптимальних і припустимих метереологічних умов, у робочій зоні залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт з важкості і періоду року.

Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно оцінити кожний з її параметрів. Робота оператора ЕОМ відноситься до категорії легких робіт. Прийняті оптимальні і припустимі параметри мікроклімату занесені в табл. 4.1

Таблиця 4.1 - Оптимальні і припустимі значення параметрів метеорологічних умов на рабочому місці

Період року

Категорія важкості робіт з енерговитрат

Температура, °С

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

Холодний

Легка 16

21-23

40-60

0,1

теплий

Легка 16

22-24

40-60

0,2

Найпоширенішими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях є використання раціональної вентиляції, опалення і кондиціонування повітря структурування згідно СніП 2.04.05-91 [64].

У адміністративному приміщенні використовується природна вентиляція. Природна вентиляція в офісі відбувається в результаті теплового обміну через віконні прорізи. Кондиціонування повітря здійснюється за допомогою місцевого кондіоціонера AKIRA.

Система опалення являє собою комплекс елементів, необхідних для обігріву приміщень у холодний період року. Основними елементами систем опалення є джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади (радіатори).

Приміщення обігрівається шляхом міського водяного опалення. Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам.

Основним нормативним документом, що регулює виробниче освітлення, є СНіП ІІ-4-79. [65]

Для створення оптимальних умов зорової роботи, враховані не тільки кількість і якість освітлення, але і колірне оточення. Приміщення офісу має світлу сторону в роботі в офісі найменший розмір об'єктів розрізнення від 0,5-1 мм, що відповідає розряду зорової роботи. Для обраного об'єкта із фоном мінімальне значення освітленності дорівнює 300 лк.

Природне освітлення робочих місць бічне, значення коефіцієнта природної освітленості (КПО): e = 1,5%.

При перерахуванні КПО для умов міста Харкова (IV пояс світлового клімату) скористаємося формулою:

(4.1)

де - нормована величина КПО для третього пояса світлового клімату приймається рівним 1.6;

с - коефіцієнт сонячності клімату, з=1 при світловому прорізі, орієнтованому на північ;

m - коефіцієнт світлового клімату, m=0,9.

Таким чином, отримуємо:

=1,6·1·0,9=1,35%

Для забезпечення нормованого значення КПО при бічному освітленні потрібна певна площа світлових прорізів залежно від площі підлоги.

Основні показники штучного й світильники, що складаються з 3-х ламп накалювання наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 - Характеристика виробничого освітлення

Найменування освітлення

Площа,

кв.м

Розряд зорової роботи

Освітлення

природне

КПО,

%

штучне

вид освітлення (бічне)

нормована освітленість, лк

офіс

30

IV

Площа світлових прорізів 8 м

1,35

300

Шум, як гігієнічний фактор - це сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, які сприймаються органами слуху людини і викликають неприємне суб'єктивне відчуття.

З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль у діапазоні частот 16-20000 Гц.

У приміщенні офісу джерелами шуму є вентилятори двох персональних комп'ютерів, кондиціонер, принтер, факс, телефон.

Приміщення банку відповідає нормативам, які пред'являються до робочих приміщень. Джерел вібрації в приміщенні немає. На випадок вібрації, що виникає внаслідок роботи яких-небудь зовнішніх об'єктів, стіни побудовані з міцного шумопоглинаючого матеріалу.

Відповідно до вимог допустимий рівень звуку в приміщенні, де перебувають ПЕОМ і де здійснюються теоретичні роботи, комп'ютерний набір тексту, не повинен перевищувати 65 дба/дба екв.

У приміщенні банку передбачене застосування господарсько-питного водопроводу і міської господарсько-битової каналізації. Стічних вод і відходів (крім побутових) немає. У приміщенні є бак із чистою питною водою.

Рівні випромінювання (гама, рентгенівських, мікрохвильових, видимих, ультрафіолетових і інфрачервоного) від екранів ПЕОМ досить низькі і не перевищують діючих норм, зазначених у таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Припустимі параметри електромагнітних випромінювань і електростатичного поля

Види поля

Припустимі параметри поля

Припустима поверхнева цілісність потоку енергії (інтенсивність потоку енергії), Вт/м2

по електричній складовій (Е), В/м

по магнітної складової (Н), А/м

Напруженість електромагнітного поля 300 Мгц до 1 Ггц

10 Вт/м2

Електромагнітне поле оптичного діапазону в ультрафіолетовій частоті спектра: 400-760 нм в інфрачервоній частині спектра: 0,76-10 МКМ

10,0 35,0-70,0

Напруженість електростатичного поля

20 кв/м

Норма змісту легких аеронів обох знаків становить від 1500 до 5000 в 1 кубічному сантиметрі повітря.

4.3 Організація безпечних умов праці на робочому місці

Робоче місце оператора - це частина простору „людина-машина”. Воно оснащується засобами відображення інформації, органами керування допоміжним устаткуванням.

Для забезпечення робочого місця оператора за дисплеєм передбачено:

1) організація робочого місця відповідно до антропометричних характеристик;

2) виконання ергономічних вимог до розміщення технічних засобів на робочому місці;

3) забезпечення вимог до світло- і кольоротехнических характеристик дисплеїв, до буквено-цифрової інформації дисплеїв, клавіатурі;

4) необхідні санітарно-гігієнічні умови праці.

З розміщенням технічних засобів на робочому місці, а також установки крісла оператора передбачено:


Подобные документы

  • Сутність фінансових результатів та їх значення в зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Методи, підходи та показники, що застосовуються в аналізі фінансових результатів підприємства. Напрями удосконалення управління фінансовими результатами.

    дипломная работа [327,4 K], добавлен 22.03.2012

  • Загальна організаційно-економічна характеристика ВАТ "ПМК-68". Аналіз фінансових результатів, майна та джерел коштів підприємства. Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства та заходи щодо оптимізації фінансових результатів його діяльності.

    дипломная работа [1,4 M], добавлен 11.01.2013

  • Аналіз формування чистого прибутку. Визначення можливих резервів збільшення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, впливу факторів на зміну фінансового результату від операційної діяльності. Розрахунок собівартості реалізованої продукції.

    контрольная работа [11,6 K], добавлен 20.11.2015

  • Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011

  • Інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів підприємства. Аналіз динаміки і структури фінансових результатів підприємства на прикладі ПП "Скіфи". Аналіз показників рентабельності, впливу факторів на зміну обсягу фінансових результатів.

    курсовая работа [60,2 K], добавлен 28.11.2015

  • Сутність і порядок формування фінансових результатів підприємства. Аналіз прибутку та рентабельності діяльності ВАТ "Полтавасортнасіннєовоч". Напрями вдосконалення обліку і звітності про фінансові результати. порядок використання прибутку на підприємстві.

    дипломная работа [684,2 K], добавлен 23.11.2011

  • Сутність та значення прибутку підприємства. Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП "Компанія Вітар". Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 04.01.2013

  • Економічна сутність формування та функцій прибутку підприємства. Сутність факторів що впливають на збільшення прибутку. Оцінка фінансово-господарської діяльності ПАТ "Електро". Повний аналіз чинників підвищення ефективності діяльності підприємства.

    курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.03.2015

  • Сутність та значення фінансового аналізу діяльності підприємства. Економічна характеристика ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". Оцінка рівня і динаміки фінансових результатів, а також показників рентабельності та прибутковості підприємства.

    курсовая работа [369,6 K], добавлен 18.11.2013

  • Характеристика майнового стану ПАТ "НВО Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського", джерел його формування. Оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану. Факторний аналіз прибутку, ліквідності, рентабельності і платоспроможності.

    курсовая работа [441,6 K], добавлен 24.03.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.