Організація фінансової роботи на підприємстві та склад його фінансових ресурсів

Величина можливого прибутку визначається за формулою:

Пможл=(Рртп*Тп)/100+?П?Ф

де

Рртп -- рівень рентабельності товарообороту звітного n-го періоду, %

Тп -- плановий товарооборот;

?П?Ф -- прогнозні зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.

Цей метод застосовується при великому асортименті продукції, які реалізується підприємством, а також як доповнення до прямого методу, тому що він дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток.

Обчислення прибутку аналітичним методом включає три послідовних етапи:

1) визначення рентабельності товарообороту за звітний рік;

2) обчислення обсягу товарообороту на плановий період потім визначення прибутку на товарну продукцію виходячи з базової рентабельності;

3) облік впливу на плановий прибуток різних факторів: зниження собівартості продукції, підвищення її якості й сортності, зміна асортиментів, цін і т. д.

Після виконання розрахунків по всім трьох етапах визначається прибуток від реалізації товарної продукції.

Крім прибутку від реалізації товарної продукції в складі прибутку ураховується прибуток від реалізації іншої продукції й послуг нетоварного характеру, прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна, а також плановані позареалізаційні доходи й видатки.

На ТОВ „НВП „ЕЗС” при плануванні прибутку використовується метод прямого розрахунку.

4.2 Основні заходи для підвищення прибутковості

Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об'єму продукції, зниження собівартості, росту прибутку.

Одним із резервів росту прибутку підприємства є збільшення об'єму реалізації товарної продукції. Між прибутком та об'ємом реалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання плану по реалізації зменшує прибуток. Таким чином, різноманітність продукції, що реалізовується ТОВ „НВП „ЕЗС” має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.

Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити засоби на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства. В той же час ріст прибутку на підприємстві означає й збільшення відрахувань в державний бюджет.

Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильна організація оплати праці робітників відділів збуту промислових підприємств.

Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Так, наприклад, для ТОВ „НВП „ЕЗС” велике значення при здійсненні торгівельної діяльності надавалось розташуванню фірми, від якого залежало отримання фірмою прибутку.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських зв'язків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні.

Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.

Зниження собівартості продукції - необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення.

Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання промислових підприємств (об'єднань) є контроль за станом запасів і за управлінням ними.

Робота служби постачання повинна сприяти економічному і раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, в процесі операційної роботи по виконанню розроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів.

Потребують вдосконалення й нормативи. Так, нормативи використання матеріальних ресурсів та виробітку продукції не всюди достатньо технічно обґрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обґрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої - на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.

Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.

Резервом збільшення прибутку суб'єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі , по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрішньозмінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.

Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і об'єктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожчення одиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно й вартість амортизації залежить від затраченних коштів на проектування будівельних об'єктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, а також вартості обладнання і строків опанування проектних потужностей.

Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення цін.

Досвід роботи промислових підприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці.

РОЗДІЛ V. Аналіз фінансового стану підприємства

5.1 Аналіз вартості капіталу

Капітал - загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

Капітал складається із власного капіталу і зобов'язань. Зобов'язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання,які не є поточними зобов'язаннями.

Поточні зобов'язання зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, а також примітки до фінансової звітності. При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткостроковизх зобов'язань.

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

У цілому, збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підприємства.

У цілому, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

Аналіз структури фінансових зобов'язань дає відповідь на питання чи підвищився знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

Негативним моментом є висока частка заборгованості (більш 60 %) перед бюджетом, оскільки затримки відповідних платежів викликають нарахування пенею, процентні ставки по який досить високі. Крім того, підвищується імовірність банкрутства. Негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетними фондами.

Для аналізу капіталу підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти, які належать до таких груп коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

3. Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

4. Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

5. Коефіцієнт відношення основних засобів до власних коштів.

Характеризує наскільки основні засоби забезпечені власними джерелами фінансування.

6. Коефіцієнт структури позикового капіталу - розраховується як віднощення короткострокових зобов'язань до всього позикового капіталу.

Характеризує частку короткострокових зобов'язань у струкутрі позикового капіталу.

7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.

5.2 Аналіз фінансової стійкості та ліквідності підприємства

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. (2, с.275-279).

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість;

2) нормально стійкий фінансовий стан;

3) нестійкий фінансовий стан;

4) кризовий фінансовий стан.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси тв витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

Методична послідовність аналізу ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості - Кф.с - що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - Кзвз - показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

4. Коефіцієнт ефективності використання активів - Кеа - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

5. Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) - Кевк - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.

6. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів - Кн/об - характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.

ВИСНОВКИ

Підприємство ТОВ „НВП „ЕЗС” працює в складних умовах конкурентної боротьби, боротьби за споживача з метою отримання прибутку. Його положення ускладнює економічна криза в Україні, що зумовлюється багатьма факторами перехідної економіки, в число яких слід віднести і недосконалість системи управління організацією підприємства.

Це призводить до ускладнень в управлінні товарообігом продукції та пояснює те, що побудова моделей прийняття рішень по управлінню організацією по цілям і результатам в умовах антикризового управління є досить складною процедурою, яка включає ряд формалізованих та неформалізованих етапів. Не варто керуватися дещо спрощеними підходами в управлінні організацією коли вважається, що певним чином обраний єдиний критерій за яким проводиться оцінка ефективності і треба лише відшукати максимум (мінімум) деякого показника ефективності. Важливим моментом при такому управлінні повинен стати аналіз програми діяльності підприємства та динаміки його товарообігу.

Засобами грамотного вирішення задач, що стоять перед підприємством, мають стати економіко-математичні методи, що базуються на теорії конфліктних ситуацій. В той же час виникає необхідність в неординарних підходах використання математичних методів прийняття раціональних рішень, при коригуванні виробничої діяльності підприємства.

Алгоритм прийняття управлінських рішень, що покликаний забезпечити відповідний рівень управління організацією по цілям і результатам в умовах невизначеності можна представити послідовністю етапів:

1. Визначення інформаційної ситуації щодо вибору економічним середовищем своїх станів.

2. Визначення методу нормалізації та співвідношення пріоритету альтернатив.

3. Контроль обрання методів нормалізації та співвідношення пріоритету альтернатив.

4. Вибір критеріїв щодо узагальнення елементів матриці ефективності теоретико-ігрової моделі.

5. Розрахунок ймовірностей змішаної стратегії виробничої діяльності підприємства.

Таким чином, аналіз економічних ситуацій в сфері вирішення задач управління виробничою діяльністю підприємства є дуже важливим моментом при визначенні стратегії управління підприємством в цілому. Проте, певна складність полягає також в тому, що виробнича стратегія не є незмінною, а шмагає періодичного коригування з урахуванням змін в зовнішньому середовищі і нових можливостей щодо зростання підприємства.

В умовах перехідної економіки в Україні посилюється конкуренція, невизначеність, ризик. Щоб вижити за цих умов, менеджерам слід впроваджувати нові технології і технічні нововведення, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик; йти на нього, але це переходити допустимих меж. Основні завдання під час прийняття економічних рішень - це врахування ризику, керування ним, зведення його до прийнятних меж, зниження можливих збитків.

Дослідивши та проаналізувавши господарську діяльність, фінансовий стан та організацію облікової роботи на підприємстві ТОВ „НВП „ЕЗС” за 2010 рік можна зробити висновок, що дане підприємство є неновоствореним. Основна галузь в якій діє підприємство, є будівництво. У 2003 році проводилась організаційна та підготовча робота до основної діяльності підприємства, проводились господарські операції по створенню та придбанню основних засобів, матеріалів, а також залученню трудових ресурсів. Комплектація штату відбувалась і на протязі 4-го кварталу 2003 року. Так, на початок кварталу штатна чисельність працівників складала 46 чоловік.

У серпні 2003 року згідно наказу керівництва філії була створена бухгалтерська служба. Штат облікових працівників складається з головного бухгалтера та касира. Обов'язки, які покладені на бухгалтерську службу розподілено між усіма обліковими працівниками. Згідно наказу про облікову політику на 2006 рік на підприємстві використовується журнальна форма бухгалтерського обліку. Для зменшення трудомісткості та економії часу на підприємстві впроваджено автоматизовану систему бухгалтерського обліку з використанням комп'ютерної програми „1С:Бухгалтерія”.

На підставі проведеного аналізу фінансової звітності за 2009 та 2010 роки можна зробити висновок про фінансовий стан ТОВ „НВП „ЕЗС”. При аналізі фінансової стійкості виявилась залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування (коефіцієнт автономії: 2009-й рік - 0,1, 2010-й рік - 0,1). Спостерігається тенденція покращення фінансового стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року - № 996-XIV.

2. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року - № 168/97-ВР.

3. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94 ВР.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”.

7. Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.200 р. № 356 „Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку”

8. Наказ Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69 „Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”.

9. Наказ Міністерства фінансів „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” № 193

10. Бардаш С.В. та ін. Контроль і ревізія. Практикум: С.В. Бардаш, В.А. Дерій, Н.І. Петренко; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 384 с.

11. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум. Навчальний посібник для студентів вузів. - Житомир: ЖТТІ, 2000. - 416 с.

12. Бухгалтерський фінансовий облік./ За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є видання., доповнене і перероблене. - Житомир: ЖІТІ, 2001.-672 с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік./ За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця.-Видання п'яте, перероблене і доповнене. Житомир, ПП „РУТА", 2003, - с.723

14. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом'яка, В.І. Лемішовського. - 4-те вид., доп. і перероб. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ +” Інституту післядипломної освіти), „Інтелект-Захід”, 2005. - 1072 с.

15. Бухгалтерський облік в Україні. За редакцією Хом'яка Р.Л. Навчальний посібник. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка” Інститут післядипломної освіти, „Інтелект-Захід”, 2003. - 820 с.

16. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України ./ Ткаченко Н.В.- 5-е видання, доповнене і перероблене. - К: АСК, - 2010 р. - 784 с

17. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ “Баланс-Клуб”, 2009. 768 с.

18. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі./ Голов С.Ф., Костюченко В.М. - Київ. - 2009р.

19. В.М. Пархоменко „Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. ч.9. - Луганськ, „Футура”, 2006 - 672 с.

20. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003.- 363с.

21. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. За ред. Проф. Ф.Ф.Бутинця. - Житомир: ПП “Рута”, 2003.- 680с.

22. Каленський М.М., Стефаник І.Б. Контрольно-ревізійна служба - суб'єкт державного фінансового контролю підприємницької діяльності. Навч. Посіб. для студ. вищ. навч. зал. - К.: Ін-т рег. Досл. НАН України, 2001. - 2003 с.

23. Крисюк В.І., Каленський М.М., Бутко А.Д., Юрченко О.В. Ревізія і контроль у промисловому підприємстві: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 126 с.

24. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. - 2-ге вид. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, Інтелект - Захід”, 2002. - 320 с.

25. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. Навч. посібник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2010. -386 с

26. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. - К: Знання - Прес. - 2008. - 207 с.

27. Ненецький В.В., Зайнетдинов Ф.В. Практикум общего аудита 6 Учебно-практическое пособие. -. М.: Дело, 2003. - 416 с.

28. Новий бухгалтерський облік./ Горицька Н.Г. -К: Техніка.-2008.-256 с.

29. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106, облік і аудит./ Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В. та інші: ЖІТІ, - 2001. - 576 с.

30. Основи аудиту: курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106, облік і аудит., Житомир: ЖІТІ, - 2000. - 680 с.

31. Основи економічної теорії: політекономічні аспекти./ Г.Н. Клименко, - К:- 2000 р.

32. Романів Є.М., Хом'як Р.Л, Мороз А.С., Озеран В.О. Контроль і ревізія Навчальний посібник - Львів: „Інтелект-Захід” 2004 328 с..

33. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. зал. - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2007. - 784 с.

34. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. 3 -тє вид., перероб. І доп. - К.: Знання-Прес, 2001. - 253 с.

35. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник - К.: Знання-прес, 2002. 223 с.

36. Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 672 с.

37. Шеремет А.Д., Суйц В.П., Аудит: Учебник. - 3-е изд., доп. и пере раб. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 360 с. (Серия „Высшее образование”)

38. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

39. Супертаблиця. Бух облік та податковий облік усіх господарських операцій із запасами. Редакційна стаття // Все про бухгалтерський облік № 12 12.02.2006 р.

40. Н. Горецька. Формування в бухгалтерському обліку і розкриття у фінансовій звітності інформації про запаси. // Бухгалтерія. Податки. Бізнес. - 2002. - 6.-12. с. 34.

41. О.Байдик. Основи. 2-й клас рахунків. // Д-т. К-т. № 19 12.05.03р.

42. Плєшонкова Л. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. // Баланс. - 5 с.

43. Інформація до роздумів. Бухоблік. // Бухгалтерська газета. - № 18. - с.2.

44. Карєв В., Лаврєнов В., Миронов О. Облік запасів. // Д-т. К-т. - 2000 р. - №20. - с. 34.

45. Шингур І. Облік приросту і оцінка запасів відповідно до П(С)БО. // Главбух (спецвипуск), 2002. - 25 с.

46. П(С)БО: рекомендації щодо застосування. Редакційна стаття. // Податки та бухгалтерський облік. - 2001. - № 2. - с.2.

47. Шингур І. Запаси у новому обліку. // ГлавБух. - 2001. - №5. - с.36.

48. Р. Назарбаєва, Л. Держи рук. Будівельно-облікова мозаїка.//Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. № 13 29.03.2004 р.

49. А. Первухін Контроль наявності палива на складі підприємства.// Д-т. К-т. Школа бухгалтера № 16 21.04.2003р.

50. А. Первухін Первинні документи по обліку ТМЦ..// Д-т. К-т. Школа бухгалтера № 33 18.08.2003р.

Размещено на Allbest.ru