Оборотні активи підприємства та ефективність управління ними

При використанні показників ліквідності у межах аналізу фінансового стану підприємства не слід нехтувати й іншими доволі суттєвими чинниками. По-перше, розрахунок показників ліквідності ґрунтується на даних фінансової звітності, що відбиває результати обліку станом на звітну дату. Тобто при обчислені цих показників враховується не справжній рівень фінансової ліквідності підприємства, а орієнтований на минулі дані розрахунок, реальне значення якого до того ж викривлене. По-друге, показник ліквідності не відбиває "платіжної моралі" підприємства та ставлення до власності на майно. Окрім цього, не враховуються резерви ліквідності у формі невикористаних кредитних ліній або овердрафту.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

За 2005 рік :

На початок року :

L1 =26,6 / 403,0 = 0,06

На кінець року :

L1= (0,7 / 442,1) х 100 %= 0,002

За 2006 рік :

На початок року :

L1 = 12,8 / 442,1 = 0,03

На кінець року:

L1 = 5,6 / 627,2 = 0,01

Коефіцієнт швидкої ліквідності :

За 2005 рік :

На початок року:

L1 = 205,9 / 403,0 = 0,51

На кінець року:

L2 = 112,4 / 442,1 = 0,25

За 2006 рік :

На початок року:

L1 = 112,4 / 442,1 = 0,25

На кінець року:

L2 = 169,2 / 627,2 = 0,27

Коефіцієнт поточної ліквідності :

За 2005 рік :

На початок року:

L1 = 296,1 / 403,0 = 0,73

На кінець року:

L3 = 382,4 / 442,1= 0,86

За 2006 рік :

На початок року:

L1 = 382,4 / 442,1 = 0,86

На кінець року:

L3 = 560,0 / 627,2 = 0,89

Таблиця 2.5. Аналіз показників ліквідності ТзОВ ВКФ "Пліт"

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
	Рік	Рівень показника	Рік	Рівень показника	(+ , - )
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	2005	0,06	2005	0,002	-0,058
	2006	0,03	2006	0,01	-0,02
Коефіцієнт швидкої ліквідності	2005	0,51	2005	0,25	-0,26
	2006	0,25	2006	0,27	+0,02
Коефіцієнт поточної ліквідності	2005	0,73	2005	0,86	+0,13
	2006	0,86	2006	0,89	+0,03

Як видно з таблиці 2.5. показники мали позитивну динаміку підвищення, що свідчить про підвищення рівня ліквідності підприємства. Але слід зазначити, що всі коефіцієнти ліквідності мають набагато нижчі значення в порівнянні з нормальними. Отже, керівництву підприємства необхідно тримати курс на підвищення ліквідності підприємства та зберегти тенденцію зростання ліквідності.

Розділ 3. Шляхи покращення управління оборотними активами підприємства

3.1 Розробка заходів із вдосконалення управління оборотними активами

При розробці заходів по вдосконаленню управління оборотними активами необхідно комплексно оцінювати їх позитивні та негативні сторони порівняно з необоротними активами.

Політика управління оборотними активами відзначається значною маневреністю, можливістю активного впливу на їх розмір, склад, структуру, оборотність, ліквідність та прибутковість.

До основних завдань, що повинні вирішуватись заходами із вдосконалення управління оборотними активами, належать:

1.Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього завдання необхідно сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного та фінансового циклів. Як видно з малюнків, фінансовий цикл відрізняється від операційного на час обертання кредиторської заборгованості постачальників сировини та інших виробничих ресурсів У формалізованому вигляді загальний час, протягом якого грошові кошти підприємства вилучаються з обігу, можна представити так:

t _фц = t_з + t_дз - t_кз / t_оц ,

де t _фц - тривалість фінансового циклу;

t_з - тривалість обертання виробничих запасів;

t_дз - тривалість обертання дебіторської заборгованості;

t_кз - тривалість обертання кредиторської заборгованості;

t_оц - тривалість операційного циклу.

Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання відстрочок платежів з боку постачальників).

Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості підприємства постачальникам.

2. Прискорення оборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотними активами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно.

До активів з високою оборотністю можна віднести:

- запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви;

- запаси готової продукції, що користується значним попитом;

- грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

Активи з низькою оборотністю відповідно включають:

- сезонні запаси сировини і матеріалів;

- запаси готової продукції зі зниженням попитом;

- довгострокову та короткострокову дебіторську заборгованість;

- усі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців;

- неліквідні фінансові інструменти.

3. Забезпечення ліквідності оборотних активів, достатньої для підтримки платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. Це управлінське завдання реалізується за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у вигляді поточних фінансових інвестицій та інших активів, які за необхідності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти.

4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Реалізувати це управлінське завдання можна шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит, відкриття контокорентних рахунків у банку. З метою максимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально поєднувати активи, що дають прямий дохід, і ті активи, які такого доходу не приносять.

5. Мінімізація ризиків і втрат, пов'язаних з формуванням і використанням оборотних активів. Всі види оборотних активів тією чи іншою мірою пов'язані з ризиком втрати. Так, грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточним фінансовим інвестиціям-ризик втрати частини доходу у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою фінансового ринку, а також ризик інфляційних втрат; дебіторській заборгованості - ризик неповернення або несвоєчасного повернення, а також ризик інфляційних втрат; запасам товарно-матеріальних цінностей - ризик втрати від форс-мажору і природного убутку та ін. Тому політика управління оборотними активами має бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат на підприємстві, особливо в умовах дії інфляційних факторів [9].

Крім того, необхідно враховувати ризики формування оборотних активів та їх можливі негативні наслідки:

- недостатність грошових коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов'язань, втрат можливого прибутку:

- недостатність виробничих запасів спричинює перебої у виробництві, зайві витрати, недоотримання реалізаційного доходу:

- наявність зайвих оборотних активів спричинює зайві витрати на фінансування, іммобілізацію фінансових ресурсів, недоотримання частини доходу і прибутку.

3.2 Шляхи підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства

Одним з основних факторів будь-якого бізнесу є організація ефективного управління його оборотними активами. Особливу актуальність ця задача набуває у зв'язку з планами України по вступу до ЄС. У рамках цієї задачі уряд здійснює роботу із гармонізації українського законодавства з міжнародним. Створення більш сприятливого інвестиційного клімату підштовхне міжнародні компанії до більш активного виходу на український ринок, що спостерігається протягом декількох останніх років, наприклад, на ринку мережних роздрібних супермаркетів. Для українських компаній це означає серйозне загострення конкурентної боротьби.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

1. Аналіз оборотних активів за попередній період.

2. Оптимізацію складу оборотних активів.

3. Прискорення оборотності оборотних активів.

4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання.

6. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

7. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.

Чим менша тривалість обороту оборотних засобів тим більше число здійснених ними кругообігів при тому ж обсязі реалізованої продукції тим менше потрібно оборотних коштів і тим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються [13].

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами:

· на стадії створення виробничих запасів:

- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу, наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і інших до споживачів;

- широке використання прямих тривалих зв'язків;

- розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

· на стадії незавершеного виробництва:

- прискорення НТП (упровадження прогресивної технології і техніки, особливо безвідхідної і маловідхідної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалювання форм організації промислового виробництва;

- застосування більш дешевих конструкційних матеріалів;

- удосконалювання системи економічного стимулювання, економічного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

- збільшення питомої ваги продукції, що користається підвищеним попитом.

· на стадії звертання наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

- удосконалювання системи розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції;

- виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

- ретельна і своєчасна перевірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортименту, транзитній нормі;

- відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Питання управління оборотними активами підприємств стають все більш актуальними. Сучасна господарська практика потребує прийняття як зважених так і нетрадиційних рішень, які базуються на глибокому синтезі досягнень сучасної фінансової теорії та досвіді фінансового управління.

Ефективно управляючи оборотними активами можна достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства. Розробка стратегії фінансового оздоровлення організацій обов'язково включає розробку принципів управління оборотними активами як найбільш мобільною частиною майна. Незважаючи на це, в даний час принципи управління оборотними активами в повній мірі не перероблені у вітчизняній науковій та методичній літературі, що відбивається на практиці: комплексної політики управління оборотними активами немає у переважної більшості українських підприємств.

Управління оборотними активами в першу чергу має передбачати визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої - мінімізувати наявність недіючих поточних активів.

Необхідний обсяг оборотних активів слід розглядати з двох позицій: ліквідності та доходності.

При низькому рівні оборотних активів можлива втрата ліквідності і, як наслідок, можливі перебої в роботі та втрата доходів. При зростанні величини оборотних активів ризик втрати ліквідності знижується.

При деякому оптимальному рівні оборотних активів прибуток стає максимальним. Подальше зростання оборотних активів приводитиме до того, що підприємство матиме в своєму розпорядженні вільні активи, утримання яких призводить до витрат і зниження прибутку.

Таким чином, стратегія і тактика управління оборотними активами полягає в пошуку компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективності роботи підприємства.

Проблема ефективного управління активами є притаманною не лише для України. В основі краху більшості західних компаній лежить відсутність готівки, а не відсутність замовлень.

При переході до ринкової економіки, коли українські підприємства зіштовхнулися з необхідністю самостійно визначати потребу в усіх оборотних активах та управляти ними практика показала, що існуючі розробки не відповідають вимогам часу. Відсутність відлагоджених механізмів управління фондами обігу стала однією з причин зростання заборгованості та відсутності грошових коштів у підприємств. Першочерговими проблемами стали: управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, визначення джерел фінансування.

Значних успіхів в зниженні загальної потреби в оборотних активах можна досягти напрацювавши ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

Невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення її певного рівня може призвести до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва.

Найбільш відомим інструментом інкасації дебіторської заборгованості є надання знижок за швидку оплату продукції. Багато підприємств використовують цей інструмент для прискорення повернення дебіторської заборгованості, однак роблять це інтуїтивно, без серйозних розрахунків, допускаючи при цьому помилки. Застосування механізму знижок за швидку оплату доцільне лише постійним клієнтам при суровому дотриманні ними платіжної дисципліни за термінами та сумами.

Нетрадиційним для національних підприємств, хоча і достатньо перспективним є такий інструмент повернення дебіторської заборгованості як факторинг - продаж дебіторської заборгованості.

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати:

- забезпечення безперебійної роботи підприємства;

- зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування;

- прискорення обороту оборотних активів;

- максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності.

Завданнями, вирішення яких сприятиме фінансовому оздоровленню підприємств, є:

- розроблення методів управління запасами та грошовими коштами з урахуванням сучасних економічних умов;

- вдосконалення роботи з клієнтами зі стягнення дебіторської заборгованості з урахуванням світового досвіду;

- здійснення обґрунтованих розрахунків щодо доцільності та обсягів знижок за передоплату; ретельне планування можливості використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування поточної діяльності.

Висновки

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи по вдосконаленню управління оборотними активами підприємств, слід зробити наступні висновки.

Термін "оборотні активи" має в економічній теорії кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно.

Особливість оборотних активів полягає у її двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності, засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція, незавершене виробництво; кошти в касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, формування їх як активів підприємства нерозривно пов'язане із конкретними джерелами капіталу, які забезпечують це формування. З'ясування цього зв'язку і викликало появу термінів, що уточнюють це поняття, - оборотний капітал, робочий капітал тощо.

Оборотні активи сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас оборотні активи сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, оборотні активи забезпечують єдиний процес.

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної теорії та практики, дослідження економічної літератури з даного питання поняття активів підприємства визначається наступним чином: оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями.

В процесі дослідження визначено також характерні ознаки, притаманні оборотним активам, а саме:

- мобільність, що визначає їхню здатність забезпечувати внаслідок високої ліквідності постійну платоспроможність підприємства за поточними зобов'язаннями;

- тісна пов'язаність з джерелами, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені);

-досить вузька сфера застосування - обслуговування лише операційної діяльності підприємства, пов'язаної з процесами поточного виробництва продукції та її реалізації.

Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб'єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність оборотних активів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування та контролю за раціональним використанням оборотних активів.

Необхідно зазначити, що відсутність управління оборотними активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування оборотних активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки.

Відсутність управління оборотними активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність оборотних активів.

Важлива роль оборотних активів у забезпеченні ефективності виробничої діяльності підприємства визначає пріоритетність управління ними в загальній системі управління фінансами.

Управління оборотними активами повинне включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо двох основних напрямків:

- формування необхідного обсягу окремих видів оборотних активів і суми їх в цілому, завдання якого є забезпечення запланованого обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного рівня рентабельності оборотних активів та платоспроможності підприємства;

- формування структури джерел фінансування цих активів, яке включає в себе вибір оптимальної політики фінансування оборотних активів, оптимізацію структури джерел їх фінансування, розробку планового балансу фінансування.

Необхідність перебудови облікової системи України на міжнародні принципи обліку та статистики потребує формування нової бази обліку і аналізу оборотного капіталу на підприємствах різних форм власності.

Аналіз діяльності досліджуваного підприємства щодо організації управління оборотними активами висвітлив проблеми, характерні для більшості підприємств, а саме:

- нераціональне розміщення оборотних активів між сферою виробництва і сферою обігу;

- відсутність механізму поповнення оборотних активів;

- незабезпечення збереження оборотних активів, а також ряд причин, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотних коштів (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза платежів та ін.).

Виникнення цих проблем пов'язане із складною економічною ситуацією в країні та умовами господарювання підприємств в цих умовах.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV

2. Закон України "Про підприємства Україні" від 4 січня 1992 р. № 2032-ХІІ

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс": Затв. Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р.

4. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. Киев, МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ-Украина", 1996.- 534 с.

5. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Основи, 1997. - 692с.

6. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2005. - 431 с.

7. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Й.М. Петровича. - Львів: Магнолія Плюс, 2004. - 680 с.

8. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. Посібник.- 2- ге вид., перероб. і доп.- К.: Знання, 2005. - 485 с.

9. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування.- Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

10. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 447 с.

11. Потійко Ю.А. Формування оптимального розміщення оборотних активів суб'єктів господарювання // Фінанси України .-2001.-№7.-С.80-88.

12. Протопопова В. О. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 220 с.

13. Савчук В.П. Управление финансами предприятия. М.: ЮНИТИ, 1998.- 787с.

14. Салига С.Я., Дацій Н.В., Несторенко Н.В., Салила К.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2006, 274 с.

15. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 436 с.

16. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- К.: Кондор, 2005.- 400 с.

17. Хорн В. Основы управления финансамы / Пер.с англ ; Гл.ред. серии Я.В.Соколов.- М.: Финанси и статистика,1996.

18. Шиян Д.В., Строченко Н.І. фінансовий аналіз : Навч. Посібн.-К.: Видавництво А.С.К.,2003.-С.81-102

Размещено на Allbest.ru