Капітальні вкладення підприємства та інструменти підвищення їх ефективності в умовах української економіки

Загальна характеристика, види та галузева структура капітальних вкладень підприємства. Методика оцінки та характеристика основних показників доцільності здійснення капіталовкладень. Способи підвищення ефективності капітальних інвестицій підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.01.2011
Размер файла 120,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ І. ФРАНКА

Інститут післядипломної освіти

Факультет обліку і підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ В УМОВАХ

УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ»

Виконала:

студент групи МО-201/08

Н.Ю. Гаріна

Науковий керівник:

О. О. Кундицький

ЛЬВІВ-2009

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика та види капітальних вкладень підприємства

2. Оцінка капітальних вкладень підприємства

3. Способи підвищення ефективності капітальних вкладень підприємства

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

В умовах побудови ринкових відносин в економіці України, впровадження ринкових механізмів, структурних перебудов, реформування форм власності і податкової системи відбулись зміни у діяльності підприємств та народному господарстві України, також зміни і в самій системі бухгалтерського обліку.

Деякі з цих змін носять стихійний, незворотній характер. Як і у будь-якій економічній системі, є стадії спаду і пожвавлення, зумовлені відомими чинниками. Ситуація на ринку капітальних вкладень та інвестицій (на макроекономічному рівні) до 2008 року була сприятливою для ведення бізнесу. Проте, глибока економічна криза захлиснула українську економіку і кардинально змінила інвестиційну ситуацію.

В курсовому проекті стисло розглянуто загальні принципи здійснення капіталовкладень, методи оцінки ефективності та розподілу інвестицій.

Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів, нематеріальних активів.

Невід'ємною частиною діяльності підприємства є капітальні вкладення (в основні засоби, будівництво, нематеріальні активи). Відмінною рисою основних засобів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміна служби шляхом нарахування зносу (амортизації) по встановлених нормах.

Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього терміна їхньої експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток його власнику). Основні засоби беруть участь у процесі виробництва тривалий період (протягом багатьох виробничих циклів), зберігаючи початкову форму і властивості, але поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт.

1. Загальна характеристика капітальних вкладень підприємств

Капітальні вкладення передбачають ретельний економічний аналіз доцільності, а також економічної ефективності.

Капітальні інвестиції - це витрати на будівельно-монтажні роботи, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння вже діючих виробничих потужностей та придбання необоротних активів [10]

Капітальні вкладення -- це використання фінансових ресурсів на відтворення (просте й розширене) основних засобів виробничого і невиробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об'єкти соціальної сфери: будівництво житла, заклади культури, охорону здоров'я тощо. [15]

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» [6] джерелами формування майна підприємства і, отже, джерелами капітальних вкладень можуть бути:

a) власні фінансові ресурси (власний капітал), в тому числі прибуток, одержаний від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;

b) амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів;

c) бюджетні асигнування;

d) кредити комерційних банків та інших юридичних осіб;

e) безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

f) інші джерела, не заборонені законодавчими актами.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [5] підприємствам усіх форм власності надане право протягом року включити до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів (поточний, середній, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація), на суму, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок року. Отже, частина витрат на капітальні вкладення у вигляді витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів може бути включена до складу валових витрат. Це -- суттєва податкова пільга підприємствам, які здійснюють такі витрати.

В умовах ринкової економіки найбільша питома вага у складі джерел фінансування капітальних вкладень (у тому числі у підприємств державної форми власності) належить власним фінансовим ресурсам підприємств. Це головним чином прибуток, амортизаційні відрахування та інші кошти підприємств, які мають назву децентралізованих джерел капітальних вкладень. До складу децентралізованих належать також капіталовкладення за рахунок банківських кредитів, якщо вони надаються на основі кредитних угод між підприємствами і комерційними банками.

Незалежно від джерел фінансування децентралізованих капітальних вкладень підприємства до початку фінансування витрат розробляють і затверджують титульні списки (перелік об'єктів, що підлягають фінансуванню), проектно-кошторисну документацію, залучаючи в разі необхідності до цієї роботи спеціалізовані проектно-конструкторські інституції. Самостійно підприємства визначають і спосіб ведення будівельно-монтажних робіт -- підрядний чи господарський. [13, 15]

За підрядного способу, ведення робіт доручається одній або кільком спеціалізованим будівельно-монтажним організаціям. Найчастіше підрядниками виступають будівельні трести, будівельні управління, пересувні механізовані колони та ін. В основі взаємовідносин між підприємством-замовником і підрядником лежить договір підряду, невід'ємною частиною якого є графіки виконання робіт.

Замовник сплачує вартість витрат, пов'язаних із проведенням робіт підрядними організаціями, безпосередньо зі свого розрахункового рахунку в комерційному банку, використовуючи, як правило, форму розрахунків платіжними дорученнями. Вони виписуються й передаються до банку на підставі двосторонніх актів про виконання робіт. Банки не контролюють ці розрахунки, як не контролюють і оформлення фінансування й хід будівництва, тобто всю відповідальність за цільове та ефективне використання коштів на капітальні вкладення несуть самі учасники інвестиційного процесу, що відбувається за рахунок децентралізованих джерел.

Господарський спосіб ведення будівельно-монтажних робіт передбачає проведення робіт власними силами й засобами самого підприємства, тобто без залучення сторонніх підрядних будівельних організацій. При цьому способі виконання робіт джерелом капітальних вкладень можуть бути ресурси, які мобілізуються в самому будівництві. До таких джерел належать економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, зменшення запасів нормованих активів, інші кошти. [13, 15]

Підприємство-інвестор, що проводить роботи господарським способом, з банківського рахунку сплачує всі витрати на будівництво, включаючи придбання будівельних матеріалів, устаткування, деталей, блоків, конструкцій, одержує кошти на виплату заробітної плати робітникам і службовцям тощо. Якщо у складі підприємства є відділ капітального будівництва (ВКБ), що має власний поточний рахунок у банку, між ВКБ і підприємством виникають розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи: кошти з поточного рахунку основної діяльності підприємства переносяться на рахунок ВКБ. Всі ці грошові розрахунки також не підлягають банківському контролю.

Під централізованими капітальними вкладеннями розуміють витрати, які здійснюються за рахунок централізованих джерел фінансування -- коштів державного бюджету або тих, які надаються підприємству в системі внутрішньогалузевого перерозподілу відповідними органами управління.

Ці кошти мають дедалі меншу питому вагу в загальному обсязі капіталовкладень діючих підприємств; вони направляються головним чином на будівництво нових підприємств та об'єктів соціального призначення.

Обсяги цих капіталовкладень, титульні списки, проектно-кошторисна документація, джерела фінансування централізованих капіталовкладень визначаються і затверджуються міністерствами, відомствами, іншими органами управління. Банки фінансують централізовані капіталовкладення, виходячи з планів фінансування, зі спеціально відкритих для цієї мети рахунків. При цьому вони здійснюють контроль за виконанням усіх параметрів плану фінансування.

Капітальні вкладення являють собою інвестиції, спрямовані на будівництво і придбання нових основних фондів, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих основних фондів. Вони виступають як матеріалізована форма технічного прогресу, важливий чинник інтенсифікації, збільшення обсягів та підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів споживчої кооперації. Вплив капітальних вкладень на ефективність господарювання виявляється в підвищенні продуктивності праці, збільшенні прибутку підприємств. До складу капітальних вкладень включаються затрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, машин, механізмів, інструментів, інвентарю, інші капітальні роботи і затрати на проектно-розвідувальну діяльність, на утримання апарату управління і технічного нагляду, на відведення земельних ділянок тощо. Важливе значення в здійсненні ефективної інвестиційної політики підприємства є класифікація капітальних вкладень. Залежно від ознак, покладених в основу класифікації, структура капітальних вкладень підрозділяється на технологічну, відтворювальну, галузеву, територіальну, за призначенням. [12]

Відтворювальна структура капітальних вкладень -- це розподіл їх за основними формами відтворення основних фондів: на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва відноситься спорудження окремих виробничих об'єктів, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

Під розширенням діючих підприємств розуміють спорудження додаткових виробничих комплексів, нових об'єктів, а також розширення існуючих окремих цехів та об'єктів на території діючих підприємств з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

Реконструкція діючих підприємств являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення. Вона пов'язана з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня, метою якого є збільшення виробничих потужностей, покращання якості та конкурентоспроможності продукції. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною. Технічне переозброєння діючих підприємств означає здійснення комплексу заходів, що передбачають підвищення техніко-економічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни технічно застарілого і фізично спрацьованого устаткування новим, більш продуктивним. Воно здійснюється, як правило, без розширення існуючих виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Практика господарювання в сучасних умовах свідчить, що переважної більшості підприємств різних форм власності і галузей економіки, у тому числі й підприємств споживчої кооперації, пріоритетними формами нарощування до необхідних розмірів виробничих потужностей і підвищення технічного рівня виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво економічно вигідне лише за умов налагодження виробництва принципово нових, конкурентоспроможних видів продукції, надання нових послуг, а також недоцільності або неможливості нарощування потужностей діючих підприємств.

Галузеву структуру капітальних вкладень характеризує їх розподіл за галузями господарства споживчої кооперації. За цією ознакою виділяються капітальні вкладення у відтворення основних фондів торгівлі, громадського харчування, заготівель, промисловості, транспорту, закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Територіальна структура капітальних вкладень означає розподіл витрат, пов'язаних із створенням нових, розширенням та модернізацією діючих основних фондів, за регіонами їх здійснення.

За призначенням капітальні вкладення поділяють на затрати, пов'язані з відтворенням основних фондів виробничого і невиробничого призначення. [11]

До першої групи затрат відносяться вкладення, що спрямовуються на створення основних фондів промисловості, сільського господарства, торгівлі, громадського харчування, заготівель, будівництва, транспорту.

До капітальних вкладень, пов'язаних з відтворенням основних фондів невиробничого призначення, відносяться затрати на будівництво житла, об'єктів комунального та побутового призначення, навчальних закладів, закладів культури, охорони здоров'я.

2. Оцінка капітальних вкладень підприємства

Основою оцінки доцільності капітальних вкладень служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

* По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

* По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).

* По-третє, з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників -- узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) -- капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці: фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.

· По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих не інвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо. [17]

Усі методи оцінки проектів капітальних вкладень можна поділити на дві групи:

1) методи дисконтування грошових потоків;

2) методи, що не враховують вартість грошей у часі.

Потреба використання методів оцінювання доцільності капіталовкладень у підприємства виникає при:

> необхідність заміни застарілого обладнання новим;

> розширенні виробничих потужностей через оренду, купівлю готових або побудову приміщень;

> використанні можливостей злиття з іншим підприємством;

> плануванні випуску нових виробів;

> плануванні здійснення рекламних заходів; і інш.[19]

Найпоширенішими методами оцінки, що передбачають дисконтування грошових потоків є чиста теперішня вартість та внутрішня норма прибутковості.

Період окупності (Т) - це період часу, необхідний, для повного відшкодування початкових інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від її використання.

Коли порівнюють два чи більше проекти, перевагу надають тим, в яких термін окупності коротший. Проте ухвалені проекти не повинні перевищувати якийсь граничний, раніше визначений термін окупності.

Для нашого прикладу (Іп = 120000 грн., потік грошових коштів (ПГК) = 52000 грн.). Пероід окупності дорівнює: роки або 2 роки і 3 місяці.

Дисконтований період окупності - це період часу, необхідний для відшкодування диконтованої вартості інвестицій за рахунок теперішньої вартості майбутніх грошових надходжень.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) - це теперішня (дисконтована) вартість майбутніх грошових надходжень за мінусом теперішньої вартості чистих первісних інвестицій.

Для визначення ЧТВ проекту капітальних вкладень майбутні грошові надходження дисконтуються із допомогою відповідної ставки дисконту. Потім з суми розрахованої таким чином теперішньої вартості майбутніх грошових надходжень вираховуються теперішня вартість чистих первісних інвестицій.

Якщо

ЧТВ >0 - інвестиційний проект доцільно прийнятий;

ЧТВ=0 - підвищення ефективності діяльності підприємства немає;

ЧТВ<0 - ефективність діяльності підприємства знизиться, проект немає права на існування. [17]

Приклад. Підприємство “Х”, хоче придбати устаткування вартістю 820000 грн., щоб три роки виготовляти нову продукцію. За розрахунками фахівців щорічні грошові надходження очікуються в сумі 350000 грн., а вартість капіталу підприємства становить 12%. Загальні майбутні грошові надходження від інвестицій таким чином становитиме 1050000 грн. Однак для зіставлення цієї суми з первісними інвестиціями необхідно враховувати різницю в часі.

Враховуючи те, що річна сума грошових надходжень у нашому випадку величина постійна, то для розрахунку ЧТВ можна використати таблицю теперішньої вартості ануітету (при і = 12, п = 3), фактор теперішньої вартості ануітету дорівнює 2,4018.

Теперішня вартість майбутніх грошових надходжень дорівнює:

РV = 350000*2,4018=840630 грн.

ЧТВ = 820000 - 840630 грн. = -20630 грн.

Отже, проект, що розглядається не вигідний і його слід відхти.

Метод внутрішньої норми рентабельності або прибутковості, на відміну від попереднього методу ЧТВ, дає результати не у грошовому виразі, а в процентному.

Таке визначення може бути використане і для вирахування внутрішньої норми рентабельності інвестицій. Як критерій оцінки ВНР встановлюють фінансову межу прийнятності запропонованих інвестиційних проектів. На практиці менеджери підприємства повинні вибрати необхідний для підприємства рівень дохідності інвестицій з урахуванням того, за якою ціною залучено капітал для інвестування і який “чистий” рівень прибутковості воно хотіло б мати при використанні.

Іншими словами, це ставка дисконта, при якій грошові надходження рівні початковим інвестиціям.

Наступний з основних методів оцінки доцільності капіталовкладень - визначення індексу прибутковості або облікової норми прибутковості.

Індекс прибутковості - це відношення величини середнього чистого прибутку, одержаного внаслідок здійснення проекту капітальних вкладень, до середньої або початкової вартості інвестицій у цей проект.

За допомогою цього індексу порівнюють теперішню вартість майбутніх доходів із початковими інвестиціями. Недоліком цього показника є те, що цей показник не враховує реальних грошових потоків, а саме вони забезпечують можливість інвестування та реінвестування. Крім того, різні підприємства можуть використовувати різні бази розрахунку цього показника. [20]

Ще один метод оцінювання доцільності капіталовкладень, який не вважають основним , але доволі часто вживають - це метод еквівалентних річних витрат (ЕРВ). Його використовують при оцінці прийняття рішення, коли неможливо або дуже складно прогнозувати додатковий грошовий потік (ремонт чи придбання обладнання; альтернативні варіанти опалення, освітлення тощо).

Приклад: підприємство користується верстатом, який можна продати за 600грн, або модернізувати за 400грн. Що дасть можливість його експлуатувати ще 5років, а потім здати на металобрухт. Альтернативний варіант - купівля нового верстата за 1000 грн. який без модернізації прослужить 10 років, а потім його здадуть на металобрухт. Який варіант вигідніший як ставка дисконту становить 10% ?

ЕРВ модернізації = 1000 : 3,791=26грн.

де 1000 - вартість модернізації (600+400)

ЕРВ придбання нового верстата = 1000 : 6,145=651грн.

Отже, порівнюючи ЕРВ при модернізації і ЕРВ при придбанні нового верстата, робимо висновки про доцільність того чи іншого варіанта.

В усіх цих методів є певні обмеження.

Перше обмеження пов'язане з використанням прогнозованих даних оцінювання капіталовкладень і передбачая, що грошові потоки за весь період реалізації проекту досить точно спрогнозовані.

Друге обмеження передбачає, що суми капіталовкладень, які використані в розрахунках, будуть незмінними протягом усього прогнозованого періоду. Якщо немає певності в цих показниках, то необхідно прогнозувати не лише величину показників, а й імовірність отримання цієї величини.

У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень.

Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їх результативність) на певному підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги економічні, соціальні та інші якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. [18]

Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на співставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Застосовують два взаємозв'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій:

Перший (прямий) -- коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер;

Другий (обернений до нього) - період окупості капітальних вкладень (Тр = 1/Ер).

Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношеннями: для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств

Е`р = приріст прибутку (зниження собівартості ): капітальні вкладення для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів), що будуються

Е``р = загальна сума прибутку : корисна вартвсть проекту

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах -- як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано

Міністерством економіки України на певний період; його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування.

Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови, коли Ер?Ен.

За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату -- якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обґрунтування найліпших варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні витрати на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності.

За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники -- умовне вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства.

Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови діючих підприємств треба проводити з обов'язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об'єктів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також втрати від «заморожування» інвестицій. [16]

Економічну ефективність капітальних вкладень природоохоронні об'єкти визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об'єктів.

Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.

Така методика визначення ефективності капітальних вкладень дає змогу відібрати найоптимальніші проекти (варіанти) за мінімальою величиною зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду (їхньої нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту через обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування.

Проте, широке застосування такої методики істотно ускладнює, чи навіть унеможливлює об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це пояснюється тим, що вона:

а) ґрунтується на показнику зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання;

б) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом);

в) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами;

г) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових відносин між суб'єктами господарювання.

Насамперед необхідно однозначно тлумачити і розуміти і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) -- це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв'язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки на продаж старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв'язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо.

Грошовий потік -- це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник складається з чистого доходу підприємства та безготівкових витрат, зокрема амортизаційних відрахувань. Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за призначенням.

Оцінюючи доцільність інвестицій, обов'язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покладено формулу складних процентів та який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків до порівнянного в часі виду (тобто для визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).

Під теперішньою вартістю розуміють вартість майбутніх доходів нині, яка обчислюється множенням грошового потоку за кожний рік на так званий відсотковий чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо із загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що його покладають в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими. Інакше кажучи: внутрішня ставка доходу -- це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також можна достатньо широко використовувати в практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований показник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчим за граничну (необхідну) ставку, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних витрат. [18]

Господарський ризик звичайно означає непевність і нестабільність гарантування та одержання очікуваних доходів від капітальних вкладень. Оцінка доцільності інвестицій -- це майже завжди оцінка проектів (альтернативних варіантів) з ризиком. Майбутні доходи від реалізації того чи того проекту вкладення капіталу можуть несподівано зменшитись або збільшитись. Існує багато чинників, які зумовлюють зменшення очікуваних грошових потоків підприємства: втрата підприємством своїх позицій на зовнішньому чи внутрішньому ринках; збільшення собівартості товарної продукції (послуг); зростання вартості фінансування; більш жорсткі вимоги до захисту довкілля тощо.

Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того чи того суб'єкта господарювання відображуються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності.

· Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

· * Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

· * Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням її відсоткового чинника (коефіцієнта приведення.

· * Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД. [20]

Ефективність капітальних вкладень характеризує економічний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику функціонування господарюючих суб'єктів, а також доцільність їх здійснення. У сучасних умовах у вітчизняній практиці економічна ефективність капітальних вкладень визначається співставленням ефекту (результату) і величини капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Показником, що відбиває економічний ефект капітальних вкладень на підприємствах, є приріст прибутку, що визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів.

Для розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень застосовують два взаємопов'язані показники: коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень та період (строк) окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень характеризується відношенням приросту прибутку до величини капітальних вкладень і визначається за формулою:

де Е -- коефіцієнт економічної ефективності;

П1 -- прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

По -- прибуток кінцевого року попереднього періоду;

К -- обсяг капітальних вкладень.

Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат для об'єктів, що споруджуються, здійснюється за формулою:

де П -- загальна сума прибутку за рік.

Другий показник -- строк (період) окупності капітальних вкладень визначається як відношення обсягів капітальних вкладень до економічного ефекту і є зворотним попередньому показнику економічної ефективності капітальних вкладень:

де Т -- строк (період) окупності капітальних вкладень.

Цей показник дозволяє визначити період, протягом якого капітальні витрати будуть відшкодовані за рахунок економічного ефекту.

Дана методика визначення ефективності капітальних витрат дозволяє розрахувати загальну економічну ефективність здійснюваних реальних інвестицій шляхом обчислення очікуваного коефіцієнта прибутковості інвестування. Протее, її застосування не дає можливості отримати достатньо об'єктивну оцінку доцільності реальних інвестицій в умовах формування ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона:

а) обмежує грошові потоки лише прибутком, хоча зарубіжний досвід оцінки ефективності капітальних вкладень свідчить про те, що в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку (cash-flow), який складається із суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;

б) не враховує чинник часу, тому що показники (прибуток, обсяги капітальних вкладень), які використовуються для визначення економічної ефективності капітальних вкладень, не приводься до теперішньої вартості;

в) дозволяє отримати лише однобічну оцінку ефективності капітальних вкладень, тому що обидва вищерозглянуті показники ґрунтуються на використанні однакових вихідних даних (суми прибутку й обсяги капітальних вкладень);

г) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

Таким чином, з переходом до ринкових відносин виникає потреба у використанні таких методичних основ оцінки доцільності капітальних вкладень, які дали б можливість усунути перераховані недоліки, що властиві офіційній методиці визначення показників економічної ефективності капітальних вкладень. При цьому заслуговують на увагу базові принципи і методичні підходи, що використовуються в практиці оцінки ефективності реальних інвестицій у країнах з розвиненою ринковою економікою. [16]

Більш ретельну та обгрунтовувано оцінку капітальних вкладень можна отримати, якщо скористуватись наступним методом.

Ефективність використання капіталу наступна: капітал в цілому являє собою суму оборотних коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Рівень рентабельності капіталу може бути висвітлений наступною формулою, що характеризує його структуру:

де Р - рівень рентабельності капіталу, %;

П - балансовий прибуток, грн.;

Т - виручка, грн.;

КО - ккоефіцієнт оберненості засобів, обертів;

Ф - фондовіддача основних фондів, грн.;

ФН - фондовіддача нематеріальних активів, грн.

Дана формула показує, що рівень рентабельності капіталу знаходиться в прямій залежності від рівня балансового прибутку на 1 грн. виручки, коефіцієнта оборотності оборотних коштів, фондовіддачі основних фондів, фондовіддачі нематеріальних активів.

3. Способи підвищення ефективності капітальних вкладень

капітальний вкладення інвестиція

Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку на один карбованець вкладеного капіталу.

Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання. [13]

Особливе значення для підвищення ефективності капітальних вкладень має покращання їх технологічної структури, що означає співвідношення затрат за їх видами: затрати на будівельно-монтажні роботи; вартість устаткування, машин, механізмів, інструменту, інвентарю; інші капітальні роботи і затрати.

На зміни в технологічній структурі капітальних вкладень впливає ряд чинників і, насамперед, -- впровадження в практик) функціонування господарюючих суб'єктів досягнень науково-технічного прогресу.

Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням у складі капітальних вкладень питомої ваги затрат на придбання активної частини основних виробничих фондів. Це дає можливість здійснити відносне зниження капітальних вкладень на одиницю продукції, що випускається, і тим самим підвищити їх економічну ефективність. Покращення структури капітальних вкладень сприяє підвищенню технічного рівня підприємства, росту механізації й автоматизації виробництва.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів. [19]

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу -- від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння -- приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Відтак варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва. [18]

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу -- від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння -- приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою. [20]

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Відтак варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва. [16]

Важелі підвищення ефективності обігу цінних паперів.

Найвагомішим організаційно-економічним важелем ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної ринкової системи господарювання. При цьому дуже важливо дотримуватися певних, визнаних у всьому світі, принципів функціонування такого ринку, як-от:

§ правова впорядкованість - достатній розвиток правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку;

§ прозорість - надання потенційним інвесторам необхідної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів, а також щодо фінансово-господарської діяльності їхніх емітентів;

§ контрольованість - формування надійного механізму обліку та контролю, запобігання зловживанню і злочинності на ринку цінних паперів;

§ соціальна справедливість створення однакових можливостей для діяльності інвесторів на ринку цінних паперів, дотримання прав і свобод суб'єктів ринку;

§ ефективність - максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку для мобілізації та розміщення фінансових інвестицій у пріоритетні галузі національної економіки. [18]

Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи:

1) уточнення функцій системи регулювання фондового ринку, адаптованих до умов розвиненого ринкового середовища;

2) обов'язкове оприлюднення всієї необхідної заінтересованим особам інформації про ринок цінних паперів;

3) обов'язкові ліцензування і нагляд за діяльністю фінансових посередників та організованих систем торгівлі цінними паперами на фондовому ринку;

4) забезпечення в повній мірі прав власників окремих видів цінних паперів;

5) своєчасне внесення змін до законодавчих актів, що служать правовою базою практичного регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.

Основні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових інвестицій:

- Формування й подальший розвиток фондового ринку, дотримання загальновизнаних принципів його функціонування

- Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку України

- Удосконалення системи економічного обґрунтування емітування різних видів та обсягів цінних паперів

- Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств

- Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів

- Здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств

- Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань

- Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і використанням фінансових інвестицій

- Оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними та зарубіжними інвесторами

Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності. [17]

Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та органі­зацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвесторів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб'єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випущених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.


Подобные документы

  • Аналіз прибутку - основного фінансового результату підприємства. Сутність приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь", його фінансовій аналіз. Поняття капітальних вкладень підприємства, основні джерела фінансування, напрями капіталовкладень.

    курсовая работа [78,5 K], добавлен 18.03.2012

  • Поняття та зміст капітальних вкладень, бюджетне планування, джерела і порядок фінансування. Порядок розрахунку показників господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства ВАТ "Новоград-Волинський Хлібозавод".

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 29.08.2011

  • Характеристика організаційної структури підприємства. Аналіз основних техніко–економічних показників діяльності підприємства. Документальне оформлення та облік капітальних інвестицій. Напрямки удосконалення існуючої системи обліку капітальних інвестицій.

    курсовая работа [41,7 K], добавлен 10.12.2011

  • Сутність та економічна роль фінансових вкладень підприємства. Принципи інвестування. Основні цілі здійснення фінансових інвестицій, їх переваги і недоліки. Класифікація інвестицій за об’єктами вкладень. Види доходів від фінансової діяльності підприємства.

    реферат [35,8 K], добавлен 20.06.2012

  • Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності, опис методів оцінки її ефективності. Характеристика циклів інвестиційного проекту. Проблеми фінансового забезпечення інвестицій. Напрями покращення управління інвестиційною діяльністю підприємства.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 18.10.2011

  • Сутність і класифікація капітальних вкладень. Об'єкти і суб'єкти інвестиційної діяльності, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень. Права, обов'язки і відповідальність суб'єктів. Розрахунок та аналіз економічної ефективності варіантів проектів.

    курсовая работа [300,9 K], добавлен 21.02.2013

  • Теоретико-методологічні засади оцінки ресурсного потенціалу підприємства. Аналіз стану та динаміки підприємства ВАТ "Київмедпрепарат". Заходи щодо підвищення ресурсного потенціалу ВАТ "Київмедпрепарат" та їх вплив на показники діяльності підприємства.

    магистерская работа [5,4 M], добавлен 06.07.2010

  • Техніко-економічна характеристика підприємства. Діагностика банкрутства підприємства. Економічна сутність основних фондів. Аналіз ефективності використання основних фондів ЗАТ "Фудс Компані". Резерви підвищення ефективності використовування.

    курсовая работа [120,5 K], добавлен 09.05.2007

  • Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.

    курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012

  • Економічна суть та структура основних виробничих фондів підприємства. Види капіталу: основний і оборотний; власний і позиковий. Витрати капіталу на відтворення основних засобів. Виробнича потужність підприємства та способи покращення його ефективності.

    курсовая работа [287,8 K], добавлен 30.09.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.