Шляхи мінімізації податкових платежів на підприємстві

Узагальнюючим показником, який характеризує загальну динаміку ліквідності є узагальнюючий коефіцієнт ліквідності (Кл).

Таблиця 2.4 Аналіз ліквідності балансу ПАФ “Нове життя” Чутівського району Полтавської області за 2002 - 2004 роки, тис. грн.

Група	Роки	Група (пасиви)	Роки	Надлишок (+) або нестача (-) платіжних засобів (А-П)
				Роки
	2002	2003	2004		2002	2003	2004	2002	2003	2004
А1	23	30	180	П1	1830	1719	2120	-1807	-1689	-1940
А2	158	103	413	П2	0	0	0	158	103	413
А3	1385	1517	1556	П3	0	0	0	1385	1517	1556
баланс	1566	1650	2149	баланс	1830	1719	2120	-264	-69	29

Аналіз даних таблиці показує, що за досліджуваний період (2002 - 2004 рр.) ліквідність балансу ПАФ “Нове життя” в тій чи іншій мірі відрізняється від абсолютної ліквідності, тобто прослідковується платіжний надлишок коштів та нестача платіжних засобів по окремих групах активу, пасиву (А,П).

Коефіцієнт ліквідності (Кл). Його розрахунок наступний :

; (2.13)

де а1,а2,а3 -вагові коефіцієнти, які відображають значимість тієї чи іншої групи:

а1=1;а2=0,5;а3=0,3;

А1,А2,А3 - підсумки за першою, другою, третьою групами активів;

П1, П2, П3 - підсумки за першою, другою, третьою групами зобов'язань.

Здійснимо розрахунок :

1) 2002 рік - Кл = 0,451 ;

2) 2003рік - К л = 0,678;

3) 2004 рік - Кл = 0,815;

Тенденція збільшення значення Кл свідчить про позитивну динаміку ліквідності балансу ПАФ “Нове життя”.

Платоспроможність характеру здатність підприємства своєчасно та повністю погасити (виконати) платіжні зобов'язання, які мають певні терміни сплати. При оцінці платоспроможності використовується система наступних показників :

- коефіцієнт абсолютної ліквідності показує частку поточних зобов'язань, яку підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами.

; (2.14)

- проміжний коефіцієнт покриття показує, яку частку поточних зобов'язань підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами поточну дебіторську заборгованість.

; (2.15)

- загальний коефіцієнт покриття характеризує платіжні можливості підприємства на період, який дорівнює середній тривалості одного обороту оборотних активів за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, своєчасної реалізації готової продукції та продажу в ролі потреби виробничих запасів. Коефіцієнт показує скільки оборотних активів припадає на 1 грн. поточних зобов'язань.

; (2.16)

- коефіцієнт загальної платоспроможності показує кратність перевищення вартості майна над величиною довгострокових і поточних зобов'язань.

Здійснимо аналіз платоспроможності ПАФ “Нове життя” (таблиця 2.5.)

Дані таблиці показують:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за досліджуваний період не відповідав нормативному значенню, тобто мав значення менше 0,2. За цим критерієм підприємства є неплатоспроможним (цей коефіцієнт вважається найбільш жорстким критерієм в оцінці платоспроможності);

Таблиця 2.5 Аналіз платоспроможності ПАФ “Нове життя” Чутівського району за 2002 - 2004 рр.

№ п/п	Показники	Нормативне значення	2002р.	2003 р.	2004р.	Відхилення (+,-)
1	Коефіцієнт або-лютної ліквідності	? 0,2	0,013	0,017	0,085	0,072
2.	Проміжний коефіцієнт покриття	? 0,7	0,060	0,119	0,117	0,057
3.	Загальний коефіцієнт покриття	? 1	0,968	1,181	1,360	0,392
4.	Коефіцієнт загальної платоспроможності	збільшення	2,050	2,924	2,274	0,224

Дані таблиці показують:

2. Проміжний коефіцієнт покриття в 2004 році досяг значення 0,117, що не є оптимальним. Він показує, що лише 11,7 % поточних зобов'язань підприємства може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами поточну дебіторську заборгованість. За цим критерієм ПАФ “Нове життя” є не платоспроможним .

3. Загальний коефіцієнт показує, що в 2004 році на 1 грн. поточних зобов'язань припадає 1 грн. 36 коп. Оборотних активів. Отже, підприємство платоспроможне.

4. В ПАФ “Нове життя” Чутівського району більше ніж 3 рази вартість майна перевищує величину довгострокових і поточних зобов'язань. Підприємство є платоспроможним.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО ПОДАТКАХ

3.1 Облікова політика підприємства, порядок регламентування та особливості при складанні

Приватна агрофірма “Нове життя” Чутівського району Полтавської області є платником таких видів податків: фіксованого сільськогосподарського податку; податку на додану вартість; податку з доходів фізичних осіб.

Механізм справлення фіксованого сільськогосподарського податку визначає Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”(із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 3 лютого 1999 року № 466-ХІУ, від 3 березня 1999 року № 466-ХІУ, від 1 червня 2000 року № 1777-111, від 3 квітня 2003року № 659 - ІУ, від 19 червня 2003 року №974-ІУ).

Зміна порядку сплати податків і зборів протягом звітного (податкового) року не допускається.

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, “затвердженої” Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;

- для багаторічних насаджень - 0,09;

- для земельно водного фонду - 0,45.

Платники податку визначають суму фіксованого сільсько-господарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (*податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал, від річної суми податку, у таких розмірах:

- у І кварталі - 10 відсотків;

- у ІІ кварталі - 10 відсотків;

- у ІІІ кварталі - 50 відсотків;

- у ІV кварталі - 30 відсотків.

Платники податку перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах за місцем розташування земельної ділянки.

Підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку залежить від раціональної організації облікового апарату, яка дозволяє удосконалити документообіг, обробку інформації, доцільніше використовувати робочий час облікових працівників, здійснити точний, своєчасний та діючий облік при найменших витратах сил та засобів на його ведення і забезпечує узгоджену ритмічну працю на всіх етапах облікового процесу. Посадові інструкції по підприємству додаються (додаток 4).

Термін "організація" походить від латинського organizo - спільно, стрункий вигляд, влаштовую.

В тлумаченні терміну “організація” існують докорінні відмінності. В одних випадках він вживається для позначення властивості, яка розуміється як діяльність по впорядкуванню всіх елементів визначеного об'єкта в часі і просторі. В багатьох інших випадках термін “організація” розглядається як об'єкт, що має внутрішню структуру. Тобто, організацію можна розглядати як процес, і як явище.

Організація бухгалтерського обліку - це комплекс заходів власника підприємства, направлених на забезпечення реєстрації фактів господарського життя, узагальнення їх з метою отримання необхідної інформації для складання звітності та прийняття управлінських рішень.

Організація бухгалтерського обліку - це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки до його ефективної діяльності. Без організованого обліку не можлива господарська діяльність підприємства.

Організація облікового апарату, а також його штат залежить від вибору варіанта облікових взаємовідносин між структурними підрозділами господарства й центральними органами управління. Можливі три варіанти таких взаємовідносин: централізація, децентралізація й неповна централізація обліку в межах одного підприємства.

Централізація обліку передбачає подання усіх первинних документів кожного структурного підрозділу в центральну бухгалтерію господарства для опрацювання. При децентралізованому обліку в кожному підрозділі повинен бути обліковий апарат на чолі з старшим бухгалтером.

Варіант неповної централізації передбачає у кожному структурному підрозділі існування посади бухгалтера, який повинен опрацьовувати первинні документи, записувати їх у нагромаджувальні та зведені документи, фіксувати господарські операції в реєстрах первинного обліку (журнал робіт, книзі обліку руху худоби тощо) , нараховувати заробітну плату працівникам по своєму підрозділу й складати місячну звітність - виробничий звіт, який після перевірки стає підставою для підготовки бухгалтерських проводок центральною бухгалтерією.

Схема організації обліку представлена на рис. 3.1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Перед організацією обліку постають наступні завдання (рис .3.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2. Завдання організації обліку

Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства - директор та головний бухгалтер, об'єктами - обліковий і аналітичний процеси, структура обліково-економічних підрозділів апарату управління, праця виконавців - людей, зайнятих обліком, контролем та аналізом, що й розглянемо на рис. 3.3.

Організація бухгалтерського обліку складається з трьох взаємопов'язаних етапів:

методичного;

технічного;

організаційного.

З метою визначення правових засад регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, прийнято Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 966- ХІV.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності , які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством .

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” містить 5 розділів:

І - Загальні положення;

ІІ - Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

ІІІ - Організація та ведення бухгалтерського обліку;

ІV - Фінансова звітність;

V - Прикінцеві положення.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Закон надає право підприємству самостійно:

визначати облікову політику підприємства;

обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом;

розробляти систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності, контролю господарських операцій, визначити права окремих працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

виділити на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їхньої бухгалтерської звітності до фінансової звітності підприємства;

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань , під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

Окрім того, Законом № 966 - ХІV передбачено створення Методологічної ради з представників урядових організацій, професіоналів-практиків і вчених-економістів. Ця рада функціонує на громадських засадах як науково-консультаційний орган при Мінфіні України. Нею розробляються проекти національних Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку (скорочено П(С)БО та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності .

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності описані в наступних П(С)БО :

- №1 “ Загальні вимоги і принципи підготовки фінансової звітності”;

-№2 “Баланс”;

-№3 “Звіт про фінансові результати”;

-№4 “Звіт про рух грошових коштів”;

-№ “Звіт про власний капітал”;

-№6 ”Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

Методологічні засади обліку розрахунків з постачальниками і

Відповідно до Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. №1706, Мінфіном України наказом від 30 листопада 1999 р. №291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку.

3.2 Організація процесу документування та методика обліку розрахунків з бюджетом

податки держава підприємство

Основні вимоги до складання бухгалтерських документів викладені в Законі України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

За принципом повного висвітлення первинними бухгалтерськими документами повинні оформлюватися усі без винятку операції, які підлягають обліку.

Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Керівник підприємства забезпечує фіксацію фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, в первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірність вимог головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладена відповідальність за ведення бухгалтерського обліку щодо порядку оформлення та подання для обліку документів. Відповідні права, обов'язки, відповідальність осіб, що здійснюють свою діяльність наводяться в посадових інструкціях (додаток 4).

Оформлення документів повинно бути організоване таким чином, щоб зацікавлена особа могла все одержати в одному відділі. Проміжні дії повинні здійснюватись працівниками цього відділу або шляхом організації поточності операцій.

Приступаючи до розробки плану організації документування господарських операцій, передусім, складають перелік операцій, які належать документувати на даному підприємстві, потім визначають, якими документами буде оформлюватися кожен вид операції, кількість примірників кожного документу та їх призначення, а також порядок складання кожного документу. Велике значення при цьому відіграє правильно спланований документообіг.

Під документообігом розуміють організовану систему створення, перевірки та обробки первинних документів в бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів.

Кожна господарська операція, що здійснена на підприємстві, повинна бути відображена в бухгалтерському обліку. У зв'язку з тим, що документи оформлюють працівники, які здійснюють господарські операції (далеко не завжди бухгалтери); на підприємстві необхідно чітко розмежувати відповідальність за оформлення і подання документів до місць їх обробки та зберігання.

Для того, щоб спроектувати систему до документообігу, необхідно встановити порядок створення і руху цих документів, а також визначити коло осіб, відповідальних за їх заповнення чи прийняття рішень по них.

Основні етапи створення системи управління документообігом на підприємстві зображено на рисунку 3.4.

Графік документообігу складається по кожній ділянці обліку:

- облік оплати праці;

- облік основних засобів та матеріальних активів;

- облік розрахунків по страхуванню; з бюджетом (по податках); з постачальниками та інше.

Так, первинними документами для нарахування податків служать розрахунки бухгалтерії, а по розрахунках з ПДВ - податкові накладні. Перерахування податків та платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Узагальнена інформаційне про розрахунки підприємства за податками наводиться: розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку; декларація з ПДВ; форма № 1 ДФ - податок з доходів фізичних осіб.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.4. Етапи створення системи управління документообігом

По зазначених вище документах на підприємстві складається графік документообороту (додаток 5).

Так, податкова звітність з фіксованого сільськогосподарського податку визначена Положенням про порядок справлення та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою КМУ від 23.04.1999 р. № 658 (із змінами і доповненнями).

Згідно цього положення валовий доход, який береться за основу при визначенні частки сільськогосподарського виробництва, визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції включаються:

- вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

- вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

- вартість реалізованої продукції, виробленої із власної сировини на давальницьких умова;

- вартість наданих послуг, пов'язаних у сільськогосподарським виробництвом.

Методика розрахунку питомої ваги доходу ( виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства визначена.

Методичними рекомендаціями по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджених наказом Мінагрополітики України від 29. 12. 02. №419.

Для проведення Розрахунку використовують показники річної статистичної форми № 50-с.г. „Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств”, затвердженої наказом Держкомстату України від 01. 07. 02. № 254.

Розрахунок фіксовано сільськогосподарського податку щороку до 1 лютого подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, земельні угіддя яких не входять до гірських зон та поліських територій, розрахунок суми податку здійснюється за формулою:

? фіксованого податку =П ріллі ? (Г ріллі ?0,15) :100+(П сіножаті ? Г сіножаті ? 0,15) : 100+ П пасовища ? (Г пасовища ?0,15) :100 + П багаторічних насаджень ? 0,09): 100.

де П ріллі, сіножатей, половину, багаторічних насаджень - їх площа;

Г ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень - їх грошова оцінка, розрахована за Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою КМУ від 23.03. 1995 року № 213.

Розрахунок суми фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється за формою, затвердженою ДППУ (Додаток 6).

Стосовно податку на додану вартість, то узагальнення інформації про цей податок наводиться у Декларації про ПДВ. Складання та подання Декларації по податку на додану вартість здійснюється у відповідності з Порядком заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166 зі змінами і доповненнями.

Декларація складається у вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюється перші три та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівником податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації) (додатки 7, 8, 9).

У вступній частині податкової декларації вказується за який податковий (звітний) період (квартал, місяць, рік) якого року подається декларація, повна назва платника, його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ чи ДРФО ( позначка „х” вказує, хто є платник - юридична чи фізична особа), вказується індивідуальний податковий номер свідоцтва про реєстрацію його в якості платника податку на додану вартість, адреса і телефон платника.

Розділ І Податкові зобов'язання декларації заповнюється на підставі даних податкового обліку в книзі обліку продажу товарів ( робіт, послуг), здійсненого за податковими накладними, виданими покупцем платником податку. Тут вказуються загальні обсяги продаж, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподаткуванні за ставкою 20 %, 0 % звільненні від оподаткування до ст. 5 Закону № 168 та тимчасово звільненні від оподаткування відповідно до ст. 11 Закону № 168 чи інших нормативно - правових актів), та обсягу продажу, що не є об'єктом оподаткування(пункт 3.2. статті з Закону № 168).

До розділу ІІ Податковий кредит” включаються обсяги придбаних з податком на додану вартість на митній території України або без податку на додану вартість, основних фондів та нематеріальних активів, які відносяться чи не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) або підлягають чи не підлягають амортизації, по усіх використання.

За результатами визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ складається ІІІ розділ Декларації „Розрахунки з бюджетом за звітний період. При цьому визначаються їх арифметична різниця.

Якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці більш „0”, то це означатиме, що платник повинен сплатити до бюджету визначену суму і заповнити рядок декларації зі знаком „+”.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці менше „0”, то це означає, що платник має право на отримання відшкодування з бюджету і повинні заповнити рядок зі знаком „-„.

Відомості про проведення даних по нарахуванню чи відшкодуванню податку в особовому рахунку платника відображається в ІV розділі декларації „Результати розрахунку з податку на додану вартість” після чого декларація передається до відповідного відділу для здійснення перевірки щодо відповідності розміру податку, зазначеного у декларації, розміру податку, що випливає поданих розрахунків.

Приватна агрофірма “Нове життя” подає три декларації. Одну за повною ( загальною формою), за якого здійснюють розрахунки з бюджетом, і дві спеціальні (за скороченою формою), що складаються відповідно до норм п.11 29 і п.11.21 ст. 11 Закону про ПДВ.

Податкова декларація з податку на додану вартість за повною (загальновстановленою) формою подається за результатами операцій з реалізації продукції невласного виробництва ( тобто придбаної, купованої). Крім цього в цій декларації відображаються операції з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою.

За цією декларацією здійснюється розрахунки з бюджетом, сплата податку до бюджету і бюджетного відшкодування в порядку, встановленому Закону про ПДВ і Закону 857.

Декларація №1 ( спеціальна, або окрема декларація з ПДВ) - податкова декларація з податку на додану вартість, яка має відображати результати операцій з реалізації продукції рослинництва.

Декларація №2 ( спеціальна, або окрема декларація з ПДВ) - декларація з податку на додану вартість, яка має відобразити результати операцій з реалізації продукції тваринництва.

Суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності щодо реалізованих ними продукції рослинництва і тваринництва повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств. Зазначені кошти носять цільових характер (додаток 7, 8).

Крім вищезазначених форм, підприємство складає форму №1 ДФ „Податок з доходів фізичних осіб”.

Внаслідок цих норм Закону податковою звітністю з податку на доходи фізичних осіб є річна Декларація про майновий стан і доходи. Крім того, юридичні та фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють нарахування та виплату доходів фізичним особам - платникам податку з доходів фізичних осіб, подають до податкових органів Відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків (форма 1 ДФ).

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення. У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.

Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом. Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Форма декларації визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики, виходячи з таких умов:

- загальна частина декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи або витрати, які отримує (несе) незначна кількість платників податку;

- декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;

- розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститись у додатках до декларації;

- декларація та додатки до неї повинні складатися з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення.

Відомості за формою 1 ДФ подаються юридичними особами та фізичними особами незалежно від того, отримували громадяни дохід чи ні. Відомість готується у 2-х екземплярах. Один екземпляр подається до органу державної податкової служби. Другий екземпляр з підписом особи, відповідальної за приймання відомостей, печаткою та проставленим номером порції отриманим при обов'язковій реєстрації відомості в комп'ютері, залишається у юридичної особи чи у фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності. Інформація про доходи подається за звітний квартал.

3.3 Організація процесу нарахування, звітності та сплати бюджетних та позабюджетних платежів

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України, місцевих податків та зборів регламентується рішенням органів місцевого самоврядування.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету „включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету призначено рахунок 64 „Розрахунки за податками й платежами”. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунка 64 „Розрахунки за податками й платежами” відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 „Розрахунки за податками й платежами” має такі „субрахунки:

641 „Розрахунки за податками”;

642 „Розрахунки за обов'язковими платежами”;

643 „Податкові зобов'язання”

644 „Податковий кредит”.

На субрахунку 641 „Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість та інші податки).

На субрахунку 642 „Розрахунки за обов'язковими платежами” ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 „Розрахунки за страхуванням”.

На субрахунку 643 „Податкові зобов'язання” ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи у суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 „Податковий кредит” ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік по цих субрахунках ведеться за видами податків, платежів. Так, субрахунок 641 „Розрахунки за податками” має такі аналітичні рахунки:

1. Аналітичний рахунок „ПДВ”;

2. Аналітичний рахунок „Податок на прибуток”;

3. Аналітичний рахунок „Акцизний збір”;

4. Аналітичний рахунок „Податок з заходів фізичних осіб”.

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який сплачується виробниками сільськогосподарської продукції на умовах, визначених Законом, не змінюються протягом визначеного Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів:

- податку на прибуток підприємств;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету ;

- збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів.

- інші податки і збори, визначені Законом України “Про систему оподаткування” сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Платниками фіксованого податку є сільськогосподарські підприємства всіх організаційно-правових форм, передбачених законом України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках), в яких сума, одержана від реалізації такої продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), або земель водного фонду.

Платниками цього податку також є суб'єкти господарювання, утворення в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства - платника фіксованого сільськогосподарського податку (незалежно від терміну реорганізації), яка також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Новостворені суб'єкти господарювання, які також є виробниками сільськогосподарської продукції сплачують теж фіксований податок.

У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Справляння податку на додану вартість передбачено в Україні згідно Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97 ВР зі змінами і доповненнями (далі Закон № 168). Податок на додану вартість - це податок на суму доданої вартості, що створена підприємством, платником податку, і одержана ним в результаті операцій з продажу товарів, робіт, послуг.

Платником податку на додану вартість згідно Закону № 168 визначається особа, яка зареєстрована таким на підставі поданої ним заяви, і здійснює операції з продажу товарів, робіт і послуг та зобов'язана утримувати та вносити до бюджету податок, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України, і обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До платників ПДВ, зобов'язаних подавати звітність щодо ПДВ належать:

- особи (юридичні та фізичні), які підлягають під визначення платників податків, установлене статтею 2 Закону про ПДВ, та зареєстровані як платники ПДВ;

- особи (юридичні та фізичні) в яких обсяги (без урахування ПДВ) оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за останні 12 календарних місяців не перевищили 300000 ГРН.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;

- введення (пересилання) товарів на митну території України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України;

- виведення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт0 для їх споживання за межами митної території України.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюються за договірними контрастними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкове зобов'язання з податку на додану вартість виключається як загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді згідно бази та ставки оподаткування.

Згідно Закону № 168 ставки податку на додану вартість визначені наступні :

- 20 відсотків від бази оподаткування в загальних випадках операцій продажу товарів (робіт, послуг) та введення товарів на митну територію України;

- 0 відсотків від бази оподаткування з операцій продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, продажу робіт (послуг), призначених для використання та оподаткування за межами митної території України.

Крім вище зазначених податків, підприємство сплачує податок з доходів фізичних осіб.

Згідно Закону України від 22.05.2003 р. № 889-1У „Про податок з доходів фізичних осіб” з 2004 року передбачено справляння податку з доходів фізичних осіб, під якими розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, в тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Платниками податку є :

- резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є :

- загальний місячний оподаткований дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподаткування доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх з України які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіального громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Законом.

З 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року ставка податку застосовуватиметься на рівні 13%.

В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податків відображається наступним чином (додаток ).

3.4 Організація впровадження в облік розрахунків з бюджетом та позабюджетних платежів сучасних прогресивних комп'ютерних технологій

В Приватній агрофірмі “Нове життя” не існує ніякого програмного забезпечення податкового обліку. Це свідчить про громіздкість облікового процесу та потребує докорінних змін на краще у цьому напрямку. Адже задля оперативного керування підприємством багато даних потрібно вибирати, групувати за певними ознаками та надавати їх керівництву за вимогою.

Автоматизоване рішення задач податкового обліку базується на створенні та введенні інформаційної бази даних про наявність тих податків та зборів платником який є Приватна агрофірма “Нове життя”. Така база даних формується на підставі чинного законодавства, яке своїми нормативно-правовими актами визначає перелік цих платежів.

Призначення автоматизованого робочого місця бухгалтера з податкового обліку полягає у тому, щоб виконувати такі системні завдання:

- автоматизувати документообіг на підприємстві;

- надавати на вимогу необхідну інформацію;

- оперативно управляти та контролювати обліковий процес.

Технічний процес обробки інформації складається на автоматизованому робочому місці бухгалтера у слідуючи етапів:

1) підготовка первинної інформації;

2) складання нормативно-довідкової інформації на момент впровадження системи;

3) формування інформації для послідуючого використання;

4) проведення розрахунків та занесення інформації у базу даних;

5) прийняття управлінських рішень затриманих результатів.

Для обробки інформації доцільно використовувати дворівневу систему автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера. Управління роботою кожного АРМ та вибір функцій здійснюється автономно у діалоговому режимі через головний модуль.

До складу системи податкового обліку автономної системи обробки інформації входить база даних, мовні та програмні засоби, які реалізують доступ до даних та керування ними, а також програмне забезпечення для рішення даного комплексу задач та засобів спілкування користувачів з системою взагалі, та у вигляді діалогових вікон.

АРМ з податкового обліку повинен забезпечувати облік та контроль усіх операцій, які відображають стан підприємства на кожен його робочий день, та виконання всіх необхідних розрахунків з аналізу його фінансового стану з метою визначення резервів прискорення обіговості коштів.

Тому, для автоматизації податкового обліку ПАФ “Нове життя” краще використовувати спеціальні програмні забезпечення, під замовлення. Тому що типові бухгалтерські програми по автоматизації обліку на підприємствах частіше всього не враховують особливостей галузі народного господарства, та призначені здебільшого для підприємств малого та приватного сектору економіки. Програмне забезпечення виконане під замовлення буде враховувати особливості галузі народного господарства, чисельність працівників бухгалтерії та внутрішні особливості підприємства.

РОЗДІЛ 4. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО ПОДАТКАХ

4.1 Мета, завдання та об'єкти аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетних платежах

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему між народних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, йде роздержавлення та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово - майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації про фінансово - майновий стан підприємства зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок. Саме за допомогою аудиторською висновку, аудитор висловлює свою думку щодо будованої інформації і проводить її до користувачів. Звідси випливає, що аудит - це незалежна експертиза стану бухгалтерського обліку, фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо повноти, законності та достовірності відображених в них фінансово - господарських операцій господарюючого суб'єкта.

Міжнародними стандартами аудиту регулюються загальні положення щодо аудиторської діяльності. Та згідно МСА № 200 „Мета та загальні принцип аудиту фінансової звітності” метою аудиту визначено і висловлене аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах, інструкцією, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

Аудит - це дослідження, а будь - яке досліджене визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла б аудитору забрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудит полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку.

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько - фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Виконання основного завдання направлення на задоволення потреб всіх користувачів звітності. Проте, аудитор, на відміну від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який перевіряючи, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту у всіх його справах. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує функціональні завдання : коригування оперативного контролю і стратегічні завдання.

Завдання коригування - у випадку, якщо за результатами проведеною аудиту аудитором зроблені негативні висновки, він може на прохання клієнта видати рекомендації щодо виправлення помилок. Завдання оперативного контролю - систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта з метою попередження помилок або вибори оптимальних рішень. Стратегічні - обґрунтування оптимальної або пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку суб'єкта господарювання на підставі даних, одержаних у процесі аудиту. На основі вище сказаного, можна сказати що потреба в послугах аудиту є безумовною. Існує безліч обставин, які підтверджують його необхідність.

4.2 Методика і техніка проведення аудиту розрахунків з бюджетом

В умовах ринку розширюються взаємовідносини підприємств різноманітних форм власності з бюджетом. В Україні створена Державна податкова адміністрація, яка призначена здійснювати жорсткий контроль за правильністю нарахування сум платежів та своєчасністю їх перерахування в дохід державного бюджету.

Законом України „Про державну податкову службу в Україні” передбачені широкі права державних податкових адміністрацій. Зокрема, податковою адміністрація має право застосовувати до підприємства фінансові санкції за порушення законодавства про оподаткування, а також стягнути адміністративні штрафи.

В силу цього, при перевірці розрахунків з бюджетом аудитор повинен допомогти підприємству уникнути фінансових втрат, пов'язаних із санкціями, які накладені податковими службами внаслідок неправильного нарахування та несвоєчасного перерахування платежів в бюджет, в державні цільові фонди та своєчасність їх перерахування у відповідності з діючим в державі законодавством.

Перелік платежів в бюджет і в державні цільові фонди регламентуються Законом України „Про систему оподаткування”, а порядок здійснення розрахунків з бюджетом - відповідними законами України.

Отже, основною метою аудиту розрахунків з бюджетом є встановлення повноти нарахування і сплати податку.

Основним об'єктом аудиту будуть операції з обліку розрахунків з бюджетом за податками й платежами.

Джерелами інформації для проведення перевірки операцій по розрахунках з бюджетом є:

- розрахунки бухгалтерії;

- податкові накладні;

- виписки банку;

- платіжні доручення;

- рахунок 64 „Розрахунки за податками й платежами”.

На початку перевірки аудитор, шляхом усного опитування встановлює, за якими платежами і податками підприємство веде розрахунки з бюджетом. Після чого по кожному виду розрахунків з бюджетом по податках, зборах та платежах перевіряється стан внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом, правильність визначення бази оподаткування, звірки документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Загальну перевірку операцій за податками і платежами проводять в наступній послідовності. Відображення аудиторських процедур наведено в Програмі аудиту розрахунків з бюджетом (додаток 10).

1) Встановлення правильності застосування ставок, визначення бази оподаткування, законності і обґрунтованості пільг по нарахуванню податків і платежів до бюджету. Правильність застосування ставок податків та платежів, правильність розрахунків сум податків встановлюється шляхом прослідковування, перерахунку сум, порівняння з нормативними матеріалами, вивчення характеру виробництва, категорії підприємства, визначається правильність застосування ставок при розрахунку податків.

2) Перевірка правильності ведення обліку по рахунку 64 відповідності записів аналітичного обліку по рахунку записом у Головній книзі і формах бухгалтерської звітності. Під час перевірки заборгованості за розрахунками з бюджетом дані, отримані на підприємстві, зіставляються з даними, які були подані до податкової інспекції та інших органів звітності. При цьому увага приділяється правильності визначення і повноті перерахування платежів, своєчасність подання платіжних документів до банку.

3) Перевірка правильності повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків і платежів до бюджету встановлюється шляхом перевірки платників документів, податкових декларацій тощо ; а правильність використання обов'язкових нормативних умов і складання бухгалтерських проводок по виділенню ПДВ, його сплати постачальникам, нарахуванню та перерахуванню до бюджету податків і платежів визначається шляхом прослідковування, звідси даних облікових регістрів, які кореспондують з рахунком 64;

4) Перевірка правильності обліку ПДВ. Для цього аудитор застосовує: порівняння на відповідність сум в кореспонденції рахунків з документами, що є підставою для запису (акти виконаних робіт, розрахунково - платіжні документи); вивчають терміни відображення ПДВ на предмет наявності чи відсутності передчасного зарахування сум ПДВ; вивчають правильність відображення сум ПДВ. Правильність нарахування даного податку визначається за даними Головної книги шляхом перевірки правильності нарахування матеріальних витрат та перевірки розрахунків.

Аналогічно перевіряються й інші податки, які сплачуються до бюджету. У всіх випадках необхідно переконатись у достовірності показників за об'єктом оподаткування, точності розрахунків бази оподаткування; дотримання ставок податку, для чого використовуються діючі нормативні документи по нарахуванню різних видів податків.

Важливим також є встановлення правильності складання та своєчасність пред'явлення до податкової інспекції звітності по видах податків і платежів. З цією метою аудитор може використовувати прослідковування складання альтернативних розрахунків перевірку дат пред'явлення та отримання письмових запитів від органів Державної податкової інспекції.

Окрім особистого застосування прийомів і способів перевірки аудитор повинен перевірити результати попередньо проведених податкових перевірок на підприємництві органами Державної податкової інспекції з метою встановлення обґрунтованості пред'явлення підприємству фінансових санкцій.

Під час вибіркової перевірки по об'єкту аудиторської перевірки встановлюють:

Наявність двосторонніх (і багатосторонніх) правових аспектів розрахунків;

Принципи виникнення заборгованості, як форми розрахунків та факторів виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості;

Особливості операцій по бартерних операціях, операціях з давальницькою сировиною (етап виникнення податкового кредиту і зобов'язання);

Оформлення рахунків-фактур, які в певних умовах замінюють договір;

Правильність ведення Журналів з обліку придбання (продажу) товарів, робіт, послуг - в бухгалтерському обліку та Книг з обліку придбання (продажу) - в податковому обліку;

Повноту і якість оформлення документів по імпортних (експортних) операціях, операціях з Цінними паперами, векселями;

Відповідність цін в супровідних документах і товарних, в договорах і рахунках фактур по справедливій (ринковій вартості);

Визначення розмірів штрафних санкцій за порушення розрахункової дисципліни, договірних відносин, на державному і адміністративному (договірному) рівні вирішення спорів .

Під час проведення аудиторської перевірки можна виявити такі типові порушення:

Несвоєчасна реєстрація надходження ТМЦ в складському та бухгалтерському обліку;

Реєстрація господарських операцій в документах невстановленої форми;

Відсутність необхідних реквізитів;

Несвоєчасне списання заборгованості з закінченим терміном позовної давності;

Несвоєчасне пред'явлення претензій;

Порушення методології обліку.

При перевірці розрахунків з бюджетом необхідно мати на увазі:

Правильність і повноту визначення бази для оподаткування;

Правильність застосування норм і розмірів нарахувань податку;

Дотримання термінів подачі декларацій;

Дотримання термінів оплати по видах податків;

Джерело покриття витрат по податках;

Дотримання застосування пільг до основних розмірів податку;

Необхідно знати порядок застосування фінансового впливу (санкцій) за порушення податкового законодавства.

Види та способи порушення у сфері оподаткування

Згідно з діючим законодавством України правопорушенням у сфері оподаткування називається протиправна дія, що привела до невиконання суб'єктами правовідносин, установлених законодавчими нормами і положеннями.

Залежно від характеру протиправної дії правопорушення поділяються на такі види:

- дисциплінарні;

- фінансові;

- адміністративні;

- кримінальні.

За дисциплінарне правопорушення у сфері оподаткування платники несуть відповідальність відповідно до законодавства України про працю.

При фінансовому правопорушенні до платника податку застосовуються санкції у вигляді: штрафів, пені, часткового чи повного призупинення бюджетного фінансування, дострокового повернення бюджетних займів.

Накладення штрафів з грошовим відшкодування здійснюється в сумах, передбачених діючим законодавством України.

Пеня - грошове стягнення з платника податку за правопорушення у сфері оподаткування при недотриманні встановлених термінів платежів. Пеня нараховується у вигляді процентів від сум прострочених зобов'язань зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів за кожен день простроченого виконання зобов'язань.

Основні принципи застосування штрафів, пені встановлені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платежів податків перед бюджетними і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р.№ 2181 - 111, а також Законом України „Про державну податкову службу в Україні” від 025.02.1998 р. № 83 / 98 - ВР.