Фінансові ресурси підприємства і резерви їх збільшення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Фінанси об'єднань, підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов'язаних із кругообігом ресурсів, утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту.

Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи і в першу чергу її основної ланки - фінансів підприємства . Фінансові умови господарювання притерпіли суттєвих змін, котрі знайшли своє відображення в лібералізації економіки, зміні форм власності, проведенні широкомасштабної приватизації, зміні умов державного регулювання, введення системи стягнення податків з підприємств. В результаті проведених в країні реформ з'явились: недержавний сектор економіки, сучасна банківська система, ринки товарів і послуг, капіталу. Почали народжуватись зовсім нові або частково реорганізовані підприємства, які мають на меті виробництво конкурентно-спроможної продукції, а головне - це отримання високих прибутків від своєї діяльності. А прибуток, як відомо, виступає головним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, розширеного виробництва, росту доходів підприємства і його власників. Нарешті, підприємництво чітко орієнтоване на одержання прибутку, чим в умовах розвинутої конкуренції досягається і задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності.

Отже, в сучасних умовах господарювання кожне підприємство повинно забезпечити себе відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Саме цю здатність характеризує фінансовий стан підприємства, що є однією з найважливіших характеристик його виробничо-фінансової діяльності.

Об'єкт дослідження - це фінансові ресурси підприємства.

Предмет дослідження - це економічні відносини пов'язані з формуванням, накопиченням та використанням фінансових ресурсів підприємства.

Отже, метою написання роботи було визначити сутність фінансових ресурсів підприємства та проаналізувати напрямки їх формування та використання.

Виходячи з вказаної мети, при написанні роботи були поставлені наступні задачі:

- визначити сутність фінансових ресурсів та їх значення в фінансово-господарської діяльності підприємств;

- надати загальну характеристику джерел формування фінансових ресурсів та напрямків їх використання;

- надати загальну класифікацію фінансових ресурсів підприємства;

- проаналізувати джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства;

- провести комплексний фінансовий аналіз ВАТ «КЗЕК».

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТ

1.1 Сутність, роль та значення фінансових ресурсів у господарській діяльності суб'єктів господарювання

Основною організаційною ланкою народного господарства будь-якої країни є підприємство. Фінанси - це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляється та виражають свою суть через такі функції: формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності; розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності для виконання своїх зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами; контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. Отже, для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів.

В український думці на сьогодні існує дуже багато визначень фінансових ресурсів підприємства. Така неоднозначність відображає, по-перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів, перетворень і явищ, які нині відбуваються в українській економіці. По друге, це свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-адміністративний системі, або принаймні про невдалу спробу поєднати закономірності цих двох систем у єдиному симбіозі.

Погляньмо на деякі з тих визначень, які були сформульовані в 90-ті роки XX століття українськими і російськими авторами, тобто в період становлення нових української і російської економік.

Визначення 1. М.Я. Коробов: «Фінансові ресурси підприємства - це його власні і позичкові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються у статутних цілях підприємства».

Визначення 2. В.М. Родіонова: “Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначенні для виконання фінансових зобов'язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників.” Недолік цього визначення в тому, що не відображаються джерела формування фінансових ресурсів.

Визначення 3. В.Г. Бєлолипецький: “Фінансові ресурси фірми - це частина грошових ресурсів у вигляді доходів і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов'язань і виконання затрат із забезпечення розширеного відтворення”.

Визначення 4. О.Д. Василик: “Фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються і відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб”.

Але більш повне визначення фінансових ресурсів надає професор А.М. Поддєрьогін, за думкою якого під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств, а саме грошові фонди, а також частина грошових засобів в не фондовій формі.

Із наведених вище визначень можна зробити висновок, що більшість авторів розуміє під фінансовими ресурсами грошові накопичення, доходи і надходження або ж фонди грошових ресурсів.

В умовах ринкової економіки та з прийняттям Національних П(С)БО фінансисти, економісти та бухгалтери-практики замість поняття «фінансові ресурси» дедалі частіше використовують поняття «капітал». Деякі науковці навіть ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим.

Капітал є реальним об'єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів підприємства та використання нею своїх зобов'язань. Тобто, капітал - це об'єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності. Отже, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття «фінансові ресурси» і «капітал» не можливо.

Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо «фінансові ресурси» дорівнюють «капіталу», то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов'язань.

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу. Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами. [21]

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) - пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) - не пов'язані.

До внутрішніх чинників можна віднести:

– рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

– якість організації управління фінансовими ресурсами;

– оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;

– вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

– налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв'язку збутової стратегії із виробничою;

– позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

– визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах “ціна - якість”;

– аналіз існуючого ринку продукції;

– якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

– планування дистриб'юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;

– планування рекламної кампанії;

– здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;

– аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;

– загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

– визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;

– характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників слід відносити:

– інфляцію;

– зміну ціни на ресурси;

– зміну політичного курсу влади;

– зміну правового поля;

– стан розвитку фінансового ринку;

– стан економіки в цілому.

Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел. [23]

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв'язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів.

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність в процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, що не буде поступатися використаному.

Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними цінностями, що забезпечить зростання об'ємів фінансових ресурсів, проте може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва.[25]

Фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал, основним елементом якого є статутний капітал. Статутний капітал формується при первинному інвестуванні коштів. Його величина оголошується при реєстрації підприємства, а будь-які коректування розміру статутного капіталу (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових внесків, прийом нового учасника, приєднання частки прибутку й інше.) допускаються лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством і засновницькими документами.

У подальшому фінансові ресурси інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на підприємство надходить грошовий потік у вигляді виручки від реалізації. Також приплив коштів на підприємство забезпечується в результаті виконання ним інвестиційно-фінансової діяльності: від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здачі майна в оренду. Спочатку з грошових надходжень відшкодовують авансовані в процесі виготовлення продукції обігові кошти і погашають заборгованість за короткострокові кредити. Крім того, із загальної суми надходжень виділяється фонд оплати праці з нарахуваннями, пов'язаними із соціальним захистом працівників. Решта коштів, після віднесення на доходи адміністративних витрат і витрати на збут продукції та інших витрат загально виробничого призначення, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, залишається у розпорядженні підприємства у вигляді чистого прибутку. Отже, основою формування фінансових ресурсів підприємства є грошові кошти у вигляді амортизаційних відрахувань та чистого прибутку.

І останнє, щоб виявити сукупність і склад фінансових ресурсів, достатньо поглянути у пасив балансу, складеного на цю дату. Підсумок пасиву дасть нам загальну суму фінансових ресурсів, а його статті відобразять нам їхній склад. Пасив відображає сформовані в минулому фінансові ресурси, які матеріалізовані в активі.[6]

Підсумовуючи, можна сказати, що без фінансових ресурсів неможлива діяльність підприємства як суб'єкта господарювання, адже фінансові ресурси забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, створення різноманітних фондів, здійснення міжгосподарських розрахунків.

1.2 Класифікація фінансових ресурсів підприємства

Розглянувши сутність фінансових ресурсів підприємств та з'ясувавши їх значення у фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання, доцільно було розглянути які існують основні класифікації фінансових ресурсів.

1. За кругообігом розрізняють такі ресурси:

- Початкові - це ті ресурси, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал). Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

- Прирощені - це ресурси, які створюються в процесі діяльності підприємства (амортизаційні відрахування, чистий прибуток).

2. За характером використання виділяють:

- матеріалізовані фінансові ресурси, тобто направлені в необоротні активи;

- фінансові ресурси, що знаходяться в обігу, тобто направлені в оборотні активи.

3. За джерелами формування виділяють:

- власні фінансові ресурси (статутний капітал, амортизаційні відрахування, прибуток);

- залучені або надані ( бюджетні субсидії, дотації, інвестиції);

- позикові (кредити, емісія власних боргових зобов'язань).

4. За формою створення ресурси:

- фондові (фонд споживання, фонд накопичення, фонд оплати праці, резервний фонд);

Фонди нагромадження і фонди споживання - це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело ресурсів господарюючого суб'єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд споживання представляє собою джерело фінансових ресурсів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колективу.

- не фондові (дотації, субсидії, спонсорські внески, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і т.д.).

5. За способом залучення фінансові ресурси можуть бути:

- внутрішні (власні);

- зовнішні (залучені, позикові).

6. За напрямками використання:

- на фінансування поточних потреб;

- на виконання фінансових зобов'язань перед державними і фінансово-кредитними установами;

- на фінансування інвестицій. [7]

7. За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та універсальні. Цільові фінансові ресурси використовуються за цільовим призначенням: резервний капітал, спеціальні фонди і т.д. Наприклад, оскільки основні засоби постійно зношуються, то частка їх оновлення переходить в амортизаційні відрахування, що є видом цільових фінансових ресурсів.

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на різноманітні цілі: фінансування розширеного відтворення, покриття витрат господарської діяльності, благодійні внески.

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені

та використані. Вкладені ресурси застосовуються протягом тривалого термі-ну використання і постійно беруть участь у процесі відтворення. Вони можуть обновлятися, поповнюватися, змінюватися. До вкладених ресурсів належать основні засоби, оборотні кошти та інші ресурси.

На відміну від вкладених, використані ресурси - це поточні витрати, виражені у грошовій формі. Їх розмір включений в ціну товару і повністю відшкодовується у процесі одного відтворювального циклу. Величина використаних ресурсів залежить від рівня господарювання і раціональності використання. Розмір вкладених ресурсів часто не збігається з розміром використаних ресурсів. В умовах формування ринкових відносин найважливішим завданням є підвищення ефективності застосування, як вкладених, так і використаних ресурсів.

Підсумовуючи все, що було сказано у цьому розділі, можна сказати, що фінансові ресурси - це сукупність грошових доходів та надходжень суб'єктів господарювання, які можуть бути як у фондовій так і не фондовій формі і використовуються для забезпечення ефективного функціонування підприємства. Існує декілька класифікаційних ознак фінансових ресурсів, але найголовнішою є поділ ресурсів за джерелами їх формування. А точніше, вони можуть бути власні (у формі прибутку і амортизаційних відрахувань), залучені (бюджетні асигнування, страхові відшкодування та ін.) і позикові (кредити, емісія власних боргових зобов'язань). Визначення оптимальної структури джерел ресурсів, тобто співвідношення власних і позикових коштів, залежить від економічної політики підприємства. Виходячи із властивостей, притаманних фінансовим ресурсам підприємств, ми провели їх класифікацію за показниками формування та використання. Запропонована класифікація фінансових ресурсів дає змогу вибрати правильне співвідношення між власними і позиковими джерелами фінансових ресурсів, яке б сприяло зміцненню фінансового стану підприємства, та інші показники, що свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку підприємства.

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів

Зупинимося більш детально на класифікації фінансових ресурсів за джерелами їх формування. Як зазначалося вище - це власні, залучені та позикові ресурси.

1) Власні залучені фінансові ресурси - це базова частина усіх фінансових ресурсів підприємства, що базується на момент створення підприємства і знаходиться в його розпорядженні на всьому протязі його розвитку. Цю частину фінансових ресурсів прийнято називати статутним фондом чи статутним капіталом підприємства.

Під час створення підприємства величина власних фінансових ресурсів залежить від форми підприємства. При приватній формі це приватний капітал підприємця або декількох підприємців. Якщо це колективна форма - то це кошти засновників. При держаній формі власності - державне фінансування.

Як зазначалося раніше, прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті.

Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносин амортизаційні відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких істотно впливає на економіку підприємства. Але, на жаль, у нас на Україні, створення амортизаційного фонду відбувається лише на папері, тобто амортизація нараховується, а фактично фонду не існує.

Прибуток, як економічна категорія, - це чистий доход, створений прибавочною працею. Прибуток є економічним показником, що характеризує фінансові результати підприємницької діяльності. Крім того, через прибуток реалізується принцип матеріальної зацікавленості в процесі її розподілу і використання, а також принцип матеріальної відповідальності. Нарешті, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки його використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

2) При формування фінансових ресурсів підприємства крім власних джерел використовують залучені кошти - це фінансові ресурси, які залучаються на підприємство на поворотній або безповоротній основі без сплати відсотків за користування. До залучених ресурсів відносять:

- кошти вищестоящих організацій;

- бюджетне фінансування у формі:

1. бюджетних субсидій - це виділення коштів підприємствам на вирішення певних завдань в рамках різного роду державних програм;

2. бюджетних дотацій - це виділення коштів на покриття збитків, якщо ця збитковість є наслідком певної політики держави;

3. бюджетних інвестицій - це виділення коштів на розвиток виробництва в першу чергу в пріоритетні галузі економіки;

- емісія корпоративних прав;

- страхові відшкодування;

- благодійні та спонсорські внески.

3) При тимчасовій недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок позикових фінансових ресурсів.

Отже, основними причинами, що обумовлюють залучення позикового капіталу є наступні: коливання потреб у коштах, що забезпечують відтворення основних засобів; коливання потреб у оборотних коштах (сезонні, постійні); зростання обсягів операційної діяльності; забезпечення фінансової гнучкості підприємства.

Позикові фінансові ресурси підприємства найбільш часто зустрічаються у формі:

банківських, комерційних, державних, міжнародних, лізингових кредитів і позичок;

коштів від випуску і продажу власних боргових зобов'язань підприємства (векселі, облігації);

позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

Ринкові умови господарювання породжують об`єктивну необхідність використання суб`єктами підприємницької діяльності позичених фінансових ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд зі статутними, резервними, амортизаційними і іншими фондами цільового призначення. Кредит виступає в двох головних формах: комерційного і банківського, що розрізняються по складу учасників, об'єкта позичок, динаміці, розміру відсотка і сфери функціонування.[10]

Комерційним кредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселем, його об'єктом є товарний капітал. Він обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Особливістю комерційного кредиту є те, що позичковий капітал тут зливається із промисловим. Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів і одержання прибутку. Розміри цього кредиту обмежені величиною резервних кредитів промислових і торгових капіталів. Передача цих капіталів можлива тільки в напрямках, визначених умовою угоди: від підприємця, на підприємстві якого виробляють засоби виробництва, до підприємців, на підприємствах якого вони споживаються, або від підприємця, що виробляє товари, до торгових фірм, що реалізують їх.

Але за питомою вагою перше місце серед позичених ресурсів у більшості підприємств займає банківський кредит.

Банківський кредит - це закономірне явище ринкової економіки, притаманне нормальному і ефективному функціонуванню господарюючих суб`єктів. Банківський кредит дається у вигляді грошової позички, банками й різноманітними кредитно-фінансовими установами підприємцям і іншим позичальникам. Об'єктом банківського кредиту виступає грошовий капітал, що відокремився від промислового. Угода позички тут відділена від актів купівлі-продажу. Позичальником може бути фірма, держава, приватний сектор, а кредитором - кредитно-фінансові установи. Метою кредитора є одержання прибутку у вигляді відсотка. Кредитор надає позичковий капітал позичальнику на умовах повернення, терміновості і сплати відсотка.

Банківський кредит переборює кордони комерційного кредиту, тому що він не обмежений напрямком, термінами і сумами кредитних угод. Сфера його використання ширша: комерційний кредит обслуговує лише обіг товарів, банківський кредит - і нагромадження капіталу, перетворюючи в капітал частину грошових прибутків і заощаджень усіх прошарків суспільства.

Крім банківського кредиту, у складі позичених фінансових ресурсів підприємства всіх галузей народного господарства значне місце посідає кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає у розрахунках з іншими юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями, бюджетом, організаціями соціального страхування, позабюджетними фондами, а також у розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств ” кваліфікує частину кредиторської заборгованості, залученої до складу позичених фінансових ресурсів, як товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Вони являють собою дві форми поза банківського кредиту.

Тобто, необхідність кредиту як джерела фінансування ресурсів підприємств визначається характером кругообігу і обігу основних коштів. Відомо, що в процесі кругообігу і обігу основних коштів підприємств постійно переходять з однієї функціональної форми в іншу: спочатку з грошової форми вони переходять у продуктивну, потім набувають товарної форми і знову грошової. Інакше не може відбуватися процес виробництва та реалізації продукції, процес відтворення.[11]

Отже, підприємство саме вирішує які використовувати джерела формування ресурсів, але на вибір тих чи інших джерел впливає ряд факторів, серед яких найбільш важливими є: теоретична та практична можливість залучити додаткові фінансові ресурси із різних джерел; форми власності та організаційно-правові форми підприємства, а також галузева належність підприємства; стратегічні цілі та поточні завдання підприємства; новостворене чи діюче підприємство; вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів; бажана структура фінансового капіталу; віддаленість від ринків ресурсів, товарів та капіталу та ін.

Отже, обсяг виробництва, його ефективність, зумовлюють склад та структуру фінансових ресурсів суб'єкта господарювання. Від величини фінансових ресурсів та ефективності їх використання залежить зростання виробничого та соціально-економічного розвитку підприємства.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, оптимальне використання фінансових ресурсів та пошук резервів їх збільшення набуває в сучасних умовах найбільшого значення в роботі фінансових служб.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, доходів за облігаціями, зменшує ліквідність балансу, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

Проаналізувавши джерела формування фінансових ресурсів ми можемо визначити основні напрямки використання цих ресурсів:

- виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і державними цільовими фондами;

- виконання зобов'язань перед банками, страховими компаніями та ін.;

- забезпечення потреби в оборотних засобах;

- просте відтворення основних фондів;

- фінансування капітальних вкладень;

- здійснення затрат на розширене відтворення;

- матеріальне стимулювання працівникам;

- виконання фінансових зобов'язань перед засновниками, інвесторами, акціонерами, вкладниками та вищестоящими організаціями;

- створення резервних та страхових запасів.

Підсумовуючи все, що було сказано у цьому розділі, можна сказати, що фінансові ресурси - це сукупність грошових доходів та надходжень суб'єктів господарювання, які можуть бути як у фондовій так і не фондовій формі і використовуються для забезпечення ефективного функціонування підприємства. Існує декілька класифікаційних ознак фінансових ресурсів, але найголовнішою є поділ ресурсів за джерелами їх формування. А точніше, вони можуть бути власні (у формі прибутку і амортизаційних відрахувань), залучені (бюджетні асигнування, страхові відшкодування та ін.) і позикові (кредити, емісія власних боргових зобов'язань). Визначення оптимальної структури джерел ресурсів, тобто співвідношення власних і позикових коштів, залежить від економічної політики підприємства.

2.2 Аналіз джерел формування та використання фінансових ресурсів, напрямки їх вдосконалення

Внутрішній аналіз структури джерел фінансування пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових ресурсів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д.

У загальному випадку поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові ресурси.

У цілому інформація про розмір власних джерел подана в I розділі пасиву балансу. До них, у першу чергу, відносяться:

- статутний капітал - вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи.

- резервний фонд - джерело власних ресурсів, створюваний підприємством, відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення - використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін.

- фонди спеціального призначення - джерела власних ресурсів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

- нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

Дані про склад і динаміку позикових ресурсів відбиваються в II розділі пасиву. Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим подані джерела власних ресурсів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім переходять до поелементного вивчення кожного джерела, маючи у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал. У Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду й відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства.

Важливе значення для оцінки ефективності діяльності підприємства має динаміка розміру фондів спеціального призначення (нагромадження і споживання). При цьому аналіз повинний враховувати різноманітну функціональну роль зазначених фондів у механіці фінансування діяльності підприємства. Тому аналіз випливає з відомості роздільно в частині ресурсів, що спрямовуються на виробничі потреби (інвестування і поповнення оборотних ресурсів) і потреби споживання. Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівень самофінансування розраховується за допомого нуступних коефіціентів:

1.Коефіціент фінансової стійкості (Кс) - це співвідношення власних і запозичених коштів:

,

де М - власні кошти, К - короткострокові зобов'язання, З - довгострокові зобов'язання.

Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

4.Рентабельність власного капіталу (Р):

,

де ЧП - чистий прибуток, М - власний капітал.

Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування.

5. Коефіцієнт фінансової незалежності (Кн):

Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у загальному обсязі джерела.

6. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами (Кз.в.з.):



7. Іншим показником, що характеризує використання власних коштів підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладений у найбільше мобільні активи. Для цього розраховується так називаний коефіцієнт маневреності.

8. Коефіцієнт покриття (Кп):

Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток.

При розрахунках із постачальниками і підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплати підприємству доведеться заплатити пеню (у відсотках від суми договору) за кожний день прострочення. В умовах широко поширеного в нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.

Функціонування підприємства залежить від його спроможності приносити необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво підприємства має значну свободу в регулюванні розмірів фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, підприємство має можливість збільшувати або зменшувати розмір балансового прибутку за рахунок вибору того або іншого способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміна використання і т.д.

До питань облікової політики, що визначає розмір фінансового результату діяльності підприємства, у першу чергу, ставляться такі:

- вибір способу нарахування амортизації основних засобів;

- вибір методу оцінки матеріалів, відпущених і витрачених на виробництво продукції, робіт, послуг;

- визначення способу нарахування зносу по малоцінним і предметах, що швидкозношуються, при їхній експлуатації;

- порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат (шляхом безпосереднього їхнього списання на собівартість в міру уточнення витрат або за допомогою попереднього утворення резервів майбутніх витрат і платежів);

- склад витрат, віднесених безпосередньо на собівартість конкретного виду продукції;

- склад непрямих витрат і спосіб їхнього розподілу і ін.

Цілком зрозуміло, що підприємство, разом обравши той або інший засіб формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде притримуватися його протягом усього звітного періоду (не менше року), а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави і неодмінно обговорюватися.

У цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників.

Існує і використовується система показників ефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів (майна).

Цей коефіцієнт показує розмір чистого прибутку на 1 гривню активів та характеризує ефективність використання активів.

У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності активів, так і рентабельність поточних активів.

Показник прибутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю власного капіталу, визначається по формулі:

Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції - (рентабельність продажів) розраховується по формулі:



Значення цього коефіцієнта показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію, і ін.

Коефіцієнт рентабельності діяльності показує наявність можливостей підприємства до відтворення та розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності підприємства:

.

Для розв'язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідності підприємств.

Власні фінансові ресурси підприємства обмежені статутним фондом, прибутком після відрахування податків і емісією акцій. Однак потреби підприємства у фінансових ресурсах можуть бути більшими. Тоді доводиться вдаватися до боргових фінансових джерел. У ринковій економіці розмаїтість боргових фінансових ресурсів збільшується. Поряд із кредитом до боргових джерел належать облігації, лістинг і факторинг.

Амортизаційний фонд - важливе джерело підтримки діючого виробництва в умовах незначної рентабельності господарювання.

З метою використання амортизаційних ресурсів для розширеного виробництва доцільним є зменшення термінів служби основних фондів, використання методів прискореної амортизації. З іншого боку зміна амортизаційної політики призведе до збільшення собівартості виробництва чи витрат обігу за рахунок більшої суми амортизаційних відрахувань, а відтак до зменшення кінцевого фінансового результату - прибутку.

Отже, прискорену амортизацію можна розглядати як податкову пільгу, що її отримують підприємства, інвестуючи кошти в основний капітал. У перші роки використання засобів значну частину прибутку спрямовують на покриття витрат з амортизації, її не оподатковують і тим самим зменшують виплати з податку па прибуток.

Ефект використання прискореної амортизації відчутний в умовах економіки, що стабільно функціонує, у період криз та спадів дійовість амортизаційної політики зменшується.

Використання прискореної амортизації збільшує собівартість робіт та послуг. В умовах неповного низького завантаження обладнання - це негативний момент для підприємства.

При низькій рентабельності виробництва ефект від скорочення податкових зобов'язань низький. При нульовій рентабельності - для підприємств це є погіршенням їх фінансового стану, тому що, не даючи віддачі у вигляді зниження податку на прибуток, амортизація погіршує результати фінансової діяльності.

Крім того, ще один негативний момент використання прискореної амортизації полягає у тому, то, занижуючи штучно прибуток, інвестори та кредитори підприємства отримують неточну інформацію про фінансовий стан підприємства.[2]

Розширення сфери діяльності, потребує збільшення фінансових ресурсів підприємства, яке можливо досягти шляхом проведення додаткової емісії акцій або використання позичкового капіталу.

Основними джерелами довгострокового фінансування для підприємств сьогодні є банківські кредити та кошти, отримані в результаті емісії облігацій, тобто це є позичковий капітал. [10]

Що стосується досвіду проведення в Україні емісії корпоративних облігацій то він поки що незначний, що пов'язано насамперед із недостатньо розвинутою фондовою інфраструктурою, а також низькою кредитоспроможністю українських підприємств. Якщо порівняти дане джерело додаткових фінансових ресурсів з банківським кредитуванням, то воно має ряд переваг, а саме: відносно дешева вартість залучення (вартість ресурсів тяжіє до депозитної, а не до кредитної відсоткової ставки); можливість залучення на більш довгостроковий період; проведення даної позики не потребує застави; незмінність відсоткової ставки; доступність даного джерела фінансових ресурсів для всіх організаційно-правових форм підприємництва. Але у відповідності до законодавства України обсяг облігаційної позики обмежується 25 % суми статутного капіталу товариства.

Щодо акцій, то негативним моментом для власників при проведенні додаткової емісії акцій з метою залучення коштів є ризик втрати контролю над підприємством у зв'язку із зменшенням частки участі у капіталі товариства, крім того безподаткова відсоткова ставка по позичковому капіталу значно нижча, ніж бажана дохідність акціонерного капіталу, а плата за позичковий капітал включається до собівартості продукції і тим самим зменшує оподаткований прибуток.

Отже функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе за умови зростання ефективності використання фінансовіх ресурсів. Використовувані ресурси, формуючи ресурсний потенціал окремого підприємства, є часткою ресурсного потенціалународного господарства в цілому чи окремих його галузей. Отже ресурсне забезпечення окремих підприємств залежить від ресурсного насичення в країні в цілому.

Для ефективного функціонування окремого підприемства й важливо визначити оптимальну потребу в ресурсах, та забезпечити структуру джерел її формування і використання.

Оскільки фінанси окремого підприємства й державні фінанси взаємопов'язані, у фінансову систему доцільно включати фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні держави, окремих господарських суб'єктів, інших фінансових інститутів і використовуються з метою виконання економічних і соціальних функцій. В ринкових умовах до фінансової системи доцільно включати ресурси недержавної кредитно-банківської системи і фінансових ринків. Відповідно до вказаних елементів можна визначити основні напрямки фінансової реформи в Україні:

- економічне обгрунтування структури державного бюджету;

- розвиток банківської системи;

- розвиток небанківських фінансових посередників та фінансових ринків;

- державне регулювання фінансових розрахунків окремих підприємств;

- державне регулювання кризи платежів.

3. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ»

3.1 Структурно-динамічний аналіз ВАТ «КЗЕК»

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 3.1.

З таблиці 3.1 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 508,3 тис. грн. або на 7,96 %. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів збільшилась на 418,2 тис. грн. або на 7,36 %. В їх складі збільшилась доля основних засобів - на 419,3 тис. грн. (7,4 %), а значення незавершеного будівництва зменшилось на 0,1 тис.грн., в процентному відношенні питома вага незавершених капітальних вкладень в загальній сумі розділу зменшилась на 0,05 %. Відбулось також незначне зменшення вартості нематеріальних активів на 1 тис.грн. Питома вага необоротних активів в загальному складі майна зменшилась на 0,49 % . Оборотні активи за звітний період збільшились на 90,1 тис. грн. (12,76 %). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка збільшилась на 133 тис. грн. (101,76 %). Це свідчить про те, що покупці несвоєчасно розраховуються за отриману продукцію. Виробничі запаси зменшились на 6,2 тис. грн. (2,19 %). Показник готової продукції зменшився на 29,9 тис.грн. (23,69 %).

Таблиця 3.1

Аналіз складу та структури балансу підприємства

Статті балансу (код рядка)	Абсолютні значення, тис грн.	Питома вага, %	Зміни
	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	вабсолюних величинах	у питомій вазі	у % до початку періоду	у % до зміни підсумку балансу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	1,30	0,30	0,02	0,004	-1,00	-0,02	-76,92	-0,20
первісна вартість	2,20	2,20	0,03	0,03	0,00	0,003	0,00	0,00
Накопичена амортизація	0,90	0,90	0,01	0,01	0,00	0,001	0,00	0,00
Незавершене будівництво	42,70	42,60	0,67	0,62	-0,10	-0,05	-0,23	-0,02
Основні засоби
залишкова вартість	5639,20	6058,50	88,26	87,84	419,30	-0,43	7,44	82,49
первісна вартість	15992,70	16707,20	250,31	242,22	714,50	-8,09	4,47	140,57
знос	10353,50	10648,70	162,05	154,38	295,20	-7,66	2,85	58,08
Усього за розділом І	5683,20	6101,40	88,95	88,46	418,20	-0,49	7,3	82,27
ІІ.Оборотні активи
Запаси
виробничі запаси	282,70	276,50	4,42	4,01	-6,20	-0,42	-2,19	-1,22
готова продукція	126,20	96,30	1,98	1,40	-29,90	-0,58	-23,69	-5,88
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна ваотість	130,70	263,70	2,05	3,82	133,00	1,78	101,76	26,17
Первісна вартість	130,70	263,70	2,05	3,82	133,00	1,78	101,76	26,17
Дебіторська заборгованість за розрахунками
з бюджетом	5,20	0,30	0,08	0,00	-4,90	-0,08	-94,23	-0,96
за виданими авансами	0,00	0,20	0,00	0,00	0,20		100	0,04
Інша поточна дебіторська заборгованість	74,40	136,30	1,16	1,98	61,90	0,81	83,20	12,18
Грошові кошти та їх еквіваленти
в національній валюті	57,70	2,90	0,90	0,04	-54,80	-0,86	-94,97	-10,78
Інші оборотні актива	29,10	19,90	0,46	0,29	-9,20	-0,17	-31,62	-1,81
Усього за розділом ІІ	706,00	796,10	11,05	11,54	90,10	0,49	12,76	17,73
БАЛАНС	6389,20	6897,50	100,00	100,00	508,30	0,00	7,96	100,00
І.Власний капітал
Статутний капітал	1418,10	1418,10	22,20	20,56	0,00	-1,64	0,00	0,00
Інший додатковий капітал	6310,20	6310,20	98,76	91,49	0,00	-7,28	0,00	0,00
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	2014,70	1409,80	31,53	20,44	-604,90	-11,09	-30,02	-119,00
Усього за розділом І	5713,60	638,50	89,43	91,61	604,90	2,18	10,59	119,00
ІІ. Забезпечення наступних витрат
ІІІ.Довгострокові зобов'язання
Відстрочені податкові зобов'язання	162,90	0,00	2,55	0,00	-162,90	-2,55	-100,00	-32,05
Усього за розділом ІІІ	162,90	0,00	2,55	0,00	-162,90	-2,55	-100,00	-32,05
ІV.Поточні зобов'язання
Векселі видані	56,80	56,80	0,89	0,82	0,00	-0,07	0,00	0,00
Кредиторська заборгованість за товари, роботи,послуги	109,20	204,00	1,71	2,96	94,80	1,25	86,81	18,65
Поточні зобов'язання за розрахунками
з бюджетом	187,10	108,90	2,93	1,58	-78,20	-1,35	-41,80	-15,38
зі страхування	3,70	37,60	0,06	0,55	33,90	0,49	916,22	6,67
з оплати праці	0,00	57,20	0,00	0,83	57,20	0,83		11,25
Інші поточні зобов'язання	155,90	114,50	2,44	1,66	-41,40	-0,78	-26,56	-8,14
Усього за розділом ІV	512,70	579,00	8,02	8,39	66,30	0,37	12,93	13,04
Баланс	6389,20	6897,50	100,00	100,00	508,30	0,00	7,96	100,00

Питома вага обігового капіталу зросла з 11,05 % на початку 2005 року до 11,54 % на кінець року. Зростання відбулось за рахунок різкого збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 133 тис. грн. (101,76 %). Відбулась зміна дебіторської заборгованості за розрахунками: з бюджетом - зменшилась на 4,9 тис. грн.(94,23 %), за виданими авансами з'явилась дебіторська заборгованість в розмірі 0,2 тис.грн., з іншими дебіторами заборгованість зросла на 61,9 тис. грн. (83,2 %). Зменшилась сума коштів на розрахунковому рахунку - на 54,8 тис. грн. (94,97 %). Відсутність коштів пояснюється великою дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги. Вартість інших оборотних активів зменшилась на 9,2 тис. грн.(31,62 %).

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок 2005 року складає відповідно 88,95 % та 11,05 %, на кінець 2005 року - 88,46 % та 11,54%. Збільшився основний капітал на 419,3 тис. грн., а приріст оборотного капіталу склав 90,1 тис. грн. Тобто відбулось більш швидке збільшення коштів менш мобільної їх частини - основного капіталу.

Зменшення залишків готової продукції на 23,69 % свідчить про покращення її збуту.

Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.