Позабюджетні фонди

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СКЛАД ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ, ЇХ РОЛЬ ТА МІСЦЕ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

1.1 Поняття і види позабюджетних фондів України, їх призначення

1.2 Порядок формування, розподілу та використання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів у фінансовій системі України

1.3 Взаємозв'язок позабюджетних фондів з іншими ланками фінансової системи України

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМКІВ ВИТРАЧАННЯ КОШТІВ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз доходів та видатків державного бюджету України в частині позабюджетних цільових фондів

2.2 Аналіз надходжень та видатків позабюджетних фондів в Черкаській області

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Перехід України до ринкової економіки ознаменувався кардинальними змінами в організаційній структурі господарства, що призвело до модернізації фінансової системи держави і перш за все її центральної ланки - загальнодержавних фінансів. Тому виникає необхідність осмислення та аналізу змін, що відбуваються в структурі, і якісних характеристиках окремих фінансово-правових інститутів. Зокрема, це стосується централізованих позабюджетних цільових фондів.

Фінансова діяльність держави, змістом якої є зосередження в своєму безпосередньому розпорядженні значної частини грошових коштів, здійснюється за допомогою єдиної фінансової системи, що включає в себе різні фінансово-правові інститути. Їх головною особливістю є виконувані ними функції з мобілізації, розподілу та витрачання державою грошових коштів. Наявність у складі фінансової системи України в якості самостійної ланки централізованих позабюджетних цільових фондів обумовлено необхідністю ефективного перерозподілу публічних фінансових ресурсів.

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах значення централізованих позабюджетних цільових фондів зростає в умовах нестабільності економічних відносин, низького збирання бюджетних доходів, збільшення соціальних видатків держави. Необхідність створення позабюджетних цільових фондів викликана об'єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов'язано в першу чергу з необхідністю перерозподілу фінансових ресурсів для вирішення найбільш важливих соціально-економічних завдань, не передбачених бюджетом.

Одним з основних завдань сучасного періоду проведення ринкових реформ в Україні є реформування соціальної сфери і якісне оновлення системи соціальних гарантій, соціального захисту та соціального забезпечення, що особливо підкреслює актуальність дослідження в курсовій роботі.

Різні аспекти створення спеціальних фондів та управління ними досліджують такі сучасні вчені у сфері фінансового управління, як: Волощук Г.О., Бондар І.К., Гнибіденко І.Ф., Лагутін В.Д., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Новікова О.Ф., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Пирожков С.І., Сахань І.Я., Василенко Л.І, Черняк В.К., Чухно А.А., Шклярський Ю.О. та інші.

Метою дослідження в курсовій роботі є визначення сфери фінансових відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів.

Досягнення зазначеної мети вимагає вирішення наступних завдань:

- здійснити аналіз існуючих поглядів учених на природу централізованих позабюджетних цільових фондів;

- визначити поняття та розкрити істотні риси, ознаки та особливості позабюджетних цільових фондів як самостійної ланки фінансової системи;

- здійснити класифікацію фондів грошових ресурсів;

- визначити основні функції та повноваження централізованих позабюджетних цільових фондів;

- охарактеризувати порядок формування, розподілу та використання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів у фінансовій системі України;

- здійснити на підставі вивчення та аналізу діючого законодавства України розробку конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в частині, що регулює діяльність централізованих позабюджетних цільових фондів.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі виступають позабюджетні цільові фонди України, як складова фінансової системи України.

Предметом дослідження є порядок формування, розподіл та використання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів.

Методи дослідження: теоретико-методологічний, функціонального аналізу, науковий, статистичний, економіко-правовий.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СКЛАД ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ, ЇХ РОЛЬ ТА МІСЦЕ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

1.1 Поняття і види позабюджетних фондів України, їх призначення

Державний бюджет являється основним централізованим фондом фінансових ресурсів держави. Його засоби являються основним механізмом реалізації фінансових функцій держави. Але у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе призначення, тому вони повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення. Це і є основою для утворення фондів цільового призначення. Звичайно такі фонди називаються позабюджетними спеціальними фондами держави.

Позабюджетні спеціальні фонди держави - являють собою сукупність фінансових засобів, що знаходяться у розпорядженні центральних чи регіональних (місцевих) органів влади і мають цільове призначення. Вони безумовно є важливою ланкою фінансової системи України [7, с.43].

Позабюджетні фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучає держава для фінансування деяких суспільних потреб і комплексно їх витрачає на основі оперативної самостійності. В західних країнах число таких фондів коливається від 30 до 80.

В залежності від цільового призначення позабюджетні фонди поділяються на економічні і спеціальні, а у відповідності із рівнем управління - на державні і регіональні (місцеві).

Позабюджетні фонди дозволяють:

1). Впливати на процес виробництва шляхом фінансування, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

2) Забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення околишнього середовища;

3) Надавати спеціальні послуги населенню шляхом виплати допомог, пенсій, субсидування і фінансування соціальної інфраструктури в цілому;

4) Надавати позики, у тому числі і закордонним партнерам, включаючи іноземні держави.

Організація функціонування позабюджетних фондів знаходиться під веденням державних органів влади - центральних, республіканських, місцевих. Порядок їх формування і використання регламентується відповідним законодавством.

Утворення державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Джерела формування позабюджетних фондів визначається характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створюються.

Напрямок витрачання коштів, які поступають у позабюджетні фонди, обумовлюється призначенням фондів, конкретними економічними умовами і складом розроблених і реалізаційних програм.

Частина коштів направляється на засновницьку діяльність і вкладається у цінні папери. Позабюджетні фонди можуть виступати інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку із тим, що :

По-перше - не рідко використання грошових засобів не співпадає із часом їх утворення,

По-друге - доходи від інвестицій являються додатковими джерелами формування і фінансування затрат відповідного фонду [10, с.111].

Позабюджетні фонди за основним напрямком своєї діяльності звільнені від сплати податків, державних і митних сплат. Правом перетворення позабюджетних фондів володіють державні і місцеві органи. Позабюджетні фонди, які створюються на державному рівні, як правило, характеризуються виявленням частини, яку передають в розпорядження територіальних владних структур. Це досягається шляхом визначення частини податків, які поступають в державні і місцеві позабюджетні фонди. За таким типом будуються Пенсійний фонд, Фонд Державного соціального страхування, Державний фонд зайнятості населення та ін.

На регіональному рівні формуються свої позабюджетні фонди за рахунок місцевих джерел (фонди природоохоронних заходів та ін.). Із 2000 року, практично всі державні позабюджетні фонди в Україні ввійшли до складу Державного бюджету і, відповідно, стали називатися Фондами цільового призначення [10, с.112].

Світова історія становлення та розвитку фінансової системи показує, що цільові фонди грошових ресурсів з'явились задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду держави - бюджету.

Дані фонди створюються з точно визначеним цільовим призначенням - вирішення соціальних завдань суспільства (наприклад, фінансування виплати пенсій, матеріальної допомоги і т. ін.).

Фонди цільового призначення в Україні поділяються на дві групи:

До першої входять постійні фонди, утворення яких пов'язане із виділенням окремих функцій держави. Так, у частині реалізації соціальної функції особливої уваги надано соціальному страхуванню. У зв'язку із цим окремо створюються спеціальні фонди з метою гарантійного забезпечення цих витрат.

Другу групу утворюють тимчасові фонди, які створюються із метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються за конкретної необхідності і після вирішення проблеми ліквідовуються (див. Рис.1.1).

Соціальні фонди формуються на постійній основі із метою державного фінансування забезпечення системи соціального страхування. Соціальне страхування являється самостійною галуззю страхування і являє собою сукупність відносин по формуванню і використанню колективних страхових фондів, призначених для забезпечення при постійній чи тимчасовій втраті працездатності чи місця роботи.

В системі державного соціального страхування страхувальником виступає держава, яка бере на себе відповідальність по створенню колективних страхових фондів по виплаті страхового відшкодування.

На ринку страхових послуг можуть функціонувати і недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг.

Страхувальниками виступають підприємства і організації, громадяни, держава.

Застрахованими є робітники підприємств і організацій, а за деякими виплатами і не працюючі громадяни.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1.Фонди цільового призначення України [7, с.41]

В систему державних цільових фондів входить понад 30 фондів. Найбільшими за абсолютними розмірами, з чітко визначеними джерелами утворення, а також обов'язковим характером відрахувань є: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд.

Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування.

Соціальне страхування -- це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втрати працездатності або місця роботи.

На сьогоднішній день в Україні створено і діють чотири із п'яти передбачених Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування цільові страхові фонди. При цьому між ними чітко розподілено сфери функціонування:

1. Пенсійний фонд України,

2. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,

3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Пенсійний фонд - здійснює страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії.

Фонд соціального страхування характеризує страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. Формою страхового відшкодування виступає матеріальна допомога на період непрацездатності і на відшкодування частини витрат для поновлення працездатності.

Фонд сприяння зайнятості населення забезпечує страхування на випадок втрати місця роботи. Формою страхового відшкодування виступає матеріальна допомога по безробіттю, на перекваліфікацію, на працевлаштування. До цієї групи також можна віднести Фонд соціального захисту інвалідів, хоча він відображає відносини по фінансовій допомозі. А не страхуванню [5, с.31].

Питання створення медичного страхування знаходиться на етапі законопроектів, що розглядаються у Верховній Раді України.

Ще одним централізованим позабюджетним цільовим фондом в Україні, який можна розглядати як фонд соціального направлення, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Різновидом позабюджетних фондів держави є Громади. У Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" використовується поняття "територіальна громада". Місцева громада - це більш складне явище з різними акторами й позиціями. Складовими місцевої громади, якщо розглядати її як системне утворення, окрім громадян (членів територіальної громади), є також юридичні особи (в тому числі, громадські і благодійні організації, органи самоорганізації населення, громадські установи, бізнес-структури та ін.), що можуть виконувати різні ролі й займати різні позиції.

Централізовані позабюджетні цільові фонди є відносно новими інститутами фінансового ринку. Тому відсутність єдиного законодавчого акту, який би визначав правовий статус централізованих позабюджетних цільових фондів, та суперечливість, нестабільність і безсистемність існуючого законодавства щодо регулювання діяльності зазначених фондів, в якому домінують публічно-правові засади та спрямованість на захист публічних інтересів, є реальним фактором, який привертає увагу науковців до цих проблем.

Дані фонди є достатньо динамічним елементом фінансової системи. Це обумовлено тим, що вони, на відміну від державного бюджету, знаходяться у розпорядженні спеціального державного органу. Тому, у порівнянні з бюджетом, перерозподіл всередині позабюджетних фондів і їх використання здійснюється більш оперативно. Крім того, через державний бюджет, як показала практика минулих років, не завжди вдавалось достатньо послідовно проводити в життя ті чи інші соціальні і економічні програми. Це пов'язано з тим, що у державному бюджеті доходи не закріплені за конкретними видами видатків, тому видатки на конкретні програми, як правило, виявляються урізаними. А також, окремі повноваження публічної влади мають особливе значення і потребують постійного та безперебійного фінансування, зокрема фінансування соціально значущих державних потреб (наприклад, пенсійне забезпечення), що не завжди можна здійснити шляхом розподілу грошових ресурсів через бюджетну систему. Тому такі потреби повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення [5, с.32].

1.2 Порядок формування, розподілу та використання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів у фінансовій системі України

За своєю економічною сутністю державні цільові фонди - це грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов'язаних з формуванням фінансових ресурсів в розпорядженні держави та використанням державних коштів для забезпечення розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріального стимулювання членів суспільства щодо пенсійного, соціального захисту населення, розвитку науково-технічного потенціалу держави.

Основне призначення державних цільових фондів полягає у:

- забезпеченні соціального захисту населення шляхом виплати субсидій, пенсій, фінансування соціальної інфраструктури;

- сприяння економічному піднесенню держави через фінансування, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

- фінансування природоохоронних заходів;

- надання позик, кредитів.

Джерелами формування доходів державних цільових фондів є:

- бюджетне фінансування;

- обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб;

- доходи від інвестування власних коштів;

- добровільні внески, спонсорська допомога;

- інші джерела.

Специфікою позабюджетних фондів є чітке закріплення дохідних джерел і, як правило, суворе цільове їх використання. Джерелами формування позабюджетних фондів є: спеціальні податки і збори, асигнування із державного і місцевих бюджетів, спеціальні позики, добровільні поступлення. Поступлення можуть формуватися також від капіталізації частини тимчасово вільних засобів позабюджетних фондів (як, наприклад, покупка цінних паперів, інвестування тощо).

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду [4, с.4].

Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів. Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права й обов'язки щодо використання фондів, визначені законом.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

- відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;

- відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

- витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, передбачені законом.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на конкретні цілі у таких випадках:

1. Якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного джерела надходжень

2. При одержанні центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка у вартісному рахунку на конкретну мету.

В управлінні та контролі за коштами бюджетних та позабюджетних фондів є певні відмінності:

по-перше, використання коштів бюджетними фондами регламентується законодавством та органами влади, а використання коштів позабюджетних фондів -- законодавством та виконавчими дирекціями фондів, при цьому є реальна можливість використання коштів в оперативному режимі;

по-друге, контроль за діяльністю і використанням коштів бюджетних фондів здійснює Верховна Рада України, а позабюджетні фонди не підлягають контролю з боку законодавчих органів. Контроль здійснюється податковими інспекціями, фінансовими відділами і виконавчими дирекціями фондів [4, с.5].

У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими -- працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни.

Нижче наведемо основні доходні та видаткові частини головних фондів соціального призначення в Україні.

Функції між цільовими фондами державного соціального страхування чітко розмежовані. Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії. Пенсійний фонд функціонує як самостійна фінансова структура, його кошти не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Бюджет цього фонду формується передусім за рахунок коштів, що вносять роботодавці. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що ведуть підприємницьку діяльність, засновану на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду у розмірах, установлених чинним законодавством. Відрахування до Пенсійного фонду відносять на собівартість продукції, а в бюджетних установах це передбачено окремою статтею кошторису -- на утримання установи. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1--5 % від нарахованої заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомоги, добровільні внески та пожертвування підприємств, організацій, населення, інші надходження.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є некомерційною самоврядною організацією, що здійснює захист прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім'ї. Гарантом його діяльності є держава [7, с.147].

Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є:

- страхові внески роботодавців;

- страхові платежі найманих працівників;

- страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);

- страхові платежі громадян України, які працюють за межами України;

- донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- асигнування з Державного бюджету України;

- інші надходження.

Платниками страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є самостійною фінансовою системою, яка має створювати відповідні умови для фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням зайнятості населення.

Джерелами формування коштів Фонду є:

- страхові внески страхувальників -- роботодавців;

- страхові внески застрахованих осіб;

- асигнування з Державного бюджету;

- суми фінансових санкцій і адміністративних штрафів;

- благодійні внески підприємств, організацій, установ та фізичних осіб;

- інші надходження.

Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України.

Кошти Фонду використовуються на:

- виплату допомоги у зв'язку з безробіттям;

- фінансування витрат на перекваліфікацію робітників і службовців;

- фінансування витрат на працевлаштування;

- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, розвиток матеріальної та інформаційної бази;

- створення резерву коштів Фонду.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не можуть бути використані на будь-які інші цілі. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної і моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язковому страхуванню підлягають:

- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

- учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт;

- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців у розмірі 0,84--13,8 % фактичних витрат на оплату праці найманих працівників залежно від класу професійного ризику виробництва;

- прибутку від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

- добровільних внесків;

- інших надходжень.

Використовуються кошти Фонду страхування від нещасних випадків на:

- виплату пенсії по інвалідності;

- виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- виплати втраченого заробітку;

- виплати одноразової допомоги потерпілому і членам сім'ї потерпілого;

- фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілим.

Управління коштами здійснює некомерційна самоврядна організація -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який діє під контролем держави, представників застрахованих осіб і роботодавців.

Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду України, обслуговуються органами Державного казначейства [5, с.34].

Фонд захисту інвалідів створено з метою фінансування робіт і державних програм, що стосуються соціального захисту інвалідів. Бюджет Фонду формується за рахунок таких джерел:

- грошових коштів, які передаються з державного бюджету для здійснення державних заходів щодо соціального захисту інвалідів;

- надходжень від підприємств і організацій, що не забезпечують дотримання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян;

- інших надходжень.

Використання коштів Фонду захисту інвалідів спрямовано на фінансування заходів, що створюють інвалідам умови й можливості участі в економічній, політичній та соціальній сферах життя суспільства, забезпечують їх соціальний захист.

Відділення загальнодержавних цільових фондів створюються також на місцевому рівні [5, с.35].

бюджет фонд фінансовий видаток

1.3 Взаємозв'язок позабюджетних фондів з іншими ланками фінансової системи України

Основна частка державних доходів і витрат здійснюється через бюджетну систему. В Україні бюджетна система складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Взаємозв'язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Дослідження проблем функціонування бюджетної системи викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

Ринкова модель економіки, а також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджетна система є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджетна система стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В бюджеті сконцентровані інтереси держави, підприємців і населення. Об'єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу [2, с.106].

У більшості розвинених країн до числа соціальних позабюджетних фондів ставляться пенсійні фонди, фонди соціального страхування, фонди медичного страхування й ін. Створюючи ці фонди, державу тим самим вишиковує цілу систему правових, економічних і організаційних мір, спрямованих на компенсацію або мінімізацію наслідків зміни матеріального або соціального стану працівника внаслідок визнання їх безробітними, трудового каліцтва або професійного захворювання, інвалідності, хвороби, травми, вагітності, пологів, втрати годувальника, а також настання старості, необхідності одержання медичної допомоги, санаторно-курортного лікування й т.п.

Кожний із соціальних позабюджетних фондів має свої особливості як при формуванні, так і при використанні коштів, зосереджених у них. Однак всім цим фондам властиві наступні загальні риси:

1) державне регулювання системи обов'язкового соціального страхування;

2) державна гарантія дотримання прав застрахованих осіб на захист від соціальних ризиків і виконання зобов'язань по обов'язковому соціальному страхуванню незалежно від фінансового становища страховика;

3) державні соціальні позабюджетні фонди є загальнодоступними й охоплюють всіх громадян, незалежно від статі, національності, віросповідання, місця проживання;

4) для всіх фондів характерний єдиний механізм їхнього формування, що передбачає одержання доходів від відносно надійної оподатковуваної бази -- фонду оплати праці. Це не тільки забезпечує залучення необхідних фінансових ресурсів, але й створює надійний механізм само індексації доходів фондів. Такий механізм особливо ефективний в умовах нестабільної економіки й високої інфляції;

5) відрахування здійснюють роботодавці від всіх сум оплати праці, виплаченої працівникам. Роботодавці, нараховуючи за своїх працівників страхові внески, тим самим страхують їх;

6) всі ці фонди по своїй економічній природі є страховими, тобто внесені суми страхових внесків є поверненими. Правда, при ненастанні страхового випадку для конкретного громадянина нараховані суми організації не вертаються(як це буває часто при добровільному страхуванні), а перерозподіляються державою на користь нужденних у конкретній соціальній допомозі.

Отож, між ланками фінансової системи існує тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при ефективності системи в цілому.

Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон'юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМКІВ ВИТРАЧАННЯ КОШТІВ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз доходів та видатків державного бюджету України в частині позабюджетних цільових фондів

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Формування коштів державних фондів цільового призначення відбувається за рахунок обов'язкових платежів юридичних чи фізичних осіб.

Загальна чисельність громадян, які мають право на використання певних пільг в Україні, становить близько 15 мільйонів осіб.

2008 року видатки за статтею «Соціальний захист та соціальне забезпечення» становили майже 74 мільярди гривень, або 24% усіх видатків зведеного бюджету, що склало 7,8% ВВП [16].

Реальний обсяг видатків на сферу соціального захисту та соціального забезпечення щонайменше у 2,5--3 рази перевищує суму, що проходить у зведеному бюджеті України за видатковою статтею «Соціальний захист та соціальне забезпечення».

Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачено у 58-ми законах та понад 120-ти підзаконних нормативно-правових актах.

В Україні нараховується понад 130 категорій одержувачів різних соціальних виплат, із яких тільки 70 отримують виплати за соціальною ознакою, решта -- за професійною.

Починаючи з 2006 року, в Україні стрімко зростають натуральні трансфери населенню (соціальні та компенсаційні виплати перш за все за рахунок збільшення кількості пільговиків). Видатки на їх фінансування зросли з 5 мільярдів гривень у 2005 році до 25 мільярдів у 2008 році.

Для більш наочного аналізу проведемо дослідження надходжень до Державного бюджету України у 2008 р., для цього складемо таблицю 2.1, яка буде відображати спрощену структуру доходів державного бюджету і покаже нам питому вагу надходжень від цільових фондів у загальній структурі бюджету [16].

Таблиця 2.1

Спрощена структура доходів Державного бюджету України за 2008 рік

№ п/п	Найменування доходів	Сума, тис.грн.	Структура, у %
1.	Податкові надходження в т.ч.	19840758,0	59,3
1.1	- податок на прибуток підприємств	5789 023,0	29,2
1.2	- податок на додану вартість	9716 759,0	49,0
1.3	- акцизний збір з вітчизняних товарів	1562 104,0	7,9
1.4	- акцизний збір з імпортних товарів	400 000,0	2,0
1.5	- збори за використання природних ресурсів	400 000,0	2,0
1.6	- плата за ліцензії	125 250,0	0,6
1.7	- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	1759 647,0	8,9
1.8	- інші податки	100 785,0	0,5
2.	Неподаткові надходження в т.ч.	8967295,4	26,8
2.1	- доходи від власності та підприємницької діяльності	3609 854,0	40,3
2.2	- адміністративні збори та платежі від некомерційного та побічного продажу	532 174,1	5,9
2.3	- надходження від штрафів та фінансових санкцій	38 840,0	0,4
2.4	- інші неподаткові надходження	4786 427,3	53,4
3.	Доходи від операцій з капіталом	23000,0	0,1
4.	Цільові фонди	3295573,0	9,9
	Разом доходів	32126529,5	96,1
5.	Офіційні трансферти	1306529,5	3,9
	Всього доходів	33433155,9	100

Як бачимо, левову частку доходів бюджету складали податкові надходження - 19840758,0 тис. грн. (59,3% від загальної суми доходів). Можна сказати, що податкові надходження - це основне джерело доходів бюджету не тільки в Україні. І це не дивно. Так, якщо розглянути, наприклад, структуру доходів Федерального бюджету США на 2008 рік, то побачимо, що загальний дохід дорівнював 1743 млрд. доларів США з них за рахунок податків одержано 1146 млрд. доларів США. Тобто, в структурі доходів Федерального бюджету США на 2003 рік податкові надходження складали 65,7% від загальної суми доходів.

Основне навантаження з формування податкових надходжень до державного бюджету лягає на податок на додану вартість. За його рахунок формувалось 49,0% податкових надходжень. Друге місце займав податок на прибуток підприємств - 29,2% від загальної суми податкових надходжень. Далі йдуть податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції -8,9% та акцизний збір з вітчизняних товарів - 7,9%. Надходження від решти податків складали 5% в структурі податкових надходжень до Державного бюджету України на 2008 рік.

Наступними за вагомістю в структурі доходів бюджету йдуть неподаткові надходження. Вони забезпечили 26,8% доходів Державного бюджету України на 2008 рік, що становило 8967295,4 тис. грн. Провідну роль в цих надходженнях відіграли доходи від власності та підприємницької діяльності - 40,3% від загальної суми неподаткових надходжень [12, с.5].

Серед інших неподаткових надходжень за вагомістю можна виділити надходження частини виручки від реалізації газу, що отримувалось як плата за транзит природного газу через територію України - 1005422,0 тис. грн., що становило 11,2 від загального обсягу неподаткових надходжень. Решту, а саме - 48,5%, складала велика кількість різноманітних зборів, платежів, відрахувань, штрафів та надходжень.

Надходження до цільових фондів Державного бюджету України на 2008 рік передбачали у сумі 3 295573,0 тис. грн., що становили 9,9% доходів бюджету. Доходи цільових фондів формувались за рахунок надходжень коштів до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (157900,0 тис. грн.); Фонду соціального страхування України (1304917,0 тис. грн.); Державного фонду сприяння зайнятості населення України (596800,0 тис. грн.); Державного інноваційного фонду України (1182880,0 тис. грн.); Фонду України соціального захисту інвалідів (40000,0 тис. грн.); Фонду охорони навколишнього середовища (13076,0 тис. грн.). Як видно, найбільші надходження за цією статтею забезпечували збори до Фонду соціального страхування України та до Державного інноваційного фонду України [16].

Офіційні трансферти, які формувались за рахунок коштів, що передаються до державного бюджету з інших бюджетів, передбачались надходження у сумі 1306529,5 тис. грн., що становило 3,9% від загального обсягу доходів бюджету [12, с.6].

І, нарешті, доходи від операцій з капіталом передбачали отримати в сумі 23000 тис. грн. (0,1% від суми доходів бюджету) за рахунок надходжень від продажу основного капіталу. Мається на увазі реалізація безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, скарбів, дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Важливим етапом нашого дослідження буде аналіз податкового навантаження підприємств України, що пов'язане із відрахуваннями до цільових позабюджетних фондів (Таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Податкове навантаження на економіку України в 2008 році

Показник	Сума, тис.грн.
1	2
Податкові надходження зведеного бюджету, млн. грн.	227164,80
Обов'язкові страхові сукупні внески до цільових позабюджетних фондів, млн. грн.	113649,56
Сума втрат зведеного бюджету внаслідок пільгового оподаткування в 2008 році, млн. грн.	19806,98
ВВП номінальний, млн. грн.	950503
Податкове навантаження (податкові надходження разом із відрахуваннями до цільових позабюджетних фондів у % до ВВП), %	35,86
Номінальний рівень податкового навантаження (податкові надходження разом із відрахуваннями до цільових позабюджетних фондів та сумою втрат від наданих пільг у % до ВВП), %	37,94

Джерело: укладено та розраховано на основі даних Держказначейства України, Держакомстату, офіційних сайтів цільових позабюджетних фондів [13]

На рис.2.1 представлено структуру податкових навантажень на економіку України в 2008 році.

Як видно із Таблиці 2.2, та із Рис.2.1, сукупні внески до цільових позабюджетних фондів становлять значну частку у загальній структурі податкових надходжень до зведеного бюджету. Так податкове навантаження (податкові надходження разом із відрахуваннями до цільових позабюджетних фондів) у % до ВВП становить 35,86%, а у загальній структурі надходжень воно становить 50,3%. Номінальний рівень податкового навантаження (податкові надходження разом із відрахуваннями до цільових позабюджетних фондів та сумою втрат від наданих пільг) у % до ВВП становить 37,94% [13].

2.2 Аналіз надходжень та видатків позабюджетних фондів в Черкаській області

До Державного бюджету України в Черкаській області з початку року зараховано доходів в сумі 2 523,0 млн.грн., у тому числі за грудень - 220,5 млн.грн. В порівнянні з 2007 роком надходження доходів до Державного бюджету збільшилися на 645,0 млн.грн. або на 34,3% [16-17].

За оперативними даними на здійснення витрат з Державного бюджету з початку року надійшло 6 089,6 млн.грн., у тому числі: із загального фонду 5 412,6 млн.грн. (додатки 3, 4); із спеціального фонду (без врахування власних надходжень) - 677,0 млн.грн. Залишок невикористаних асигнувань складав 59,4 млн.грн., у тому числі за загальним фондом 57,7 млн.грн., спеціальним фондом 1,7 млн.грн.

У порівнянні з 2007 роком сума коштів, виділених для здійснення витрат з Державного бюджету, збільшилася на 1 069,8 млн.грн. або на 21,3%, у тому числі по загальному фонду - на 871,0 млн.грн. або на 19,2%, по спеціальному фонду - на 198,8 млн.грн. або на 41,6%.

Виконання річних планових показників склало по загальному фонду -98,3%, по спеціальному фонду - 84,8%.

За 2008 рік надходження до державних цільових (позабюджетних) фондів в Черкаській області склали 383 659,0 тис.грн. (у тому числі за грудень - 41 843,4 тис.грн.), з них:

- до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 143 774,0 тис.грн., у тому числі за грудень - 15 314,1 тис.грн.;

- до Фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття - 160 326,9 тис.грн., у тому числі за грудень - 18 134,1 тис.грн.;

- до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - 79 558,1 тис.грн., у тому числі за грудень - 8 395,2 тис.грн [17].

У порівнянні з 2007 роком надходження до вказаних фондів збільшилися на 85 172,4 тис.грн. або на 28,5%.; у тому числі:

- до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - на 30 951,4 тис.грн. або на 27,4%;

- до Фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття - на 36 668,9 тис.грн. або на 29,7%;

- до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - на 17 552,1 тис.грн. або на 28,3%.

На здійснення видатків вказаних фондів в Черкаській області станом на 01.01.2009 надійшло 301 021,5 тис.грн. ( у тому числі за грудень - 27 764,0 тис.грн.), з них:

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Черкаській області - 63 297,8 тис.грн., у тому числі за грудень - 9 132,7 тис.грн.;

- Черкаський обласний центр зайнятості - 179 485,8 тис.грн., у тому числі за грудень - 14 942,4 тис.грн..;

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області - 58 237,9 тис.грн., у тому числі за грудень - 3 688,9 тис.грн.

У порівнянні з 2007 роком витрати вказаних фондів збільшилися на 114 041,2 тис.грн. або на 61,0%; у тому числі:

- Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Черкаській області збільшилися на 16 584,8 тис.грн. або на 35,5%;

- Черкаського обласного центру зайнятості збільшилися на 78 993,1 тис.грн. або на 78,6%;

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області збільшилися на 18 463,3 тис.грн. або на 46,4% [17].

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

В умовах розвитку ринкової економіки в Україні важливу роль починають відігравати державні цільові фонди. Питання створення та функціонування цільових фондів держави є досить актуальним, що зумовлено пошуком органами державної та місцевої влади додаткових можливостей одержувати кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел, для виконання своїх завдань та функцій.

На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні у сфері функціонування цільових соціальних фондів нагромадилася низка нерозв'язаних проблем законодавчого і організаційного характеру:

- взаємодублювання функцій окремих соціальних фондів;

- великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як "тінізація" економіки;

- відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг;

- відсутність чіткої спрямованості соціальних витрат на допомогу сім'ям із низьким рівнем доходів;

- недостатня узгодженість соціальних витрат із іншими державними витратами;

- не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів тощо.

Крім того, є низка проблем притаманна конкретним цільовим фондам держави. Так, Фонд соціального страхування на випадок безробіття має багато проблем, пов'язаних із рухом робочої сили. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням стикається з проблемним питанням пов'язаним з визначенням джерел фінансування оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівникам бюджетних установ, нарахуванням страхових внесків до Пенсійного фонду на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань має забезпечити фінансування профілактичних заходів, які визначено національною, галузевими та регіональними програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. При цьому Фонд не бере участі у розробці зазначених програм, однак повинен вишукати фінансові ресурси відповідно до затверджених обсягів, що є дуже проблематичним [1].

З найбільшою кількістю проблем стикається Пенсійний фонд України. Так, відсутність системності у проведенні пенсійної реформи, випереджаюче підвищення розмірів пенсій, порівняно із збільшенням фонду оплати праці, на фоні розтягнутого в часі до десяти років розширення джерел доходів Пенсійного фонду та поетапного звільнення його від невластивих витрат розбалансовують бюджет Пенсійного фонду.

Управління пенсійними коштами здійснюється неефективно. Значні їх обсяги відволікаються на фінансування невластивих Пенсійному фонду видатків. Основною причиною зазначеного є встановлення у законах про державний бюджет на відповідний рік за більшістю бюджетних програм з виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, а також нормативно-правовими актами видатків не на поточне фінансування виплати пенсій, а на відшкодування уже здійснених Пенсійним фондом виплат, що створює сприятливі умови для відстрочення виконання зобов'язань державного бюджету та цільових фондів перед Пенсійним фондом [4].

Підвищення мінімального розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму, неспівставне з рівнем зростання мінімальної та середньої у галузях економіки заробітної плати, зруйнувало диференціацію у розмірах пенсій та повернуло до зрівнялівки у пенсіях низько- та середньооплачуваних категорій громадян, що неминуче поглибить проблему приховування заробітної плати від оподаткування та негативно вплине на доходи бюджету Пенсійного фонду.

Назріла необхідність вдосконалення функціонування державних цільових фондів, адже їх ефективна діяльність є передумовою підвищення рівня соціального захисту у державі.

Реформування механізму функціонування цільових фондів держави доцільно здійснювати на основі:

- чіткого визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального страхування;

- усунення дублювання функцій;

- централізації та впорядкування збирання страхових внесків;

- удосконалення методів контролю та підвищення ролі соціальних партнерів в управлінні соціальним страхуванням;

- збереження державних соціальних гарантій;

- створення економічних передумов зростання заробітної плати як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.

Ефективне реформування функціонування державних цільових фондів дозволить багато в чому вирішити їх нагальні питання. В останні роки стратегічним завданням у діяльності фінансових фондів соціального спрямування було здійснення переходу на адресне надання соціальної допомоги.

В умовах ринку перехід на принципи адресності має поєднуватися з процесом заміни натуральних пільг на цільові грошові виплати-компенсації. Заміна пільг на грошову компенсацію передбачає попередню інвентаризацію пільг, створення особливого реєстру певної категорії громадян, які потребують державної соціальної допомоги, де визначені такі характеристики, як склад сім'ї, доходи, стан здоров'я, житлові умови. На підставі такої інформації можна надавати адресну допомогу, яка матиме характер індивідуалізованої за розміром грошової компенсації.

Варто також зазначити, що за обмеження державних коштів на фінансування соціальної допомоги існування категорійних видів допомоги поряд з адресними призводить до дефіциту коштів і неефективного їх розподілу. Якщо для деяких сімей допомога на них має важливе значення, то в бюджеті інших сімей вона не відіграє істотної ролі. Тому за таких умов доцільно було б зробити і цей вид допомоги адресним, призначаючи її лише сім'ям, які найбільше потребують державної підтримки. Це дозволило б підняти розмір цих допоміг, зробивши їх більш дієвими для сімей з дітьми. Тим більше, що в такому обсязі ці допомоги втрачають таку свою важливу функцію, як стимулювання народжуваності в сім'ях. Вирішенню проблеми охоплення соціальною допомогою сімей з дітьми могло б сприяти створення цілісної системи соціального захисту саме цієї категорії сімей.

Важливим напрямом поліпшення фінансування системи соціального захисту населення може бути виведення заробітної плати з тіні, головним чином, шляхом зменшення податкового тягаря на неї. Існуюча в даний час система оподаткування доходів громадян, завдяки високій ставці не стимулює отримання таких заробітків через касу підприємства, а створює об'єктивні умови для її приховування та отримання у вигляді готівки. При цьому працівник економить на податках, але втрачає на послугах державного соціального страхування - пенсійного, медичного, на випадок безробіття, профзахворювання тощо. Роботодавець економить на сплаті відрахувань у соціальні фонди, що для нього є досить вагомим джерелом отримання додаткового незаконного прибутку [4].

Зниження податкового тягаря на доходи громадян приведе до легалізації значної частини виплат найманим працівникам, зацікавить громадян більше і якісніше працювати і, як наслідок, розширить базу фінансування фондів системи соціального захисту населення.