Незважаючи на багаторічний розгін економічного росту країн Балтії зараз можливі стагнація або спад, прогнозує МВФ. Латвію після 10,3% росту в 2007 р. чекають два роки економічного спаду (-0,9% в 2008 р. і -2,2% в 2009 р.), ВВП Естонії (6,3% в 2007 р.) впаде на 1,5%, Литва може сповільнити темпи росту до 3,9% цього року й до 0,7% в 2009 (8,9% в 2007 р.). Найбільші втрати загрожують будівництву, говорить Йоакім Хеленіус із таллінської інвесткомпанії Trіgon Capіtal. Естонська компанія Nova Haus Element AS, власник титулу Девелопер року - 2007, місяць тому збанкрутувала під вантажем банківських боргів через спад на ринку нерухомості. Однак якщо в 2007 р. естонські банки позичали в материнських банків у середньому 7 млрд крон щомісяця (близько $600 млн), то за останні три місяці позик практично не було, вказує естонська Arіpaev. А уряд для поповнення скарбниці готовий піти на приватизацію найбільших держактивів - порту й аеропорту в Талліні, залізниці й пошти.

Населення вже сповна відчуло кризу. Хоча влада декларує підвищення доходів, але інфляція випереджає їхнє зростання. Два тижні тому ситуація ускладнилася обвалом курсу гривні. Якщо з весни українська національна валюта зберігала співвідношення 4,6-4,8 грн. до 1 дол. США, то з початку серпня гривня щоденно втрачала позиції, досягнувши показника 5,5 грн. за 1 дол. Нацбанк весь цей час намагався утримати курс валютними інтервенціями. «Валютні резерви НБУ за місяць зменшилась на 1,4% у вересні і становили 37,5 мільярда доларів», - повідомило агентство УНІАН з посиланням на керівника групи радників голови Нацбанку В. Литвицького. Подальша підтримка курсу банку обійдеться приблизно в 2 млрд. дол. щомісяця, що скоротить обсяг валютних резервів.

Україна стала четвертою країною, яка через глобальну фінансову кризу звернулася до МВФ. Подібні прохання надійшли цими днями також з Угорщини, Сербії та Ісландії. [27]

Обсяги продажу золота зросли в кілька разів, ніби в Україні розпочалася золота лихоманка. Підвищений інтерес до золота спровокований зниженням довіри до депозитів, а також небажанням громадян інвестувати в акції, які останнім часом знецінюються, повідомляє видання. Зведення Держкомстату підтверджують: імпорт золота в нашу країну помітно збільшився. Головна причина збільшення обсягів продажу - паніка через нестабільність на валютно-фінансовому ринку. Дорогоцінні метали - це надійний спосіб вкладення коштів і непогана альтернатива звичайним депозитам. У зв'язку із цим запаси золота, що залишилося, розпродаються за завищеними цінами. Крім того, свій тиск на вартість золота зробив зростаючий курс долар/гривня. "У доларовому еквіваленті ціна залишилася майже на тому ж рівні. Але в гривневому вона зросла з 120 до 152 тис. грн.. за тонну через те, що долар піднявся в ціні".

"Світова фінансова криза Україну якщо й торкнеться, то в мінімальних обсягах", - стверджує Тимошенко. [28]

Зокрема, Тимошенко вважала, що наслідки світової фінансової кризи будуть мінімальними, тому що Україна не інтегрована у світову систему фінансових ринків. "Наші корпорації не котируються на світових ринках, у нас фондовий ринок практично не працює, і саме це врятувало Україну від того, щоб у нас проявилася світова криза", - сказала вона. При цьому Тимошенко підкреслила, що для запобігання наслідків Національний банк повинен вести правильну грошово-кредитну політику. Прем'єр попросила політиків, аналітиків і журналістів не нагнітати ситуацію, а уважніше вивчити її.

Українські експерти все ще вважають, що банківська система України має більше шансів вийти із кризи, ніж американська. Зокрема, президент Асоціації українських банків О. Сугоняко висловив думку, що кроки, які вживає Національний банк України, є набагато ефективнішими, ніж ті, що вживає Федеральна резервна система США. За його словами, Нацбанк вже зробив досить багато - це стосується й рефінансування, і змін у валютній політиці, і змін технології здійснення розрахунків і платежів. "Ми мали успішний досвід подолання кризи 1998 р., коли в Україні не збанкрутував жоден банк, в 2004 році ми мали успішний досвід у застосуванні мораторію на дострокове зняття депозитів. Отже, заходи НБУ своєчасні, ефективні й дають головний ресурс - час для уряду, і я сподіваюся, уряд діятиме адекватно", - зазначив А. Сугоняко. Заборона НБУ на дострокове зняття депозитів є ефективним, але надто твердим кроком. [29]

Президент аналітичного центру Академія, заслужений економіст України Олександра Кужіль назвала дії НБУ, у тому числі щодо введення мораторію на дострокове зняття депозитів фізичними особами, превентивним заходом проти паніки. Але, на її думку, це не вихід із ситуації з погляду економіки. Раніше повідомлялося, що 25 вересня 2008 р. агенство Fіtch оцінило економічні перспективи України вкрай негативно. Головні економісти України не згодні із цими оцінками. Для багатьох з них макроекономічна політика України високопрофесійна.

3.2 Стратегічні дії щодо подолання наслідків кризи

фінансовий криза держава національний

Федерація роботодавців України завершила розробку проекту антикризових заходів для України. Робота з цього приводу велася спільно з Національним дослідницьким центром індустріальних проблем розвитку НАН України, директором якого є доктор економічних наук Микола Кизим.

Презентація Програми відбулась 20 березня 2009 року під час Всеукраїнської конференції Федерації роботодавців України [13].

Ця програма не є нормативним документом прямої дії, вона визначає основні напрями та заходи, які, після змін у відповідні діючі або прийняття нових законодавчих актів, зможуть забезпечити подолання системної кризи в економіці України.

У програмі передбачається, що фінансова криза складається з таких компонентів: валютної кризи, бюджетної кризи, боргової кризи і банківської кризи. Фінансовій кризі, як правило, передує біржова (фондова) криза та різке падіння цін на основні біржові товари й енергоносії. Наслідком фінансової кризи є економічна криза.

Головною метою програми є подолання системної кризи в Україні та подальше її запобігання.

Для досягнення мети у програмі передбачаються такі основні завдання [6]:

У короткостроковому періоді:

1)відновлення ліквідності банківського сектору економіки та запобігання банкрутства системних банків;

2) підтримка ліквідності системних підприємств реального сектору економіки та запобігання їх банкрутства;

3) стабілізація валютного курсу гривні;

4) зведення до профіциту зовнішнього торгівельного платіжного балансу;

5) збалансування державного бюджету;

6) стимулювання зайнятості населення.

У середньостроковому періоді:

1) проведення ефективної імпортозаміщуючої промислової політики та насичення внутрішнього ринку продукцією вітчизняних товаровиробників, в першу чергу споживчого призначення;

2) проведення ефективної політики енергозбереження у всіх галузях економіки та розвиток альтернативних джерел енергопостачання;

3) підтримка та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

4) державна податкова підтримка зростання виробництва у провідних галузях економіки.

У довгостроковому періоді:

1) підвищення якості державного управління та побудова його цілісної і узгодженої системи;

2) розробка і реалізація стратегії та визначення чітких пріоритетів соціально-економічного та науково-технічного розвитку;

3) збереження та розвиток науково-технічного та інноваційного потенціалу;

4) пріоритетний розвиток високотехнологічного сектору економіки і перехід до нового технологічного укладу шляхом прискорення впровадження інновацій;

5) збереження та розвиток трудового потенціалу.

Подолання системної кризи в Україні передбачає такі етапи [9, с.74]:

1) стабілізаційний (короткостроковий), який передбачає відновлення ліквідності банківських установ і підприємств реального сектору економіки, запобігання їх масового банкрутства, стабілізацію державної фінансової системи та зовнішньоекономічних відносин з іншими країнами світу;

2) відновлювальний (середньостроковий), який передбачає зростання вітчизняного виробництва товарів, в першу чергу народного споживання, енергозбереження у всіх галузях економіки;

3) якісного зростання (довгостроковий), який передбачає підвищення якості державного управління та побудову його цілісної системи, розвиток високотехнологічного сектору економіки на основі прискорення впровадження інновацій.

Стабілізаційний та відновлювальний етапи спрямовані на подолання системної кризи в країні, а якісного зростання - подальшого її запобігання. В свою чергу, кожний з етапів передбачає цілий комплекс напрямів.

До напрямів стабілізаційного (короткострокового) етапу відносяться такі:

1) відновлення ліквідності банківського сектору економіки та запобігання банкрутства системних банків шляхом:

а) проведення аудиту комерційних банків з метою визначення їх фінансового стану та коштів, які необхідні для відновлення ліквідності та платоспроможності. Виявлення комерційних банків, у яких є можливість відновлення ліквідності та платоспроможності, а у яких немає;

б) відновлення ліквідності та платоспроможності «життєздатних» комерційних банків, в першу чергу системних;

в) ліквідація або продаж новим акціонерам «нежиттєздатних» комерційних банків, у яких заборгованість, в першу чергу перед населенням, незначна і її виплати з Фонду гарантованих вкладів набагато менші, аніж потреба в коштах для відновлення ліквідності та платоспроможності;

г) законодавче зобов'язання комерційних банків;

д)зменшення заборгованості вітчизняних комерційних банків перед закордонними кредиторами;

є) надання можливості комерційним банкам повернення вкладів населенню при його згоді замість іноземної валюти в національній валюті по офіційному курсу НБУ.

2) підтримка ліквідності підприємств реального сектору економіки та запобігання їх масового банкрутства шляхом:

а) повернення до касового методу сплати податків;

б) скорочення термінів повернення експортерам-виробникам продукції ПДВ;

в) разблокування механізму податкових векселів з обмеженням сфери їх використання виключно критичним імпортом;

г) відмова від застосування «порогу індексації» вартості основних виробничих фондів з метою нарахування податкової амортизації;

д) зменшення зовнішньої заборгованості підприємств реального сектору економіки.

3) стабілізація валютного курсу гривні шляхом:

а) зменшення спекулятивної складової;

б) зменшення «доларизації» економіки.

4) зведення до профіциту зовнішньоторгівельного платіжного балансу шляхом:

а)імпорту в країну тільки критичних груп товарів, які затверджені Верховною Радою України;

б) експорту з країни та імпорту в країну товарів за цінами не нижче індикативних, які затверджуються Кабінетом Міністрів України за участю сторони роботодавців і кожний квартал аналізується.

5) збалансування державного бюджету шляхом:

а) скорочення витрат на утримання органів державного управління;

б) скорочення або недопущення зростання соціальних виплат всім верствам населення, крім незаможних, при збереженні досягнутого рівня соціальних стандартів;

в) припинення фінансування державних цільових програм, що не відносяться до пріоритетних напрямів науково-технічного та соціально-економічного розвитку країни;

г) держзакупівлі за рахунок бюджетних коштів тільки вітчизняних товарів за умови їх виробництва в країні згідно з індикативними цінами.

6) стимулювання зайнятості населення шляхом:

а) скасування податкових механізмів стимулювання зростання кількості найманих робітників;

б) стимулювання створення нових робочих місць засобами податкової політики;

г) податкова підтримка повернення населенням іпотечних кредитів за рахунок звільнення від податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування частини відсотків, які сплачує роботодавець.

До напрямів відновлювального (середньострокового) етапу відносяться такі:

1) проведення ефективної імпортозаміщуючої промислової політики та насичення внутрішнього ринку продукцією вітчизняних товаровиробників, в першу чергу споживчого призначення шляхом:

а) створення фонду промислового розвитку для фінансування проектів по організації виробництва продукції, яка не виробляється в країні, в першу чергу товарів народного споживання;

б) розробки, затвердження та реалізації державної цільової програми по імпортозаміщенню, в першу чергу товарів народного споживання;

в) проекти реалізуються на базі промислових зон. У проектаних можуть приймати участь підприємства з різною формою власності;

г) підприємствам, які приймають участь у реалізації проектів, в рамках цільової державної програми, надаються податкові канікули шляхом звільнення від оподаткування прибутку протягом трьох років та застосування зменшеної на 50% ставки відповідного податку протягом двох наступних років [25, с.381].

2) проведення ефективної політики енергозбереження в усіх галузях економіки шляхом:

а) складання енергетичних балансів в цілому по країні, галузям її економіки і регіонам;

б) проведення енергоаудиту та складання енергетичних паспортів на підприємствах і в організаціях різних галузей економіки;

в) створення фонду енергозбереження для фінансування проектів по організації виробництва енергозберігаючого обладнання або по виробництву альтернативних джерел енергії, а також впровадження енергозберігаючих технологій;

г) розробки, затвердження та реалізації державної цільової програми енергозбереження, виробництво енергозберігаючого обладнання, а також виробництва альтернативних джерел енергії;

д) проекти по організації виробництва енергозберігаючого обладнання виробництва альтернативних джерел енергії реалізуються на базі промислових зон;

є) підприємствам, які приймають участь у реалізації проектів в рамках цільової державної програми, надаються податкові канікули шляхом звільнення від оподаткування прибутку протягом трьох років та застосування зменшеної на 50% ставки відповідного податку протягом двох наступних років;

е) податкове стимулювання економії енергоресурсів у процесі їх споживання.

3) підтримка та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу шляхом:

а) створення фонду розвитку малого та середнього бізнесу для фінансування проектів за участю малих та середніх підприємств з організації виробництва товарів народного споживання, а також енергозберігаючого обладнання;

б) малим та середнім підприємствам, які приймають участь в реалізації проектів з організації виробництва товарів народного споживання, або енергозберігаючої обладнання, надаються податкові канікули шляхом звільнення від оподатковані прибутку протягом трьох років та застосування зменшеної на 50% ставки відповідного податку протягом двох наступних років;

в) розширене застосування суб'єктами малого та середнього бізнесу спрощеної системи оподаткування за рахунок збільшення граничної величини виручки в реалізації продукції.

4) державна податкова підтримка зростання виробництва у провідних галузях економіки шляхом:

а) зменшення податкового тиску на вітчизняних товаровиробників та податкове стимулювання пропозиції та попиту.

5) стабілізація ситуації та розвиток сільськогосподарського сектору економії шляхом:

а)часткової компенсації відсотків по кредитах, наданих сільськогосподарським виробникам для закупівлі вітчизняної сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив та дизельного палива;

б) закупівля Аграрним фондом сільськогосподарської продукції у вітчизняних товаровиробників по узгодженим цінам з можливим подальшим зворотним викупом її з урахуванням витрат на збереження;

в) мотивація та підтримка створення на базі великих та середніх сільськогосподарських підприємств вертикально інтегрованих холдингів за участі підприємств харчової промисловості;

г) мотивація та підтримка створення кооперативів різного типу за участі малих сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств.

6) стабілізація ситуації та розвиток галузі житлового будівництва і виробництва будівельних матеріалів шляхом:

а) створення державної іпотечної компанії з передачею їй недобудованого житла із ступенем готовності 70 %, яке було у заставі комерційних банків та викуп державою;

б) завершення будівництва недобудованого житла з ступенем готовності 70% за рахунок державних коштів при умові використання вітчизняних будівельних матеріалів;

в) видача комерційними банками населенню пільгових іпотечних кредитів на придбання житла, що реалізується через державну іпотечну компанію.

До напрямів якісного зростання (довгострокового, більше 1 року) етапу відносяться такі:

1) підвищення якості державного управління шляхом:

а) залучення на державну службу професійно підготовлених і досвідчених фахівців з постійною їхньою перепідготовкою;

б) розробки чіткої моделі держави з єдиними цілями та цінностями і на цій основі створення та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку України заснованої на науково-технічному та інноваційному розвитку з урахуванням глобальних викликів світової економіки;

в) побудови цілісної та узгодженої системи державного управління економікою країни та її науково-технічним і соціально-економічним розвитком.

2) розробка та впровадження Національної програми збереження та розвитку трудового потенціалу країни, передбачивши у ній:

а) реформування галузі охорони здоров'я;

б) реорганізацію та якісне оновлення системи середньої, професійно-технічної, вищої освіти;

3) пріоритетного розвитку високотехнологічного сектору економіки й переходу донового технологічного укладу шляхом:

а)запровадження цілеспрямованої державної політики на стимулювання цього процесу;

б) збереження й розвитку науково-технічного потенціалу.

7) Оцінка ефективності виконання програми

Критеріями оцінки ефективності виконання програми щодо подолання системи кризи в Україні та подальшого її запобігання виступають порогові значення показників, які характеризують економічну безпеку країни, по відповідним напрямам економічної політики. При їх досягненні та додержанні є велика вірогідність подолати системну кризу в країні і в подальшому її запобігати [4, с.495].

8) організація і контроль виконання програми

Для забезпечення виконання програми в Україні створюється в рамках Генеральної угоди на 2008-2009 р.р. Антикризовий тристоронній комітет у складі представник Кабінету Міністрів України, Всеукраїнських об'єднань організацій роботодавці суб'єктів Генеральної угоди та профспілок [9, с.153].

Головними функціями Антикризового тристороннього комітету є:

1) розробка комплексних заходів по подоланню та запобіганню криз;

2) підготовка нормативних документів по подоланню та запобіганню кризи Україні, моніторинг стану в країні по подоланню та запобіганню кризи виконанню антикризової програм;

3) координація роботи гілок влади в країні по подоланню та запобіганню криз.

Для виконання функції, які покладено на Антикризовий тристоронній комітет, при ньому організовуються комісії по різни напрямах: грошово-кредитному, банківському, соціальному, бюджетному та ін.

Антикризова економічна політика - це система дій, яка спрямована на корекцію економічних процесів з метою виправлення кризової ситуації. Вона складається з таких компонент: бюджетна політика, зовнішньоекономічна політика, державна боргова політика, грошово-кредитна та банківська політика, валютна політика, податкова політика та соціальна політика [25, с.590].

Бюджетна політика передбачає такі напрями:

1) бездефіцитність державного бюджету;

2) скорочення необґрунтованих витрат державного бюджету; перехід на програмно-цільовий метод бюджетного фінансування;

3) зменшення перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів пенсійного фонду);

4) зменшення обсягів трансферів з державного бюджету;

5) зменшення заборгованості уряду за державними цінними паперами;

6) дотримання нормативів бюджетного фінансування науки, освіти та охорони здоров'я.

Зовнішньоекономічна політика складається з таких напрямів:

1) профіцит платіжного бюджету по торгівельним операціям;

2) зменшення відкритості економіки країни шляхом зростання внутрішнього ринку; скорочення загального зовнішнього боргу.

Валютна політика передбачає такі заходи:

1) стабілізацію валютного курсу до гривні;

2) зменшення «доларизації» економіки країни.

Грошово-кредитна та банківська політика передбачає:

1) підвищення монетизації економіки; застосування цільового підходу до емісії грошової маси;

2)відновлення ліквідності банківського сектору економіки та запобігання банкрутства системних банків;

3) зменшення долі іноземних банківських установ в загальному обсязі капіталу банківської системи країни.

Податкова політика складається з таких напрямів:

1) зменшення податкового тиску на вітчизняних виробників товарів та послуг;

2) стимулювання попиту шляхом зменшення податкового навантаження на споживання; раціоналізація структури податкової системи;

3) обмежений податковий протекціонізм; податкове стимулювання ефективної зайнятості населення.

Державна боргова політика передбачає такі заходи:

1) зменшення загального державного боргу;

2) скорочення зовнішнього та внутрішнього боргу;

Соціальна політика передбачає такі заходи:

1) скорочення рівня безробіття (по методології МОП);

2) підвищення рівня мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму;

3) підвищення рівня мінімального розміру пенсій до прожиткового мінімуму.

ВИСНОВКИ

Оскільки на сучасному етапі розвитку України значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей. Подолання протиріч між інтересами економіко-політичних груп та тенденцій до рентної поведінки суб'єктів господарювання має відбутися через здійснення політики стимулювання економічного зростання за допомогою бюджетно-податкових та грошово-кредитних важелів і забезпечення вдосконалення механізмів міжгалузевого переливу капіталів та розбудови ринкової й інформаційної інфраструктури.

Таким чином, на даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння провідними суспільними силами - владою, підприємцями та населенням - колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні. Тому суттєва активізація громадських об'єднань підприємців сприятиме підвищенню ефективності державної політики.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави

Одним із визначальних має бути розвиток альтернативних, мінімально залежних від адміністративного впливу можливостей фінансування підприємств. Найпершим кроком у цьому напрямку має стати відбудова внутрішнього ринку України як головного атрибута ринкової економіки, поля для ефективної конкуренції - стимулу розвитку та вдосконалення підприємств. Адже саме ринок є обов'язковою складовою кругообігу капіталу, починає та завершує відтворювальний процес, є основним джерелом інвестиційних ресурсів підприємств і споживчих ресурсів населення. Розширення внутрішнього ринку є також важливим чинником детінізації та декриміналізації економіки. Йдеться не лише про безпосереднє розширення сукупного попиту через збільшення доходів населення й підприємств, але також про забезпечення збалансованості структури внутрішнього ринку, розбудову торговельної інфраструктури, контроль за добросовісністю конкуренції, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

В ході теоретичного дослідження було виявлено, що фінансова безпека України є дуже хиткою та нестабільною, що зумовлено, перш за все, помилками допущеними у минулому після отриманням країною незалежності. Також на стан фінансової безпеки значною мірою впливає нестійка політична ситуація, неузгодженість дій владних структур. При дотриманні рекомендованих вище стратегій та виконанні викладених комплексів покращення економічної ситуації в країні стане можливим суттєве покращення економічного становища нашої держави та підвищиться стійкість до кризових явищ в світі.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. Пос. / За ред. І.В.Багрової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 476с.

2. Білорус О. Г., Мацейко Ю. М. Глобальна перспектива і сталий розвиток. - К.: МАУП, 2005. -- 634с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - К: Знання, КОО, 2004. - 520с.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підруч. - К.: НІОС, 2002. - 658с.

5. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія /О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.: Керівник авт. колективу і наук. ред. О. Г. Білорус. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 856с.

6. Гринберг Р. Мировой финансовый кризис затронет реальную экономику в разных странах по-разному // Roslnvest. Com. - 2008. [Электронный ресурс: http: //www.rosinvest.com.news452814//]

7. Данилишин Б. Економіка України: життя після кризи // Дзеркало тижня. - 2009. - №41. - 55-57с.

8. Данилишин Б. Світова фінансова криза - тест для України // Дзеркало тижня. - 2008. - №38. -33-34с.

9. Данилишин Б. Шлях до подолання кризових явищ - макроекономічна стабільність і координованість дій // Дзеркало тижня. - 2008.- №47. - 73-74с.

10. Державний комітет статистики України. - www.ukrstat.gov.ua

11. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник / За ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського, К.І.Ржепішевського. - К.: ЦУЛ, 2003. - 398с.

12. Економічна теорія / За ред. І. Л. Ніколаєвой. 2005. -- 580с.

13. Караганов С.А. Мировой кризис -- время созидать //Клуб мировой политической экономики [Электронный ресурс: http:// www.wpec. ru/text/20081017 1031//]

14. Карбау Роберт. Міжнародна економіка \ Пер.з англ. Р. Косодія. - Суми: Козацький вал, 2004. - 725с.

15. Карлін М.І. Фінансова система України: Навч. Посібник. - К.: Знання, 2007. - 567с.

16. Козик В.В. та інші. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. - К.: Вікар, 2003. - 568с.

17. Лизун М. Моделі економічного зростання світової та української економіки. - 2006. - Том 5 (№2). - 284c.

18. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. -- М.: Прогресс, 2002. -- 650с.

19. Луцишин З. О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації: Монографія. -- К.: 2003. - 438с.

20. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948с.

21. Оганян Г. Світова фінансова криза і Україна // Персонал. - 2009. - №1. - 62с.

22. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч.посіб. - К.: Знання, 2005. - 497с.

23. Ослунд А. Кризис: причины и последствия.Независимая информация и аналитика из США. “Washington Profile”. [Электронный ресурс: http://www. washprofile.org.ru.node8204//]

24. Основи економічної теорії. Політекономія: Підручник / За ред. Д.Д.Москвина. - 2003. -- 645с.

25. Пахомов Ю. Н. Глобальные трансформации современности. Т. 1. -- К.: Наукова думка, 2006. -- 720с.

26. Пилипенко С. Співдружність Незалежних Держав у аспекті інтеграційного розвитку // Вісн. Київ. торгово-екон. ун-ту.- 2004.- № 2.- 16-26с.

27. Рудый К. Финансовые кризисы: теория, история, политика. - М.: Новое знание, 2003. - 300с.

28. Сивульський М.І. Національні особливості фінансової кризи. «Фінанси України» №7, 2009. - С.47- 51

29. Соколенко С. І. Глобалізація і економіка України. -- К.: Логос, 2006. -- 675с.

30. Соколенко С. І. Кластери в глобальній економіці. -- К.: Логос, 2004. -- 848 с.

Размещено на Allbest.ru