Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки питання пов'язані з аналізом фінансового стану підприємства та впливу інфляції на нього мають важливе практичне значення. Визначення умов діяльності підприємства в умовах постійного підвищення цін, напрямків покращення його фінансового стану та перспектив розвитку безпосередньо пов'язані з проведенням фінансового аналізу.

Інфляційне середовище та недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості і можливого банкрутства. Разом з тим, надлишкові активи підприємства та постійне зростання цін на них є перешкодою його ефективного розвитку і приводять до незапланованих витрат та переплати податків, внаслідок чого відбувається іммобілізація оборотних коштів. Виходячи з цього питання дослідження фінансового стану підприємства є важливим для забезпечення його роботи в умовах інфляції.

Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Питання методології та інструментарію проведення аналізу фінансового стану підприємства в умовах постійного зростання цін є недостатньо розробленими в нашій фінансовій науці. Разом з тим, практика потребує використання різноманітних ефективних засобів аналізу фінансового стану підприємства в інфляційному середовищі з метою підвищення ефективного його розвитку. До найбільш складних і малорозроблених проблем з даної теми в нашій теорії відносять: методи коригування як активу, так і пасиву балансу для аналітичних цілей та визначення реального стану вартості майна при постійних змінах ціни; аналіз зміни структури фінансових активів підприємства в умовах інфляції; оцінка його платоспроможності та фінансової стійкості; аналіз використання необоротних і оборотних активів підприємства; розробка засобів зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості;та ін.

Ці питання стосовно діяльності об'єкта дослідження розглядаються в роботі.

Метою курсової роботи є проведення аналізу впливу інфляції на фінансову діяльність підприємства на прикладі АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика” на основі використання відповідних методів дослідження з урахуванням досвіду розвитку вітчизняних і зарубіжних суб'єктів господарської діяльності. Дослідження проводиться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення господарської діяльності об'єкта в інфляційному середовищі. До основних задач дослідження відносяться: оцінка фінансового стану підприємства; виявлення особливостей фінансово-економічного аналізу в умовах інфляції; виявлення факторів, що впливають на розв'язання аналітичних задач при значних темпах інфляції; аналіз впливу інфляції на показники прибутковості, фінансову звітність підприємства; пошук шляхів зниження негативного впливу інфляції на результати фінансової діяльності.



1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства в умовах інфляцї

1.1 Сутність та необхідність визначення фінансового стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зросла роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств[5, с. 250].

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.[6, с. 117]

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [14, с.40].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі[16, с.18].

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить :суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан -- це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами [17, с. 19].

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці -- за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення[25, с.92].

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів[7, с.15].

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану -- це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський облік [8, с.15].

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів. [9, с.15].

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є: аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; аналіз кредитоспроможності підприємства; оцінка використання майна та вкладеного капіталу; аналіз власних фінансових ресурсів; аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; аналіз самоокупності підприємства. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані [16, с.15].

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати такі прийоми аналізу: 1) горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; 2) вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; 3) трендовий аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення основної тенденції динаміки показників; 4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) -- розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; 5) порівняльний аналіз -- внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками; 6) факторний аналіз -- визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник [15, с. 40].

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства -- об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів -- можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу -- це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. Існують такі методи фінансового аналізу: неформалізовані (психологічні, порівняльні, побудови системи показників); формалізовані (ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, простих і складних відсотків). У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, індексний, графічний) [21, с.15].

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Також слід ще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.2 Напрями та інформаційна база аналізу фінансового стану підриємства

Інформаійною основою проведення фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства. Звітність -- це підсумковий етап бухгалтерського обліку, що являє собою найповнішу, найоб'єктивнішу і нішу інформаційну основу для аналізу фінансової діяльності підприємства. На цій основі розробляються методики аналі зу, читання цієї інформації. Методика аналізу має допомогти отримати відповідь на цілу низку питань, зокрема:

- з яким майном підприємство почало роботу в звітному періоді;

- яких фінансових результатів досягло підприємство за звіт ний період;

- яка ліквідність і платоспроможність підприємства у звітному періоді;

- які зміни відбулися протягом звітного періоду в майновому стані підприємства;

- які перспективи поліпшення фінансової діяльності та ін.

Порядок складання фінансової звітності, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності, викладено в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”; 2 “Баланс”; 3 “Звіт про фінансові результати”; 4 “Звіт про рух грошових коштів”; 5 “Звіт про власний капітал”. Впровадження стандартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уніфікувати звітність вітчизняних і зарубіжних підприємств, а й привести у відповідність до міжнародних вимог фінансовий аналіз. Стандартизація форм фінансової звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансового аналізу [1].

Оцінка фінансового стану підприємств здійснюється здебільшого на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств(форма 1 “Баланс”; форма 2 “Звіт про фінансові результати”; форма 3 “Звіт про про рух грошових коштів”; форма 4 “Звіт про власний капітал”), іноді залучаються також дані статистичної звітності, бірж тощо.

У результаті аналізу фінансового стану підприємства отримують певні показники, необхідні для його оцінки, планування та підготовки оперативних управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства, тобто формується інформаційна система фінансового менеджменту, або фінансова інформація. Слід зазначити, що користувачами фінансової інформації є не тільки управлінський персонал підприємства та його засновники, а й інвестори, банки, постачальники, податкові інспекції та інші. Аналіз фінансового стану підприємства найчастіше провадять за такими напрямами оцінки:

- майнового стану підприємства;

- ліквідності активів та платоспроможності підприємства;

- показників фінансової незалежності;

- показників прибутковості та рентабельності підприємства;

- показників ділової активності.

Інформація, одержана в результаті проведеного аналізу, має широке застосування.

У достовірності проведеного аналізу зацікавлене широке коло користувачів, яких можна поділити на дві групи.

До першої групи належать основні користувачі інформації -- ті, які безпосередньо зацікавлені в успішному здійсненні господарської діяльності підприємства, адже від цього залежить їхній добробут.

Ними можуть бути:

- власники підприємств (одержують дивіденди на вкладе ний власний капітал);

- банки, фірми, які надають кредити підприємству (зацікав лені у своєчасному погашенні боргу і виплаті відсотків);

- керівництво підприємства (від успішного фінансового стану залежить частка прибутку, яку вони одержують понад посадовий оклад);

- службовці (залежить заробітна плата, премії, соціальні ви плати);

- покупці (збут продукції, договірна ціна та ін.);

- держава (податкова адміністрація зацікавлена у своєчасній сплаті податків у повному обсязі).

До другої групи користувачів інформації належать ті господарські суб'єкти, які не зацікавлені в успіхах підприємства, адже обов'язкові платежі підприємство повинно здійсню вати незалежно від результатів своєї діяльності. Це фондові біржі, аудиторські і консалтингові фірми, юридичні, страхові компанії, преса тощо.

1.3 Особливості фінансово-економічного аналізу в умовах інфляції

Як відомо, інфляція - це знецінення грошей (знаків вартості) через порушення закону їх кількості в обігу, перенасичення грошима каналів обігу і, як наслідок, зростання цін на товари та послуги, розбалансування економіки, створення для суб'єктів підприємницької діяльності якісно нових, специфічних умов функціонування. Виділяють різні види інфляції. Залежно від рівня розрізняють такі види інфляції: повзучу, помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Повзуча інфляція характеризується повільним зростанням цін - до 5% на рік. Вона зовсім не шкідлива для економіки країни. У 80-90-х роках була характерна для розвинутих країн [13, с. 75].

Помірна інфляція супроводжує розвиток економіки майже всіх країн. Темпи помірної інфляції звичайно не перевищують 10% на рік і, на думку багатьох економістів, являються просто платою за розвиток промисловості країни. Люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється.

Галопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки. В економіці виникають глибокі спотворення: ринки капіталів звужуються, люди вкладають свої кошти за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються. Галопуючу інфляцію національна економіка може витримувати роками чи десятиліттями. Вона здебільшого характерна для країн, що розвиваються [25, с.93].

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків на рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися.

Економісти поділяють інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого - на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена - це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів. Ця класифікація дає змогу глибше аналізувати соціально-економічні наслідки інфляції.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат, або інфляцію пропозиції. Суть інфляції попиту полягає в тому, що «надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів». Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції [13, с. 80].

Вже на стадії так званої повзучої інфляції, коли рівень зростання цін порівняно невеликий (у межах 4-12% на рік), підприємства починають відчувати потребу у певному коригуванні своїх дій у сфері управління фінансовими ресурсами. Зокрема намагаються якомога швидше вкладати вільні гроші в матеріальні активи (і цим стимулюють розвиток інфляційного процесу, бо зростаючий попит на засоби виробництва, предмети споживання оскалює зростання цін на них), підвищують договірні ціни на свою продукцію для збереження адекватного рівня своєї доходності тощо. Коли настає галопуюча інфляція, тобто за темпів зростання цін до 100% на рік, а тим більше при гіперінфляції, коли інфляція сягає більше 100% на рік, підприємства опиняються у середовищі, коли їх успішна фінансова діяльність залежить не лише від зусиль, спрямованих на кращу організацію виробництва, підвищення дисципліни і продуктивності праці, раціональне розміщення і використання ресурсів, а від того, як воно пристосовується до деформованих ринкових умов, до поведінки інших суб'єктів господарювання, до заходів, що їх вживає держава у своїй антиінфляційній політиці [13, с. 76].

В організації фінансово-економічного аналізу роботи підприємства ця обставина не може не враховуватися, як, втім, і низка суто технічних труднощів, що виникають при проведенні аналітичних розрахунків і є результатом головним чином інфляційного зростання ринкових цін на всі товари та послуги, зміни вартості активів і пасивів підприємства, що не знаходять документарного відображення у бухгалтерському обліку. На заваді постановці і розв'язанню традиційних для економічного аналізу аналітичних задач в умовах значних темпів інфляції виявляється, як мінімум, таке.

По-перше, звітні обсяги виробництва продукції, її продажу у грошовому вираженні, а також вартісні показники продуктивності праці, фондовіддачі, затрат на виробництво, абсолютні показники прибутку та інші вартісні параметри діяльності підприємств без їх попередньої обробки не можуть бути об'єктами аналізу в динаміці, бо вони є незіставними. Якщо, наприклад, згідно з офіційною статистичною звітністю у підприємства за 2004 р. обсяг виробництва товарної продукції становив 48 млн. грн., а в 2003 р. він був 40 млн. грн., то це не означає, що обсяг виробництва у 2004 р. зріс на 20%, бо в умовах інфляції ціни на продукцію підприємства не могли залишатися незмінними.

По-друге, оскільки основою бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємств є грошовий вимірник, а принцип відображення об'єктів обліку (основних засобів, сировини, матеріалів, палива тощо) за цінами придбання діє і в умовах інфляції, то створюються умови для послаблення зв'язку між обліковою оцінкою товарно-матеріальних цінностей та їх реальною вартістю. Це призводить до спотворення таких високо аналітичних параметрів діяльності підприємства, як собівартість продукції (а за нею і прибуток), загальна вартість активів, ліквідність підприємства. Проведення з цією метою періодичних переоцінок вартості основних засобів і оборотних активів, як правило, відстає від темпів інфляції, що спричинює втрату підприємством оборотної частини свого капіталу (бо саме за рахунок неї вносяться до бюджету податки із штучно підвищеного прибутку). Господарська поведінка підприємства, вибір оптимальних рішень у цих умовах мають бути важливим об'єктом аналізу.

По-третє, інфляційне підвищення цін на засоби праці, предмети праці, трудові ресурси неоднаковою мірою зачіпає їх різні елементи, що утруднює оперативне планування та прогнозування господарської діяльності, призводить до зниження якості планових параметрів як бази для аналізу і відправної точки для пошуку резервів поліпшення роботи підприємства. Тому в багатьох випадках від аналізу, що ґрунтується на порівнянні фактично досягнутих показників з плановими, доводиться або відмовлятися зовсім, або переобтяжувати рішення аналітичних задач безліччю додаткових розрахунків.

Перелічені обставини вимагають, щоб при проведенні аналізу діяльності підприємств в умовах значної інфляції ці умови враховувалися, розроблялися додаткові прийоми, з допомогою яких можна було б значною мірою нівелювати їх деформуючий вплив на об'єктивність висновків аналізу як важливого інструмента управління будь-якою підприємницькою діяльністю [25, с.98].

В умовах інфляції, тобто зниження купівельної спроможності грошей, фінансові звіти підприємства про результати господарської діяльності, фінансовий стан підприємства і використання прибутку можуть бути джерелом необ'єктивної інформації. В умовах інфляції різні елементи балансу втрачають свою цінність з різною інтенсивністю. Наприклад, грошові кошти та дебіторська заборгованість, що являють собою вимоги про виплату фіксованої суми в майбутньому, у зв'язку з інфляцією приводять до втрат підприємства на суму зниження купівельної спроможності боргових грошей. І навпаки, підприємство збільшуючи свою кредиторську заборгованість, тобто затримує виплату рахунків постачальників та других зобов'язань (по оплаті праці, з бюджетом) мають з цього вигоду, тому що можуть розплатитися по своїм зобов'язанням грошима з низькою купівельною спроможністю.

Інфляція веде до розвитку феномена «затухання» інвестиційної активності підприємства, до «проїдання» джерел коштів для розширеного виробництва. Висока інфляція затрудняє процес не тільки розширеного, але й простого повернення капіталу підприємства [12, с.9].

Основні засоби підприємства, а також виробничі запаси купуються в попередні періоди, коли купівельна спроможність грошей була вища. Перенесення вартості цих активів на готову продукцію відбувається в звітному періоді, тобто запізнюються в часі і, таким чином, в оцінці та заниженню їх вартості. Чим довший виробничий цикл, тим нижче перенесена вартість, тим більше зменшується джерело резервів підприємства на фінансування розвитку виробництва (інвестицій) за рахунок амортизації.

Бухгалтерський баланс - одна з найінформативніших джерел фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств. У ньому на кожну звітну дату міститься інформація про розмір власного капіталу, позикового капіталу і фінансових зобов'язань підприємства, а також про розміщення власних і позичених фінансових ресурсів у активи. Він дає змогу аналізувати динаміку фінансових ресурсів, ступінь оптимальності їх розміщення у виробничі та інші фонди, ефективність використання засобів і предметів праці, створених за рахунок власних і позичених джерел, рентабельність роботи підприємства, його ліквідність і платоспроможність. Не потрібно доводити значення правильного, реального відображення у балансі стану пасивів і активів підприємства для такого аналізу, втім, як і того факту, що діючі в Україні правила і стандарти бухгалтерського обліку та звітності в умовах інфляції такого реального і достовірного відображення в умовах інфляції не забезпечують. Тому і виникає задача попередньої обробки балансових даних підприємства в аналітичних цілях. Насамперед це стосується активів, бо більшість з них є товарно-матеріальними цінностями, кожна з яких має свою ціну, що невпинно змінюється в умовах інфляції [13, с.85].

Без попередньої обробки даних балансової звітності підприємства в умовах інфляції їх аналіз з метою визначення дійсного фінансового стану, ліквідності, оцінки динаміки активів, оборотності оборотних коштів і, нарешті, рентабельності використання власного і позикового капіталу не може давати точних результатів, а при значних темпів інфляції взагалі втрачає сенс.

Нижче наводиться рекомендована методика перерахування статей активу і пасиву звітного балансу підприємства в умовах інфляції для визначення реальної вартості активів.

Основні засоби. В Україні і податкове законодавство, і законодавство, що регулює бухгалтерський облік і фінансову звітність, надають право підприємствам будь-якої форми власності та виду діяльності переоцінювати залишкову вартість об'єктів основних засобів, якщо вона суттєво (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої (тобто середньо ринкової). Для фінансового аналізу діяльності підприємства важливе значення має те, що така переоцінка:

- найчастіше спричинена інфляцією у країні;

- не є обов'язковою для підприємств;

- згідно з податковим законодавством здійснюється по закінченні року, лише у разі, якщо індекс інфляції у країні перевищує 110% [13, с.83].

В умовах бухгалтерського обліку, здійснюваного в Україні відповідно до нових стандартів, введених остаточно з 1 січня 2001 р., реальність інформації про вартість основних засобів, яка міститься у бухгалтерському балансі, залежить від того, коли востаннє ті чи інші об'єкти основних засобів було піддано переоцінці, й від того, чи робилися їх переоцінки взагалі.

Зважаючи на те, що в умовах паралельного здійснення і податкового, і бухгалтерського (фінансового) обліку, в питаннях, пов'язаних з обліком основних засобів і їх амортизацією поки що переважає “податковий підхід”, на практиці найчастіше застосовується до оцінка основних засобів по закінченні звітного року і за умови значного (більше 10%) темпу інфляції у країні [12, с.9].

Вади такого порядку переоцінки (індексації) основних засобів очевидні, бо в умовах значної інфляції має місце хронічне відставання залишкової (балансової) вартості об'єктів, визначеної останньою індексацією, від реальної балансової вартості, що спричиняє, зокрема, трансформацію частини амортизаційних відрахувань в оподатковуваний прибуток і зайві платежі підприємства у вигляді податку на прибуток до бюджету. Але не зважаючи на це, така переоцінка основних засобів створює певну відправну базу для визначення більш-менш реальної розрахункової вартості груп основних засобів на кінець звітного періоду, що піддається фінансовому аналізові.

Якщо підприємство станом на 1 січня року, що аналізується (весь рік або його частина), здійснило переоцінку основних засобів, то розрахункова залишкова (балансова) вартість будь-яких об'єктів основних засобів або груп основних засобів має визначатися, виходячи з рівня інфляції, який мав місце у країні з початку року до звітної дати [22, с.50].

Для об'єктів основних засобів, які введені в експлуатацію у звітний період (тобто після проведення переоцінки), розрахункова залишкова вартість для аналітичних цілей визначається з урахуванням індексу інфляції з моменту придбання (вводу в експлуатацію) об'єкта до звітної дати.

Якщо індексація основних засобів на початок року, за який здійснюється фінансовий аналіз, не проводилась, розрахункова залишкова вартість їх на будь-яку дату у звітному році в аналітичних цілях визначається з урахуванням інфляції за термін, що минув з дати останньої переоцінки або за термін з моменту введення об'єкта в експлуатацію.

Розрахункова залишкова вартість нематеріальних активів визначається у тому самому порядку, як вартість об'єктів основних засобів.

На балансовій статті незавершене будівництво вміщується інформація про вартість незавершених капіталовкладень (включно з вартістю устаткування для монтажу), які здійснюються для власних потреб підприємства. Індексацію або переоцінку цих активів законодавством непередбачено, тому вартість цих витрат, яка згідно з бухгалтерським обліком фігурує у звітному балансі, не віддзеркалює інфляційного зростання цін за період від дати проведення витрат до дати звітного балансу. Розрахункову вартість цих активів для аналітичних цілей доцільно визначати за аналогією з викладеним нижче порядком, який стосується визначення розрахункової вартості незавершеного виробництва.

Виробничі запаси (включаючи малоцінні і швидкозношувані предмети) обліковуються на балансах підприємств за цінами придбання і не підлягають переоцінці (індексації) у зв'язку з інфляцією. Але для аналізу структури активів підприємства, оборотності оборотних коштів, ліквідності дуже важливо мати інформацію про реальну вартість виробничих запасів та інших товарно-матеріальних цінностей, які є на балансі підприємства. Оскільки, як бачимо, балансові дані про таку вартість в умовах інфляційного зростання цін не відповідають цій вимозі, в аналітичних цілях необхідно зробити перерахунок балансової вартості виробничих запасів у їх реальну вартість, виходячи з ринкової ситуації, що склалася на кінець звітного періоду. Індексація виробничих запасів відбувається шляхом множення індексу інфляції за звітний рік на відповідну статтю в балансі.

Таким самим шляхом індексуються товари, готова продукція та незавершене виробництво [13, с.96].

Фінансові ресурси підприємства, вкладені у фонди обігу (за винятком готової продукції та товарів), не підлягають будь-якому коригуванню у зв'язку з інфляцією, бо всі вони являють собою або гроші у чистому вигляді (каса, поточний рахунок, валютний рахунок, інші кошти), або грошові зобов'язання контрагентів (щодо відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, виданих їм авансів, за векселями, у вигляді іншої дебіторської заборгованості). З огляду на природу цих активів, вони відображаються в обліку та звітності (у бухгалтерському балансі) за поточною грошовою оцінкою і не потребують переоцінки у зв'язку з інфляцією, яка мала місце в минулому. Це ж стосується й інших грошових активів у вигляді коротко- і довготермінових фінансових інвестицій в облігації та акції інших юридичних осіб.

Витрати майбутніх періодів. Це витрати, які обліковуються на балансі підприємства до їх списання на собівартість продукції. Всі вони обліковуються за цінами фактичних витрат, тому в умовах інфляції для визначення розрахункової вартості в аналітичних цілях витрати мають коригуватися так само, як і вартість незавершеного виробництва підприємства із тривалим циклом виготовлення продукції.

Коригування пасиву бухгалтерського балансу. У пасиві бухгалтерського балансу підприємства зосереджена інформація про джерела власного і позикового капіталу, вміщеного в активи. У зв'язку з інфляцією ціни на активи зростають, і це знаходить відображення у збільшенні активу балансу за рахунок інфляційного доходу (різниця між скоригованим на інфляцію підсумком активу балансу і підсумком активу за обліковими цінами). Але при цьому номінально не змінюються ні статутний капітал підприємства, ні інші джерела власних коштів, ні фінансові зобов'язання підприємства, відображувані у пасиві балансу. Виникає питання: як відобразити у пасиві балансу зазначену різницю? Досвід багатьох країн світу щодо практики запровадження стандартів бухгалтерського обліку і звітності й організації аналізу фінансової діяльності підприємств демонструє багатоваріантність підходів до вирішення цієї проблеми. Одні з таких підходів ґрунтуються на необхідності перерахування статей пасиву балансу у зв'язку з інфляцією, інші заперечують доцільність такого перерахування [22, с.52].

При обробці звітного балансу підприємства для аналітичних цілей різницю між підсумком активу балансу, одержану від перерахування всіх його статей у зв'язку з інфляцією, і звітним підсумком активу балансу відображають у розділі пасиву балансу «Власний капітал», окремим рядком «інфляційний дохід», не зачіпаючи жодної із статей пасиву балансу. Якщо ж використати перший метод перерахунку, то необхідно звернути увагу на вартість власного капіталу підприємства. Вкладений капітал - сума, сплачена акціонерами в обмін на акції, або капітал, внесений у статутний фонд у вигляді будівель, обладнання тощо, - під впливом інфляції знецінюється. Таким чином, компоненти акціонерного капіталу, які відображаються у пасиві балансу в статті “Статутний капітал”, необхідно проіндексувати, використовуючи загальний індекс цін, починаючи від дати внесення цих компонентів до поточної дати.

При проведенні такого коригування виникає ряд складностей у зв'язку з тим, що індексація основних засобів передбачена законодавством України, а індексація виробничих запасів і акціонерного капіталу - ні. Тому при індексації основних засобів однаковість активів і пасивів балансу зберігається. Індексація ж виробничих запасів і акціонерного капіталу неминуче призведе до невідповідності між сумами активів і пасивів балансу. Щоб уникнути цього, міжнародний стандарт бухгалтерського обліку “IAS 29” передбачає коригування розміру нерозподіленого прибутку на ту саму суму, яка дасть змогу зберегти однаковість балансу. Ці розрахунки дані у формулі 1 [22, с.53].

? НП= ?ОЗ+?ВЗ-?АК-?ІДК (1)

де ? НП - необхідна зміна суми нерозподіленого прибутку;

?ОЗ - зміна вартості основних засобів у результаті індексації;

?ВЗ - зміна вартості виробничих запасів;

?АК - зміна вартості акціонерного капіталу;

?ІДК - зміна вартості іншого додаткового капіталу в результаті індексації.

Враховуючи ці особливості впливу інфляції на бухгалтерську звітність підприємства, проаналізуємо тепер вплив інфляції на фінансові коефіцієнти, необхідні для проведення об'єктивного фінансового аналізу.



2. Аналіз впливу інфляції на фінансовий стан підприємства

2.1 Загальна оцінка фінансового стану підприємства АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика”

Під фінансовим станом розуміють сукупність показників, які відображають здатність (спроможність) підприємства розрахуватися за борговими зобов'язаннями. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю [23, с.218].

Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність підприємства, його імідж, потенціал у діловому співробітництві. Оскільки в умовах ринку підприємства несуть повну економічну відповідальність за результати своєї діяльності, за недопущення банкрутства, значно зростає роль і значення фінансового стану суб'єктів господарювання, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та його платоспроможності [20, с.182].

До першочергових завдань аналізу можна віднести: загальна оцінка фінансового стану підприємства та чинників що його зумовлюють; вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання; визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану надходження фінансових ресурсів та їх використання для зміцнення фінансового стану підприємства; розроблення конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану починається з його загальної оцінки, яка проводиться за даними балансу. Для того щоб проаналізувати всі аспекти фінансового стану підприємства, потрібно здійснити підготовчий етап - привести звітний баланс до такої форми, яка, з одного боку, дає можливість об'єктивного аналізу, а з - іншого є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків. Крім зміни валюти балансу в цілому необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести вертикальний та горизонтальний аналіз[24, с.150].

За даними акціонерного товариства закритого типу (АТЗТ) «Херсонська кондитерська фабрика» проведемо аналіз його балансу, визначимо як вплинула інфляція на оцінку майна та структуру його активів. Перш ніж перейти до неопосередкованого аналізу складемо аналітичний баланс підприємства, який включає показники горизонтального та вертикального аналізу. Зробимо аналіз даних фабрики з наведеного нижче балансу і порівняємо ці змінні з даними наступного року. В таблиці 2.1 можна побачити результати діяльності підприємства на початок і кінець періоду 2004 року [16, с.140].

Таблиця 2.1 Агрегований порівняльний аналітичний баланс 2004 рік

Стаття балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	абсолютні гр.4-гр.2	темп, % гр.6/гр.2*100	структури, %(за гр.6)	частка, пунктів (гр.5-гр.3)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Актив
1 Майно разом	12029,3	100	12738,8	100	709,5	5,90	100	0
1.1 Необоротні активи	4462,5	37,10	5258,5	41,28	796	17,84	112,1	4,18
1.2 Оборотні активи	7562,1	62,86	7473,5	58,67	-88,6	-1,17	12,49	-4,20
1.2.1 Запаси	4356,8	36,22	4227,1	33,18	-129,7	-2,98	18,28	-3,04
1.2.2 Дебіторська заборгован	3000,1	24,94	3126,3	24,54	126,2	4,21	17,79	-0,40
1.2.3 Кошти та їх еквіваленти	153,4	1,28	36,8	0,29	-116,6	-76,01	16,43	-0,99
1.3 Витрати майбутніх періодів	4,6	0,04	6,8	0,05	2,2	47,83	0,31	0,02
Пасив
2. Джерела майна разом	12029,3	100	12738,8	100	709,5	5,90	100	0,00
2.1 Власний капітал	9887,6	82,19	9743,8	76,48	-143,8	-1,45	20,27	-5,71
2.1.1 Статутний капітал	171	1,422	171	1,34	0,00	0,00	0,00	-0,08
2.1.2 Інший додатковий капітал	4699,4	39,06	4699,4	36,89	0,00	0,00	0,00	-2,18
2.1.3 Резервний капітал	115,4	0,959	115,4	0,905	0,00	0,00	0,00	-0,05
2.1.4 Нерозподілений прибут	4901,8	40,74	4758	37,35	-143,8	-2,93	20,27	-3,40
2.2 Забезпечення наступних витрат і платежів	90,5	0,752	97,3	0,763	6,80	7,51	0,96	0,01
2.3 Поточні зобов'язання	2051,1	17,05	2897,7	22,74	846,6	41,28	119,3	5,70

З таблиці 2.1 видно, що загальна валюта балансу на кінець періоду збільшилась на 709,5 тис. грн. (5,9%) за рахунок збільшення необоротних активів на 4,18 пунктів, що складає 17,84% від зміни загальної вартості майна. Водночас спостерігається зменшення частки оборотних активів на 1,17% внаслідок зменшення запасів на 2,98%, коштів на розрахунковому рахунку - на 78,01%. Також проявляється тенденція збільшення дебіторської заборгованості на 4,21% хоча в загальній структурі видно зменшення на 0,4 пункти. Це означає, що заборгованість інших підприємств на кінець періоду збільшилась, але в загальній структурі балансу в кінці звітного періоду дебітори повернули більше ніж на кінець минулого року. Витрати майбутніх періодів збільшились на 47,83%, що в загальному становить 0,02 пункти щодо структурного аналізу. Для наочності на рисунку 2.1 покажемо зміну структури оборотних активів, що привело до зменшення майна в 2004 році в цілому.



Рис. 2.1 Структура оборотних активів АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика” у 2004 році, %

З рисунку 2.1 видно, в 2004 році проявляється значне зменшення в структурі запасів на 3,04 пункти (33,18-36,22). Зменшення дебіторської заборгованості на 0,4 пункти свідчить про погашення боргових зобов'язань на кінець періоду більш активно ніж на початок року. При цьому слід зауважити, що при зменшенні вище названих показників мало б бути збільшення коштів на розрахунковому рахунку, а в даному випадку простежується навпаки - зменшення. Це може бути викликано тим, що фабрика або направляє кошти на погашення кредиту та кредиторської заборгованості, або про те що підприємство погано реалізує продукцію внаслідок чого зменшились надходження в касу та недостатньо продуману програму роботи з покупцями .

Тепер за даною таблицею зробимо аналіз джерел утворення вартості майна. Вартість майна підприємства зросла за рахунок збільшення поточних зобов'язань перед кредиторами на 41,28%, в загальній структурі це склало збільшення на 5,7 пунктів. Відповідно зменшилась частка власного капіталу на 1,45% (тобто на 5,71 пункт) за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку на 2,93% (в структурі відповідно до початку року зменшення на 3,4 пункти). Тобто відбулися зміни за рахунок того, що підприємство збільшило свої зобов'язання внаслідок чого відбулося зменшення всього власного капіталу, в ньому ж: частки статутного капіталу (на 0,08 пунктів), іншого додаткового (2,18) та резервного (0,05). При цьому в абсолютному вимірі не простежується ніякого збільшення чи зменшення, тобто Херсонська кондитерська фабрика здійснює свою роботи не змінюючи свого капіталу.

Слід звернути увагу на резервний капітал, якщо не розрахувати потрібну його частку, то при непередбачених негативних ситуаціях його може бути замало для погашення витрат, які можуть виникнути.

Зменшення частки нерозподіленого прибутку засвідчує, що для робочого потенціалу фабрики на кінець року було зменшено частину надходжень порівняно з попереднім. Але є позитивним те, що при цьому на основі даних оборотних коштів підприємство працює отримує доходи, і проаналізувавши далі дані наступного року, отримує кредити. Проаналізуємо оцінку майна у 2005 році за агрегованим балансом, який наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Агрегований аналітичний баланс на 2005 рік

Стаття балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	абсолютні гр.4-гр.2	темп, % гр.6/гр.2*100	структури, %(за гр.6)	частка, пунктів (гр.5-гр.3)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Актив
1 Майно разом	12738,80	100,00	14015,00	100,00	1276,20	10,02	100	0,00
1.1 Необоротні активи	5258,50	41,28	5669,80	40,46	411,30	7,82	32,23	-0,82
1.2 Оборотні активи	7473,50	58,67	8335,70	59,48	862,20	11,54	67,56	0,81
1.2.1 Запаси	4227,10	33,18	4372,30	31,20	145,20	3,43	11,38	-1,99
1.2.2 Дебіторська заборгованість	3126,30	24,54	3690,70	26,33	564,40	18,05	44,23	1,79
1.2.3 Кошти та їх еквіваленти	36,80	0,29	82,10	0,59	45,30	123,10	3,55	0,30
1.3 Витрати майбутніх періодів	6,80	0,05	9,50	0,07	2,70	39,71	0,21	0,01
Пасив
2. Джерела майна разом	12738,80	100,00	14015,00	100,00	1276,20	10,02	100	0,00
2.1 Власний капітал	9743,80	76,49	10532,40	75,15	788,60	8,09	61,79	-1,34
2.1.1 Статутний капітал	171,00	1,34	171,00	1,22	0,00	0,00	0,00	-0,12
2.1.2 Інший додатковий капітал	4699,40	36,89	4699,40	33,53	0,00	0,00	0,00	-3,36
2.1.3 Резервний капітал	115,40	0,91	115,40	0,82	0,00	0,00	0,00	-0,08
2.1.4 Нерозподілений прибуток	4758,00	37,35	5546,60	39,58	788,60	16,57	61,79	2,23
2.2 Забезпечення наступних витрат і платежів	97,30	0,76	116,20	0,83	18,90	19,42	1,48	0,07
2.3 Поточні зобов'язання	2897,70	22,75	3366,40	24,02	468,70	16,17	36,73	1,27

З таблиці 2.2 видно, що в 2005 році майно підприємства збільшилось на 1276,2 тис. грн., тобто на 10,02%. Ці зміни відбулися за рахунок збільшення необоротних активів на 411,3 тис. грн.(хоча в загальній структурі цей показник зменшився на 0,82 пункти), оборотних активів на 862,2 тис. грн., кошти та їх еквіваленти - на 45,3 тис. грн. Зміни, що відбулися в структурі активу, щодо зменшення необоротних та збільшення оборотних фондів свідчить про позитивні зміни, тобто фабрика працює за тих же умов, але має можливість змінювати вплив оборотних коштів на отримання доходу. Негативним є збільшення дебіторської заборгованості на 0,3 пункти в структурі, що свідчить про втрату підприємства оборотних коштів з обороту на певний період. Ці кошти могли б бути використанні для поповнення оборотних засобів, а так для потреби в цих коштах підприємство вимушене фінансувати виробництво за рахунок інших джерел, наприклад кредитів банку. Збільшення на рахунку коштів на 45,3 тис. грн. підвищує показник абсолютної ліквідності, що свідчить про більш активну роботу з дебіторами та іншими контрагентами по продажу товару.

За даними таблиці 2.2 проаналізуємо пасив балансу Херсонської кондитерської фабрики. Зробивши аналіз та порівнявши з минулорічними показниками, можна побачити позитивні зміни на відміну від попереднього року. Це - збільшення власного капіталу на 788,6 тис. грн. за рахунок нерозподіленого прибутку за рік, який був направлений на погашення зобов'язань, відповідно збільшилась його частина і в структурі балансу. Поточні зобов'язання підприємства збільшились на 16,17%, але на відміну від минулого року їх питома вага зменшилась, що свідчить про більш високу здатність підприємства погасити свої борги. Зменшилась також питома вага статутного капіталу на 0,12 пункти, іншого додаткового капіталу - на 3,36 пункти та резервного капіталу - на 0,08. Тому, можна сказати що низька частка власного капіталу у загальній структурі характеризується зменшенням вище названих складових. Збільшення частка забезпечень наступних втрат в структурі на 0,07 пункти або на 18,9 тис. грн. свідчить про те, що в наступному підприємство авансувало свої витрати на майбутнє.

Отже, провівши горизонтальний та вертикальний аналіз балансу Херсонської кондитерської фабрики за 2004-2005 роки, можна зробити такі висновки: в 2005 році покращилося фінансове становище фабрики, про що свідчать певні зрушення в балансі, відповідно зменшилися поточні зобов'язання порівняно з 2004 роком на 4,43 (1,27-5,7) пункти, збільшилась частка власного капіталу на 4,43 (-1,34-(-5,71)) пункти. Це позитивна тенденція для роботи підприємства.

2.2 Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства

У ринковій економіці існує ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одними із найважливіших показників фінансового стану є ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства.

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу, який виконується у два етапи:

- складання балансу ліквідності;

- розрахунок та аналіз показників ліквідності, де ліквідність - це спроможність підприємства перетворювати свої активи на гроші без втрат їх ринкової вартості для покриття всіх необхідних платежів [23, с.260].

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву відповідного року. В таблиці 2.3 відображено баланс ліквідності за 2004 та 2005 роки.

Таблиця 2.3 Аналіз ліквідності балансу, тис. грн.

Актив	Код рядка	2004 рік	2005 рік	Пасив	Код рядка	2004 рік	2005 рік
Найліквідніші активи (А1)	230, 240	36,8	82,1	Негайні пасиви (П1)	540-610	743,3	605,7
Активи, що швидко реалізуються(А2)	150-180, 210, 220	3126,3	3690,7	Короткострокові пасиви (П2)	500-530	2156,2	2760,7
Активи, що повільно реалізуються (А3)	100,120, 130,140, 250,270	4317,2	4572,4	Довгострокові пасиви (П3)	480	0	0
Активи, що важко реалізуються (А4)	080	5258,5	5669,8	Постійні пасиви (П4)	380,430, 630	9743,8	10532,4
Баланс	280	12738,8	14015	Баланс	640	12738,8	14015

За даними таблиці баланс аналізованого підприємства є переважно ліквідним як в 2004 році так і в наступному 2005. В обох випадках не виконується одна умова: А1 < П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4, це пояснюється браком коштів, які потрібні для негайного погашення поточних зобов'язань за рахунками. Для більш детального аналізу розглянемо показники ліквідності та платоспроможності. Їх застосовують для оцінки можливостей підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.

Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність підприємства не тільки на конкретну дату, а й на випадок надзвичайних ситуацій. Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони можуть бути різними за назвами, але за змістом переважно однакові, як на українських підприємствах, так і в закордонних фірмах та компаніях [19, с.215] Розглянемо основні показники ліквідності та платоспроможності, які відображені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Показники ліквідності та платоспроможності

Показник	2004	2005
	на початок	на кінець	зміни	на початок	на кінець	зміни
Величина чистих оборотних активів	5515,60	4582,55	-933,05	4582,55	4978,8	396,25
Коефіцієнт поточної ліквідності	3,69	2,58	-1,11	2,58	2,48	-0,1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,54	1,09	-0,45	1,09	1,12	0,03
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,07	0,01	-0,06	0,01	0,02	0,01
Коефіцієнт маневрування власних оборотних активів	0,03	0,01	-0,02	0,01	0,02	0,01
Частка оборотних коштів в активах	0,63	0,59	-0,04	0,59	0,59	-
Частка запасів в поточних активах	0,58	0,57	-0,01	0,57	0,53	-0,04
Частка чистих оборотних активів у покритті запасів

Подобные документы

• Комплексний аналіз фінансового стану підприємства

  Оцінка фінансового стану підприємства, метою якої є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства. Аналіз прибутковості підприємства. Оцінка імовірності його банкрутства.
  
  дипломная работа [60,0 K], добавлен 06.01.2012
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
  
  лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010
  

• Аналіз фінансового стану підприємства АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

  Теоретичні основи фінансового аналізу. Оцінка майна АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" та джерел його фінансування. Аналіз платоспроможності, ліквідності, прибутковості та стійкості підприємства. Напрями покращення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [67,6 K], добавлен 24.09.2010
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства ПАТ "Миколаївська ТЕЦ"

  Сутність, значення та завдання аналізу фінансового стану підприємства; структурно-логічна схема. Аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості за системою абсолютних і відносних показників компанії ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".
  
  курсовая работа [77,3 K], добавлен 26.04.2015
  

• Аналіз фінансового стану підприємства ПАТ "Укртелеком"

  Аналіз фінансового стану господарюючого суб’єкта. Оцінка оборотності капіталу. Виявлення й ліквідація недоліків у фінансовій діяльності та пошук резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Аналіз динаміки прибутку.
  
  курсовая работа [27,4 K], добавлен 16.09.2019
  

• Дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового стану підприємства та шляхів його покращення в умовах економічної кризи

  Економічна сутність й значення оцінки фінансового стану підприємства. Методичні підходи до оцінки глибини фінансової кризи суб’єкта господарювання. Аналіз фінансового стану, ліквідності і платоспроможності підприємства. Ефективність антикризових заходів.
  
  дипломная работа [525,7 K], добавлен 28.12.2013
  

• Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

  Поняття фінансового стану підприємства та його показники. Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники. Методи аналізу фінансового стану Бродівського держлісгоспу. Методика виконання факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.
  
  курсовая работа [106,9 K], добавлен 14.12.2014
  

• Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства друкарної галузі

  Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.
  
  дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам