Формування та розподіл доходів на підприємстві

На ТОВ «Приморське» відбувається зменшення показника, що є негативним для підприємства.

;

(в 2006 році)

( в 2007 році)

Період погашення дебіторської заборгованості

Облічується в днях. Характеризує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення. Позитивним є зменшення показника, особливо в умовах інфляції.

дні (в 2006 році)

дні (в 2007 році)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

;

(в 2006 році)

(в 2007 році)

Період погашення кредиторської заборгованості.

Тенденція зменшення - це позитивна тенденція.

;

дні (в 2006 році)

дні (в 2007 році)

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

№ п/п	Назва показника	Значення, що рекомендується	Значення показників за звітний період	Зменшення за період (+,-)
			2006 р.	2007 р.
Показники фінансової незалежності.
1.	Коефіцієнт автономії	?0,5-0,6	0,59	0,6	+0,01
2.	Коефіцієнт фінансової стійкості	?0,85-0,9	0,59	0,6	+0,01
3.	Робочий капітал		- 524,3	- 340,5	+ 183,8
Показники платоспроможності
1.	Коефіцієнт покриття	>1	0,82	0,85	+ 0,03
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	? 0,6-0,8	0,37	0,46	+ 0,09
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,35	0,176	0,227	+ 0,051
4.	Співвідношення коротко-строкової дебіторської і кредиторської заборго-ваності	1	0,47	0,97	+ 0,5
Показники прибутковість.
1.	Рентабельність капіталу		0	0,00075	+ 0,00075
2.	Рентабельність власного капіталу		0	0,0012	+ 0,0012
3.	Рентабельність виробництва продукції		0,028	0,012	- 0,016
Показники майнового стану.
1.	Частка оборотних виробничих фондів		0,268	0,272	+ 0,004
2.	Частка основних засобів в активах		0,664	0,667	+ 0,003
3.	Коефіцієнт зносу основних засобів		0,387	0,425	+ 0,038
4.	Коефіцієнт оновлення основних засобів		- 0,061	- 0,138	- 0,077
Показники оборотності і ділової активності.
1.	Оборотність активів		0,632	0,59	- 0,042
2.	Оборотність оборотних коштів		1,884	1,773	- 0,111
3.	Період одного обороту оборотних коштів		191,08	203,04	+ 11,96
4.	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		348,69	74,81	- 273,88
5.	Період погашення дебіторської заборгованості		1,032	4,812	+ 3,78
6.	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		9,22	8,59	- 0,63
7.	Погашення кредиторської заборгованості		39,04	74,81	+ 35,77

Отже, проаналізувавши дані балансу ТОВ «Приморське» за 2006-2007 р.р., можна зробити висновок, що активи підприємства на 60 % забезпечені власними коштами. Решта (40 %) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Тобто борги покриваються власним капіталом. Але те, що фінансова стійкість підприємства нижча рекомендованого значення на 25% свідчить про нестабільність діяльності підприємства в майбутньому. Робочий капітал на підприємстві від'ємний, що означає, що підприємство не здатне сплатити власні поточні борги й не має фінансових ресурсів для розширення діяльності, але зростання показника в 2007 р. на 183,8 тис.грн. є позитивним явищем. Коефіцієнт покриття на ТОВ збільшився на протязі року на 3% і становить 85%, що не відповідає рекомендованому значенню, а це свідчить про те, що вільних грошових ресурсів на щоденні потреби підприємство не має. Це спостерігається і з коефіцієнта швидкої ліквідності. Але коефіцієнт платоспроможності в 2007 р. зріс і став відповідати рекомендованій межі показника, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Те, що співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості в 2007 році збільшилось на 50%, за 2006 р., і складає 97%, є позитивною тенденцією і характеризує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом 1 року.

Аналізуючи показники прибутковості, ми можемо спостерігати незначне зростання капіталу підприємства і водночас зменшення прибутковості виробництва продукції. За показниками майнового стану підприємства чітко видно зростання оборотних та основних коштів. Негативним для підприємства є зменшення оборотності активів (- 0,042) та оборотних коштів (- 0,111), що характеризує зменшення отриманої чистої виручки від реалізації продукції коштів інвестованих в активи та оборотні кошти. Це, в свою чергу, призвело до збільшення середнього періоду від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Скорочення коефіцієнтів оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості не визначається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршення для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

2.2 Планування прибутку

Прибуток, який є основним фінансовим показником і результатом підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів, забезпечує значну потребу в фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, але й держави загалом.

Тому для успішного ведення господарства підприємства в умовах ринку повинні здійснювати планування прибутку.

Планування прибутку є складовою фінансового планування та найважливішою ділянкою фінансово-економічної роботи на підприємствах. Від того, як достовірно визначений плановий прибуток, буде залежати успішна господарсько-фінансова діяльність підприємства.

Розрахунок планового прибутку повинен бути економічно обґрунтований, що дозволить здійснювати своєчасне та повне фінансування інвестицій, приросту власних обігових активів, своєчасних розрахунків із бюджетом по податках тощо. Отже, правильне планування прибутку на підприємствах має велике значення у забезпеченні їх ефективної роботи.

Під час розробки планів прибутку важливо не тільки враховувати всі чинники, які впливають на величину можливих фінансових результатів, але і вибрати той варіант виробничої програми, який забезпечить отримання максимального прибутку.

При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання прибуток планується на рік у рамках поточного фінансового плану. Але нестабільність цін, що існує в умовах ринку, ускладнює річне планування, і підприємства можуть складати більш чи менш реальні плани по прибутку на квартал.

Планування прибутку проводиться окремо по всіх видах діяльності підприємства: від продажу товарної продукції; від продажу іншої продукції та послуг нетоварного характеру; від продажу основних фондів, іншого майна та нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів і витрат.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку й аналітичний метод. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.

Найпоширенішим методом планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого розрахунку. Суть його полягає в том, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом), за вирахуванням податку на додану вартість і акцизів, і її собівартістю. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, яка базується на замовленнях і господарських договорах. Проте починаючи розрахунок планової величини прибутку, необхідно уточнити обсяг продукції, від продажу якої очікується цей прибуток. При цьому потрібно відрізняти плановий розмір прибутку в розрахунку на товарний випуск продукції від прибутку, запланованого на обсяг продукції, що продається.

Прибуток по товарному випуску продукції планується на основі кошторису затрат на виробництво і реалізацію продукції та її вартості в діючих цінах реалізації без податку на додану вартість та акцизів. Розрахунок ведеться за формулою:

Птп = (Втп х Ц) - (ВТПх С),

де Птп -- прибуток по запланованому випуску товарної продукції;

Втп -- випуск товарної продукції в запланованому періоді в натуральному виразі;

Ц -- ціна за одиницю продукції без ПДВ, акцизів;

С -- собівартість одиниці товарної продукції.

Розрахунок прибутку на продукцію, яка продається в запланованому періоді, виконується в аналогічному порядку тільки в розрахунку на обсяг проданої продукції. При цьому обсяг проданої продукції в запланованому періоді в натуральному виразі визначається як сума залишків продукції, що не продана, на початок запланованого періоду, обсягу випуску товарної продукції в запланованому періоді без урахування залишків готової продукції, які не будуть продані в кінці запланованого періоду. З огляду на це розрахунок планової суми прибутку від продажу продукції можна подати в такий спосіб:

Ппп = Пзпнр + Птп _ Пзпкр,

Де Ппп -- прибуток від продажу продукції в запланованому періоді;

Пзпнр -- прибуток у залишках продукції, що не продана на початок запланованого періоду; Птп -- прибуток по товарній продукції, передбачуваної до випуску в запланованому періоді;

Пзпкр -- прибуток у залишках продукції, що не буде продана в запланованому періоді.

Визначенню прибутку за цим методом має передувати визначення обсягу випуску порівнюваної та не порівнюваної товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю і в цінах продажу, а також залишків готової продукції на складі і товарів, відвантажених на початок і кінець запланованого періоду.

В умовах випуску широкого асортименту продукції та необхідності планування прибутку на рік і велику перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним методом. При цьому методі прибуток розраховується не по кожному виду продукції, що випускається в запланованому році, а по всій порівнюваній і не порівнюваній товарній продукції.

2.3 Методи обчислення рентабельності на підприємстві

Рентабельність -- це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Варто зауважити, що різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, що ними користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність великої кількості показників рентабельності.

Далі наведено класифікацію показників рентабельності. Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг) може обчислюватися на підставі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за винятком матеріальних витрат (новостворена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Класифікація показників рентабельності.

Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг):

1) ;

2006 рік =

2007 рік =

Аналізуючи ці дані, ми бачимо, що прибутковість і доходність виробництва продукції підприємства «Приморське» в 2007 році знизилась.

2) ;

2006 рік =

2007 рік =

3) ;

Ми бачимо, що показники рентабельності на ТОВ «Приморське» у 2007 році порівняно з 2006 роком значно зменшились, що свідчить про зниження прибутковості та ефективності підприємницької діяльності.

При плануванні прибутку аналітичним методом необхідно вирішувати послідовно такі завдання:

* Розрахунок базової рентабельності як відокремленої частки очікуваної суми прибутку за звітний рік на собівартість порівнюваної товарної продукції за той само період. Він здійснюється за формулою:

Рб = (По : Стп) * 100%,

де Рб -- базова (очікувана) рентабельність;

По -- очікуваний прибуток за звітний базисний рік;

Стп -- собівартість товарної продукції базисного року.

* Обчислення обсягу товарної продукції в запланованому періоді за

собівартістю звітного року і розрахунок прибутку на товарну продукцію виходячи із базової рентабельності. При цьому розрахунок

прибутку по товарній продукції на основі базової рентабельності

здійснюється за формулою:

Птп = Тсб*Рб,

де Птп -- прибуток по товарній продукції запланованого року;

Тсб -- обсяг товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду.

* Облік впливу на плановий прибуток різних чинників: зміни (зниження, збільшення) собівартості продукції в запланованому році;

підвищення якості та сортності реалізованої продукції; зміни рівня

цін на продукцію, що продається.

Планування прибутку на наступний рік виконується в кінці звітного року. Тому для визначення базової рентабельності використовуються звітні дані по обсягу отриманого прибутку і собівартості за дев'ять місяців поточного року і очікувані за IV квартал цього ж року. За допомогою знайденого в такий спосіб рівня базової рентабельності та запланованого обсягу товарної продукції в оцінці за собівартістю базисного (звітного) року орієнтовано розраховується прибуток запланованого року, з урахуванням впливу лише одного чинника -- зміни обсягу порівняльної товарній продукції. На наступному етапі планування прибутку від продажу товарної продукції враховується вплив на його величину зміни собівартості, цін, асортименту та сортності продукції.

При кінцевому розрахунку планової суми прибутку від продажу продукції враховуються також зміни прибутку в залишках готової продукції та товарів на початок і кінець запланованого року.

2.4 Використання чистого прибутку

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

На рис. 6. зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства, до введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

Після ліквідації адміністративної системи управління використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначалися самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

* зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) у разі використання прибутку на фінансування реконструкції та модернізації активної частини основних фондів;

* зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10% від суми балансового прибутку) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

* зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, а також витрат на благодійну діяльність.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання чистого прибутку підприємств здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утримувались ним на час набуття чинності закону про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність (не більше 4% від суми оподаткованого прибутку).

2.5 Використання прибутку на ринку цінних паперів

Прибуток повного товариства розподіляється між учасниками у відповідностями з установчим договором, у якому визначаються частки його учасників. Визначення часткою в договорі має значення не тільки при розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків.

Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує її в складі свого балансового прибутку як позареалізаційний доход і з загальної суми балансового прибутку у встановленому порядку обчислює податок, що вносить у бюджет.

Чистий прибуток товариства розподіляється між резервним фондом, фондом накопичення, фондом споживання, а прибуток, що залишився -- уже між засновниками.

В установчому договорі можуть бути передбачені й іншої умови розподілу прибутку. При недостатності прибутку вкладники можуть одержати менший відсоток прибутку на свій внесок, але й у цьому випадку договором можуть бути передбачені інші умови (наприклад, виплата відсутньої частини прибутку вкладникам у наступному році і т.д.).

У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку насамперед вноситься в бюджет податок на прибуток, обчислений відповідно до порядку, установленим для юридичних осіб. Після цього частина прибутку направляється вкладникам у долі, що відповідає їхньому внеску в капітал товариства, потім прибуток направляється на розвиток підприємства й інші мети. Залишок прибутку розподіляється між дійсними членами (повними товаришами).

Якщо прибуток чи не отриманий отримана в меншому обсязі, ніж передбачалося, то можливі наступні варіанти:

при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов'язані віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;

при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату пайовикам прибутку.

Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб. При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику (пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов'язкових платежів, напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств. Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів фіксується в статуті суспільства.

Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для діяльності АТ.

Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності суспільства за рік, позначимо як ПЗ (загальний прибуток); прибуток, що буде спрямована у виді податків у бюджет, -- ПП; прибуток, що направляється на розвиток суспільства, -- ПР; прибуток, що відчисляється в резервний фонд, -- ПРФ; тоді прибуток, що нараховується на виплату дивідендів, ПД, буде дорівнює:

ПД = ПЗ -- ПН -- ПРФ -- ПР.

Прибуток як чистий доход АТ формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу зробленої продукції, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів. Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні суспільства після сплати податку.

Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і інших аналогічних по призначенню фондів -- гарантійних, страхових і т.п.), що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10 та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів по цінних паперах.

До витрат АТ, зв'язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.

Якщо це передбачено статутом, частина прибуток спрямовується для розподілу між працівник у вид грошових винагород чи у вигляді акцій. Загальний порядок розподілу прибутку АТ представлений на мал. 7.

Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов'язкова виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності суспільства і з урахуванням перспектив його розвитку. З метою розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток АТ і його можливості виплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до ”проїдання” основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів знижує ринковий курс акцій суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску акцій.

Мал. 7. Розподіл прибутку акціонерного товариства.

3. Шляхи збільшення прибутку в господарстві

Розвиток недержавного сектора економіки -- один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні механізму саморозвитку ринку посідає мале і середнє підприємництво.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшення економічної ситуації в країні.

Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємництва грамотної оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильних управлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.

Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприємництва відійти у тіньову економіку.

Отже, найгострішою проблемою розвитку малого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів.

Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем вітчизняних підприємців має бути врахування загальноприйнятих ринкових закономірностей на основі очевидних національних особливостей сучасної української економіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведення економічної політики враховуватимуться особливості сучасної української економіки як на макрорівні, так і на рівні підприємств.

Шляхи забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу)

На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництва заслуговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькій діяльності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за недостатності власних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.

Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:

-- реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);

-- збільшення джерел інвестування -- внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;

-- забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;

-- формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

-- поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;

-- сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

Найважливішим показником економічної ефективності діяльності підприємства виступає маса прибутку, одержана ним. Його формують сума грошових надходжень, одержана підприємством від продажу сільськогосподарської продукції, та затрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією.

Виручка від реалізації залежить від обсягів товарної продукції і ціни на неї. Ціна ж значною мірою залежить від попиту і пропозиції на кожній окремий вид продукції, що виробляє підприємство, її якості, каналів реалізації, строків реалізації тощо.

Особливим чинником, що впливає на збільшення виручки від реалізації, виступає підвищення якості продукції. На якісну продукцію, що постачається на ринок, є кращий попит і вона реалізується за вищою ціною. Нестандартна, неякісна продукція мас більший попит, залежується, псується і це змушує товаровиробник; і аналізувати її за нижчою ціною, що знижує прибуток, а в деяких, випадках робить виробництво даного виду продукції збитків Насамперед це стосується виробництва тих видів продукції, швидко псуються -- молока і овочів.

Необхідною умовою зростання ефективності виробництва є -. явність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною і матеріалами. Лише за цієї умови можна ефективно використати головний засіб виробництва аграрних підприємств -- землю. Неухильне підвищення економічної родючості землі є завжди актуальним, оскільки від її рівня залежить урожайність сільськогосподарських культур, кількість і якість виробленої продукції, та обсяг пов'язаних з цим матеріально-грошових затрат. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурс» використовуватимуться інтенсивно і в повну силу.

Тому не менш важливе значення має забезпеченість підприємства кадрами високої кваліфікації. За всіх інших рівних умов досвідчений, добре підготовлений працівник, який творчо ставиться до виконання своїх обов'язків, може виробляти більше продукції і вищої якості, ніж той, що не має їх. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозумінні керівників і працівників, інші мотивації до праці. Важливим стимулом результативної праці є приватизація засобів виробництва. Надання колективу підприємства права володіти засобами виробництва та результатами своєї виробничої діяльності є одним із найдоступніших стимулів підвищення ефективності діяльності, що не потребує інвестицій.

Якщо виходити з того, що найважливішими показниками роботи аграрного підприємства, як результату процесу матеріально: виробництва, є обсяг виробленої продукції і сума матеріально-грошових затрат, пов'язаних з цим, то всі шляхи підвищення економічної ефективності його діяльності умовно можна згрупувати за двома напрямами:

шляхи, що забезпечують збільшення обсягів виробництва валової продукції;

шляхи, що забезпечують зниження матеріально-грошових затрат на виробництво продукції.

Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (ЗО--35 %). Але не тільки в цьому-- сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеособлюються, втрачають зв'язок з підприємством -- хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого підприємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.

ВИСНОВОК

Виходячи з даної курсової роботи можна зробити наступні висновки.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства використовують відповідну інформаційну базу. Нею може бути - звіт про фінансові результати та баланс - це підсумковий синтетичний документ про склад діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату. Зміна соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносин приводить до якісних структурних зрушень убік інтенсифікації виробництва, що обумовлює незмінний ріст грошових нагромаджень і головним чином прибутку підприємств різних форм власності.

Зацікавленість підприємств у виробництві й реалізації якісної продукції, що користується попитом на ринку продукції, відображається на величині прибутку, що за інших рівних умов перебуває в прямої залежності від обсягу реалізації цієї продукції.

Прибуток є основним джерелом власних коштів фірми. З одного боку, прибуток розглядається як результат діяльності фірми, з інший, як основа подальшого розвитку. Для країни прибуток фірм означає наповнюваність дохідної частини бюджету, можливість рішення соціальних проблем країни або регіону.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Господарський, кодекс України, - X.: Одиссей, 2003, - 154 с.

Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» от 18,11.97 г. N 639/97-ВР (с изм. и доп. от 16.11.2003)// Налоги и бухгалтерский учет. -2003.» №52.

3. Наказ Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 2 "Баланс" від 31.03,1999 р. № 87.

Абрютина М. С, Грачев А. В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятий. - М,: Дело и сервис, 1998.

Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной

деятельности предприятия. М,: ИНФРА-М, 2002.

6. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-

практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова, ТОВ "Баланс-Клуб", 2005. -

768 с.

7. Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделюванні та управління

економічним ризиком: Навчально-методичний посібник для самостійного

вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

8. Голов С.Ф,, Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: Практ. посібник. - К.і Лібра, 2004.

9. Горфинкель Н. П. Зкономика предприятия.'- М.:ЮНИТИ, 1997.

10. Економіка та менеджмент /За ред. О, Є. Кузьміна. - Львів: ДУ «Львівська

політехніка», 1996.

11. Житна І. П., Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств.-К.: Вища школа, 2002.

12. Ковалев В.В. Анализ средств предприятий и их использования / Налоги и бухгалтерский учет, - 2005. - №10. - с. 25-27

ІЗ. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор

инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы

и статистика, 1998.-512 с.

14. Ковалева А. М. и др. Финансы фирм; под ред. Ковалева А.М.. - М:

ИНФРА-М, 2001.-496с.

15. Малій О. Г. «Фінанси підприємств» . Курс лекцій : Навчальний посібник. - Харків : ХНТУСГ, 2008. - 158.с.

16. Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві, -Львів: Світ, 2002,

17. Мочерний С. В. Основи економічної теорії, - Тернопіль: Торнекс, 2003.

18. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Нам Г.Г. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред.. проф.. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с., іл..

19. Савщкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности промышленного предприятия. - Минск: ИСЗ, 2002.

20. Тарасенко Н.В,, Волохата К.О. Економічний аналіз. - Львів: ЛИК, 2003.

21. Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. - К.:

ЦУЛ.-2002.-360 с.

22. Экономика и организация промьішленного производства, К.: - Льібидь

1997. 23. Яцків Т. І. Теорія економічного аналізу -Львів: Світ, 2003.

Размещено на Allbest.ru