Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни: «Фінанси підприємств АПК»

на тему:

Формування та розподіл доходів на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічний зміст прибутку

1.1 Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності

1.2 Формування прибутку

1.3 Прибуток від реалізації продукції

1.4 Фактори, які впливають на формування прибутку

1.5 Економічне значення розподілу прибутку

2. Розрахунок фінансового результату в господарстві

2.1 Аналіз сучасного фінансового стану підприємства

2.2 Планування прибутку

2.3 Методи обчислення рентабельності на підприємстві

2.4 Використання чистого прибутку

2.5 Використання прибутку на ринку цінних паперів

3. Шляхи збільшення прибутку в господарстві

Висновки

Список літератури

Вступ

прибуток дохід рентабельність розподіл

Наша країна зараз переживає не самі легкі часи, коли більшість говорить про її не залежність, маючи на увазі політичний аспект цієї категорії, але справжня незалежність може бути досягнута тільки тоді, коли держава буде мати економічну незалежність, тобто годувати свій народ своїми продуктами, продавати йому вітчизняні товари і не залежати від коливання цін на ті або інші товари на світових ринках.

Джерелом будь-якого багатства або достатку являється виробництво, тому щоб мати засоби для усунення наслідків різних критичних явищ необхідно розвивати саме виробництво, яке не тільки забезпечило б товарами нашу країну, але й дозволило б вийти з ними на світові ринки. Високий рівень міжнародної спеціалізації виробництва не дозволяє будь-якій продукції успішно закріпитися на світових ринках, тому для розвитку виробництва конкурентноздатної продукції повинні бути визначені посилання.

За останні роки сільське господарство і економіка нашої країни в цілому зазнали докорінних змін. Це пов'язано з переходом нашої країни від централізованого типу управління економікою до більш демократичного - до ринкової економіки.

Проведена економічна реформа і перехід до ринкових механізмів функціонування економіки України, органічне включення її в процеси світового господарювання вимагають корінного перегляду всієї сукупності економічних важелів, використовуваних у системі керування. Перехід від переважно прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на ринкових механізмах і взаємозв'язках, має потребу в заглибленому теоретичному осмисленні широкого кола мікро- і макроекономічних проблем, включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних суб'єктів, об'єктивні закономірності формування і використання доходів цих суб'єктів.

В умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є прибуток. З доходами і прибутком підприємства зв'язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям підвищену актуальність і значимість.

Показник ”доход” досить поширений серед економічних показників на макро- і мікрорівнях, у побуті (доход національний, підприємства, сім'ї, громадянина). Зміст його є не однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну виручку або суму грошових надходжень підприємства або окремої особи. Іноді доход ототожнюють з прибутком. Це крайні тлумачення доходу. У сфері підприємницької діяльності офіційно визнано, що доход -- як показник фінансових результатів -- це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Таким чином, у доході заробітна плата розглядається як його елемент, а не різновид витрат.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використовувана на споживання та інвестування. Доход іноді є об'єктом оподаткування.

Доход -- найважливіший економічний показник роботи підприємств (фірм), що відбиває їхні фінансові надходження від усіх видів діяльності, кінцевим результатом якої виступає виробнича і реалізована продукція (зроблені послуги, виконані роботи), оплачені замовником. Доход -- це гроші, що продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції.

В умовах ринкової економіки одержання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідки ризику, зв'язаного з реалізацією товарів на ринку.

Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості. Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства;

є основним елементом фінансових ресурсів підприємства;

є джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва та збуту продукції.

Основна мета управління прибутком підприємства -- забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об'єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств -- одна з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Об'єктом дослідження для даного курсового проекту було вибрано ТОВ «Приморське», що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н., смт. Кирилівка, вул. Леніна, 78.

В даній курсовій роботі викладено теоретичні основи фінансових результатів діяльності підприємства, вивчені такі економічні поняття, як ”доход” та ”прибуток”, проаналізовано механізми максимізації та розподілу прибутку на підприємстві, різні типи дивідендної політики тощо.

Для написання даного курсового проекту були використанні такі джерела інформації:

- річна бухгалтерська та фінансова звітність ТОВ «Приморське»;

- дані первинної документації ТОВ «Приморське»;

1. Економічний зміст прибутку

1.1 Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у _е порівнюв продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва -- це частина національного доходу.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару -- його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

- розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукц (тобто її собівартість);

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

-- вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Не важко помітити, що останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат.

У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь прибуток, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.

В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (мал. 1).

Загальний доход =	Економічний прибуток + Економічні витрати = явні + неявні витрати, включаючи нормальний прибуток	Бухгалтерський прибуток + Бухгалтерські витрати = явні витрати

Мал.1 Економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток

Бухгалтерський прибуток -- різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR -- EC,

де ВР -- бухгалтерський прибуток;

TR -- загальний доход;

ЕС -- явні витрати.

Економічний прибуток -- різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR -- TC,

де ЕР -- економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC -- неявні витрати.

Нормальний прибуток -- це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це -- плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток -- це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.

Отже, NP -- економічні витрати і частина загальних економічних витрат фірми. NP -- це плата менеджеру за те, щоб не допустити відтоку його капіталу з даної галузі в іншу. Нормальний прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це доход, отриманий понад нормальний прибуток.

Приклад, приведений нижче, ілюструє поняття економічного, бухгалтерського і нормального прибутку.

Загальний доход: 50000 грн.

За мінусом явних витрат:

Зарплата 20000 грн.

Вартість сировини і мінералів 10000 грн.

Бухгалтерський прибуток 20000 грн.

За мінусом неявних витрат:

Загублена зарплата 10000 грн.

Альтернативні витрати капіталу

(нормальний прибуток) 2000 грн.

Економічний прибуток: 8000 грн.

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки в визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь.

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі збитком у конкретній галузі, то зрештою воно її залишить. Якщо підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не може сподіватися на прибуток більший, ніж нормальний.

1.2 Формування балансового прибутку

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій».

Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької дiяльностi i береться за головний показник її результативностi (ефективностi).

Прибуток є основним джерелом фiнансування розвитку пiдприємства, удосконалення його матерiально-технiчної бази, забезпечення всiх форм iнвестування. Уся дiяльнiсть пiдприємства, спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймнi стабiлiзацiю його на певному рiвнi.

Прибуток як економічна категорія - це грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарюючих суб'єктів.

Сума отриманого прибутку - показник, який характеризує результативність роботи підприємства, фінансовий результат його підприємницької діяльності.

Сума прибутку підприємства залежить від таких факторів, як:

- Обсяги виробництва і реалізації продукції;

- Порядку обчислення собівартості продукції;

- Порядку визначення фінансових результатів;

- Оподаткування діяльності підприємства;

- Інші чинники.

Згідно з чинним законодавством розрізняють податковий і обліковий прибутки (збитки).

Податковий прибуток (об'єкт оподаткування) - це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством, який є об'єктом оподаткування за звітний період.

Податковий кредит розраховується як різниця між скоригованими валовими доходами і валовими витратами, а також нарахованими амортизаційними відрахуваннями.

Обліковий прибуток - це сума прибутку до податкового, визначена в бухгалтерському (фінансовому обліку, яку записують у Звіті про фінансові результати підприємства).

Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності в методиках їх обчислення.

Згідно з П(С)БО, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Чистий прибуток формується протягом звітного періоду від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

- чистий доход (виручку) від реалізації продукції;

- валовий прибуток (збиток);

- фінансовий результат від операційної діяльності;

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

- прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції розраховують шляхом вирахування з доходу (виторгу, виручки) від реалізації продукції податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів та вирахувань.

Валовий прибуток (збиток) - це різниця між чистим доходом і собівартістю продукції.

Собівартість продукції - це поточні витрати підприємства на її виробництво та реалізацію, виражені в грошовій формі.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума

- валового прибутку (збитку),

- іншого операційного доходу, операційних витрат підприємства за звітний період.

До інших операційних доходів належать:

- доходи від операційної оренди активів;

- доходи від реалізації оборотних активів

- відшкодування раніше списаної на збитки дебіторської заборгованості.

До операційних витрат належать:

- адміністративні витрати (витрати на обслуговування і управління підприємством);

- витрати на збут;

- інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, суми безнадійних боргів).

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

До інших фінансових доходів належать доходи, отримані у формі дивідендів, відсотків.

До інших доходів належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів.

До фінансових витрат належать витрати на сплату процентів.

До інших витрат належать собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

Різниці між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат (прибуток) від звичайної діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій - це прибуток від подій, що підлягають визначенню надзвичайних в операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності.

Визначається як різниця між надзвичайними доходами (відшкодування збитків від надзвичайних подій) та надзвичайними витратами (витрати від стихійного лиха, аварій).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.

Однак послаблення контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Процес формування прибутку може бути представлений наступною схемою (мал.3.)

Мал. 3. Схема формування прибутку господарчого суб'єкта

1.3 Прибуток від реалізації продукції

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

На рис. 4. наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку промислового підприємства. Для його зростання підприємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями, чого в умовах діючої системи розрахунків і загального незадовільного фінансового стану підприємств досягати досить складно.

Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобного сільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), а сума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкою являє собою збиток (і включається до складу валових витрат). Такий порядок визначення прибутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств.

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій являють собою різні надходження коштів, видатки і витрати які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) -- це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без податку на додаткову вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції:

Прп = Вд -- ПДВ -- А -- В,

де Вд -- валовий доход від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПДВ -- податок на додаткову вартість;

А -- акцизи;

В -- витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподатковування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісної (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальним активам і швидкозношуваним предметам. Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства складає:

Ін.ф.м. = Вр.ф.м. -- Сф.і. * Jінф.,

де Вр.ф.м -- виторг від реалізації основних фондів і майна;

Сф.і. * Jінф. -- вартість основних фондів, скоректована на індекс інфляції.

По реалізації продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції, обумовленими на обсяг реалізованої продукції в натуральному вираженні:

Прибуток від Реалізації продукції	=	Прибуток у нереалізованих залишках річної продукції на початок року	+	Прибуток від випуску товарної продукції звітного періоду	+	Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець періоду

Прибуток від виконання чи робіт чи надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна підприємства являє собою фінансовий результат, не зв'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відбиває прибуток (збиток) від іншої реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що числиться на балансі підприємства.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються:

доходи, одержувані від пайової участі в діяльності інших підприємств;

від здачі майна в оренду;

доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціям і іншим цінним паперам;

а також інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не _е'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і її реалізацією, включаючи суми, отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування збитків.

Прибуток від позареалізаційних операцій складає:

Пви = Дв -- Впз,

де Дв -- доходи від позареалізаційних операцій;

Впз -- витрати на позареалізаційні операції.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій -- це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг.

1.4 Фактори, які впливають на формування прибутку

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

На основі «Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких -із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

* відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

* амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

* витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

* інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Cлiд зазначити, що нинi пiдприємства всiх форм власностi отримали бiльше самостiйностi в прийняттi рiшень щодо формування собiвартостi. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих i нормативних документiв, що регламентують цi питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничi витрати.

1.5 Економічне значення розподілу прибутку

Прибуток є критерієм ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап -- це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

На рис. 5. зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість -- після його запровадження).

БАЛАНСОВИЙ ПРИБУТОК

Платежі до бюджету

рентні платежі

податок на прибуток

ПРИБУТОК, ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ

В РОЗПОРЯДЖЕННІ ПІДПРИЄМСТВА

Прибуток, що спрямований на

здійснення різних платежів, пов'язаних із застосуванням фінансових санкцій до підприємства

ЧИСТИЙ ПРИБУТОК

Рис. 5. Структурно-логічна схема розподілу балансового і формування чистого прибутку підприємства

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще й штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідний розрахунків;

за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

за приховування прибутку від оподаткуванні, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів, збору води або використання без укладення відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у різних сферах економіки, можуть стягуватися за рахунок прибутку і інші штрафи. Особливо це стосується комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток -- це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства.

Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга - на розширення та оновлення виробництва, придбання нерухомості, створення і поповнення резервних фондів (рис.5.1)

Розподіл і використання прибутку

Прибуток підприємства

- Податок на прибуток

= Чистий прибуток

Використання чистого прибутку

- створення резервного фонду;

- виплата дивідендів;

- поповнення статутного фонду;

- інші напрямки використання.

Рис. 5.1. Розподіл і використання прибутку

2. Розрахунок фінансового результату в господарстві

ТОВ «Приморське» перебуває в мальовничій місцевості Якимівського району - селищі Кирилівка. Організовано господарство в 1995 р. на базі відгодівельного радгоспу. За останні роки на підприємстві створена база по переробці сільськогосподарської продукції.

Господарство є багатопрофiльним підприємством і в цей час має наступні виробничі напрямки:

· Рослинництво;

· Тваринництво;

· Цех по забою худоби

· М'ясопереробний комплекс;

· Звіроферма;

· Мірошницький комплекс;

· Пекарня;

· Торговельна мережа;

· Кафе;

· Цех по переробці насіння соняшника;

Галузь рослинництва із площею понад 3000 га ріллю й власним парком сільськогосподарських машин дозволяє забезпечити тваринництво грубими й соковитими кормами.

Основним напрямком тваринництва є інтенсивний дооткорм молодняку великої рогатої худоби з метою створення сировинної бази для м'ясопереробного комплексу. Щорічно виробляється відгодівля 3-3,5 тис. голів КРС. У господарстві є дійна череда з 68 дійних корів, з надоєм до 13 літрів молока на 1 голову щодня.

Вибій худоби виробляється в забійному цеху господарства. Сировина передається на переробку м'ясопереробному комплексу, що виготовляє щомісяця більше 30 тонн м'ясопродуктів. На базі м'ясоперобного комплексу виробляється до 30 найменувань м'ясної продукції.

Для використання субпродуктів другої категорії й технічної сировини створена звіроферма, що вирощує сріблисто-чорних лисиць, песців вуалевих, норку, єнотів. В 2003 році звірофермі привласнений статус племінної. Створення звіроферми дає можливість робити безвідхідну переробку худоби на МПК господарства.

З метою повного забезпечення тваринництва концкормами був створений мірошницький комплекс із пропускною здатністю 450-500 т продовольчої пшениці щомісяця. Для використання сировини мірошницького комплексу створені пекарня й макаронний цех, що дозволяє повністю забезпечити працівників господарства й населення селища хлібом і макаронними виробами. Виконуючи програму по збільшенню кількості поголів'я худоби на відгодівлі, поголів'я основної череди, що тягне за собою розширення кормової бази, а також з метою одержання додаткових ресурсів по переробці зерна на борошно ТОВ «Приморське» з 2000 року є інвестором сільськогосподарського підприємства Приазовського району ТОВ СП «Мельніково», що має в обробці 4,5 га ріллі. У структурі посівних площ ТОВ СП «Мельніково» основне місце займає вирощування зернових культур: оз. пшениці, ячменя пивоварного, ячменя фуражного, соняшника, буряка.

Для реалізації продуктів харчування власного виробництва гарної якості й за доступними цінами, відкриті три торговельні крапки. Обсяг товарообігу становить до 30 тис. гривень щомісяця.

Цех по переробці насіння соняшника працює на давальницькій сировині, приносячись прибуток господарству оплатою послуг з переробки.

Таким чином, ТОВ «Приморське» являє собою підприємство із замкнутим циклом виробництва, що повністю забезпечує безвідхідну технологію виробництва.

У зв'язку з нестачею площ дозволяючих вирощування необхідної кількості кормів для поголів'я, що втримується в господарстві, підприємству необхідні додаткові ресурси для придбання кормів у третіх осіб.

2.1 Аналіз сучасного фінансового стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовий стан підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можливо об'єктивно здійснити не через один показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із пiдрпиємством як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

Розглянемо фінансовий стан ТОВ «Приморське».

Показники фінансової незалежності підприємства

Коефіцієнт автономії:

Незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і можливість виконання своїх зобов'язань за рахунок власних коштів характеризує коефіцієнт автономії. Він показує частку власників у загальній сумі майна підприємства. ТОВ «Приморське» має добрий показник, бо нормою є 50% - 60%.

(В 2006 році)

(в 2007 році)

Коефіцієнт фінансової стійкості:

Він визначається відношенням власних і довгострокових позикових коштів до валюти балансу. І показує питому вагу джерел коштів, які підприємство може використовувати в своїй поточній діяльності без збитку для кредиторів у загальній вартості майна підприємства. Рекомендоване значення цього показника 0,85-0,90.

Показник ТОВ «Приморське» має не задовільне значення, хоча присутня тенденція зросту.



(в 2006 році)

(в 2007 році)

Робочий капітал

Величина власних оборотних засобів чи робочий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне сплатити не лише власні борги, а й має фінансові ресурси для розширеної діяльності. Ця здатність у ТОВ «Приморське» відсутня, що є негативною тенденцією.

тис.грн (в 2006 році)

тис.грн. (в 2007 році)

Оцінку платоспроможності ТОВ «Приморське» можна провести на основі показників:

Коефіцієнт покриття:

Характеризує достатність оборотних коштів для погашення своїх боргів протягом року. Показує скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Те що коефіцієнт є меншим є негативним показником, бо для нормального функціонування підприємства він повинен бути більше 1.

;

(в 2006 році)

( в 2007 році)

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Характеризує здатність підприємства розрахуватися за першочергові зобов'язання за рахунок найбільш ліквідних активів. Показник підприємства не є в зоні нормального значення, бо він повинен бути не менше 0,6-0,8.

;

( в 2006 році)

(в 2007 році)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Характеризує негайну готовність підприємства розрахуватися за своїми першочерговими зобов'язаннями. Достатнє значення коефіцієнта 0,2-0,35. Підприємство «Приморське» таку можливість має.

;

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей

Характеризує здатність підприємства розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення коефіцієнта 1.

;

( в 2006 році)

(в 2007 році)

Проаналізувати прибутковість ТОВ «Приморське» можна за допомогою:

Рентабельність активів

Рентабельність капіталу (активів) характеризує дохідність всього потенціалу підприємства. Показує скільки одиниць прибутку припадає на одиницю коштів інвестованих в активи. З даних балансу ТОВ «Приморське» видно, що в 2006 р. рентабельність капіталу підприємства відсутня, а в 2007 р. хоча спостерiгається тенденція зросту, але не значна.

;

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Рентабельність власного капіталу

Рентабельність власного капіталу показує скільки одиниць чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Рентабельність виробництва продукції

Характеризує прибутковість чи дохідність виробництва продукції і показує скільки одиниць прибутку отримало підприємство з кожної грошової одиниці витраченої на виробництво продукції.

;

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Майновий стан ТОВ «Приморське» можна охарактеризувати за такими показниками:

Частка оборотних виробничих фондів

Частка оборотних виробничих фондів в оборотних коштах характеризує частку оборотних коштів в виробничій сфері. Те що на ТОВ «Приморське» відбувається підвищення коефіцієнта, незначне, це позитивна тенденція.

;

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Частка основних засобів в активах

Їх характеризує частка коштів інвестора в основних засобах у валюті балансу. Збільшення є негативною тенденцією.

;

( в 2006 році)

( в 2007 році)

Коефіцієнт зносу основних засобів

Характеризує частку зношених основних засобів в загальній їх вартості.

;

(в 2006 році)

( в 2007 році)

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Характеризує рівень оновлення чи вибуття основних фондів. Показує яку частину наявних основних засобів на кінець звітного періоду становлять нову основні засоби.

( в 2006 році)

( в 2007 році)

Показники оборотності і ділової активності можна проаналізувати за такими показниками:

Оборотність активів:

Оборотність активів (ресурсовіддача). Скільки отримує підприємство чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів інвестованих в активи. Зменшення показника негативна тенденція.

;

обороти (в 2006 році)

обороти (в 2007 році)

Оборотність оборотних коштів.

Кількість оборотів оборотних коштів за період чи скільки виручки від реалізації припадає на одиницю оборотних коштів.

;

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Період одного обороту оборотних коштів.

Визначається в днях. Характеризує середній період витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.

;

дні (в 2006 році)

дні (в 2007 році)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість.