У 2007 р. ТОВ «Світязь» необхідно було реалізувати продукції на суму 6037 тис. грн., щоб покрити всі витрати. Фактично виручка становила 26886,5 тис. грн., за якої запас становив 20849,5 тис. грн. або 77,5%.

У звітному 2009 р. необхідно було реалізувати продукції на суму 15171 тис. грн., щоб покрити всі витрати. Фактично виручка становила 23260 тис. грн., що нижче від порогу рентабельності на 8089 тис. грн., або на 34,8 %. Це і є запас фінансової стійкості. Виручка може зменшитися ще на 34,8 % і тільки тоді рентабельність дорівнюватиме нулю. Підприємству потрібно постійно слідкувати за порогом рентабельності та запасом фінансової стійкості, бо коли виручка зменшиться ще більше, то підприємство стане збитковим, буде «проїдати» власний і позиковий капітал, стане банкрутом. У 2009 р. порівняно з базисним. запас фінансової стійкості в абсолютній сумі зменшився на 12760,5 тис. грн., а у відносному вимірі знизився на 61,2 %. Отже, ТОВ «Світязь» в базисному, році має добрий запас фінансової стійкості щодо основної операційної діяльності, без урахування доходів і витрат від інших видів діяльності., який зменшився в 2009р., що є негативним явищем в методиці обґрунтування управлінських рішень.

Наведені розрахунки показують, що беззбитковий обсяг продажу і зона безпечності залежать від постійних витрат, питомої ваги змінних витрат і рівня цін на продукцію. Наочно це можна побачити на рис. 2.8., 2.9., 2.10.

Рис. 2.8. Динаміка показників запасу фінансової стійкості

Рис. 2.9. Динаміка порогу рентабельності ТОВ «Світязь»

Рис. 2.10. Динаміка запасу фінансової стійкості ТОВ «Світязь»

Розділ 3 Стратегія підвищення фінансової стійкості підприємства

3.1 Шляхи підвищення фінансової стійкості на підприємстві

В умовах ринкової економіки фінансові аспекти діяльності підприємства стають особливо актуальними. Зміцнення фінансового стану є основною передумовою його виживання і поступового переходу до упевненого розвитку в наступному.

Фінансова стабільність підприємства визначається сукупністю показників, що свідчать про його можливості підтримувати нормальну виробничу рівновагу, про його здатність до невпинного економічного поступу. До складових концепції забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства слід віднести : по - перше, обґрунтування принципів її досягнення; по - друге , створення умов для досягнення сталої фінансової рівноваги; по - третє, визначення факторів впливу і порядок їх урахування для формування стратегії розвитку підприємства.

Головні етапи розробки стратегії стабілізації фінансового стану підприємства такі:

- створення інформаційної бази для ретроспективної оцінки дій, ужитих у цьому напрямі;

- визначення нагальних фінансових проблем і стратегічної мети;

- моніторинг впливу факторів зовнішнього середовища на прогнозний рівень фінансової рівноваги;

- створення альтернативних прогнозних варіантів забезпечення фінансової стабільності;

- створення системи критеріїв для оптимізації зазначеної стратегії ;

- оцінка прогнозних варіантів і вибір оптимального з них ;

- впровадження системи заходів щодо реалізації обраного варіанта стратегії, контроль за його виконанням.

Щоб розробити альтернативні прогнозні варіанти, доцільно застосувати метод побудови імітаційних моделей розвитку підприємства, який передбачає три види прогнозів - оптимістичний, реалістичний, песимістичний. Розробляти кожен з трьох прогнозів можна у кількох варіантах. У наступному їх порівнюють і обирають найкращий для специфічних умов роботи підприємства. Здійснюючи такий вибір, слід оперувати системою певних показників, тому цілком логічним є етап, на якому розроблятиметься система критеріїв оптимізації стратегічних дій для досягнення фінансової стабільності. Органічно вписують у загальний комплекс стратегічних дій, цей етап передбачає укладення переліку показників, за якими відбуватиметься оцінка.

Порівняння аналітичних можливостей окремих показників дає змогу обґрунтувати доцільність вибору того чи іншого з них. Показники розподіляються за двома групами : до першої входять ті, що характеризують ступінь фінансової стабільності підприємства в статичному аспекті, - тобто вони є узагальнюючими; до другої групи - ті, що оцінюють фінансові перспективи підприємства, враховують фінансові можливості його розвитку у довгостроковому періоді. До показників другої групи належать:

1. коефіцієнт фінансової рівноваги, під якою слід розуміти у даному разі відповідність між можливим обсягом власних фінансових ресурсів, генерованих підприємством, і необхідним обсягом споживання.

2. коефіцієнт сталого економічного зростання підприємства. Він характеризує процес, спрямований на досягнення максимуму цільової функції підприємства, за контрольованої фінансової рівноваги.

3. коефіцієнт фінансової стабільності, який відбиває зміну фінансового стану підприємства і дає змогу з'ясувати причини дестабілізації.

Досі немає єдиного методичного підходу до визначення показника, за яким можна кількісно оцінити ступінь фінансової стабільності підприємства та його можливості стабілізувати фінансовий стан у довгостроковій перспективі. З огляду на це можна створити таку модель, засновану на принципі інтегрування ряду показників. До них належать: коефіцієнт сталого економічного зростання, який відбиває можливі темпи приросту обсягів діяльності без порушення фінансової рівноваги підприємства; узагальнюючий показник фінансової сталості підприємства, що враховує : коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів у звітному та базовому періодах; коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами у відповідних періодах; коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів; коефіцієнт постійного активу; коефіцієнт фінансової рівноваги, що може бути визначений як співвідношення можливого обсягу власних фінансових ресурсів, генерованих підприємством, та потрібного обсягу споживання власних ресурсів.

Оцінюючи ступінь фінансової стабільності, слід зосередити увагу не стільки на кількісних значеннях коефіцієнтів, які помітно коливаються через економічні зміни, скільки на тенденціях розвитку. Тобто головним завданням є оцінка динаміки показників, якими оперують. Аналіз ліквідності балансу повинен оцінювати наявну платоспроможність та давати висновки про можливості збереження фінансової рівноваги і платоспроможності в майбутньому.

Безумовно, існують заходи, які в принципі можна застосувати для відновлення платоспроможності підприємства, проте їх реалізація займає час:

1. Продаж частини основних засобів, як спосіб розрахунку із кредиторами за поточними зобов'язаннями.

2. Збільшення розміру статутного капіталу. Даний процес тривалий за часом і нерідко супроводжується певними витратами ( додаткова емісія акцій - дорогий процес ).

3. Одержання довгострокової чи короткострокової позики, але тут існує умовність: якщо отримана позика носить цільовий характер, то поліпшення платоспроможності за формальними критеріями насправді є фіктивним. Але дана міра відновлення платоспроможності пов'язана з виконанням ряду умов: наявність плану фінансового оздоровлення; безумовним дотриманням цільового характеру використання раніше наданої державної фінансової підтримки.

4. Впровадження нових форм і методів керування;

5. Конверсія, перехід на реалізацію нової продукції, з іншими якісними характеристиками;

6. Підвищення ефективності маркетингу;

7.Зниження витрат на збут ;

8. Скорочення дебіторсько - кредиторської заборгованості;

9. Підвищення частки власних засобів в оборотних активах за рахунок частини фонду споживання і реалізації короткострокових фінансових вкладень;

10. Продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції на основі інвентаризації;

11.Конверсія боргів шляхом перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову;

12.Скорочення чисельності зайнятих;

13.Зменшення дебіторської заборгованості і ін.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами. Звідси слідує висновок, що вирішення проблеми підвищення фінансової стійкості і ліквідності аналізуючого підприємства та збільшення наявності власних коштів є реальним і можливим перш за все за рахунок подальшого збільшення обсягу реалізації продукції, розмірів прибутку та підвищення рівня прибутковості.

Отже, основними шляхами підвищення фінансової стійкості підприємства при цьому є такі:

- підвищення ефективності використання основних фондів підприємства;

- підвищення інтенсивності використання оборотних активів підприємства;

- підвищення продуктивності праці;

- подальше збільшення обсягів реалізації товарів;

- зниження матеріальних операційних витрат;

- розширення ринку збуту продукції (товарів);

- залучення інвестицій (кредитів).

3.2 Прогнозування шляхів підвищення фінансової стійкості підприємства

Перехід аграрного сектора економіки до ринкових умов потребує застосування сучасних методів оцінки господарсько-фінансової діяльності кожного сільськогосподарського підприємства. Впровадження світових стандартів організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні власне створило всі необхідні умови для всебічного дослідження фінансової стійкості господарюючих суб'єктів як основи успішного та стабільного розвитку аграрного сектора національної економіки.

Як відомо, виділяють чотири типи фінансових ситуацій на підприємстві: абсолютна або нормальна стійкість фінансового стану, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств свідчить, що на сучасному етапі доволі розповсюдженим є явище, коли має місце перевищення суми кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги) та поточних зобов'язань з одержаних авансів над дебіторською заборгованістю. Одним з основних шляхів покращення фінансового стану підприємства до рівня нормального вбачається зростання обсягів реалізації сільськогосподарської продукції та підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва, що дозволить збільшити масу чистого прибутку, як основного джерела поповнення власного капіталу підприємства. У цій ситуації перед керівником підприємства постає проблема пошуку оптимального співвідношення необхідного обсягу реалізації продукції та рівня її рентабельності. Саме з метою вирішення цієї задачі можна запропонувати порядок визначення обсягу реалізації продукції та рівня рентабельності продажу (3.1.), необхідних для підвищення фінансової стійкості підприємства, який базується на рівнянні:

ЧД·Рп1 = ЧД·Рп0 + 1,25П (3.1.)

де ЧД - чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Рп0 - рівень рентабельності продажу у базисному періоді (відношення прибутку від реалізації продукції до загального обсягу продажу); Рп1 - рівень рентабельності продажу, необхідний для досягнення нормального типу фінансової стійкості підприємства; П - мінімально необхідний розмір приросту маси чистого прибутку; 1,25 - коефіцієнт коригування на суму податку на прибуток.

Після розв'язання виразу 1 отримаємо:

ЧД =1,25П/(Рп1 - Рп0) (3. 2).

Таким чином, враховуючи досягнутий рівень рентабельності продажу, підприємство достатньо легко може обрати найбільш прийнятний для себе варіант збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, необхідний для підвищення рівня його фінансової стійкості.

Для прикладу: можливі обсяги реалізації продукції, достатні для покращення фінансового стану підприємства, при фактичному (базисному) рівні рентабельності продажу 5%, розраховані на підставі виразу 2, наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Розрахунок обсягів реалізації продукції та рівня рентабельності продажу, необхідних для підвищення фінансової стійкості підприємства

Як бачимо, у даному прикладі фінансова стійкість підприємства більшою мірою залежить від рентабельності продажу ніж від зростання обсягів реалізації продукції. Так, підвищення рівня рентабельності продажу з 7 до 10 відсотків дає практично ті ж результати, що й збільшення обсягів реалізації продукції у 2,5 рази (6250:2500).

Зрозуміло, що наведена вище методика дає лише приблизні результати. При більш поглибленому аналізі слід враховувати можливе зростання як дебіторської заборгованості і запасів, так і кредиторської заборгованості за отримані від постачальників товари (роботи, послуги) і т.ін. Втім, запропоновані підходи повинні допомогти керівникам та фінансовим службам сільськогосподарських підприємств у пошуку найбільш оптимальних варіантів співвідношення обсягів реалізації продукції та рівня рентабельності її продажу.

ВИСНОВКИ

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру.

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах кризи, яка супроводжує перехідний період основними тактичними цілями є:

Усунення неплатоспроможності підприємства;

Відновлення фінансової стійкості підприємства;

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.

Усунення неплатоспроможності підприємства можливо тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є: зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов'язань підприємства; збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов'язань. Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей:

Збільшення обсягу позитивного грошового потоку;

Зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей:

Збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;

Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.

На фінансову стійкість впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти. Очевидно, що загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці. Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні. Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентноздатного виробництва. Стійка діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова (кредитна, цінова) політика держави та ринкова кон'юнктура.

Найважливіше завдання -- усунення неплатоспроможності, бо коли підприємство може своєчасно погасити свої борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність підприємства може бути усунена за рахунок виконання низки фінансових заходів, фактори, які призвели до неплатоспроможності, можуть залишитися без змін.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Отже, проаналізувавши фінансову стійкість підприємства, можна зробити висновок, що в ТОВ «Світязь» в 2007 р. спостерігається абсолютна стійкість, проте в 2008 та 2009 рр. вже кризовий фінансовий тип.

Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи: поточні та стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової стійкості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової стійкості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо. Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової стійкості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення. Загалом стратегічне управління фінансовою стійкістю -- це діяльність, яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються, тобто це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі “за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства".

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 592 с.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. -- К.: Ника-Центр, Эльга, 1999. - 428 с.

3. Житна А.Е. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства - К.: Либідь, 1995.

4. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 148 с.

5. Іванієнко В. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- 2-ге вид. -- Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003. -- 168 с.

6. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. -- Х.: Фактор, 2002. -- 144 с.

7. Коробов М.Я. Фінанси промислових підприємств. - Київ: Либідь, 1995.

8. Крамаренко Г.О, Чорна О.Є Фінансовій менеджмент.: підручник. - К.: 2006. - 52 с.

9. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. -- К.: Вища шк., 2003. -- 278 с.

10. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К.: КНЕУ, 2006. - 448 с.

11. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент.: Навч. Посібник. - К.: 2006. - 352 с.

12. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. -- 3-е изд., перераб. и доп. -- М.: ИНФРА-М, 2001. -- 208 с.

Размещено на Allbest.ru