Отже, проаналізувавши бюджет Пенсійного фонду України бачимо, що характерними рисами нинішньої пенсійної системи є поступове зростання низького рівня пенсій. Основними доходами Пенсійного фонду України, що істотно збільшилися є надходження від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. А основними видатками Пенсійного фонду є фінансування виплат державних пенсій та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства.

Пенсійний фонд України функціонує для забезпечення виконання законодавства України про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України.

Розділ 3 Реформування та шляхи удосконалення системи пенсійного забезпечення в Україні.

3.1 Застосування зарубіжного досвіду щодо проведення пенсійної реформи в Україні

Ставши незалежною Україна намагається досягти постійного соціального та економічного росту, однією із складових успіху є стабільна пенсійна система. У світовій практиці існує три способи пенсійного забезпечення літніх людей: 1) за допомогою податків, 2) заощадження грошей (схема фінансування), 3) страхування, що означає купівлю зобов'язання щодо отримання частки в майбутньому періоді (нефінансова схема, часто у формі так званої солідарної системи) [33]. За схемою фінансування (2) працівники заощаджують частину своїх доходів і накопичують їх для використання після виходу на пенсію. Дві інші схеми - за допомогою податків та страхування - ґрунтуються на обміні між поколіннями, коли нинішні працівники сплачують за пенсіонерів.

У різних країнах застосовуються як окремі (з-поміж наведених вище) схеми пенсійного забезпечення, так і їх комбінація. Деякі держави, такі як: Велика Британія, Швейцарія, Нідерланди, Ірландія та Данія, покладаються на системи «фіксованої ставки», які переважно фінансуються за рахунок податків, що забезпечує основний дохід незалежно від зарплати або сплачених внесків. Інші країни, приміром Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Швеція, віддають перевагу солідарній системі, фінансове забезпечення якої головним чином здійснюється за рахунок внесків на соціальне забезпечення, а пенсії залежать від попереднього заробітку (але водночас зберігається мінімальна пенсія). Дедалі більше країни з традиційно високорозвиненими ринками капіталу принаймні частково покладаються на систему накопичення заощаджень та їхнього подальшого інвестування. Такі країни, як США, Велика Британія та Нідерланди, розробили комбінацію звичайної системи, що базується на «фіксованій ставці» та обов'язкових або добровільних планах фінансування, подібних до системи, яку рекомендує Світовий банк.

У 1981 р. південноамериканська країна Чилі дозволила перемістити всі внески із солідарної системи до систем повного обов'язкового та добровільного інвестування. Заощадження людей почали накопичуватися на особистих рахунках та інвестуватися у цінні папери на ринку капіталу.

Згодом деякі південноамериканські сусіди Чилі (наприклад, Перу - 1993 року, Аргентина та Колумбія - 1994-го, Уругвай - 1996-го, Болівія та Мексика - 1997 року), а потім чимало інших країн провели подібні реформи й скасували або зменшили роль своїх солідарних систем. Стоячи перед викликами глобалізації, проблемами старіння населення та високого рівня безробіття, які разом зумовлюють фінансовий тягар на солідарну систему, багато країн запровадили обов'язкове страхування. До такого кроку вдалися деякі заможні демократії: наприклад, Данія - у 1983 році, Швейцарія, Нідерланди - у 1985-му, Велика Британія -у 1988-му, Австралія - у 1991 -му, Швеція - у 1996 р., а також ряд посткомуністичних держав: Казахстан, Угорщина -у 1998 р., Польща - у 1999-му, Латвія -у 2001-му, Хорватія, Естонія, Росія - у 2002 р. Більшість із них створили комбіновану модель, засновану на солідарній системі та рівнях фінансування/інвестування.

Однак не всі країни задоволені ідеєю замінити солідарну систему на обов'язкове фінансування/інвестування. Україна теж не змінила своє бачення на ці зміни і обрала для себе солідарну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Без сумніву, ефективна солідарна система має чималі переваги, чим пояснюються її тверді позиції в континентальній Європі та країнах зі змішаною системою. Навіть старіння населення не послаблює солідарної системи - ефективним, хоч і не дуже популярним, рішенням може бути підвищення пенсійного віку. Перехід від солідарної системи до обов'язкового фінансування/інвестування потребує величезних витрат державного бюджету. Через це багато країн таких як: Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, Чехія та Словенія концентрують увагу на вдосконаленні своїх солідарних систем і підтримці схем добровільного фінансування/інвестування, а не розробленні системи обов'язкового фінансування/інвестування. Реформуючи солідарні системи, деякі країни, наприклад Швеція, Німеччина, Італія або Польща, запровадили систему «умовно визначеного внеску». Принцип її дії - коли нинішні працівники сплачують за теперішніх пенсіонерів - залишається таким самим. Однак умовно визначеному внеску притаманні дві нові особливості: 1) кожна особа має власний умовний рахунок, де впродовж усього життя фіксуються надходження та відплив грошей, 2) пенсію розраховують як суму залишку на рахунку на час, обраний для виходу на пенсію, поділену на оцінку середньої тривалості життя для особи такого віку, що означає: пенсія головнимчином залежить від внесків, сплачених упродовж загального робочого стажу.

Реформування пенсійної системи в країнах Центральної Європи стартувало в кінці 90-х років. Угорщина (1998), Польща (1999) та Словаччина (2004) провели основні реформи, що передбачають роздержавлення національних пенсійних систем. Вони були частково замінені системами фінансування/інвестування особистих заощаджувальних рахунків, якими управляють комерційні структури. В Угорщині пенсійна реформа залишила державну солідарну систему майже без змін - із надлишковим перерозподілом грошей і відсутністю обліку особистих внесків. Польща запровадила систему умовних рахунків, де пенсійні виплати відображатимуть особисті внески майже в лінійний спосіб. Словаччина обрала схожий підхід, хоч і без запровадження умовних рахунків. Вона також розробила комбіновану систему, але порівняно з деякими іншими посткомуністичними країнами прогресивніше рухається до системи обов'язкового фінансування/інвестування. Натомість у Чехії та Словенії уряди вирішили реформувати свої нинішні державні солідарні системи без приватизації. Водночас вони заохочували громадян для виходу на пенсію заощаджувати гроші на добровільній основі в приватних пенсійних фондах.

Отже, пенсійні системи удосконалюються практично в усьому світі, і в першу чергу в країнах з високорозвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено тенденціями старіння населення. Тому, крім підвищення пенсійного віку, запроваджуються інші, побудовані на принципово нових засадах, системи пенсійного забезпечення, які розосереджують ризики і послаблюють їхній вплив.

3.2 Напрями та завдання пенсійної реформи в Україні та шляхи їх удосконалення

Нова пенсійна система, яка регулюється двома базовими законами - “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і “Про недержавне пенсійне забезпечення”, - в Україні працює понад два роки.

Передбачений цими законами шлях реформування пенсійної системи є логічним продовженням та складовою частиною економічних реформ в країні, послідовною реалізацією раніше прийнятих рішень і відповідає вимогам Конституції України [1], положень Концепції соціального забезпечення населення України, яка схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 року, основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Указу Президента України “Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” [9].

Цими документами встановлено основні завдання та цілі пенсійної реформи, а саме:

§ підвищити рівень життя пенсіонерів;

§ встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;

§ забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;

§ заохотити громадян до заощадження коштів на старість;

§ створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Метою реформування пенсійної системи є забезпечення належного рівня життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями та сприяння економічному зростанню.

Враховуючи соціально-економічні та політичні реалії в Україні, Уряд пропонує шлях поступового запровадження трирівневої пенсійної системи(Дод.4):

Рівень 1 - солідарна система;

Рівень 2 - загальнообов`язкова накопичувальна система;

Рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

1. Реформування солідарної системи - сутність реформування солідарної системи полягає у забезпеченні, з одного боку, базових принципів соціальної рівності, однакового для всіх захисту від бідності у похилому віці, поступового підвищення розмірів пенсій відповідно до державних соціальних гарантій, а з іншого - у ліквідації соціальних відмінностей, пільг та привілеїв. За таких умов солідарна система зможе забезпечити мінімальний достаток на старість усім, хто працював.

Обов'язковою умовою гарантованого і ефективного виконання солідарною системою своїх функцій є усунення об'єктивних і суб'єктивних чинників, накопичених за час її існування. З цією метою необхідно:

* Забезпечити обов'язковість державного пенсійного страхування всіх без винятку працюючих громадян і поступово перейти до паритетної сплати пенсійних внесків - порівну роботодавцями та найманими працівниками. За тих, хто не працює з поважних причин (здійснює догляд за малолітніми дітьми, інвалідами, проходить військову службу), внески мають сплачуватися з коштів Державного бюджету.

* Встановити порядок визначення пенсій виключно на основі персоніфікованого обліку пенсійних внесків. До стажу, що дає право на пенсію, мають зараховуватись тільки ті періоди, за які сплачено обов'язкові пенсійні внески. Трудовий внесок і пенсія громадян повинні обчислюватися на основі персоніфікованого обліку за весь період трудової діяльності. Для осіб, які не працювали і не сплачували пенсійних внесків, слід зберегти соціальні виплати з коштів Державного та місцевих бюджетів, а не за рахунок пенсійних заощаджень працюючих громадян.

* Пенсії мають обчислюватися лише з тієї суми доходу, з якої сплачені внески. Обмеження максимальної суми доходу, з якої сплачуються внески, необхідно щорічно коригувати з урахуванням динаміки середньої заробітної плати.

Вдосконалити механізм фінансування дострокових пенсій та їх призначення. Дострокові пенсії повинні фінансуватися за рахунок роботодавців, що заохочуватиме їх до запровадження нових технологій, поліпшення умов та охорони праці, зменшення чисельності працюючих у шкідливих умовах.

* Запровадити сплату єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, доручивши це Пенсійному фонду. В результаті можна буде уникнути зростання навантаження на фонд заробітної плати, дублювання функцій різними фондами соціального страхування та зменшити адміністративні видатки.

* Передбачити економічні стимули для пізнішого виходу людей на пенсію шляхом прогресивного підвищення розміру пенсії за кожний рік роботи після досягнення пенсійного віку.

Отже, одним з напрямів інтенсивної реалізації заходів що до реформування державної солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні є розбудова системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб.

Персоніфікований облік, як базова платформа для перебудови пенсійної системи на принципи пенсійного страхування, створюється на підставі новітніх інформаційних технологій і полягає в зборі, обробці, систематизації і збереженні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей, про фізичних осіб, що зв'язано з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду і їхній розмір по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Сутність нового виду обліку полягає втому, що для кожного громадянина враховуються відомості, що використовуються для визначення його права на державну пенсію з урахуванням результатів його трудової діяльності. Ведеться облік того, як кожна людина і його підприємство виплачують страхові внески в Пенсійний фонд України, а також які права на пільгове пенсійне забезпечення має кожен працівник.

Громадянин може змінювати місце роботи, працювати за сумісництвом, бути зареєстрованим як підприємець, але відомості про стаж, заробіток і страхові внески будуть накопичуватися в цій єдиній обліковій картці.

2. Запровадження обов'язкової накопичувальної системи - забезпечення соціальної справедливості, економічної обґрунтованості та фінансової стабільності пенсійної системи настійно вимагає запровадження накопичувальної її складової (другий рівень). Це означає, що усі працівники зобов'язані відкладати частину зароблених коштів на старість і вносити її в Накопичувальний пенсійний фонд. А отже, після досягнення пенсійного віку кожен буде одержувати додатково до виплат за солідарною системою пенсію з обов'язкової накопичувальної системи.

Ця система передбачає більшу, ніж солідарна, свободу вибору і одночасно відповідальність працівника.

Основні завдання запровадження обов'язкової накопичувальної системи:

· підвищення рівня пенсій за рахунок отримання інвестиційного доходу;

· посилення залежності розміру пенсії від пенсійних внесків роботодавців і найманих працівників;

· забезпечення права успадкування коштів пенсійних внесків спадкоємцями у разі передчасної смерті застрахованої особи;

· формування на основі пенсійних внесків інвестиційного капіталу;

· розосередження ризиків фінансування виплати пенсій між солідарною і обов'язковою накопичувальною системами;

· удосконалення управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління активами Накопичувального пенсійного фонду;

· створення дієвих механізмів захисту майнових прав та інтересів застрахованих осіб.

Важливою умовою запровадження обов'язкової накопичувальної системи є правильний вибір Урядом моделі її адміністрування (централізованої, децентралізованої чи іншої), використання переваг різних моделей, світового досвіду, а також урахування особливостей внутрішньої соціально-економічної ситуації.

Це ж стосується і питання вибору банківської чи небанківської фінансової установи або мережі таких установ, які мають обслуговувати накопичувальну пенсійну систему.

3. Запровадження добровільної недержавної системи пенсійних заощаджень.

Добровільна недержавна система пенсійних заощаджень розрахована на людей, які хочуть і можуть створити більші заощадження на старість. У рамках такої системи фінансуються і дострокові пенсії. Кожен громадянин повинен мати можливість обрати ту форму заощаджень, якій він довіряє найбільше. Тому право здійснення добровільних недержавних заощаджень необхідно надавати не тільки пенсійним фондам, а й банкам та небанківським фінансовим установам.

Основні завдання запровадження добровільної недержавної системи пенсійних заощаджень:

· формування законодавчої та нормативної бази для створення і функціонування недержавних пенсійних фондів;

· залучення до створення пенсійних фондів банків та небанківських фінансових установ;

· сприяння накопиченню добровільних пенсійних заощаджень громадян у банках та небанківських фінансових установах;

· створення професійних та корпоративних пенсійних фондів, які акумулювали б кошти для виплати пільгових пенсій;

· запровадження обов'язкової сплати додаткових пенсійних внесків за рахунок коштів роботодавців на підприємствах з шкідливими умовами праці;

· визначення пенсій залежно від накопиченої суми пенсійних внесків та інвестиційного доходу;

· чітке визначення вимог та критеріїв, пов'язаних із заснування недержавних пенсійних фондів, управлінням ними та їхніми активами;

· розмежування пенсійних коштів та інших активів банків і небанківських фінансових установ, які обслуговують пенсійні програми;

· забезпечення інформаційної відкритості для вкладників пенсійних коштів діяльності недержавних пенсійних фондів, банків та небанківських фінансових установ, які обслуговують пенсійні програми.

Основною метою запровадження добровільної недержавної системи пенсійних заощаджень є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, отриманого від інвестування частини пенсійних внесків громадян. При цьому пенсійні кошти мають накопичуватись як шляхом обов'язкового пенсійного страхування, так і створенням додаткових (добровільних) пенсійних заощаджень.

На початкових етапах реформи пенсійне забезпечення осіб, які не братимуть участі в обов'язковій накопичувальній системі, здійснюватиметься за рахунок коштів солідарної системи.

Таким чином, необхідність структурного реформування системи пенсійного забезпечення населення країни є очевидною, виходячи з таких фактів, як:

? зростання демографічного навантаження (чисельність економічно активного населення зменшується, чисельність осіб пенсійного віку збільшується);

? неспроможність існуючої солідарної системи, що базується на принципі перерозподілу, забезпечити необхідні фінансові ресурси для виплати гідних розмірів пенсій;

? соціальна несправедливість існуючої системи (велика кількість пільг, існування верхньої межі розміру пенсії, відсутність зв'язку між трудовим внеском особи та розміром її пенсії);

? низький коефіцієнт заміщення, тобто співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.

Водночас, не зважаючи на певні зрушення в здійсненні пенсійної реформи, ряд невідкладних проблем потребують свого вирішення. Так, необхідно створити рівні можливості для пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльност, усунення диспропорцій у розмірах пенсій.

Необхідно забезпечити соціальний захист громадян України, які працюють за кордоном у разі настання страхового випадку.

Необхідно здійснити заходи щодо скорочення пільг по сплаті внесків до Пенсійного фонду, передбачити у видатках Держбюджету кошти на компенсацію відповідних пільг, збільшення розміру надбавок та підвищень до пенсій, а також забезпечити в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, недопускаючи при цьому запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування. З метою приведення у відповідність діючих законів до положень нового законодавства та формування сприятливого податкового режиму для функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення потребує в першочерговому порядку прийняття Верховною Радою України законопроектів щодо: - внесення змін до деяких законодавчих актів України (реєстр №4584);

-порядку сплати внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування доходів.

Отже, багаторівнева пенсійна система - це шлях до поступового збільшення співідношення між середнім розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинники соціальної несправедливості та перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій. Вважається, що з часом пенсійна система стане потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю чергою сприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненню фінансової бази пенсійної системи.

Для цього необхідно поступово йто до того, щоб в державі не залишилось «пільговиків» ні в питанні призначення пенсій, ні в питанні щодо сплати страхових внесків. Якщо держава надає пільги, щодо пенсійного забезпечення деяких категорій громадян, необхідно визначати і джерело фінансування цих виплат, щоб вони не лягали тягарем на плечі тих хто працює і добросовісно сплачує страхові внески.

Висновки

Сьогодні система пенсійного забезпечення керується новим Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, це свідчить про завершення великого багаторічного і, без перебільшення , визначального етапу пенсійної реформи. З іншого боку, це означає початок не менш відповідальної і складної роботи, пов'язаної із втіленням в життя нового механізму пенсійного забезпечення, тобто це приведення у відповідність з цим законодавством чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, а також прийняття нових необхідних для повноцінної реалізації базових пенсійних законів.

Пенсійне забезпечення в Україні -- це державна система, яка є головною складовою системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики і Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку.

Проаналізувавши стан пенсійного забезпечення ми зробили висновок, що на часі необхідна розробка законопроектів щодо поступового впровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, щодо впровадження пільгового пенсійного забезпечення громадян, які працюють у шкідливих умовах, через недержавні корпоративні та професійні пенсійні фонди. До речі, вирішення останнього питання повинно мати неабиякий ризик для солідарної системи. Зараз над відповідним законопроектом розпочинає роботу спеціальна міжвідомча робоча група.

У новому виразі пенсійного забезпечення принцип один -- хто сплачує внески, той в майбутньому отримає пенсію у відповідному розмірі, хто не сплачує внесків, той зможе розраховувати лише на державну соціальну допомогу. Звісно, що розмір останньої буде значно менший за найменшу трудову пенсію. Це об'єктивні peaлії, звірені з економічними законами, які визначають чітку залежність отримуваних благ від трудового внеску.

Що стосується інших положень пенсійної реформи, то одним з найважливіших є питання про встановлення віку виходу на пенсію за майбутнім законодавством. З огляду на світовий досвід, на несприятливу демографічну ситуацію в Україні, а також беручи до уваги різні точки зору щодо цього питання, потрібно зазначити, що проблема збільшення пенсійного віку існує. Але законодавці пішли компромісним шляхом, а саме шляхом надання права громадянинові самостійно приймати рішення стосовно виходу на пенсію чоловіків і жінок у віці, визначеному чинним законодавством, чи продовжувати працювати далі. При цьому законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено збільшення розміру майбутньої пенсії за кожен рік страхового стажу після досягнення вказаного віку. Збільшення відбуватиметься на відповідний відсоток, починаючи з 3% за перший рік і закінчуючи 85% за десять додаткових років.

На цей час необхідно привернути увагу громадськості до одного з суттєвих питань, від вирішення якого залежатиме успіх реформи. Це питання розуміння громадянами України суті реформи і ступінь їх довіри до нової пенсійної системи.

Завдання, яке ставилось перед розробниками законів -- це досягнення максимальної прозорості пенсійної системи. Лише досягнувши цього можна говорити про її повну керованість, а відтак і надійність. З цією метою розроблено і впроваджено систему персоніфікації пенсійних внесків, про яку вже говорилось, створено умови для забезпечення участі сторін застрахованих осіб і роботодавців в управлінні Пенсійним фондом. За системою встановлюється чіткий контроль з боку держави. Щороку Пенсійний фонд України інформуватиме застрахованих громадян щодо стану їх пенсійного рахунку в загальнообов'язковій накопичувальній системі.

Для досягнення тієї самої мети в системі недержавного пенсійного забезпечення передбачено участь представників застрахованих осіб в управлінні недержавним пенсійним фондом, реалізовано принцип диверсифікації функцій управління пенсійними активами і передбачено взаємодію різних державних органів у проведенні контролю і нагляду за суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення.

Нині активно проводиться робота, розрахована на перспективу. Фахівцями Міністерства Праці, Пенсійного фонду України розробляються механізми і технології подальшого удосконалення системи збирання і обробки даних персоніфікованого обліку, які застосовуватимуться в майбутньому. Вивчаються можливості щодо зменшення адміністративних витрат Пенсійного фонду і поєднання деяких функцій фондів соціального страхування.

Початок повномасштабної пенсійної реформи став основою значних позитивних перетворень у суспільстві. Для реалізації всіх етапів реформи потрібен час.

Таким чином, можна підвести підсумок, що в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, основною метою якого є забезпечення достойного рівня життя громадян, які протягом свого трудового життя сплачували страхові внески, неприховуючи своїх трудових доходів. Пенсійна реформа спрямована на створення рівних можливостей для пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльності, усунення диспропорцій у розмірах пенсій.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - С. 141.

2. Бюджетний Кодекс // Урядовий кур'єр від 25 липня 2001р. - №131.

3. Закон України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”.

4. Закон України від 26.06.1997 № 400.97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (із змінами і доповненнями).

5. Закон України від 09.07.03. №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

6. Закон України від 09.07.03. №1057-ІV “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

7. Законодавство України про пенсійне забезпечення. - К., 2005. - 312с.

8. Указ Президента України від 13 квітня 1998 року № 291/98 “Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні”.

9. Указ Президента України «Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 року № 291/98 // Урядовий кур'єр. - 23 квітня 1998 р.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. №1783 “Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян”.

11. Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001.

12. Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2003р.(із змінами і доповненнями, внесеними від 17 грудня 2003 року № 1951).

13. Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2004р.(із змінами і доповненнями, внесеними від 15 січня 2005 року №40).

14. Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2005р.(із змінами і доповненнями, внесеними від 1 лютого 2006 року №81).

15. Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2006р. (план) від 15 березня 2006 року №309.

16. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. - №11: Пенсійне забезпечення в Україні: законодавство та судова практика. - 448с.

17. Аналітичні матеріали Пенсійного фонду України за 2003, 2004, 2005, 2006 (план) роки (службові матеріали).

18. Боніславький А. Сьогодні пенсійне забезпечення, завтра - пенсійне страхування// Вісник Пенсійного фонду України. - 2002р. - №5-6(5-6).-С.42.

19. Горбач О. Страхові внески і страховий стаж// Вісник Пенсійного фонду України. - 2003р. -№10(16).- С.51.

20. Зайчук Б.О. Пенсійне забезпечення має бути стабільним // Урядовий кур'єр. - 2004р.- № 43 - С.15.

21. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення // матеріали Міністерства праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України. - К., 2005р.

22. Захаревич Н. Щоб провести пенсійну реформу, слід відпрацювати її механізми// Вісник Пенсійного фонду України. - 2002.- №4(4). - С.14.

23. Зленко Т. Закон і обов'язки// Вісник Пенсійного фонду України. - 2004р.-№1(19). - С.29.

24. Калита Н.В. Формування систем приватного пенсійного забезпечення: світовий досвід і Україна // Актуальні проблеми економіки. -2004. - № 2. - С.49-52.

25. Котляр Д. Пенсійна реформа - довгоочікувані законодавчі рішення // Науково-популярний журнал «Часопис ПАРЛАМЕНТ». - 2005р. - №5. - С.17-22.

26. Лихоліт. Новий рік - нові завдання // Пенсійний кур'єр. - 2006р. - №4(384). - С.6.

27. Машкін В. Нормативно-правове забезпечення реалізації Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”// Вісник Пенсійного фонду України. - 2005.- №6(12).- С.25.

28. Мельник О.М. Реформування пенсійного забезпечення в Україні// Фінанси України. - 2004.- № 03.- С.32.

29. Папієв М. Концептуальні підходи до пенсійного реформування в Україні // Україна: аспекти праці. - 2003 р.- №6.- C.3-7.

30. Піскуненко В. Моделювання пенсійного забезпечення в Україні// Економіст. - 2003.-№4.- С64-69

31. Свердел М.О. Вплив недержавних пенсійних фондів на соціально-економічну систему // Фінанси України 2005р. №8. - С.50 - 53.

32. Сорокін А. 2004 рік - подальші кроки пенсійної реформи// Вісник Пенсійного фонду України. - 2004.-№1(19)- С.17.

33. Юрзіца Е., Голіаш П. Пенсійна реформа - міжнародні порівняння // Економічний Часопис. - 3-4'2005. - С.46-49.

34. Василик О.Д., Павлюк К.В. // Бюджетна система України . - К., 2004р. - С.419-434.

35. Панчук А.В., Федоренко Т.В. Доходи Пенсійного Фонду України: аналіз та перспективи. - 2004р. - С.94-100.

36. Матеріали з питань пенсійної реформи. Компанія ПАДКО, проект технічної допомоги Агенства США з міжнародного розвитку “Впровадження пенсійної реформи в Україні” // www.pension.kiev.ua

Размещено на Allbest.ru