Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Тітан"

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 62сторінки; 13 таблиць; 24 джерела; 2 додатки.

Метою фінансового аналізу є оцінка поточного стану підприємства, а також визначення того, по яких напрямках потрібно вести роботу з поліпшення фінансового стану.

Мета дослідження - обґрунтування принципів і методів фінансового аналізу підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансовий стан ВАТ «Тітан».

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі:

- комплексна оцінка фінансового стану підприємства;

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

ФІНАНСОВИЙ СТАН, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, КАПІТАЛ, ЛІКВІДНІСТЬ, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, ПРИБУТКОВІСТЬ, ГРОШОВІ КОШТИ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Основні напрямки, завдання, інформаційна база та методи комплексної оцінки фінансового стану підприємства

1.2 Фактори впливу на фінансовий стан об'єкта дослідження

1.3 Характеристика та методологія проведення комплексної оцінки фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Тітан»

2.2 Аналіз стану та структури майна і капіталу підприємства

2.3 Аналіз показників рентабельності діяльності підприємства

2.4 Аналіз показників фінансової стійкості підприємства

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

фінансовий рентабельність стійкість капітал

Відмінні особливості багатьох сучасних підприємств - нестача оборотного капіталу, низька платіжна дисципліна, зростання обсягів бартерних операцій, висока вартість кредитних ресурсів. У результаті дії цих та інших факторів підприємствам не вистачає коштів для виконання платіжних зобов'язань перед бюджетом, з виплати заробітної плати, оплати товарів, робіт і послуг. Через зростання боргів значне число підприємств знаходиться на межі банкрутства або є такими.

На даний момент ставиться завдання провести корінну перебудову економічних відносин з метою подвоєння ВВП за 10 років, що неможливо без стабільного фінансового стану. Значимість аналізу фінансового стану проявляється у забезпеченні здатності господарства вчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників відповідно до договорів, повертати кредити, виплачувати зарплату, вносити платежі в бюджет.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї економічної діяльності підприємства, визначення його на ту чи іншу дату допомагає відповісти на питання, наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами, як воно використало майно, яка його структура, наскільки раціонально воно поєднувало власні і позикові кошти, ефективно їх використовувало, яка віддача виробничого потенціалу і т.д.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Основні напрямки, завдання, інформаційна база та методи комплексної оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз у ринковій економіці є однією з найважливіших функцій управління. Сьогодні будь-яке підприємство в тій чи іншій мірі потребує додаткових джерел фінансування. Для забезпечення ефективної діяльності в сучасних умовах керівництву підприємства необхідно вміти реально оцінити фінансове становище свого підприємства. Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, їхнього розміщення й ефективності використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Одним із важливих законів є Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. №697-XII. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природних, економічних, науково-технічних та культурних потенціалів республіки для підвищення рівня життя народу.

Наступним нормативним актом є Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991р. №698-XII, який визначає загально правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статтею 5, одним із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р. №887-XII, виділяє види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ.

З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого податку на юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, що був введений Законом України від 28 грудня 1994 року “Про оподаткування прибутку підприємств” (після чисельних змін і доповнень з 1.07.97 цей закон діє у редакції Закону України від 22.05.97 року). Стаття 3 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” присвячена характеристиці об'єкту оподаткування і порядку обчислення оподатковуваного прибутку. Це дуже важливий закон. Оскільки основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства є прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток підприємств закріплена у статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» - прибуток платників податку оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».

З 1 січня 1995 р. в Україні скасовано порядок, що передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів державних підприємств до державного бюджету для створення централізованих фондів капіталовкладень, тобто вся сума амортизаційних відрахувань перебуває у розпорядженні підприємств для витрат за цільовим призначенням. Але не виключено, що, враховуючи інвестиційну ситуацію в країні, такий порядок може бути запроваджено знову.

Таким чином, беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

Інформаційною базою фінансового аналізу є дані:

- балансу (форма № 1);

- звіту про фінансові результати (форма № 2);

- звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіту про власний капітал (форма № 4);

- дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для фінансового аналізу підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

1.2 Фактори впливу на фінансовий стан об'єкта дослідження

Перехід економіки України до ринку відбувається у складних умовах спаду виробництва та інфляції. Це негативно впливає на фінансові відносини підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів і як наслідок фінансування розв'язання економічних і соціальних завдань. У цих умовах дуже важливою для підприємств є комплексна оцінка фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів.

Факторами задовільного фінансового стану підприємства є такі:

- наявність у необхідних обсягах фінансових ресурсів;

- прибутковість;

- стійка платоспроможність;

- своєчасність розрахунків та ін.

До факторів незадовільного фінансового стану підприємства нале-жать:

- нестача власних оборотних активів;

- наявність збитків;

- наявність стійкої заборгованості за платежами та ін. Загальними кінцевими показниками комплексної оцінки фінансового становища підприємства є його дохідність і рентабельність.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. При цьому абсолютним показником дохідності є прибуток, а відносним -- рівень рентабельності.

Сума отриманого прибутку -- це показник, який характеризує результативність діяльності підприємства, тобто фінансовий результат. Прибуток-- один з основних джерел фінансових ресурсів підприємства і держави. Згідно із Законом України “Про підприємства в Україні підприємство здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності суб'єктів господарювання формується в результаті взаємодії багатьох факторів. Так, загальний обсяг балансового прибутку формується за рахунок прибутку від продажу продукції, товарів, основних засобів, валютних цінностей, виконання робіт, доходів від надзвичайних операцій. Тому аналізуючи формування балансового прибутку, необхідно визначити питому вагу та зміну її складових, проаналізувати зміну основної складової балансового прибутку -- прибутку від продажу продукції, визначити вплив на нього окремих факторів, зокрема зміни:

- структури і обсягу проданої продукції;

- рівня її собівартості;

- рівня реалізаційних цін.

На основі аналізу виявляються резерви збільшення прибутку від продажу продукції.

1.3 Характеристика та методологія проведення комплексної оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз, використовуючи специфічні методи і прийоми, дозволяє визначити параметри, що дають можливість об'єктивно оцінювати фінансовий стан підприємства. Результати аналізу дозволяють зацікавленим особам та підприємствам приймати управлінські рішення на основі оцінки поточного фінансового стану, діяльності підприємства за попередні роки і проекції фінансового стану на перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Серед основних методів фінансового аналізу можна виділити наступні:

- попереднє читання бухгалтерської (фінансової) звітності;

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- трендовий аналіз;

- метод фінансових коефіцієнтів;

- факторний аналіз;

- порівняльний аналіз;

- розрахунок потоку грошових коштів;

- специфічний аналіз.

Попереднє ознайомлення зі звітністю підприємства дозволяє вивчити абсолютні величини, зробити висновки про основні джерела залучення коштів, напрямки їх вкладення, основних джерелах отриманого прибутку, застосовувані методи обліку та зміни до них, організаційній структурі підприємства і т.д. Інформація, отримана в ході попереднього читання, дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства, однак для прийняття управлінських рішень її недостатньо.

При горизонтальному (тимчасовому) аналізі абсолютні показники доповнюються відносними, як правило, темпами зростання або зниження. На основі горизонтального аналізу дається оцінка змін основних показників бухгалтерської (фінансової) звітності. Найчастіше горизонтальний аналіз застосовується при вивченні балансу. Недоліком методу є неспівмірність даних в умовах інфляції. Усунути цей недолік можна шляхом перерахунку даних.

Вертикальний (структурний) аналіз дає уявлення про структуру підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції на результат. Даний метод фінансового аналізу застосовується для вивчення структури балансу шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей балансу в загальному підсумку або в розрізі основних груп статей. Важливим моментом вертикального аналізу є уявлення структури показників в динаміці, що дозволяє відстежувати та прогнозувати структурні зміни у складі активів і пасивів балансу. Використання відносних показників згладжує інфляційні процеси.

Трендовий аналіз є різновидом горизонтального аналізу, він використовується в тих випадках, коли порівняння показників виробляється більше ніж за три роки. При цьому довгострокові порівняння зазвичай проводяться з використанням індексів. Кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів для визначення тренда. Тренд - основна тенденція показника. Розрахунок серії індексних чисел вимагає вибору базисного року для всіх показників. Оскільки базисний рік буде виступати основою для всіх порівнянь, краще всього вибрати рік, який в сенсі підприємницьких умов є самим нормальним або типовим. При використанні індексних чисел процентні зміни можуть трактуватися лише в порівнянні з базисним роком. Цей вид аналізу носить характер перспективного прогнозного аналізу, використовується в тих випадках, коли необхідно скласти прогноз за окремими фінансовими показниками або по фінансовому стану підприємства в цілому.

Метод фінансових коефіцієнтів ґрунтується на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Коефіцієнти дозволяють визначити коло відомостей, який важливий для користувачів інформації про фінансовий стан підприємства з точки зору прийняття рішень. Коефіцієнти дають можливість з'ясувати основні симптоми зміни фінансового стану і визначити тенденції його зміни. При правильній коефіцієнтів можна визначити області, що вимагають подальшого вивчення. Великою перевагою коефіцієнтів є те, що вони згладжують негативний вплив інфляції, яка суттєво спотворює абсолютні показники фінансової звітності, тим самим, утрудняє їх зіставлення в динаміці.

Порівняльний аналіз застосовується для проведення внутрішньогосподарських і міжгосподарських порівнянь за окремими фінансовими показниками. Його мета полягає у виявленні й відмінностей однорідних об'єктів. За допомогою порівняння встановлюються зміни у рівні економічних показників, вивчаються тенденції та закономірності їх розвитку, вимірюється вплив окремих факторів, здійснюються розрахунки для прийняття рішень, виявляються резерви і перспективи розвитку.

Факторний аналіз застосовується для вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативного показника. Факторний аналіз може бути прямим, коли результативний показник розчленовується на складові частини, і зворотним, коли окремі елементи з'єднуються в загальний результативний показник.

Факторний аналіз може бути одноступінчастим, коли для аналізу використовуються чинники тільки одного рівня і багатоступеневим, коли проводиться деталізація факторів на складові елементи для вивчення їх поведінки.

Факторний аналіз може бути ретроспективним, коли вивчаються причини зміни результативних показників за минулі періоди, і перспективним, коли досліджують поведінку факторів та їх вплив на результативні показники в майбутньому.

Факторний аналіз може бути статичним, для вивчення впливу факторів на результативні показники на певну дату, і динамічним, коли причинно-наслідкові зв'язки вивчаються в динаміці.

Одним з важливих інструментів фінансового аналізу є розрахунок потоку грошових коштів. Представлений у формі річного фінансового прогнозу, він показує очікуваний щомісячне отримання грошових коштів і здійснення щомісячних платежів в погашення боргу. Такий розрахунок дозволяє оцінити пік потреби підприємства в додаткових коштах і його здатність заробити достатньо коштів для погашення короткострокової заборгованості протягом операційного циклу. Розрахунок дозволяє визначити, чи є потреба в додаткових коштах довгострокової або короткострокової. Це важливо для підприємств сезонного характеру.

До специфічних методів аналізу можна віднести:

- аналіз поточних інвестицій, який дозволяє оцінити вплив зростання продажів на потребу у фінансуванні і здатність підприємства збільшувати реалізацію;

- аналіз стійкого зростання, який допомагає визначити здатність підприємства розширювати продажу без зміни частки запозичених коштів;

- аналіз чутливості, Який використовує однотипні сценарії для виявлення найбільш уразливих місць підприємства;

- галузевий фактор, який враховує мінливість потоків готівки підприємства-позичальника в порівнянні з рухом коштів інших підприємств даної галузі.

Ці методи мають велике значення для поглиблення фінансового аналізу та оцінки потенціалу зростання підприємства.

Специфічний аналіз набув найбільшого поширення в зарубіжній обліково-аналітичній практиці фінансового аналізу.

Використання всіх методів фінансового аналізу дозволяє більш точно оцінити фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві, спрогнозувати її на перспективу і прийняти більш обґрунтоване управлінське рішення.

У залежності від заданих напрямків фінансовий аналіз може проводитися в наступних формах:

- ретроспективний аналіз служить для аналізу тенденцій, що склалися й питання фінансового стану компанії; при цьому я вважаю, що, як правило, буває досить квартальної звітності за останній звітний рік та звітний період поточного року);

- план-фактний аналіз (потрібно для оцінки і виявлення причин відхилень звітних показників від планових);

- перспективний аналіз (необхідний для експертизи фінансових планів, Їх обґрунтованості з позицій поточного стану та наявного потенціалу).

Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів (таблиця 1.1)

Ключову роль в аналізі фінансового стану грають фінансові коефіцієнти. Розрізняють два типи фінансових коефіцієнтів:

1. Коефіцієнти розподілу.

2. Коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу або, вірніше, коефіцієнт структури абсолютних фінансових показників характеризують структуру відповідних фінансових показників підприємств (наприклад, частку основних і оборотних коштів у загальній сумі майна підприємства). В аналізі фінансового стану підприємства більш широке поширення має використання показників координації або співвідношень.

Коефіцієнти показників координації або, вірніше, коефіцієнт співвідношень між окремими показниками фінансового стану підприємств, то вони характеризують питому рівень окремих фінансових показників по відношенню до іншої фінансової показником.

Таблиця 1.1

Характеристика методів і прийомів фінансового аналізу

Найменування методу	Характеристика методу	Примітки
Прийом порівняння	Полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду	Кожен господарюючий суб'єкт розробляє свої планові показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти.
Прийом зведення й угруповання	Об'єднання інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці
Прийом ланцюгових підстановок	Застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного показника	Використовується, коли зв'язок між показниками можна виразити математично функціональною залежністю
Середні величини	Обчислюються на основі масових даних про якісно однорідних явищах	Допомагають визначати загальні закономірності і тенденції у розвитку процесів
Балансовий метод	Полягає в порівнянні двох комплексів показників, які прагнуть до певного рівноваги	Дозволяє виявити новий балансуючий показник
Індексний метод (агрегатні, арифметичні, гармонійні)	Грунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня явища до його рівня, Отриманим в якості бази порівняння
Метод економії кореляційного і регресійного (стохастичного) аналізу	Використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками не знаходяться у функціональній залежності, тобто зв'язок проявляється не в окремому випадку, а в певній залежності..	Вирішуються два завдання: складається модель діючих факторів (рівняння регресії); дається кількісна оцінка тісноти зв'язків (коефіцієнт кореляції)
Матричні моделі	Схематичне відображення економічного явища чи процесу з допомогою наукової абстракції
Математичне програмування	Засіб вирішення завдань щодо оптимізації виробничо-господарської діяльності
Метод дослідження операцій	Спрямований на вивчення економічних систем, з метою визначення такого поєднання структурних взаємопов'язаних елементів систем, Що найбільшою мірою дозволить визначити найкращий показник з ряду можливих
Теорія ігор	Теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси

РОЗДІЛ 2

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Тітан»

ВАТ «Тітан» засноване в 1964 році як цех від іншого заводу. В 1965 році завод був підпорядкований міністерству верстатобудування та інструментальної промисловості СРСР. З цього часу завод налагодив масовий випуск різців токарних напаяних, збірних, фрез кінцевих, наборів слюсарне - монтажних інструментів.

Метою діяльності ВАТ «Тітан» є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є :

виробництво слюсарно-монтажних, металорізальних інструментів для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, сільськогосподарських підприємств, транспорту, а також власників легкових автомобілів;

реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

збереження на договірній основі мобілізаційних потужностей;

виробництво та реалізація товарів народного споживання;

надання послуг іншим юридичним особам та населенню;

зовнішньоекономічна діяльність;

комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

За рішенням загальних зборів Товариство створює :

а) резервний (страховий) фонд;

б) фонд оплати дивідендів.

Фонд оплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку Товариства.

Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

В таблиці 2.1 представлена техніко-економічна характеристика підприємства:

Таблиця 2.1

Техніко-економічна характеристика ВАТ «Тітан»

Показники	Одиниця виміру	2008	2009	Відхилення	Темп росту, %
I. Продукція
1.1.Обсяг промислової продукції (послуг) в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору в діючих цінах	Тис.грн.	631,8	957,0	325,2	51,5
1.2.Зміна залишків незавершеного виробництва	Тис.грн.	16,9	33,7	+16,8	99,4
II. Фінансові результати
2.1. Балансовий прибуток (збиток)	Тис.грн.	(3)	(87)
2.2.Собівартість виготовленої продукції	Тис.грн.	748	1030,3	282,3	37,7
2.3. Виручка від реалізації продукції (товарів, послуг)	Тис.грн.	853	1111	258	30,2
III. Основні фонди
3.1. Річна вартість основних фондів	Тис.грн.	3562,2	3388,7	-173,5	-4,8
IV. Праця
4.1. Чисельність штатних працівників основної діяльності (середня)	Чол.	207	189	-18	-8,7
4.2. Фонд оплати праці	Тис.грн.	177	249	72	40,7
V. Ефективність виробництва
5.1. Фондовіддача		0,18	0,28	0,10	55,5
5.2. Фондомісткість		5,64	3,54	-2,1	-37,23
5.3. Фондоозброєність		17,21	17,93	0,72	4,18

За 2009 рік випущено товарної продукції (в оптових цінах ) на 957 тис. грн., що на 325,2 тис. грн. більше обсягу 2008 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 16,8 тис. грн. Реалізовано продукції на 1111 тис. грн., що на 33,2% більше реалізації минулого періоду.

Від всієї господарської діяльності в 2009 році підприємство отримало збитків на суму 87 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про не конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Собівартість виготовленої продукції збільшилась на 282,3 тис. грн. (37,7%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить високої якості, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) інструменти не користуються попитом. Про це свідчить і дуже високий рівень фондомісткості, яка набагато перевищує нормативне значення. Хоча на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отриману суму закупити нове обладнання, більш досконале. Показники фондовіддачі менше нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3). Тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,18 та 0,28).

В 2009 році в порівнянні з відповідним періодом 2008 року чисельність всього персоналу знизилась на 8,7%, а фонд оплати праці збільшився на 40,7%. Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працюючих.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2009 рік свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпечення виробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великою заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Необхідно діяльність підприємства орієнтувати на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз стану та структури майна і капіталу підприємства

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури активу балансу підприємства

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
	Тис. грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн.	% до початку року
1	2	3	4	5	6	7
І. Необоротні активи
Незавершене будівництво	42,2	1,18	42,2	1,25	0	0
Основні засоби:
залишкова вартість	3520	98,82	3346,5	98,75	-173,5	-4,93
первісна вартість	7489,4		7464,2		-25,2	0,34
знос	3969,4		4117,7
Усього за розділом І	3562,2	83,28	3388,7	77,22	-173,5	-4,87
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	218,2	30,51	262,5	26,28	44,3	20,30
незавершене виробництво	16,9	2,36	33,7	3,37	16,8	99,41
готова продукція	421,9	59	529,35	53	107,45	25,5
товари	2,7	0,38	6,5	0,65	3,8	140,74
Усього вир. обіг. кап.	659,7	92,24	832,05	83,30	172,35	26,13
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	40,1	5,61	143,6	14,38	103,5	258,10
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом			6,6	0,66	6,6
Інша поточна дебіторська заборгованість	4,9	0,69	11,4	1,14	6,5	132,65
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	10,5	1,47	5,25	0,53	-5,25	-50,00
Усього обіг. кап.	55,5	7,76	166,85	16,70	111,35	200,63
Усього за розділом ІІ	715,2	16,72	998,9	22,76	283,7	39,67
ІІІ. Витрати майбутніх періодів			0,7	0,02	0,7
Баланс	4277,4	100	4388,3	100	110,9	2,59

З таблиці 2.2 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. або на 4,87%. В їх складі зменшилась доля основних засобів - на 173,5 тис. грн. (4,93%), а значення незавершеного будівництва не змінилось, хоча в процентному відношенні питома вага незавершених капітальних вкладень в загальній сумі розділу зменшилась на 0,07%. Питома вага необоротних активів в загальному складі майна зменшилась на 6,06% . Оборотні активи за звітний період збільшились на 283,7 тис. грн. (39,67%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок готової продукції, яка збільшилась на 107,45 тис. грн. (25,5%). Це свідчить про те, що вироби не користуються попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання відстрочки платежів або знижок для негайної оплати. Виробничі запаси збільшились на 44,3 тис. грн. (20,3%). Показник вартості товарів придбаних підприємством збільшився за звітний період на 3,8 тис. грн. (140,74%). Показники незавершеного виробництва на 16,8 тис. грн. (99,41%). Питома вага виробничого оборотного капіталу, в складі оборотних активів, знизилась з 92,24% до 83,30% відповідно на початок і кінець року і це зменшення складає 172.35 тис. грн. (26.13%). Частину виробничих запасів можна продати для збільшення коштів.

Питома вага обігового капіталу зросла з 7,76% на початку року до 16,70% в кінці року. Зростання відбулось за рахунок різкого збільшення дебіторської заборгованості на 161,6 тис. грн. зокрема із збільшенням розрахунків за товари, роботи, послуги на 103,5 тис. грн. (258,1%), з бюджетом - на 6,6 тис. грн., з іншими дебіторами - на 6,5 тис. грн. (132,65%). Зменшилась сума коштів на розрахунковому рахунку - на 5,25 тис. грн. Відсутність коштів пояснюється великою дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 83,28% та 16,72%, на кінець року - 77,22% та 22,76%. Зменшився основний капітал на 173,5 тис. грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 283,7 тис. грн. (39,67%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної її частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За рахунок власних оборотних коштів покривалось 81,6% поточних активів ( загальної суми оборотного капіталу) , на кінець року цей показник складав 66,9%. Такий стан склався, в основному, за рахунок випередження темпів росту загальної суми оборотного капіталу .

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу є частка до підсумку за розділом IV на підсумок за розділом ІІ

На початок року: 134,2 : 715,2*100% = 18,76%

На кінець року : 331,5 : 998,9*100% = 33,2%

Аналізуючи структуру оборотного капіталу, бачимо, що матеріальні оборотні кошти склали на початок року 92,24%, грошові кошти - 1,47%. Таке співвідношення пояснюється високим рівнем матеріалоємності виробництва. В цілому структура оборотних коштів декілька покращилась, оскільки питома вага матеріальних оборотних коштів зменшилась, а грошових коштів та дебіторської заборгованості збільшилась. Збільшення залишків готової продукції на 15,02% свідчить про погіршення її збуту.

Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року розрахунки з покупцями та замовниками складали 5,61%, то на кінець року цей показник дорівнював 14,38%, а в загальному підсумку за рік він збільшився на 14,47%. Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.

З точки зору фінансового менеджменту можна сказати, що структура фінансових ресурсів була задовільною (це пов'язано перевищенням власних коштів у структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов'язана із традиційними складнощами збуту продукції в нашій економіці.

Причини збільшення чи зменшення майна підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів, з однієї сторони, свідчать про загрозу фінансової нестабільності підприємства і збільшення рівня фінансового ризику, а з іншої - про активний перерозподіл (в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) прибутку від кредитів по відношенню до підприємства-боржника.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів приведений в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Аналіз складу та структури джерел коштів підприємства

Джерела коштів	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період
	Тис. грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн.	% до початку року
1	2	3	4	5	6	7
І. Власний капітал
Статутний капітал	147,5	3,56	147,5	3,64	0	0
Додатковий вкладений капітал	3844,6	92,79	3845,2	94,78	0,6	0,02
Резервний капітал	49,1	1,19	49,1	1,21	0	0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	102	2,46	15	0,37	-87	-85,3
Усього за розділом І	4143,2	96,86	4056,8	92,51	-83,4	-2,01
IV. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	41,8	31,1	95,8	28,90	54	129,19
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	6,4	4,77	1,2	0,36	-5,2	-81,25
з бюджетом	28	20,86	60,1	18,13	32,1	114,64
з позабюджетних платежів	1,9	1,42	13,3	4,01	11,4	600
зі страхування	22,8	16,99	28,9	8,72	6,1	26,75
з оплати праці	31,9	23,77	67	20,21	35,1	110,03
Інші поточні зобов'язання	1,4	1,04	65,2	19,67	63,8
Усього за розділом IV	134,2	3,14	331,5	7,55	197,3	147,02
Баланс	4277,4	100	4388,3	100	110,9	2,59

З таблиці 2.3 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2009 рік на 110,9 тис. грн. або на 100,05% обумовлено зростанням суми позикових коштів на 197,3 тис. грн. або на 4,61%. Разом с тим власні кошти зменшились на 1,95%. Зменшення власних коштів обумовлено збитками звітного року 87 тис. грн. та їх покриття за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку який знаходиться в розпорядженні підприємства.

Збільшення залучених коштів відбулось за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях.

В структурі власних коштів найбільш питому вагу мають додатковий та статутний капітал Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період зросла 1,92%, на або на 0,6 тис. грн., доля резервного капіталу зменшилась на 0,02% хоча в абсолютному значенні не змінилась. Розмір статутного фонду не змінився. Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між власними коштами та необоротними і показують, скільки із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

На початок року: 4143,2 - 3562,2 = 581 тис. грн.

На кінець року: 4056,8 - 3388,7 = 668,1 тис. грн.

Тобто за рік сума власних оборотних коштів зросла з 581 тис. грн. до 668,1 тис. грн.

Негативним є зростання питомої ваги залучених коштів, хоча короткострокові кредити підприємство не залучає. Більшу частину об'єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання її об'єму в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (26,15%). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 32,1 тис. грн. (23,92%), зі страхування - на 6,1 тис. грн. (4,55%), з позабюджетних платежів - на 11,4 тис. грн. (8,49%), з іншими кредиторами - на 63,8 тис. грн. Заборгованість по авансах одержаних зменшилась на 5,2 тис. грн. (3,87%). Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 54 тис. грн. (40,24%). Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

2.3 Аналіз показників рентабельності діяльності підприємства

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Вони вимірюють прибутковість підприємства з різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д.

Рентабельність продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

Рентабельність продажу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. №2) Нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску - 15%.

Рентабельність у 2009р. для підприємства становила:

-87000 : 1111000 = -0,08 (-8 %).

Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 8 копійок збитків від кожної гривні продажу.

Рентабельність капіталу. Показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і про перенагромадження активів. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

Рентабельність капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / (Власний капітал на початок періоду (ряд. 380 гр. З ф. № 1) + Власний капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1))

Для нашого підприємства вона складає:

-87000 : 8200 = -0,1 (-10%)

Рентабельність майна характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Цей показник визначається як співвідношення валового прибутку і середньорічної вартості основних засобів підприємства.

Рентабельність майна = валовий прибуток (ряд. 50 ф. № 2) / Залишкову вартість основних засобів підприємства(ряд. 030 гр. З ф. № 1).

Вона складає:

За звітний період: 80700 : 3346500 = 0,024 (2,4%)

За попередній період: 105000 : 3520000 = 0,03 (3%)

Рентабельність продукції. Цей показник дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність продукції = Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (ряд. 50 ф. № 2) / Повна собівартість реалізованої продукції (ряд. 40 ф. № 2).

Вона складає:

За звітний період: 80700 : 1030300 = 0,08 (8%)

За попередній період: 105000 : 748000 = 0,14 (14%)

Рентабельність продукції за звітний рік упала в 1,75 рази і склала всього 8%. Значить кожен карбованець витрачений на виробництво приніс тільки 8 копійок прибутку.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

2.4 Аналіз показників фінансової стійкості підприємства

Оцінка фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в оцінка фінансового стану та аналізі ліквідності (платоспроможності) підприємства.

Ліквідність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає міжнародним вимогам і ґрунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу.

В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.

Доцільно згрупувати окремі показники в основні групи:

- запаси і затрати (33);

- власні оборотні кошти (ВОК);

- джерела формування запасів (ДФЗ).

Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу як підсумок II розділу активу балансу.

Власні оборотні кошти (ВОК) розраховуються за наступною методикою:

ВОК= Поточні активи -- Поточні пасиви (2.1)

На початок року: 715,2 - 134,2=581

На кінець року: 998,9 - 331,5=668,1

Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства (короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом по податках і платежах, працівниками, іншими підприємствами по отриманих авансах і т.д.).

Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином:

ДФЗ = Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити банку і короткострокові позики для покриття запасів + Розрахунки з кредиторами за товари, роботи послуги

На початок року: 581 + 41,8=622,8

На кінець року: 668,1 + 95,8=763,9

Порівнюючи приведені вище три основні показники (33, ВОК і ДВЗ), в практиці фінансового менеджменту можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:

33 < ВОК

2) нормальну фінансову стійкість, для якої виконується наступна нерівність :

ВОК < 33 < ДФЗ.

3) нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:

33 >ДФЗ.

4) критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність 3), але й мають місце " непокриті збитки", а також "Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк".

Таблиця 2.4

Агрегований баланс фінансового стану підприємства (тис. грн.)

Показник	На початок року	На кінець року
1	2	3
ЗЗ	715,2	998,9
ВОК	581	668,1
ДФЗ	622,8	763,9

Аналіз отриманих даних свідчить про нестійкий фінансовий стан. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.