Стратегія управління грошовими коштами на підприємстві

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Рівненський коледж економіки та бізнесу»

Дипломна робота

З дисципліни: «Економіка підприємства»

Стратегія управління грошовими коштами на підприємстві

Виконав:

Студент II курсу, групи ФК -7

Ящук Роман

Керівник:

Кашицька А.В.

Рівне 2010

ПЛАН

Вступ

І. Теоретичні основи процесу управління грошовими коштами на підприємстві

1.1 Сутність грошових коштів та їх класифікація

1.2 Характеристика основних напрямків грошових оборотів

1.3 Фактори, що визначають обсяг і структуру грошових коштів підприємства

1.4 Шляхи вдосконалення системи управління грошовими коштами на підприємстві

1.5 Стратегія управління грошовими потоками на підприємстві

ІІ. Способи ефективності управління грошовими коштами на підприємстві

2.1 Розрахунок необхідного запасу грошових коштів підприємств і ефективності його використання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі, коли у більшості підприємств грошових активів не вистачає, здатність підприємства виживати напряму залежить від уміння управляти грошовими потоками. До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є найобмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток підприємства і формування кінцевих результатів його господарської діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових коштів, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами. Цим і пояснюється актуальність даної роботи.

Гроші - це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Метою роботи є більш детальне вивчення природи грошових коштів підприємства, а саме з'ясування поняття, принципи, систему грошових коштів; організації обліку грошових коштів; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання грошових коштів у касі підприємства і на розрахункових рахунках, дослідити питання контролю та аудиту грошових коштів, а також аналізу грошових коштів.

Для досягнення цієї мети вирішуються, зокрема, такі задачі:

§ розглядаються сутність грошей, їх функції та механізм впливу на економічні процеси;

§ вивчено правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні;

§ наведено основні вимоги щодо організації готівкових та безготівкових розрахунків на підприємствах України;

§ наведено схему та описано етапи проведення аудиту грошових коштів;

§ приділено увагу питанню порушення законодавства з готівкового обігу та, відповідно, відповідальності за такі порушення;

Вітчизняні аналітики почали широко оперувати терміном "грошові кошти" лише з початком ринкового реформування української економіки. За ринкових умов поява терміну "грошові кошти" поряд з існуванням категорії коштів є цілком оправданою. Адже термін "грошові кошти" розкриває динамізм підприємницької діяльності, де грошові надходження і вибуття мають постійний характер, йдуть безперервними потоками. Лише в балансі підприємства його кошти показані на певну дату.

В Україні ж на сьогодні при означенні поняття грошових коштів слід керуватися П(С)БО 4, де під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Цікавим є визначення, наведене в роботі Лігоненко Л.О. та Ситник Г.В.: „грошові кошти підприємства -- це система розподілених в часі надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства”.

На думку зазначених авторів, дослідження грошових коштів підприємства дозволяє усвідомити увесь механізм його функціонування, так як за наявності власної, відносно самостійної логіки розвитку, грошові кошти мають зовнішні ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, які розвиваються на підприємстві в процесі його діяльності.

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність грошових коштів та їх класифікація

грошовий облік готівковий розрахунок

Трансформацією фінансового аналізу в Україні, що відбувається з початку 1990-х років, увага практиків та науковців стала зосереджуватися на новому для вітчизняних фінансистів понятті “грошовий потік”. Пояснюється це тим, що в ринкових умовах господарювання потенційний власник повинен дати відповідь на три стратегічних питання:

якими повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства, що дають змогу досягнути найбільшого добробуту його власників, акціонерів та трудового колективу;

де знайти джерела фінансування та якою повинна бути їх оптимальна структура;

як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю, щоб забезпечити платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

В контексті розв'язку останнього питання управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов'язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов'язано з витратами;

надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка - це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп, осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов'язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами: величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися; можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

У разі появи ліквідних надлишків критерій ліквідності стає другорядним, а основним завданням - ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися короткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов'язані з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.

Сукупність грошових коштів підприємства можна класифікувати наступним чином:

Залежно від масштабів обслуговування господарського процесу:

- грошові кошти по підприємству в цілому характеризує загальний обсяг грошових операцій даного підприємства і акумулює в собі всі види грошових коштів, що супроводжують та обслуговують процес його функціонування;

- грошові кошти окремих структурних підрозділів характеризують обсяги грошових операцій кожного з них і дозволяють оцінювати ефективність їх діяльності, участь кожного з них у господарському процесі підприємства;

- грошові кошти від окремого виду чи напряму господарської діяльності характеризує масштаби та обсяг операцій з даного виду діяльності підприємства;

- грошові кошти за окремою господарською операцією характеризує рух грошових коштів за даною угодою, що дає змогу оцінити її ефективність та вплив на сукупний грошовий потік підприємства.

Залежно від напрямку руху коштів розглядають:

- вхідний (позитивний) грошові кошти характеризує обсяг надходження грошових коштів від усіх видів діяльності;

- вихідний (від`ємний) грошові кошти характеризує обсяг їх витрачання.

Залежно від виду господарської діяльності виділяють :

- грошові кошти від операційної діяльності ;

- грошові кошти від інвестиційної діяльності ;

- грошові кошти від фінансової діяльності.

За вартісним складом грошових коштів виділяють:

- валовий грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, пов'язаних з рухом грошових коштів поза залежністю від напряму руху коштів;

- чистий грошовий потік представляє собою зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду або надходженням та витрачанням грошових коштів за період, що аналізується. Таким чином, він характеризує сальдовий потік без відображення обсягу грошових операцій.

Залежно від регулярності здійснення грошові кошти підприємства поділяють на :

- регулярні грошові кошти -це потоки платежів, усі члени якого позитивні величини, а часові інтервали між платежами однакові .У підприємстві такі потоки є, як правило, результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їх обсяг сталий в часі або має певну тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично, з певною періодичністю. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування;

- нерегулярні грошові кошти представляють різні за обсягом та проміжками часу між їх здісненням платежі, пов'язані, як правило, з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здійснення цих коштів може проводитися лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягів операцій, що їх породжує.

Залежно від пріоритетності здіснення платежів грошові кошти поділяються на:

- пріоритетний грошовий потік представляє систему грошових видатків, які найбільшим чином забезпечують реалізацію стратегії підприємства.

- обов'язковий грошовий потік - це обов'язкові грошові виплати, які підприємство повинне здійснити в першочерговому порядку для запобігання фінансових ускладнень та продовження нормального функціонування. До нього належать проценти, податкові виплати, погашення сум боргів, строк сплати яких настав, інші виплати, що є обов'язковими. Склад останніх визначається самим підприємством залежно від умов господарювання.

- другорядні грошові кошти представляють видатки грошових коштів, які можуть бути відкладені з точки зору стратегічних потреб або у разі неспроможності здійснення без прямих витрат для підприємства у вигляді штрафів, пені та ін.

По відношенню до певного інвестиційного проекту можна відокремити:

- додатковий грошовий потік - це потік від реалізації певного інвестиційного проекту, потік, що стосується виключно даного проекту;

- ретроспективний грошовий потік - це всі інші грошові кошти, які не враховуються під час прийняття управлінських рішень щодо даного проекту;

Залежно від вартісної оцінки в часі:

- нинішні грошові кошти це єдина спів стана теперішня вартість грошових коштів підприємства, отримана шляхом дисконтування, яка враховує фактор часу, інфляції та ризику;

- майбутні грошові кошти, оцінені майбутньою вартістю.

За достатністю обсягу розрізняють:

- дефіцитний грошовий потік це коли недостатнє надходження грошових коштів для здійснення усіх планових видатків;

- надлишковий грошовий потік це перевищення позитивного грошового потоку над потребою підприємства у витрачанні.

За можливістю регулювання грошових коштів, їх поділяють на:

- грошові кошти, що піддаються регулюванню (зміні в часі),

представляють собою такі види витрачання грошових коштів, строки яких можна змінювати за домовленістю сторін (наприклад, лізингові платежі, розрахунки з постачальниками).

- грошові кошти, що не піддаються регулюванню (зміні в часі), -- це такі види витрачання грошових коштів, строки яких неможливо змінювати (наприклад, податкові платежі).

Поділ грошових коштів за можливістю регулювання має індивідуальний характер і обумовлюється специфікою діяльності конкретного підприємства.

За рівнем передбачуваності:

- Повністю передбачувані грошові кошти це обсяги запланованих і включених у відповідний план надходжень та видатків грошових коштів.

- Недостатньо (або абсолютно) непередбачувані грошові кошти - це сукупність надходжень та витрат грошових коштів, які виникли в результаті настання ризикових подій, непередбачуваних подій і, відповідно, не включені до планів надходження і витрачання грошових коштів.

За рівнем збалансованості:

- Збалансований грошовий потік характеризує такий вид сукупного грошового потоку, по якому забезпечується збалансованість позитивного та від'ємного грошових коштів.

- Незбалансований грошовий потік характеризує такий вид сукупного грошового потоку, по якому не забезпечується збалансованість позитивного і від'ємного грошових коштів.

Критерієм збалансованості є показник варіації між позитивним та від'ємним грошовим потоком. У першому випадку він спрямовується до одиниці, в другому - до нуля. За періодом часу:

- Короткостроковий грошовий потік характеризує такий його вид, по якому період від моменту надходження чи витрачання грошових коштів до повного їх завершення не перевищує одного року.

- Довгостроковий грошовий потік характеризує такий його вид, по якому період від моменту надходження чи витрачання грошових коштів до повного їх завершення перевищує один рік. За формами грошових коштів, що використовуються:

- Готівковий грошовий потік характеризує частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується готівкою. Готівкові грошові кошти підприємств знаходяться під щільнішим регулюванням з боку державних органів влади та Національного банку України.

- Безготівковий грошовий потік характеризує частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується безготівковими розрахунками.

За видом валюти, що використовується:

- Грошові кошти у національній валюті характеризує таку частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується національною валютою.

- Грошові кошти в іноземній валюті характеризує таку частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується іноземною валютою. Використання валюти як засобу платежу на території України має суттєві законодавчі обмеження, що повинні враховуватися при здійсненні відповідних грошових операцій. За можливістю забезпечення платоспроможності:

- Ліквідний грошовий потік характеризує такий вид грошових коштів, по яких надходження грошових коштів перевищує або дорівнює витрачанню грошових коштів, тобто чистий грошовий потік є такий вид грошового потоку, в якому спрямованість змінюється більше одного разу.

- Неліквідний грошовий потік характеризує такий від грошових коштів, по яких находження грошових коштів менше або дорівнює обсягу витрачення грошових коштів. За характером грошового потоку по відношенню до підприємства:

- Внутрішній - характеризує сукупність надходжень та видатків грошових коштів у межах підприємства (грошові розрахунки з персоналом, засновниками, структурними підрозділами).

- Зовнішній - характеризує надходження та видатки грошових коштів, що обслуговують грошові стосунки підприємства з іншими контрагентами (постачальниками, покупцями, банками, страховими компаніями тощо).

1.2 Характеристика основних напрямків грошових оборотів

Грошові розрахунки, які здійснюються підприємствами усіх форм власності, можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств, у якому можна виділити такі напрямки:

розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;

розрахунки за результатами діяльності;

внутрішньогосподарські розрахунки;

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від продажу продукції, що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари при товарообмінних операціях, а також надходження в нематеріальній формі.

В Україні застосовуються два методи визначення надходять від продажу продукції: касовий метод, відповідно до якого надходження від продажу визначають за коштами, які надійшли на рахунок у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або оприбуткованих матеріальних цінностей; метод нарахування, відповідно до якого надходження від продажу продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату.

При виконанні господарських операцій, пов'язаних з продажем продукції, інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов'язання підприємства щодо розпорядження отриманими надходженнями в грошовій та інших формах виникають з моменту:

зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства;

оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства або інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує підприємство;

оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання товарів при розрахунках кредитними або дебетовими картками та чеками.

При здійсненні товарообмінних операцій зобов'язання підприємства виникають з моменту:

оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг;

оприбуткування товарів;

оформлення документа, що засвідчує факт отримання замовником робіт, послуг.

1.3 Фактори, що визначають обсяг і структуру грошових коштів підприємства

На обсяг та структуру грошових потоків впливає значна кількість факторів, які можна класифікувати за наступними ознаками.

За джерелами походження :

Фактори зовнішнього характеру - це система умов зовнішнього середовища, які впливають на обсяг й структуру находження та витрачання грошових коштів.

Фактори внутрішнього характеру, що формуються в середні підприємства і впливають на обсяг та структуру грошових потоків підприємства.

За видами діяльності підприємства:

Фактори, що генеруються операційною діяльністю - це система параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають умови ведення операційної діяльності і, відповідно, впливають на стан і структуру грошових потоків цього виду.

Фактори, що генеруються інвестиційною діяльністю - це система параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають умови здіснення інвестиційної діяльності і, відповідно, впливають на стан і структуру грошових потоків цього виду.

Фактори, що генеруються фінансовою діяльністю - це система параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають умови здійснення фінансової діяльності і, відповідно, впливають на стан і структуру грошових потоків цього виду.

За напрямом руху грошових коштів:

Фактори, що визначають обсяг та структуру позитивного грошового потоку - сукупність умов формування надходження грошових коштів.

Фактори, що визначають обсяг та структуру від`ємного грошового потоку - сукупність умов формування витрачання грошових коштів.

Формування грошових потоків підприємства відбувається під впливом сумісної та одночасної дії різних за своїм походженням і характером факторів:

Фактори, що визначають стан та структуру позитивного грошового потоку - можливості формування позитивного грошового потоку є результатом сукупного впливу факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, які формуються в сфері операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Фактори зовнішнього характеру визначають загальні умови функціонування підприємства. До числа цих факторів належать загальна макроекономічна ситуація, стан та спрямованість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, стан платіжної дисципліни в державі, кон`юнктура ринка збуту, кон`юнктура фінансового ринку тощо. Ці фактори не залежать від діяльності окремого підприємства, але обумовлюють його потенційні можливості по формуванню грошових коштів. Чим сприятливіша макроекономічна ситуація, ліберальніше до підприємця господарське право та господарство, чим вищий попит на споживчому ринку, тим краща пропозиція на фінансовому ринку, тим кращі можливості підприємства по формуванню грошових коштів.

Фактори внутрішнього характеру залежать від характеру та специфіки діяльності самого підприємства. На рівні підприємства можливості формування позитивного грошового потоку визначається наступними факторами:

В сфері операційної діяльності:

- організація маркетингової діяльності: вивчення споживачів, прогнозування їх потреб, визначення форм, методів збуту продукції, проведення рекламної діяльності.

- організація закупівельної діяльності: виробу постачальників оцінки та селективного відбору комерційних пропозицій по закупівлі сировини, організація товаропостачання;

- організація виробничого процесу, залучання необхідних матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, визначення способів їх найбільш ефективного використання;

- обсяг виручки від реалізації продукції підприємства, рівень цін на продукцію;

- кредитна політика підприємства, стан дебіторської заборгованості.

Логіка впливу перелічених факторів на обсяги формування грошових коштів може бути визначена наступним чином: джерелом утворення грошей є факт реалізації товарів, здійснення акту купівлі-продажу. На досягнення цього результату і повинна бути спрямована діяльність по управлінню факторами для максимізації находження грошових коштів.

В сфері інвестиційної діяльності:

- вибір інвестиційної програми підприємства, тобто переліку реальних інвестиційних проектів , що визначаються доцільними до реалізації;

- склад інвестиційного портфеля: рівень доходності та ліквідності окремих фінансових інструментів;

- можливість виходу з проектів у разі їх недостатньої ефективності та формами, що використовуються для цього;

- можливість продажу частини основних засобів і нематеріальних активів, їх стан та можлива ціна реалізації.

В сфері фінансової діяльності:

- інвестиційна привабливість підприємства для зовнішніх інвесторів, що визначає можливість ефективного розміщення додаткової емісії акції;

- кредитоспроможність підприємства по обслугованою зовнішніх боргів, що визначає можливість підприємства залучити банківські кредити;

- наявна структура капіталу, обсяг кредитів та позик, терміни їх повернення;

- імідж та ділова репутація підприємства.

Фактори, що визначають обсяг та структуру від`ємного грошового потоку підприємства - потреба у використанні грошових коштів підприємства також залежить від факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, проте їх перелік та напрям впливу має істотні особливості.

До найважливіших факторів зовнішнього характеру належить:

- кон`юнктура ринків товарних, трудових та матеріальних ресурсів, яка визначає ціни їх закупівлі податкове та митне законодавство, яке обумовлює розміри витрачання грошових коштів на сплату податків, митних зборів, інших обов'язкових платежів;

- інвестиційний клімат країни, який обумовлює доцільність та обсяги інвестиційних вкладень підприємства;

- кон'юнктура фінансового ринку, під впливом якої формуються процентні ставки за банківські кредити, необхідний рівень сплати дивідендів по акціям підприємства тощо.

Значно більшим чином потреба у використанні грошових коштів визначається впливом внутрішніх факторів, до складу яких належать:

В сфері операційної діяльності:

- обсяг постійних витрат та їх частка в загальному обсязі витрат підприємства;

- рівень змінних грошових витрат;

- ефективність закупівельної діяльності, проявом якої є рівень цін закупівлі сировини (товарів) порівняно із середньо ринковим рівнем, система розрахунків з постачальниками;

- чисельність персоналу підприємства, ефективність управління залученням, використанням та стимулюванням персоналу;

- обсяги та склад основних засобів підприємства, їх вік, ремонтна політика підприємства;

- довжина операційного циклу та його окремих складових.

В сфері інвестиційної діяльності:

- стратегічні цілі підприємства щодо темпів та напрямів розвитку;

- стан основних засобів та нематеріальних активів і необхідність їх оновлення;

- інвестиційна програма підприємства, її загальний обсяг, терміни і графік її освоєння;

- інвестиційний портфель підприємства.

В сфері фінансової діяльності:

- обсяг зовнішнього фінансування, терміни надання позик, необхідність їх фактичного погашення в певний період часу;

- склад співвласників (акціонерів) підприємства, їх стратегічні цілі та економічні інтереси;

- дивідендна політика підприємства, рівень та періодичність виплати дивідендів;

- доцільність викупу власних акцій та обмеження кількості акціонерів підприємства, ризик зниження вартості акціонерного капіталу в результаті їх продажу на вторинному ринку тощо.

Потреба у використанні грошових коштів формується під впливом багатьох факторів, які не завжди є керованими з боку підприємства. Грошові потоки, пов'язані з використанням грошових коштів, за розмірами та ритмічністю, як правило, не співпадають з процесами формування грошових коштів, оскільки це обумовлюється впливом факторів різної сукупності. Розбалансування грошового обороту, неплатоспроможність підприємства має суттєве, навіть катастрофічне значення для підприємства, створює загрозу виникнення ситуації банкрутства.

Саме тому необхідне детальне вивчення факторів, що обумовлюють формування позитивного і від'ємного грошових потоків та їх аналіз при розробці політики управління грошовими потоками підприємства.

1.4 Шляхи вдосконалення системи управління грошовими коштами на підприємстві

Контроль операцій із коштами є важливою ділянкою в роботі бухгалтера, аналітика, ревізора. Контроль повинен охопити всі облікові операції на рахунках класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи". Значний обсяг операцій, високі вимоги до їх точності примушують особливо уважно ставитись до правильності і чіткості дотримання обліковим персоналом нормативно-законодавчих вимог. Крім того, касові операції, пов'язані з грошовими коштами, особливо з готівкою, створюють умови для порушень, що вимагає проведення контролю цієї ділянки з особливою ретельністю.

Метою комп'ютеризації операцій із коштами в умовах АРМ є одержання точних даних про рух коштів, а також визначення залишків їх у касі і на поточних рахунках.

Завдання контрольно-ревізійної роботи в умовах АРМ полягає у перевірці наступного комплексу задач:

- комп'ютеризація контролю обліку касових операцій;

- комп'ютеризація контролю поточних рахунків;

- комп'ютеризація контролю розрахунків із підзвітними особами;

- комп'ютеризація контролю операцій із дебіторами і кредиторами;

- комп'ютеризація інших розрахункових операцій класу 3 у плані рахунків бухгалтерського обліку.

Інформаційне забезпечення комплексу задач, контролю і ревізії операцій із коштами складається із вхідної первинної інформації, класифікаторів і довідників, а також файлової вхідної інформаційної бази (додаток 1).

Джерелами вхідної інформації є первинні документи, облікові регістри у звичайному вигляді, а також у вигляді електронних форм (додаток 2).

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Фінансовий менеджмент вирішує завдання визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно зазнавати нестачу коштів, мати низький рівень ліквідності, перебої у виробничому процесі, втрату прибутку. Навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства, однак, збільшення величини оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них викликає вповільнення їхньої оборотності й також знижує величину прибутку.

Суть політики управління оборотним капіталом полягає у визначенні достатнього рівня й раціональної структури поточних активів й у визначенні величини й структури джерел їхнього фінансування.

Якщо при незмінному обсязі короткострокових фінансових зобов'язань буде рости частка оборотних активів, фінансованих за рахунок власних джерел і довгострокового позикового капіталу, то в цьому випадку буде підвищуватися фінансова стійкість підприємства, але знижуватися ефект фінансового важеля й рости середньозважена вартість капіталу в цілому (тому що процентна ставка по довгострокових позиках у силу більшого їхнього ризику вище, ніж по короткострокових позиках).

Управління рівнем дебіторської заборгованості визначається наступними основними факторами:

- оцінка й класифікація покупців залежно від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

- контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

- аналіз і планування грошових потоків.

Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка ймовірності безнадійних боргів - одне з найважливіших питань управління оборотним капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними строками виникнення.

У цілому, для фінансового стану підприємства сприятливе одержання відстрочок платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства, держави й т.д. і несприятливе заморожування засобів у запасах сировини, готової продукції, надання відстрочок платежу клієнтам.

Проте, одним з основних завдань раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в максимально можливому скороченні періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку оплати кредиторської заборгованості з метою зниження поточних фінансових потреб шляхом загального прискорення оборотності оборотних коштів. Збалансувати обсяги позитивного і негативного грошових потоків можна прискорюючи надходження грошових засобів і сповільняючи вибуття. Одні з цих заходів дозволяють отримати ефект зараз, інші вимагають певного часу і є більш масштабними. Однак при цьому треба мати на увазі, що зменшуючи дефіцитність чистого грошового потоку сьогодні, можна створити на підприємстві проблему її росту завтра. Тому в процесі управління потоком грошових засобів повинна бути розроблена система заходів, яка б дозволила збалансувати грошові потоки як в короткостроковому, так і у довгостроковому періоді (додаток 3).

Синхронізувати грошові потоки підприємства в часі можна на основі складання та оцінки виконання планів (платіжних календарів) формування і використання грошових коштів.

1.5 Стратегія управління грошовими потоками на підприємстві

Модель управління грошовими потоками суб'єкта господарювання є індивідуальною для кожного підприємства, оскільки має враховувати особливості його фінансово-господарської діяльності та специфічні умови зовнішнього і внутрішнього середовища її реалізації. Однак така індивідуальність досягається шляхом використання сукупності загальних підходів, прийомів та методів - інструментарію управління грошовими потоками, який і є предметом подальшого розгляду.

Фінансова спроможність підприємства забезпечити дотримання своєчасності виконання власних поточних зобов'язань шляхом формування на основі грошових потоків необхідного фонду коштів у визначений момент часу та із заданою абсолютною величиною визначається рівнем фінансового забезпечення (покриття) потреби підприємства у капіталі.

Базові положення щодо організації управління грошовими потоками.

· По-перше, грошові потоки не можуть виникати за пасивної економічної поведінки підприємства, Отже, необхідно здійснювати певні заходи щодо формування грошових потоків та впливу на їх параметри - управляти грошовими потоками.

· По-друге, грошові потоки є невід'ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень у сфері управління грошовими потоками із іншими напрямами управління фінансами суб'єкта господарювання.

· По-третє, управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських фінансових рішень.

· По-четверте, управління грошовими потоками передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість їх доведення до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв'язку - моніторингу, перегляду та коригування фінансових рішень.

Організація моделі управління грошовими потоками здійснюється із дотриманням певної сукупності загальних принципів, основними з яких є такі:

· інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне надання фінансової інформації щодо операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, структурованої відповідно до потреб моделі або розгляду окремого управлінського фінансового рішення;

· збалансованість - обґрунтоване використання для потреб управління грошовими потоками критеріїв і методів групування, зведення та узагальнення грошових потоків суб'єкта господарювання;

· ефективність - визначення оптимального рівня розподілу грошових коштів у просторі та часі з метою мінімізації затрат на досягнення необхідного ефекту (наприклад, підтримання певного рівня ліквідності);

· принципи, які визначаються специфікою моделі управління грошовими потоками конкретного підприємства.

Політику управління грошовими потоками необхідно розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики):

· цілі та завдання управління грошовими потоками;

· основні напрями управління грошовими потоками;

· критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

· методи кількісної оцінки грошових потоків;

· форми управління грошовими потоками.

Розглянемо детермінанти політики управління грошовими потоками детальніше.

Відповідно до принципів організацій моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

· формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання;

· концентрація надходження грошових коштів;

· контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання у часі;

· прогнозування та планування резерву ліквідності;

· формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

· оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами суб'єкта господарювання, так і специфічні:

1) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

2) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

4) скорочення циклу обороту грошових коштів;

5) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

6) забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

7) скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил:

· По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

· По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління - у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

· По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

· По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

· По-п'яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

· По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

· По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

· операційний грошовий потік;

· інвестиційний грошовий потік;

· фінансовий потік.

Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

· абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового потоку у часі та його приведена вартість;

· накладні витрати, пов'язані з генеруванням грошового потоку;

· вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

· вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності);

· строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

· пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Управління грошовими потоками являє собою цілісну систему - модель управління грошовими потоками, організація якої на підприємстві включає вирішення таких питань:

· структурування моделі управління грошовими потоками на основі локалізації основних завдань та цілей такого управління;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від операційної діяльності;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від інвестиційної діяльності;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від фінансової діяльності;

· формування бюджету руху грошових коштів та планування резерву ліквідності.

Розглянемо їх детальніше.

Управління грошовими потоками необхідно розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, який включає реалізацію таких функціональних етапів:

· планування та прогнозування грошових потоків і складання відповідних внутрішніх фінансових документів (бюджет грошових потоків, а також плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар та ін.);

· імплементація бюджету грошових потоків як невід'ємної складової системи бюджетів на підприємстві;

· фінансовий контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників Звіту про рух грошових коштів;

· здійснення коригування планових величин відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану.

На кожному із визначених етапів використовуються специфічні методи управління, які відповідають потребам відповідного етапу. Планування та прогнозування грошових потоків є складовим елементом внутрішньо фірмового фінансового прогнозування та планування на підприємстві, шляхом упровадження якого досягається узгодженість величини очікуваних грошових потоків із потребами фінансового забезпечення окремих господарських операцій суб'єкта господарювання в рамках операційної, інвестиційної та фінансової його діяльності. Зведення фінансової інформації щодо цільових (планових) фінансових показників та коефіцієнтів управління грошовими потоками, узагальнення прогнозних та планових величин руху грошових коштів у плановому періоді, їх зіставлення з іншими плановими фінансовими показниками господарської діяльності здійснюється в рамках операційного фінансового планування, зокрема - бюджетування грошових потоків. Організація бюджетування грошових потоків є органічною складовою та основним етапом управління грошовими потоками і спрямована на вирішення таких завдань:

· визначення у розрізі простору та часу потреби підприємства у капіталі для фінансування господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у плановому періоді - прогнозного значення абсолютної величини сукупного вихідного грошового потоку та його часткових складових;

· визначення у розрізі простору та часу джерел покриття потреби підприємства у капіталі та їх обсягів - прогнозного значення абсолютної величини сукупного та часткових вхідних грошових потоків.

Серед інших інструментів планування та прогнозування грошових потоків можна виділити такі¹:

· планування ліквідності підприємства, зокрема визначення початкового і кінцевого резерву ліквідності та джерел його забезпечення;

· складання платіжного календаря, у тому числі календаря податкових платежів;

· калькулювання потреби підприємства в капіталі, її порівняння та узгодження із плановими показниками руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

Детальне дослідження основ фінансового планування та прогнозування на підприємстві виходить за рамки даної частини підручника і розглядається у розділі 10 ”Внутрішньофірмове фінансове прогнозування та планування”.

· формування прогнозного Звіту про рух грошових коштів підприємства (при цьому, нагадаємо, доцільніше використовувати прямий метод розрахунку грошового потоку, який є більш інформативним та зручним у використанні для потреб фінансового менеджменту).

Эмплементація результатів фінансового планування та прогнозування передбачає здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до запланованих параметрів і може включати такі операції, зокрема:

· установлення масштабу цін на продукцію, товари, послуги підприємства (формування прейскуранта на плановий період);

· визначення політики грошових розрахунків підприємства із покупцями та постачальниками;

· залучення необхідного додаткового капіталу у розпорядження підприємства в рамках фінансової діяльності, зокрема: отримання короткострокових та довгострокових банківських кредитів, комерційних кредитів; випуск та розміщення цінних паперів;

· реалізація інших заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів із внутрішніх та зовнішніх джерел (дезінвестиції, стягнення дебіторської заборгованості, рефінансування боргових вимог до третіх осіб);

· інші господарські операції, спрямовані на виконання фінансового плану взагалі та окремих його положень.

Эмплементація як етап управління грошовими потоками підприємства нерозривно пов'язана з організацією фінансового контролінгу та коригування прогнозних і планових показників.

Одним із завдань фінансового контролінгу¹ є моніторинг виконання планових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства та дотримання цільових значень реалізується з метою досягнення цілей та виконання таких завдань:

Основні методи фінансового контролінгу достатньо повно розкриті у підручнику: своєчасне виявлення відхилень величини та строків формування вхідних та вихідних грошових потоків від індикаторних величин;

· локалізація виявлених відхилень та проведення аналізу причин їх формування;

· своєчасне інформування фінансового менеджера про виявлене відхилення;

· обґрунтування та подання варіантів урахування відхилень під час прийняття подальших управлінських рішень щодо управління грошовими потоками підприємства.

Коригування окремих показників фінансових прогнозів та системи бюджетів підприємства відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх факторів. Коригування може здійснюватися у таких формах:

· перегляд цільових (прогнозних та планових) показників формування грошових потоків підприємства;

· відстрочення формування вихідних грошових потоків (наприклад, пролонгація заборгованості, реструктуризація боргів);

· інкасація відстрочених вхідних грошових потоків (наприклад, рефінансування боргових вимог до третіх осіб). Управління операційним грошовим потоком.

Управління грошовим потоком від операційної діяльності характеризується певними особливостями.

Серед них можна виокремити такі:

· операційний грошовий потік формується в результаті взаємодії великої кількості вхідних та вихідних грошових потоків, що визначає складну структуру інформаційно-методологічної підтримки управлінських фінансових рішень;

· операційний грошовий потік є основним джерелом покриття потреби підприємства у капіталі;

· управління операційними грошовими потоками характеризується необхідністю глибокої деталізації інформаційної бази управлінського фінансового обліку (наприклад, на основі АВС/М) та орієнтацією, переважно, на короткострокову перспективу.

· управління операційними грошовими потоками базується на використанні касових розривів, що формуються внаслідок розбіжності у строках генерування вихідних грошових потоків (насамперед, виручка від реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг). Касовий розрив формується у безпосередній залежності від фінансового та операційного циклів підприємства, основні елементи якого відображені на рис. 1.

Критичні фактори формування фінансового циклу

Закупівля сировини та інших факторів виробництва	+	Виробництво	+	Реалізація товарної продукції

Оплата рахунків постачальників	+	Середній період перебування сировини на складі	+	Виробничий цикл	+	Середній період перебування готової продукції на складі	+	Оплата рахунків покупцями

Визначення касового розриву

Середня тривалість обороту робочого капіталу	Середній період інкасації дебіторської заборгованості
Середній період погашення кредиторської заборгованості	Величина касового розриву

Управління операційними грошовими потоками підприємства на основі касового розриву передбачає здійснення сукупності заходів щодо контролю за кожним із складових такого розриву. Загалом управління операційними грошовими потоками підприємства має здійснюватися із дотриманням певних принципів та виконання таких критеріїв.

По-перше, скорочення тривалості касового розриву шляхом:

· прискорення оборотності робочого капіталу, а також окремих його складових - виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції, при цьому передбачається забезпечення виваженого компромісу між потребами у скороченні абсолютної величини оборотного капіталу й необхідністю стабільного забезпечення виробничого процесу з метою зростання обсягів виробництва та паралельне стимулювання збуту готової товарної продукції;

· прискорення інкасації дебіторської заборгованості, а також використання послуг фінансово-кредитних установ щодо рефінансування боргових вимог підприємства до третіх осіб (покупців), зокрема - облік векселів факторинг та форфейтинг;

· оптимізації відповідно до встановлених критеріїв умов поставки сировини на підприємство - узгодження строків оплати рахунків постачальника з іншими параметрами господарських договорів із постачальниками, такими як поставки, ціна, знижки та ін.

По-друге, забезпечення стабільності формування резерву ліквідності підприємства (залишку грошових коштів на рахунках та в касі підприємства) із відповідним його коригуванням у кожному плановому періоді, прив'язуючи таке коригування до зміни, наприклад, валюти балансу підприємства або абсолютної величини його доходів (чистих доходів) від реалізації товарної продукції.

По-третє, забезпечення відповідальності абсолютної величини резерву ліквідності підприємства потребам фінансового забезпечення касового розриву.

По-четверте, здійснення мобілізації фінансових ресурсів (формування вхідного грошового потоку від фінансової діяльності) у випадку тимчасової неспроможності підприємства покрити вихідні операційні грошові потоки в межах касового розриву за рахунок резерву ліквідності (покриття дефіциту ліквідності) на строк, що не менший величини касового розриву. Це має на меті забезпечити підтримання платоспроможності підприємства на прийнятному рівні шляхом генерування вхідних грошових потоків у рамках фінансового циклу, за рахунок яких і буде здійснено погашення основної суми заборгованості, що була створена при мобілізації капіталу.

ІІ. СПОСОБИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯГРОШОВИМИ КОШТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Розрахунок необхідного запасу грошових коштів підприємств і ефективності його використання

Завдання 1.

За даними табл. 1 визначити, на якому їм підприємстві найефективніше здійснювалось управління грошовими і коштами впродовж місяця (за умови, що жодне з цих підприємств не здійснювало фінансового інвестування). Відповідь обґрунтуйте.

Інформація для розрахунків

№	Показники	Підприємства
		№ 1	№2	№3
1	Видатки грошових коштів впродовж місяця, грн;	25200	32400	28300
	1.1) оплата товарів;	15000	18000	17000
	1.2) заробітна плата;	1000	3000	2000
	1.3) інші витрати;	8000	10000	8000
	1.4) податки та інші обов'язкові платежі	1200	1400	1300
2	Період обороту товарних запасів, днів	15	20	17
3	Період інкасації дебіторської заборгованості, днів	10	10	12
4	Період погашення кредиторської заборгованості, днів	20	25	22
5	Середній залишок грошових коштів на рахунку,грн	4250	4200	7000

Визначений необхідний запас грошових коштів порівняти з фактичним середнім залишком. Всі дані подати у табличній формі (див табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Порівняння фактичного залишку грошових коштів та їх необхідного запасу на підприємствах,грн..