Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут бізнесу і фінансів

Кафедра фінансів і кредиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему:

«Аналіз фінансової стійкості підприємства»

(ТОВ «Світязь» с. Жовтневе Кам?янець-Подільського району, Хмельницької області)

Виконала: студентка 4 курсу

спеціальності 6.050100 “Фінанси”

1 групи

Стефанишена Ірина Михайлівна

Науковий керівник: Мельничук Оксана Василівна

кандидат економічних наук, доцент

м. Кам'янець-Подільський

2010 р.

Завдання

до курсової роботи з фінансового аналізу

Студентка інституту бізнесу і фінансів 4 курсу 1 групи

Стефанишена Ірина Михайлівна

Тема курсової роботи: Аналіз фінансової стійкості підприємства

Об'єкт дослідження: ТОВ «Світязь» с. Жовтневе Кам?янець-Подільського району, Хмельницької області.

Джерела даних: форми фінансової звітності ТОВ: Баланс (ф.№1); Звіт про фінансові результати (ф.№2); Звіт про рух грошових коштів (ф.№3); Звіт про власний капітал (ф.№4); Примітки до річної фінансової звітності (ф.№5) за 2007, 2008, 2009 роки.

Дата Підпис викладача

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Суть фінансової стійкості та методика її аналізу

1.1 Суть фінансової стійкості та необхідність її оцінювання

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу фінансової стійкості

1.3 Система показників та методика оцінки фінансової стійкості підприємства

Розділ 2 Аналіз фінансової стійкості досліджуваного підприємства

2.1 Коротка характеристика підприємства та аналіз його фінансового стану

2.2 Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства

2.3 Характеристика типу та оцінка запасу фінансової стійкості

Розділ 3 Стратегія підвищення фінансової стійкості підприємства

3.1 Шляхи підвищення фінансової стійкості на підприємстві

3.2 Прогнозування шляхів підвищення фінансової стійкості

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

фінансовий стійкість аналіз оцінювання

ВСТУП

Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України. У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

Формування ринкових відносин і їхній розвиток - це не автономний процес. Становлення нових фінансових відносин, що торкаються освіту, розподіл і використання фінансових ресурсів, позначається на розвитку і функціонуванні підприємств як самостійних господарських одиниць. Одним з негативних моментів у нинішніх умовах є відсутність чітких уявлень про фінансову позицію підприємства. Пристосовуючи до своєрідних умов, продиктованих ринком, підприємства випробують значні фінансові труднощі в зв'язку з неправильним перерозподілом коштів і джерел їхнього утворення. Значною мірою цьому сприяють інфляційні процеси, а також відсутність єдиної методології оцінки фінансового положення підприємства. У зв'язку з цим постає питання про створення єдиної методики оцінки, аналізу фінансового положення підприємства і його фінансового планування.

Ринкові умови господарювання та проблеми фінансового забезпечення діяльності підприємств обумовлюють необхідність зміни фінансово-економічної політики та кваліфікованої оцінки фінансового стану з метою виживання їх в умовах кризи і подальшого економічного зростання. Тому вітчизняні підприємства все частіше починають використовувати фінансовий аналіз. Запорукою виживання підприємств в умовах кризи та основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

На мою думку тема “Фінансова стійкість підприємства, особливості методики її оцінки” є актуальною, оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов'язана його фінансова стабільність. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника, що важко або неможливо було передбачити).

Мета курсової роботи - дослідити сутність та необхідність фінансової стійкості підприємства, методичні аспекти її оцінки, охарактеризувати фінансово-господарську діяльність та здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ “Світязь”; підтвердження якості знань з раніше вивчених дисциплін, оволодіння методикою проведення фінансового аналізу; набуття навичок оцінки конкретних господарських ситуацій та виявлення недоліків у діяльності підприємства, встановлення причин цих недоліків; обґрунтування відповідного комплексу заходів, що сприяє успішному соціально-економічному розвитку суб'єктів підприємництва, посиленню їх позиції та ролі на ринку.

Об'єктом дослідження є методика та організація аналізу фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки (на матеріалах ТОВ “Світязь”) на підставі даних фінансово-господарської діяльності якого здійснюються розрахунки основних показників його фінансового стану. Ступінь наукової розробки теми дослідження можна охарактеризувати як достатній.

Предметом дослідження є аналіз та всебічна оцінка ключових показників фінансової стійкості ТОВ «Світязь» з метою визначення напрямків щодо його вдосконалення.

Структура роботи відповідає поставленим завданням. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку літератури та додатків.

Розділ 1 Суть фінансової стійкості та методика її аналізу

1.1 Суть фінансової стійкості та необхідність її оцінювання

Фінансова стійкість -- це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість -- один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення мають визначення «певного ступеня» фінансової стійкості, низки чинників, що обумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду. Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів і може призвести до його неплатоспроможності. Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу, у зв'язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства.

Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема неплатоспроможності.

Визначення стандартизованої межі фінансової стійкості є складним процесом. Кожне підприємство функціонує та здійснює свою операційну діяльність в умовах певного економічного середовища. Умови функціонування підприємства визначаються фазою розвитку економічної системи. Щодо підприємства генерує низка чинників макроекономічного характеру, на які підприємство впливати не зможе, але зворотний їх вплив на ефективність діяльності підприємства, його ліквідність, платоспроможність і тим більше фінансову стійкість досить значний. На кожному етапі розвитку підприємства вплив чинників макроекономічного характеру є значним, але особливо їх значущість зростає на такій стадії розвитку системи, як економічна криза. Чинники макроекономічного характеру впливають на всі без винятку підприємства, проте характер їх впливу на фінансову стійкість залежить від специфіки діяльності кожного окремого суб'єкта господарювання. Внутрішні чинники, які впливають на фінансову стійкість, відображують специфіку діяльності підприємства та обумовлюються стадією життєвого циклу самого підприємства.

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

міцне становище підприємства на ринку;

високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;

налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

ритмічність кругообігу засобів;

ефективність господарських і фінансових операцій;

незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. [3,с.97]

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти. [3,с.98]

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів. [7,с.151]

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.

Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне. [3,с.98]

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов'язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, -- це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів -- зменшення платоспроможності й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу фінансової стійкості

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників фінансової стійкості та проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність: Ф-1 “Баланс”, Ф-2 “Звіт про фінансові результати”, Ф-3 “Звіт про рух грошових коштів”, Ф-4 “Звіт про власний капітал”, Ф-5 “примітки для річної фінансової звітності”, а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансової стійкості підприємства, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

-- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

-- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

-- прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз -- це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, рік). У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо [2, c. 72]: придбання, продажі і володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати [10, c. 207]:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств. Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політика і її зміни.

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1997 року №869 адресатами одержання фінансової звітності є: органи державного регулювання і контролю; засновники підприємства або органи, до сфери управління яких віднесене підприємство; фінансові органі; інші.

Внутрішні користувачі на відміну від зовнішніх використовують більш детальну інформацію, і відповідно до інформаційних потреб їх поділяють на наступні групи:

* власники підприємств та вищий управлінський персонал використовують звітні дані через систему аналізу та співставлення для визначення тактичних цілей, які змінюються під впливом зовнішніх факторів;

* менеджери - для визначення ефективної організації виробництва у відповідності із завданнями, які ставить вищий управлінський персонал;

* керівники підрозділів - для забезпечення ефективного функціонування виробничої ланки;

* робітники і службовці підприємства - для контролю за виконанням конкретизованих завдань процесу виробництва: постачання, розподіл, зберігання, відвантаження тощо.

Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри. Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту.

1.3 Система показників та методика оцінки фінансової стійкості підприємства

Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює значною мірою відсутність в економічній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Передумовою оцінки фінансової стійкості майже в усіх методичних підходах визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості. Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями:

НВОК = II р АБ - IV р. ПБ, (1.1.)

де II р АБ -- поточні активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу; IV р. ПБ -- поточні зобов'язання, підсумок за IV розділом балансу.

Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу.

Крім абсолютних показників оцінки фінансової стійкості підприємства застосування відносних дозволяє більш детально її оцінити. Виділяють три методичних підходи щодо визначення фінансової стійкості за відносними показниками: 1) коефіцієнтний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Суть коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеним. Єдиного загальновизнаного підходу використання інформації для кількісного визначення фінансової стійкості та її оцінки немає. Виділяють два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є інформаційна база аналізу [6, с. 32].

За першого підходу при оцінці фінансового стану і фінансової стійкості підприємства орієнтуються винятково на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу. За другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприємства аналізують взаємозв'язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів. За першого підходу коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників буде не повною. Важливо не тільки знати, звідки залучено кошти, а й куди їх вкладено, яка структура вкладень. Більш повним і з економічного погляду більш виправданим є другий підхід. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприємства слід здійснювати з використанням як коефіцієнтів, розрахованих за даними пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відображують взаємозв'язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень [5. с. 53].

Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Ці показники окремі автори поділяють на два блоки: 1) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів; 2) коефіцієнти покриття, які характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів [6. с. 33].

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою:

(1.2.)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою:

 (1.3.)

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою:

(1.4.)

За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення -- Кф.р 0,5. Критичне значення -- 1. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Отже, формула розрахунку коефіцієнта маневреності матиме такий вигляд:

Коефіцієнт фінансової стійкості розраховують як відношення власного капіталу до позикового капіталу:

(1.5.)

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

(1.6.)

Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта маневреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскільки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. Збільшення цього показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

Найчастіше, чим вищий рівень коефіцієнта фінансової автономії і нижчий коефіцієнта фінансової залежності та коефіцієнта фінансового ризику, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень, тобто:

(1.7.)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, що залежить насамперед від користувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною є ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, тоді як з позицій підприємства більш високе значення показника є ознакою нормального функціонування.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники -- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою:

(1.8.)

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта Кд.з.п.к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й більше залежить від зовнішніх чинників.

Коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих активів:

(1.9.)

Коефіцієнт довгострокових зобов'язань:

(1.10.)

Нормативне значення коефіцієнта має бути менше за 0,2-0,3.

Коефіцієнт поточних зобов'язань:

(1.11.)

Коефіцієнт фінансового лівериджу:

(1.12.)

Він показує структуру перманентного (постійного) капіталу. Рекомендоване значення 0,1.

Коефіцієнт обслуговування боргу:

(1.13.)

Характеризує спроможність підприємства погашати свої зобов'язання за рахунок коштів від основної діяльності.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами:

(1.14.)

Нормативне значення коефіцієнта 0,6-0,8.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу:

(1.15.)

Стабільність структури оборотних коштів:

(1.16.)

Коефіцієнт реальної вартості ОЗ:

(1.17.)

Показує питому вагу ОЗ у структурі активів підприємства.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображується у розд. II активу Балансу. Кількісне значення цього показника визначається додаванням даних за такими статтями Балансу, як виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Розрахунок вартості матеріальних оборотних коштів підприємства можна виконати так:

З = рядок 100 (ф. № 1) + рядок 110 (ф. № 1) + + рядок 120 (ф. № 1) + рядок 130 (ф. № 1) + рядок 140 (ф. № 1). (1.18.)

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Власні оборотні кошти:

Кв = Підсумок розд. I пасиву Балансу - Підсумок розд. I активу Балансу = рядок 380 (ф. № 1) -- рядок 080 (ф. № 1) = = (Підсумок розд. II активу Балансу + Підсумок розд. III активу Балансу) - (Підсумок розд. II пасиву Балансу + Підсумок розд. III пасиву Балансу + (Підсумок розд. IV пасиву Балансу + Підсумок розд. V пасиву Балансу) = (рядок 260 (ф. № 1) + рядок 270 (ф. № 1) - (рядок 430 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 620 (ф. № 1) + рядок 630 ( ф. № 1); (1.19.)

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал):

Кв.п.з = Кв + Підсумок розд. III пасиву Балансу = = рядок 380 (ф. № 1) - рядок 080 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1); (1.20.)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів:

Ко. = Кв.дп. + Короткострокові кредити - Необоротні активи = = рядок 380 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 500 (ф. № 1) -рядок 080 (ф. № 1). (1.21.)

Для правильної оцінки фінансової стійкості розрахункові дані цих показників порівнюють у динаміці та з нормативними значеннями. Рекомендовані значення показників і тенденції зміни наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Нормативні значення показників фінансової стійкості підприємства

№ пор.	Показник	Рекомендоване значення, тенденції, зміни
1	Коефіцієнт фінансової автономії	Критичне значення -- 0,5, збільшення
2	Коефіцієнт фінансової залежності	Критичне значення -- 2, зменшення
3	Коефіцієнт фінансового ризику	0,5, критичне значення -- 1
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	> 0 -- збільшення
5	Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень
6	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,4
7	Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,6

Для кожного підприємства значення наведених показників будуть різними. На величину коефіцієнтів впливають такі чинники: стадія життєвого циклу підприємства, галузь його діяльності, структура джерел коштів, оборотність оборотних та всіх активів. Тому застосування коефіцієнтного підходу є проблематичним з погляду неможливості зробити однозначні висновки щодо ступеня фінансової стійкості підприємства.

Агрегатний підхід ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповненням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства. Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси (З), вартість яких відображується в ІІ розділі активу балансу. Їх вартість розраховують таким чином:

З = ряд. 100 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 + ряд. 140. (1.22.)

Види джерел, за рахунок яких сформовані матеріальні оборотні кошти (запаси):

1. Власні оборотні кошти:

Кв. об = П1 - А1 = ряд. 380 - ряд. 080 = (А2 + А3) - П2 + П3 +

+ П4 + П4 + П5 = (ряд. 260 + ряд. 270) - (ряд. 430 + ряд. 480 +

+ ряд. 620 + ряд. 630). (1.23.)

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування коштів (функціонуючий капітал) (Кв.д.п):

Кв.д.п = Кв. об + П3 = (ряд. 380 - ряд. 080 + ряд. 480). (1.24.)

3. Сукупна величина основних джерел формування коштів (Ко):

Ко = Кв.д.п + Короткострокові кредити - Необоротні активи = ряд. 380 + ряд. 480 + ряд. 500 - ряд. 080. (1.25.)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

Фв = Кв - З; (1.26.)

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів:

ФТ = Кв.пз - З; (1.27.)

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

Фо = Ко - З. (1.28.)

За допомогою цих показників визначають трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

(1.29.)

Після виконання розрахунків наведених вище показників підприємство може бути охарактеризоване одним із чотирьох типів фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість трикомпонентний показник типу фінансової стійкості, що має такий вигляд: S = (1,1,1), тобто

ЗВ < ВОК,

де ЗВ - запаси та витрати; ВОК - розмір власних оборотних коштів підприємства.

Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається дуже рідко. Більше того, її навряд чи можна розглядати як ідеальну, оскільки це означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для операційної діяльності.

2. Нормальна фінансова стійкість показник типу фінансової стійкості - S = (0,1, 1). При цьому ВОК < ЗВ < НДФ, де НДФ - нормальні джерела формування запасів, які визначають як суму власних оборотних коштів, банківських позик для покриття запасів, кредиторської заборгованості за товари.

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів також довгострокові залучені. З погляду фінансового менеджменту такий тип фінансування запасів є ”нормальним”. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства.

3. Нестійкий фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S = (0,0,1). Він свідчить про такий стан, коли запасів і витрат більше, ніж нормальних джерел фінансування, тому підприємство змушено залучувати додаткові джерела фінансування. У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

4. Кризовий фінансовий стан (S = 0,0,0) характеризується перевищенням запасів над нормальними джерелами фінансування за наявності в складі позикових коштів несплачених у строк кредитів та простроченої кредиторської й дебіторської заборгованості. Така ситуація свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Вона стає причиною нестійкого фінансового стану в поточному періоді, що призводить до втрати фінансової рівноваги у довгостроковій перспективі.

Інтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної системи, коли господарські зв'язки підприємства, що існували раніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв'язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості. Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття. Склад, суть та алгоритм розрахунку кожного з показників фінансової стійкості при використанні інтегрального підходу наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Характеристика показників фінансової стійкості, визначеної за інтегральним підходом

Назва показника	Суть показника	Алгоритм розрахунку	Взаємозв'язок з іншими показниками
1. Коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами (Зв.о.к)	Характеризує ту частку матеріальних оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних коштів	ВОК : МОА, де ВОК -- власні оборотні кошти, МОА -- матеріальні оборотні активи	Км.а.н, Кп.а, Кд.п, Кр.в, Кз.с
2. Коефіцієнт маневреності власних коштів (Км.а.н)	Відображує мобільність власних джерел коштів	ВОК : ВК, де ВК -- обсяг власного капіталу	Зв.о.к, Кп.а, Кд.п
3. Iндекс постійного активу (Кп. а)	Характеризує частку основних засобів та необоротних активів у складі власних джерел коштів	ОЗ : ВК, де ОЗ -- основні засоби та інші необоротні активи	Зв.о.к, Км.а.н, Кд.п, Кр.в, Кз.с
4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд.з.п.к)	Дає оцінку інтенсивності використання підприємством довгострокових позикових коштів на відновлення та розширення	ДК: ВК, де ДК -- обсяг довгострокового капіталу підприємства	Км.а.н, Зв.о.к, Кп.а, Кн.з, Кз.с
5. Коефіцієнт накопичення зносу (Кн.з)	Слугує для оцінки ступеня фінансування, заміни та оновлення основних засобів за рахунок їх зносу	З : Пб.в, де З -- нарахована сума зносу, Пб.в -- первісна балансова вартість основних засобів	Кд.п
6. Коефіцієнт реальної вартості майна (Кр.в)	Характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства	(ОЗ + ВЗ + МВ + МШП) : А, де ОЗ -- вартість основних засобів; НВ -- вартість незавершеного виробництва; ВЗ -- вартість виробничих запасів; МШП -- вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів	Зв.о.к, Кп.а, Кз.с
7. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Відображує залежність підприємства від позикових коштів	ПК : Вк, де ПК -- обсяг позикового капіталу підприємства	Зв.о.к, Кп.а, Кд.п, Кр.в

Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризованих вище, у процесі його здійснення кожний з показників розглядається у взаємозв'язку з іншими показниками. Крім того, для загальної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства:

(1.30.)

де , -- коефіцієнт довгострокового залучення коштів у звітному та попередньому періодах; , -- коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами у звітному та попередньому періодах; , -- коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів у звітному та попередньому періодах; , -- коефіцієнт реальної вартості майна; , -- коефіцієнт постійного активу. Критерії оцінки цього показника такі: якщо Фс > 0, то це свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства; якщо Фс < 0, то це свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства. Отже, велика кількість підходів до визначення фінансової стійкості підприємства свідчить про багатогранність цього поняття.

Фінансова стійкість -- це спроможність підприємства забезпечувати пропорційний розвиток при збереженні достатнього рівня плато- та кредитоспроможності. У зв'язку з цим вважаємо цікавим дослідження, яке ґрунтується на інтегрованому поєднанні двох підходів:

1. З використанням узагальнюючого показника зміни фінансової стійкості підприємства (Фс), що дає змогу оцінити загальну динаміку фінансового стану та зміни фінансової стійкості підприємства потягом певного періоду часу;

2. Підходу, в основні якого покладено виділення чотирьох типів поточної фінансової стійкості (абсолютна та нормальна фінансова стійкість, нестійкий і кризовий фінансовий стан підприємства). За допомогою такого підходу можна визначити, до якого саме типу належать певні підприємства, а також зробити прогностичні розрахунки щодо перспектив розвитку підприємств у разі зміни фінансової стійкості.

Розділ 2 Аналіз фінансової стійкості досліджуваного підприємства

2.1 Коротка характеристика підприємства та аналіз його фінансового стану

Назва підприємства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світязь». Місце знаходження Товариства: Україна, Хмельницька область, Кам'янець - Подільський район, с. Жовтневе. Товариство є юридичною особою за законодавством України, що створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників. Виконавчим органом Товариства є його Дирекція, яка складається із двох членів: Генерального Директора і Фінансового директора. Товариство веде оперативний, бухгалтерський та статистичний облік і звітність у відповідності з чинним законодавством України. З метою найбільш повного і ефективного виконання своїх функцій і завдань, Товариство здійснює фінансово-виробничу діяльність. Цілями створення та діяльності Товариства є здійснення комерційної та фінансово-господарсько діяльності, шляхом задоволення на внутрішньому ринку попиту підприємств, організацій установ та населення на вироблену Товариством продукцію, а саме: ізольованого дроту та кабелю; також насичення ринку новими високоякісними товарами, створення високотехнологічної виробничої та торгівельної інфраструктури та одержання відповідного прибутку.

Таблиця 2.1.

Порівняльний аналітичний баланс

Актив	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення
Стаття	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %	За питомою вагою
I. Необоротні активи
Незавершене будівництво	120,3	1,7	103,1	1,3	101	1,1	-19,3	83,9	-0,6
ОЗ	1604,1	22,6	1784,8	22,6	1774	20	169,9	110,6	-2,6
Інші довгострокові фінансові інвестиції	16,3	0,2	16,3	0,2	16	0,2	0,3	98,2	-
Усього за I розділом	1740,7	24,5	1904,2	24,1	1891	21,4	150,3	108,6	-3,1
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	2455,3	34,6	2772,8	35,1	3379	38,2	923,7	137,6	3,6
Незавершене виробництво	437,2	6,2	423,6	5,4	180	2	-257,2	41,2	-4,2
Готова продукція	732,2	10,3	1070,1	13,6	2018	22,8	1258,8	в 2,7 р.	12,5
Товари	51,7	0,7	45,8	0,6	45	0,5	-6,7	87	-0,2
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	301,7	4,3	579,7	7,3	678	7,6	376,3	в 2,2 р.	3,3
Дебіторська заборгованість за розрахунками - з бюджетом	0,6	0,008	13,8	0,2	1	0,01	0,4	166,7	0,002
Інша поточна дебіторська заборгованість	1255,3	17,7	983,3	12,5	594	6,7	-661,3	47,3	-11
Грошові кошти та їх еквіваленти	112,2	1,6	91,6	1,2	63	0,7	-49,2	56,1	-0,9
Інші оборотні активи	1,9	0,03	2,9	0,04	2	0,02	0,1	105,3	-0,01
Усього за розділом II	5348,1	75,4	5983,6	75,8	6960	78,6	1611,9	130,1	3,2
III. Витрати майбутніх періодів	1,6	0,02	1,2	0,02	2	0,02	0,4	125	-
БАЛАНС	7090,4	100	7889	100	8853	100	1762,6	124,9	-

З даних отриманих в таблиці 2.1. видно, що структура активу балансу підприємства покращилась. Це позитивні зміни, що свідчать про фінансове положення фірми, що поліпшується.

Розглядаючи динаміку необоротних активів підприємства можна сказати, що спостерігається зростання необоротних активів у 2009 р. по відношенню до значення показника в 2007 р.. У вартісному вигляді приріст складає 150,3 тис. грн.( проте питома вага необоротних активів у структурі балансу за відповідний період зменшилась на 3,1% і становить 21,4%). Ця зміна сталася за рахунок придбання додаткових основних засобів.

Стосовно аналізу структури та динаміки оборотних активів можемо прослідкувати як негативні, так і позитивні тенденції. Спостерігається зростанням даного показника у вартісному виразі ( на 1611,9 тис. грн..) та збільшення його частки в активі балансу ( на 3,2%). Разом з тим виріс показник по статті “Виробничі запаси”, що свідчить про збільшення виробничих запасів у вартісному виразі на 923,7 тис. грн. Дебіторська заборгованість зросла, та її частка в структурі майна підприємства збільшилась до рівня 7,6. Це є негативним моментом, оскільки грошові кошти є недосяжними для підприємства. І невідомо чи отримає їх підприємство в загалі. Найбільший ріст у питомій вазі має готова продукція. Це також служить позитивним показником і свідчить про те, що фірма вкладає свої ресурси в найбільш ліквідні активи (необоротні активи ( тобто основні та інші необоротні засоби ) ). В загальному підсумок активів набуває збільшення в 2009 р. на 24,9 % порівняно з базисом.

Таблиця 2.2.

Порівняльний аналітичний баланс

Пасив	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення
Стаття	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %	За питомою вагою
I. Власний капітал
Статутний капітал	1800	25,4	1800	22,8	1800	20,3	-	100	-5,1
Інший додатковий капітал	515,8	7,3	515,8	6,5	516	5,8	0,2	100	-1,5
Резервний капітал	10	0,1	10	0,1	10	0,1	-	100	-
Нерозподілений прибуток	3364,4	47,5	3282,3	41,6	3398	38,4	33,6	100,9	-9,1
Усього за I розділом	5690,2	80,3	5508,1	69,8	5724	64,7	33,8	100,6	-15,6
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	3	0,04	3	0,04	3	0,03	-	100	-0,01
Усього за II розділом	3	0,04	3	0,04	3	0,03	-	100	-0,01
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	370	5,2	250	3,2	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	578,7	8,2	1647,4	20,9	2788	31,5	2209,3	в 4,8 р.	23,3
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	1,5	0,02	1,5	0,02	2	0,02	0,5	133,3	-
з бюджетом	46,7	0,7	25,5	0,3	57	0,6	10,3	122	-0,1
з оплати праці	-	-	-	-	19	0,2	-	-	-
зі страхування	7,1	0,1	11,6	0,1	-	-	-	-	-
Інші поточні зобов'язання	393,2	5,5	342	4,3	260	3	-133,2	66,1	-2,5
Усього за IV розділом	1397,2	19,7	2277,9	28,8	3126	35,3	1728,8	в 2,2 р.	15,6
БАЛАНС	7090,4	100	7889	100	8853	100	-	124,9	-

Аналізуючи пасив балансу ТОВ «Світязь» можна зробити наступні висновки: обсяг власного капіталу в загальному збільшився на 33,8 тис. грн., хоча частка його в пасиві балансу в 2009 р. зменшується на 15,6 % порівняно з базисом. Це відбувається за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку.

Забезпечення наступних витрат і платежів залишається на однаковому рівні протягом усіх років. Значення кредиторської заборгованості поступово збільшується і в 2009 р. досягає рівня 2788 тис. грн., що в 4,8 р. більше, ніж в 2007 р. Обсяг поточних зобов'язань також збільшився у вартісному відношенні на 1728,8 тис. грн. в 2009 р. порівно з 2007 р. та у відсотковому в структурі балансу на 15,6 %.