Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти та Науки України

Запоріжська державна інженерна академія

Факультет менеджмента та фінансів

Кафедра Фінансів

Денне відділення

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З дисципліни “Фінансовий менеджмент”

На тему: “Управління власним капіталом підприємства”

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та класифікація капіталу підприємства

1.2 Власний капітал підприємства: структура, формування та використання

1.3 Емісійна політика

2 АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ЗАПОРІЖАВТОТРАНС”

2.1 Організаційно-економічна діяльність ВАТ “Запоріжавтотранс”

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ “Запоріжавтотранс”

2.3 Аналіз капіталу підприємства ВАТ “Запоріжавтотранс”

3 ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ЗАПОРІЖАВТОТРАНС”

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Реферат

Курсовий проект: 85 сторінок; 1 малюнок; 13 графіків; 8 таблиць; 6 додатків; 24 джерел літератури.

Об'єкт дослідження: управління власним капіталом підприємства.

Предмет дослідження: теоретичні, методологічні, аналітичні основи управління власним капіталом підприємства.

Ціль дослідження: проаналізувати ефективність використання власного капіталу для оцінки діяльності підприємства та прийняття ефективних управлінських рішень.

Задачі дослідження: проаналізувати фінансовий стан починая з вивчення складу та структури фінансового стану підприємства по даним балансу, дати загальну оцінку змінам всього фінансового стану, вивчити дінамику структури власного та позичкового капіталу.

Методи дослідження: аналітичні, факторні, вертикальні, коєфіцієнтні методи аналізу фінансового стану підприємства.

Короткий зміст: велику роль в економічному розвитку сучасного підприємства відіграє вірне використання його власного капіталу. Здібність власного капіталу до самозростання великими темпами характеризує високий рівень формування та ефективне розподілення прибутку підприємств, його здібності підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх резервів.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, ПОЗИЧКОВИЙ КАПІТАЛ, СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ, ДОДАТКОВИЙ КАПІТАЛ, РЕЗЕРВНИЙ КАПІТАЛ, НЕРОЗПОДІЛЕНИЙ ПРИБУТОК, ПРИБУТОК, ЕМІСІОННА ПОЛІТИКА

Вступ

Актуальність теми даного курсового проекту є в тому, що протягом приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв'язку з чим відразу виникло багато питань:

- як залучити засоби при утворенні підприємства;

- куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;

- як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;

- які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.

Об'єктом дослідження даного курсового проекту є аналіз управління власного капіталу підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, аналітичні основи управління власного капіталу підприємства.

Ціль дослідження є керівникам підприємства необхідно аналізувати ефективність використання власного капіталу для оцінки діяльності підприємства та прийняття ефективних управлінських рішень.

Капітал - це головне джерело формування прибутку його власників.

Задачі дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати фінансовий стан починая з вивчення складу та структури фінансового стану підприємства по даним балансу, дати загальну оцінку змінам всього фінансового стану, вивчити дінамику структури власного та позичкового капіталу.

Методами дослідження є аналітичні, факторні, вертикальні, коефіцієнтні методи аналізу фінансового стану підприємства.

Короткий зміст: в нових умовах господарювання діяльність кожного господарського суб'єкта є предметом уваги багатьох учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його діяльності.

На основі бухгалтерської інформації всі зацікавлені сторони прагнуть оцінити ефективність господарювання підприємства та з цією ж метою повинні здійснювати аналіз та аудит.

Велику роль в економічному розвитку сучасного підприємства відіграє вірне використання його власного капіталу. Здібність власного капіталу до самозростання великими темпами характеризує високий рівень формування та ефективне розподілення прибутку підприємств, його здібності підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх резервів.

В той же час зниження обсягу власного капіталу є як правило, причиною неефективної, збиткової діяльності підприємств. В періодичних виданнях з'являється багато публікацій, присвячених аналізу використанню власного капіталу підприємств, які вивчають світовий досвід та наукові розробки вітчизняних вчених.

Тобто створена достатня теоретична база для проведення аналізу та удосконаленню обліку контролю власного капіталу підприємств різних форм власності.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та класифікація капіталу підприємства

На діючому підприємстві власний капітал має певні основні форми (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Форми функціонування власного капіталу підприємства

1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

1. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

5. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

№ з/п	Джерела	Склад джерел
1.	Внутрішні джерела	1. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. 2. Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів. 3. Інші внутрішні джерела формування власних фінансових ресурсів
Продовження таблиці 1.1
2.	Зовнішні джерела	1. Залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу. 2. Одержання підприємством безплатної фінансової допомоги. 3. Інші джерела формування власних фінансових ресурсів

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами:

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.

Метою даного аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.

На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів у перед плановому періоді.

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві у перед плановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник "коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства". Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

Ця потреба визначається за такою формулою:

, (1.1)

Де, Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства у планованому періоді;

Пк - загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;

Пвк - питома вага власного капіталу в загальній його сумі;

ВКп - сума власного капіталу на початок періоду, що планується;

П - сума прибутку, що спрямовується на споживання в плановому періоді.

Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, формованих як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, сформованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

Перш ніж звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел. Основними внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань. Таким чином, у першу чергу, необхідно у процесі планування цих показників передбачити можливості їх росту за рахунок різних резервів.

Метод прискореної амортизації активної частини основних фондів збільшує можливості формування власних фінансових ресурсів. Проте варто мати на увазі, що ріст суми амортизаційних відрахувань у процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних фондів призводить до відповідного зменшення суми чистого прибутку. Тому при вишукуванні резервів росту власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел варто виходити з необхідності максимізації сукупної їх суми, тобто за таким критерієм:

ЧП + АВ ------> ВФРмакс., (1.2)

Де, ЧП - планована сума чистого прибутку підприємства;

АВ - планована сума амортизаційних відрахувань;

ВФРмакс. - максимальна сума власних фінансових ресурсів, формованих за рахунок внутрішніх джерел.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел повинен забезпечити ту їх частину, що не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування.

Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за такою формулою:

ВФР зовн. = Пвфр - ВФР внут., (1.3)

Де, ВФРзовн. - потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в планованому періоді;

ВФР внут. - сума власних фінансових ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Основою даної оптимізації є такі критерії:

а) забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевищує плановану вартість залучення позикових засобів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися;

б) забезпечення зберігання управління підприємством початковими його фундаторами. Ріст додаткового пайового або акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такого управління.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в наступному періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства розраховується за такою формулою:

, (1.4)

Де, Ксф - коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства в майбутньому;

ВФР - планований обсяг формування власних фінансових ресурсів;

DА - планований приріст активів підприємства.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов'язана з рішенням таких основних завдань:

4. Проведенням об'єктивної оцінки вартості окремих елементів власного капіталу;

5. Забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику;

6. Формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства;

7. Формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій або залученням додаткового пайового капіталу.

1.2 Власний капітал підприємства: структура, формування та використання

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [2]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

Ефективне використання власного капіталу забезпечує фінансову стійкість і рівень платоспроможності підприємства. Тому першочергова увага повинна бути і приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:

а) необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки.

При цьому коригуванню підлягає тільки та частина власного капіталу, що використовується, бо новий власний капітал, що залучається, оцінений у поточній ринковій вартості;

б) оцінка вартості нового власного капіталу, що залучається, носить ймовірний характер. Залучення основної суми власного капіталу контрактних зобов'язань не містить (за винятком емісії привілейованих акцій), а є лише розрахунковими плановими величинами, що можуть бути скориговані за результатами майбутньої господарської діяльності;

в) суми виплат власникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позиковим. Виплати власникам капіталу у формі відсотків і дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, у той час як виплати відсотків за позиковий капітал здійснюються за рахунок витрат (собівартості). Це визначає більш високий рівень вартості нового власного капіталу, що залучається порівняно з позиковим;

г) залучення власного капіталу пов'язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик.

Це пов'язано з тим, що претензії власників основної частини цього капіталу (за винятком власників привілейованих акцій) задовольняються при банкрутстві підприємства в останню чергу;

д) залучення власного капіталу не пов'язано, як правило, із поворотним грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством, незважаючи на більш високу його вартість. Щодо залученого власного капіталу поворотний грошовий потік включає, як правило, тільки платежі відсотків і дивідендів власникам. Це визначає велику безпеку використання власного капіталу з позицій забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, що стимулює його готовність йти на більш високу вартість залучення цього капіталу.

Враховуючи ці особливості, необхідно розглянути механізм оцінки й управління вартістю власного капіталу. До базових елементів такої оцінки й управління вартістю власного капіталу належать:

1. Вартість функціонуючого власного капіталу.

2. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду.

3. Вартість додаткового акціонерного капіталу, що залучається:

- привілейованих акцій;

- простих акцій (додаткових паїв).

1. Вартість функціонуючого власного капіталу має найбільш надійний базис розрахунку у вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої оцінки враховуються:

а) середня сума власного капіталу, що використовується у звітному періоді за балансовою вартістю. Розрахунок цього показника здійснюється за методом середньої хронологічної за декілька внутрішніх звітних періодів;

б) середня сума власного капіталу, що використовується в поточній ринковій оцінці.

Методика розрахунку цього показника викладена в темі: ”Управління активами підприємства”;

в) сума виплат власникам капіталу у формі процентів, дивідендів тощо за рахунок чистого прибутку підприємства. У більшості випадків цю ціну визначають самі власники, установлюючи розмір відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілення чистого прибутку.

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за такою формулою:

, (1.5)

Де, ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді.

Процес управління вартістю цього елементу власного капіталу визначається операційною діяльністю підприємства. Він пов'язаний із формуванням операційного прибутку підприємства, а також політикою розподілу цього прибутку.

Відповідно, вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:

ВКфп = ВКфз х ПВт, (1.6)

Де, ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;

ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

ПВт - плановий темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

2. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду Нерозподілений прибуток є тією капіталізованою її частиною, що буде використана в наступному періоді. Отже, ціною сформованого нерозподіленого прибутку виступають плановані на її суму виплати власникам, яким вона належить.

Такий підхід щодо оцінки нерозподіленого прибутку заснований на тому, що якби він був виплачений власникам капіталу при його розподілі за результатами звітного періоду, то вони інвестували його в будь-які об'єкти, одержали б певний прибуток, який був би ціною цього інвестованого капіталу. Але власники віддали перевагу інвестуванню даного прибутку у власне підприємство, отже, його ціною виступає запланована до розподілу сума чистого прибутку майбутнього періоду на частину капіталу, що інвестується.

З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку (ВНП) прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства (ВКфп) у плановому періоді:

ВНП = ВКП (1.7)

Отже, коли вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді і вартість нерозподіленого прибутку в цьому ж періоді рівні, при оцінці середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді ці елементи капіталу можуть розглядатися як єдиний підсумований елемент, тобто включатися в оцінку з єдиною підсумованою питомою вагою.

Управління вартістю нерозподіленого прибутку визначається інвестиційною політикою. Таким чином, мета управління цієї частини капіталу підпорядкована цілям інвестиційної політики підприємства, і відповідно, норма інвестиційного прибутку завжди повинна співвідноситися з рівнем вартості нерозподіленого прибутку.

3. Вартість додаткового акціонерного капіталу, що залучається, розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та за простими акціями.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів, що за ним заздалегідь визначений. Особливістю процесу визначення вартості даного елемента капіталу є те, що обслуговування зобов'язань за привілейованими акціями багато в чому співпаде з обслуговуванням зобов'язань за позиковим капіталом. Але суттєвим розходженням у характері цього обслуговування з позицій оцінки вартості є те, що виплати щодо обслуговування позикового капіталу відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зі складу оподаткування прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціями здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають "податкового щита". Крім виплати дивідендів, до витрат підприємства належать також емісійні витрати щодо випуску акцій ("витрати розміщення"), що складають суттєвий розмір.

З урахуванням цих особливостей вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

, (1.8)

Де, ВВКпр - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпр - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;

Кпр - сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - витрати щодо емісії акцій, виражені десятковим дробом відносно суми емісії.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій потребує врахування таких показників:

а) суми додаткової емісії простих акцій або суми паїв, що додатково залучаються;

б) суми дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну акцію або суми прибутку, виплаченої власникам на одиницю капіталу;

в) планованого темпу росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів або відсотків;

г) витрат щодо емісії акцій, що плануються, або залученню додаткового пайового капіталу.

Але слід мати на увазі, що за вартістю цей вид власного капіталу є найбільш дорогим, бо витрати щодо його обслуговування не зменшують базу оподатковування прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал при банкрутстві підприємства захищений в найменшому ступені.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, здійснюється за такою формулою:

, (1.9)

Де, ВВКпа - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %;

Kа - кількість додатково емітованих акцій;

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді або виплат на одиницю паїв, %;

ПВт - плановий темп виплат дивідендів, виражений десятковим дробом;

Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій або додаткових паїв;

ЕВ - витрати на емісію акцій, виражені в десятковому дробі відносно суми емісії акцій або додаткових паїв.

Процес управління вартістю залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел є складним і потребує високої кваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом розробки та реалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політики або політики розподілу прибутку.

Власний капітал є основним фактором виробництва, за рахунок власних коштів формуються активи підприємства:

Статутний капітал організації - джерело формування засобів організації, які потрібні йому для виконання статутних зобов'язань. Це стартовий капітал для виробничої діяльності з метою одержання надалі прибутку.. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Резервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків.

Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття.

Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в резервний фонд (при його наявності). У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів.

Ці заходи можуть носити виробничий характер у випадку направлення коштів на розвиток і розширення виробництва, модернізацію використовуваного устаткування, і невиробничий характер у випадку використання коштів на заходи соціального характеру і матеріальну підтримку працівників організації та на інші цілі, не пов'язані з виробництвом продукції, або довгостроковими фінансовими вкладеннями організації.

Значна частина власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і направляються на утворення джерел фінансування витрат, на створення нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

Головним джерелом формування фондів спеціального призначення служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання.

Реалізація політики організації, спрямованої на акумулювання свого чистого прибутку для фінансування цільових заходів, проводиться шляхом утворення фондів спеціального призначення. Кількість фондів, їхня назва і використання організація визначає самостійно.

Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

Засоби фондів нагромадження направляються на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема на:

1. Фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

2. Проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

3. Витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

4. Проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

5. Витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

6. Внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

7. Списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

8. На фінансування природоохоронних заходів і ін.

Якщо підприємство використовує засоби для капітальних вкладень, то сам фонд нагромадження не зменшується, тому що відбувається перетворення фінансових засобів у майно організації. Якщо ж підприємство використовує засоби фонду на покриття збитків звітного року, на розподіл прибутку між засновниками, а також на списання витрат, включаються не в первісну вартість об'єктів основних засобів, що вводяться в експлуатацію, то величина фонду нагромадження зменшується.

Засоби фонду споживання, на відміну від фонду нагромадження, направляються на соціальний розвиток і матеріальне заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.

Фонд споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і ін.

Фонд соціальної сфери являє собою зарезервовані суми як фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні служби підприємства, наприклад у будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації.

Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити на свої потреби чи створення спеціальних фондів.

1.3 Емісійна політика

Основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливі терміни. Емісійна політика підприємства є частиною загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в забезпеченні залучення необхідного їх обсягу за рахунок випуску і розміщення на фондовому ринку власних акцій.

Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює такі етапи:

1. Дослідження можливостей ефективного розміщення запропонованої емісії акцій.

2. Визначення цілей емісії.

3. Визначення обсягу емісії.

4. Визначення номіналу, видів і кількості акцій, що емітуються.

5. Оцінка вартості акціонерного капіталу, що залучається.

6. Визначення ефективних форм андерайтингу.

1. Дослідження можливостей ефектного розміщення запропонованої емісії акцій. Рішення про первинну або додаткову емісію акцій можна прийняти лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури фондового ринку й оцінки інвестиційної привабливості своїх акцій.

Аналіз кон'юнктури фондового ринку включає характеристику стану попиту і пропозиції акцій, динаміку рівня цін їх котирування, обсягів продажу акцій нових емісії і ряду інших показників. Результатом проведення такого аналізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу нової емісії й оцінка його потенціалу поглинання обсягів акцій, що емітуються.

Оцінка інвестиційної привабливості своїх акцій проводиться з позиції врахування перспективи розвитку галузі, конкурентоспроможності виробленої продукції, а також рівня показників свого фінансового стану порівняно з середньогалузевими показниками. У процесі оцінки визначається можливий ступінь інвестиційної привабливості акцій своєї компанії порівняно з акціями інших компаній.

2. Визначення цілей емісії. У зв'язку з високою вартістю залучення власного капіталу із зовнішніх джерел цілі емісії повинні бути достатньо вагомими з позицій стратегічного розвитку підприємства і можливостей суттєвого підвищення його ринкової вартості в наступному періоді. Основними з таких цілей є:

а) реальне інвестування, пов'язане з галузевою, підгалузевою і регіональною диверсифікацією виробничої діяльності (створення мережі нових філій, дочірніх фірм, нових виробництв із великим обсягом випуску продукції тощо);

б) необхідність суттєвого покращання структури капіталу, що використовується:

- підвищення частини власного капіталу з метою росту рівня фінансової стійкості;

- забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності та зниження за рахунок цього вартості залучення позикового капіталу;

- підвищення ефекту фінансового левереджу тощо;

в) поглинання інших підприємств з метою одержання ефекту синергізму (участь у приватизації сторонніх державних підприємств також може розглядатися як варіант їхнього поглинання, якщо при цьому забезпечується придбання контрольного пакету акцій або переважної частини в статутному фонді);

г) інші цілі, що потребують швидкої акумуляції значного обсягу власного капіталу.

3. Визначення обсягу емісії. При визначенні обсягу емісії необхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

4. Визначення номіналу, видів і кількості акцій, що емітуються. Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їх покупців: найбільші номінали акцій орієнтовані на їх придбання інституційними інвесторами, а найменші - на придбання населенням. У процесі визначення видів акцій (простих і привілейованих) установлюється доцільність випуску привілейованих акцій. Якщо такий випуск визнаний доцільним, то встановлюється співвідношення простих і привілейованих акцій. При цьому варто мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства частина привілейованих акцій не може перевищувати 10 % загального обсягу емісії. Кількість акцій, що емітуються, визначається виходячи з обсягу емісії та номіналу однієї акції. У процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номіналу акцій.

5. Оцінка вартості акціонерного капіталу, що залучається. Оцінка здійснюється за параметрами :

а) припустимим рівнем дивідендів, що визначається виходячи з вибраного типу дивідендної політики;

б) витратами щодо випуску акцій і розміщенню емісії, що приведені до середньорічного розміру.

Розрахункова вартість капіталу, що залучається, співставляється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу і середнім рівнем ставки відсотка на ринку капіталу. Лише після цього приймається остаточне рішення про здійснення емісії акцій.

6. Визначення ефективних форм андерайтингу. Для того, щоб швидко й ефективно провести відкрите розміщення обсягу акцій, що емітується, необхідно визначити склад андерайтерів, узгодити з ними ціни початкового котирування акцій і розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання обсягів продажу акцій відповідно до потреб у потоку надходження фінансових засобів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.

За рахунок збільшеного власного капіталу підприємство має можливість, використовуючи незмінний коефіцієнт фінансового левереджу, відповідно збільшити обсяг позикових засобів, а отже, і підвищити рентабельність власного капіталу.

2 АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ЗАПОРІЖАВТОТРАНС”

2.1 Організаційно - економічна характеристика діяльності ВАТ “Запоріжавтотранс”

власний капітал управління

Відкрите акціонерне товариство "Запорiжавтотранс" засновано наказом РВ ФДМУ по Запорiзькiй області від 27.11.97 № 1789 шляхом перетворення Запорiзького обласного державного пiдприємства "Запорiжавтотранс" у ВАТ вiдповiдно до ЗУ "Про приватизацію державного майна", Постанови КМУ від 11.09.96 № 1099 "про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних, орендованих підприємств i підприємств із змішаною формою власності в вiдкритi акцiонернi товариства."

До складу ВАТ входять 28 автостанцій Запорізької області, які в свою чергу об'єднані в 10 кущів, виробнича дільниця, база відпочинку "Бриз" с. Приморський Посад, культурно-розважальний центр "Казка". Фiлiй, представництв товариство не має.

Фінансова господарська дiяльнiсть здійснюється згідно з діючим законодавством. Ведення бухгалтерського обліку здійснюється згідно з принципами i методами, передбаченими НСБ. Забезпечено безперервність відображення операцій i достовірну оцінку активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку. Запаси, придбані для виробництва або адмiнiстративних цілей, враховуються за собiвартiстю. Оцінка запасів матерiалiв, палива, та ін. при вiдпусканнi в виробництво або іншому вибутті здійснюється за фактичною собiвартiстю. До малооцiнних необоротних матеріальних активів відносяться активи з терміном експлуатації більше одного року, вартісна оцінка яких менша 1000 грн., нарахування зносу - 100%. Резервування запасів на забезпечення відпусток, інших видатків i платежів не проводиться. Організований аналітичний облік руху залишків матерiалiв в кiлькiсно-сумарному виразі, на складах - в картах складського обліку в кiлькiсному виразі. Для забезпечення достовiрностi даних бухгалтерського облiку i фiнансової звiтностi проводиться iнвентаризацiя активiв i зобов'язань у вiдповiдностi з iнструкцiєю по iнвентаризацiях основних засобiв, матерiальних активiв, ТМЦ, грошових коштiв i розрахункiв, затвердженої наказом МФУ вiд 11.08.94 № 69. Встановленi термiни проведення iнвентаризацiй. Доходи i витрати пiдприємства признаються та враховуються згiдно з ПСБУ № 15, 16. Податковий облiк валових витрат i амортизацiя, витрати на придбання основних засобiв та нематерiальних активiв у вiдповiдностi з Законом України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" ведеться в окремих облiкових реєстрах без вiдображення в бухгалтерському облiку.

ВАТ надає автостанцiйнi послуги населенню та перевiзникам через обласну мережу автостанцiй (28 од.). ВАТ є посередником мiж АТП та пасажирами, яким продає квитки на проїзд та провiз багажу. Крiм того, пасажирам надаються iншi послуги. У 2006роцi було укладено договорiв з перевiзниками всього 375 шт., в т.ч. автотранспортнi пiдприємства - 47 договорiв, приватнi особи та пiдприємства - 256 договорiв, iншi пiдприємства - 72 договори. Надано: - послуги по переобладнанню та посвiдчення газобалонного обладнання на суму 46,9 тис.грн.; - послуги по контрольним випробуванням автобусiв та вiдповiднiсть вимогам ГСТУ-60.2-00117584-011-2001. Складено 99 протоколiв, одержанi доходи склали 23,9 тис.грн.

На господарську дiяльнiсть ВАТ негативно впливають: - надзвичайно високi податки, якi не дозволяють накопичити необхiднi кошти; - високi кредитнi ставки банкiвських установ; - неорганiзований приватний перевiзник; - вiдсутнiсть дiйового механiзму контролю та впливу на перевiзникiв-порушникiв; - рiзний пiдхiд в оподаткуваннi перевiзникiв (ВАТ, ПП); - рiзне трактування необхiдностi видачi квиткiв пасажирам податковою адмiнiстрацiєю i Положенням транспортного законодавства.

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ “Запоріжавтотранс”

Для характеристики наявності, складу, структури і динаміки зміни майна підприємства складаємо аналітичну таблицю, при цьому дані вибираємо з активу і пасиву балансу. ( Додаток 1,4,7).

Таблиця 2.1 - Аналітична таблиця для аналізу фінансового стану підприємства за 2005 р.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення	Зміна структури %
	Сума, тис. грн.	Питома вага %	Сума тис.грн.	Питома вага %	Абсолютні, тис.грн.	Відносні %
1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1. Внеоборотні активи, всього	5790,4	69,3	7669,6	73,5	+1879,2	32,5	+4,2
Зокрема: - Нематеріальні активи	24,9	0,43	24,4	0,32	-0,5	2,0	-0,11
- Незавершене капітальне будівництво	964,7	16,7	1269,2	16,5	+304,5	31,6	-0,2
- Основні засоби	4791,4	82,7	6360,8	83,0	+1569,4	+32,8	+0,3
- Довгострокові фінансові інвестиції	9,4	0,2	15,2	0,2	+5,8	61,7	0
- Інші внеоборотные активи	0	0	0	0	0	0	0
2. Оборотні активи, всього	2569,3	30,7	2767,7	26,5	+198,4	7,72	-4,2
Зокрема:
- Запаси	2069	80,5	2220,8	80,2	+151,8	7,3	-0,3
- Дебіторська заборгованість	294,7	11,5	431,90	15,6	+137,2	46,5	+4,1
- Короткострокові фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
- Грошові кошти	75	3,0	91,1	3,3	+16,1	21,5	+0,3
- Інші оборотні активи	130,6	5,0	23,9	1,0	-106,7	81,7	-4,0
Валюта балансу	8359,7	100	10437,3	100	+2077,6	24,9	-
Пассив
3. Власний капітал, всього	5100,2	61,0	5886,6	56,4	+786,4	+15,4	-4,6
Зокрема:
- Статутний капітал	969,8	19,0	969,8	16,5	0	0	-2,5
- Додатковий капітал	3772,2	74,0	3749,3	63,7	-22,9	0,6	-10,3
- Резервний капітал	0	0	0	0	0	0	0
- Нерозподілений прибуток	358,2	7,0	1167,5	19,8	+809,3	225,9	+12,8
4. Заємний капітал, всього	3259,1	39,0	4551,2	43,6	+1292,1	39,6	+4,6
Зокрема:
- Довгострокові зобов'язання	956,8	29,3	956,8	21,0	0	0	-8,3
- Короткострокові кредити та займи	121,1	3,7	177,1	3,9	+56,0	46,2	+0,2
- Кредиторська заборгованість	2181,2	67,0	3416,8	75,1	+1235,6	57,5	+8,1
Валюта балансу	8359,3	100	10437,3	100	+2077,6	24,9	-

Рисунок 2.1 - Структура балансу за 2005р.



Рисунок 2.2 - Зміна стуктури по активу за 2005р.

Таблиця 2.2 - Аналітична таблиця для аналізу фінансового стану підприємства за 2006 р.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення	Зміна структури %
	Сума, тис. грн.	Питома вага %	Сума тис.грн.	Питома вага %	Абсолютні, тис.грн.	Відносні %
1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1. Необоротні активи, всього	7669,6	73,5	8457,8	79,1	+788,2	10,3	+5,6
Зокрема: - Нематеріальні активи	24,4	0,30	18,5	0,20	-5,9	24,2	-0,1
- Незавершене капітальне будівництво	1269,2	16,5	606,2	7,2	-663	52,2	-9,3
- Основні засоби	6360,8	82,9	7823,7	92,5	+1462,9	23,0	+9,6
- Довгострокові фінансові інвестиції	15,2	0,2	9,4	0,1	-5,8	38,2	-0,1
- Інші необоротні активи	0	0	0	0	0	0	0
2. Оборотні активи, всього	2767,7	26,5	2227,7	20,8	-540	19,5	-5,7
Зокрема:
- Запаси	2220,8	80,2	1716,5	77,0	-504,3	22,7	-3,2
- Дебіторська заборгованість	431,9	15,6	352,7	15,8	-79,2	18,3	+0,2
- Короткострокові фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
- Грошові кошти	91,1	3,3	44,9	2,0	-46,2	50,7	-1,3
- Інші оборотні активи	23,9	0,9	113,6	5,1	+89,7	375,3	+4,2
Валюта балансу	10437,3	100	10685,5	100	+248,2	2,4	-
Пассив
3. Власний капітал, всього	5886,6	56,4	6303,9	58,9	+417,3	7,1	+2,5
Зокрема:
- Статутний капітал	969,8	16,5	969,8	15,4	0	0	-1,1
- Додатковий капітал	3749,3	63,7	3741,6	59,3	-7,7	0,2	-4,4
- Резервний капітал	0	0	0	0	0	0	0
- Нерозподілений прибуток	1167,5	19,8	1592,5	25,3	+425,0	36,4	+5,5
4. Заємний капітал, всього	4550,7	43,6	4381,6	41,0	-169,1	3,71	-2,6
Зокрема:
- Довгострокові зобов'язання	956,8	21,0	956,8	21,8	0	0	+0,8
- Короткострокові кредити та займи	3416,8	75,1	3072	70,1	-344,8	10,1	-5,0
- Кредиторська заборгованість	116,3	2,5	262,4	5,9	+146,1	125,6	+3,4
Іншій поточні зобов'язання	60,8	1,3	90,4	2,0	+29,6	48,7	+0,7
Валюта балансу	10437,3	100	10685,5	100	+248,2	2,4	-

Рисунок 2.3 - Структура балансу за 2006р.

Рисунок 2.4 - Зміна структури по активу за 2006р.

Таблиця 2.3 - Аналітична таблиця для аналізу фінансового стану підприємства за 2007 р.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення	Зміна Структури, %
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис.грн	Питома вага, %	Абсолютні, тис.грн.	Відносні, %
1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1. Необоротні активи, всього	8457,8	79,1	9391,1	79,1	+933,3	11,03	0
Зокрема: - Нематеріальні активи	18,5	0,2	14,5	0,2	-4,0	21,6	0
- Незавершене капітальне будівництво	606,2	7,2	617,3	6,6	+11,1	1,83	-0,6
- Основні засоби	7823,7	92,5	8749,9	93,2	+926,2	11,8	+0,7
- Довгострокові фінансові інвестиції	9,4	0,1	9,4	0,1	0	0	0
- Інші необоротні активи	0	0	0	0	0	0	0
2. Оборотні активи, всього	2227,7	20,9	2481,5	20,9	+253,8	11,4	0
Зокрема:
- Запаси	1716,5	77,0	1771,4	71,4	+54,9	3,2	-5,6
- Дебіторська заборгованість	352,7	15,8	478,1	19,3	+125,4	35,6	+3,5
- Короткострокові фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
- Грошові кошти	44,9	2,0	178,0	7,2	+133,1	296,4	+5,2
- Інші оборотні активи	113,6	5,1	54,0	2,2	-59,6	52,5	-2,9
Валюта балансу	10685,	100	11872,	100	+1187,1	11,1	-
Пассив
3. Власний капітал, всього	6303,9	58,9	7340,3	61,8	+1036,4	16,4	+2,9
Зокрема:
- Статутний капітал	969,8	15,4	969,8	13,2	0	0	-2,2
- Додатковий капітал	3741,6	59,3	3890,3	53,0	+148,7	3,9	-6,3
- Резервний капітал	0	0	21,0	0,3	+21,0	-	+0,3
- Нерозподілений прибуток	1592,5	25,3	2472,2	33,7	+879,7	55,2	+8,4
4. Заємний капітал, всього	4381,6	41,0	4519,3	38,1	+137,7	3,14	-2,9
Зокрема:
- Довгострокові зобов'язання	956,8	21,8	956,8	21,2	0	0	-0,6
- Короткострокові кредити та займи	3072,0	70,1	2907,0	64,3	-165,0	5,4	-5,8
- Кредиторська заборгованість	262,4	6,0	419,5	9,3	+157,1	59,9	+3,3
Інші поточні зобов'язання	90,4	2,1	236,0	5,2	+145,6	161,1	+3,1
Валюта балансу	10685,	100	11872,	100	+1187,1	11,1	-



Рисунок 2.5 - Структура балансу за 2007р.

Рисунок 2.6 - Зміна структури по активу за 2007р.

Висновок: Після аналізу фінансового стану підприємства ВАТ “Запоріжавтотранс” можна зробити висновок, що за 3 роки відбулися такі зміни. Загальна сума майна підприємства (валюта балансу) найбільше збільшилась у 2005р. ( на 2077,6 тис.грн.), при цьому необоротні активи збільшувалися швидше, ніж оборотні активи, а саме: запаси. У 2005р. найбільше зростання відбулися у необоротніх активах та у заємному капіталі, також збільшився власний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку і це дуже добре бо у підприємства є грошові кошти на непередбачені видатки. У 2006р. збільшились також необоротні активи за рахунок основних засобів і власний капітал, а заємний капітал зменшився, тому що була погашена кредиторська заборгованість, підприємство розрахувалось з боргами.

У 2007р. підприємство збільшило свій власний капітал за рахунок додаткових вкладів акціонерів та нерозподіленого прибутку. Взагалі підприємство працює дуже добре, хоча керівництву необхідно приділяти уваги основним засобам та їх технічному стану, навіть ввести новизну у виробництво. Також підприємство розраховується з кредиторами і мають непоганий прибуток.