Позабюджетні фонди

В останній час органи державної влади наполягають на впровадженні єдиного соціального внеску. Проте, на нашу думку, є декілька негативних наслідків запровадження такого обов'язкового платежу:

- в першу чергу постраждають застраховані особи, оскільки невчасно та не в повному обсязі отримуватимуть допомогу по соціальному страхуванню та соціальні послуги. Законопроектом не передбачено взаємозаліку коштів на підприємствах. Тобто спочатку всі страхові кошти перераховуватимуться фондам, а якщо підприємству необхідні кошти для оплати листків непрацездатності або для здійснення іншої страхової виплати, то воно має запросити відповідні суми у відповідному фонді;

- створюються умови для використання державою коштів страхових фондів не за цільовим призначенням, а для цього "дірок" в Державному бюджеті багато;

- не знаходить свого вирішення у законопроекті задекларований прогноз про скорочення адміністративних видатків фондів соціального страхування. Попередні розрахунки показують, що це потребуватиме значного збільшення штату Пенсійного фонду для обслуговування єдиного соціального внеску та здійснення додаткових витрат страхових коштів для створення технічних умов в органах Державного казначейства;

- законопроектом передбачено утримання страхових внесків із сум допомоги по соціальному страхуванню, які виплачуються за рахунок цих же страхових внесків, що, з одного боку, суперечить усім принципам здійснення соціального страхування, а з іншого - призведе до зменшення сум страхових виплат, отримуваних застрахованими особами.

Слід зазначити, що світового досвіду існування саме єдиного соціального внеску на сьогодні немає. В цих умовах особливо небезпечними є ініціативи, що руйнують фінансову стабільність системи соціального страхування та призводять до погіршення системи соціального захисту застрахованих осіб [6, с.7].

Актуальними питаннями вдосконалення функціонування державних цільових фондів є удосконалення актуарних розрахунків. Їх доопрацювання, прийняття та реалізація зумовлюють потребу вирішення комплексу методичних, правових і організаційних завдань щодо оцінки страхових ризиків.

Виникнення пенсійного страхування особливо пов'язане з необхідністю проведення актуарних розрахунків, задачі яких пов'язані з оцінюванням частот випадкових подій і тому ґрунтуються на математичних моделях теорії ймовірностей і статистики. Досвід розвинутих країн показує, що для актуарного забезпечення пенсійних схем зазвичай потрібне проведення спеціалізованих досліджень. В США, наприклад, цією справою займається Товариство актуаріїв. В тематику актуарних досліджень для пенсійних схем входить збір та аналіз статистичної інформації, включаючи дані про смертність та інвалідність; фінансові та інвестиційні дослідження для пенсійних схем; математичне моделювання пенсійних схем (актуарна математика). В Україні дослідження в області актуарної математики мають фрагментарний та епізодичний характер, що пояснюється дефіцитом інформаційного забезпечення та кваліфікованих кадрів.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при вирішенні ряду проблем державних цільових фондів, що не завжди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід управління і належні механізми суспільного контролю за діяльністю органів, які розпоряджаються коштами соціального страхування. Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат. Тому використання апробованих в інших державах систем соціального страхування необхідно здійснювати з урахуванням національних особливостей шляхом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів.

Отже, з метою стабільного функціонування державних цільових фондів потрібно вжити таких першочергових заходів: забезпечити стабільне, стійке фінансування прийнятих програм соціального захисту населення відповідно до затверджених показників бюджетів усіх рівнів, бюджетів фондів державного соціального страхування, бюджетів недержавних фондів, які здійснюють різні види соціального страхування громадян; активніше залучати кошти населення через розвиток і стимулювання обов'язкового і добровільного страхування; забезпечити стійкість і надійність страхових систем у виконанні страхових зобов'язань за рахунок підвищення вимог до розміру статутного капіталу, розвитку інституту перестрахування, резервування тощо.

ВИСНОВКИ

У висновках до курсової роботи можемо зазначити, що фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи України і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів нашої держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

Під час опрацювання теми курсової роботи ми з'ясували, що державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління - на державні і регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов'язане виділенням окремих функцій держави . зокрема в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання «розвантажити» бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватись позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

Також важливим буде відзначити, що джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду. Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навч. посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 184с.

2. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / За ред. Архієреєва С.І., Решетняк Н.Б. - Харків: НТУ „ХПІ", 2004. - 190с.

3. Долечек В. Поліпшення якості і підвищення ефективності державних послуг // Вісник НАДУ. - 2008. - № 1. - С. 217-224.

4. Задояний М., Форостовець В. „Організаційні проблеми становлення бюджетної системи України” //Економіка. Фінанси. Право. - №7, 2007. - С. 3-9

5. Кирієнко Н. Загальнообов'язкові державні соціальні фонди// Вісник податкової служби України. - 2007. -№1-2. - С.31-36

6. Коваленко Л.О. Управління бюджетними ресурсами регіону// Фінанси України. -№12, -2008. -С.5-9.

7. Конспект лекцій з дисципліни «Фінанси» для студентів економічних спеціальностей/ Укл.: Нестеренко Н.В., Антипенко Є.Ю. - Запоріжжя, ЗДІА, 2008. - 256с.

8. Мазур Т. Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова природа// Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №12. - С.36-38.

9. Науменкова С. В., Андреев А. В., Журавка Ф. О. Фінансовий ринок та інвестиції. - К.: Знання. - 2004.

10. Погодько В.М., Рукленок В.М., Рязанова Н.С. Основи фінансів України. (укр.) - К.: "Либідь", 2003.

11. Пенсійна система України: Навч. посібник/ В.І.Грушко, Н.В.Грушко, О.В.Бевзенко, О.В.Красота; За ред. Грушка В.І. - К: Кондор, 2006. - 336с.

12. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки// Економіка України. - 2009. - №7. - С. 4-13.

13. Результати діяльності Державної податкової адміністрації України за 1999-2009 рр. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/

14. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 554 с.

15. Фінанси. Бюджетна система України. С.О. Булгакова, Л.І. Василенко, Л.В. Єрмоленко, В.Т. Александров, С.М. Недбаєва. Том 1 . - К: НВП «АВТ», -2004.

16. http://www.bizlib.info/text/Econom/finance.

17. www.ua-tenders.com/legislation/codes/bkodex/

18. Лабораторія законодавчих ініціатив, e-mail: info@laboratory.kiev.ua.

Размещено на Allbest.ru