Размещено на http://www.allbest.ru/

15

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: бюджетна система України

на тему:

Пенсійне забезпечення в Україні та напрямки його реформування

Студента 3 курсу, 10 групи

обліково-фінансового факультету

денної форми навчання

Димченка А.О.

Науковий керівник:

Старший викладач

Савченко Наталія Григоріївна

Київ - 2007

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність, призначення та розвиток системи пенсійного забезпечення України.

1.1 Система пенсійного забезпечення - важлива ланка соціальної політики держави

1.2 Законодавча та нормативна база пенсійного страхування України

Розділ 2. Аналіз пенсійного забезпечення в Україні.

2.1 Завдання та функції пенсійного фонду України

2.2 Аналіз формування коштів пенсійного фонду України

Розділ 3. Реформування та шляхи удосконалення системи пенсійного забезпечення в Україні.

3.1 Застосування зарубіжного досвіду щодо проведення пенсійної реформи в Україні

3.2 Напрями та завдання пенсійної реформи в Україні та шляхи їх удосконалення

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Нещодавно Україна відзначила 14-річний ювілей своєї незалежності. Хоча в історичному плані це невеликий проміжок часу, проте цей період є доленосним для народу, оскільки саме на початку новітньої історії закладається основи політичного, культурного , економічного і соціального розвитку суспільства на майбутнє.

У сьогоднішній Україні з її величезною кількістю проблем вочевидь немає питання більш гострого та життєво важливого, ніж стан пенсійного забезпечення населення. Воно й зрозуміло. Адже це біль не тільки кожного третього українця, який сьогодні отримує пенсію або соціальну допомогу, а й кожного громадянина, що є потенційним одержувачем цієї соціальної виплати. За умов стабілізації, економічного зростання, закріплення ринкових відносин, зокрема, відносин власності, які змінили соціальну структуру суспільства, переорієнтація державної політики у напрямі створення нових інститутів соціального захисту громадян, на базі яких формується економічне підґрунтя, є закономірним і об'єктивно обумовленим процесом.

Пенсійне забезпечення в Україні -- це державна система, яка є головною складовою системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку [34].

Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

Актуальність обраної мною теми полягає у тому, що в період реформування пенсійної системи важливим питанням є ефективне планування, формування та використання коштів Пенсійного фонду. Від якості планування доходів та видатків пенсійних фондів буде залежати своєчасність та розмір виплат пенсій та допомог.

Метою даної курсової роботи є розкриття основних аспектів функціонування пенсійного забезпечення в Україні, грунтовний розгляд основних його проблем та особливостей, його ролі у забезпеченні економічного зростання країни. А також аналіз планування доходів і видатків Пенсійного фонду та вивчення зарубіжного досвіду пенсійного забезпечення.

Об'єктом дослідження є Головне Управління Пенсійного фонду України та система пенсійного забезпечення громадян.

Предметом дослідження є основні взаємозв'язки між основними показниками, що характеризують функціонування пенсійного забезпечення в Україні.

Завдання, які вирішуються в процесі написання курсової роботи, є наступні:

Ш визначаються теоретичні аспекти сутності пенсійного забезпечення;

Ш здійснюється огляд законодавчої та нормативної бази пенсійного страхування України;

Ш аналізуються сучасні особливості розвитку Пенсійного фонду України у державному та недержавному секторах економіки;

Ш здійснюється аналіз доходів і видатків бюджету Головного Управління Пенсійного фонду України;

Ш дослідження пенсійних систем зарубіжних країн;

Ш визначаються основні напрями та перспективи розвитку пенсійної реформи в Україні.

Інформаційною базою курсової роботи виступає законодавство про пенсійне забезпечення, а також інші нормативні акти, періодичні видання з науково-дослідними роботами аналітиків і практиків, статистичні збірники, підручники, матеріали та документація Головного Управління Пенсійного фонду України.

Розділ 1. Економічна сутність, призначення та розвиток пенсійного забезпечення України

1.1 Система пенсійного забезпечення - важлива ланка соціальної політики держави

В умовах докорінних змін, які відбувались в суспільстві в перше десятиріччя становлення незалежної Української держави, соціальна політика вимушено зводилась переважно до надання мінімальної допомоги соціально уразливим верствам населення. За умов стабілізації, економічного зростання, закріплення ринкових відносин, зокрема, відносин власності, які змінили соціальну структуру суспільства, переорієнтація державної політики у напрямі створення нових інститутів соціального захисту громадян, на базі яких формується економічне підгрунтя, є закономірним і об'єктивно обумовленим процесом.

Органічне поєднання соціальної й економічної складових державної політики найбільш повно відображено в Законах України, прийнятих Верховною Радою 09.07.2003р. та вступивши в дію з 1 січня 2004р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення". В них вперше за часів незалежної України в широкому масштабі на практиці реалізовані конструктивні й комплексні підходи до вирішення значного кола питань соціального й економічного блоку. Розглядаючи суспільство як систему, в основі якої лежать закономірності соціальної самоорганізації, ми спостерігаємо зародження і розвиток нових соціальних груп -- політичних партій, суспільних і кооперативних об'єднань, територіальних громад. До нових утворень можна віднести і структури тіньової економіки, закономірності життєдіяльності яких теж підпорядковуються суспільним соціально-економічним законам.

Ефективність процесу виробництва сукупного продукту безпосередньо залежить від встановленого в суспільстві способу його перерозподілу. Таким чином, система соціального захисту відіграє важливу економічну роль, а відтак, в основу її функціонування теж мають закладатись перевірені практикою економічні закономірності. Одним зі шляхів вирішення цього завдання є створення системи соціального захисту на засадах соціального страхування. Виходячи з цього, а також враховуючи передовий світовий досвід, в Україні ще у 1993 р. було прийнято концептуальне рішення, відповідно до якого система соціального захисту в нашій державі створюється нині саме на засадах соціального страхування[18].

Принцип соціальної допомоги - ця форма захисту людей похилого віку була єдиною за радянські часи. Соціальна допомога надає більшого значення економічним та соціальним обставинам, в яких знаходиться конкретна особа. Його прихильники вважають, що багатьом людям важко планувати закінчення своєї економічної активності через ряд важливих проблем, що виникають при страхуванні від старості, через що уряд повинен активно втручатись у пенсійне забезпечення. Серед цих проблем основними є: *відсутність далекоглядності; *відсутність надійних механізмів для заощадження коштів; *неможливість забезпечення страхування від багатьох ризиків; *недостатність інформації; *низькі доходи.

Недоліки цієї системи - зародження безвідповідальності людей за власний матеріальний добробут. Крім того, жодна держава не в змозі вирішити проблему пенсійного забезпечення громадян лише за рахунок бюджетних коштів. В рамках даного принципу слід здійснювати виплати лише найбільш уразливим громадянам, які не в змозі заробити собі належну пенсію.

Принцип негативної пенсії ( pay-as-you-go )- працююче населення та роботодавці платять внески до пенсійних фондів, з яких кошти негайно витрачаються на виплату пенсій непрацюючому населенню. Ця система має централізований державний характер, тому що її неможливо створити на рівні підприємства чи галузі. Ця система від'ємно впливає на загальний рівень збережень у країні, оскільки громадяни, розраховуючи на державні пенсії, не схильні робити заощадження на майбутнє. Також в моменти загострення економічної ситуації уряд намагається обмежити розмір пенсії, що знижує купівельну спроможність пенсіонерів. Таке можливе внаслідок того, що державна система пенсійного забезпечення займає монопольне положення, не даючи пенсіонерам права вибору. Чинна українська пенсійна система спирається на цей принцип.

Принцип пенсійного страхування (накопичувальна система) - принцип передбачає, що люди самі відповідають за свій економічний статус і повинні планувати своє пенсійне майбутнє. Всі громадяни належать до сімей, і сім'я має першорядну відповідальність за своїх членів. Державні програми витісняють справедливу роль персональної відповідальності, сім'ї та добродійності [29].

Громадяни сплачують на протязі активної трудової діяльності страхові внески, внески акумулюються і капіталізуються на їх власних пенсійних рахунках, а при виході на пенсію громадяни отримують пенсії із створеного ними "власного пенсійного фонду ". Відповідно, чим більше коштів на рахунку-тим більша пенсія. Прихильники накопичувальної системи вважають, що держава повинна надавати лише мінімальні гарантії забезпечення в старості та нести відповідальність за збереження коштів громадян, регулювати діяльність пенсійних фондів та страхових компаній, а також гарантувати мінімальну пенсію тим, хто не накопив достатньо коштів на своєму рахунку. Люди самі здатні приймати рішення щодо пенсійних заощаджень і нести фінансовий ризик. Вони також можуть самостійно визначати рівень пенсійного доходу. Відповідно, є лише невелика потреба у втручанні держави в перерозподіл доходів. Трудове населення несе відповідальність за власний матеріальний добробут, солідарно з державою допомагаючи самим незабезпеченим верствам. Слід зазначити, що справа йде тільки про трудові пенсії. Стосовно соціальних виплат інвалідам, багатодітним, одиноким матерям тощо, то виплати їм повинна проводити держава. Тільки ця система найкраще підвищує відповідальність людей за власний матеріальний добробут. Така пенсійна система функціонує зараз у Чилі, Перу, Польщі, Угорщині Для оцінки переваг різних пенсійних систем необхідно розуміти цілі соціального забезпечення. Важливою причиною відмінностей в системах соціального забезпечення у світі є вплив власного історичного досвіду і національної філософії країни. Суспільство намагається досягти декілька цілей, впроваджуючи програми соціального забезпечення. Однак, нерозсудливо, через існування проблеми вибору, переслідувати лише найпріорітетніші цілі, ігноруючи цілі менш пріоритетні

Обсяг поставлених перед пенсійною реформою завдань, як і перед реформуванням будь-якого іншого сектора соціально-економічних відносин, є надзвичайно високим. Адже пенсійна система в Україні є найбільшим і одним з найчутливіших до економічних негараздів соціально-економічним інститутом, який охоплює понад 12 млн. пенсіонерів, близько 15 млн. платників пенсійних внесків. У системі працюють більше тридцяти тисяч спеціалістів Пенсійного фонду і тисячі фахівців системи Міністерства праці та соціальної політики України. Додатково пенсійна система обслуговує виплати пенсій військовим пенсіонерам, суддям, особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції, держслужбовцям і багатьом іншим категоріям громадян. Кошти пенсійної системи становлять майже половину річного державного бюджету. Завжди і за будь-яких обставин в суспільстві існують відмінні і, в певному розумінні, протилежні погляди на пенсійну систему: з одного боку, це погляд працівника -- майбутнього пенсіонера, який робить внески до системи пенсійного забезпечення, а з іншого -- погляд держави її регулюючих органів. Перших, в основному, рідко задовольняє, що значна частка отримуваного ними доходу відраховується до системи пенсійного забезпечення. З іншого боку, інші намагаються залучити достатньо коштів для забезпечення фінансової стабільності системи, створюють умови для збереження та примноження пенсійних коштів та забезпечення їх своєчасних виплат і цим, по суті, відображають економічні реалії суспільства.

Досвід багатьох країн, які досягли значних показників у пенсійному забезпеченні показує, що чим вищий ступінь розуміння сторонами прав та обов'язків одна одної, тим кращі показники фінансової стабільності пенсійних фондів і тим вищий рівень пенсійних виплат. Тому найбільш дієвим засобом підвищення рівня взаємної довіри є проведення широкої інформаційно-роз'яснювальної роботи серед громадян України, різних суспільних груп, активне залучення до цієї роботи соціальних партнерів -- профспілок і об'єднань роботодавців з метою надання суспільству об'єктивної і достовірної інформації щодо головних положень пенсійної реформи, ознайомлення з нею кожного громадянина, керівника державної установи, підприємства чи приватного підприємця. Від чіткого розуміння громадянами свого конкретного місця в новій пенсійній системі значною мірою залежатиме їх розуміння власної ролі і місця в суспільстві в цілому, а відтак і їх впевненість у завтрашньому дні. Саме з цього починається суспільна злагода, в цьому полягає сутність громадянського суспільства.

Фактор розуміння і довіри можна віднести до найбільш узагальнюючих, але в багатьох випадках саме він виступатиме визначальним також і для успішного становлення і подальшого розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення. Законопроектом "Про недержавне пенсійне забезпечення" встановлюється порядок створення і функціонування недержавних пенсійних фондів різних видів. Приміром, підприємства матимуть право створювати корпоративні пенсійні фонди. На думку фахівців, найбільша чисельність учасників системи недержавного пенсійного забезпечення зосереджуватиметься саме в таких фондах. Працівники, зазвичай, довіряють власному роботодавцю, знають стан справ на виробництві, мають змогу безпосередньо контактувати з керівництвом, створюють профспілкову організацію і беруть участь в укладенні колективної угоди, якою, між іншим, визначатиметься загальний порядок додаткового пенсійного забезпечення в межах конкретного підприємства. Кошти такого пенсійного фонду будуть відокремлені від балансу підприємства і навіть у разі банкрутства останнього пенсійні активи будуть збережені. Держава надаватиме певні податкові пільги роботодавцям для здійснення внесків у недержавні пенсійні фонди на користь своїх працівників. Такі самі пільги матимуть і громадяни.

Таким чином, в процесі реформування чинної системи соціального захисту в Україні, ми, перш за все, повинні розуміти, що вона є органічною складовою загальнодержавної системи перерозподілу сукупного продукту, що виробляється.

Пріоритетним завданням соціальної політики в Україні сьогодні є підвищення рівня життя громадян на основі економічного потенціалу держави. Зусилля органів законодавчої та виконавчої влади спрямовані на те, щоб перебороти критичну ситуацію у соціальній сфері, викликану хронічними невиплатами заробітної плати, пенсій, соціальних допомог. Досягти цього можна шляхом вжиття вищими державними органами заходів до того, щоб не допустити подальшого спаду виробництва, запобігти зменшенню обсягів реального валового продукту та національного доходу, зупинити зростання дефіциту Державного бюджету, зниження життєвого рівня населення тощо.

Стратегічними цілями соціальної політики держави є:

* підвищення матеріального добробуту і створення пристойних умов життя людей; * забезпечення зайнятості населення; * гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист, освіту, охорону здоров'я, житло; *покращення роботи системи пенсійного забезпечення; * переорієнтація соціальної політики на сім'ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що призначаються сім'ї; * надання підтримки соціально найуразливішим верствам населення; * поліпшення демографічної ситуації тощо.

Для досягнення стратегічних цілей необхідно розв'язання таких основних завдань, як :

? стабілізація рівня життя населення;? сприяння розвитку України як суверенної, демографічної, соціальної, правової держави; ?забезпечення конституційних прав і гарантій населення; ? органічне поєднання політики фінансової стабілізації та економічного зростання з соціальною політикою; ?орієнтація соціальної політики на економічно активне населення, збереження і відтворення трудового потенціалу з запобігання масовому безробіттю; ?підвищення якості правових норм, забезпечення збалансованості законодавчих норм та реальних можливостей їх виконання; ?здійснення реформ у найважливіших напрямках соціальної політики.

Отже, пенсійне забезпечення є однією зі складових системи соціального забезпечення. Соціальне забезпечення -- це форма матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Основними принципами пенсійного забезпечення є: принцип соціальної допомоги, принцип негайної виплати, принцип пенсійного страхування. На етапі поглиблення ринкових перетворень в Україні соціальна політика розглядається як важливий елемент економічної стратегії. Вирішення глибоких соціальних проблем, особливо пенсійного забезпечення, подолання бідності і соціальної ізоляції є необхідними основами соціального і орієнтованого на людину сталого розвитку.

1.2 Законодавча та нормативна база пенсійного страхування України

Як і будь-яка галузь економіки, пенсійна система функціонує на основі законів , указів Президента, рішень Верховної Ради України, положень Кабінету Міністрів та інших нормативно-правових актів. Основним же законом є Конституція України.

У грудні 1990 року постановою Ради Міністрів УРСР та Ради федерації незалежних профспілок України було створене Українське республіканське відділення Пенсійного фонду України. Кабінет Міністрів України постановою від 28.01.1992року №39 ухвалив: Створення, для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в АР Крим, 24 областях та м. Києві.

Сьогодні система органів Пенсійного фонду України складається з центрального апарату, Кримського республіканського, 24 обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь та 732 міських та районних відділів, Спеціалізованого державного підприємства.

Головні Управління Пенсійного фонду України здійснює свою діяльність на основі Положення про Головні Управління Пенсійного фонду України від 26 серпня 2002року, в якому визначено, що Управління є юридична особа, має самостійний баланс, рахунки в установах банків (в тому числі валютні), печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням. Також визначено основні завдання та функції, покладені на Управління Пенсійного фонду.

Сьогодні пенсійне забезпечення регулюється Конституцією України, міждержавними угодами та 28 законодавчими актами України [21]:

1. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

2. Закон України “Про пенсійне забезпечення”

3. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення”

4. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

5. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”

6. Закон України “Про державну службу”

7. Закон України “Про прокуратуру”

8. Закон України “Про статус народного депутата України”

9. Закон України “Про статус суддів”

10. Закон України “Про судову експертизу”

11. Митний кодекс України

12. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР

13. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

14. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”

15. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”

16. Закон України “Про зайнятість населення”

17. Закон України “Про донорство крові та її компонентів”

18. Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”

19. Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”

20. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”

21. Закон України “Про Національний банк України”

22. Закон України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”

23. Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”

24. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування”

25. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”

26. Закон України “Про дипломатичну службу”

27. Закон України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”

28. Закон України “Про соціальний захист дітей війни” (набрав чинності з 01.01.2006р.)

Основним законом щодо здійснення пенсійного забезпечення громадян до 1 січня 2004 року був Закон України „ Про пенсійне забезпечення”, де висвітлювалися основні засади функціонування пенсійної системи. А з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, чим фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Цим законом визначено структуру та механізми функціонування двох обов'язкових складових трирівневої пенсійної системи ( реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-економічного та політичного становища в нашій державі.

Закон України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” став правовою основою розв'язання наявних проблем системи пенсійного забезпечення країни. Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме: принципи та структуру системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому пенсійному страхуванню; платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організацію та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування [25].

Одним з головних моментів у Законі України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” є нова формула розрахунку пенсій, що забезпечує пряму залежність їхнього розміру від заробітку, з якого сплачуються страхові внески, та страхового стажу - періоду, протягом якого сплачувалися ці внески. Така формула передбачає врахування для обчислення пенсій заробітку, осучасненого по відношенню до середньої заробітної плати. Важливо , що нова формула обчислення пенсій не має обмеження їхнього максимального розміру .

У законі збережено чинний пенсійний вік: для чоловіків -60 років, для жінок -55 років. Для призначення пенсії за віком необхідно мати не менше 5 років страхового стажу. Також передбачено економічне стимулювання більш пізнього виходу на пенсію з відповідним збільшення розміру пенсії на визначений відсоток за кожен рік відстрочки виходу на пенсію ( від 3% за один рік до 85,32% за 10 років).

Що стосується створення другого рівня системи загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - обов'язкової накопичувальної системи , то Закон України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” регламентує вимоги до проведення фінансових операцій з пенсійними рахунками, їхній облік і зберігання. Ним чітко визначені межі повноважень і відповідальності всіх, причетних до цих операцій, встановлено багаторівневу систему відповідного державного нагляду та контролю. Це має стати запорукою безпечного і надійного функціонування накопичувальної пенсійної системи, оскільки чітко визначено передумови, без виконання яких така система не зможе функціонувати [6].

Другий законопроект, який розроблено Пенсійним фондом України, має назву „ Про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування”. Суть його полягає в тому , що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування у вигляді єдиного податку або фіксованого податку, зобов'язані сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за себе та за членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у фіксованому розмірі.

У зв'язку із встановленням фіксованої ставки страхових внесків для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності , а також встановленням обов'язку по сплаті страхових внесків на загальних підставах юридичними особами - платниками єдиного податку, передбачається зменшити суму сплачуваного ними податку, а також змінити механізм його перерозподілу.

Таким чином, пенсійна система на сьогоднішній день знаходиться в процесі реформування, зокрема законодавчого. Щоб уникнути законодавчих суперечностей між окремими нормами, уряд розробив законопроект „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який акумулює в собі всі норми і категорії, що стосуються пенсійної системи.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

реформа україна система пенсійне забезпечення

Розділ 2. Аналіз пенсійного забезпечення в Україні

2.1 Завдання та функції пенсійного фонду України

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово - банківська установа з 1992 р. Пенсійний фонд створений на базі Українського республіканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР. Його статус, завдання і функції первинно були призначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 p., а в новій редакції від 1 червня 1994р.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд.

Відповідно до чинного законодавства на Пенсійний фонд України покладено такі завдання:

v участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

v забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

v ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

За оцінками спеціалістів, частка витрат Пенсійного фонду в структурі Державного бюджету країни складає приблизно 16%, із загальної суми нарахованих страхових внесків у Пенсійний фонд спрямовується 88%, а до Фонду соціального страхування 12%. Такий порядок розподілу відрахувань на пенсійне забезпечення і соціальне страхування встановлений постановою Кабінету Міністрів України [22].

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

2) планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

3) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

4) здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

5) організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України;

6) інформує громадськість про свою діяльність;

7) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

8) здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

9) співпрацює в межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері;

10) прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат;

11) розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

12) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, відповідними органами інших держав. Відповідно до цього виконує ряд таких функцій:

разом з Державною податковою інспекцією здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до ПФУ;

розробляє разом з Фондом соціального страхування України пропозиції про запровадження тарифних внесків на соціальне страхування і вносить їх до Кабінету Міністрів України;

здійснює фінансування витрат, пов'язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством;

визначає порядок використання і забезпечує контроль за правильним витрачанням коштів Фонду;

разом з Міністерством праці та Міністерством фінансів України приймає рішення про розміри відрахувань з підприємств і організацій на виплату пільгових пенсій залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт і стану інших умов праці;

бере участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту;

здійснює господарську (комерційну) діяльність;

бере участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення;

разом з органами соціального забезпечення проводить роботу по відшкодуванню підприємствами, установами, організаціями витрат ПФУ на виплату пенсій та допомоги у зв'язку з каліцтвом працівника (чи інших) ушкодженням його здоров'я;

інформує громадськість про свою діяльність;

співпрацює з міжнародними організаціями з питань, що стосуються компетенції Фонду.

Таким чином, виконуючи свої завдання та функції, відповідно до чинного законодавства України, Пенсійний фонд має право:

Ш отримувати в установленому порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

Ш вимагати від посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування або використовують кошти Пенсійного фонду України, усунення порушень законодавства щодо сплати цього збору і використання коштів ПФ;

Ш стягувати у безспірному порядку не внесені своєчасно суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування разом з нарахованою пенею, а також застосовувати фінансові санкції відповідно до законодавства;

Ш перевіряти правильність призначення та виплати пенсій і допомоги, витрачання коштів Пенсійного фонду України;

Ш проводити в установленому порядку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України, а також використання його коштів;

Ш накладати адміністративні стягнення у порядку, передбаченому законодавством;

Ш порушувати питання про притягнення до передбаченої законодавством відповідальності посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб, винних у порушенні порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України, порядку витрачання його коштів, а також несвоєчасному поданні відповідної звітності;

Ш одержувати кредити у банківських установах.

2.2 Аналіз формування коштів пенсійного фонду України

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою і є основною складовою системи соціального захисту населення. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв'язку.

Кошти ПФУ на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок:

· збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;

· спеціальних цільових зборів;

· коштів Державного бюджету України;

· коштів місцевих бюджетів України;

· обов'язкових внесків громадян;

· добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;

· коштів державного бюджету та фонду соціального страхування;

· сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· банківських кредитів;

· інших не заборонених законодавством надходжень.

Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Основним джерелом доходу Пенсійного фонду України є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками яких є юридичні та фізичні особи. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян, а також фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір на обов'язкове пенсійне страхування в розмірі:

1. Ставки нарахувань (у % до об'єкта):

· з 29.07.1997 до 31.03.2005 - 32,0 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають виплати основної і додаткової зарплати та інших заохочень і виплат;

· з 01.04.2005 до 31.12.2005 - 32,3 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників;

· з 01.01.2006 - 31,8 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників.

2. Ставки утримань (у % до об'єкта):

· з 29.07.1997 до 09.11.1998 - 1 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників; 

· з 10.11.1998 - 1 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 грн.; 2 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, якщо сукупний оподатковуваний доход більше 150 грн. 

Порядок спрямування інших джерел до Пенсійного фонду України визначається згідно з чинним законодавством. Як свідчать дані (Дод.1), відбувається збільшення власних доходів Пенсійного фонду України із 21532603,0 тис.грн. у 2003 році до 50560946,2 тис.грн., які заплановано на 2006 рік.

За 2005 рік у бюджет Пенсійного фонду України надійшло власних коштів на фінансування виплати пенсій на загальну суму 41591410,8 тис.грн., що на 47,6% більше, ніж за відповідний період 2004 року, а в бюджеті на 2006 рік ця сума склала 50560946,2 тис.грн. (Рис.2.1).

Збільшення надходження коштів до Пенсійного фонду України відбувалося головним чином, за рахунок поступового збільшення пенсійних страхових внесків від підприємств, установ і організацій та громадян - підприємців. Стосовно надходжень до бюджету Пенсійного фонду за останні роки спостерігається постійне збільшення коштів, що надходять.

Одними з основних джерел надходження власних коштів до бюджету Пенсійного фонду є:

* обов'язкові внески підприємств, установ та організацій, які у 2004 році склали 23738512,1 тис.грн., що майже на 25% більше, ніж у 2003 році. А в 2005 році вони склали 37173739 тис.грн., за планом на 2006 рік ця сума повинна становити 45385306,4 тис.грн.;

* обов'язкові внески громадян у 2003 році становили 1263350 тис.грн., що на 24,7% менше у порівнянні з 2004 роком і склали 1575219,4 тис.грн.. Помітним стало збільшення цих внесків у 2005 році, які склали 2424223,4 тис.грн., тобто зросли на 51,2%;

* обов'язкові внески за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ці внески були впроваджені лише з 2005 року і склали 55353,6 тис.грн., що на 67464,7 тис.грн. менше, ніж планується у 2006 році;

* кошти на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується з небюджетних підприємств та установ у 2005 році склали 23271,5 тис.грн., що на 36% більше, ніж у 2004 році, а у 2006 році взагалі планується збільшити їх на 143,2%.

Що стосується коштів Державного бюджету України, то на 2003 рік вони склали 1846064,5 тис.грн., а вже у 2005 році можна побачити стрімке підвищення надходжень у 3,6 разів, що складають 6663991,8 тис.грн., а у 2006 році планується збільшення до 9737682,8 тис.грн..

Збільшення надходжень до Державного бюджету України можна пояснити відповідними збільшеннями внесків до таких статей:

* на відшкодування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд - спостерігається поступове збільшення коштів у 2005 році (3039447,7 тис.грн.) відносно 2004 року (1261004,5 тис.грн.) у 2,4 рази;

* на пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до I категорії у 2005 році відбулося незначне збільшення коштів відносно 2004 року, лише на 6 %, а у 2006 році планується збільшити майже вдвічі;

* на відшкодування виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до II, III і IV категорії та непрацездатним пенсіонерам, які проживають у зонах радіоактивного забруднення - 2004 рік - 360388,4 тис.грн., 2005 рік - 564149,5 тис.грн., а 2006 рік - 800457,1 тис.грн.;

* на компенсацію за втрату годувальника та допомогу на поховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2005 році сума коштів становила 4400,6 тис.грн., що майже на 10% більше, ніж у 2004 році, а у 2006 році - 4683,9 тис.грн..

Загальна сума коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття становила у 2005 році 142000 тис.грн., що на 45,4% більше, ніж у 2004 році, а вже у 2006 році - збільшення на 51%.

Кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - лише у 2004 році відбулося збільшення коштів на 8% у порівнянні з 2003 роком.

Таким чином, проаналізувавши дані додатку 1, можна зробити висновок, що на протязі 2003-2005рр. спостерігається значне збільшення надходжень до Пенсійного фонду України. У 2003 році- 25266983 тис.грн., у 2004 році - 36182865,9 тис.грн., у 2005 році - 49157453,3 тис.грн., а у 2006 році заплановано 62912811 тис.грн..

Отже, надходження коштів до Пенсійного фонду України збільшилися за рахунок:

· надходжень від збору на пенсійне страхування з поточного фонду оплати праці;

· часткового погашення заборгованості з виплат заробітної плати;

· встановлення контролю та підвищення зацікавленості платників пенсійних внесків після запровадження нової системи обліку внесків;

· підвищення вимогливості до платників внесків щодо розрахунків з Пенсійним фондом, що обумовлює зменшення недоїмки;

· зменшення ставки пенсійних нарахувань з метою зниження податкового тиску на платників та зменшення тіньового сектору економіки, що веде за собою збільшення кількості платників пенсійних внесків.

З 1 січня 2004 року в Україні запроваджено реформовану солідарну пенсійну систему та добровільно накопичувальну систему через недержавне пенсійне забезпечення, яке грунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою утримання громадянами додаткових, до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу на ці відрахування.

На відміну від інших країн, де проводилась пенсійна реформа, в Україні за нормами нового пенсійного законодавства було перераховано раніше призначені пенсії. При цьому гарантувалося збереження розміру раніше призначених пенсій і застосування всіх пільг при обчисленні стажу роботи, передбачених раніше діючим законодавством.

Запроваджено нову формулу обчислення пенсії, яка передбачає розширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів та зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено страхові внески до Пенсійного фонду. Розмір пенсії конкретній особі визначається диференційовано з урахуванням стажу роботи і заробітку, при цьому знято обмеження пенсії максимальним розміром, збережено всі пільги при обчисленні стажу роботи, передбачені раніше діючим законодавством [21].

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

· фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

· погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

· створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

· утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України;

· розвиток їх матеріально-технічної бази;

· організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

За свідченнями даних (Дод.2), відбувається збільшення видатків за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України із 23154903,0 тис.грн. у 2003 році до 62013858,1 тис.грн., які заплановано на 2006 рік.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2005 р. N 426 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2005р." можна простежити значне збільшення власних видатків майже в 2 рази у порівнянні з 2004 роком.

Збільшення видатків у Пенсійному фонді України відбувалося головним чином за рахунок:

* поступового збільшення пенсійних виплат на пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - у 2004 році вони склали 25132375,9 тис.грн., що у 2,2 рази менше, ніж у 2005 році - 56513307 тис.грн.;

* виплати різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується за рахунок небюджетних підприємств та установ - сума коштів у 2005 році становила 41482,2 тис.грн., що на 36% більше, ніж у 2004 році, а у 2006 році планується збільшити виплати у 2,5 рази;

* виплати на керівництво та управління у сфері пенсійного забезпечення - за даними спостерігається збільшення у 2005 році в порівнянні з 2004 роком на 38%, а в порівнянні з 2006 роком на 69%.

Що стосується видатків за рахунок коштів Державного бюджету України, то на 2003 рік вони склали 1846064,5 тис.грн., а вже у 2005 році можна побачити стрімке підвищення видатків у 1,8 рази, що складають 5345702,5 тис.грн., а у 2006 році планується збільшення до 7854716,3 тис.грн..

Крім того, простежується збільшення видатків з Державного бюджету України за рахунок таких виплат:

* на відшкодування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд - спостерігається поступове збільшення коштів у 2005 році (3039447,7 тис.грн.) відносно 2004 року (1261004,5 тис.грн.) у 2,4 рази;

* на пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до I категорії у 2005 році відбулося незначне збільшення видатків відносно 2004 року, лише на 6 %, а у 2006 році планується збільшити майже вдвічі;

* на відшкодування виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до II, III і IV категорії та непрацездатним пенсіонерам, які проживають у зонах радіоактивного забруднення - 2004 рік - 360388,4 тис.грн., 2005 рік - 564149,5 тис.грн., а 2006 рік - 800457,1 тис.грн.;

* на компенсацію за втрату годувальника та допомогу на поховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2005 році сума виплат становила 4400,6 тис.грн., що майже на 10% більше, ніж у 2004 році, а у 2006 році - 4683,9 тис.грн..

Загальна сума видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття становила у 2005 році 142000 тис.грн., що на 45,4% більше, ніж у 2004 році, а вже у 2006 році - збільшення на 51%.

Видатки за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - збільшилися лише у 2004 році на 8% у порівнянні з 2003 роком.

Отже, бачимо, що у 2004 році сума видатків дорівнювала сумі надходжень до Пенсійного фонду, яка складала 36182865,9 тис.грн.. У 2005 році відбулося перевищення видатків над доходами на суму 16344690,0 тис.грн. Відповідно до бюджету Пенсійного фонду у 2006 році планується підвищення видатків на 7289495,4 тис.грн..

За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1. Пенсії за віком та за вислугу років - призначаються на загальних підставах: чоловікам після досягнення 60 років та жінкам після досягнення 55 років. Для призначення пенсії за віком необхідно мати не менше 5 років страхового стажу. Розмір пенсії визначається за формулою:

П=Зп * Кс

де П - розмір пенсії у гривнях;

Зп - заробітна плата(дохід) застрахованої особи, яка визначається відповідно до закону, з якої обчислюється пенсія;

Кс - коефіцієнт страхового стажу.

Розмір пенсії за віком не обмежується. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20% середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за попередній рік, яка визначається органом статистики.

2. Пенсії по інвалідності в соліданій системі призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (за наявності страхового стажу). Залежно від ступеня втрати працездатності визначено 3 групи інвалідності. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам 1 групи - 70% пенсії за віком; інвалідам 2 групи - 60% пенсії за віком; інвалідам 3 групи - 40% пенсії за віком. Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

3. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу. Пенсія призначається в розмірі: на 1-го непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника; на 2-х та більше членів сім'ї - 100% пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Пенсія призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним.

Середній розмір пенсійних виплат на 01.01.2006 р. склав 317,41 грн. або збільшився в порівнянні з січнем 2005 року (189,92 грн.) - в 1,67 рази, а з січнем 2003 року (139,46 грн.) - в 2,28 рази (Дод.3).