Третій розділ присвячений розкриттю питань про банкрутство підприємств та їх ліквідацію.

Згідно із Законом "Про підприємства в Україні", підприємство -- це суб'єкт господарювання, створений для здійснення підприємницької діяльності на свій страх та ризик, основною метою якого є одержання максимального прибутку та задоволення суспільних потреб членів суспільства. Під фінансами мається на увазі процес руху коштів у виробництві, при розподілі прибутків, перерахуванні податкових платежів у дохід бюджету, формуванні різноманітних грошових фондів. Спільним для перелічених вище процесів є те, що всі вони мають грошову форму вираження. фінансовий статутний капітал

Грошовий характер є головною ознакою фінансової сфери, проте фінанси -- це не самі гроші, а грошові відносини, за допомогою яких відбуваються розподіл і перерозподіл вартості ВВП, ВНП. У результаті формуються грошові доходи і відбувається їх нагромадження на підприємствах і в державі. Ці доходи використовуються на розширене відтворення і задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

У структурі фінансових відносин фінанси підприємства займають визначне місце, тому що обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага. До складу фінансів підприємств можна віднести такі групи грошових відносин (рис. 1.1).

- з іншими суб'єктами господарювання -- сплата й одержання штрафів при порушенні договірних зобов'язань, внесення пайових внесків і їхня частка в розподілі прибутку, вкладення коштів у цінні папери, одержання дивідендів, розрахунки зі споживачами, постачальниками, суб'єктами ринкової інфраструктури України і зарубіжжя;

- всередині підприємства (між робітниками і підрозділами) пов'язані з формуванням і використанням на підприємстві цільових фондів коштів (статутного фонду) та ін.;

- з вищими управлінськими структурами підприємств;

- із фінансово-кредитною системою держави -- з бюджетів різних рівнів, банками, страховими організаціями, інвестиційними фондами ти компаніями і фондовим ринком.

Фінанси підприємств виконують дві функції:

розподільчу (за допомогою фінансового механізму відбувається формування фондів суб'єкта);

контрольну (на підставі фінансової і бухгалтерської інформації можна дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у фонди і як використовуються).

За економічною сутністю фінанси підприємств -- це грошові відносини з формування і використання грошових витрат, прибутків і фондів підприємств. Матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і призначені для задоволення його виробничих та соціальних потреб.

У суб'єкта господарювання створюються такі грошові фонди:

статутний фонд (капітал) -- це основне початкове джерело власних коштів (власний і оборотний капітал);

додатковий капітал, створений за рахунок приросту вартості майна (переоцінка основних фондів, перевищення вартості акцій над номіналом, добродійна або безвідплатна передача коштів суб'єкту);

резервний (страховий) фонд (капітал) -- це фонд суб'єктів, що формується відповідно до законодавства України. Використовується для виплати дивідендів за привілейованими акціями або збитків поточної діяльності (чи ліквідації) підприємства;

інвестиційний фонд (або фонд розвитку виробництва (ФРВ)) -- включає амортизаційні відрахування і кошти на розвиток виробництва та ін.;

фонд споживання -- це кошти, спрямовані на соціальні потреби, заохочення, утримання невиробничої сфери, компенсації, одноразові виплати, допомоги й т. ін.;

фонд оплати праці -- кошти, спрямовані на виплату основної і додаткової заробітної плати, матеріальне заохочення робітників суб'єкта;

фонд платежів у бюджет -- призначений для резервування коштів, необхідних для виплати податків і обов'язкових платежів у бюджет відповідно до законодавства України;

валютний фонд -- формується на підприємствах, які здійснюють реалізацію продукції на експорт і мають валютний виторг.

Фінанси підприємств -- це фінансові відносини, що виникають у процесі формування основного й оборотного капіталів, фондів грошових коштів, їх розподілу і використання. Фінанси підприємств -- це складова фінансової системи.

Фінанси -- це грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Це процес формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів (рис. 1.2).

Фінансові ресурси підприємства -- це грошові прибутки та надходження, які перебувають у розпорядженні підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства. Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і залучені з різних джерел кошти.

Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в момент біснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок власних джерел: прибутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів та ін.

Фінанси підприємств (ФП) -- це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення (рис. 1.3).

Капітал -- це частина фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток із завершенням виробничого циклу. З метою одержання прибутку підприємство займається підприємницькою діяльністю і в результаті одержує прибуток від реалізації виробленої продукції, виконання робіт, надання послуг, надання майна в тимчасове користування (оренди).

Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утворюваними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку шляхом продажу цінних паперів певного підприємства. Позикові кошти -- це кредит, позика. Крім того, підприємства можуть одержувати фінансові ресурси в порядку перерозподілу (виплата страхового-відшкодування страховою компанією, асоціацією, концерном, фінансово-промисловими групами (ФПГ) і галузевою структурою, до якої вони можуть входити).

Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати у разі необхідності розширення і технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження і т. ін.

Фінанси -- кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємницької діяльності.

Формування коштів підприємства наведено на рис. 1.4.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися у трьох формах: самофінансування, кредитування і державного фінансування. Самофінансування ґрунтується на використанні тільки власних коштів, а у разі їх недостатності потрібно або скорочувати свої витрати, або шукати інші джерела, зокрема операції з цінними паперами. Кредитування -- це одержання позики на умовах терміновості, забезпеченості, платності, повернення та цільового використання. Державне фінансування проводиться на безповоротній основі за рахунок бюджетних і позабюджетних (інноваційний фонд, фонд промисловості і т. ін.) коштів. Так, держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою і невиробничою сферами, галузями економіки, територіями, між формами власності і т. ін. На практиці всі перелічені форми фінансування витрат можуть застосовуватися одночасно. Головне -- домогтися оптимального для певного періоду співвідношення між ними. Досягнення подібного оптимуму можливе лише на основі активної фінансової стратегії, яка має проводитися фінансовими службами держави і підприємства.

Підприємство використовує фінансові ресурси за багатьма напрямами, головні серед яких такі:

платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв'язку з виконанням зобов'язань (внесення податків до бюджету, сплата банкам за користування кредитом, погашення позичок, страхові платежі тощо);

інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва, технічне відновлення;

інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, придбані на ринку;

спрямування ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;

5) використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва велике значення мають фонди фінансових резервів. В умовах ринку роль цих фондів зростає. Фінансові резерви спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть у разі виникнення величезних втрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватись самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування), державою (резервні фонди).

На підприємствах можуть утворюватись фонди, які відображені на рис. 1.5.

З переходом до ринкових відносин роль фінансових служб у вишукуванні фінансових джерел розвитку підприємства різко зростає. Пошук ефективних напрямків використання фінансових ресурсів, операції з цінними паперами, своєчасне залучення позикових коштів стають основними в управлінні фінансами підприємства, створюючи так званий фінансовий менеджмент. Фінансовий менеджмент -- це така організація управління фінансами з боку фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найбільш вигідних умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи їх.

Вибір джерела покриття витрат підприємства у разі нестачі власних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів. Для покриття короткострокової і середньострокової потреби в оборотних коштах доцільно використовувати позики кредитних установ. Здійснюючи значні капітальні вкладення в розширення, технічне переозброєння або реконструкцію виробництва, можна залучити довгостроковий кредит або скористатися випуском цінних паперів. Головне -- раціонально використовувати вільні фінансові ресурси, знаходити найбільш ефективні напрями інвестування коштів, які приносять підприємству додатковий прибуток. Необхідно професійно володіти технікою здійснення фінансових операцій.

При інвестуванні коштів у цінні папери працівники фінансових служб зобов'язані дотримуватися низки таких вимог для того, щоб домогтися найбільшої прибутковості подібних операцій.

Виходячи зі структури бізнесу, джерела фінансування коштів поділяють на внутрішні і зовнішні, тобто, відповідно, власні і залучені (рис. 1.6).

Внутрішні фонди. Після продажу продукції (робіт, послуг) фірма отримує гроші, які вона використовує на покриття витрат. Фонди, що залишаються на підприємстві, утворюються за рахунок прибутку фірми. Власники або акціонери можуть повністю використовувати прибуток підприємства. Як правило, у власника залишається частина прибутку як нерозподілений прибуток, що разом з амортизацією і становить внутрішні фонди.

Зовнішні фонди. Обсяг продажу змінюється протягом року або іншого періоду часу (місяця, тижня, дня і т. ін.). Бувають випадки, коли фірма одержує більше коштів, ніж їй необхідно, але трапляється і навпаки, коли не вистачає коштів на покриття поточних витрат. У цьому випадку фірма може: 1) взяти кредит, позику і т. ін.; 2) продати цінні папери (акції, облігації -- для акціонерного товариства) або шукати додатковий капітал серед власників (якщо це товариство або приватна фірма); 3) зменшити витрати фірми. Якщо фірма бере в борг, то вона може скористатися коротко-, середньо- або довгостроковими кредитами.[ 1 c.256]

1.2 Статутний фонд підприємства

-- акціонерні товариства (АТ) відкритого і закритого типу;

-- товариства з обмеженою (ТОВ(ЬТБ)), додатковою відповідальністю (ТДВ), повні (ПТ) і командитні (КТ) товариства;

-- кооперативи.

Для цих підприємств характерні відмінні форми створення статутного капіталу.

Статний фонд акціонерного товариства складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства.

Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим за розмір, передбачений Законом України "Про господарські товариства". Статутний фонд акціонерного товариства має становити 1250 мінімальних заробітних плат на момент реєстрації. Внески членів акціонерного товариства на момент реєстрації мають становити 50 % .

Статутний капітал ТОВ(ЬТО) складається з вартості внесків його учасників у статутний фонд і визначає мінімальний розмір майна товариства -- 625 мінімальних заробітних плат. На момент заснування цей статутний фонд повинен бути оплачений не менше ніж на 50 %, а іншу частину можна погасити протягом року. Учасник товариства має право продати або іншим способом уступити свою частку в статутному фонді одному або кільком учасникам цього товариства. За вимогою учасника його частку зобов'язані повернути йому в натуральній або вартісній формі. Частки в статутному фонді передаються в спадщину і до правонаступників.

У процесі приватизації і перетворення державних підприємств з метою визначення статутного капіталу враховувалася вартість зносу основних фондів.

Акції акціонерного товариства випускаються --а всю вартість майна. В момент заснування товариства його статутний капітал має складатися з обумовленої кількості звичайних і привілейованих акцій.

На забезпечення акцій засновниками можуть бути внесені:

споруди;

нематеріальні активи (інтелектуальна власність);

інші матеріальні цінності;

кошти в гривнях та іноземній валюті.

Акціонерні товариства мають право збільшувати статутний капітал за рішенням загальних зборів шляхом підвищення номінальної вартості акцій при випуску додаткових акцій. Умова збільшення -- повна сплата акцій за капіталом. Для покриття збитків акціонерного товариства збільшення статутного капіталу не допускається.

Статутний капітал акціонерного товариства може зменшуватися:

-- за рахунок зниження номінальної вартості акцій;

-- шляхом купівлі акцій з метою скорочення їх загальної кількості. У статуті має бути обумовлена процедура зменшення статутного капіталу. Є певні обмеження на випуск цінних паперів, тобто частки привілейованих акцій у загальному обсязі статутного фонду. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного фонду. Тільки після повної сплати статутного фонду товариство має право повідомляти і виплачувати дивіденди.

Отже, товариства ґрунтуються на "пайовому капіталі". Статутний капітал складається з часток (паїв) фундаторів (засновників) товариств. Внески в майно товариства можуть бути такі: гроші, цінні папери, майнове право, інтелектуальна власність, інші права, які мають грошову оцінку.

Таким чином, статутний фонд включає основні фонди, оборотні фонди (запаси, сировину, матеріали і т. ін.), фонди обігу (кошти). Джерела приросту статутного капіталу такі: власний прибуток, додатковий випуск акцій і прибуток, збільшений за рахунок підвищення номінальної вартості акцій.

Звіт про власний капітал (форма № 4 ДКУД) розкриває інформацію про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Внески учасників та зміна несплаченого капіталу (ряд. 180, 190, 200) приводять до збільшення статутного капіталу, зменшення (або збільшення) дебіторської заборгованості за внесками до статутного капіталу. Вилучення капіталу за рахунок виходу учасників, викупу акцій акціонерного товариства (купівля-продаж), анулювання викуплених акцій (частки), вилучення частки у капіталі, зменшення номінальної вартості акцій призведе до зменшення власного капіталу. Інші зміни капіталу здійснюються за рахунок списання невідшкодованих збитків та безоплатно отриманих активів.

Усі підприємства (незалежно від форми власності) мають розкривати призначення та умови використання кожного елемента (рис. 1.7) власного капіталу, крім статутного.

3.1 Фінансові кризи на підприємствах та причини її виникнення

У виробничо - фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного суб'єкта господарювання -- якомога ефективніше використати ці фактори.

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.

Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий і чистий дохід, прибуток. Розглянемо зміст цих показників як економічних категорій і загальний порядок розрахунку.

Вироблена суб'єктами господарювання валова продукція включає вартість спожитих засобів виробництва і новостворену живою працею вартість - - валовий дохід. "Валовий дохід, - - писав К. Маркс, - - це та частина вартості та вимірювана його частина валового продукту, яка залишається за вирахуванням частини вартості та вимірюваної його частини всього виробленого продукту, який відшкодовує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал". Отже, валовий дохід -- це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових витрат, крім тих, що використані на оплату праці.

Однак К. Маркс зазначав, що "валовий виторг чи валовий продукт є весь відтворений продукт". Отже, у виторгу від продажу продукції та послуг у масштабі всього народного господарства виражена вартість валового продукту, який розподіляється на фонд відшкодування спожитих засобів виробництва та новостворену вартість, тобто валовий дохід.

Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці.

Основними факторами підвищення валового доходу є збільшення обсягу виробництва продукції та зниження матеріально - грошових витрат.

Валовий дохід, створюваний па підприємстві, є джерелом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Чистий дохід -- це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. К. Маркс зазначав: "Чистий же дохід є додаткова вартість, отже -- додатковий продукт, який залишається за вирахуванням заробітної плати...". Таким чином, чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється на підприємстві, поділяється на дві частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Чистий дохід у залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські потреби, визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Отже, прибуток -- це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

За розміром прибуток від продажу продукції, хоч і тотожний реалізованому чистому доходу, однак менший від чистого доходу підприємства на суму, що залишається в залишках продукції, використаної на внутрішньогосподарські потреби.

Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток -- це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

Чистий прибуток -- це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

Прибуток є найважливішим показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників виробництва, джерелом доходів Державного бюджету.[4 c.56]

3.2. Банкрутство і ліквідація підприємства

Практична частина