Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Успішне розв'язання проблеми реформування економіки України значною мірою залежить від стійкого фінансового забезпечення. Успіх фінансової стабілізації досягається чітким збалансуванням централізованих ресурсів для зосередження їх на пріоритетних ділянках економічного і соціального розвитку національної економіки та задоволення суспільних потреб населення.

Актуальність теми для національної економіки сьогодні обумовлена глобальними тенденціями в розвитку місцевих фінансів, що посилюються дією взаємопов'язаних між собою фінансових явищ, у зв'язку з чим соціально-економічні процеси формування багатоукладної української економіки зумовили нові суспільні потреби, які через низький рівень отримання доходів населення потребують додаткового фінансового забезпечення.

Предметом нашого дослідження є не тільки формування і виконання місцевих бюджетів, а й пошук нових джерел дохідної частини місцевих бюджетів, що суттєво впливає на розв'язання проблем при виконанні органами державної влади своїх функцій, зокрема соціальної. На сьогодні вітчизняна практика формування і виконання місцевих бюджетів підлягає вдосконаленню і в перспективі повинна зайняти одне із чільних місць в національній бюджетній системі.

Проблемною залишається чинна неузгодженість між собою законодавчо-нормативних актів щодо функціонування місцевих бюджетів, яка посилюється низьким рівнем економічних можливостей адміністративно-територіальної одиниці і високим рівнем показників фінансового вирівнювання.

Крім того, існування впродовж тривалого періоду централізації різних гілок державної влади привело до послаблення функцій місцевих органів влади щодо формування і виконання місцевих бюджетів. На сучасному етапі на місцях недостатньо науково обґрунтована фінансова політика в сфері дохідної частини місцевих бюджетів та цільового використання бюджетних коштів. Отже, низький економічний рівень окремих адміністративно-територіальних одиниць не забезпечує створення умов для виходу національної економіки на траєкторію економічного зростання.

У сучасних умовах проблема місцевих бюджетів винесена на рівень вищих національних державних пріоритетів. Обрана тема дослідження у сфері місцевих бюджетів є актуальною як з теоретичних, так і практичних позицій.

Фундаментальну роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики місцевих фінансів відіграють праці вчених економістів зарубіжної та вітчизняної науки.

Багато українських і зарубіжних вчених досліджували проблеми місцевих бюджетів.

Вагомий вклад у фінансову науку з питань взаємозв'язку фінансових ресурсів і бюджету внесли зарубіжні вчені: І.Х. Озеров, С.Ю. Вітте, М.І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф.О. Мєшков, М.І. Фрідман та інші.

Значний внесок у розробку бюджетної проблематики також зробили українські вчені. Серед них необхідно відзначити праці М.І. Туган-Барановського, І.І. Янжула, М.П. Яснопольського, М.Х. Бунге, М.М. Олексієнко, І. Мирнікова, Х. Лебедя-Юрчика.

Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичної і практичної ролі виконання місцевих бюджетів в бюджетній системі України.

Відповідно до поставленої мети основними завданнями дослідження є:

- визначити економічна сутність та склад місцевих бюджетів;

- визначити роль та значення місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку території;

- дослідити порядок формування доходної частини бюджету та розмежування видатків між різними ланками місцевих бюджетів;

- провести аналіз виконання обласного бюджету Київської області;

- визначити основні проблеми формування системи доходів та видатків місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення.

Об'єктом курсової роботи є місцевий бюджет Київської області.

Предметом дослідження є економічні відносини, пов'язані з формуванням і виконанням бюджету Київської області.

Методи дослідження. Виходячи із специфіки теми, у роботі використовувалися методи діалектичного і системного підходів, а також концептуальний аналіз і метод порівнянь (перший розділ); статистичний метод дослідження фактів і реальностей існуючої практики функціонування місцевих бюджетів (другий розділ); нормативно-оцінний метод постановки цілей і рекомендацій щодо їх досягнення (третій розділ).

Методологічно-теоретичну та інформаційну базу роботи складають Конституція і Закони України, та інші нормативні акти; теоретичні положення економічної та фінансової науки; праці вітчизняних та зарубіжних вчених, річні звіти про виконання місцевих бюджетів, дані Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, матеріали Державного комітету статистики України.

1. Місцеві бюджети: теоретичний аспект

1.1 Економічна сутність та склад місцевих бюджетів

місцевий бюджет видаток дохідний

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Так, О.Д. Василик в своїх працях вказує, що «місцевий бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією» [21, с. 58].

Результатом первинного розподілу вартості ВВП є сформовані фінансові ресурси суб'єктів господарювання у середовищі, де формується новостворена вартість. Водночас, враховуючи той факт, що обсяг ВВП в усіх регіонах держави не створюється пропорційно: в одних регіонах його частка в загальному обсязі ВВП є досить великою, а в інших - невеликою, що залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів розвитку регіонів, можна стверджувати про те, що саме вартість ВВП територіальної одиниці породжує обмеженість фінансових ресурсів на загальнодержавному рівні для задоволення суспільних потреб. Ця обмеженість є об'єктивною, оскільки ресурси - це продукт діяльності і їх, як правило, менше, ніж необхідно для задоволення всіх потреб на даному рівні економічного розвитку.

Бюджет широко використовується для міжгалузевого й територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням вимог найраціональнішого розміщення виробничих сил, економічного зростання в усіх регіонах та в державі в цілому.

Об'єктом розподілу і перерозподілу, що здійснюється за допомогою бюджету, є валовий внутрішній продукт, а серед суб'єктів цього процесу завжди три контрагенти: держава, підприємці і населення.

Узагальнюючи наукові праці вчених-економістів, можна зазначити, що місцеві бюджети - це:

економічна категорія, оскільки бюджет є економічним атрибутом адміністративно-територіальної одиниці;

фінансова категорія;

правовий акт, згідно з яким органи місцевого самоврядування отримують право розпоряджатися фінансовими ресурсами;

фінансовий план, тобто кошторис доходів і видатків відповідних органів влади.

«Бюджет як економічна категорія виражає систему імперативних грошових відносин між державою і іншими суб'єктами відтворення з приводу перерозподілу частини вартості суспільного продукту (головним чином, національного доходу) в процесі утворення основного суспільного фонду грошових коштів і його використання для задоволення найбільш важливих на даному етапі розвитку потреб суспільного відтворення».

До місцевих бюджетів С.І. Юрій відносить бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, міст Києва та Севастополя.

«Склад місцевих бюджетів, - відзначає В.М. Опарін, - відображає територіальний поділ країни: в Україні - області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяються на дві групи: централізовані (обласні, районні, міські) і бюджети базового рівня (сіл, селищ, міських районів)» [23, с. 188].

В.І. Кравченко звертає увагу на те, що «система місцевих бюджетів відображає сукупність місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного».

Отже, з погляду теоретичних міркувань українських вчених можна стверджувати, що місцеві бюджети виражають економічні відносини щодо формування, розподілу та використання фонду фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначені для соціально-економічного розвитку регіону, в якому сформоване сприятливе середовище для створення валового внутрішнього продукту.

На нашу думку, можна назвати такі основні ознаки місцевих бюджетів, які виділяють їх із загальної системи економічних відносин:

наповнення дохідної частини місцевих бюджетів об'єктивно залежить від економічного потенціалу адміністративно-територіальної одиниці та суб'єктивно залежить від побудови системи міжбюджетних відносин;

сфера дії місцевих бюджетів регламентована не тільки Бюджетним кодексом, але й іншими нормативно-правовими актами;

учасниками бюджетних відносин є, з одного боку, місцеві органи влади, а з іншого - підприємства, установи та населення;

забезпечується рух фінансових потоків від платника податків до бюджету і здійснюється бюджетне фінансування установ і організацій, які знаходяться на бюджетному утриманні;

місцеві бюджети, концентруючи фінансові ресурси на необхідних ділянках і напрямках, дозволяють здійснювати державне регулювання регіональною економікою і забезпечують проведення соціальної політики;

структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України: кожна адміністративно-територіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.

Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

кількості населення та споживачів соціальних послуг;

соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з ст. 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, місцеві бюджети є формою утворення і використання бюджетних ресурсів, інструментом фінансового забезпечення і регулювання соціально-економічного розвитку регіону.

В умовах ринкової економіки роль місцевих бюджетів зростає, але змінюються форми і методи їх впливу на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальної одиниці.

При визначенні поняття «місцевий бюджет» найбільш поширене їх трактування як основного елемента системи «територіальних», «муніципальних» чи «місцевих» фінансів. В пункті 26 статті 2 Бюджетного кодексу України приведено наступне їх визначення: «місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування»; пунктом 2 цієї ж статті до останніх віднесено «бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань» [22, с. 274].

Тим самим підкреслюється статус місцевих бюджетів, як бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, і їх відмінність від державного бюджету як «центрального» чи «централізованого».

На даний час до складу місцевих відносяться 12213 бюджетів:

– бюджет Автономної Республіки Крим;

– бюджети міст Києва і Севастополя, що мають статус міст державного значення;

– 24 бюджети органів влади обласного рівня;

– 453 міських бюджетів, в тому числі 174 бюджети міст обласного значення;

– 488 бюджетів органів влади районного рівня;

– 83 районних у містах бюджетів;

– 887 селищних бюджети;

– 10275 бюджетів сільських рад.

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що критерієм віднесення бюджету до категорії місцевих є не власне адміністративно-територіальна належність, а належність до відповідної громади, тобто форми самоорганізації громадян. Тому, не дивлячись на наявність, згідно експрес-інформації Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2005 р., 28612 сільських населених пунктів, бюджетів сільських рад на цю дату в Україні було лише 10275, оскільки практикується об'єднання ряду з цих населених пунктів в одну територіальну громаду.

Безумовно, адміністративно-територіальна приналежність відповідної громади є важливою характеристикою місцевих бюджетів, визначаючи сферу їх дії. Однак цим не вичерпується специфіка даної категорії бюджетів - їм притаманні суттєві особливості зі сторони економічного змісту, форми прояву та матеріального змісту.

Як вважає Кравченко В.І., місцеві бюджети - «це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом», з чим не можна не погодитись.

За економічним змістом місцевий бюджет, як невід'ємний елемент бюджету країни, опосередковує економічні відносини між територіальною громадою, суб'єктами господарювання та фізичними особами, що формуються з метою створення фонду грошових коштів шляхом централізації частини валового внутрішнього продукту для фінансування державних та громадських потреб.

Суттєва особливість цих відносин пов'язана з розмежуванням повноважень між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між окремими видами місцевих бюджетів. Ці розмежування в значній мірі визначається системою державного устрою країни: як унітарної держави, федерації чи конфедерації. Оскільки Україна є унітарною державою, то її адміністративно-територіальні підрозділи не мають власного суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права. Тим самим забезпечення міжнародних відносин, національного суверенітету та безпеки держави відноситься до виключної компетенції державного бюджету України і не може виконуватись місцевими бюджетами. Забезпечення належного функціонування цієї сфери відносин - виключне повноваження державного бюджету. В підпункті 1 статті 82 Бюджетного кодексу України в цьому зв'язку зазначено: «видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства… не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню». Тим самим зазначені повноваження визначаються як неделеговані [10, с. 204].

Унітарність обумовлює єдність бюджетної системи України - принцип її побудови, згідно якого бюджети усіх рівнів «забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності».

Принциповою особливістю місцевих бюджетів виступає наявність у них власної доходної бази та власних видаткових повноважень. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. Так, в пункті 6 статті 16 цього Закону зазначено, що «місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів». А пунктом 3 цієї ж статті встановлено, що «матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад».

Однак місцеві бюджети в Україні не тільки акумулюють власні доходи та забезпечують виконання власних повноважень. Керуючись принципом субсидіарності, що полягає у максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача, ряд повноважень державного бюджету, які визначаються функціями держави, передаються до виконання місцевим бюджетам і, тим самим, отримують статус делегованих. При цьому делегування розмежовується між різними рівнями місцевих бюджетів [11, с. 64].

Таким чином, для місцевих бюджетів характерна складна система відносин, що забезпечують виконання як власних, так і делегованих державою повноважень.

1.2 Порядок формування доходної частини бюджету та розмежування видатків між різними ланками місцевих бюджетів

Відповідно до статей 64, 66, 68 та 69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів зараховуються наступні надходження.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

податок з доходів фізичних осіб:

до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;

до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;

до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частиш, що належить відповідним бюджетам.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

25 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;

25 відсотків плати за землю, що справляється на території АР Крим та відповідної області;

плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

50 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського АР Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного Кодексу;

гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

податок на прибуток підприємств комунальної власності;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

інші надходження, передбачені законом.

До місцевих податків і зборів, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування області, належать:

комунальний податок - сплачують юридичні особи, місцезнаходженням яких є відповідне село, селище чи місто. Граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

ринковий збір - сплачують юридичні особи та громадяни за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів. Справляється за кожен день торгівлі. Розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Справляється з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору - 20 неоподаткованих мінімумів для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподаткованого мінімуму в день - за одноразову торгівлю;

збір за видачу ордера на квартиру - сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Не повинен перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Сплачується через установи банків до одержання ордера;

збір за паркування автотранспорту - сплачується юридичними особами та громадянами, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях [11, с. 154]. Сплачується водіями на місці парковки;

курортний збір - справляється в курортній місцевості. Сплачується платниками за місцем їх тимчасового проживання і не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

готельний збір - сплачується особами, які проживають у готелях в розмірі, що не повинен перевищувати 20% добової вартості найманого житла. Справляється і перераховується до бюджету адміністрацією готелю;

податок з реклами - сплачується юридичними особами та громадянами. Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами;

збір з власників собак - сплачується громадянами - власниками собак. Справляється за кожен рік. Розмір збору не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей - сплачують юридичні особи і громадяни. Граничний розмір не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея, але не більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з кожного учасника;

збір за право використання місцевої символіки - справляється з юридичних осіб усіх форм власності та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. Справляється щорічно під час видачі дозволу або продовження строку його дії. Не повинен перевищувати 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з юридичних осіб та 2 неоподатковуваних мінімумів з фізичних осіб.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88-91 Бюджетного кодексу.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням [27, с. 128].

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (крім випадку, передбаченого статтею 73 Кодексу);

субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування (крім боргу, що утворюється за умовами, визначеними статтею 73 Бюджетного кодексу);

капітальні вкладення;

внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

2. Аналіз виконання обласного бюджету Київської області

2.1 Організація виконання бюджету області

Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням бюджету Київської області, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать бюджет Київської області, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Бюджет Київської області виконується за розписом, який затверджується керівником фінансового управління. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Фінансове управління у процесі виконання бюджету Київської області за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи бюджету Київської області зараховуються безпосередньо на рахунок цього бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Рішення про внесення змін до рішення про бюджет Київської області ухвалюється Київською обласною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду бюджету Київської області визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду бюджету Київської області визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу та у разі настання інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Виконання бюджету Київської області передбачає діяльність представницьких і виконавчих органів місцевої та державної влади, спрямовану на виконання місцевого бюджету по доходах і видатках, а також на розробку пропозицій про внесення у разі необхідності змін до рішення місцевої ради про бюджет. До відома органів виконавчої влади загальної компетенції та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено забезпечення виконання відповідного бюджету, здійснення організаційних, виконавчо-розпорядчих координаційних та інших функцій щодо всіх суб'єктів, які беруть участь у виконанні бюджету.

Функції по складанню, виконанню бюджету Київської області, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету, здійснюють відповідно до законодавства України місцеві фінансові органи. До них відноситься фінансове управління Київської області та відділи місцевих державних адміністрацій. Вони забезпечують загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування бюджету Київської області здійснює територіальний орган Державного казначейства. Казначейська форма обслуговування згідно із статтею 48 Бюджетного Кодексу України (вона поширюється і на місцеві бюджети) передбачає здійснення Державним казначейством України та його територіальними органами таких функцій:

1) операції з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерський облік та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно з наказом Держказначейства України від 31 січня 2002 р. №17 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів» управління Державного казначейства: здійснюють керівництво територіальними органами Державного казначейства (відділеннями); ведуть зведені реєстри рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків; організовують та здійснюють прогнозування і касове планування коштів бюджетів, визначають на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків; доводять до територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належить бюджету Київської області.

Бюджет Київської області виконується за бюджетним розписом, що є документом, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року (як правило - місяць та квартал) відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний розпис складається відповідно до річного призначення по доходах, фінансуванню бюджету та по видатках у розрізі головних розпорядників коштів за бюджетною програмою та бюджетною класифікацією. Він затверджується керівником фінансового управління, відділу до початку бюджетного року, але у разі несвоєчасного затвердження бюджету чи внесення змін до нього має бути складений тимчасовий розпис на відповідний період.

Розпис надсилається до відповідного територіального органу Державного казначейства України. Таким чином, бюджетний розпис знаходиться одночасно у фінансовому органі, територіальному органі державного казначейства та у головних розпорядників бюджетних коштів, які мають забезпечити ними розпорядників нижчого рівня. На підставі розпису вносяться корективи до кошторису розпорядника коштів бюджету.

При складанні розпису важливе значення має встановлення розмірів видатків бюджету; тому Київським фінансовим органом складається лімітна довідка, в якій зазначаються граничні розміри асигнувань для розпорядників коштів, які приводять свої кошториси у відповідність з нею. Виконується розпис наростаючим підсумком за рік.

Виконання бюджету Київської області за доходами побудовано на тих самих принципах, що й виконання доходної частини.

Процес виконання бюджету Київської області за видатками передбачає використання таких категорій, як бюджетні призначення, бюджетні асигнування та бюджетні зобов'язання.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне асигнування є підставою для затвердження кошторисів.

2.2 Аналіз виконання дохідної частини місцевого бюджету Київської області

Класифікацію доходів бюджету здійснено за чотирма групами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Треба враховувати, що поняття «податкові надходження» не притаманно податковому законодавству (де використовуються поняття «податкова система», «система оподаткування», «податки», «збори» тощо) і застосовується виключно в Бюджетному кодексі.

До податкових надходжень віднесені:

а) податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств);

б) податки на власність (періодичні податки на чисту вартість майна; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів);

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання водних ресурсів; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальні роботи, що виконані за рахунок державного бюджету; плата за землю; плата за використання інших природних ресурсів);

г) внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість; акцизний збір з вироблених в України товарів; акцизний збір з ввезених на територію України товарів; податки на окремі категорії послуг; плата за ліцензії на окремі види господарської Діяльності; плата за торговий патент);

д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито; кошти, отримані за здійснення консульських дій; явні надходження);

е) інші податки (місцеві податки та збори; плата за надання послуг по оформленню документів на право виїзду за кордон; податки, що не віднесені до інших категорій; фіксований сільськогосподарський податок; єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва; збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства).

До неподаткових надходжень відносяться:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над витратами Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; дивіденди, що нараховані на акції (долі, паї) господарських товариств; рентна плата; інші надходження; надходження коштів, що отримані від продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати; надходження коштів від відшкодування збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва);

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; державне мито; митні збори; єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України);

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, стягнуті з осіб, що винні за шкоду, яка нанесена підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом на тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

г) інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань; доходи від операцій по кредитуванню та наданню гарантій; власні надходження бюджетних установ; плата за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори на сплату пенсій).

Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акумуляції:

а) надходжень від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безхазяйного майна, скарбів, тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в комунальній власності);

б) надходжень від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

г) податків на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти визначаються Кодексом як кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

До складу офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією віднесено:

а) офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів; дотації; субвенції);

б) кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій (надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях; гранти; дари);

в) кошти з іншої частини бюджету (із загального фонду бюджету в бюджет розвитку).

Аналіз фінансових даних є основою управління органів місцевого самоврядування. Ефективне управління фінансами, що включає розуміння поточної фінансової ситуації і вміння прогнозувати доходи та видатки бюджету, є найважливішим елементом оцінки фінансового стану. Існують три основних категорії аналізу: контроль за видатками - витрати на надання послуг та фактори, що впливають на зростання рівня витрат; забезпечення бюджетних надходжень - можливості мобілізації органом місцевого самоврядування наявних джерел доходів; фінансовий баланс - планований та поточний баланс між видатками та доходами нині та його тенденції на майбутнє.

Розглянемо виконання дохідної частини бюджету Київської області за 2006 рік (табл. 2.1, дод. А).

Таблиця 2.1. Виконання дохідної частини бюджету Київської області за 2006 рік, грн.

№	Найменування	2006 рік	Виконання
		План	Факт	+/-	%
1	Податкові надходження	7 231 100	7 079 009	-152 091	-2,10
2	Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1 115 500	805 029	-310 471	-27,83
3	Внутрішні податки на товари та послуги	125 500	205 556	80 056	63,79
4	Інші податки	1 920 500	1 596 941	-323 559	-16,85
5	Неподаткові надходження	209 700	313 019	103 319	49,27
6	Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	193 200	306 695	113 495	58,74
7	Інші неподаткові надходження	8 000	47 320	39 320	491,50
8	Від органів державного управління	16 501 600	16 501 600	-	100,00
9	Офіційні трансферти	8 886 200	8 415 073	-471 127	-5,30
10	Всього	32 828 600	32 308 701	-519 899	-1,58

Отже, як бачимо з табл. 2.1, виконання доходної частини бюджету Київської області в 2006 році недовиконане на 519899 грн. (1,58%). Ці зміни зумовлені наступним:

- недовиконанням бюджету податкових надходжень на 152091 грн. (2,10%);

- недовиконанням надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів - на 310471 грн. (27,83%);

- перевиконанням надходжень внутрішніх податків на товари та послуги на 80056 грн. (63,79%);

- недовиконанням надходжень від інших податків на 323559 грн. (16,85%);

- перевиконанням бюджету неподаткових надходжень на 103319 грн. (49,27%);

- перевиконанням надходжень від адміністративних зборів та платежів - на 113495 грн. (58,74%);

- перевиконанням інших неподаткових надходжень - на 39320 грн. (491,50%);

- недовиконанням надходжень від офіційних трансфертів на 471127 грн. (5,30%).

Бюджет надходжень від органів державного управління в 2004 році було виконано на 100%.

Проаналізуємо виконання доходної частини бюджету Київської області за 2007 рік.

Таблиця 2.2. Виконання дохідної частини бюджету Київської області за 2007 рік, грн.

№	Найменування	2007 рік	Виконання
		План	Факт	+/-	%
1	Податкові надходження	9808652	9030743	-777909	-7,93
2	Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1121926	1151153	29227	2,61
3	Внутрішні податки на товари та послуги	207668	227695	20027	9,64
4	Інші податки	1773003	1911416	138413	7,81
5	Неподаткові надходження	271220	-1052744	-1323964	-488,15
6	Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	240220	218239	-21981	-9,15
7	Інші неподаткові надходження	0	-1278561	-1278561	-100,00
8	Від органів державного управління	22782400	22773306	-9094	-0,04
9	Всього	32862272	30751305	-471127	-5,30

Отже, як бачимо з табл. 2.2, виконання доходної частини бюджету Київської області в 2007 році недовиконане на 471127 грн. (5,30%). Ці зміни зумовлені наступним:

- недовиконанням бюджету податкових надходжень на 777909 грн. (7,93%);

- перевиконанням надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів - на 29227 грн. (2,61%);

- перевиконанням надходжень внутрішніх податків на товари та послуги на 20027 грн. (9,64%);

- перевиконанням надходжень від інших податків на 138413 грн. (7,81%);

- недовиконанням бюджету неподаткових надходжень на 1323964 грн. (488,15%);

- недовиконанням надходжень від адміністративних зборів та платежів - на 21981 грн. (9,15%);

- недовиконанням інших неподаткових надходжень - на 1278561 грн. (100,00%);

- недовиконанням надходжень від органів державного управління на 9094 грн. (0,04%).

Проаналізуємо виконання доходної частини бюджету Київської області за 2008 рік (табл. 2.3, дод. В).

Таблиця 2.3. Виконання дохідної частини бюджету Київської області за 2008 рік, грн.

№	Найменування	2008 рік	Виконання
		План	Факт	+/-	%
1	Податкові надходження	13723785	13850514	126729	0,92
2	Збори за спеціальне використання природних ресурсів	2247288	2419033	171745	7,64
3	Внутрішні податки на товари та послуги	275211	199199	-76012	-27,62
4	Інші податки	2751301	2499825	-251476	-9,14
5	Неподаткові надходження	214910	179404	-35506	-16,52
6	Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	196970	162913	-34057	-17,29
7	Інші неподаткові надходження	0	5727	5727	100,00
8	Офіційні трансферти	30605300	30390962	-214338	-0,70
9	Всього	44543995	44420880	-123115	-0,27

Отже, як бачимо з табл. 2.3, виконання доходної частини бюджету Київської області в 2008 році недовиконане на 123115 грн. (0,27%). Ці зміни зумовлені наступним:

- перевиконанням бюджету податкових надходжень на 126729 грн. (0,92%);

- перевиконанням на 171745 грн. (7,64%);

- недовиконанням надходжень внутрішніх податків на товари та послуги на 76012 грн. (27,62%);

- недовиконанням надходжень від інших податків на 251476 грн. (9,14%);

- недовиконанням бюджету неподаткових надходжень на 35506 грн. (16,52%);

- недовиконанням надходжень від адміністративних зборів та платежів - на 34057 грн. (17,29%);

- перевиконанням інших неподаткових надходжень - на 5727 грн. (100,00%);

- недовиконанням надходжень офіційних трансфертів на 214338 грн. (0,074%).

Проаналізуємо доходну частину бюджету Київської обласної ради.

Як бачимо, в 2007 році, порівняно з 2006 роком, доходи бюджету збільшились на 3909,2 тис. грн., в тому числі відбулось збільшення податкових надходжень на 192,2 тис. грн., офіційних трансфертів від органів державного управління на 3722,4 тис. грн., та за рахунок зменшення неподаткових надходжень на 5,4 тис. грн.

Порівнюючи доходи Київської області 2008 року та 2007 року, можна зробити висновки, що бюджет доходів в 2008 році був збільшений на 7284,6 тис. грн., в тому числі податкові надходження були збільшені на 1776,3 тис. грн., неподаткові надходження - на 357,7 тис. грн., офіційні трансферти від органів державного управління - на 5150,5 тис. грн.

Проаналізуємо структуру доходів Київської області. Як бачимо, доходи від офіційних трансфертів в 2006 році складали 86% в загальній структурі доходів, податкові та неподаткові надходження становили відповідно 11% та 3%.

В структурі доходів 2007 року доходи від офіційних трансфертів становлять 87%, податкові надходження - 10%, неподаткові надходження - 3%.

В 2008 році питома вага доходів від офіційних трансфертів зменшилась і становить 84%, збільшилась питома вага доходів від податкових надходжень - 13% в загальній структурі доходів, питома вага неподаткових надходжень становить 3% в загальній структурі доходів Київської обласної ради.

2.3 Аналіз виконання видаткової частини бюджету Київської області

Проаналізуємо стан основних показників фінансування народного господарства по бюджету Київської області за 2008 р. (табл. 2.6).

Видатки на фінансування народного господарства виконано на 207,3%. Перефінансування допущено в зв'язку з збільшенням заробітної плати, тарифів і цін на комунальні послуги. Видатки на фінансування народного господарства складають 13,2% в загальному обсязі видатків бюджету Київської області.

Таблиця 2.6. Видатки на народне господарство по бюджету Київської області за 2008 р. (тис. грн.)

	План	Уточн. план	Виконано факт.	Питома вага в загальній сумі видатків
Інші заходи по сільському господарстві в тому числі: - ОРПК			5500
Державна дотація	300	300	1820	0,092
Поліграфічна промисловість			165	0,08
Низовий зв'язок			1693	0,87
Будівництво, ремонт, утримання автомобільних шляхів	860	860
Побутове обслуговування населення			325	0,16
Житлово-комунальне господарство	82640	92450	184535	95
Житлово-експлуатаційне господарство	6300	6300	9723	5
Теплові мережі			13560	0,6
Комбінати комунальних підприємств			10946	5,6
Капітальні вкладення	15000	24000	32370	0,16
Благоустрій міста	20840	20840	45044	23,2
Всього на фінансування народного господарства	83800	93610	194038	207,3
Всього видатків по бюджету Київської області	804092	814707	1470224	13,2

Видатки на фінансування народного господарства проведено в повному обсязі, згідно затвердженого плану (табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Питома вага видатків на фінансування народного господарства в загальній сумі видатків (тис. грн.)

Показник	2006	2007	2008
	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків
Народне господарство	1582	10,85	1312	5,9	890	3,45
Всього видатків	14572	100	22124	100	25813	100

Вони складають 5,9% від загальних видатків Київської області.