Організація фінансової роботи на підприємстві та склад його фінансових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І. Організація фінансової роботи на підприємстві та склад його фінансових ресурсів

1.1 Економічна характеристика підприємства та його організаційна структура

1.2 Фінансове планування

РОЗДІЛ ІІ. Система розрахунків за продукцію, роботи, послуги

2.1 Готівкові та безготівкові розрахунки на підприємстві

2.2 Розрахункові відносини

2.2.1 Розрахункові відносини з постачальниками та замовниками

2.2.2 Розрахункові відносини з державним бюджетом

РОЗДІЛ ІІІ. Короткострокове і довгострокове банківське кредитування

3.1 Форми і види кредитів

3.2 Кредитування підприємства в оборотні та основні засоби

РОЗДІЛ ІV. Прибуток підприємства

4.1 Методи планування прибутку

4.2 Основні заходи для підвищення прибутковості

РОЗДІЛ V. Аналіз фінансового стану підприємства

5.1 Аналіз вартості капіталу

5.2 Аналіз фінансової стійкості та ліквідності підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Економічна практика є продовженням навчального процесу в умовах конкретного підприємства чи фінансової установи (податкової інспекції, комерційного банку, страхової компанії) і є важливим етапом в підготовці спеціалістів вищої кваліфікації.

Мета виробничої практики - закріплення та поглиблення теоретичних знань, набуття практичних навичок з організації фінансів та правової діяльності, розвиток науково-дослідної роботи студентів.

Виходячи з указаної мети, конкретними завданнями економічної практики є:

- вивчення техніко-економічних умов діяльності господарства, його фінансового стану;

- ознайомлення з організацією фінансової роботи на підприємстві чи фінансовій установі;

- вивчення діючої практики формування та використання фінансових ресурсів в умовах ринкових відносин;

- ознайомлення з організацією фінансово-кредитних взаємовідносин;

- вивчення організації правової діяльності господарства;

- вивчення змісту та техніки складання фінансово-розрахункових документів, форм фінансової звітності.

Кількість часу, відведеного на практичне освоєння питань з кожного розділу програми практики, встановлюється за програмою практики.

Під час проходження даної практики я ставлю за мету закріпити та підсилити набуті знання у вищому навчальному закладі „Національного університету Державної податкової служби України”. Для цього досліджу та проаналізую весь хід економічної діяльності підприємства на якому буду проходити практику (ТОВ „Науково виробниче підприємство „Енергозберігаючі системи”).

Під час проходження економічної практики я ознайомлюсь та засвою перелік нормативних актів, законів, указів в рамках яких функціонує дане підприємство. Ознайомлюсь з первинними документами бухгалтерського обліку, за допомогою яких здійснюються розрахунки з замовниками, постачальниками, підзвітними особами, засновниками та працівниками.

Отже, наведемо перелік завдань, які я ставлю собі за мету під час проходження цієї економічної практики:

1. ознайомитись з правовими і економічними основами діяльності даного підприємства. На підставі яких документів працює дане підприємство.

2. ознайомитись з організаційною і управлінською структурою даного підприємства

3. ознайомитись та проаналізувати систему фінансових взаємовідносин підприємства з контрагентами, працівниками та засновниками.

4. описати структуру та функції фінансового відділу підприємства і подати характеристику грошових потоків, форм розрахунків, інструментів фінансового планування.

Усі вище поставлені завдання сприятимуть росту моїх теоретичних знань та практичних навичок, допомагатиме у прийнятті важливих рішень пов'язаних з моєю подальшою діяльністю.

РОЗДІЛ І. Організація фінансової роботи на підприємстві та склад його фінансових ресурсів

1.1 Економічна характеристика підприємства та його організаційна структура

Підприємство створене у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

ТОВ „НВП „ЕЗС” створене з метою здійснення господарської діяльності для отримання на цій основі максимального прибутку Учасниками Товариства, а також здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Датою утворення Товариства є дата його реєстрації згідно з рішенням Голосіївської районної ради м. Києва від 30.09.2003р. № 07845.

Повне найменування Товариства:

українською мовою: Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Енергозберігаючі системи”

російською мовою : Общество с ограниченой ответственностью „Научно производственное предприятие „Энергосберегающие системы”.

ТОВ „НВП „ЕЗС” знаходиться за адресою:

Україна, м. Житомир, вул. Київська 81, оф. 208, та

Україна, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 100/2.

Учасниками Товариства є громадянка України субота Ірина Миколаївна та громадянин України Золотарьов Олег Миколайович.

Субота Ірина Миколаївна володіє часткою в розмірі 50% від розміру статутного фонду, та вносить до статутного фонду Товариства грошові кошти в сумі 6475,00 гривень та майно:

факс Панасонік КХ SL 523 RV вартістю 2250,00 гривень;

3 офісних стільця вартістю 175,00 гривень кожний, загальною вартістю 525,00 гривень;

загальною вартістю 2775,00 гривень.

Золотарьов олег Миколайович володіє часткою в розмірі 50% від розміру статутного фонду, та вносить до статутного фонду Товариства грошові кошти в сумі 6475,00 гривень та майно:

3 офісних стільця вартістю 183,00 гривни кожний, загальною вартістю 549,00 гривень;

лазерний принтер Epsen EPL 6100 вартістю 1700,00 гривень;

стіл офісний для компютера вартістю 526,00 гривень;

загальною вартістю 2775,00 гривень.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або декількома особами товариство, статутний капітал якого розділений на частки певних розмірів установчими документами; учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і зазнають збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості зроблених ними внесків.

Предметом діяльності ТОВ „НВП „ЕЗС” є:

- паспортизація робочих місць, технічне освідчення механізмів, обладнання, будівель та споруд;

- оренда та надання у користування рухомого і нерухомого майна;

- вироблення та монтаж технологічного обладнання, будівельних конструкцій та інженерних комунікацій;

- організація та проведення туристичної діяльності як в Україні, так і за кордоном;

- організація санаторно-курортного обслуговування;

- надання послуг перукарнями та салонами краси;

- купівля та продаж власного нерухомого майна;

- здавання в оренду власного нерухомого майна;

- діяльність агентств нерухомості;

- розробка і практичне здійснення спільних з іноземними інвесторами проектів і комерційних ініціатив;

- підготовка фахівців в галузі підприємницької діяльності, надання інформаційно-консультативних послуг;

- участь у створенні банківських та інших фінансових структур.

- виконання будівельних і монтажних робіт під час нового будівництва, розширення, реконструкції, переобладнання, реставрації та ремонту будівель і споруд;

- знесення будівель і земляні роботи;

- розвідувальне буріння та свердління;

- будівництво завершених будівель, цивільне будівництво;

- загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення);

- виготовлення каркасних конструкцій і покрівель;

- будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах;

- будівництво морських та річкових споруд;

- інші будівельні роботи, роботи з обладнання будівель;

- електромонтажні роботи, ізоляційні роботи, санітарно-технічні роботи;

- інші монтажні роботи; роботи з завершення будівництва; столярні роботи;

- покриття підлоги і стін; фарбування та скління; інші роботи з завершення будівництва;

- оренда устаткування для будівництва з обслуговуючим персоналом;

- ремонт та будівництво житла (квартир), іншої нерухомості, обслуговуючих споруд, гаражів на замовлення населення;

- будівництво та технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних та документального зв'язку;

- здійснення проектних, проектно-дослідних, дослідних, вишукувальних, проектно-конструкторських, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних. художньо-оздоблювальних, монументально-декоративних та інших (в т.ч. підрядних) робіт у галузі будівництва і реконструкції будівель і споруд як виробничого так і невиробничого призначення а також житла, індивідуального і дачного будівництва (у тому числі з проведенням комплексу робіт по проектуванню і прокладенню інженерних комунікацій);

- надання консультативних послуг у сфері архітектури: виготовлення креслень, нагляд за будівельними роботами; міський благоустрій та ландшафтна архітектура;

- проектування машин та промислових підприємств;

- інженерна та технічну діяльність, управління проектами: проекти, пов'язані з цивільним будівництвом, гідротехнічними роботами, транспортними проблемами, розроблення та реалізацію проектів у сфері електротехніки та електроніки, гірництва, хімічної технології, механіки, машинобудівництва, системотехніки;

- виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок, виконання інженерно-вишукувальних та проектних робіт для об'єктів енергетики, державного зв'язку, оборонного комплексу, а також для газопроводів, магістральних трубопроводів, мостів, тунелів, електростанцій, аеропортів, морських портів, які виконуються на територіях, що піддаються діям сейсмічності, а також карстоутворенню, підтопленню, просадкам іншого типу, доробці, зсувам та обвалам;

- виробництво будівельних матеріалів і конструкцій та їх реалізація;

- виготовлення столярних виробів;

- інші роботи, послуги та діяльність в сфері будівництва.

- проведення бартерних, клірингових та лізингових операцій;

- виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією покладених на нього завдань, які не суперечать чинному законодавству.

Згідно встановлених завдань Підприємство самостійно здійснює господарську діяльність, готує проекти договорів на виконання робіт та послуг.

Керування Підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі сполучення прав власника й принципів самоврядування трудового колективу.

Вищим органом управління є загальне зібрання учасників.

ТОВ „НВП „ЕЗС” користується й розпоряджається майном на свій розсуд.

Узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства відповідно до Закону України про підприємство є прибуток, порядок якого визначає власник.

Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його росту з боку державних органів, мінімальний розмір оплати праці найманих робітників, установлює форми, системи й розміри оплати праці й інші види доходів працівників.

Роботу з кадрами на підприємстві здійснюють всі лінійні керівники.

Наймання працівників здійснюється як і з зовнішніх джерел, так і з внутрішніх.

Штат працівників підприємства складається з адміністративного персоналу, обслуговуючого персоналу, працівників основного виробництва та допоміжного виробництва.

Підприємство самостійно здійснює планування діяльності й визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію.

Товариство реалізує свою продукцію за цінами й тарифами, що установлює самостійно або на договірній основі.

Основними клієнтами Товариства є споживачі продукції на різних клієнтурних ринках:

- споживчому (населення, що придбаває товари і послуги для особистого споживання);

- виробників (організації, що придбавають продукцію виробничо-технічного призначення);

- проміжних продавців, що придбавають товари й послуги для наступного їхнього перепродажу із прибутком для себе;

- міжнародному (закордонні покупці на вищезазначених типах клієнтурних ринків).

Підприємство має гарну репутацію та зарекомендувало себе з позитивної сторони не тільки на вітчизняному, а й на світовому ринках.

1.2 Фінансове планування

Фінансове планування -- це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план -- це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів -- вони складаються виключно в грошовій формі.

Принципи фінансового планування:

-- наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

-- єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

-- безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

-- стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

За тривалістю дії розрізняють:

-- перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

-- поточні (на 1 рік);

-- оперативні (на квартал, місяць).

Діяльність, пов'язана із складанням кожного фінансового плану передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів.

Характеристика фінансових планів на підприємстві ТОВ „НВП „ЕЗС”.

Баланс доходів і видатків складається на підприємстві. Це поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах.

Структура балансу доходів і видатків

І розділ. Доходи і надходження коштів:

-- прибуток;

-- амортизаційні відрахування;

-- внутрішні фінансові ресурси, що виникають в основній діяльності (виручка від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей, приріст стійких пасивів);

-- внутрішні фінансові ресурси, що виникають у капітальному будівництві, яке проводиться господарським способом (виручка від реалізації попутного видобутку корисних копалин, прибуток та економія по будівельно-монтажних роботах, реалізація позатитульних споруд);

-- кошти від продажу цінних паперів;

-- пайові та інші внески членів трудового колективу;

-- поступлення коштів від вищестоящої організації.

II розділ. Видатки і відрахування:

-- капітальні вкладення;

-- капітальний ремонт основних фондів;

-- приріст власних оборотних коштів;

-- утворення фінансового резерву;

-- фонди заохочення;

-- науково-дослідні роботи;

-- підготовка кадрів;

-- утримання об'єктів соцкультпобуту.

III розділ. Взаємовідносини з бюджетом та позабюджетними фондами:

-- податки, збори та інші платежі в бюджет і в позабюджетні фонди;

-- асигнування з бюджету.

ІV розділ. Взаємовідносини з кредитною системою:

-- надання довгострокових позик;

-- сплата відсотків по довгострокових позиках;

-- погашення позик.

Платіжний календар -- це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання -- спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається за певний період.

При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Бізнес-план -- план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, строк окупності затрат. Бізнес-плани обов'язково складаються у випадках приватизації підприємства, продажу контрольного пакета акцій на неконкурсних основах іноземному інвестору, при створенні спільних підприємств за участю держави. Крім того, кредитні установи при наданні довгострокових позик вимагають представлення підприємствами бізнес-планів для обґрунтування повернення кредитів.

Структура бізнес-плану: в перших розділах дається загальний опис проекту і вказується його мета і необхідність; характеристика товарів, робіт або результату, який досягається після завершення проекту і дає прибуток; дослідження і прогнозування ринкової ситуації, реклама, покупці і конкуренти; характеристика сировинної та експериментальної бази, забезпечення кваліфікованою робочою силою.

Заключні розділи бізнес-плану -- фінансові -- де надаються розрахунки прибутку і рентабельності від реалізації угоди або проекту, обґрунтовуються терміни і джерела повернення позик, а також строки окупності затрат.

Напрямки удосконалення фінансового планування на ТОВ „НВП „ЕЗС”:

-- забезпечення стабільних умов господарювання, а отже стабільних податків, зборів, подолання інфляції;

-- підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке в останній час майже не використовується через наявність негативних тенденцій в розвитку економіки і неможливості точних розрахунків фінансових показників. Разом з тим, як окремі господарюючі суб'єкти, так і території країни в цілому зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;

-- широке застосування економічних нормативів, електронно-обчислювальних машин, економіко-математичних методів, автоматизованих систем управління у фінансовому плануванні;

-- дальше розширення прав суб'єктів господарювання, органів місцевого самоврядування у фінансовому плануванні;

-- уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності.

РОЗДІЛ ІІ. Система розрахунків за продукцію, роботи, послуги

2.1 Готівкові та безготівкові розрахунки на підприємстві

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава -- не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення -- виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки -- це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємство ТОВ „НВП „ЕЗС” реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

-- класифікацію розрахунків;

-- організацію розрахунків;

-- форми відповідних документів;

-- взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

-- розрахунки за товарними операціями;

-- розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців -- продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські -- це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні -- це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках -- банк. Розрахунковий документ -- це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.

На підприємстві використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків, а саме:

-- платіжними дорученнями;

-- платіжними вимогами-дорученнями;

-- чеками;

-- акредитивами;

-- векселями;

-- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

-- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

-- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

-- зміцнення договірної дисципліни;

— прискорення обороту оборотних коштів.

2.2 Розрахункові відносини

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.

Зобов'язання платника (покупця, замовника і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду , тощо.

Існування цього зобов'язання базується на відповідному виконанні отримувачем засобів (поставщиком, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов'язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов'язання платника.

2.2.1 Розрахункові відносини з постачальниками та замовниками

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками регламентується П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків з постачальниками та підрядниками і зазначають їх в укладених угодах.

Форми і порядок розрахунків регламентує Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 29. 03. 2001 р. № 135.

Для здійснення розрахунків можуть використовуватися акредитивна, інкасова, вексельна їх форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками і з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді.

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- акредитива;

- чека;

- платіжної вимоги.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка його оформила.

Однією з найпоширеніших форм розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ТОВ „НВП „ЕЗС” є розрахунки за платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжне доручення -- оформлене на спеціальному бланку розпорядження підприємства банкові, який його обслуговує, про перерахування певної суми зі свого рахунка на рахунок іншого підприємства.

Платіжне доручення банк приймає до виконання протягом 10 днів від дня його виписування і лише в сумі, яка може бути оплачена, виходячи з наявності коштів на рахунку або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування коштів у дохід до бюджету і за платежами податкового характеру до державних цільових фондів банк приймає незалежно від наявності коштів на рахунку підприємства.

Розрахунки платіжними дорученнями використовуються між підприємствами за одержані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності та послуги в порядку попередньої оплати; в авансових платежах; у платежах до бюджету, органів соціального страхування, оплаті претензій з якості та нестачі продукції, штрафів, пені;, при сплаті кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Розрахунки платіжними дорученнями відображають в обліку платника такими записами:

Дт 631, 681, 641, 651;

Кт 311«Поточні рахунки в національній валюті» постачальника;

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Обов'язковою вимогою при оформленні платіжних документів у разі внесення платежів до бюджету є зазначення в рядку «Призначення платежу» наведених нижче даних (друкованим способом) в такій послідовності:

1) службовий код «070» (призначення бюджетного платежу);

2) ідентифікаційний код платника згідно з Держреєстром України;

3) код розділу платежу згідно з бюджетною класифікацією;

4) код параграфа платежу згідно з бюджетною класифікацією;

5) код виду оплати;

6) інформація про призначення платежу.

Після кожного коду друкують розділовий знак (;). Наприклад, у платіжному дорученні на перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у рядку «Призначення платежу» має бути відображено: 070; 22610320; 053; 00; 40; Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття за жовтень 200Х р. в сумі 136,80 грн., в тому числі: за ставкою 2,1% -- 102,6 грн.; за ставкою 0,5% - 34,2 грн.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який призначений для обліку поточних зобов'язань з розрахунків з постачальниками, підрядниками та між учасниками ПФГ за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги.

Аналітичний облік за рахунком 63 ведеться за кожним платіжним документом і постачальником лінійним методом запису по кожній позиції. При обробці первинних документів бухгалтер протягом місяця складає реєстр прибуткових і видаткових документів, у якому зазначає номер і дату супровідних документів (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, накладна), вартість матеріальних цінностей, що надійшли, а також номер і дату платіжного документа на сплату заборгованості. Загальна сума товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за документами, не оплаченими в поточному і в попередніх місяцях, має відповідати кредитовому сальдо рахунка 63.

Дебетове сальдо рахунка 63 показує, що платіжні документи оплачено, а товарно-матеріальні цінності не одержано. Це сальдо відображають в активі балансу за відповідною статтею..

Згідно із ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми цих операцій відносять до валових доходів або валових витрат.

Поширеною формою є також розрахунки акредитивами.

Акредитив -- спосіб безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями, за якого банк платника дає доручення банку, що обслуговує одержувача платежу, сплатити відповідну суму в обумовлений строк за умов, зазначених в акредитивній заяві платника,

У банку покупця або постачальника може бути відкрито такі акредитиви: покриті (депоновані в банку постачальника або в банку покупця) і непокриті (гарантовані); відзивні та безвідзивні. Найдоцільнішою є практика використання в розрахунках акредитивів із депонуванням коштів в банку постачальника.

Розрахунки чеками використовують у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою зменшення розрахунків готівкою за одержані товари, виконані роботи, послуги.

Чек - письмове розпорядження платника певній установі сплатити з його рахунка власнику чека певну суму.

Чеки дійсні протягом 10 днів, не враховуючи дня їх виписування.

Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище ТОВ „НВП „ЕЗС” є стан розрахунків з постачальниками та підрядниками.

2.2.2 Розрахункові відносини з державним бюджетом

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи:

1) прямі;

2) непрямі.

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування:

- податок на прибуток;

- прибутковий податок з громадян.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі (ПДВ, акцизний збір).

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що сплачуються у визначеному законами України порядку, складає систему оподаткування.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Для виконання Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” використовуються такі періоди:

- звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня цього ж року;

- звітний квартал.

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

ТОВ “НВП „ЕЗС””, що є базою проходження практики, сплачує ряд загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

Загальнодержавні податки та збори:

- ПДВ

- Податок на прибуток підприємств

- Прибутковий податок з громадян

- Збір на обов'язкове соціальне страхування

- Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття

- Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

- Відрахування до іноваційного фонду

Місцеві податки:

- Комунальний податок

Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом ведеться окремо по кожному податку чи збору (платежу до бюджету) за відповідними проводками.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. За допомогою цього податку між кінцевими споживачами рівномірно розподіляється та частина створеного у суспільстві продукту, яка має централізуватись і задовольняти загальнодержавні потреби. Він стимулює економію витрат усіх видів матеріальних ресурсів. У сфері обігу податок на додану вартість стимулює продавців до стримування продажних цін на товари і послуги.

Підприємство справляє податок за формулою:

СПДВ = (В + З + М) х ; та СПДВ = (В + З) х ,

де СПДВ - сума ПДВ;

В - митна вартість;

З - митні збори;

М - мито;

Прибуток підприємства оподатковується за ставкою 30% до об'єму оподаткування. Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України. Об'єктом оподаткування є сукупний дохід (оподатковуваний) за календарний рік, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів). При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій національній валюті. Доходи одержані в натуральній формі зараховуються до сукупного оподаткованого доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами.

Облік податків на підприємстві ведеться на рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”.

За кредитом рахунку 64 відображають платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання.

фінансовий планування безготівковий кредитування прибуток

На субрахунку 641 “Розрахунки з податками” ведуть облік податків, які нараховують та сплачують відповідно до чинного законодавства ( податок на додану вартість, податок з прибутку громадян).

На субрахунку 643 “Розрахунки за податкові зобов'язання” ведуть облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати).

На субрахунку 644 “Податковий кредит” ведуть облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку.

Схема обліку за цим розрахунком така. На підставі відповідних первинних документів - податкових накладних з податку на додану вартість, розрахунків встановленої форми з інших податків - проводять записи у розмірі кожного податку чи платежу у реєстрах аналітичного обліку рахунків з бюджетом.

Облік розрахунків за податками і платежами організований таким чином, щоб за кожним із них окремо можемо мати дані про нараховані і сплачені суми, заборгованість на кінець місяця. Тому до перших двох субрахунків відкриті аналітичні рахунки за назвою податків і платежів.

Зокрема до рахунку 64 Субрахунку 641 “Розрахунки за податками” треба відкрити такі аналітичні рахунки:

6411 “ Розрахунок з податку на додану вартість”

6412 “Розрахунки з податку на прибуток”

6413 “Розрахунки з прибутково податку громадян”

6414 “Розрахунки з комунального податку”

6415 “Розрахунки з інших податків”

Таблиця

Кореспонденція рахунків з обліку податків, зборів і платежів

НАРАХОВАНО:	Дт	Кт
1.	Податок на прибуток	98	641
2.	ПДВ, Аз	70	641
3.	Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від ФОП	65, 23	84
4.	Збір на обов'язкове соціальне страхування з доходів фіз осіб.	66	653

РОЗДІЛ ІІІ. Короткострокове і довгострокове банківське кредитування

3.1 Форми і види кредитів

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві є кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням - векселем. Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування. Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. В залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, що сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

-по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

-по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк. Банківський кредит є найбільш розповсюдженою формою кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування. Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам. Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити. Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо). За строками користування кредити поділяються на: * строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);

* до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

* прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

* відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника

За методами надання розрізняють кредити:

- надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити:

- надані одним банком;

-консорціумні, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

-паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

3.2 Кредитування підприємства в оборотні та основні засоби

Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, залежно від термінів кредитування поділяються на короткотермінові, середньотермінові і довготермінові.

Короткотермінові кредити видаються банками строком до 12 місяців в основному на збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках короткотермінові кредити можуть спрямовуватися в основні засоби.

Середньотермінові кредити видаються банками строком на 1-- 3 роки, довготермінові кредити -- на строк від 3-х років і більше. Середньотермінові і довготермінові кредити видаються тільки на збільшення фонду основних засобів підприємства, тобто в основні кошти на капітальні вкладення.

Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об'єктах кредитування. Під об'єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи оборотних засобів, засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких формується за рахунок банківського кредиту. При визначенні об'єктів кредитування підприємство має враховувати, що правила кредитування містять пряму заборону банкам покривати кредитом збитки від господарської діяльності; не можуть бути об'єктами кредитування також формування і збільшення статутного капіталу, придбання цінних паперів інших юридичних осіб.

Основними об'єктами короткотермінового кредитування в оборотні кошти є:

· виробничі запаси (промислова сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент, пристосування та, ін.);

· сільськогосподарська сировина;

· незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

· витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

· готова продукція;

· товари невласного виробництва для реалізації;

· потреба підприємств у коштах для розрахунків з робітниками

· службовцями по заробітній платі;

· платіжні й розрахункові операції з постачальниками і покупцями.

У підприємств виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, що є у їх розпорядженні, тобто якщо створюються понаднормативні запаси. Вони можуть бути з таких причин, як сезонність завозу, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками, поставки транзитними нормами та ін.

При кредитуванні витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позички на покриття сезонних витрат у зв'язку з тим, що в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виробництво продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах передбачаються строки повернення позичок у періоди, коли випускається продукція і ці витрати списуються на її собівартість.

Кредити на виплату заробітної плати банки видають підприємствам у зв'язку з тимчасовими фінансовими ускладненнями останніх. Строк цих кредитів, як правило, не перевищує 30 днів.

До групи розрахункових кредитів належать кредити:

· на виставлення акредитиву;

· на придбання (купівлю) чекової книжки.

За допомогою цих кредитів підприємство за тимчасової нестачі власних коштів дістає змогу здійснювати розрахунки зі своїми постачальниками. До цієї ж групи кредитів можна віднести також факторинг. Факторингова операція полягає в тому, що банк інкасує (викупляє) у підприємства неоплачені зобов'язання його дебіторів з негайною виплатою йому сум дебіторських боргів, тобто бере на себе клопоти щодо стягнення боргу з платника. Цей кредит сприяє прискоренню обіговості оборотних коштів підприємства у сфері розрахунків.

Якщо на поточному рахунку підприємства тимчасово відсутні гроші на оплату заборгованості постачальникам сировини, матеріалів, інших товарів, робіт і послуг, банк може видати короткотерміновий кредит на оплату платіжних доручень, виписаних підприємством на оплату цих боргів.

Терміни та інші умови кредитування вищезазначених позичок визначаються у кредитних договорах.

Банки не мають права видавати кредити на покриття збитків підприємств.

Законодавство дозволяє комерційним банкам (за умови додержання ними економічних нормативів, установлених НБУ) видавати підприємствам так звані бланкові кредити. Бланковий кредит -- це кредит без застави майна чи інших видів забезпечення. Видається (під зобов'язання підприємства повернути кредит) надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Довготермінові і середньотермінові кредити можуть надаватися комерційними банками підприємствам на капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, вдосконаленням технології виробництва та на інші витрати, що призводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо вони відчувають брак власних коштів, призначених на такі цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних засобів.

Кредити в основні засоби комерційні банки видають за умови економічної доцільності та окупності витрат на капітальні вкладення за рахунок збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Для одержання такого кредиту до кредитного договору додаються кошторисно-технічна документація, в разі необхідності -- бізнес-план, який містить розрахунок окупності (докладніше про бізнес-план ідеться в розділі 12), договір підряду, якщо роботи планується виконувати підрядним способом, а також календарний графік проведення робіт.

Банки видають кредити на капітальні вкладення, якщо, перш за все, розрахунки економічної ефективності свідчать, що за той чи інший термін після введення в дію об'єкта підприємство матиме додаткові фінансові джерела у вигляді прибутку, який може бути спрямований на погашення кредиту і процентів за користування ним.

РОЗДІЛ ІV. Прибуток підприємства

4.1 Методи планування прибутку

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані два головних методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, економічний (аналітичний) метод.

1. Метод прямого розрахунку

Даний метод найпоширеніший на підприємствах на сьогоднішній день. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Сутність його в тому, що прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (у відповідних цінах за винятком ПДВ і акцизів) і повною її собівартістю.

Розрахунок планового прибутку (Пп) ведеться за наступною формулою:

Пп = ВДп - Вп - ПДВп - ППп;

де:

ВДп -- планова сума валового доходу;

Вп -- планова сума валових витрат;

ПДВп -- планова сума податків, які сплачуються з доходу.

ППп -- планова сума податків, які сплачуються з прибутку.

2. Аналітичний метод

Розрахунково-аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їхню величину.