Місцеві податки та збори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Економічна суть та призначення місцевих податків та зборів

2. Характеристика податкової роботи

3. Місцеві податки та порядок їх адміністрування

4. Місцеві збори та порядок їх адміністрування

5. Шляхи вдосконалення функціонування місцевих податків та зборів

Висновки та пропозиції

Бібліографічний список

Вступ

Проблема нестачі фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел останнім часом набула загальнодержавного значення. Ні для кого не секрет, що найбільш стабільними доходами - є податкові надходження.

Закономiрнiсть функціонування місцевих фінансів полягає у тому, що основним засобом формування доходів місцевих органів влади є мiсцевi податки i збори.

Після проголошення незалежності в Україні створюється власна система місцевого оподаткування. Так, зокрема, у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачене право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки i збори. Законодавча ж регламентація порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні була проведена разом із прийняттям Декрету Кабінету Мiністрiв "Про місцеві податки i збори", Закону України "Про систему оподаткування", Бюджетний Кодекс та низки інших нормативних документів.

В Законі України "Про систему оподаткування" визначається (стаття 13), що в Україні справляються:

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) .

Отже, місцеві податки і збори можна визначити як обов'язковий платіж, що справляється на певній адміністративно територіальній одиниці та сплачується до місцевих бюджетів для виконання остатніми покладених на них функцій.

Метою написання курсової роботи є аналіз місцевих податків і зборів, однак не з точки зору зарахування їх до місцевих бюджетів (до них зараховується і деякі загальнодержавні податки), а виходячи з повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення та ролі місцевих податків у формуванні доходної частини місцевих бюджетів, а також їх роль у податковій системі.

1. Економічна суть та призначення місцевих податків та зборів

Податки - обов'язкові платежі, що стягуються з юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Збори (обов'язкові платежі) - обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб за послуги, надані їм державними органами.

Сукупність податків і зборів, що стягуються в порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки і збори, а також права, обов'язки та відповідальність їх платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» з наступними змінами і доповненнями, затвердженим постановою Верховної Ради України від 18.02.1997р..

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи: суб'єкт (платник податку); об'єкт податку; джерело податку; ставка податку; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб вправляння податку.

Місцевий збір - обов'язковий платіж, який згідно із законом запроваджується і зупиняється органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до його бюджету.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному родами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюються згідно з чинним законодавством.

Іноземні і юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями .

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. Засади побудови системи місцевого оподаткування визначені Законом України "Про систему оподаткування" 1997 р.

Збір за парковку автотранспорту. Платниками збору є юридичні особи й громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору встановлюється з розрахунку за 1 годину парковки. Її граничний розмір не повинен перевищувати трьох відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян -- у спеціально обладнаних місцях і одного відсотка -- у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

Ринковий збір. Це плата за торговельні місця на ринках, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську й промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір стягується за щоденну торгівлю. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 % мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат -- для юридичних осіб. Ринковий збір стягується працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Податок з реклами. Об'єкт оподаткування -- вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які подаються з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів, на вулицях, магістралях, майданчиках, будинках, транспорті та інших місцях. Граничний розмір податку не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % -- за розміщення реклами на тривалий час. Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Збір за право на використання місцевої символіки. Стягується з юридичних осіб та громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герб міста, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору не повинен перевищувати: з юридичних осіб 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки; з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, -- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Комунальний податок стягується з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, який обчислюють, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Курортний збір. Платники збору -- громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Курортний збір справляється адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих; квартирно-посередницькими організаціями -- при направленні осіб на поселення в будинки, що належать громадянам на праві власності. З осіб, які зупиняються в будинках громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо, збір справляється у порядку, визначеному радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

Таблиця 1.1 Місцеві податки

Назва податку	Платники податку	Об'єкт оподаткування	Ставка податку
Комунальний податок	Юридичні особи (крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств)	Середньо спискова чисельність працівників	Гранична ставка -10% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць за кожного працівника
Податок з реклами	Юридичні особи та громадяни (замовники реклами)	Вартість послуг за встановлення і розміщення реклами	-- 0,1% від вартості послуг за розміщення одноразової реклами - 0,5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий термін

У 2009 році до бюджету Львова надійшло 18 млн. 234,8 тис. грн. місцевих податків і зборів, що на 211,9 тис. грн. більше, ніж у 2008 році. Однак це лише 80% від запланованого»

За її інформацією, надходження від ринкового збору, що має найбільшу питому вагу у структурі місцевих податків і зборів, становили 10 млн. 26,3 тис. грн. «З метою забезпечення повноти сплати ринкового збору було проведено 32 комісійні обстеження ринків Львова. Як результат - 58% ринків Львова, або 32 із 55, виконали сплатили ринковий збір у повному обсязі. До порівняння, у 2008 році це вдалося виконати лише 45% ринків. За її інформацією, надходження від плати за землю збільшилися за 2009 рік, у порівняні із 2008 роком, на 12,94 млн. грн., і становили 76 млн. 617,3 тис. грн. Надходження від плати за оренду комунального майна збільшилися за 2009 рік на 5,2 млн. грн. до 36 млн. 463 тис. грн.

Надходження податку на прибуток підприємств комунальної власності у 2009 році збільшилися у 2,5 рази, у порівнянні із 2008 роком, до 21 млн. 914,9 тис. грн.

Надходження від плати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами становили за 2009 рік - 12 млн. 387,5 тис. грн. Вони збільшилися у порівнянні із 2008 роком на 1,94 млн. грн.

Збільшилися також надходження від збору за паркування автотранспорту на 0,5 млн. грн. до 2 597 тис. грн.

До місцевих бюджетів у Львівській області станом на 1 липня надійшло 1442 млн. грн. податків і неподаткових платежів, що становить 107 % до надходжень за відповідний період 2009 року і 93 % до плану на 6 місяців п. р. Зокрема, до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 1285 млн. грн., що становить 107 % до надходжень за відповідний період минулого року та 94 % до плану на 1 липня (недовиконання - 76 млн. грн.).

Найбільше відставання у виконанні плану допущено в містах Львові, Бориславі, Дрогобичі, Моршині, Самборі, Стрию, Трускавці та Жидачівському, Перемишлянському районах. Порівняно до відповідного періоду 2009 року загалом надходження збільшилися на 87 млн. грн., або 7 %, а в Трускавці, Червонограді, Жидачівському районі зменшились. До спеціального фонду місцевих бюджетів надійшло 157 млн. грн. або 109 % до надходжень на аналогічну дату 2009 року і 84 % до плану на І півріччя 2010 року. У січні-червні п. р. місцеві бюджети області отримали 1444 млн. грн. дотації вирівнювання з державного бюджету, що становить 97 % до плану на 6 місяців (недоодержано 51 млн. грн.) та 48 % до річного плану.

Досить часто сьогодні звертається увага і на такі проблемні аспекти, як присутність недоліків у адмініструванні місцевих податків і зборів (наявність значних сум недоїмки, переплат, невиправданих пільг), відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків та зборів, що частково призводить до незацікавленості місцевих влад у додатковому залученні коштів від їх справляння. Крім цього, неабияким гальмівним фактором розвитку інституту місцевого оподаткування є також нерозвиненість місцевих податків, що відображають політику місцевої влади, серед яких екологічні податки, плата за певні послуги місцевих органів влади тощо.

2. Характеристика податкової роботи

Податкова робота -- це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб'єктами податкової роботи в Україні є:

1) Верховна Рада України -- приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування;

2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) -- забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;

3) органи податкової служби -- здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів про оподаткування, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків, проводять роз'яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників;

4) платники податків -- нараховують і сплачують податки та податкові

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

платежі, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова робота містить такі основні елементи:

-- встановлення правової бази (законодавчої бази та інструктивно-методичного забезпечення);

-- нарахування та обчислення податків і податкових платежів, їх облік;

-- визначення способів утримання та стягнення податків (з джерела сплати, за платіжним повідомленням, за податковою декларацією);

-- розрахунки із бюджетом -- визначення форм (авансові платежі, платежі за фактом) і способів (готівкові, безготівкові).

Основою податкової роботи є правове регламентування порядку встановлення і справляння податків і зборів. Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері здійснюють вищі органи державної влади. Підготовкою законопроектів з питань оподаткування в Україні займаються Кабінет Міністрів України та Державна податкова адміністрація України, приймає закони Верховна Рада України.

Правовою базою щодо оподаткування є законодавчі акти загальної і спеціальної дії .

Основними законами загальної дії є закони України "Про систему оподаткування" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи системи оподаткування, порядок встановлення податків і зборів, компетенцію органів державної влади щодо оподаткування в державі, права і обов'язки платників податків тощо. Будь-які податки і збори, не передбачені цим законом, не можуть бути обов'язковими до сплати на території України. Зміни та доповнення до цього закону вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Даний об'єкт дослідження ТзОВ «Експрес К» оподатковується по спрощеній системі оподаткування і сплачує фіксований сільськогосподарський податок.

Фіксований податок -- це одна із форм прибуткового податку, який сплачується фізичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності. Введений фіксований податок Законом України від 13.02.98 р. №129/98 "Про внесення змін до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян". Внесені зміни щодо запровадження фіксованого податку набрали чинності з 07.04.98 р.

Сплата фіксованого податку не є обов'язковою. Підприємці -- фізичні особи мають право сплачувати прибутковий податок авансовими платежами протягом року залежно від одержаного доходу або ж можуть сплачувати фіксований розмір податку (фіксований податок) шляхом придбання відповідного патенту.

Фіксований податок мають право сплачувати громадяни -- фізичні особи. Основною умовою є здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та сплата ринкового збору. Отже, громадяни, які торгують не на ринках, сплачувати фіксований податок не мають права.

Дві інші умови, що дають право на придбання патенту, не такі вже й істотні, тому що у підприємців, які здійснюють продаж товарів на ринках, вони, як правило, є завжди, або діяльність можна дещо змінити, щоб такі умови були. Це зокрема:

-- кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним підприємцем (члени сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, та наймані працівники) не повинна перевищувати п'яти осіб;

-- валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не повинен перевищувати семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.)

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі. Мінімальний розмір фіксованого податку, який може бути встановлений -- 20 грн на місяць, максимальний -- 100 гривень. У разі коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Розмір доходу, з якого визначається відповідно до прогресивної шкали прибутковий податок від 20 до 100 грн., становить від 173 до 572 грн. на місяць.

Якщо ж порівняти розмір фіксованого податку із сумою плати за патент, яка встановлювалася до введення вказаних змін обласними радами, то між ними немає різкого підвищення плати. В окремих районних центрах та містах районного підпорядкування введений фіксований податок встановлений у менших розмірах порівняно з діючою до того платою за патент. Для порівняння нагадаємо, що сума плати за патент для торговельної діяльності на ринках, яка була встановлена Львівською обласною радою і діяла до 07.04.98 р., становила:

-- у м. Львові, містах обласного підпорядкування, м. Винники, селищах Рудно, Брюховичі, м. Соснівка, м. Гірник -- 56 гривень на місяць;

-- в інших населених пунктах -- 42 гривні на місяць.

При цьому така плата за патент не звільняла підприємців від ведення обліку. А якщо річний дохід виявлявся в 1,5 разу більшим порівняно з розрахунковим доходом, від якого нібито визначена плата за патент, у кінці року проводився перерахунок податку і визначалася сума, яка підлягала доплаті в бюджет.

На відміну від такої плати за патент, фіксований податок якщо вже не повертається, то й не доплачується незалежно від результатів.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень. Підприємці -- фізичні особи, як правило, не торгують на всій території України. Проте значна кількість осіб хотіла б здійснювати торгівлю хоча б на двох ринках, розташованих у різних населених пунктах. У такому виборі підприємці, що сплачують фіксований податок, значною мірою обмежені, тому що в такому разі необхідно сплачувати фіксований податок у розмірі 100 грн на місяць, як для торгівлі на всій території України. Зміни до Декрету не передбачають встановлення фіксованого податку при здійсненні торгівлі у двох чи трьох населених пунктах.

Підприємство ТзОВ «Експрес к» із с\г угідь має площу ріллі 114,785 га. при цьому грошова оцінка 1 га. становить 1225 грн., а ставка податку 0,15 %. Отже сума ФСП становить 210,92 грн.

На підставі розрахунку покажемо розподіл сум сплати ФСП за місцями відповідно даних, наведених в Податковому розрахунку ФСП. (Додаток А)

Таблиця 2.1 Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку в ТзОВ «Експерс К»

№ ряд. розрахунку	Показник	Сума фіксованого сільськогосподарського податку
6	Загальна сума нарахованого фіксованого сільськогосподарського податку на звітний рік, усього (р. 1 к. 6 + р. 2 к. 6 + р. 3 к. 6 + р. 4 к. 6 + р. 5 к. 6), у тому числі	210.92
6.1	На перший квартал (р. 6 х 10 %)	21.09
	у тому числі за базові податкові (звітні) місяці
6.1.1	січень (р. 6.1/3)	7.03
6.1.2	лютий (р. 6.1/3)	7.03
6.1.3	березень (р. 6.1/3)	7.03
6.2	На другий квартал (р. 6 х 10 %)	21.09
	у тому числі за базові податкові (звітні) місяці
6.2.1	квітень (р. 6.2/3)	7.03
6.2.2	травень (р. 6.2/3)	7.03
6.2.3	червень (р. 6.2/3)	7.03
6.3	На третій квартал (р. 6 х 50 %)	105.45
	у тому числі за базові податкові (звітні) місяці
6.3.1	липень (р. 6.3/3)	35.15
6.3.2	серпень (р. 6.3/3)	35.15
6.3.3	вересень (р. 6.3/3)	35.15
6.4	На четвертий квартал (р. 6 х 30 %)	63.24
	у тому числі за базові податкові (звітні) місяці
6.4.1	жовтень (р. 6.4/3)	21.09
6.4.2	листопад (р. 6.4/3)	21.09
6.4.3	грудень (р. 6.4/3)	21.11

Отже загальна сума нарахованого ФСП за рік становить 210,92 грн. За перший квартал нарахована 21,09 грн., за другий 21,09 грн., за третій 105,45 грн. і четвертий 63,24 грн.

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Незважаючи на те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже 8 років, він був і залишається "terra incognito" як для платників, так і збирачів. ПДВ, був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент , бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням "внутрішньокорпоративних" цін та відсутністю так званих "зв'язаних осіб". Натомість, головна мета планової системи є зворотною - підтримання планового ціноутворення, збереження єдиного власника в особі держави.

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.

Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості.

відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

відсутні правила інфляційної нейтральності;

ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;

момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань; ПДВ, сплаченій у ціні капітальних товарів, амортизується;

податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20 % середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів реалізації) становить 11 % .

Досліджуване підприємство ТзОВ «Експерс К», також є платником ПДВ. Розрахунок даного податку проводиться у наступній табличці. (Додаток Б)

Таблиця 2.2 Розрахунок ПДВ за звітний період ТзОВ «Експрес К»

№	Показники	Обсяг поставки (придбання)	Сума ПДВ
1)	Податкове зобов'язання	0	0
2)	Податковий кредит	21259	4252
3)	Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредити з ПДВ	- 4253,0

У звітному періоді не було реалізовано виготовлену продукцію, тому податкове зобов'язання не виникало. При цьому були понесені витрати на закупку сировини для виробництва на суму 21259 грн. ПДВ нараховано в сумі 4253 грн..

В такому разі різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ становить 4253 грн. на користь податкового кредиту.

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х років XX століття і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами. 5 липня 1991 року було прийнято Закон Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» №1306-XIІ. Дію цього Закону було зупинено Декретом Кабінету Міністрів Ук раїни «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92.

На сучасному етапі розвитку податкової системи України ви никла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV, набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено кілька підстав визначення резидентства платника податку:

по-перше, фізичною особою - резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;

по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

по-третє, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні;

по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року;

по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа-громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом «Про податок з доходів фізичних осіб», або реєстрація її як само зайнятої особи.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:

резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх по ходження з території України, так і іноземні доходи;

нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними безпосередньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

Об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного до ходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Перелік окремих видів доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з до ходів фізичних осіб».

Новацією Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону «Про

податок з доходів фізичних осіб» податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку -- резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -- фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім ви трат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Та ким чином, право на податковий кредит має виключно плат ник податку -- резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.

Фактично базовою є ставка, встановлена п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». Така ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, але у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року така базова ставка встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, на рахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є:

процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

в інших випадках, прямо визначених відповідними норма ми Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Одним із нововведень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є впровадження податкових соціальних пільг.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у роз рахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, -- для будь-якого платника податку. Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Приклад розрахунку податку з доходів фізичних осіб покажемо, розрахувавши його по даному працівнику даного досліджуваного підприємства ТзОВ «Експрес К» (Додаток В)

Таблиця 2.3 Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і суму отриманого з них податку в ТзОВ «Експрес К»

№ з/п	Ідентифікаційний номер	Сума нарахованого доходу (грн., коп.)	Сума виплаченого доходу (грн., коп.)	Сума утриманого податку (грн., коп.)	Ознака доходу	дата	Ознака подат. Соц. пільги	Ознака (0, 1)
						прийняття на роботу (дд/мм/рррр)	Звільнення з роботи (дд/мм/рррр)
				нарахованого	перераховано
1	2	3а	3	4a	4	5	6	7	8	9
1	2283405985	2700.00	2700.00	392.46	392.46	01	..	..	-	-
2	1944205638	7500.00	7500.00	1084.50	1084.50	01	..	..	-	-
3	1747402914	2700.00	2700.00	196.92	196.92	01	..	..	01	-
4	2169812382	2545.00	2545.00	174.36	174.36	01	..	..	01	-
5	2048809379	2700.00	2700.00	392.46	392.46	01	..	..	-	-

Оподаткований дохід 2700 грн.

- Внески в ПФ 2700 х 2 % = 54,00 грн.

- Внески в фонд соціального страхування на випадок безробіття 2700 х 0,5 % = 13,50 грн.

- Внески в фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності 2700 х 1 % = 27.00 грн.

- Визнати суму до оподаткування з відрахування в соціальні заходи.

2700 - 54 - 13.50 - 27 = 2632.50

- Працівник немає право на соціальну пільгу оскільки його дохід становить 2700грн.

- Визнати суму нарахованого податку 2632.50 х 5 % = 394,88 грн.

- Визначити суму, яку необхідно сплатити в позабюджетні фонди та державний бюджет. 54 + 13,50 + 27 + 394,88 = 489,38 грн.

- Нарахована сума до видачі 2700 - 489,38 = 2210,62 грн.

3. Місцеві податки та порядок їх адміністрування

Стаття 40. Сфера застосування розділу "Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)"

40.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи. У разі коли іншими розділами цього Кодексу або законодавством з питань митної справи (далі - митне законодавство) визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків та зборів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або митному законодавстві.

Законом України від 11.12.91 № 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"(далі Закон) встановлено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону є об'єктами оподаткування. Тому платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є:

- фізичні особи - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

- юридичні особи - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш, як за три попередні роки.

Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш, як за три попередні роки.

Даний об'єкт дослідження ТзОВ «Експрес К» оподатковується по спрощеній системі оподаткування і сплачує податок з власників транспортних засобів, розрахунок якого поданий в Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (Додаток Г)

Таблиця 3.1 Суми податоку з власників транспортних засобів та іших самохідних машин і механізмів в ТзОВ «Експерс К»

№	Код транспортного Засобу згідно Гармонізованої с-ми опису та кодування товарів	Марка транспортного засобу	Модель Транспортного засобу	Об'єм циліндрів (см куб.) Потужність двигуна (кВт)Довжина корпуса (см)	Ставка податку в грн. На рік 1)зі 100 см куб. 2) з 1 кВт 3) зі 100 см	Сума нарахованого І сплаченого податку
1	2	3	4	5	6	7
1	8703	Ваз	21213	170,0	7	119

У власності підприємства ТзОВ «Експерс К» є 1 транспортний засіб, на який було нараховано податок у розмірі 119грн. Основним чинником, який вплинув на розмір податку є об'єм циліндра двигуна.

Таблиця 3.2 Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

	Опис об'єктів оподаткування	Ставки податку на рік (з 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини)
87 01	Трактори колісні (крім гусеничних код 87 01 30)	2,5 гри. з 100 куб. см
87 02	Автомобілі для перевезення щонайменше 10 осіб, включаючи водія	3,6 грн. з 100 куб. см
87 00000 003	Автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном код 87 03 90100) з об'ємом циліндрів двигуна:
	До 1 000 куб. см	3 грн. з 100 куб. см
	Від 1 -001 куб. см до 1 500 куб. см	4грн. з 100 куб. см
	Інші (від 1501куб.см)	Від 5 до ЗО грн. з 100 куб. см
87 03 90100	Автомобілі з електродвигуном	0,5 грн. з 1 кВт 1
87 04	Автомобілі вантажні до 8200 куб. см від 8201 куб. см до 15000 куб. см від 15001 куб. см і більше	10 грн. з 100 куб. см 15 грн. з 100 куб. см 20 грн. з 100 куб. см
87 05	автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги)	3,6 грн. з 100 куб. см
87 11	Мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см, код 87 11 10	2 грн. з 100 куб. см
	Яхти і судна вітрильні з допоміжним двигуном чи без нього (крім спортивних):
89 03 91100	Морські	1 0 грн. з 1 00 см довжини
89 03 91910, 930	інші з довжиною корпусу до 7,5 м інші з масою до 100кг	5 грн. з 100 см довжини

Порядок обчислення комунального податку визначають органи місцевого самоврядування. Цей податок визначається розрахунковим шляхом виходячи з середньо облікової численності працюючих і ставки податку. Згідно листа Міністерства статистики України від 13.02.1996 року № 04-2-7/60, підприємство для обчислення комунального податку використовує середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу.

У списковий склад визначаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх на роботу. У списковому складі враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, не залежно від форми договору.

Середньоспискова чисельність працівників за звітний період обчислюється шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові, неробочі і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньоспискова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється підсумуванням середньоспискової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Сума нарахованого податку включається до складу валових витрат підприємства - по податковому обліку, а в бухгалтерському обліку відображається збільшенням витрат виробництва або обігу.

Якщо при розрахунку комунального податку платником виявлена помилка, то відповідно до п. 8 "Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби" від 20.04.95 року №28, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06.05.95 року за № 127/663, фінансові санкції не будуть застосовані, якщо платник самостійно до початку перевірки врахує суму недонесеного податку у розрахунку за наступний звітний період і подасть цей розрахунок до податкової інспекції, а також проведе доплату податку.

Термін сплати комунального податку встановлює орган місцевого самоврядування.

Підприємство сплачує цей податок і подає розрахунок до 15 числа місяця наступного за звітним періодом.

Дане підприємство яке ми розглядаємо ТзОВ «Експрес К» не є платником комунального податку.

4. Місцеві збори та порядок їх адміністрування

місцевий податок бюджет адміністрування

Місцевий збір - обов'язковий платіж, який згідно iз законом запроваджується i зупиняється органом місцевого самоврядування на території вiдповiдної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до його бюджету. Місцевий збір запроваджується у якості компенсації вартості комунальних послуг, які надаються платнику місцевого збору вiдповiдною територіальною громадою.

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку, встановленого статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" і статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та в межах установлених Декретом граничних розмірів ставок, крім збору на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих зборів.

Платники зобов'язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення.

Обчислення збору за забруднення навколишнього середовища за використання автотранспорту

На сьогодні майже кожне господарство при здійсненні господарської діяльності використовує автотранспорт. Автомобільні перевезення можуть бути або основним видом діяльності підприємств, або використовуватись для потреб господарської діяльності. Суб'єкти господарювання можуть мати на балансі автомобіль, орендувати його чи користуватися послугами автоперевезень інших підприємств. Але в будь-якому випадку всі автотранспортні засоби у процесі експлуатації здійснюють викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. І тут варто нагадати про збір за забруднення навколишнього природного середовища, зобов'язання по уплаті якого виникають саме в процесі викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища, порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідальність платників за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого наказом від 01.03.99 р. № 303 (зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 303), та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Мінекології України, ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379 (зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 162/379).

Проводимо розрахунок суми збору за забруднення навколишнього середовища ТзОВ «Експрес К» у таблиці 4.1 (Додаток Д)

Розрахунок плати за за забруднення навколишнього середовища подається платником до податкових органів щоквартально протягом 10 квартальних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Таблиця 4.1 Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища

Назви забруднюючих речовин, види пального та їх технологічні ознаки2	Фактичні обсяги викидів, використаного пального, скидів, розміщення відходів, тонн (одиниць3)	Проіндексовані нормативи збору у поточному році, грн. коп.\т(грн. коп.\т одиниць3)	Коригуючі коефіцієнти (коефіцієнти)	Загальні суми збору, грн. коп. к. 2 х к. 3 х к. 4
1	2	3	4	5
1. Нараховано збору за викиди пересувними джерелами забруднення, усього3	344.89
Бензин етиловий	2.000000	25.45	1.00	50.90
Дизельне пальне	15.400000	19.09	-	293.90
2. Нараховано збору з початку року, усього	344.89
3. Нараховано збору за попередній звітний період (квартал,півріччя, 9місяців) усього	178.17
4. Нараховано за звітний квартал, усього (р.2 - р.3)	166.72

Підприємство ТзОВ «Експрес к» сплачує податок за забруднення навколишнього середовища за викиди бензину етилового та дизельне паливо. При розрахунку даного збору враховуються обсяги викидів, використаного пального, проіндексовані нормативи збору у поточному році та коригуючий коефіцієнт. Загальна сума збору визначається шляхом добутку вище перечислених показників. Відповідно до розрахунків по підприємству сума нарахованого збору за звітний квартал становить 166.72 грн.

5. Шляхи вдосконалення функціонування місцевих податків та зборів

Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування. У Законі "Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування" передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори.

Практика запровадження їх протягом 1991--1993 рр. пов'язана з неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям. Питання місцевого оподаткування розв'язано в Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р., за яким встановлено 17 місцевих податків і зборів.

Серед них:готельний збір,ринковий збір,збір за паркову автомобілів,збір за видачу ордера на квартиру,збір з власників собак,курортний збір,збір за участь у бігах на іподромі,збір за виграш на бігах,збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі,податок з реклами,збір за право використання місцевої символіки,збір за право проведення кіно- і телезнімань, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей,комунальний податок,збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон,збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також максимальні ставки місцевих податків і зборів.17 червня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про доповнення декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", яким додатково запроваджується місцевий податок з продажу імпортних товарів. Крім щойно названих актів, місцеве оподаткування в Україні регламентується також Законом "Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР "Про систему оподаткування", ухваленим 2 лютого 1994 р. Ним передбачено 16 місцевих податків і зборів, що виявило певну суперечність між прийнятими законодавчими актами.Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що використання їх в Україні поки що вкрай неефективне і вони своїх функцій не виконують.Так на сьогоднішній день їх частка в консолідованому бюджеті становить лише 2% і місцевих бюджетах - до 5%. Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів за їхній рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії. Становлення системи місцевого оподаткування в Україні може стати наслідком змін у соціально-економічній системі держави, в першу чергу, в структурі власності, за рахунок значного підвищення доходів населення, реформування системи оплати праці.