Власний капітал підприємства
Сучасні напрямки аналізу власного капіталу підприємства як джерело фінансування діяльності. Сутність власного капіталу, його функції та складові. Ефективність використання капіталу підприємством, рекомендації щодо оптимізації його подальшого формування.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.11.2010 |
| Размер файла | 143,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вступ
Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств яка виготовляє та забезпечує послуги особам які того потребують. Але головним фактором в економіці держави це є фінанси підприємств які використовуються та формуються цими підприємствами.
Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу є керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.
Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.
Предметом дослідження є аналіз власного капіталу підприємства як головне джерело фінансування діяльності суб'єкта господарювання.
Об'єктом роботи обрано відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та результати його діяльності за 2005-2007 роки.
Метою даної роботи є визначення шляхів удосконалення структури капіталу підприємства та визначення його оптимізаційної структури.
Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:
- дослідити сучасні напрямки аналізу власного капіталу підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства
- визначити сутність власного капіталу, його функції та його складові;
- провести дослідження методик аналізу власного капіталу підприємства;
- провести аналіз власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;
- визначити стан фінансово-господарської діяльності об'єкта дослідження;
- проаналізувати ефективність використання власного капіталу підприємства;
- визначити фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;
- надати рекомендації щодо оптимізації формування капіталу підприємства.
До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу - статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу.
1. Сучасні напрямки аналізу власного капіталу підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства
1.1 Власний капітал підприємства, його функції та складові
Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.
Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Спокусливим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.
Тим часом працівники фінансових служб підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які займаються практичною фінансовою роботою, стикаються зі значними труднощами при спробі використати вказаний метод фінансування. Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання даної форми фінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:
- цілі, порядок та умови збільшення статутного і власного капіталу;
- резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;
- додатковий капітал: порядок його формування та використання;
- оподаткування операцій, пов'язаних зі збільшенням статутного капіталу, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права.
Структурна перебудова промисловості, відкриття внутрішнього вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників впливають на структуру власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм. Важливе місце у стратегії підприємства займають формування, використання і управління власним капіталом. Метою формування капіталу підприємства є придбання необхідних активів та оптимізація структури капіталу з позицій забезпечення умов ефективного його використання.
Окремі аспекти багатогранної проблеми, що розглядаються в роботі, були і є предметом наукових досліджень ряду вчених далекого зарубіжжя: Є.Ф. Брігхема, Н.Р. Холта, Ван Хорна, Дж.М. Ваховича, Е. Нікбахта, А. Гропеллі, Ф. Модільяні, М. Міллера, Ф.Л. Ченга, Дж.І. Фіннерті, Д.К. Шима, Д.Г. Сигела, Б. Коласса, а також російських науковців: І.Т. Балабанова, В.В. Ковальова, О.С. Стоянової, Р.Г. Попової, Г.Б. Поляка, В.Г. Бєлоліпецького та інших. Належне місце в проведені науково-теоретичного обґрунтування основ управління структурою капіталу підприємства посідають праці вітчизняних вчених-економістів: І.О. Бланка, В.М. Суторміної, М.Д. Білик, А.М. Поддєрьогіна, О.О. Терещенка, Г.Г. Кірейцева, М.В. Гридчини, В.П. Савчука, О.С. Редькіна, Є.Г. Рясних, Л.О. Коваленко, Л.М. Ремньової та інших.
У науково-практичній літературі досить часто можна зустріти такі поняття, як «власний капітал», «додатковий капітал», «статутний капітал», «номінальний капітал». Для чіткого розуміння процесів, які будуть охарактеризовані далі, необхідно чітко ідентифікувати ці поняття.
Поява поняття «власний капітал» в економічній термінології має об'єктивний характер, в основі якого лежить узагальнення багатовікової практики аналізу. Його історичний огляд вказує на глибокий генезис і широту підходів до трактування власного капіталу як економічної категорії. Серед науковців немає єдності щодо визначення поняття «власний капітал», у зв'язку з чим уточнено це поняття.
Власний капітал - це загальна вартість власних засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Розраховується сума власного капіталу як частина в активах, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Дослідження власного капіталу потребує з'ясування сутності капіталу. Найважливішими аспектами розкриття сутності капіталу є економічний, юридичний, обліковий
Рис. 1.1. Трактування капіталу в трьох аспектах
Капітал має юридичне і економічне значення. Юридичне значення капіталу полягає передусім в тому, що його розмір визначає межі мінімальної матеріальної відповідальності, які суб'єкт господарювання має за своїми зобов'язаннями. Економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Саме такий підхід до розуміння статутного капіталу був виключений в адміністративно-регульованій економіці. Розглядаючи економічну сутність, потрібно відмітити найважливіші характеристики капіталу, які полягають у тому, що він виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.
Згідно з економічною природою власний капітал класифікується за способом виникнення складових у процесі господарської діяльності акціонерних товариств із врахуванням особливостей їх діяльності. За економічною суттю він відображає процес створення, розподілу, використання й відтворення ресурсів у межах окремого підприємства. До початку діяльності підприємства тільки фактично обмежена величина статутного капіталу й емісійний дохід, утворений при продажу акцій вище номінальної вартості, являє собою реально функціонуючий капітал, початково вкладений власниками.
Накопичений капітал підприємства - це приріст власного капіталу в процесі ефективної діяльності, до складу якого необхідно включати величину нерозподіленого прибутку, резерви прибутку, створені з метою наступної його капіталізації, та інший додатковий капітал. Тому, враховуючи економічну природу власного капіталу акціонерного товариства, в його структурі доцільно виділити складові: вкладений та накопичений капітал.
Більшість вчених подають саме таку класифікацію власного капіталу, тобто за складом, що є однобоким висвітленням і тому пропонується класифікацію за формою та рівнем відповідальності.
Класифікація власного капіталу за формою дозволяє визначити частину капіталу, який був інвестований засновниками; одержаний безоплатно; зароблений протягом звітного періоду. Класифікація за рівнем відповідальності дає змогу ранжувати капітал на юридично закріплений в установчих документах та нерегламентований як обов'язковий чинним законодавством.
У зарубіжній практиці капітал розглядається як інвестування засобів в компанії, які належать власникам, а не довгостроковим або короткостроковим кредиторам. Важливою проблемою є визначення величини й темпів накопичення власного капіталу. Поширеним є погляд, відповідно до якого питома вага власного капіталу повинна бути на рівні 50% і більше. Лише в цьому випадку, на думку кредиторів, підприємство з більшою ймовірністю може погасити свої зобов'язання за рахунок власних коштів. Тому збереження капіталу на цьому рівні і є першочерговим завданням господарюючого суб'єкта.
Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.
В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.
Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового та резервного капіталу. Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.
Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток. За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток, який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.
Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.
Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. Серед них можна виокремити такі основні:
Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.
Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.
Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.
Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.
База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується. Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.
Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.
Рекламна функція. Солідний статутний капітал підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.
Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані в табл. 1.1.
Таблиця 1.1. Функції та цілі збільшення статутного капіталу
|
Функції статутного капіталу |
Цілі збільшення |
Цілі зменшення |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
заснування та введення підприємства в дію |
реалізація інвестиційного проекту |
згортання діяльності |
|
|
відповідальність і гарантії |
виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу |
підвищення ринкового курсу корпоративних прав |
|
|
захисна функція |
проведення санації |
санація балансу |
|
|
управління та контролю |
поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств |
концентрація капіталу в руках активних власників |
|
|
фінансування та забезпечення ліквідності |
поліпшення ліквідності та платоспроможності |
приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна |
|
|
рекламна функція |
модернізація чи розширення виробництва |
вирішення конфліктів між власниками |
|
|
база для нарахування дивідендів |
оптимізація дивідендної політики |
проведення певної дивідендної політики |
Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.
Наступним елементом статутного капіталу є резервний капітал підприємства можна розглядати в широкому та вузькому розумінні.
У широкому розумінні до резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з резервним капіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений за статтею балансу «Резервний капітал». В економічній літературі резерви підприємства прийнято класифікувати за такими ознаками:
- джерелами формування;
- способом відображення у звітності;
- обов'язковістю створення.
За джерелами формування резерви поділяють на:
- капітальні резерви - формуються за рахунок коштів власників та інших осіб;
- резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку підприємства;
- резерви, які створюються за рахунок збільшення витрат підприємства.
За способом відображення у звітності резерви поділяють на відкриті та приховані. Відкриті резерви можуть бути засвідчені в балансі за статтями «Додатковий капітал» та «Резервний капітал», а приховані резерви жодним чином не фігурують у балансі.
За обов'язковістю створення виокремлюють обов'язкові та необов'язкові резерви. Створення перших регламентується чинними нормативними актами. Останні ж формуються з ініціативи менеджменту підприємства та його власників. До обов'язкових резервів належать резерв сумнівних боргів і резервний капітал. Усі інші резерви, наприклад резерв дивідендів, резерв виконання гарантійних зобов'язань, є необов'язковими.
Зрозуміло, що основне призначення резервів полягає в забезпеченні виконання захисної функції власного капіталу підприємства.
Як бачимо, підприємства можуть спрямовувати на покриття збитків усі види резервів, а також за певних обставин - статутний капітал. Зрозуміло, що насамперед на покриття збитків слід направити нерозподілений прибуток. За вичерпання такого прибутку для таких цілей слід використати приховані резерви і резервний капітал, створений за рахунок прибутку. У разі дефіциту і цих джерел на погашення непокритих збитків можна спрямувати капітальні резерви. Останньою можливістю покриття збитків є спроба отримати санаційний прибуток у результаті зменшення статутного капіталу, про що йтиметься далі.
Згідно із законодавством України на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим за 25% статутного капіталу підприємства. Для акціонерних товариств мінімальна величина резервного капіталу повинна становити 15% акціонерного капіталу. Розмір щорічних відрахувань у резервний капітал також передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5% суми чистого прибутку підприємств.
Отже, резервний капітал - це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами. Резервний капітал може використовуватися на такі основні цілі:
- покриття збитків суб'єкта господарювання;
- виплата боргів у разі ліквідації підприємства;
- виплата дивідендів;
- інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами.
До формування мінімально необхідного розміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформація про рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капітал підприємства. У цьому ж звіті відображається динаміка капітальних резервів.
До так званих капітальних резервів, тобто резервів, які створюються за рахунок капіталу власників, належить додатковий капітал. Джерелом формування зазначених резервів не є господарська діяльність підприємства. Поняття «Додатковий капітал» з'явилось у вітчизняній економічній практиці відносно недавно. Згідно з визначенням, яке наводиться у стандартах бухгалтерського обліку, додатковий капітал - це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки, безоплатно одержаних необоротних активів та від емісійного доходу. Вітчизняними нормативними актами не встановлено жодних обмежень щодо розмірів капітальних резервів.
Розрізняють додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал. Додатковий вкладений капітал характеризує суму емісійного доходу, отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами власних корпоративних прав. До складу іншого додаткового капіталу належать такі складові:
- інший вкладений капітал;
- дооцінка необоротних активів;
- вартість безкоштовно отриманих необоротних активів.
До іншого додаткового капіталу належить інший вкладений засновниками підприємств капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими засновниками без прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу. На нашу думку, до додаткового капіталу слід відносити також капітальний дохід у вигляді різниці між номінальною вартістю викуплених та анульованих корпоративних прав та ціною викупу. Природа цього доходу є такою самою, як і емісійного доходу. Окрім цього, до додаткового капіталу доцільно зараховувати суму перевищення курсу емісії конвертованих облігацій над їх номінальною вартістю.
До складу дооцінки необоротних активів відноситься сума дооцінки активів, яка проводиться у випадках, передбачених законодавством. Зазначимо, що дооцінку оборотних активів не можна розглядати як додатковий капітал підприємства, вона відображається за відповідними позиціями Звіту про фінансові результати.
До складу вартості безкоштовно отриманих необоротних активів включається вартість необоротних активів, безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим капіталом i зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнається доходом одночасно з її нарахуванням. Зауважимо, що безкоштовно отримані оборотні активи розглядаються як дохід підприємства i не можуть бути додатковим капіталом.
1.2 Нормативно-правове забезпечення формування власного капіталу підприємства
Для здійснення господарської діяльності необхідно мати певний початковий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах. Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку. Підприємницький капітал охоплює:
1. усі технічні засоби виробництва використовувані підприємцем на законній підставі;
2. матеріальні оборотні елементи виробництва;
3. оборотні кошти у грошовій формі;
4. інтелектуальна власність;
Реєстрація акціонерного товариства здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про держреєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Але починати облік майбутнього власного капіталу необхідно ще до моменту держреєстрації акціонерного товариства. Першим документом майбутнього акціонерного товариства є установчий договір, що визначає порядок здійснення засновниками спільної діяльності по створенню акціонерного товариства. Якщо це відкрите акціонерне товариство, то договором передбачається проведення відкритої передплати на акції, якщо закрите акціонерне товариство - розподіл всіх акцій між засновниками.
Згідно з Цивільним Кодексом України, акціонер, не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій, що не може бути нижче номінальної при первинному розміщенні. На вторинному ринку ціна акції може визначатися довільно.
Аналітичний облік ведеться за видами капіталу по кожному акціонеру. Тут повинні відображатися відомості про номінальну й емісійну вартість приналежних акціонеру акцій, про суму заборгованості по внесках, про зміну розміру його частки в статутному капіталі, про форму, у якій внесені його внески, про їхню оцінку, відповідно до установчих документів. Законодавча та нормативна база щодо регулювання формування власного капіталу підприємства викладена в табл. 1.2.
Таблиця 1.2. Законодавча та нормативна база з питань складання звітності акціонерними товариствами та емітентами облігацій
|
1. |
Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» |
|
|
2. |
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» |
|
|
3. |
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій» від 09.06.03 №72 зі змінами, внесеними рішенням ДКЦПФР від 25.03.03 №119 |
|
|
4. |
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій» від 10.02.2000 №5 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням ДКЦПФР від 24.06.03 №295 |
|
|
5. |
Рішення ДКЦПФР «Про порядок інформування громадськості акціонерними товариствами та емітентами облігацій» від 03.06.03 №221 |
|
|
6. |
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Порядку оприлюднення частини регулярної інформації про емітента» від 31.07.98 №97 зі змінами, внесеними рішенням ДКЦПФР від 29.10.02 №327 |
|
|
7. |
Рішення ДКЦПФР «Щодо скасування рішення ДКЦПФР від 14.03.02 №88 «Про затвердження Вимог до річного звіту емітентів цінних паперів» від 03.06.03 №220 |
|
|
8. |
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про подання річного звіту закритими акціонерними товариствами до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 03.06.03 №227 |
|
|
9. |
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Вимог до аудиторського висновку, який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій» від 25.01.01 №5 зі змінами, внесеними рішенням ДКЦПФР від 14.03.02 №74 |
|
|
10. |
Рішення ДКЦПФР «Про порядок подання щоквартальної інформації акціонерними товариствами та холдинговими компаніями зі значною державною часткою в статутному капіталі» від 04.09.01 №248 |
|
|
11. |
Рішення ДКЦПФР «Про формування єдиного інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів» від 27.05.03 №233 |
Нормативами щодо регулювання власного капіталу емітента є:
1. Положення про держреєстрацію СПД - Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою КМУ від 25.05.98 р. №740.
2. Інструкції про відкриття рахунків - Інструкція про порядок відкриття і використання рахунків у національній і іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. №527 і зареєстрована в Мін'юсті України 24.12.98 р. №81997-ВР.
6. Закон про цінні папери - Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»
Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується ПБО 5.
Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники, які вплинули на зміни у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.
Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів власного капіталу, а по вертикалі - основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.
Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року, який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.
Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.
Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишок на початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань.
Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів. Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто - окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.
Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку та порядок його використання у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку. Ця інформація відображається в графі перетину позицій «Чистий прибуток за звітний період» та «Нерозподілений прибуток» звіту про власний капітал. Якщо за даними звіту про фінансові результати підприємство має збиток, то його величину має бути відображено у тій же графі у дужках.
У разі прийняття рішення щодо використання чистого прибутку звітного року, нерозподіленого прибутку чи частини резервного капіталу на виплату дивідендів величина дивідендів відображається за відповідними позиціями власного капіталу у дужках і зменшує власний капітал підприємства.
Якщо ж нерозподілений прибуток спрямовано на збільшення статутного і резервного капіталу, то відбувається внутрішній перерозподіл сум власного капіталу підприємства: відповідну суму прибутку у звіті про власний капітал відображають двічі - за статтею «Нерозподілений прибуток» у дужках і за статтями «Статутний капітал» і «Резервний капітал».
Таким чином, можна дійти висновку, що статутний капітал підприємства зростає у результаті використання для цих цілей інших джерел, зокрема внесків власників. Внески до капіталу можуть спрямовуватися на:
- поповнення статутного чи пайового капіталу;
- збільшення додатково вкладеного чи іншого капіталу;
- погашення заборгованості учасників щодо внесків до статутного, пайового, додатково вкладеного та іншого капіталу.
Наступний блок операцій, пов'язаних зі зміною власного капіталу, - це операції, результатом яких є вилучення капіталу. Вилучення капіталу може здійснюватися з допомогою таких операцій:
- вилучення частки в капіталі;
- викуп акцій;
- анулювання викуплених акцій;
- перепродаж раніше викуплених акцій;
- зменшення номінальної вартості акції.
При виході учасника з товариства йому повертається його частка. Якщо в результаті повернення учаснику його частки на величину такої частки зменшився статутний капітал, то таку операцію буде відображено в графі перетину рядка «Вилучення частки в капіталі» та стовпця «Статутний капітал» у сумі, що дорівнює зменшенню статутного капіталу.
Як уже зазначалося, підприємство може викупити корпоративні права власної емісії з метою їх анулювання чи перепродажу. Операція викупу акцій не змінює статутного капіталу підприємства, однак сума власного капіталу зменшується на фактичну величину викуплених корпоративних прав. Факт зменшення активів підприємства в результаті здійснення вказаної операції призводить до зменшення пасивів за позицією «Вилучений капітал».
1.3 Методи аналізу власного капіталу підприємства
Результати аналізу власного капіталу підприємства характеризують фінансову стабільність підприємства і є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства
Таблиця 1.3. Формули розрахунку аналізу власного капіталу підприємства
|
№ п/п |
Показник |
Умовне позначення |
Формула для розрахунку |
Джерела інформації |
|
|
1 |
Коефіцієнт фінансової незалежності |
Кавт |
Власний капітал / Пасиви |
Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 / Ф. 1, р. 640 |
|
|
2 |
Коефіцієнт фінансової залежності |
Кф.з |
Пасиви / Власний капітал |
Ф. 1, р. 640 / Ф. 1, р. 380 + р. 430 + р. 630 |
|
|
3 |
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
Км |
Власні обігові кошти / Власний капітал |
Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 - р. 080 / Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 |
|
|
4 |
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу |
Кп.к. |
Позиковий капітал / Пасиви |
Ф. 1, р. 480 + р. 620 / Ф. 1, р. 640 |
|
|
5 |
Коефіцієнт фінансової стабільності |
Кф.с. |
Власні кошти / Позикові кошти |
Ф. 1, р. 380+430+630 / Ф. 1, р. 480+620 |
|
|
6 |
Показник фінансового ліверіджу |
Фл |
Довгострокові зобов'язання / Власні кошти |
Ф. 1, р. 480 / Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 |
|
|
7 |
Коефіцієнт фінансової стійкості |
Кф.с. |
Власний капітал+довгострокові зобов'язання / Пасиви |
Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 480 + р. 630 / Ф. 1, р. 640 |
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого капіталу - їх сума дорівнює 1. З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом із тим багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу. А значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: в США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.
2. Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.
4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Методика аналізу визначених вище коефіцієнтів.
1. Порівнюються фактичні коефіцієнти поточного року з коефіцієнтами попереднього року, а також з коефіцієнтами за ряд звітних періодів.
2. Порівнюються фактичні коефіцієнти з нормативними.
3. Порівнюються коефіцієнти з показниками конкурентів. Дані беруться з фінансових звітів, що подаються в фінансові, статистичні органи.
4. Порівнюються фактичні коефіцієнти з галузевими показниками.
За допомогою аналізу цих коефіцієнтів можна виявити сильні і слабкі позиції різних підприємств, фірм. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства.
Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу
Таблиця 1.4. Аналіз коефіцієнтів рентабельності власного капіталу ВАТ «ІнГЗК»
|
Показники |
Формула розрахунку |
|
|
Рентабельність сукупного капіталу |
||
|
Рентабельність власного капіталу |
||
|
Рентабельність статуного капіталу |
З метою аналізу рентабельності капіталу складається аналітична таблиця, яка дає можливість визначити загальні зміни рентабельності капіталу і розрахувати вплив основних факторів на ці зміни.
Рівень рентабельності капіталу визначається за формулою, що характеризує структуру капіталу:
Р = П 100 / В ),
де: Р - рівень рентабельності капіталу;
П - балансовий прибуток;
В-виручка від реалізації;
Ко - коефіцієнт оборотності обігових коштів;
Ф - фондовіддача основних фондів;
Фн - фондовіддача нематеріальних активів.
Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати, утрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.
Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.
Як інвестиційну базу при розрахунку рентабельності капіталу використовують також «Власний капітал» + «Довгострокові позикові засоби». Вона відрізняється від бази «Загальна сума активів» тим, що з її виключаються оборотні активи, сформовані за рахунок короткострокових позикових засобів. Цей показник характеризує ефективність не всього капіталу, а тільки власного і довгострокового позикового капіталу. Називають його звичайно рентабельністю інвестованого капіталу.
При розрахунку рентабельності капіталу як інвестиційну базу може бути використана середньорічна вартість власного капіталу. Але в даному випадку в розрахунок беруть прибуток за винятком податків і відсотків по обслуговуванню боргу, а також дивідендів по привілейованих акціях. Називається цей показник «Рентабельність власного капіталу». Порівняння величини даного показника з величиною рентабельності всього капіталу показує вплив позикового капіталу на прибуток власника.
Друге питання, що виникає при визначенні рентабельності капіталу, - який прибуток брати до уваги: балансову, прибуток від реалізації чи продукції чистий прибуток. У даному випадку також треба враховувати інвестиційну базу капіталу. Якщо визначаємо рентабельність всіх активів, то в розрахунок приймається весь балансовий прибуток, що містить у собі прибуток від реалізації продукції, майна і позареалізаційні результати.
При визначенні рівня рентабельності власного капіталу враховується чистий прибуток без фінансових витрат по обслуговуванню позикового капіталу.
Рентабельність власного капіталу та рентабельність сукупного капіталу тісно пов'язані між собою, формула:
Такий взаємозв'язок відображує залежність між ступенем фінансового ризику та прибутковістю власного капіталу. В міру зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство має збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень дохідності власного капіталу.
Розширити факторну модель рентабельності власного капіталу можна за рахунок розкладу на складові частини показника рентабельності сукупного капіталу, формула:
Перший фактор - рентабельність продажу характеризує ефективність управління витратами і ціновою політикою підприємства.
Другий фактор - коефіцієнт оборотності капіталу відображає інтенсивність його використання та ділову активність підприємства.
Третій фактор - фінансова структура підприємства проявляє обрану підприємством політику в галузі фінансування. Чим вищий його рівень, тим вищий ступінь ризику банкрутства підприємства, але разом з тим вища дохідність власного капіталу.
Наступна група показників, що характеризує ефективність управління власним капіталом підприємства є показники оборотності, які визначають скільки разів кожна вкладена одиниця коштів приймає участь у виробничому процесі та період обертання одного циклу. До цих показників можна віднести наступні:
- Коефіцієнт оборотності власного капіталу, формула:
Кв.к.=ЧВ / Власний капітал =Ф. 2, р. 035 / ф. 1, р. 380 + р. 430 + р. 630
- Тривалість обороту власного капіталу, формула:
Пв.к. =360 / Кв.к.
- Коефіцієнт завантаження власного капіталу, формула:
Зв.к. =1 / Кв.к.
Капітал у процесі свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову. На першій стадії підприємство здобуває необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другий - частину засобів у формі запасів надходить у, виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять кошти, причому, як правило, більше первісної суми на величину отриманого прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше підприємство одержить і реалізує продукції при одній і тій же сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху засобів на будь-який стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, вимагає додаткового вкладення засобів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.
Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності засобів веде до погіршення фінансових результатів і «проїданню» капіталу. Зі сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до його максимальної віддачі, що виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу.
Обсяги окремих складових власного капіталу регулюються законодавством. Обсяг та склад статутного капіталу вказується в установчих документах та вноситься засновниками у терміни, встановлені законодавством.
Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість руху капіталу та його віддачу.
Отже, за результатами проведеного теоретичного дослідження щодо аналізу власного капіталу, визначено сутність та функції власного капіталу сучасних підприємств. Обґрунтовано необхідність проведення систематичного аналізу стану та динаміки власного капіталу в умовах сучасного розвитку економіки.
Так, економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Найважливішими характеристиками капіталу є наступне: він виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.
В процесі дослідження визначено основну нормативно-правову базу що регламентує процес формування, розподілу та використання власного капіталу вітчизняних суб'єктів господарювання. Так, серед них найбільш вагомих є Господарський Кодекс, Закон України «Про господарські товариства» та інші.
Інформація про рух та складові елементи власного капіталу міститься в формі №4 «Звіт про власний капітал». Також дану інформацію, але не в розрізі складових елементів власного капіталу, можна отримати в розділі 1 Пасиву балансу підприємства.
Формування капіталу підприємства як об'єкт управління являє собою широке поле діяльності фінансового менеджера для прийняття ефективних стратегічних та оперативних управлінських рішень, напрямлених на успішну реалізацію місії та загальної стратегії економічного розвитку підприємства.
2. Аналіз власного капіталу як джерело фінансування діяльності ВАТ «ІнГЗК»
2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «ІнГЗК»
Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 19 січня 1997 року №1296 «Про завдання та особливості приватизації державного майна в 1996 р.», з метою забезпечення народного господарства України та інших держав залізорудним концентратом, а також одержання прибутку від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової та іншої діяльності, дозволеної законодавчими актами України, з метою задоволення соціальних і економічних інтересів акціонерів та трудового колективу. Характерною особливістю роботи в 2000 році є виконання плану приватизації згідно наказу ФДМУ №1838 від 05.09.2000 р. В звітному році господарча діяльність ВАТ «ІнГЗК» виконувалась у відповідності з прийнятою виробничою програмою, затвердженим річним бюджетом та фінансовим планом підприємства. Напрямки діяльності ВАТ «ІнГЗК» протягом періоду існування не змінювались. Системи корпоративного менеджменту ВАТ «ІнГЗК» сертифіковані на відповідність міжнародним стандартам якості, екології та промислової безпеки.
Фінансова звітність підприємства була підготовлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності», Положення бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за №391 або учасників ВАТ «ІнГЗК» та кількість і вартість акцій станом на кінець 2007 року.
|
Найменування юридичної особи засновника та/або учасника |
Місцезнаходження |
Відсоток акцій, які належать засновнику та/або учаснику |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
ТОВ «Смарт-груп» |
Дніпропетровська д/н 49000 м. Дніпропетровськ вул. Горького, 17 |
Подобные документы
Сутність власного капіталу, його функції та складові, методики аналізу. Стан фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства. Фактори впливу на ефективність використання власного капіталу, рекомендації щодо оптимізації його формування.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 07.12.2010Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства. Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.
курсовая работа [483,2 K], добавлен 22.06.2015Теоретико-методологічні основи формування та використання власного капіталу підприємства. Власний капітал підприємства, його структура та показники формування. Аналіз коефіцієнту ліквідності власного капіталу і напрямки вдосконалення його структури.
курсовая работа [143,7 K], добавлен 14.12.2009Загальна характеристика та напрямки діяльності підприємства ВАТ "Електромашина", зарубіжний досвід щодо формування власного капіталу підприємств. Пропозиції щодо підвищення ефективності формування і використання власного капіталу даного підприємства.
курсовая работа [63,2 K], добавлен 12.04.2010Загальне поняття власного капіталу підприємства, основні принципи його формування, ключові переваги та недоліки. Статутний капітал як складова власного капіталу організації. Особливості формування власного капіталу підприємства у міжнародній економіці.
реферат [65,6 K], добавлен 05.07.2014Поняття та економічна природа власного капіталу підприємства, його структура та основні елементи. Аналіз структури та динаміки власного капіталу ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" та аналіз ефективності його використання, заходи щодо оптимізації.
курсовая работа [56,7 K], добавлен 26.01.2010Власний капітал: суть, функції і шляхи утворення. Статутний та додатковий капітал. Побудова першого розділу пасиву балансу. Пайовий та додатково вкладений капітал. Причини збільшення та зменшення власного капіталу, аналіз ефективності використання.
реферат [25,2 K], добавлен 15.04.2011Сутність і класифікація капіталу підприємства, його характеристика та методика аналізу. Економічний аналіз та система показників оцінки капіталу й ефективності його використання. Застосування інформаційних технологій в управління власним капіталом.
курсовая работа [368,7 K], добавлен 25.06.2011Визначення загального порядку проведення економічної оцінки пасиву балансу ВАТ "Артон" - його складу, структури та динаміки. Джерела формування капіталу підприємства та показники ефективності його використання. Проблеми оптимізації власного капіталу.
курсовая работа [85,8 K], добавлен 09.07.2009Поняття власного капіталу акціонерного товариства, порядок його формування та список документів, які подає товариство до реєстраційного органу. Аналіз структури капіталу на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк". Шляхи удосконалення управління власним капіталом.
курсовая работа [358,0 K], добавлен 17.12.2012
