Податок на прибуток

1

Размещенно на http://www.allbest.ru

Размещенно на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

ВНЗ “Відкритий Міжнародний Університет розвитку людини «Україна»

Чернівецький локальний центр дистанційного навчання

Курсова робота

з дисципліни Податкова система

на тему:«Податок на прибуток»

Виконавець:

Студентка ІІ курсу,Чернівецького ЛЦДН

Спеціальність „Фінанси”

Костинюк С.І.

„___”___________2007р.

Чернівці 2007 р.

План

Вступ

Розділ 1. Економічна суть податку на прибуток

Розділ 2. Розрахунок та сплата податку на прибуток

2.1 Платники податку

2.2 Об'єкт оподаткування та обчислення оподатковуваного прибутку (доходу)

2.3 Порядок обчислення та сплати податку

Розділ 3. Проблеми функціонування податку на прибуток та шляхи їх вирішення

Висновок

Список використаної літератури

податок прибуток платник обчислення

Вступ

В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки.

Дана робота написана на тему: “Податку на прибуток”. Кожен погодить, що дана тема є дуже актуальною зараз.

По-перше, питання податків взагалі турбують усіх. Зараз майже всі в один голос говорять, що підприємства просто гинуть під податковим тягарем. А специфікою податку на прибуток як прямого податку є те, що він відшкодовується за рахунок прибутку, кінцевого фінансового результату, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати непрямих податків, відшкодування валових витрат та відрахувань до амортизаційного фонду, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва.

По-друге, прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в податковій системі України. Щорічно ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними х провідних джерел наповнення бюджету.

З 1997 року оподаткування юридичних осіб в Україні регламентується таким основним законодавчим актом як Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який дуже відрізняється від старого закону. На думку спеціалістів він має дуже багато недоліків та недосконалостей. Але напевно дуже важко одразу збудувати ефективну систему оподаткування, тому все це, будемо сподіватися, справа часу.

В своїй роботі я намагаюсяся розглянути існуючі недоліки законодавства з оподаткування прибутку та можливі шляхи щодо їх усунення. Але не можливо досконало розглянуті всі питання в курсовій роботі, тому що це потребує більше часу.

Моя тема дуже актуальна в нас час ще й тому, що дуже важливо для ефективного ведення господарської діяльності знати всі моменти прибуткового законодавства. Не знаючі всіх моментів дуже важко, а напевно й неможливо існувати на нашому ринку. Знаючи систему оподаткування можна уникнути деяких суперечностей закону і тим самим уникнути деяких штрафних санкцій, які можуть бути катастрофічними для підприємства.

Розділ 1. Економічна суть податку на прибуток

На початку західної цивілізації суспільний лібералізм відзначався конкурентною економікою, заснованої на принципах приватної власності. Остання формувала безжалісну суспільну мораль. У цих умовах тільки податок, що давав державі можливість коректувати розподіл прибутків, виходячи з критерію справедливості, міг завоювати широку соціальну підтримку. Під впливом такої суспільної мотивації з'явився податок на доход (прибуток), тобто законодавче введення прибуткового оподатковування було здійснено під сильним впливом соціалістичного руху. Щоб запобігти небажані соціально-політичні наслідки, буржуазія підтримала його.

На зорі існування прибуткового оподатковування його називали втіленням «законів правди і справедливості», вважали найбільше досконалою формою оподатковування.

У умовах західної демократії прибуткове оподатковування має, насамперед, політичні переваги. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, властивій високій культурі державності зі витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників і збиральників осмисленого відношення до своїх прав і обов'язків. Осмислення того, що накопичення і заощадження приватної власності можливо тільки в суспільстві, робить економічно і морально виправдану передачу частини нагромаджень тому суспільству, якому платник зобов'язаний усім, чим володіє. Ці, на перший погляд, тривіальні істини ніколи не утрачають своєї актуальності.

Як уже відзначалося, усякий податок - це податок, що призначається для вирішення як фіскальних, так і економічних задач. Всякий податок обмежує витрати фінансових ресурсів приватним сектором економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпорядження держави. У теорії економічної рівноваги прибуткові податки поряд з іншими розцінюються по їхньому впливу на віддалену перспективу збалансованого економічного росту. Проте податкові коригування господарської діяльності безпосередньо впливають на фінансову практику і поточні потреби бюджету.

Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму фіскальному значенню переважають прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподатковування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподатковування особистих прибутків громадян.

Чинником поділу прибуткового оподатковування на два види (прибуткове оподатковування юридичних і фізичних осіб) є різні умови стягування податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однакову економічну природу - додану вартість, відрізняються по характеру використання, виконуючи різноманітні функції. Так, доходи підприємств мають продуктивний характер. Вони направляються, в основному, на розвиток виробництва, тоді як основна частина доходів громадян використовується, насамперед, на особисте споживання. Використовувати єдиний режим оподатковування для усіх прибутків, як тих, що йдуть на виробниче споживання, так і тих, що призначені для особистого використання, було б недоцільним і економічно невиправданим. Виходячи з функції доходів підприємств, податкове навантаження при оподатковуванні цих доходів повинне бути меншою, чим при оподатковуванні доходів громадян.

У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку.

Надходження від корпоративного прибуткового податку складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвинених країн, проте, цей вид податків грає важливу регулюючу роль.

Структурні зміни, що відбулися і відбуваються в податкових системах більшості цивілізованих країн, стосуються в основному перерозподіли ролі таких прямих податків, як прибутковий податок із громадян і податок із прибутку підприємств (корпорацій). Причому їхня роль залежить, головним чином, від рівня економічного розвитку країни.

Розподіл надходжень прибуткових податків між фізичними і юридичними особами в країнах із різноманітними економічними системами неоднаково.

На Заході податок із прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високий рівень розвитку. З розвитком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьому в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди і прибуток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відповідно об'єктом оподатковування виступає прибуток власника або заробітна плата робітників і службовців).

Чинний у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіжних країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відміну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на приватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акціонерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло такого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподатковування, виходячи з застосовуваного підходу в країнах із розвиненою ринковою економікою.

У основному заходи, проведені як нашою країною, так і більшістю цивілізованих країн, спрямовані на реформування податкової системи і зосередження саме на прибутковому оподатковуванні, тому що воно виконує роль найважливішого фіскального і регулюючого інституту держави.

У країнах із розвиненою ринковою економікою основним прямим засобом централізації ВНП у бюджет є особистий прибутковий податок. Але одним із головних регуляторів виробничо-господарських процесів является податок на прибуток корпораций. При цьому існує стійка тенденція до зменшення питомої ваги даного податку в загальній сумі податкових надходжень.

Але в багатьох постсоціалістичних країнах Східної Європи і країнах СНД частка податку з прибутку підприємств у дохідній частині бюджету перевищує частку прибуткового податку з громадян.

Аналогічна ситуація спостерігається й в Україні. У порівнянні з прибутковим податком із громадян податок із прибутку підприємств має в прибутках бюджету України більша питома вага. Крім того, варто звернути увагу, що частка податку з прибутку і бюджетних надходжень має тенденцію до збільшення, а частка прибуткового податку з громадян, навпаки,- до зменшення.

Таке співвідношення двох видів прибуткового оподатковування обумовлюється декількома причинами. Насамперед, протягом багатьох років платежі в бюджет із прибутку підприємств мали високу питому вагу в прибутках держави і значно перевищували надходження від прибуткового податку з громадян. Різко змінити таке співвідношення за декілька років просто неможливо. Крім того, об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств набагато більше, ніж прибутковим податком з громадян, що також впливає на загальний розмір цих двох видів податків і забезпечує перевищення частки податку на прибуток підприємств над часткою прибуткового податку з громадян у доходах бюджету.

Регулювання пропорцій між фондом оплати праці і прибутком - найбільше важлива сфера економічних відносин. У економіці розвинених зарубіжних країн оптимальність співвідношення споживання і накопичення досягається через боротьбу інтересів найманого робітника і власника. Тому з боку держави не потребуються спеціальні важелі, що підтримували б дані пропорції, хоча опосередковано це досягається через різноманітні ставки оподатковування прибутків фізичних і юридичних осіб.

У Україні система оподатковування прибутку підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподатковування.

Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що господарюють, і громадян, як прибуткові податки.

Це необхідно мати на увазі при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому прибуткове оподатковування не заподіювало б перешкод виробництву і не гальмувало його розвиток. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента.

З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядне значення. Цю функцію в більшій мірі повинні виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок із громадян. Такий же підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при котрої питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, чим податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах із розвиненою ринковою економікою.

Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово-господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

- вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу;

- напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);

- вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);

- розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

- розподіл і перерозподіл ВВП;

- темпи економічного зростання на макрорівні.

Значний інтерес викликає оцінка нейтральності податку на прибуток відносно використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподіли прибутку на нагромадження або на виплату дивідендів. Так, якщо рівень оподатковування нерозподіленого прибутку є більш низьким, ніж рівень оподатковування розподіленого прибутку і виплаченої у вигляді дивідендів, то з погляду акціонерів підприємства доцільно спрямовувати велику частину прибутку на інвестиції, в активи та в резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутку.

Різноманітні податкові ставки на нерозподілений прибуток, розподілений прибуток і прибуток у вигляді процентів можуть впливати на прийняття рішень про вибір джерела фінансування господарської діяльності підприємств і тим самим порушувати критерій нейтральності податку на прибуток підприємств щодо визначення шляхів фінансування. Якщо політика держави спрямована на стимулювання самофінансування розвитку підприємства, то діє рівень оподатковування нерозподіленого прибутку нижче, чим розподіленого. У випадку надання пріоритетів фінансування на основі пайової участі граничний рівень оподатковування прибутку, що розподіляється, не повинний перевищувати граничного рівня оподатковування нерозподіленого прибутку і прибутку у вигляді позичкового процента.

Щодо суб'єктів оподатковування «більш справедливими» є прямі податки, найважливіше місце серед яких відіграє податок на прибуток підприємств, оскільки їхній розмір безпосередньо залежить від фінансово-майнового стану і кінцевих результатів діяльності платника. Саме тому в об'єднанні значної кількості регулюючих завдань, що вирішують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується в більшості розвинених країн.

Як уже відзначалося, система прямих податків регулює, насамперед, прибутки юридичних і фізичних осіб. Але в теж час прямі податки, як і непрямі податки, ведуть до зростання цін, скорочують споживання і тим самим впливають на баланс попиту і пропозиції.

Крім того, недоліки прибуткових податків складаються, по-перше, у складності числення оподатковуваного прибутку (доходу), оскільки платник завжди прагне сховати частину зароблених коштів. Цей факт постійно штовхає державу до нових заходів для забезпечення ефективного обліку і контролю доходів господарюючих суб'єктів і громадян, а також до встановлення жорсткого механізму відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. По-друге, прибуткові податки можуть виступати ефективним фіскальним інститутом лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб'єкти господарювання будуть мати достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни - особистих прибутків, головною складовою яких є заробітна плата.

Прибуткові податки тісно пов'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Водночас вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалення системи прибуткового оподатковування в Україні.

Розділ 2. Розрахунок та сплата податку на прибуток

2.1 Платники податку

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997р., зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 24 грудня 2002р. №349 ІV, податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. У цьому зв'язку платниками податку на прибуток є:

з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності , б'юджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

з числа нерезидентів - фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх оподаткування в Україні;

філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та розташовані на іншій території, ніж платник податку. Разом з тим платник податку, що має такі філії, може ухвалити рішення про сплату консолідованого податку. У цьому разі сума податку на прибуток філії за відповідний період визначається розрахунково виходячи з загальної суми податку , нарахованого платником податку, і питомої ваги валових витрат з урахуванням амортизації філії у загальній їх сумі платника податку. Порядок сплати податку на прибуток у цьому разі визначає його платник самостійно до початку звітного року, про що повідомляється податковим органам як за місцем знаходження платника податку, так і за місцем розташування його філії. Відповідальність за своєчасну і повну сплату податку до бюджету за місцем розташування філії несе платник податку;

постійні представництва нерезидентів, які одержують прибуток із джерел їх надходження в Україні або виконують представницькі функції відносно таких нерезидентів чи їх засновників;

інші організації і установи, які одержують прибуток від своєї діяльності.

2.2 Об'єкт оподаткування та обчислення оподатковуваного прибутку (доходу)

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування зі скоригованого валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань. При цьому валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітній період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами, без сум акцизного збору, податку на додану вартість й інших надходжень, що не є доходом платника податку.

До складу валового доходу включається:

доходи від продажу товарів ( робвт, послуг);

приріст балансової вартості запасів;

доходи від виконання довгострокових договорів;

прибуток від операцій із землею;

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг;

суми страхового відшкодування за втрачене застраховане майно;

доходи від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов'язаннями;

доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від здійснення операцій лізингу (оренди);

доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів;

доходи від урегулювання сумнівної або безнадійної кредиторської заборгованості;

інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування (суми отриманої пені, штрафу, неустойок; доходи, не враховані в минулі роки, а виявлені у звітному році; проценти (комісійні), отримні від здійснення кредитно-депозитних операцій, та ін.

Разом з тим до складу валового доходу не включається:

суми ПДВ, акцизного збору, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг);

суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у платника податку у випадках, передбачених законодавством;

суми коштів і вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (арбітражного суду) у вигляді компенсації прямих витрат або збитків, понесених платником податку через порушення його прав і інтересів, що охороняються законом;

суми податків, зборів і обов'язкових платежів, що повертаються платнику податку з бюджету як надмірно внесені платежі;

суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій, у тому числі грошові або майнові внески, здійснювані відповідно до договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

суми отриманого платником податку емісійного доходу;

доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, які були вже оподатковані у встановленому порядку;

кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка подається іншими державами відповідно до міжнародних угод;

кошти, що надаються платнику податку з державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

суми доходів, що накопичуються на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

інші надходження згідно із законом про оподаткування прибутку.

Склад доходів платника податку за їх групами, визначеними у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств ” і в декларації з податку на прибуток вказується у спеціальних розрахунках (додатках до декларації), в яких і визначаються ці суми.

При цьому до складу окремих видів доходів включаються:

до складу доходів від продажу товарів (робіт, послуг):

вартість відвантажених товарів, а по роботах (послугах) - вартість фактично наданих результатів робіт (послуг) платником податку або сума коштів, що надійшла на рахунок в банку від покупця (замовник) в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або в касу платника податку. При цьому сума від продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг враховується без суми податку на додану вартість і акцизного збору. Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним курсом Національного банку України, який діяв на дату отримання валюти, і перерахунок в подальшому у зв'язку зі змінами курсу обміну гривні не відбувається;

вартість здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в обсязі вартості відвантажених товарів, а для робіт (послуг) - в обсязі вартості фактично наданих результатів робіт (послуг) в оцінці за договірними цінами або вартості оприбуткованих товарів (робіт, послуг) - вартість фактично отриманих результатів робіт (послуг) платником податку;

вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які були виключені з валового доходу в попередньому податковому періоді у зв'язку з затримкою оплати їх вартості більш як 30 днів і незадоволенням судом позову платника податку в звітному періоді з його вини, а також сума пені на цю заборгованість;

до складу приросту балансової вартості запасів - сума приросту балансової вартості товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на складах, в незавершеному виробництві, в запасах готової продукції, у складі малоцінних та швидкозношуваних предметів, в роздрібній торгівлі тощо. Сума приросту вказаних запасів визначається у спеціальному додатку (К 1/1) до декларації з податку на прибуток у вигляді різниці між балансовою вартістю відповідних видів товарно-матеріальних цінностей на кінець і початок звітного періоду;

до складу доходів від операцій з цінними паперами, валютними цінностями і борговими зобов'язаннями:

прибуток, отриманий від торгівлі цінними паперами;

прибуток, отриманий від торгівлі деривативами;

дохід від операцій з валютними цінностями, отриманий у вигляді виручки (доходу) від продажу іноземної валюти;

дохід, отриманий у результаті перерахунку іноземної валюти, що числиться в обліку платника податку на кінець звітного періоду, у гривні у разі збільшення офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України;

сума коштів, отримана платником податку від продажу (розміщення) випущених ним облігацій, ощадних сертифікатів та інших цінних паперів (крім цінних паперів, які посвідчують корпоративні права) з обмеженим строком дії. У разі ж придбання платником податку вказаних цінних паперів витрати на ці цілі відносяться до валових витрат і відображаються у складі витрат за операціями з борговими зобов'язаннями і валютними цінностями;

кошти, отримані платником податку від погашення відповідних цінних паперів емітентом і одержання за ними відсотків;

доходи заставодавця від відчуження його майна як об'єкта застави в розмірі вартості відчуженого об'єкта застави (майна) в рахунок кредитору (гаранту) боргового зобов'язання з нарахованою сумою відсотків;

доходи заставоотримувачів від продажу майна, що відчужене як об'єкт застави, у сумі коштів, отриманих від продажу придбаного у власність майна в результаті відчуження його в рахунок погашення боргових зобов'язань, та інше.

Розрахунок суми прибутку від операцій з цінними паперами, деривативами, що відображається в декларації з податку на прибуток, розраховується у спеціальному додатку (К3) до декларації у вигляді різниці між доходами, отриманими від продажу відповідних видів цінних паперів, і витратами на їх придбання. При цьому під витратами слід розуміти суму коштів або вартість майна, оплаченого платником податку продавцю цінних паперів і деривативів як компенсацію їх вартості.

до складу доходів від операцій з основними фондами, нематеріальними активами і капітального доходу, пов'язаного з видуботком корисних копалин:

прибуток від продажу основних фондів групи 1 або нематеріальних активів, які підлягають амортизації, визначаються у вигляді різниці між виручкою (доходом) від їх продажу та їх балансовою вартостю;

сума перевищення вартості основних фондів груп 2 і 3 у разі їх продажу (товарообміном) над балансовою їх вартістю;

сума різниці в балансовій вартості проіндексованих у звітньому періоді відповідних груп основних фондів і нематеріальних активів та їх вартості до проведення індексації (капітальний дохід);

сума компенсації за основні фонди групи 1 у зв'язку з їх вимушеною заміною, отримана від страхових організацій чи винних у заподіянні збитків юридичних і фізичних осіб, тощо;

до складу доходів від виконання довгострокових договорів - сума доходу, нарахованого у зв'язку з виконанням довгострокових договорів, а також сума збільшення (зменшення) валових доходів у зв'язку з перерахунком податкових зобов'язань за закінченими довгостроковими договорами.

При цьому під довгостроковими договорами слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, встановлення чи монтаж обладнання , що входить до складу основних фондів замовника.

Розрахунок суми доходу від виконання довгостокових договорів здійснюється виконавцями цих договорів у спеціальному у спеціальному додатку (К2) до декларації шляхом множення договірної ціни договору (контракту) на оцінний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту). Оцінний коефіціент виконання довгострокового договору визначається як відношення суми фактичних витрат, виконаних за договором у звітному періоді, до суми загальних витрат, що планується виконавцем до виконання довгострокового договору;

до складу доходів від безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно наданих товарів:

сума коштів, переданих платнику податку у вигляді безповоротної фінансової допомоги, що визначається на основі укладених договорів дарування та інших подібних договорів, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за виключенням бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної до відрахування дебіторської заборгованості, поверненої кредитору (платнику податку) позичальником після її списання кредитором у попередні податкові періоди на витрати виробництва;

сума кредиторської заборгованості платника податку іншим юридичним і фізичним особам, за якою закінчився термін позовної давності у відповідному податковому періоді;

вартість товарів, які надаються платником податку іншим юридичним і фізичним особам відповідно до договорів дарування та інших аналогічних договорів, що не передбачають грошової чи іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення;

вартість товарів, наданих платником податку іншим юридичним в фізичним особам без будь-якої їх компенсації і укладання відповідних угод тощо.

Наведені доходи розраховуються за даними бухгалтерського обліку (звітності) і відображаються в спеціальних додатках до декларації з податку на прибуток підприємства;

до складу прибутку від операцій з землею - сума прибутку, отримана від продажу землі, що розраховується у вигляді різниці між сумою доходу , отриманого від продажу землі, і сумою витрат, пов'язаних з купівлею цієї власності, збільшених на коефіцієнт індексації балансової вартості відповідної групи основних засобів. Розрахунок суми прибутку від продажу землі здійснюється в спеціальному додатку (К1/1) до декларації з податку на прибуток.

до інших видів доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування:

сума державного мита, попередньо сплаченого позивачем, яке повертається в його користь за рішенням суду (господарського суду);

доходи від спільної діяльності та від операцій з заставою;

сума штрафів, неустойок, пені, отриманої на основі добровільного рішення сторін договору чи за рішенням державних органів стягнення, суду, господарського суду;

суми страхового відшкодування, отримані за загибле застраховане майно, і доходи від здійснення банківських операцій;

суми, не враховані у складі доходів попередніх звітних періодів, але виявлені у поточному звітному періоді;

суми відсотків (комісійних), отриманих платником податку при здійсненні кредитно-депозитних операцій;

сума перевищення отриманих відсотків (комісійних) над нарахованими за кредитно-депозитними операціями у разі довгострокового погашення зобов'язань щодо сплати відсотків та інше.

Наведений склад інших видів доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування, визначається за даними бухгалтерського обліку (звітності). Для визначення їх суми можливий розрахунок довільної форми (табл.2.2.1).

Таблиця 2.2.1 Розрахунок загальної суми інших видів доходів

№ пор.	Види інших доходів	Сума, тис. грн.
1	2	3
1	Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з наданням фінансових послуг	3,6
2	Доходи від спільної діяльності (дивіденди, відсотки)	-
3	Доходи від операцій із заставою та від операцій з орендою майна	2,6
4	Суми безповоротної фінансової допомоги	-
5	Сума вартості товарів (послуг), безкоштовно наданих платнику податку	-
6	Сума отриманої пені, штрафів, неустойок	3,5
7	Сума страхового відшкодування за загибле застраховане майно	2,6
8	Доходи від торгівлі валютними цінностями , цінними паперами, борговими зобов'язаннями	-
9	Сума державного мита, повернена на користь підприємства за рішенням суду	-
10	Дебіторська заборгованість, віднесена раніше до складу валових витрат, але надійшла у звітному податковому періоді	0,5
11	Сума акцизу, отриманого платником акцизного збору при продажу підакцизних товарів	-
12	Інші	0,9
13	Разом інших доходів	13,7

Додавання сум доходів, наведених вище і відображених у відповідних додатках до декларації, а також у декларації, визначається сукупний валовий дохід.

Розрахований валовий дохід коригується на суму зміни компенсації вартості товарів (робіт, послуг), на суму самостійно виявлених помилок за результатами діяльності підприємства в минулих податкових періодах і на суму врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

При цьому сума зміни компенсації вартості товарів (робіт, послуг) розраховується в тому разі, якщо продані продавцем у звітному періоді товари змінили свою вартість. Якщо вартість раніше проданих товарів зменшується або товар повертається, то у продавця на суму такого зменшення зменшується і валовий дохід. Якщо ж компенсація за раніше проданий товар збільшилася, то підприємство отримало додатковий дохід. Отримане зменшення чи збільшення доходу за рахунок зміни компенсації вартості товарів (робіт, послуг) відображається у відповідних рядках декларації і враховується при коригування суми валового доходу.

Сума доходу, помилково не врахованого або надмірно показаного у звітних (податкових) документах за минулі податкові періоди і самостійно виявленого в звітному податковому періоді, відображається у відповідному рядку в декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок суми збільшення валового доходу від врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості здійснюється підприємством у спеціальному додатку (К4) до декларації.

Сума скоригованого валового доходу визначається шляхом додавання до суми валового доходу (рядок 01 декларації) сум компенсації вартості товарів, сум самостійно виявлених помилок у минулих звітних періодах і сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості (рядок 02 декларації) або шляхом віднімання цих сум від валового доходу.

Розрахований у викладеному порядку скоригований валовий дохід є одним із складників, необхідних для визначення оподатковуваного прибутку.

Іншими складовими, необхідними для визначення оподатковуваного прибутку, є сума валових витрат і амортизаційних відрахувань за відповідний звітний період.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товару (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому до складу валових витрат включається:

суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, здійсненням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг);

суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних об'єднань, в добродійні фонди і організації, але не більше 4% оподатковуваного прибутку у звітному періоді;

суми внесених нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються в собівартість продукції, а також пені, штрафів, неустойок, сплачених за порушення господарських договорів або за рішенням суду;

суми витрат, не врахованих в минулих податкових періодах через допущення помилок, виявлених у звітному періоді;

суми безнадійної заборгованості, а також суми заборгованості, за якими закінчився термін позивної давності;

суми збитків від перевищення балансової вартості купованих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві й залишках готової продукції, що зараховується на початок звідного кварталу, над вартістю цих самих цінностей і витрат на кінець того ж кварталу;

витрати на поліпшення основних фондів (капітальний ремонт, реконструкція тощо)у межах 10% балансової вартості відповідних груп на початок року;

витрати на утримання та експлуатацію житлово-комунального господарства, об'єктів соціальної інфраструктури (дитячих дошкільних установ, клубів, установ охорони здоров'я та ін.);

витрати на рекламу з пропаганди переваг вироблених товарів, а також витрати, пов'язані з організацією прийомів, презентацій з метою реклами, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку;

витрати пов'язані зі здійсненням лізингових (орендних) операцій;

витрати за операціями з борговими зобов'язаннями і валютними цінностями;

витрати за операціями з основними фондами та нематеріальними активами;

амортизаційні відрахування за основними фондами та матеріальними активами;

інші витрати.

Склад витрат за групами, передбаченими у декларації, що вилучаються з сукупного валового доходу при визначенні оподатковуваного прибутку, наводиться у спеціальних розрахунках (додатках до декларації), в яких і визначаються їх суми. Наприклад, до складу витрат, пов'язаних з підготовкою, організацією, здійсненням виробництва і продажем продукції (робіт, послуг) включаються:

вартість матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів;

сума перевищення балансової вартості купованих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, залишках готової продукції на початок звітного періоду над їх балансовою вартістю на кінець того ж періоду (збиток);

витрати, пов'язані з наданням послуг, виконанням робіт платнику податку;

витрати, що зазнав платник податку - замовник довгострокового договору у вигляді наданих виконавцю авансів (переоплат);

витрати на оплату праці;

сума нарахувань (зборів) на обов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкове соціальне страхування, а також інших нарахувань на заробітну плату і прирівняних до неї платежів, що включаються у витрати;

інші витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, здійсненням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), що включають видатки на забезпечення працівників спецодягом, взуттям, обмундируванням, а також спецхарчуванням згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; витрати на відрядження, придбання ліцензії та інше.

Наведений склад витрат, пов'язаний з підготовкою, організацією, здійсненням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг), визначається за даними бухгалтерського обліку.

Порядок розрахунку окремих видів розглянутих прямих витрат наведений далі.

Витрати пов'язані з придбанням сировини, матеріалів, послуг, визначаються виходячи з використаної їх кількості і вартості придбання.

Витрати на оплату праці включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інші види виплат, нарахованих відповідно до діючого порядку, а також суми виплачених премій, заохочень.

Сума нарахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування і обов'язкове соціальне страхування, а також інші нарахування на заробітну плату та прирівняні до неї платежі визначаються виходячи з виконаних обсягів витрат на оплату праці і діючих ставок відрахувань від неї на відповідні цілі.

Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), що включається до складу валових витрат, розраховується відповідно до діючого порядку їх розрахунку. Для визначення їх розміру складається спеціальний розрахунок (додаток Р2 до декларації).

Сума збитку балансової вартості запасів включає суму збитку балансової вартості товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на складах, у незавершеному виробництві, у запасах готової продукції, у роздрібній торгівлі, на складі малоцінних швидкозношуваних предметів. Розрахунок суми збитку цих запасів матеріальних цінностей здійснюється у спеціальному додатку (К1/1) (додаток 2) до декларації як різниця між балансовою вартістю відповідних видів цих цінностей на кінець і початок звітного періоду.

Витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів, визначаються виконавцем самостійно в спеціальному додатку (К2) до декларації.

Сума коштів або вартість товарів, послуг, що добровільно перераховані (передані) протягом звітного періоду до державного бюджету, до бюджетів місцевого самоуправління, неприбутковим організаціям, установам науки, освіти, культури, заповідникам тощо і включаються до складу валових витрат, враховуються в розмірі не більше 5% оподатковуваного прибутку за минулий звітний рік.

Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, враховується у складі валових витрат у межах 10% оподатковуваного прибутку за минулий звітній рік. Розрахунок суми названих витрат здійснюється в спеціальному додатку (Р3) до декларації за даними бухгалтерського обліку.

У разі отримання платником податку в попередніх звітніх періодах (року) негативного значення об'єкта оподаткування (збитку), його сума належить включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного звітного року і в подальші періоди до повного погашення цього збитку.

Сума негативного значення об'єкта оподаткування (збитку) за звітній рік визначається у встановленому порядку за декларацією з податку на прибуток.

Сума витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (проведення ремонтів, реконструкція, модернізація), що підлягають амортизації, враховуються в складі валових витрат у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів за станом на початок відповідного звітного періоду. Розрахунок цієї суми витрат на звітній рік (ліміт) та фактичні обсяги покращення основних фондів у відповідному звітному періоді здійснюється у спеціальному додатку (К1/1) до декларації.

До складу витрат з операціями з оновними фондами та нематеріальними активами включається:

витрати пов'язані з утриманням основних фондів, що перебувають в консервації (перепрофілюванні);

сума перевищення балансової вартості окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів над виручкою їх продажу;

сума балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, що підлягає змушеній заміні через незалежні від платника податку обставини (крадіжка, підлягають зносу у зв'язку з небезпекою їх подальшого існування) тощо.

Обсяг цих витрат визначається за даними бухгалтерського обліку платниками податку.

До складу інших витрат, що належать до валових витрат, включається:

витрати на охорону праці;

витрати, що належать до складу валових витрат минулих звітніх податкових періодів у зв'язку зі зникненням, знищенням первинних документів, але підтверджених таким документами у звітному податковому періоді;

сума поверненої фінансової допомоги, отримана від неплатників податку на прибуток, пільговиків, повернена позичальником у періодах, що постають після періоду її отримання;

суми заборгованості, щодо яких закінчився термін позовної давності;

витрати на спецодяг, спеціальне харчування робітників;

витрати на рекламу товарів, які продаються платником податку;

збитки від спільної діяльності.

При виявленні у звітному періоді помилково не врахованих або зайво врахованих у попередніх періодах витрат, на їх суму відповідно збільшуються або зменшуються валові витрати у звітному періоді.

Сума амортизаційних відрахувань за основними фондами , на яку зменшуються скориговані валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування, визначається щоквартально множенням встановленого розміру відрахувань за групами основних фондів (гр.1 - 2,0%; гр.2 - 10,0; гр.3 - 6,0; гр.4 - 15,0%) на їх балансову вартість на початок розрахункового кварталу.

При цьому балансова вартість груп основних фондів (окремого об'єкта) на початок розрахункового кварталу визначається у такому порядку: до балансової вартості групи основних фондів (окремого об'єкта) на початок кварталу, що є попереднім розрахунковому, додається сума витрат, вкладених на придбання основних фондів, на виконання капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації протягом кварталу, що є попереднім розрахунковому, і віднімається вартість вилучених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта) протягом кварталу, що є попереднім звітному, а також віднімається сума амортизації, нарахованому в попередньому кварталі.

Для визначення суми амортизаційних відрахувань в розрахунковому періоді і наростаючим підсумком з початку року складається спеціальний розрахунок за формою додатка К1/1 до декларації (табл.2.2.2).

Таблиця 2.2.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань

№ пор.	Групи основних фондів	Балансова вартість на початок розрахункового кварталу. Тис. Грн.	Амортизаційні відрахування тис. Грн.
			Розрахунковий квартал	Звітній період наростаючим підсумком
1	Основні фонди гр.1	10000,00	200,00	800,00
2	Основні фонди гр.2	1000,00	100,00	400,00
3	Основні фонди гр.3	500,00	30,00	120,00
4	Основні фонди гр.4	50,00	7,50	30,00
5	Нематеріальні активи	-	-	-
6	Разом	х	337,50	1350,00

Сума амортизаційних відрахувань наростаючим підсумком за півріччя, дев'ять місяців і рік визначається складанням сум нарахованої амортизації в попередніх звітних періодах.

Нарахована у викладеному порядку сума амортизаційних відрахувань, як і сума валових витрат, враховується при визначенні об'єкта оподаткування.

Різниця між скоригованою сумою валового доходу і скоригованою сумою валових витрат, а також сумою амортизаційних відрахувань становить об'єкт оподаткування.

2.3 Порядок обчислення та сплати податку

Прибуток, що підлягає оподаткуванню, розраховується у вигляді різниці між величиною об'єкта оподаткування і балансовим збитком, не компенсованим прибутком на початок року, а також сумою прибутку , звільненого від оподаткування.

Розрахунок суми прибутку, звільненого від оподаткування, виконується у спеціальному додатку (К5) до декларації згідно з відповідними нормативними актами і даними бухгалтерського обліку.

Сума податку з оподатковуваного прибутку розраховується множенням встановленої базової ставки оподаткування (25%) на суму оподатковуваного прибутку, розрахованого у викладеному вище порядку.

Розрахована за базовою ставкою сума податку на прибуток до його сплати в бюджет зменшується:

на вартість торгових патентів, придбаних у звітному періоді платником податку;

на суму податку на прибуток, отриманого за кордоном;

на суму податку, сплаченого з пасивного прибутку за кордоном у разі наявності міжнародного договору;

на суму податку, нарахованого платником за місцем розташування його філіалів;

на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів тощо.

Розрахунок суми, на яку зменшується нарахована за базовою ставкою сума податку на прибуток, виконується в окремому додатку (К6) до декларації за даними бухгалтерського обліку.

Різниця між нарахованою за базовою ставкою сумою податку на прибуток і сумами, на які зменшується нарахована сума податку, становитиме податкове зобов'язання платника податку на прибуток.

Сума податку до сплати в бюджет розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання у звітному періоді, а також надмірно сплаченого податку в минулих податкових періодах.

Розрахунок оподаткованої суми прибутку, нарахованої суми податку на прибуток, податкового зобов'язання і суми податку, що належить сплатити в бюджет, виконується в декларації з податку на прибуток підприємства.

Декларацію складають за даними бухгалтерського обліку, відповідних додатків до декларації з розрахунку окремих видів доходів і витрат.

Платник податку складає декларацію щоквартально і за результатами роботи підприємства за рік. При цьому за звітні квартал, півріччя, дев'ять місяців складається скорочена декларація, а за результатом роботи за рік - повна.

Форма декларації про податок на прибуток підприємства встановлюється центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за здійснення податкової політики.

Складена декларація подається податковому органу за місцем реєстрації платника податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Нарахована сума податку, що підлягає сплаті за звітний період, вноситься до бюджету в 10-денний термін після кінцевого терміну, встановленого для подання декларації про податок на прибуток підприємства.

За правильність обчислення і своєчасну сплату податку на прибуток несе відповідальність його платник.

Так, у разі неподання податкової декларації у встановлений термін платник податку сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок неподання або за його затримку.

Якщо ж платник податку не подав у встановлений термін податкову декларацію і за нього суму податкового зобов'язання встановлює контролюючий орган, то з такого платника додаткового до зазначеного розміру штрафу стягується штраф у розмірі 10% суми розрахованого податкового зобов'язання за кожний випадок затримки декларації, але не більше 50% від донарахованої суми податку.

У разі заниження податкового зобов'язання платник податку сплачує штраф у розмірі 5% суми недоплати за кожний податковий період, але не більше 25% заниженої суми зобов'язання. Якщо ж платник податку до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно сплачує суму недоплати податку та штраф у розмірі 5% суми недоплати, то інші штрафи за подібні порушення з нього не стягуються.

У разі несплати у встановлений термін розрахованої суми податку з платника стягується штраф у таких розмірах:

при затримці платежу до 30 календарних днів - 10% суми боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів - 20% суми боргу;

при затримці понад 90 днів - 50% суми боргу. При цьому нарахування штрафу у більшому розмірі виключає його нарахування в меншому розмірі.

Розділ 3. Проблеми функціонування податку на прибуток та шляхи їх вирішення

План надходжень з податку на прибуток підприємств за 2006 рік виконано на 100,1%. До загального фонду Державного бюджету України мобілізовано 25млрд. 358,2млн. грн., що на 33,3млн. грн. перевищує планові показники.

У другому півріччі Урядом надолужено недовиконання планових надходжень з податку на прибуток підприємств попередніх місяців, яке за січень-липень поточного року становило 1млрд. 803,3млн. грн.

За грудень 2006 року до загального фонду Державного бюджету України мобілізовано 4млрд. 210,3млн. грн. податку на прибуток підприємств або 131,6% плану (+1 010,8млн. грн.) Планові показники грудня виконали всі регіони, що є найкращим показником від початку року.

Загалом, надходження з податку на прибуток становлять 25% надходжень загального фонду державного бюджету.

Удосконалення системи оподаткування в Україні повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального спрямування системи оподаткування у цілому. Реальні кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств. Щодо цього слід створити сприятливі умови для само-фінансування інвестицій, найважливішими з яких є: право вибору методу амортизації, можливість прискореної амортизації, збільшення норм амортизаційних відрахувань (наприклад, у Німеччині вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні), спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань (йдеться про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати амортизацію з початку податкових періодів).