Фінансова криза суб’єкта господарювання: симптоми, причина, та ймовірність банкрутства

Використовуючи вибрану методику аналізу приведене її практичне застосування. В результаті проведеного аналізу зроблено ряд висновків.

Можна зробити висновок про те, що аналізоване Катеринопільське РайСТ у даний період часу відчуває серйозні фінансові труднощі.

Які ж фактори відновлення платоспроможності? Ними можуть бути або скорочення кредиторської заборгованості, або ріст оборотних коштів, що випереджає заборгованість. З балансових співвідношень зрозуміло, що саме по собі зменшення кредиторської заборгованості неможливо - воно завжди супроводжується еквівалентним скороченням поточних активів. Тому прийнятним єдиним засобом відновлення платоспроможності є нарощування поточних активів за рахунок результатів господарської діяльності з одночасним збільшенням пасивної статті «Прибуток».

Для оцінки ефективності форм безготівкових розрахунків у книзі запропонована система показників, що повною мірою відбивають вплив форм безготівкових розрахунків на фінансове положення підприємства.

Безумовно, існують надзвичайні заходи, у принципі можливі для відновлення платоспроможності, проте їхня реалізація потребує тривалого проміжку часу. Основними з них є:

Продаж частини основних засобів як засіб розрахунку з кредиторами по поточних зобов'язаннях;

Одержання довгострокової позички або позики, що для Катеринопільського РайСТ є не характерним.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заборгованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очікування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.

Таким чином проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бути співставленні з подібним аналізом по іншим підприємствам. Через це у мене виникла така рекомендація:

по-перше -- розробити єдину методику аналізу фінансового стану підприємства;

по-друге -- скласти спеціальне програмне забезпечення для проведення компютеризованого аналізу фінансового стану. Подібну програму слід розробити для проведення внутрішнього аудиту.

Запровадження в життя цих рекомендацій дасть змогу підприємствам проводити фінансовий аналіз та аудит в стислі строки та використовувати їх результати для обґрунтування ефективних управлінських рішень.

3.3 Обґрунтування ефективності вибору форми безготівкових розрахунків Катеринопільського РайСТ

Час обертання тісно пов'язаний з часом виробництва в єдиному кругообігу. Більш того, зменшення оборотних коштів у сфері обігу дозволяє збільшити їхній обсяг у сфері торгової діяльності.

Не враховуючи трудомісткості розрахункових операцій, слід зазначити, що питання про критерій ефективності форм розрахунків поставлений у залежність від швидкості зарахування грошей на рахунок постачальника [13, 41]. Але час надходження коштів підприємству саме по собі не може характеризувати ефективність форм розрахунків, тому що час надходження коштів не охоплює всього періоду розрахунків.

Наприклад, при розрахунках чеками зарахування коштів на рахунок одержувача ще не означає завершення розрахунків. Тут період розрахунків закінчується лише в момент списання коштів з рахунка платника, тому що час розрахунків охоплює час повного документообігу, що включає час платежу покупцем і зарахування коштів на рахунок одержувача. Тому швидкість надходження коштів на рахунок підприємства, виражена в днях, не може бути критерієм ефективності форм розрахунків.

Час, затрачуваний на розрахунки, є важливим чинником ефективності вибору їхніх форм. Але при цьому не можна вважати, що скорочення часу на здійснення розрахунків у всіх випадках створює можливість зменшити потребу сфери обігу в оборотних коштах, що зокрема знаходяться в розрахунках. Справа в тім, що час здійснення розрахунків тісно пов'язаний з часом руху об'єкта реалізації. І найчастіше процес розрахунків надає руху грошовим оборотним коштам не тільки значно пізніше дня одержання їм товару, але і достроково, коли платіж відбувається до одержання товару.

Тому ефективність вибору тієї чи іншої форми розрахунків не можна розглядати лише на основі визначення часу проведення операції і надходження платежу. Можна скоротити час, необхідне для розрахунків, до мінімуму, але нижче вартості реалізованої продукції не вдається зменшити потреба в оборотних коштах для сфери обігу.

Необхідно звернути увагу і на зміст коштів у розрахунках. Відволікання коштів у розрахунки відбувається не тільки в постачальників, але й у покупців у випадках, коли вони роблять платежі до одержання товарно-матеріальних цінностей. Це означає, що при визначенні розміру коштів у розрахунках варто враховувати не тільки товари відвантажені, але і матеріальні цінності в шляху, що відображають платежі, що передують надходженню і прийняттю вантажу покупцем. Це пояснюється наступними обставинами: цінності оплачені, але не надійшли на підприємство; оборотні кошти вкладені в розрахунки за виробничі запаси, але протягом якогось відрізку часу підприємство не розташовує ні грошима, ні виробничими запасами. Розглядати обсяг коштів, вкладених у розрахунки, лише з погляду постачальника - значить охарактеризувати їх тільки з однієї сторони.

Кожне підприємство виступає одночасно і як постачальник, і як покупець. У ряді випадків підприємство може виграти в ролі постачальника і втратити в ролі покупця. Невключення матеріальних цінностей у шляху в обсяг коштів, що відволікаються в розрахунки, може спотворити реальну картину стану коштів у сфері обігу. Усе це говорить про те, що суми, що враховуються як матеріальні цінності в шляху, є складовим елементом коштів у розрахунках.

Виходячи з цього, можна прийти до висновку, що основними критеріями ефективності форм безготівкових розрахунків є час, затрачуваний на розрахунки, і обсяг оборотних коштів, притягнутих у розрахунки (відвантажені товари і матеріальні цінності в шляху).

Обсяг коштів у розрахунках і форми розрахунків тісно взаємозалежні. У безготівковому платіжному обороті усі форми розрахунків за товари засновані на русі оборотних коштів на стадії товар - гроші і гроші - товар [12, 127].

І разом з тим кожна з форм робить свій специфічний зворотний вплив на співвідношення вартості товару й обсягу оборотних коштів у сфері обігу. У той самий товарний оборот підприємство може залучати велику чи меншу масу оборотних коштів у залежності від форми безготівкових розрахунків. Ефективність використання форми безготівкових розрахунків пропонується визначати як відношення часу руху товарів до тривалості відволікання оборотних коштів у розрахунки, тобто :

Ер = Тр./ Тзал (3.1)

де: Ер - ефективність форм безготівкових розрахунків;

Тр. - час руху товару від постачальника до покупця;

Тзал. - час залучення оборотних коштів у розрахунки.

Установлено взаємозв'язок ефективності безготівкових розрахунків і терміну залучення оборотних коштів у розрахунки, що полягає в наступному: найбільша ефективність форми розрахунків, коли час залучення оборотних коштів у розрахунки максимально наближається до часу руху товару в локальній сфері обігу між підприємствами. І навпаки, зниження ефективності форм розрахунків визначається відносним подовженням тривалості вкладення коштів у розрахунки в порівнянні з часом руху товару від виробника до споживача.

Клієнти постійно висловлюють невдоволення тим, що платежі в банків занадто довго знаходяться «у шляху». Тим часом ясно, що кредитні інститути могли б робити записи переведень від відправника до одержувача протягом одного дня; технічні передумови для цього існують. Багатоденна затримка переведень астрономічних сум приносить банкам гроші, а клієнтам - великі збитки.

Довгий шлях грошових переказів визначається і звичаями, що зміцнилися в кредитній галузі. В обороті платежів між кредитними інститутами є уторовані шляхи. Усе-таки слід зазначити, що платежі з використанням механізованих систем зв'язки провадяться сьогодні значно швидше, ніж колись, протягом 2-3 робочих днів, рідко - за більш тривалий час. І все-таки термін занадто великий, особливо для відправлень без обробки документів.

Безготівковий розрахунок може бути зроблений у тому самому банці на місці за допомогою записів про переведення з одного рахунка на іншій. Операції по переведенні відправлень з однієї філії установи в іншу філію банк робить також безпосередньо в рамках власної облікової системи - з рахунка на рахунок. Від дебетування рахунка до запису на кредит проходить не більше одного бухгалтерського дня.

Грошовий переказ може торкнутися і кілька інститутів, що займаються безготівковими розрахунками. При цьому в кожному з цих інститутів дані прихожого платежу повинні вноситися особливо. Шлях з одного місця проводки по бухгалтерських книгах в інше займає мінімум один день, насамперед у тому випадку, коли необхідне пересилання документів. Бухгалтерський запис про їх повинна бути зроблена в місці одержання тільки після надходження документів. Отже, цей процес може продовжуватися два дні і більш. Чим більше відстань між місцями відправлення й одержання платежу, тим довший термін його проходження. Так, платіжний оборот, принаймні зв'язаний із проходженням документів, займає не менш 4-5 днів.

Якщо необхідно дуже терміново провести платіж, то можна скористатися терміновим чи телеграфним переведенням. Однак при цьому за виконання таких доручень стягуються, звичайно, особливі збори.

Числення ефективності деяких форм безготівкових розрахунків, використовуваних у господарському обороті, розглянемо на трьох можливих варіантах за умови, що час руху товару - 4 дні, розрахункові документи надаються в банк у день виникнення підстави платежу й обробка документів в установах банку відбувається в день їхнього одержання (питання кредитування при цьому, не розглядаються).

У першому варіанті - час руху товару збігається з часом руху розрахункових документів між банком постачальника і банком покупця. В другому варіанті період руху розрахункових документів між банками сторін, що розраховуються, менше на 2 дні часу руху товару, тобто складає 2 дні. І в третьому варіанті документообіг між банками на 2 дні відбувається швидше часу руху товару, тобто складає 6 днів. Розраховані коефіцієнти ефективності форм безготівкових розрахунків представлені в таблиці (Див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5 Коефіцієнти ефективності форм безготівкових розрахунків в міжміському вантажообігу [25, 126]

Обґрунтуємо необхідність вибору форм безготівкових розрахунків на підприємстві за рахунок ефективності їхнього використання.

По-перше, мінімальне відволікання коштів у розрахунки за реалізований товар досягається при розрахунках чеками. Розрахунки чеками за отриманий товар, особливо в умовах поштового авізування платежів, дозволяють скоротити обсяг оборотних коштів, що відволікаються в розрахунки як підприємством-постачальником, так і підприємством-покупцем; одночасно збільшується кількість вкладень ресурсів банку. Але в цілому обсяг оборотних коштів ресурсів у сфері обігу скорочується.

По-друге, у сфері розрахунків безперервно відбувається процес суперечливого, взаємовиключного руху оборотних коштів постачальників, покупців і ресурсів банку. За інших рівних умов чим більше оборотних коштів постачальників відволікається в товари відвантажені, тим менше оборотних коштів покупців утягує в матеріальні цінності в шляху і тем менше ресурси банку безпосередньо вкладаються в розрахунки. Це, звичайно, не виключає необхідності кредитування постачальників під розрахункові документи в шляху. Чим більше банківських ресурсів безпосередньо бере участь у розрахунках, тим менше підприємства, як постачальники, так і покупці, відволікають оборотні кошти в сферу обігу.

По-третє, вкладення оборотних коштів у товари відвантажені і матеріальні цінності в шляху мають визначену подібність і різницю. Їхня єдність визначається тим, що вони функціонують у розрахунках, забезпечуючи процес реалізації товарів. Істотна різниця полягає в тому, що товари відвантажені представляють оборотні кошти, вкладені в розрахунки постачальником, а матеріальні цінності в шляху - оборотні кошти, вкладені в розрахунки покупцем.

Вкладення оборотних коштів у розрахунки у формі товарів відвантажених не має такої чітко вираженої границі. В умовах, коли надходження товару покупцю значно випереджає час його оплати, обставини можуть скластися так, що реалізований постачальником товар перейшов з його сфери обігу в сферу виробництва готового продукту підприємства-покупця.

При цьому оборотні кошти підприємства-постачальника залишилися зв'язаними в розрахунках з товарами відвантаженими. Тоді частина оборотних коштів постачальника втягується в кругообіг коштів покупця у вигляді його кредиторської заборгованості.

І навпаки, коли оплата товарів випереджає надходження цих товарів, у покупця виникає потреба в оборотних коштах. Така потреба повинна покриватися за рахунок власних оборотних коштів покупця, що вимагає обов'язкового нормування у вигляді «транспортного запасу». Це так називана запланована дебіторська заборгованість. Однак при значному розриві оплати і надходження товарів виникає вже незапланована дебіторська заборгованість, що негативно відображається на фінансовому положенні підприємства.

По-четверте, випередження в часі акту одержання товару в порівнянні з актом його оплати при акредитивній формі розрахунків супроводжується утворенням такої кредиторської заборгованості, що вже в момент свого виникнення виявляється вилученою і заброньованою на депозитному рахунку акредитивів. При такому збігу обставин кредиторська заборгованість не є джерелом функціонуючих оборотних коштів підприємств.

По-п'яте, чим більше термін пошто обігу розрахункових документів між установами банку перевищує час руху товару від підприємства-виготовлювача продукції до підприємства-споживача, тим вище результативність телеграфного авізування платежів.

Таким чином, впровадження в безготівковий платіжний оборот найбільш ефективних форм розрахунків, створення умов для росту ефективності діючих форм скорочує масу оборотних коштів, що утягуються в обігу. І, навпаки, застосування менш ефективних форм веде до необґрунтованого залучення оборотних коштів у розрахунки, що супроводжується поруч негативних явищ.

Застосування найбільш економічних форм розрахунків з покупцями і постачальниками сприяє прискоренню платежів підприємства за товарно-матеріальні цінності, що надійшли, і надходження йому коштів за реалізовану продукцію, що позитивно відіб'ється на його фінансовому положенні.

Прискорення розрахунків залежить від ефективності і швидкості руху продукції від постачальника до покупця, і в основному від того, як швидко будуть перераховані кошти з рахунка платника на рахунок постачальника, що визначається використовуваними формами безготівкових розрахунків, а саме їх документообігом, що являє собою систему оформлення, використання і прямування розрахункових документів.

Для постачальника і покупця завжди вигідно, щоб продукція оплачувалася в момент її прибуття до покупця. Якщо продукція буде оплачуватися раніш її прибуття, то прискорення розрахунків буде мниме, тому що оборотність оборотних коштів від цього не прискорюється.

Отже, необхідно використовувати таку форму безготівкових розрахунків, яка б забезпечувала максимальне зближення моментів надходження товарів і їхньої оплати. Для цього необхідно враховувати, при виборі форм безготівкових розрахунків, характер реалізованої продукції, порядок і умови її відвантаження покупцю, місцезнаходження постачальників і покупців, джерела коштів, за рахунок яких здійснюються платежі і т.д.

В теперішній час існують дуже багато розробок і методичних вказівок різних авторів по проведенню аналізу фінансового стану підприємства.

Єдиної методики для проведення такого аналізу поки ще не розроблено, тому мною в процесі аналізу використані найбільш приємні розробки для аналізу фінансового стану Катеринопільського РайСТ.

Використовуючи вибрану методику аналізу приведене її практичне застосування. В результаті проведеного аналізу зроблено ряд висновків.

Можна зробити висновок про те, що аналізоване Катеринопільський РайСТ у даний період часу відчуває серйозні фінансові труднощі.

Для оцінки ефективності форм безготівкових розрахунків запропонована система показників, що повною мірою відбивають вплив форм безготівкових розрахунків на фінансове положення підприємства.

Безумовно, існують надзвичайні заходи, у принципі можливі для відновлення платоспроможності, проте їхня реалізація потребує тривалого проміжку часу.

ВИСНОВОК

Сучасний розвиток України відбувається в нелегких умовах економічної кризи. Дана ситуація в економіці викликає необхідність перегляду існуючих критеріїв ефективності роботи підприємства. Стандартизований набір взаємопов'язаних фінансових показників є тим індикатором, що здатний визначити подальші дії керівництва підприємства.

Проаналізувавши Катеринопільське Районне споживче товариство ми досягли поставленої мети та можемо дати відповіді на поставлені нами завдання.

1. Банкрутство - фінансовий крах боржника, який стає неспроможним виконати майнові зобов'язання перед своїми кредиторами. В Україні достатня нормативно-правова база для регулювання питань підприємництва та його банкрутства. Основний закон яким ми керуємось при дослідженні нашої проблеми є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. №2343-ХІІ. Підприємство може бути визнано банкрутом лише в певному порядку господарським судом за ініціативою кредиторів.

2. Наслідком незадовільного фінансового стану більшості підприємств є збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Фактори фінансової кризи поділяють на зовнішні і внутрішні. Кризовий стан оцінюють за причиною виникнення та за глибиною кризових явищ. Розрізняють такі види криз: стратегічна, прибутковості та ліквідності. Всі ці кризи взаємопов'язані і виникнення однієї може спричинити виникнення іншої. При невчасному реагуванні на виникнення кризових ситуацій наслідком може бути ліквідація підприємства.

3. Діагностика банкрутства представляє собою систему фінансового аналізу з метою попередження кризових ситуацій підприємства. Якщо достовірно та систематично здійснювати діагностику банкрутства, то можна уникнути цього явища, звичайно це можливе якщо дані про майновий стан підприємства є правдивим, а показники балансу відповідають дійсності.

4. Катеринопільське Районне споживче товариство є об'єктом колективної форми власності та працює в галузі торгівлі. Аналіз фінансового стану підприємства здійснювали на основі даних балансу та звіту про фінансові результати. Аналізуючи показники Звіту про фінансові результати, ми бачимо що відбувається валового прибутку та чистого прибутку ( а в 2008 році навіть збиток підприємства), а поряд з цим зростають витрати підприємства та собівартість його продукції. Саме така ситуація вказує на погіршення фінансової ситуації підприємства.

5. За ринкових умов господарювання платоспроможність підприємства є чи не основ основною умовою його господарської діяльності. Здійснивши аналіз ліквідності балансу ми бачимо, що баланс Катеринопільського РайСТ ліквідним не назвеш, а аналіз активів балансу вказує на його кризовий стан. Ліквідність підприємства не відповідає нормативним значенням, постійно знижується, а це вказує на недостатність власних коштів і зростання зобов'язань. В критичному стані знаходиться і показник забезпечення власними коштами, власний капітал Катеринопільського РайСТ постійно знижується, збільшується дебіторська заборгованість. Досить низька і частка вкладень в мобільні активи, а це як наслідок не допускає вільного маневрування підприємства.

6. Серед передумов наростання нестабільності РайСТ можна виділити зовнішні кризові явища. Оскільки в 2008 році виникла світова криза, за нею національна та галузева криза. Зменшились обсяги виробництва та реалізованої продукції, оскільки впав попит на продукцію та платоспроможність населення. Проте однією з причин кризової ситуації можна виокремити і некомпетентність керівництва, неефективні методи управління підприємства, невчасне реагування на зовнішні кризові явища. Розглядаючи фінансову нестабільність Катеринопільського РайСТ використовуючи різні моделі діагностики банкрутства, ми бачимо що наше підприємство в кризовій ситуації. Якщо не розпочати на неї реагувати то через пару років Катеринопільське РайСТ може стати банкрутом.

7. Розглядаючи шляхи покращення фінансової ситуації, перш за все необхідно звертати увагу на управління. Адже тільки при ефективному, продуманому, виваженому управлінні керівництва можливе досягнення визначених цілей. Досить часто керівництво не співпрацює з своїм персоналом і через незнання внутрішнього сприйняття тих чи інших ситуацій може прийняти хибне рішення, а це не призведе до досягнення поставлених цілей. Конфлікт інтересів неминуче призведе до загострення протиріч та соціального напруження, а така ситуація обов'язково відіб'ється на працездатності підлеглих. Тому ефективність менеджменту важлива не лише в кризовій ситуації, а й в період розквіту підприємства.

8. Проблема оптимізації фінансових ресурсів підприємства займає одне з головних місць в ієрархії факторів, що впливають на фінансове положення підприємства. У даній роботі визначення фінансових ресурсів підприємства трохи відрізняється від традиційного. Вважається, що всі засоби виробництва, що забезпечують процес відтворення, незалежно від їхньої матеріально-речовинної форми, є фінансовими ресурсами підприємства. Оскільки амортизаційні відрахування не є фінансовим потоком, а залишаються протягом тривалого періоду на підприємстві, протягом якого вони можуть бути пущені в оборот і давати прибуток, їх варто віднести до категорії доходу підприємства.

9. Як один з методів поліпшення діяльності підприємства виступають безготівкові розрахунки, яка максимально зближує момент надходження товарів і їхньої оплати. Перевагами безготівкових розрахунків для Катеринопільського РайСТ є: мінімальне відволікання коштів у розрахунки; чим більше оборотних коштів постачальників відволікається в товар, тим менше коштів покупців утягує в матеріальні цінності в шляху; при готівкових розрахунках оплата товарів випереджає надходження цих товарів, а тому у покупця виникає потреба в оборотних коштах.

Запровадження в життя викладених в роботі рекомендацій дасть змогу підприємствам проводити фінансовий аналіз та аудит в стислі строки та використовувати їх результати для обґрунтування ефективних управлінських рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декрет Кабінету міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито».

2. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. №2343-ХІІ.

3. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. №1775ІП.

4. Лист Державної податкової адміністрації України від 25 лютого 2000 року № 265/7/25/1317 «Щодо застосувань норм Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

5. Альгин А.П. Риск в предпринимательстве. -- Санкт-Петербург, 1998.

6. Ансофф И. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ. -- М.: Экономика, 1999.

7. Белялов А.З. Как убыточному предприятию выйти из кризиса и стать прибыльным: Практическое руководство. -- М., 1996.

8. Голдовский Б.И. Рациональное творчество. -- М., 1997.

9. Громов А. О возможности прогнозирования событий. -- М., 1997.

10. Дружинин В.В., Конторов Д.С., Конторов М.Д. Введение в теорию конфликтов. -- М., 1999.

11. Казакевич О.Ю., Кочев Н.В. и др. Предприниматель в опасности: способы защиты: Практическое руководство для предпринимателей и бизнесменов. -- М., 1998.

12. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. / Пер. с англ. -- М.: Прогресс, 1992.

13. Котик М.А., Емельянов Ф.М. Ошибки управления. Психологические причины, метод автоматизированного анализа. -- Таллинн: Валгус, 1995.

14. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг. -- М., 2001.

15. Петренко А.И. Поведение в экстремальных ситуациях. // Предпринимательство и безопасность. -- М.: Универсум, 1999. -- т. 1, --часть 1.

16. Питерс Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления (опыт лучших компаний) / Пер. с англ. -- М.: Прогресс, 1996.

17. Планкетт Л., Хейл Г. Выработка и принятие управленческих решений. Опережающее управление / Сокр. пер. с англ. -- М.: Экономика, 1998.

18. Подольский А.М. Деятельность руководства предприятия в условиях экономического кризиса: Практическое руководство. -- М.: Интермаркет, 1999.

19. Пригожий А.И. Социодинамика катастроф // Социологические исследования. -- 1999. -- N3.

20. Рапопорт В.Ш. Диагностика управления: практический опыт и рекомендации. -- М., 1998.

21. Титов В.В. Выбор цели в поисковой деятельности. -- М., 1999.

22. Тичи Н., Деванна М.А. Лидеры реорганизации (из опыта американских корпораций) / Сокр. пер. с англ. -- М.: Экономика, 1997.

23. Уотермен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании / Пер. с англ. -- М., 1998.

24. Чернявский А.Д., Денисенко С.А. Управление в условиях кризиса. -М., 2000.

25. Шушански Я. Методология рационализации / Сокр. пер. венгерского. -- М.: Экономика. 1997.

26. Юксвярав Р.К., Хабакук М.Я., Лейман Я.А. Управленческое консультирование: теория и практика. -- М., 1998.

Размещено на Allbest.ru