Оборотні активи підприємства та ефективність управління ними

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Факультет економічних наук

Кафедра економіки підприємства

Курсова робота

Оборотні активи підприємства та ефективність управління ними

Миколаїв - 2009 р

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи оборотних активів підприємства та управління ними

1.1 Активи, як об'єкт фінансового управління, сутність оборотних активів

1.2 Класифікація оборотних активів підприємства

1.3 Політика управління активами підприємства

Розділ 2. Аналіз і оцінки ефективності управління активами підприємства

2.1 Оцінювання ефективності управління активами підприємства

2.2 Аналіз складу та структури активів ТОВ ВКФ "Пліт"

2.3 Оцінка ліквідності активів ТОВ ВКФ "Пліт"

Розділ 3. Шляхи покращення управління оборотними активами підприємства

3.1 Розробка заходів із вдосконалення управління оборотними активами

3.2 Шляхи підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів: засобів праці, предметів праці та праці людини. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні. Оборотні засоби забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу.

У сучасних умовах для більшості підприємств типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Разом із цим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотними активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому сьогодні одним з найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами.

Значний внесок в дослідження проблем оборотних активів та управління ними зробили такі вчені, як І.О. Бланк, С.В. Калабухова, М.Р. Ковбасюк, І.Д. Лученок, Павлова Л.Н, Сідун В.А., Тарасюк Г.М. та інші. Разом з тим, існує ряд теоретичних і практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними як на рівні промисловості в цілому, так і на рівні її окремих галузей. До них слід віднести проблеми класифікації оборотних активів, оцінки ефективності їх використання, вдосконалення контролю, системи обліку оборотних активів, нейтралізації впливу кризових явищ на їх формування.

У ринкових умовах господарювання особливої актуальності набуває об'єктивна оцінка управління активами підприємства, а, отже і дослідження методик проведення аналізу та розроблення шляхів його покращення. Звідси об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є управління активами підприємства.

Метою дослідження є вивчення теоретичних засад та досвіду управління оборотними активами для виявлення основних чинників, що призводять до кризової ситуації з оборотними активами на підприємствах та визначення шляхів підвищення ефективності управління ними в умовах переходу України до ринкової економіки.

Виходячи з поставленої мети, завданням курсової роботи є:

- визначення особливостей організації оборотних активів в сучасних умовах;

- практичне проведення аналізу окремих показників управління активами ТзОВ ВКФ "Пліт";

- на основі аналізу управління активами підприємства з'ясувати причини низької ефективності управління ними;

- дослідити основні напрямки покращення якості управління активами з метою нейтралізації факторів, що негативно впливають на стан забезпеченості підприємств оборотними коштами;

- визначити шляхи подальшого вдосконалення управління активами підприємства і розробити відповідні пропозиції.

Інформаційною базою для проведення дослідження є теоретичні джерела та практичні матеріали ТзОВ ВКФ "Пліт".

Текстова частина включає вступ, три розділи, вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел.

Обсяг роботи становить 46 сторінок, включаючи 7 таблиць, 3 рисунка.

В першому розділі розкриваються теоретичні основи управління активами підприємства, класифікуються оборотні активи. В другому розділі розглянуто методики аналізу складу та структури активів підприємства ТзОВ ВКФ "Пліт". Третій розділ присвячений завданням управління оборотними активами та шляхам покращення управління активами підприємства.

На основі опрацювання теоретичного та практичного матеріалів зроблені відповідні узагальнення та висновки.

Розділ 1. Теоретичні основи оборотних активів підприємства

1.1 Активи, як об'єкт фінансового управління, сутність оборотних активів

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.

Основні характеристики активів підприємства як об'єкта фінансового управління заключаються в наступному:

1. Активи являють собою економічні ресурси підприємства в різних видах, які використовуються в процесі здійснення господарської діяльності. Вони формуються для конкретних цілей здійснення цієї діяльності в відповідності до місій і стратегій економічного розвитку підприємства і в формі сукупних майнових цінностей характеризують основу його економічного потенціалу.

2. Активи являються майновими цінностями підприємства, які формуються за рахунок інвестованого в них капіталу. Вкладений в новий або бізнес, який розвивається, капітал матеріалізується в формі активів підприємства.

3. Активи являють собою майнові цінності підприємства, які мають вартість. Концепція вартості активів базується на їх цінності для підприємства як економічного ресурсу.

4. До активів відносяться не тільки ті економічні ресурси, які повністю контролюються підприємством. Під таким контролем розуміється право власності на економічні ресурси або в окремих, передбачених законодавством випадках, - право власності відповідними їх видами. Економічні ресурси, які використовуються підприємством, але є неконтрольованими, активами не являються.

5. Як економічний ресурс, який використовується в господарській діяльності, активи підприємства характеризуються визначеним виробництвом. Носієм такої їх характеристики виступає як сукупний комплекс операційних активів, сформованих підприємством, так і окремі їх види, представлені засобами праці.

6. Активи являються економічним ресурсом, який генерує дохід. Здатність приносити дохід в процесі операційної чи інвестиційної діяльності є однією з найважливіших характеристик активів підприємства як об'єкта економічного управління.

7. Активи підприємства, які використовуються в господарській діяльності, находяться в процесі постійного обороту. Оборот активів підпорядкований певним циклам - господарському, операційному і інвестиційному.

8. Використання активів в господарській діяльності підприємства тісно пов'язане з фактором часу. Це в перше чергу визначається вартісною характеристикою активів, яка виражається в грошовій формі. Відповідно до концепції вартості грошей в часі одна і таж сума грошей в різні періоди часу має різну вартість. Відповідно, вартість активів в теперішній час завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді, що повинно враховуватись в процесі їх використання. Крім цього, в умовах інфляційної економіки фактор часу викликає постійні зміни номінальної вартості активів, яка потребує відповідної оцінки і обліку в процесі управління ними.

9. Господарське використання активів нерозривно пов'язане з фактором ризику. Рівень ризику використання активів знаходиться в прямій залежності від рівня очікуваної доходності, формуючи єдину шкалу "дохідність - ризик" при здійсненні різноманітних господарських операцій. Фактор ризику являється важливим об'єктивним атрибутом використання активів і повинен обов'язково враховуватись в процесі їх управління .

10. Сформовані в складі активів майнові цінності пов'язані з фактором ліквідності. Під ліквідністю активів розуміється їх здатність швидко перетворюватись в грошову форму по своїй реальній ринковій вартості. Ця характеристика активів забезпечує можливість їх швидкої реструктуризації при настанні неблагополучних економічних і інших умов їх використання в сформованих видах [12].

Згідно з П(с)БО 2 "Баланс" активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи [3].

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва на підприємстві, крім основних виробничих фондів, потрібні предмети праці, які виступають у вигляді оборотних фондів.

Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації).

Для оборотних активів як частини авансованого капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

1) вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

2) оборотні активи як ліквідні ресурси не втрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу;

3) абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства [15].

Оборотні засоби об'єднані в економічно однорідні групи, які називають елементами. До основних елементів оборотних засобів належать [1]:

· запаси

· дебіторська заборгованість

· поточні фінансові інвестиції

· грошові кошти та їх еквіваленти

· витрати майбутніх періодів та інші (табл.1.1.).

Таблиця 1.1. Елементи оборотних засобів

Оборотні засоби	Запаси	Виробниці запаси	Сировина
			Основні матеріали
			Допоміжні матеріали
			Покупні напівфабрикати
			Куповані вироби
			Паливо
			Тара
			Запасні частини
			Малоцінні та швидкозношувані предмети
		Тварини на вирощуванні та відгодівлі
		Незавершене виробництво
		Готова продукція	Готова продукція на складі
			Готова продукція в дорозі
		Товари
	Дебіторська заборгованість	Векселі одержані	Відсоткові векселі
			Безвідсоткові векселі
		Заборгованість за товари, роботи, послуги	Заборгованість покупців за реалізовану їм продукцію
			Товари для перепродажу
		Забогованість за розрахунками	Передплачені податки, платежі до бюджету
			Видані аванси
			Нараховані дивіденди
			Відсотки, роялті, що підлягають отриманню
			Інша заборгованість
	Поточні фінансові інвестиції	Ринкові цінні папери
		Казначейські векселі
		Депозитні сертифікати
		Інші цінні папери
	Грошові кошти та їх еквіваленти	В касі підприємства
		На банківських рахунках в національній чи іноземній валюті
		В дорозі
		У формі грошових документів та виставлених акредитивів
	Витрати майбутніх періодів	Наперед сплачена орендна плата, страховка
		Наперед сплачені рекламні послуги
		Вартість оборотних засобів, що не належать до попередніх видів
	Інші обортоні засоби	Вартість оборотних засобів, що не ввійшли в попередні елементи

Запаси складаються з виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів.

§ Виробничі запаси - це ті матеріальні ресурси, які вже поступили на підприємство, але ще не піддавались обробці або використанню: сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо, які призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб. Сировина для перетворення в матеріали вимагає затрат живої сили. Основні матеріали - в результаті певної обробки перетворюються в готові вироби (продукти). Допоміжні матеріали безпосередньо не входять у готову продукцію, але беруть участь в її створенні або наданні їй певних властивостей. Покупні напівфабрикати за своєю основою це матеріали, які пройшли попередню обробку, але вимагають певного доопрацювання для перетворення їх в готові вироби. Комплектуючі вироби - кінцева продукція, яка отримана з інших підприємств і використовується на стадії складання готової продукції. Тара призначена для упаковки готової продукції, а запасні частини -- для ремонту основних засобів. Малоцінні та швидкозношувані предмети використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу.

§ Незавершене виробництво - продукція, яка перебуває на різних стадіях процесу її виготовлення (наприклад, деталі, вузли, вироби, обробка яких незакінчена). Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг).

§ Готова продукція - продукція, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, а також та продукція, яка відправлена, але ще не оплачена.

§ Товари - матеріальні цінності, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості на користь підприємства за товари, роботи, послуги, а також за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо.

Дебіторська заборгованість представлена такими її видами: векселі одержані; заборгованість за товари, роботи, послуги; заборгованість за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо.

§ Векселі одержані - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем.

§ Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги -- це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Надання продукції в кредит сприяє зростанню обсягів реалізації, але водночас існує ризик її неповернення боржником, тобто можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

§ Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає у зв'язку з переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті, що підлягають отриманню, тощо.

Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції, що легко реалізуються і утримується протягом терміну, що не перевищує один рік. До поточних інвестицій належать ринкові цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати, інші цінні папери.

Грошові кошти та їх еквіваленти включають як реальні гроші, які перебувають в касі підприємства, на банківських рахунках в національній чи іноземній валюті, в дорозі, так і у формі грошових документів.

Витрати майбутніх періодів - витрати, оплачені в звітному періоді, які належать до наступного облікового періоду, наприклад, наперед сплачені орендна плата, страховка, рекламні послуги тощо. Ці витрати відрізняються від незавершеного виробництва тим, що. будучи понесеними одночасно або протягом незначного проміжку часу, вони відносяться на собівартість виготовлено) продукції не зразу, а поступово.

Інші оборотні засоби - ті оборотні засоби, які не включені в склад " вищеперелічених їх видів, знаходять в відображення в 'іх сумі.

Використання оборотних засобів підприємства безпосередньо пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу [7].

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів до загального їх обсягу характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру, яка формується під впливом цілого ряду факторів (характеру виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства сировиною та матеріалами тощо). Ця структура з часом змінюється. Так, за останні роки в структурі оборотних фондів спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги виробничих запасів і відповідно до збільшення частки незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів [6].

1.2 Класифікація оборотних активів підприємства

У різних галузях національної економіки склад і структура оборотних засобів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного постачання. Класифікація оборотних активів має важливе значення для аналізу та прийняття упрвлінського рішення щодо їх удосконалення. Петрович Й.М. дає наступну класифікацію оборотних засобів [7]:

В табл. 1.2. наведені основні види оборотних засобів відповідно до їх класифікаційних ознак.

оборотний актив фінансовий ліквідність

Таблиця 1.2. Види оборотних засобів

Класифікаційна ознака	Види оборотних засобів
За елементами	Запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів, інші
За характером участі в операційному циклі	Оборотні фонди і фонди обігу
За характером фінансових джерел формування	Валові, чисті і власні
Чи періодом функціонування оборотннх засобів	Постійна та змінна частина
За рівнем охоплення нормуванням	Нормовані і ненормовані
За рівнем ліквідності	Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні
Залежно від ступеня ризику	3 мінімальним; малим; великим ризиком

· Оборотні фонди і фонди обігу. Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу). До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оптимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх використанню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.

· Валові, чисті і власні оборотні засоби. За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби. Валові оборотні засоби характеризують загальний їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів. Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань. Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства. Очевидно, якщо підприємство не використовує залучені кошти для фінансування оборотних засобів, то сума чистих і власних оборотних засобів співпадає.

· Постійна і змінна частина оборотних засобів. За періодом функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину. Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням,тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції. Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

· Нормовані і ненормовані оборотні засоби. За рівнем охоплення нормуванням оборотні засоби поділяють на нормовані і ненормовані.До нормованих належать ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, ютова продукція на складі, витрати майбутніх періодів. До ненормованих -- ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

· Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби. За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби: високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції); ті, то швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби); ті, що повільно реалізуються (запаси). Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов'язаннями підприємства, згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями у визначені терміни.

· Оборотні засоби з мінімальним, малим і великим ризиком. Залежно від ступеня ризику розрізняють такі групи оборотних засобів: перша - з мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); друга - з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом); третя -з великим ризиком вкладень - сумнівна дебіторська заборгованість, залежалі виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.

Класифікація оборотних засобів підприємства не обмежується вище переліченими ознаками, однак їх можна вважати найважливішими [7].

1.3 Політика управління активами підприємства

Для виживання в ринковому середовищі кожне підприємство зобов'язане забезпечувати ефективне використання і прискорення оборотності активів, підтримувати на достатньому рівні свою платоспроможність і ліквідність балансу.

За цих умов підприємству необхідно розробляти політику комплексного оперативного управління оборотними активами, що полягає:

- у виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

- визначенні величини і структури джерел фінансування оборотних активів.

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну і помірковану.

Агресивна політика має такі ознаки:

- підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність без обмежень збільшення обсягу оборотних активів;

- підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і готової продукції в обсязі, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки коштів на рахунках у банку.

Така діяльність підприємства передбачає збільшення частки оборотних активів у загальному обсязі майна до 50 % і більше, при цьому період їх оборотності сягає 90 днів. Агресивна політика не забезпечує, як правило, високої рентабельності активів і сприяє зниженню ризику технічної неплатоспроможності. Несприятливі зовнішні умови на товарному ринку можуть викликати зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

При проведенні консервативної політики управління оборотними активами характерними ознаками є те, що підприємство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізувати. У цій ситуації питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна складає не більше 40 %, скорочується і період їх оборотності. Така політика проводиться підприємством в умовах достатньої визначеності. Тобто заздалегідь відомі умови й обсяги продажів, терміни надходження коштів і платежів, є необхідні товарно-матеріальні запаси, а терміни їх постачання заздалегідь визначено [5].

Консервативна політика управління оборотними активами будується в умовах стабільної фінансово-господарської діяльності підприємства, при цьому спостерігається висока рентабельність активів. Проте через непередбачені тенденції зміни кон'юнктури на товарному і фінансовому ринках можливі ризики високої технічної неплатоспроможності.

Поміркована політика управління оборотними активами підприємства займає проміжне положення, вона характеризується середнім рівнем рентабельності й оборотності активів.

Управління оборотними активами підприємства здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді. Основними цілями цього аналізу є визначення рівня забезпечення підприємства оборотними активами і виявлення резервів підвищення ефективності їх функціонування [17].

Результати проведеного аналізу дають можливість визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві і виявити основні напрямки його підвищення в майбутньому.

2. Вибір політики формування оборотних активів підприємства.

- Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення наявних потреб всіх видів, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але й створення високих розмірів їх резервів на випадок непередбачених складностей в забезпечені підприємства сировиною і матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців і ін. Такий підхід гарантує мінімізацію комерційних і фінансових

ризиків, але негативно відображається на ефективності використання оборотних активів - їх оборотності і рівня рентабельності.

- Помірний підхід до формування оборотних активів направлений на забезпечення повного задоволення наявних потреб всіх видів і створення нормальних страхових їх розмірів на випадок найбільш типових збоїв в ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання оборотних активів.

- Агресивний підхід до формування оборотних активів полягає в мінімізації всіх форм страхових резервів по окремих видах їх активів. При відсутності збоїв в процесі операційної діяльності таки підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання.

Таким чином, вибрані принципові підходи до формування оборотних активів (або тип політики їх формування), які відображають різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, в кінцевому результаті визначають суму цих активів і їх рівень по відношенню до об'єму операційної діяльності.

3.Оптимізація об'єму оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного типу політики формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання і ризику.

Процес оптимізації об'єму оборотних активів на цьому етапі управління ними складається з трьох основних стадій.

- на першій стадії з врахуванням результатів аналізу оборотних активів в попередньому періоді визначається система заходів по реалізації резервів, направлених на скорочення дії операційного, а в його рамках - виробничого і фінансового циклу підприємства.

- на другій стадії на основі вибраного типу політики формування оборотних активів, запланованого об'єму виробництва і реалізації окремих видів продукції і прихованих резервів скорочення дії операційного циклу.

- на третій стадії визначається загальний об'єм оборотних активів підприємства на майбутній період:

ОА п = ЗС_п + ЗГ_п + ДЗ _п +ДА _п + П _п ,

де ОА _п - загальний об'єм оборотних активів підприємства на кінець періоду;

ЗС_п - сума запасів сировини і матеріалів на кінець періоду;

ЗГ_п - сума запасів готової продукції на кінець періоду (з включенням перерахованого об'єму незавершеного виробництва);

ДЗ _п - сума дебіторської заборгованості на кінець періоду;

ДА _п - сума грошових активів на кінець періоду;

П _п- сума інших оборотних активів на кінець періоду.

4. Оптимізація співвідношення постійної і змінної частини оборотних активів. Потреба в окремих видах оборотних активів і їх сума в цілому значно коливається в залежності від сезонних і інших особливостей здійснення операційної діяльності.

Процес оптимізації співвідношення постійної і змінної частини оборотних активів здійснюється за такими етапами:

- на першому етапі за результатами аналізу щомісячної динаміки рівня оборотних активів в днях обороту чи в сумі за ряд попередніх років складається графік із середніх "сезонних коливань".

- на другому етапі за результатами графіка "сезонних коливань" розраховуються коефіцієнти нерівномірності оборотних активів по відношенню до їх середнього рівня.

- на третьому етапі визначається сума постійної частини оборотних активів за формулою:

ОА пост. = ОА п х К мін,

де ОА пост - сума постійної частини оборотних активів в попередньому періоді;

ОА п - середня сума оборотних активів підприємства;

К мін - коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

- на четвертому етапі визначається максимальна і середня сума змінної частини оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. Хоча всі види оборотних активів в деякій мірі являються ліквідними (крім безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їх термінової ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства по наявних фінансових зобов'язаннях.

6. Забезпечення необхідної рентабельності оборотних активів. Окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий дохід в процесі фінансової діяльності в формі процентів і дивідендів. Тому складовою частиною управління оборотними активами є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільних грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових інвестицій, які виступають в формі їх еквівалентів [14].

7. Вибір форм і джерел фінансування оборотних активів. Цей етап управління оборотними активами забезпечує вибір політики їх фінансування на підприємстві і оптимізацію структури їх джерел.

В процесі управління оборотними активами на підприємстві розробляються окремі фінансові нормативи, які використовуються для контролю ефективності їх формування і функціонування. Основними з таких нормативів є:

- норматив власних оборотних активів підприємства;

- система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

- система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів.

Цілі і характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні особливості. Тому на підприємствах з великим об'ємом використання оборотних активів управління ними деталізується в розрізі основних їх видів [11].

Управління операційними активами підприємства представляє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з їх формуванням, ефективним використанням в операційній діяльності підприємства і організацією їх обороту.

Ціллю управління операційними активами підприємства є ріст його ринкової вартості. В процесі реалізації цієї мети управління операційними активами підприємства направлено на вирішення наступних основних задач:

1. Формування достатнього об'єму і необхідного складу активів, які забезпечують задані темпи розвитку операційної діяльності. Ця задача реалізується шляхом визначення потреби в необхідних активах, призначених до використання в операційному процесі підприємства, оптимізації співвідношення окремих їх видів і залучення найбільш ефективних їх різновидів з позицій рівня виробництва і потенціальної дохідності майбутнього використання [4].

2.Забезпечення максимальної доходності (рентабельності) використовуваних активів при передбачуваному рівні комерційного ризику.

Максимізація дохідності (рентабельності) активів досягається за рахунок їх використання в найбільш ефективних напрямках операційної діяльності і комерційних операціях підприємства. Максимізація рівня дохідності операційних активів досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня комерційних ризиків, пов'язаних з їх використанням, тому вона повинна забезпечувати в межах допустимого комерційного ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками чи менеджерами підприємства з врахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеня допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

3. Забезпечення мінімізації комерційного ризику використання активів при передбачуваному рівні їх дохідності (рентабельності). Якщо рівень дохідності використовуваних активів заданий або попередньо спланований, важливою задачею являється зниження рівня комерційного ризику операцій або видів діяльності, які забезпечують досягнення цієї дохідності. Така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена шляхом диверсифікації операцій і напрямків операційної діяльності підприємства, пов'язаних з використанням активів; уникнення окремих видів комерційних ризиків; ефективних форм їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

4. Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки необхідного рівня ліквідності активів. Ця задача вирішується в першу чергу за рахунок ефективного управління залишками грошових активів та їх еквівалентів. Однак в процесі вирішення цієї задачі потрібно враховувати, що надлишок грошових активів, забезпечуючи високий рівень платоспроможності підприємства, втрачають свою вартість під впливом фактора часу і інфляції. Тому задача підтримки достатнього рівня платоспроможності відноситься до числа оптимальних, в процесі вирішення якої повинні враховуватись різноманітні інтереси підприємства. Необхідна платоспроможність підприємства забезпечується також високим рівнем ліквідності готової продукції, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і інших видів операційних активів.

5. Оптимізація обороту активів. Ця задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими і матеріальними активами в процесі окремих циклів їх кругообороту на підприємстві; забезпеченням синхронності формування окремих видів потоків активів, пов'язаних з операційною діяльністю; мінімізацією сукупних витрат на організацію обороту активів в всіх їх формах [8].

Всі розглянуті задачі управління операційними активами підприємства тісно взаємопов'язані, хоч окремі з низ носять різний характер. Тому в процесі управління операційними активами окремі задачі повинні бути систематизовані між собою по критерію можливого росту ринкової вартості підприємства.

Розділ 2. Аналіз і оцінки ефективності управління активами підприємства

2.1 Оцінювання ефективності управління активами підприємства

В умовах формування ринкових відносин принципово змінюється філософія господарювання. Вона базується не на витратному механізмі господарювання, а на реальному аналізі попиту та пропозиції продукції, товарів, робіт та послуг.

Кардинальним чином змінюється і стратегія управління фінансами підприємств, у тому числі їх активами. Ця стратегія орієнтована переважно на власні кошти у формі чистого прибутку й амортизаційних відрахувань.

Власники взаємно фінансують один одного через надання комерційного кредиту, випуск і розміщення емісійних цінних паперів, фінансовий лізинг; використання інших форм взаємовідносин. Суб'єкти господарювання в ринковому середовищі несуть повну матеріальну відповідальність своїми доходами і майном за фінансову політику, яку вони проводять. Це положення означає й іншу особливість управління фінансами підприємств - необхідність аналітичного підходу до його діяльності. Мається на увазі оцінка ефективності управління фінансами, зокрема активами підприємства.

Відсутність такої оцінки може призвести до втрати фінансової стійкості підприємства, його неплатоспроможності в результаті дефіциту грошових коштів і до інших негативних наслідків. Без оцінки ефективності управління активами неможливо правильно вибрати обґрунтовану стратегічну і тактичну політику управління фінансами підприємства.

Як показують проведені вченими дослідження, на 80% підприємств фінансова стійкість залежить від якості довгострокових і середньострокових управлінських рішень щодо управління активами.

Що стосується ефективності управління активами підприємства, то його мета - визначити оптимальну структуру активів підприємства. Вважається, що чим вищий коефіцієнт співвідношення оборотних активів і основних засобів підприємства, тим вища ліквідність підприємства і тим нижчий ризик неплатоспроможності за умови, що інші фактори є незмінними.

Важливим моментом розроблення раціональної фінансової стратегії є діагностика внутрішнього і зовнішнього середовища.

Діагностика внутрішнього середовища включає розроблення заходів щодо управління оборотними і необоротними активами підприємства.

Ефективне управління оборотними активами полягає в наступному:

1. Вибір оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства. При цьому найбільш загальними умовами забезпечення раціональної структури оборотних активів для всіх підприємств незалежно від організаційно-правових форм господарювання та форм власності є такі. По-перше, вартість оборотних активів (без урахування грошових коштів) має бути більшою або дорівнювати сумі кредиторської заборгованості за товарними операціями. По-друге, сума дебіторської заборгованості на визначену дату за балансом повинна бути меншою або дорівнювати загальній сумі кредиторської заборгованості на відповідну дату.

2. Вибір оптимального рівня джерел формування оборотних активів, враховуючи при цьому ефективність використання оборотного капіталу та ризику, який впливає на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

Наявність чистого оборотного капіталу, який дає змогу забезпечити рівень ліквідності балансу підприємства (абсолютної, поточної, загальної). Визначені коефіцієнти повинні перевищувати оптимальні значення або дорівнювати їм. Слід зазначити, що в практиці господарювання мінімальна величина чистого оборотного капіталу має бути не нижче 10% загального обсягу оборотних активів, інакше підприємство може втратити платоспроможність. У разі від'ємного значення чистого оборотного капіталу підприємство змушене залучати кредити комерційного банку. Забезпеченість підприємства оптимальним розміром грошових коштів, який залежить від обсягу виробництва та швидкості оборотності оборотних активів, у тому числі і грошових коштів. Ефективне управління оптимальним розміром грошових коштів досягається прискоренням надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства, скороченням періоду для здійснення розрахунків за відвантажену продукцію, підвищенням ефективності від вкладених грошових коштів. Завдання підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнуте через інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігання тимчасово вільних грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Підвищується ефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витрат на їх утримання і зворотної конвертації короткострокових вкладень у готівкові засоби платежу.

4. Вибір оптимального операційного і фінансового циклів через скорочення виробничого процесу, прискорення оборотності дебіторської заборгованості та уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

5. Оптимізація параметрів розрахункових операцій на основі вимог та потреб моделі управління дебіторською заборгованістю, а також строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу, мінімізація тривалості обороту оборотного капіталу, здійснення розрахунків з постійними покупцями шляхом періодичних платежів, тобто періодичних грошових переказів [18].

2.2 Аналіз складу та структури активів ТзОВ ВКФ "Пліт"

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку).

Особливу увагу при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізові стану запасів і витрат, аналізові стану розрахунків з дебіторами та аналізові руху грошових коштів.

За різної ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку - як факт зниження ділової активності та відповідного збільшення періоду обороту коштів.

За даними табл.2.1, 2.2. проведемо аналіз структури й динаміки оборотних активів ТзОВ ВКФ "Пліт". За різної ефективності використання оборотних активів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку - як факт зниження ділової активності відповідного збільшення обороту коштів.

Таблиця 2.1. Аналіз структури оборотних активів ТзОВ ВКФ "Пліт" за 2005 рік

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення	% до зміни загальної величини оборотних активів
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Запаси і витрати	101,8	34,36	33,9	8,89	-67,9	-66,69	78,68
Розрахунки з дебіторами	97,2	32,63	60,5	15,82	-36,7	-37,76	42,53
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	26,6	8,98	0,7	0,18	-25,9	-97,37	30,01
Інші оборотні кошти	2,9	0,98	12,1	3,18	+9,2	+317,24	10,66
РАЗОМ оборотних активів	296,1	100	382,4	100	+86,3	+29,15	100

Таблиця 2.2. Аналіз структури оборотних активів ТзОВ ВКФ "Пліт" за 2006 рік

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення	% до зміни загальної величини оборотних активів
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Запаси і витрати	33,9	8,89	64,6	11,54	+30,7	+90,56	17,28
Розрахунки з дебіторами	60,5	15,82	87,1	15,55	26,6	+43,97	17,27
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	0,7	0,18	5,6	1,0	+4,9	+700,0	2,76
Інші оборотні кошти	12,1	3,18	11,9	2,13	-0,2	-1,65	0,11
РАЗОМ оборотних активів	382,4	100	560,0	100	+177,6	+46,44	100

Аналізуючи дані таблиці значень підприємства за 2005 і 2006 роки бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства в 2005 році мають запаси і витрати (34,36% на кінець року), в 2006 році розрахунки з дебіторами (15,55%). На грошові кошти в 2005 році припадає 0,18% і на інші оборотні кошти - 3,18%, в 2006 році - на грошові кошти 1,0%, на інші оборотні активи - 2,13% . Загальне збільшення підсумку оборотних активів становило за 2005 рік 29,15%, за 2006рік - 46,44%. Причому найбільша зміна в загальному відхиленні припадає в 2005 році на інші оборотні кошти (10,66%) в 2006 році запаси і витрати (17,28%) та на розрахунки з дебіторами (17,27%).

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структури активів щодо кожного збільшеного елемента оборотних коштів потрібно зробити відповідний аналіз динаміки структури оборотних активів підприємства (рис.2.1.,2.2.).



Узагальнюючи дані аналізу структури оборотних активів за два роки можна згрупувати все в одну таблицю і показати графічно динаміку структури за 2005-2006рр (табл.2.3.)

Таблиця 2.3. Аналіз структури оборотних активів ТзОВ ВКФ "Пліт" за 2005-2006 рр.

Показник	Роки	На початок року	На кінець року	Відхилення	% до зміни загальної величини оборотних активів
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Запаси і витрати	2005	101,8	34,36	33,9	8,89	-67,9	-66,69	78,68
	2006	33,9	8,89	64,6	11,54	+30,7	+90,56	17,28
Розрахунки з дебіторами	2005	97,2	32,63	60,5	15,82	-36,7	-37,76	42,53
	2006	60,6	15,82	87,1	15,55	26,6	+43,97	17,27
Поточні фінансові інвестиції	2005	-	-	-	-	-	-	-
	2006	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	2005	26,6	8,98	0,7	0,18	-25,9	-97,37	30,1
	2006	0,7	0,18	5,6	1,0	+4,9	+700,0	2,76
Інші оборотні кошти	2005	2,9	0,98	12,1	3,18	+9,2	+317,24	10,66
	2006	12,1	3,18	11,9	2,13	-0,2	-1,65	0,11
РАЗОМ оборотних активів	2005	296,1	100	382,4	100	+86,3	+29,15	100
	2006	382,4	100	560,0	100	+177,6	+46,44	100

На основі даних таблиці 2.3. зображено динаміку структури оборотних активів за 2005-2006рр.( рис.2.3.)

2.3 Оцінка ліквідності активів ТзОВ ВКФ "Пліт"

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності. Розрізняють поняття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.

Фінансова ліквідність означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання у повному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої - уникнення неліквідності і неплатоспроможності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів та інших ліквідних активів.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності підприємства свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо.

У таблиці 2.4. розкрито фактори, які впливають на збільшення або зменшення ліквідності підприємства.

Таблиця 2.4.Фактори, що впливають на збільшення чи зменшення ліквідності підприємства

Фактори, що впливають на збільшення ліквідності	Фактори, що впливають на зменшення ліквідності
Одержання довгострокового кредиту	Погашення довгострокових позик
Інвестування капіталу	Грошові виплати
Прибутки	Збитки
Амортизаційні відрахування	Податки на дохід від дооцінки активів
Скорочення дебіторської заборгованості	Інвестиції в основні засоби
Скорочення запасів	Збільшення дебіторської заборгованості
Повернення наданих позик	Погашення короткострокових кредитів
Продаж необоротних активів	Використання резервних фондів

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності: "Збитки", "Кредити і позики, не погашені в строк", "Прострочена кредиторська заборгованість", "Векселі видані, прострочені ".

Ліквідність і платоспроможність можуть оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. До абсолютних належать величина власних обігових коштів (капіталу) та ступінь ефективної заборгованості.

Показник величини власних обігових коштів розраховується за формулою:

ВОК = ( ВК + ДЗ ) - ПА , (2.2.)

де ВК - власний капітал,

ДЗ - довгострокові зобов'язання,

ПА - позаоборотні активи.

Застосування показника полягає в тому, що короткострокова заборгованість суб'єкта господарювання може виникати при поточній діяльності. Якщо він працює у нормальному режимі, то спроможний розраховуватися за зобов'язаннями за рахунок обігових коштів, а решту коштів залишати собі як працюючий капітал. Анормальною є ситуація, а відтак і фінансовий стан, коли величина короткострокових пасивів більша за оборотні активи (у вартісному виразі), і для здійснення розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями необхідно реалізувати, наприклад, наявні основні засоби.

Ступінь ефективної заборгованості можна визначити за формулою:

EV= KFK - MUV , (2.3.)

де KFK - короткостроковий залучений капітал;

MUV - кошти + дебітори.

В основі показника ефективної заборгованості лежить така ідея: частина короткострокових зобов'язань може бути покрита за рахунок реалізації частки обігових коштів, решта ж суми боргу (що й становить рівень ефективної заборгованості) має бути покрита за рахунок надходжень від подальшої діяльності компанії. Для порівнювання ступеня ліквідності різних господарських одиниць розроблено коефіцієнти ліквідності. Залежно від того, які види оборотних активів беруться до уваги, ліквідність оцінюється за різними коефіцієнтами. Загальна ж ідея лишається незмінною: зіставлення короткострокових (поточних до 1 року) пасивів та активів, що використовуються для їх погашення. При цьому слід мати на увазі, що коли при складанні балансу-нетто частина довгострокової позики за кредитною угодою має бути погашена протягом найближчих 12 місяців, її варто показати у розділі короткострокових пасивів.

З точки зору ліквідності оборотні активи можна поділити на:

- кошти в касі й на розрахунковому рахунку ;

- еквіваленти коштів, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість, ступінь ліквідності яких визначається швидкістю проходження платіжних документів у банках, місцезнаходженням контрагентів та їх платоспроможністю, умовами надання комерційних кредитів, принципами організації вексельного обліку та ін.;

- матеріально-виробничі запаси, затрати у незавершеному виробництві, готову продукцію тощо.

Таке групування оборотних активів дає змогу вивести три аналітичних коефіцієнти оцінки ліквідності і платоспроможності :

1. Коефіцієнт поточної ліквідності :

L3= (Оборотні активи / Короткострокові пасиви ) х 100% (2.4.)

Інша інтерпретація поточної ліквідності представлена збільшенням бази знаменника на суму середньострокових пасивів. Логіка даного показника полягає в тому, що підприємство повинно мати такий фінансовий стан, щоб він був достатнім для погашення короткострокових пасивів за рахунок оборотних активів. У динаміці зростання цього показника є позитивною тенденцією, а залежно від сфери діяльності його величина може становити більше 100. При цьому слід мати на увазі, що дана межа є орієнтовною, а не нормативною. Величина цього показника значною мірою визначається сферою діяльності підприємства. Показник поточної ліквідності може мати "підводне каміння". Так, чисельник показника відбиває запаси і дебіторську заборгованість, А різноманіття методів оцінки запасів і принципів обліку сумнівних боргових зобов'язань ускладнюють практику зіставлення цього показника на підприємствах навіть однієї галузі промисловості.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності. За змістом цей показник є аналогічним попередньому, проте до аналізу залучаються лише високоліквідні оборотні активи. Найпоширеніший алгоритм його розрахунку такий:

L2= (Дебітори + Грошові засоби / Короткострокові пасиви) х 100%

Інший варіант розрахунку зазначеного показника представлений збільшенням чисельника на вартість наявних поточних фінансових інвестицій, які є в складі оборотних активів. Кошти, які можна виручити від вимушеного продажу запасів ,як свідчить практика, значно менші, ніж витрати на їх придбання.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності носить жорсткий характер, показує, яка частина короткострокових запозичень може бути погашена негайно за рахунок наявних коштів.

L1 = (Грошові засоби / Короткострокові пасиви) х 100 % (2.6.)