Місцеві податки та збори

Доцільно прийняти новий закон України про місцеві податки, платежі і збори, в основу якого покласти нову ідеологію місцевого оподаткування з урахуванням існуючого світового досвіду, проект якого знаходиться на розгляді у Верховній Раді України. В даний час законодавство про місцеві податки і збори регламентується Указом Президента України "Про місцеві податки і збори".

В Указі враховано і ті зміни, які в останні роки вже сталися у відносинах власності, в соціальній структурі, в доходах населення України.В цьому указі встановлено, щодо місцевих податків належать:податок з реклами;комунальний податок.до місцевих зборів належать:збір за здійснення зарубіжного туризму;готельний збір;збір за припаркування автотранспорту;ринковий збір;збір за видачу ордера на квартиру;курортний збір;збір за право використання місцевої символіки;збір за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;збір за проїзд по території Автономної Республіки Крим та прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;збори за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах. Як засвідчують факти, вже майже половина основних фондів в Україні перебуває в недержавному секторі економіки.

Сформувалися верстви населення з високими доходами, котрі володіють значною нерухомістю. Усе це створює об'єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування і зміцнення на її основі фінансів місцевого самоврядування. Насамперед, назріла потреба значно розширити перелік місцевих податків та повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження їх. Основу місцевого оподаткування мають забезпечити майнові податки.

Доцільно запровадити місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Місцевим органам влади слід отримувати законодавче зафіксовану частку прибуткового податку з громадян, яку потрібно також розглядати як різновид місцевого податку.

Слід передбачити право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві акцизи, наприклад податок на продаж алкогольних напоїв на розлив та ін. Значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Можна запровадити податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, на рибальство, на використання кар'єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин.

Усі ці податки ефективно використовуються в зарубіжних країнах. Зарубіжний досвід також показує, що можна запроваджувати в Україні податки на цінні папери (на емісію акцій та облігацій), на біржові операції, на грошові капітали, на приріст капіталу, на осіб, які володіють двома квартирами, на видовища, на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін. Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це необхідно в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки других.

У новому законі про місцеві податки і збори доцільно передбачити дві групи місцевих податків і зборів. Перша група -- це місцеві податки і збори, що повністю регламентуються центральною владою. Місцеві органи влади матимуть право на встановлення пільг на ці податки. Друга група місцевих податків і зборів може самостійно встановлюватися місцевою владою.

Механізм державного контролю передбачає включення двох елементів:обов'язкову реєстрацію таких податків у Міністерстві фінансів України та встановлення верхніх меж податкових ставок. У 1996--1997 рр. в Україні зроблено спроби переглянути ідеологію місцевого оподаткування. У червні 1996 р. відбулися парламентські слухання про вдосконалення законодавства про місцеві податки і збори. За їхніми підсумками прийнято рекомендації. У рекомендаціях запропоновано розширити повноваження органів місцевого самоврядування у сфері місцевого оподаткування та перелік місцевих податків і зборів. Цю проблему відзначено також і в бюджетній резолюції на 1997 р.

У постанові Верховної Ради України від 3 липня 1996 р. "Про основні напрямки бюджетної політики на 1997 рік" (Бюджетна резолюція) Кабінету Міністрів було доручено до 1 вересня 1996 р. внести пропозиції про розширення переліку місцевих податків і зборів, а також про розширення повноважень у цій сфері органів місцевого самоврядування.

Поданий у зв'язку з цим дорученням Кабінетом Міністрів України проект Закону "Про місцеві податки і збори" було відхилено Верховною Радою. Проблема місцевих податків і зборів знайшла своє відображення і в постанові Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. "Про основні положення податкової політики в Україні". Цією постановою передбачено в процесі реформування податкової системи України запровадити 19 місцевих податків і зборів. Але такий перелік місцевих податків не дозволить кардинально підвищити їхню роль у податковій системі. Лише за умови, що місцевими податками буде визнано податок на нерухоме майно юридичних осіб, податок на нерухоме майно фізичних осіб, прибутковий податок з громадян, плату за землю, місцеві акцизи та деякі інші, вони почнуть відігравати суттєву роль у формуванні доходів органів місцевого самоврядування.

Висновки та пропозиції

Наведені вище дані дають можливість зробити висновок про зростання ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі держави. А всі питання пов'язані із функціонуванням місцевих бюджетів потребують глибокого аналізу науковців.

Нині вже очевидно, що на певний час залишиться найактуальнішою проблема дохідної бази місцевих бюджетів. Закріблені в Законі "Про бюджетну систему України" доходи місцевих бюджетів, на певний час можуть знизити гостроту проблеми, проте в даний період необхідно її розв'язати. З огляду на це важливим є вивчення і використання досвіду зарубіжних країн.

Досвід країн з розвинутою економікою засвідчує, що поступово податок на майно стає основним доходним джерелом місцевих бюджетів.

Принципи вирахування і стягнення податку на майно необхідно враховувати при впровадженні податку на майно в Україні. Сьогодні можно стверджувати, що вирішення питання стійкості фінансової бази місцневого самоврядування можна досягти шляхом розширення місцевих податків за рахунок введення податку на майно юридичних осіб і податку на нерухоме майно фізичних осіб.

Питання дохідної бази місцевих бюджетів, незважаючи на всю її важливість, як правило, лише вторинне у забезпеченні ефективності функціонування місцевих бюджетів. Першопричиною є розмежування повноважень у частині фінансового забезпечення окремих видів благ і послуг.

Без вирішення питання однакового забезпечення населення благами і послугами на різних територіях не можна вирішити питання дохідної бази місцевих бюджетів. Передусім треба чітко визначити, що собою має являти бюджетна забезпеченість одного жителя.

Розрахунок величини бюджетної забезпеченості - складне завдання. На наш погляд доцільніше замість нормативу бюджетної забезпеченості на душу населення застосовувати норматив фінансової забезпеченості на душу населення з урахуванням утримання і розвитку об'єктів соціальної інфраструктури, до якого б увійшли асигнування з бюджетів усіх рівнів, включаючи державний, джерела позабюджетних фондів і витрати на ці цілі господарюючих суб'єкті.

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів. По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. Так, на державному рівні (за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватися лише ті видатки, котрі пов'язані з забезпеченням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, структурна перебудова економіки. Фінансові ж проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Для покращення надходжень за рахунок місцевих податків і зборів потрібно здійснити ряд заходів. Насамперед, доцільно значно розширити перелік місцевих податків та повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження. Місцеві органи влади мають отримувати законодавчо зафіксовану частку прибуткового податку з громадян, яку слід також розглядати як різновид місцевого податку. Звернувши увагу на стан надходжень місцевих податків і зборів по ТзОВ «Експрес К» Городоцького р-ну, ми бачимо, що сплачують такі податки і збори: фіксований сільськогосподарський податок, податок з власників транспортних засобів, збір, збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Для досягнення позитивних результатів стосовно місцевих надходжень потрібно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, а саме: - збільшити перелік місцевих податків за рахунок віднесення до їхнього складу деяких місцевих загальнодержавних податків, - запровадити нові місцеві податки, непередбачені наявною системою оподаткування, - суттєво розширити перелік місцевих зборів, - запровадити самооподаткування населення, - розширити право місцевих властей у сфері місцевого оподаткування, які повинні встановлювати місцеві податки та збори, а також їхні ставки, і надавати пільги згідно з переліком і в межах граничних розмірів, визначених законодавством України, - ввести порядок, згідно з яким надходження від місцевих податків і зборів не повинні враховуватися при обґрунтуванні розмірів відрахувань від регулюючих доходів.

У всякому випадку за рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80 відс. своїх потреб. По-друге, необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів.

Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій. Тому вже сьогодні назріла необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій. Існування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування. Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Місцева влада часто постає перед необхідністю робити непростий вибір місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та методів управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

Бібліографічний список

1. Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини: етапи і проблеми удосконалення // Фінанси України. - №10. - 2000.

2. Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи В Україні // Фінанси України. - №9. - 2000.

3. Павлюк К.В. Проблеми формування бюджету розвитку // Фінанси України. - №1. - 2000.

4. Редіка Н.І., Гордеєва Л.П. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні // Фінанси України. - №5. - 2000. - С. 93-98.

5. Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України. // Економіка України. - 2000. -№3.

6. Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О., Податкова система України. К., Либідь, 1994.

7. 7.Закон України "Про плату за землю" у редакції від 19.09.1998 №378/96 - ВР7.

8. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" прийнятий 9.05.1999.

9. Черник В.Д. Основи податкової системи.: Навчальний посібник. - М. 1999р.

10. Кравченко В.М. Місцеві фінанси України - К.; 2003, с.160 - 179.

11. Черник В.Д., Починок А.П., Морозов В.І. Основи податкової системи. - Фінанси: ЮНИТИ, 1998 - с.342 - 349.

12. Піхоцький В.Р. Ресурсні платежі та місцеві податки та збори - К.: "Професіонал", 2005р., - с.375.

13. ПанасюкВ.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 260

14. Бутинець Ф.Ф., Лебедзевич Я.В. Податкова с-ма України.

15. Збірник завдань : Житомир, 1999.

Размещено на Allbest.ru