Вплив інфляцї на фінансову стійкість підприємства

1,27

1,08

-0,19

1,08

1,14

0,06

Аналізуючи дану таблицю робимо висновки: величина чистих оборотних активів у 2004 році зменшилась на 933,05 тис. грн. ,а в наступному році помітне підвищення - на 396,25 тис. грн. і складає на кінець 2005 року 4978,8 тис. грн. Коефіцієнт поточної ліквідності в обох випадках сягає нормативу (тобто поточні активи вдвічі перевищують короткострокові зобов'язання). В 2004 році цей показник знизився з 3,69 до 2,58, а в 2005 - на 0,1.

Коефіцієнт швидкої ліквідності в 2004 році знизився від 1,54 до 1,09, а вже в наступному році підвищився на 0,03. Взагалі за 2 роки він не знизився нижче нормативного (1:1).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності як в попередньому році так і в 2005 році навіть не досягнув нормативу (0,2:1) і становив на кінець 2004 року - 0,01, на кінець 2005 - 0,02. Однак за цим показником не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб всі кредитори водночас поставили йому свої боргові вимоги.

Коефіцієнт маневрування власних оборотних активів за своєю характеристикою переважно більше від 0 до 1 і характеризує ту частину власних оборотних засобів, яка перебуває у грошовій формі та має абсолютну ліквідність. В даному випадку цей показник є надто малим - 0,01 на кінець 2004 року та 0,02 - 2005 року.

Частка оборотних коштів в активах зменшилась з початку 2004 року з 0,63 до 0,59 і залишилась незмінною до кінця 2005 року. Позитивним є зменшення запасів в оборотних коштах до 0,53 проти 0,57 в 2004 році. Відповідно коефіцієнт покриття запасів за весь аналізує мий період не понижується нижче одиниці, що є позитивним у діяльності фабрики.

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Їх поділяють на два класи.

До першого класу належать показники, за якими визначають нормативні значення (всі розглянуті вище показники ліквідності і платоспроможності). До другого класу належать показники, за якими нормативні значення не встановлюються: рентабельності, ефективності управління, ділової активності. Також розглянемо фінансову стійкість підприємства - це такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, який забезпечує діяльність підприємства на основі збільшення прибутку, платоспроможність та кредитоспроможність [16, с.160].

До абсолютних показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства, відносять залишок або нестачу джерел коштів для формування запасів і затрат.

Для визначення фінансової стабільності АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» проаналізуємо показники фінансової стійкості. До них відносять коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів, коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами, коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів, коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна. Для оцінки фінансової стабільності підприємства використовують також коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої виручки. Для цих показників нормативи не встановлено. До них відносять: коефіцієнт стійкості економічного зростання та коефіцієнт чистої виручки.

Розраховані показники відображені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Показники фінансової стійкості АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика”

Показники	2004	2005
	на початок	на кінець	зміни	на початок	на кінець	зміни
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	0,21	0,30	0,09	0,30	0,32	0,02
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,82	0,76	-0,06	0,76	0,75	-0,01
Коефіцієнт фінансової залежності	1,22	1,31	0,09	1,31	1,33	0,02
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами	0,73	0,61	-0,12	0,61	0,60	-0,01
Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів	0,45	0,54	0,09	0,54	0,54	-
Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна	0,72	0,73	0,01	0,73	0,70	-0,03
Коефіцієнт стабільності економічного зростання	0,13	0,03	-0,1	0,03	0,09	0,06
Коефіцієнт чистої виручки	0,05	0,03	-0,02	0,03	0,04	0,01

За даними таблиці 2.5 робимо висновки: коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів показує, що дане підприємство кожного року збільшує частку позикового капіталу, тобто на кінець 2004 року на кожну гривню власних коштів припало 30 копійок позикового капіталу (хоча на початок року вклад дорівнював 21 коп.), на кінець 2005 - 32 копійки; відповідно до збільшення позикового капіталу зменшується концентрація власного капіталу. Це означає що на кінець 2004 року підприємство було залежним від зовнішніх кредиторів на 6% (з 0,82 до 0,76), і в 2005 році - на 1 %. Ця залежність відображена в коефіцієнті фінансової залежності. Він завжди більше одиниці тобто показує що при значенні коефіцієнта 1,22 в активах підприємства 22 копійки позичені. За даними таблиці цей показник збільшився за 2 роки з 1,22 до 1,33. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами перевищує мінімальне значення цього показника (0,1) і показує, що в 2004-2005 роках фабрика має задовільний фінансовий стан та може проводити незалежну фінансову політику. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів характеризує рівень забезпеченості необоротних активів власними коштами приблизне значення цього показника має бути в межах 0,5-0,8. Значення цього показника в нашому випадку складає 0,45 на початок 2004 року та 0,54 в наступні періоди. Це означає, що одну частину оборотних коштів підприємство формує за рахунок власних коштів, а іншу - за рахунок позикових. Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна показує виробничі можливості фабрики, мінімальне значення складає 0,5. при аналізі фабрики значення цього показника складає 0,72 на початок 2004 року, 0,73 - на початок 2005року та 0,7 на кінець. Коефіцієнт стабільності економічного зростання характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку і створення резерву. На початок 2004 року він склав 0,13, на кінець - 0,03, відповідно на кінець 2005 року - 0,09. це свідчить про те, що річний прибуток у розмірі 13% власного капіталу спрямовано на розвиток підприємства і створення резервів. Коефіцієнт чистої виручки показує, що в 2004-2005 роках на кожну гривню реалізованої продукції припадає від 5 до 3 копійок чистої виручки.

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, потрібно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стійкості, що поділяється на такі основні типи: абсолютна фінансова стійкість, коли загальні запаси не перевищують власних оборотних активів; нормальна фінансова стійкість, коли загальні запаси перевищують власні оборотні кошти, але менші за джерела формування запасів (дорівнюють підсумку першому розділу пасиву балансу + довгострокові кредити + довгострокові позики - перший розділ активу балансу), нестійкий фінансовий стан, коли загальні запаси більші за джерела формування їх. При даному аналізі загальні запаси Херсонської кондитерської фабрики становили на кінець 2004 року - 4227,1 тис. грн., 2005 року - 4376,3 тис. грн. Власні оборотні кошти відповідно - 4582,6 та 5998,5 тис. грн. Отже, підприємство характеризується абсолютною фінансовою стійкістю. Це можна прослідити за таблицею 2.6

Таблиця 2.6 Аналіз стійкості фінансового стану підприємства

Показник	умовні позначення	код рядка	2004	2005
			на початок	на кінець	на початок	на кінець
1. Джерела власних засобів		380	9887,60	9743,8	9743,80	10532,4
2. Основні засоби		80	4462,50	5258,5	5258,50	5669,80
3. Наявність власних оборотних засобів	Ооб	ряд 1-2	5425,10	4485,3	4485,30	4862,60
4. Довгострокові кредити і позичкові засоби		480	0,00	0,00	0,00	0,00
5. Наявність власних засобів і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат	Ззп	ряд 3+4	5425,10	4485,3	4485,30	4862,60
6. Короткострокові кредити і позичкові засоби		620	2051,10	2897,7	2051,10	2897,70
7. Загальна величина основних джерел формування запасів	ЗАГзп	ряд 5+6	7476,20	7383,0	6536,40	7760,30
8. Загальна величина запасів		100-140	4356,80	4227,1	4227,10	4376,30
9. Надлишок (+) або недостатність (-) власних оборотних засобів	(-,+ Ооб)	ряд 3-8	1068,30	258,20	258,20	486,30
10. Надлишок (+) або недостатність (-) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат	(-,+ Ззп)	ряд 5-8	1068,30	258,20	258,20	486,30
11. Надлишок (+) або недостатність (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат	(-,+ ЗАГзп)	ряд 7-8	3119,40	3155,9	2309,30	3384,00

Оскільки за даними таблиці 2.6 Ооб>0, Ззп>0, ЗАГзп>0,то підприємство є дійсно фінансово стійким при цьому маються надлишки власних оборотних коштів.

2.3 Аналіз впливу інфляції на оцінку показників прибутковості

Інфляція характеризується забезпеченням національної грошової одиниці та загальним підвищенням рівня цін в країні. Незначні інфляційні процеси практично не впливають на фінансовий стан підприємства та його звітність. Але високі темпи інфляції негативно впливають на всю фінансово-господарську діяльність підприємства, в результаті чого бухгалтерська звітність являє собою необ'єктивною інформацією. Причому чим вище темпи інфляції, тим більша ступінь зміни і активів, і пасивів балансу та в цілому фінансових результатів [3, с.117].

Протиріччя впливу інфляції в тому, що одні статті балансу (матеріальні, основні засоби, виробничі запаси) занижуються порівняно з їх реальною вартістю, а інші грошові кошти (крім валютних рахунків) і засоби в розрахунках (дебітори) - завищуються. Ріст виробництва пов'язаний як зі збільшенням об'єму реалізації в натуральному вираженні (реальний ріст), так і внаслідок підвищення цін (інфляційний ріст). Другий шлях в умовах інфляції більш підходящий. Однак, чим вище грошове вираження виробництва, тим вищі витрати підприємства. Останнє відчуває зростаючу потребу в грошових коштах для придбання сировини, матеріалів, створення запасів готової продукції для продовження процесу виробництва та реалізації в майбутньому.

При постійних темпах росту виручки від реалізації на величину грошових витрат впливає не тільки об'єм продаж, але й стан цін придбання запасів сировини і цін реалізації готової продукції, а також строк розрахунку за сировину та час оплати готової продукції. Чим вища ціна на сировину, тим більші витрати підприємства, тобто між витратами підприємства і цінами на сировину існує пряма залежність. Підвищення цін на готову продукцію призводе до зменшення витрат, тобто між витратами і цінами на готову продукцію існує обернено - пропорційна залежність. Підприємство не може постійно підвищувати ціни на свою продукцію, тому що вона залежить від попиту та пропозиції на цей товар [3, с.117].

Разом з тим на витрати підприємства впливають і строки розрахунків за поставлені матеріали, сировину, паливо та інші товарно матеріальні цінності. Їх оплата може бути завчасною (до їх реального отримання), відволікаючи додаткові грошові кошти, а також може здійснюватись і після їх надходження - тоді підприємство отримує практично комерційний кредит від постачальників, що відображається в балансі як кредиторська заборгованість. Чим пізніше підприємство здійснює оплату за поставлені товарно матеріальні цінності, тим більша кредиторська заборгованість, тим менші витрати підприємства. Отже, між витратами підприємства і динамікою кредиторської заборгованості існує обернено - пропорційна залежність.

Таким чином, в умовах інфляції з ростом цін на сировину, матеріали, енергію та інші види виробничих запасів збільшується номінальна величина фінансових потреб підприємства. Але, при відстрочки платежів інфляція практично зменшує реальну ціну придбання виробничих запасів. Якщо доходи і витрати в рівній степені зазнають впливу інфляції, то купівельна спроможність кожної гривні в складі доходів та витрат залишається незмінною. Але якщо ціни на сировину, енергію та матеріали ростуть швидше, чим ціни на готову продукцію, то реальна рентабельність виробництва понижується. Реальні доходи зменшуються, а реальні витрати збільшуються ще і в результаті того, що інвестиції проводяться сьогодні, а доходи підприємство отримує лише через певний час вже знеціненими грошима. [3, с.120].

Парадокс інфляції в тому, що підприємство, яке має зобов'язання з оплати в грошовому вираженні (кредиторська заборгованість усіх видів, боргові цінні папери, строк погашення яких настав) опиняються у виграшному становищі, оскільки отримують здатність здійснити виплати за свої борги знеціненими грошима. Але разом з тим, підприємство може постраждати: оцінка його активів в балансі на основі початкової вартості дає значне зниження реальної цінності основних та оборотних фондів. Це приводе до штучного заниження платежів та кредитоспроможності підприємства, перекручує його ліквідність.

Заниження реальної вартості статей активу балансу призводе до заниження відповідних витрат (в тому числі амортизація), і в наступному, зменшення фактичної собівартості реалізованої продукції. В результаті прибуток в бухгалтерській звітності являється не оправдано завищеним, виникає ситуація переплати податку. Необґрунтоване завищення прибутку та вилучення його у вигляді податку дає привід підприємству до розподілу в значній частині виробничого продукту між власниками та робітниками у вигляді премій, дивідендів. В результаті збільшується небезпечність того, що підприємство не зможе зберегти свої ресурси на рівні достатньої потреби в основних та оборотних засобах.

Таким чином, вплив інфляції на фінансовий стан підприємства зводиться до: заниження реальної вартості майна підприємства; заниження реальної вартості товарно-матеріальних цінностей та витрат на амортизацію, що викликає, з одного боку, неоправдане заниження собівартості продукції, а з іншої - необґрунтоване завищення прибутку; неможливості значного накопичення підприємством грошових коштів для здійснення капітальних вкладів; вилучення до бюджету фактично не отриманого прибутку, шляхом забезпечення податкових надходжень і т. ін.[4, 118].

Аналітики, здійснюючи фінансовий аналіз підприємства, в період високих темпів інфляції одержують завищені значення коефіцієнтів прибутковості підприємства, що не дає змоги об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Це пов'язано з тим, що спотворення фінансових коефіцієнтів виникає внаслідок спотворення бухгалтерської звітності підприємства у результаті зміни цін в економіці держави. Тому перш ніж аналізувати показники підприємства потрібно зробити певні зміни в фінансовій звітності підприємства. За наведеною в першому розділі методикою зробимо коригування балансу та фінансової звітності АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» за умов інфляції. Використаємо метод згідно якого потрібно робити певні зміни в першому розділі пасиву балансу. В 2004 році індекс інфляції склав 112,3%, а в 2005 році - 110,3%.

Переоцінка необоротних активів відбувається множенням статті активу на індекс інфляції зменшений на 10%. Коригування статей оборотних активів для аналітичних цілей та реальної оцінки фінансового стану фабрики проводиться за загальним індексом цін за рік. Не допускається коригування грошових статей балансу. В пасиві відбудуться теж певні зміни. Статутний капітал 2005 року переоцінюється за індексом інфляції за 2004 рік, а вже потім за індексом інфляції за 2005 рік, тому що підприємство не робило переоцінку два роки. Нерозподілений прибуток зміниться за розрахунком формули 1.1, що наведений в першому розділі даної роботи. Відповідно скорегований баланс за 2004 та 2005 роки відображено в таблиці 2.7 і 2.8.

Таблиця 2.7 Агрегований порівняльний аналітичний баланс скорегований на індекс інфляції за 2004 рік

Стаття балансу	На кінець року	На кінець року (з урахуванням інфляції )	Зміни
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	абсолютні гр.4-гр.2	темп, % гр.6/гр.1*100	частка, пунктів (гр.5-гр.3)
1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1 Майно разом	12738,8	100	13379,69	100	640,89	5,03	0
1.1 Необоротні активи	5258,5	41,28	5379,45	40,21	120,95	2,30	-1,07
1.2 Оборотні активи	7473,5	58,67	7993,44	59,74	519,94	6,96	1,08
1.2.1 Запаси	4227,1	33,18	4746,95	35,48	519,85	12,3	2,30
1.2.2 Дебіторська заборгованість	3126,3	24,54	3126,3	23,37	0	0	-1,18
1.2.3 Кошти та їх еквіваленти	36,8	0,29	36,8	0,28	0	0	-0,01
1.3 Витрати майбутніх періодів	6,8	0,05	6,8	0,05	0	0	0
Пасив
2. Джерела майна разом	12738,8	100	13379,69	100	640,89	5,03	0
2.1 Власний капітал	9743,8	76,489	10384,69	77,62	640,89	6,58	1,1
2.1.1 Статутний капітал	171	1,342	192	1,4	21	12,2	0,06
2.1.2 Інший додатковий капітал	4699,4	36,89	4820,35	36,027	120,95	2,57	-0,86
2.1.3 Резервний капітал	115,4	0,906	115,4	0,8625	0	0	-0,04
2.1.4 Нерозподілений прибуток	4758	37,35	5256,94	39,418	498,94	10,85	1,94
2.2 Забезпечення наступних витрат і платежів	97,3	0,76	97,3	0,73	0	0	-0,04
2.3 Поточні зобов'язання	2897,7	22,75	2897,7	21,66	0	0	-1,09

За скоригованим балансом Херсонської кондитерської фабрики в 2004 році зробимо аналіз таблиці 2.7. при аналізі більшу увагу треба приділити відносним показникам, оскільки в умовах інфляції вони дають більш точну характеристику стану вартості майна.

Вартість майна підприємства збільшилось на кінець періоду з врахуванням інфляції, порівняно з кінцем 2004 року без переоцінки, на 640,89 тис. грн. Відповідно змінилися й інші статті, а також їх частка взагалі. Так, частка необоротних активів зменшилась на 1,07 пункти, хоча в абсолютному вимірнику спостерігається збільшення на 2,3% в загальній структурі активів підприємства.

Вартість оборотних активів зросла на 1,08 пункти за рахунок переоцінки запасів, частка яких підвищилась на 12,3%, при цьому помітне зменшення дебіторської заборгованості в структурі на 1,18 пункти та коштів на рахунку на 0,01 пункт. Зменшення частки дебіторської заборгованості на 1,18 пунктів порівняно з кінцем року без переоцінки свідчить про втрату підприємством вигоди, яку б воно мало при вчасному отриманні коштів від покупців.

У структурі пасиву балансу фабрики за 2004 рік власний капітал фабрики збільшився на 1,1 пункти тобто на 640,89 тис. грн. за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку при проведенні індексації активу балансу за формулою 1 (120,95+519,99-21-120,95), що становить 489,94 тис. грн. Позитивним є зменшення поточних зобов'язань підприємства в структурі пасиву балансу на 1,09 пункти. Це показує, що вартість позички зменшилась і підприємству зобов'язання будуть складати меншу цінність. Зменшилась частка забезпечень наступних витрат і платежів на 0,04 пункти, тобто реальна вартість оплачених витрат що будуть в майбутньому зменшились і в даний період їх реальна вартість становитиме 88,21 тис. грн. проти 97,3 тис. грн. в минулому (97,3/1,103).

І наступна переоцінка балансу покаже, що при постійній інфляції вартість зобов'язань підприємства постійно зменшуються, що є позитивною тенденцією для фінансового стану. Але не слід постійно збільшувати борги, бо це може призвести до банкрутства підприємства.

Потрібно тримати кредиторську заборгованість на такому рівні, щоб можливо було не на рушаючи оптимальної структури балансу далі працювати. Також зменшується вартість дебіторської заборгованості, що негативно впливає на стан обігових коштів [4, с.119].

Треба звернути увагу на оплату праці, оскільки її індексація проводиться за розпорядженням вищих органів. Ці суми бажано виплачувати в строки, підвищення заробітної плати приводе до додаткових витрат підприємства. І якщо не буде знайдено додаткових джерел фінансування будуть використані оборотні кошти або звільнено частину працюючих.

Таким чином інфляція може призвести і до численного безробіття, якщо не стежити за її темпами і не вміти розпоряджатися потенціалом організації.

Аналогічні зміни будуть і в 2005 році, але слід звернути увагу на зміну статутного капіталу. Оскільки переоцінка не проводилася два роки то оцінка статутного капіталу проводиться за два роки шляхом множення на індекс за період який аналізується.

В таблиці 2.8 наведені зміни, які відбулися після переоцінки балансу на кінець періоду.

Таблиця 2.8 Агрегований порівняльний аналітичний баланс скорегований на індекс інфляції за 2005 рік

Стаття балансу	На кінець періоду	На кінець періоду (скориговано)	Зміни
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	абсолютні гр.4-гр.2	темп, % гр.6/гр.2*100	частка, пунктів (гр.5-гр.3)
1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1 Майно разом	14015	100	14613,5	100	598,56	4,27	0
1.1 Необоротні активи	2669,8	40,46	5817,61	39,81	147,81	2,61	-0,65
1.2 Оборотні активи	8335,7	59,48	8786,45	60,13	450,75	5,41	0,65
1.2.1 Запаси	4372,3	31,2	4827,05	33,03	454,75	10,40	1,83
1.2.2 Дебіторська заборгованість	3690,7	26,33	3690,70	25,26	0	0	-1,08
1.2.3 Кошти та їх еквіваленти	82,1	0,59	82,10	0,56	0	0	-0,02
1.3 Витрати майбутніх періодів	9,5	0,07	9,50	0,07	0	0	0
Пасив
2. Джерела майна разом	14015	100	14613,5	100	598,56	4,27	0
2.1 Власний капітал	10562,	75,15	1130,96	76,17	598,56	5,68	1,02
2.1.1 Статутний капітал	171	1,22	211,77	1,45	40,77	23,84	0,23
2.1.2 Інший додатковий капітал	4699,4	33,53	4847,21	33,17	147,81	3,15	-0,36
2.1.3 Резервний капітал	115,4	0,82	115,4	0,79	0	0	-0,03
2.1.4 Нерозподілений прибуток	5546,6	39,58	5956,58	40,76	409,98	7,39	1,18
2.2 Забезпечення наступних витрат і платежів	116,2	0,83	116,2	0,8	0	0	-0,03
2.3 Поточні зобов'язання	3366,4	24,02	3366,4	23,04	0	0	-0,98

Отже, за таблицею 2.8 видно, що рівень інфляції за остання два роки змінив структуру балансу порівняно з кінцем 2005 року так: вартість майна фабрики збільшилось порівняно з кінцем 2005 року на 598,56 тис. грн. і становить 14613,56 тис. грн., зменшилась частка необоротних активів на 0,65 пункти хоча по балансу помітне підвищення цієї статті в абсолютному значенні на 147,81 тис. грн. або на 2,61%.

Значно збільшилась частка оборотних активів на 450,75 тис. грн., а в структурі на - 0,65 пунктів, за рахунок підвищення запасів на 10,4% (454,75 тис. грн.), зменшення дебіторської заборгованості та коштів на рахунку відповідно на 1,08 та 0,02 пункти.

Витрати майбутніх періодів не змінилися як за величиною, так і в структурі балансу, але помітно зменшилась частина готівки. За умов високих темпів інфляції ця стаття особливо знецінюється, тому чим менше коштів на розрахунковому рахунку тим вони більш захищені. Аналізуючи пасив балансу видно: джерело утворення майна збільшилось на 598,56 тис. грн. за рахунок збільшення власного капіталу на 1,02 пункти, в якому відбулися також структурні зміни.

Статутний капітал збільшився на 40,77 тис. грн., але на структуру це не дуже вплинуло, тобто збільшився на 0,23 пункти. Частка резервного капіталу також стала меншою на 0,03 пункти, що негативно може вплинути при форсмажорних обставинах. Підвищилася частка нерозподіленого прибутку на 1,18 пунктів, що складає 409,98 тис. грн.

Поточні зобов'язання знецінилися на 0,98 пунктів в загальній структурі пасиву балансу. Підприємство набуло вигоди від забезпечень наступних витрат і платежів. Їх частка також знизилася на 0,03 пункти.

Тепер поглянемо на загальний скоригований та скорочений баланс АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика”. Він укладений і змінений в такому вигляді, в якому він був би при вчасній оцінці балансу. За допомогою даного розрахункового балансу будуть здійснені подальші розрахунки. Розрахунковий тому, що до реальної вартості приводяться всі активи даної звітності. На основі цього балансу далі будуть розраховані показники, що відображають навіть незначні впливи інфляції. За вище наведеними таблицями (2.7 і 2.8) відобразимо всі зміни, що відбулися після переоцінки балансів у наступній таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Агрегований порівняльний аналітичний баланс з урахуванням інфляції за 2005 рік, тис. грн.

Стаття балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	абсолютні гр4-гр.2	темп, % гр.6/гр.1*100	частка, пунктів (гр.5-гр.3)
1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1 Майно разом	13379,69	100	14613,56	100	1233,87	9,22	0,00
1.1 Необоротні активи	5379,45	40,21	5817,61	39,81	438,16	8,15	-0,40
1.2 Оборотні активи	7993,44	59,74	8786,45	60,13	793,01	9,92	0,38
1.2.1 Запаси	4746,95	35,48	4827,05	33,03	80,10	1,69	-2,45
1.2.2 Дебіторська заборгованість	3126,30	23,37	3690,70	25,26	564,40	18,05	1,89
1.2.3 Кошти та їх еквіваленти	36,80	0,28	82,10	0,56	45,30	123,10	0,29
1.3 Витрати майбутніх періодів	6,80	0,05	9,50	0,07	2,70	39,71	0,01
Пасив
2. Джерела майна разом	13379,69	100	14613,56	100	1233,8	9,22	0,00
2.1 Власний капітал	10384,69	77,62	11130,96	76,17	746,27	7,19	-1,45
2.1.1 Статутний капітал	192,00	1,44	211,77	1,31	19,77	10,30	-0,12
2.1.2 Інший додатковий капітал	4820,35	36,03	4847,21	32,99	26,86	0,56	-3,04
2.1.3 Резервний капітал	115,40	0,86	115,40	0,79	0,00	0,00	-0,07
2.1.4 Нерозподілений прибуток	5256,94	39,29	5956,58	35,97	699,64	13,31	-3,32
2.2 Забезпечення наступних витрат і платежів	97,30	0,73	116,20	0,80	18,90	19,42	0,07
2.3 Поточні зобов'язання	2897,70	21,66	3366,40	23,04	468,70	16,17	1,38

З таблиці 2.9 видно, що загальна вартість майна збільшилась на 1233,87 тис. грн., при цьому вартість необоротних активів знизилась на 0,4 пункти, хоча в абсолютному вимірнику їх величина підвищилась на 438,16 тис. грн. Вартість оборотних активів збільшилась на 0,38 пункти, при цьому в їх складі зменшилась частка запасів на 2,45 пункти. Слід звернути увагу на структурні зрушення в пасиві балансу, де видно що за умов інфляції зменшилась частка власного капіталу на 1,45 пункти, додаткового капіталу - на 3,04, та нерозподіленого прибутку - на 3,32 пункти. Також знизилася частка резервного капіталу в структурі майна на 0,07 пункти і статутного капіталу на 0,12 пункти.

Враховуючи ці особливості впливу інфляції на бухгалтерську звітність підприємства, проаналізуємо тепер вплив інфляції на фінансові коефіцієнти, необхідні для проведення об'єктивного фінансового аналізу. Із різноманіття фінансових коефіцієнтів розглянемо коефіцієнти прибутковості як ті, що найяскравіше відображають ефективність. Ці коефіцієнти також називають коефіцієнтами рентабельності [22, с.55].

Аналітика може зацікавити ефективність використання обігових коштів, основних активів, власного капіталу тощо. Виходячи з цілей аналізу формуються компоненти показника: величина прибутку і величина активу або капіталу, які породжують цей прибуток.

Для того щоб визначити, як може вплинути інфляція на розрахунок коефіцієнтів прибутковості підприємства, необхідно розрахувати ці коефіцієнти за скоригованою звітністю, а потім зрівняти з попередніми дослідженнями. Розрахунок і порівняння отриманих коефіцієнтів дадуть можливість оцінити міру впливу інфляції на бухгалтерську звітність підприємства, а також визначити спотворення коефіцієнтів прибутковості під впливом інфляції.

Для проведення порівняльного аналізу використаємо такі показники: коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, рентабельність поточних активів.

Коефіцієнт рентабельності активів на кінець 2004 року з урахуванням інфляції становитиме 2,55% (324,6/12704,45*100%), в 2005 році -6,57% (919,7/13996,63*100%) до початку скоригованого балансу. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу на кінець 2004 року становитиме 3,14% (326,4/10384,69*100%), відповідно 2005 року - 6,3% (919,7/14613,56*100%). Рентабельність поточних активів на кінець 2004 року становить - 4,19% (326,4/7777,77*100%), на кінець 2005 - 10,96% (919,7/8389,95*100%).

Проаналізуємо, як змінилися показники рентабельності на кінець 2004 та 2005 років за допомогою таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Коефіцієнти прибутковості підприємства, %

Коефіцієнти прибутковості	2004 рік	2005 рік
	На кінець року	З урахуванням інфляції	На кінець року	З урахуванням інфляції
Коефіцієнт рентабельності активів	2,6	2,55	6,87	6,57
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	3,3	3,14	8,7	6,3
Рентабельність поточних активів	4,32	4,19	11,63	10,96

З таблиці 2.10 видно: коефіцієнт рентабельності понизився на 0,45% в 2004 та на 0,3% в 2005 роках, що вказує зменшення частини прибутку на 1 грн. активів підприємства; так само і понизилася рентабельність власного капіталу, що яскраво показано на кінець 2005 року ( на 2,4%), тобто з 8,7% до 6,3%. Також змінилася рентабельність поточних активів (оборотних), знизилася як в 2004 році так і в наступному.

Таким чином, розрахунок фінансових коефіцієнтів до і після коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін засвідчив, що значення всіх номінальних коефіцієнтів прибутковості вище, ніж коефіцієнтів, скоригованих за рівнем інфляції. Отже, ми отримали реальні докази спотворення результатів фінансового аналізу підприємства під дією навіть незначних темпів інфляції. На основі вище наведеного зміненого балансу подивимося як впливає інфляційне середовище на оцінку фінансового стану підприємства.

Проведемо аналіз показників ліквідності, які зведено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 Показники ліквідності та платоспроможності в інфляційному середовищі

Показник	2004 рік	2005 рік
	На кінець	З урахуванням інфляції	На кінець	З урахуванням інфляції
Величина чистих оборотних активів, тис. грн.	4582,55	5102,54	4978,8	5429,55
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,58	2,76	2,48	2,61
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,09	1,09	1,12	1,12
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,01	0,02	0,02
Частка оборотних коштів в активах	0,59	0,6	0,59	0,6
Частка запасів в поточних активах	0,57	0,59	0,53	0,55
Частка чистих активів у покритті запасів	1,08	1,07	1,14	1,12

Отже, при аналізі показників ліквідності, можна побачити, що вони практично не змінилися, а от частка запасів в поточних активах збільшилась в обох випадках на 0,02 частки. Це пояснюється тим що збільшилась їх вартість в загальній сумі активу. Відповідно зміна запасів призвела до підвищення оборотних активів в загальному на 0,01 в поточному і минулому роках.



3. Оптимізація роботи підприємства в умовах інфляції

Інфляція значно ускладнює роботу фінансового менеджера. Тому управлінським рішенням фінансового характеру в інфляційному середовищі характерна певна специфіка. Перш за все потрібно вміти попередити всі небажані наслідки, що можуть відбутися внаслідок зростання цін. Це і розрахунок оборотних коштів, швидке повернення дебіторської заборгованості, відтягнення платежів та особливу увагу слід приділити вибору обліку запасів на підприємстві. Інфляційне середовище негативно впливає на діяльність підприємства, що проявляється в загальному зниженні рентабельності підприємства та втрати прибутку. Це може призвести до того, що спочатку буде «проїдання» власних коштів, а потім, при більш високих темпах інфляції і банкрутства підприємства. Для того щоб цих наслідків не було, потрібно уважно стежити не тільки за фінансовим станом, а й за чинниками, які на нього можуть вплинути [4,с.117].

При роботі підприємства в умовах інфляції таким фактором є зміна ціни не тільки на продукцію, а й на сировину та матеріали, тобто виникає інфляція виробника. Тому ці фактори слід враховувати не тільки при аналізі підприємства, а й для планування показників в майбутньому.

Слід звернути увагу на зобов'язання як самої фабрики, так і інших організацій перед нею (мається на увазі дебіторська заборгованість). Як відомо при інфляції позиковий капітал втрачає свою вартість. В такому випадку більшість підприємства намагається відтягнути погашення позики як можна на довший період.

Щодо дебіторської заборгованості, то її слід якнайшвидше повернути, тому що втрачається вартість тих коштів, які могли б бути використані для отримання вигоди в майбутньому. Не слід залишати без уваги грошові кошти на розрахунковому рахунку та в касі. В умовах інфляції слід зменшувати їх, тобто потрібно швидко реалізовувати, щоб не втратити вартість в даний період. При цьому слід стежити за грошовими надходженнями та видатками підприємства. Ті кошти, що надійшли вложити в діяльність, щоб вони могли себе окупити до наступного підвищення цін [4, с.120].

Дебіторська заборгованість являє собою по суті іммобілізацію, тобто відволікання з господарського обороту власних оборотних коштів підприємства. Звичайно цей процес супроводжується непрямими збитками в доходах підприємства, значимість яких тим вища чим більший темп інфляції. Економічний зміст даних втрат очевидний і виражається в трьох аспектах.

По-перше, чим довший період погашення дебіторської заборгованості, тим менший дохід, перетворений в кошти, які вкладені в дебіторів.

По-друге, в умовах інфляції повернені боржниками грошові кошти зменшують свою вартість. Цей аспект особливо актуальний при високих темпах інфляції.

По-третє, дебіторська заборгованість, являє собою один із видів активу підприємства, для фінансування якого потрібне відповідне джерело; оскільки всі джерела коштів мають власну ціну, підтримка того чи іншого рівня дебіторської заборгованості потребує певних затрат [16, с.190].

При інфляційних умовах роботи підприємства треба не тільки вміти зробити певні зміни в фінансовій звітності, а й прочитати їх правильно. Не кожне підвищення валюти балансу свідчитиме про збільшення потенціалу підприємства. За інфляції помітно змінюється структура балансу, як активу так і пасиву. Зобов'язання займатимуть меншу частку в інфляційному середовищі ніж у звичайному. Підвищення активу може ускладнити роботу, якщо не звернути увагу на те, що коло збільшується вартість майна і в той же час зобов'язання по ньому, то це не можна вважати позитивним. Підвищення активу балансу неминуче призведе до збільшення собівартості продукції, що відіб'ється на підвищені ціни на продукцію. Якщо не змінювати собівартість, тобто витрати на виготовлення товару, а підвищувати лише ціну за загальним її зростанням, то утворюватиметься інфляційний прибуток, який обкладається податком. Так почнеться «проїдання» власних оборотних коштів [11, с.24].

Важливе значення має метод обліку запасів на підприємстві. У нашому випадку - це метод ЛІФО. Таким чином, у виробництво йдуть сировина і матеріали з останньої закупівлі, внаслідок чого виробничі запаси наприкінці року складаються з перших, зроблених на початку року або в минулі роки закупівель. Враховуючи це при розрахунку поточної вартості виробничих запасів, цілком коректно буде використовувати загальний індекс цін за рік.

У разі застосування на підприємстві для обліку виробничих запасів методу ФІФО загальний індекс цін за рік використовувати не можна. Згідно з методом ФІФО кінцеві виробничі запаси складатимуться з останніх за часом закупівель, зроблених у різні періоди року, який аналізується. Щоб привести вартість кінцевих запасів до поточної, необхідно буде розглянути закупівлю запасів за місяцями і при цьому використати індекси цін за відповідний період.

Яка ж методика являється більш ефективною? Все залежить від критеріїв, які приймаються до уваги. Метод ФІФО забезпечує відносно великий приріст авансованого капіталу, кращі значення показників рентабельності, тобто дає більш кращу картину для непрофесійних інвесторів.

Використання методу ЛІФО приводить до заниженої оцінки виробничих запасів та до меншої величини прибутку, тобто на перший погляд вона дає менш бажані результати діяльності. На справді ж в умовах інфляції саме метод ЛІФО найбільш вигідний, оскільки величина виплаченого податку менше, а як наслідок, більше коштів залишається у підприємства [10, с.169].

В умовах інфляції метод ФІФО дає деяку інфляційну надбавку до прибутку; таким чином, підприємство втрачає частину оборотних активів, на які потрібно буде залучити додаткові кошти.

Основні рішення фінансового характеру, які мають критичне значення для підприємства, носять частіше всього довгостроковий характер і пов'язані з вибором інвестиційних проектів. Такий вибір основується на розрахунку прогнозних величин приведеного ефекту. Якість розрахунку залежить від точності прогнозу грошових надходжень та величини рівня ефективності інвестицій. При розрахунку необхідно дотримуватися двох принципів:

а) використовувати модифіцирований коефіцієнт дисконтування, який має поправку на передбачуваний рівень інфляції;

б) при інших рівних умовах віддавати превагу проектам з більш коротким строком реалізації.

Перш ніж планувати діяльність в умовах інфляції необхідно також дотримуватися деяких простих правил:

- не тримати грошові кошти в касі чи на розрахунковому рахунку, скоротити займи та кредити знайомим чи контрагентам;

- вільні кошти необхідно вкладати або в нерухомість, або в справу, яка матиме вигоду при будь-яких умовах;

- по можливості необхідно жити в борг (але це повинно бути підкріплено економічними розрахунками, які підтверджують майбутню кредитоспроможність) [4,с.120].

В умовах інфляції слід приділяти увагу величині капіталу, який потрібний для нормального функціонування діяльності підприємства, тому що це величина, що постійно зростає. Це викликано ростом цін на сировину, збільшення витрат по заробітній платі. Таким чином, навіть звичайне виробництво, тобто підтримка незменшуваної величини економічного потенціалу підприємства, потребує додаткових джерел фінансування. Безумовно, це відноситься перш за все до перспективного фінансового планування.

Проведена робота являє собою комплексну оцінку фінансової діяльності підприємства, на прикладі АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика”, шляхом аналізу активу та пасиву балансу, його ліквідності, аналізу показників прибутковості, дебіторської та кредиторської заборгованості, фінансової стійкості, платоспроможності. Відповідно було порівняно роботу підприємства в інфляційному середовищі.

В звичайному середовищі прибуток підприємства на кінець 2004 року склав 324,6 тис. грн., відповідно в 2005 році - 919,7 тис. грн. Підвищення прибутку відбулося за рахунок поповнення основних засобів, які за рік збільшилися на 7,82%. При цьому помітне зростання оборотних активів. В структурі балансу негативним є зростання дебіторської заборгованості. Це характеризується тим, що в 2004 році вона погашалася набагато швидше, ніж в 2005 році, що підтверджують певні показники. Період погашення становив в 2004 році 29,9 дні, в 2005 - 30,4, що призвело до збільшення дебіторських зобов'язань.

При порівнянні дебіторської та кредиторської заборгованості можна побачити, що за обидва роки простежується перевищення дебіторської заборгованості в першому випадку на 1464 тис. грн. (3126,3-1662,3), в другому випадку на 1526,3 тис. грн. (3690,7-2164,4). Тобто за рахунок дебіторської заборгованості можна погасити власні зобов'язання.

Зменшення запасів в структурі балансу на 1,99 пункт викликано використанням незавершеного виробництва на суму 10 тис. грн. Збільшились кошти на рахунку з 36,8 до 82,1 тис. грн., що підвищує абсолютну ліквідність підприємства.

Порівнюючи роботу фабрики за аналогічний період тільки в умовах інфляції можна простежити певні зміни: перш за все слід звернути увагу на пониження показників рентабельності, що викликано змінами в балансі (за одного значення прибутку збільшилась вартість активів, власного капіталу відповідно).

За умов інфляції значно збільшується частка оборотних коштів та запасів і якщо не брати до уваги ці зміни то можна втратити оборотні активи через оподатковувану інфляційну надбавку до прибутку. Через підвищення цін змінюється структура балансу, тобто якщо в звичайних умовах спостерігалось підвищення нерозподіленого прибутку на 2,23 пункти, то в інфляційному середовищі навпаки - зменшення на 3,32 пункти.

Тому, для більш стабільної, господарсько-фінанансової діяльності АТЗТ “Херсонська кондитерська фабрика” в умовах інфляції, слід звернути увагу на:

1) структуру оборотних активів;

2) відносини з покупцями;

3) джерела утворення майна.

В структурі оборотних активів звернемо увагу на формування запасів. Вони становлять надто велику частину, в основному за рахунок виробничих запасів. Хоча для підприємств, що випускають великий асортимент товару, характерно великі запаси, в умовах інфляції слід переглянути це питання, бо вони втрачатимуть на тільки свою дійсну вартість, а й якість. Це негативно може сказатися при виготовленні продукції, адже мова йде про харчову промисловість і більшість сировини є не тільки напівфабрикатами, але й сировини з обмеженим терміном використання. При розрахунку оборотності коштів в умовах інфляції можна простежити, що для того щоб вийти на той самий прибуток потрібно скоротити середній залишок оборотних коштів, або ж підвищити витрати на собівартість і відповідно ціну на товар. Тоді оборотність оборотних коштів буде прирівняно до аналізуємого періоду і менше коштів буде втрачено підприємством.

Також слід звернути увагу про збільшення на складах готової продукції та товарів. Це може свідчити або про надлишок продукції, або про нестачу оптових покупців, які можуть відразу зробити закупки. Це питання слід вирішувати чи не з перших, бо в кожного виду товару певний термін зберігання. Щоб не втрачати коштів, що вклалися в нього рекомендується продати товар або зі знижкою, або по собівартості, якщо не знайдеться покупця. Так можна виграти за рахунок тільки одного фактора - придатності до вживання.

Збільшення дебіторської заборгованості свідчить про іммобілізацію певних коштів, які потребують певних витрат. Економістам слід переглянути політику з покупцями та їх розрахунками. Можливо при значних темпах інфляції буде вигідніше надати контрагентам певну знижку за своєчасну оплату, ніж чекати її довший період. Відносно кредиторської заборгованості, то бажано її погасити для більш постійного фінансового стану, тому що відкладені розрахунки за бюджетом ведуть за собою певні штрафні санкції, і підприємство втратить більшу частину прибутку [14, с.45].

Щодо надходжень грошових коштів, то треба намагатися як можна менше тримати їх на розрахунковому рахунку чи в касі. Залишати тільки ту суму, яка зможе забезпечити діяльність підприємства до наступних грошових надходжень. Це дасть можливість закуповувати запаси по діючим цінам в невеликих партіях та прискорити обіг оборотних коштів. Як наслідок менший оподатковуваний прибуток.

Отже, оптимізація роботи підприємства в умовах інфляції заключається в тому, щоб підприємство не втрачало свого потенціалу, прибутковості та не створювало інфляційного прибутку, шляхом вилучення з обороту коштів. Для цього потрібно вміти прогнозувати необхідний рівень оборотних коштів та виявляти негативні фактори, що можуть на них вплинути. Тому потрібно мати на увазі такі фінансові рішення в умовах інфляції:

- формування ринкової ціни та контроль за рівнем витрат. В умовах інфляції тарифи і розцінки встановлюються на короткий проміжок часу. Оскільки ринкова ціна визначається попитом та пропозицією, то регулятором ціни буде з одного боку прибуток в майбутньому та витрати на виробництво;

- вплив на продуктивність праці шляхом автоматизації виробництва і впровадження нових технологій;

- маркетинг (уникати проектів, окупність яких може затягнутися на роки);

- ефективне управління активами;

- розробка правильної фінансової політики (мінімальна кількість готівкових коштів та дебіторської заборгованості, використання кредиторської заборгованості з ціллю оплати своїх зобов'язань грошима, купівельна спроможність яких занижена. Та не варто доводити кредиторську заборгованість до великих розмірів - стан банкрутства). Під час інфляції вигідно інвестувати кошти в нерухомість. Загальне правило: під час інфляції інвестування грошових коштів в будь-які операції оправдано лише в тому випадку, якщо доходність вкладень перевищують темпи інфляції.

- фінансовий аналіз та прогнозування.



Висновки

Дослідження проведені у курсовій роботі дають можливість зробити відповідні висновки, щодо впливу інфляції на фінансовий стан підприємства.

Під фінансовим станом підприємства розуміють сукупність показників, які відображають здатність підприємства розрахуватися за борговими зобов'язаннями. Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність підприємства, його імідж, потенціал у діловому співробітництві. Першочерговими завданнями аналізу є: загальна оцінка фінансового стану, та чинників що його зумовлюють; вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання; визначення платоспроможності, ліквідності та фінансової стабільності підприємства; розроблення конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Особливо ускладнюється фінансовий аналіз в умовах інфляції. Це зумовлено постійним зростанням цін на товари та послуги, за яким при високих темпах важко стежити. Передусім інфляція впливає на бухгалтерську звітність підприємства. В таких умовах вартість основних засобів, що зазвичай визначається на основі ціни придбання цих активів, перестає адекватно відображати їх реальну вартість. Виникає розрив між офіційною-бухгалтерською та дійсною цінністю основних засобів. У результаті розміри амортизаційних відрахувань відстають од фактичної динаміки інфляційного процесу, і обігові кошти перетікають в оподатковуваний прибуток, завищують його, й підприємство виплачує податок на прибуток, не відповідний його економічно достовірним результатам. Другим, не менш важливим аспектом цієї проблеми є те, що невідповідність між вартістю основних засобів підприємства за офіційною звітністю та їх реальною ринковою вартістю утруднює проведення фінансового аналізу.

При проведенні фінансового аналізу акціонерного товариства закритого типу “Херсонська кондитерська фабрика” було виявлено: підприємство є фінансово стійким та ліквідним, що дає можливість вчасно розраховуватися за поточними зобов'язаннями. Рентабельність фабрики підвищилася до семи відсотків за рік, при цьому зросла рентабельність продаж продукції. Доходність підприємства підвищилась перш за все за рахунок експорту товару за кордон. Другий важливий чинник - оновлення основних засобів підприємства, що значно підвищило рентабельність активів. Прискорення оборотності оборотних коштів призвело до підвищення рентабельності поточних активів фабрики майже вдвічі. З кожним роком збільшується частка нерозподіленого прибутку, що ре інвестується назад у підприємство. Головним чином він направляється на поповнення оборотних коштів за рахунок відволікання коштів через дебіторську заборгованість, що є негативним чинником.

Зробивши аналіз фінансового стану підприємства за інфляційних умовах потрібно зіставити з попередніми показниками. В ході роботи було виявлено, що навіть при незначних темпах інфляції підприємство відчуває на собі певні нестачі. Перш за все слід відмітити відтік оборотних коштів через недооцінку активів та надто великій частці дебіторської заборгованості, що становить майже половину вартості поточних активів. Вплив інфляції на загальну вартість майна фабрики відображається через зміну його структури: пониження частки необоротних активів в загальній валюті балансу. В структурі власного капіталу понизили свою долю: статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, що й призвело до його загального зменшення.

В інфляційному середовищі слід приділяти більше уваги таким частинам звітності, як оборотні кошти та дебіторська заборгованість. Адже відволікання цих коштів приводе до порушення фінансової стабільності підприємства.

Херсонська фабрика характеризується надто великою іммобілізацією коштів через заборгованість покупців, хоча вони й носять короткостроковий характер. За великих темпах інфляції це може призвести до надто великих втрат.

Поточні зобов'язання самої фабрики відповідно менші, тобто за рахунок боржників підприємство має можливість погасити свої обов'язки. Це може бути вигідно при значних темпах інфляції, коли будь-які обов'язки знецінюються, крім випадків коли кредитори себе страхують (переважно банки при наданні кредиту довгострокового характеру).

Отже, при оцінці фінансового стану Херсонської фабрики виявлено, що дане підприємство втратило певну частину свого потенціалу через інфляційні коливання в 2004-2005 роках. Але через великі запаси підприємства та малі темпи зростання загального рівня цін це було не дуже відчутно, хоча показники рентабельності відразу знизили свої значення. Знецінились також грошові кошти. При аналізі оборотності оборотних коштів виявлено, що збільшення цін на сировину призводить до підвищення собівартості продукції. Через це підприємству необхідно або підвищувати ціну на товар, або шукати шляхи пониження витрат і збільшувати обсяг виробництва. Підвищення цін буде позитивним тоді, коли ростимуть попит та ціна на відповідний товар, в іншому випадку слід шукати інших шляхів. Можливе навіть використання амортизаційних відрахувань, якщо інфляція матиме короткостроковий характер.

Можна дати такі рекомендації і пропозиції АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика», щодо діяльності підприємства в умовах інфляції: слід скоротити дебіторську заборгованість (звернути увагу на клієнтів або надавати знижки для швидшого повернення коштів) та грошові кошти (вкладати в нерухомість, оперативне використання коштів на рахунках, ведення плану регулювання грошових потоків тощо), шукати різних підходів пониження собівартості та прискорення оборотності обігових коштів, більш ефективної роботи служб щодо збуту готової продукції (вивчення ринку попиту, та розширення простору збуту).



Список використаних джерел

1. Абрютина М.С., Грачева А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебное пособие: Дело, 2000. - 256 с.

2. Артеменко В.Г., Беллендер М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. - М.: “ДИС”, 1997. - 128 с.

3. Балабанов І.Т. Основи фінансового аналізу. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 474с.

4. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств.// Фінанси України. - 2005. - №3. - с. 117-128.

5. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” // Голос України. - 2000, №11 с. 18-37.

6. Івахненко В.М. Економічний аналіз: Навч. - метод. Посібник, - К.: КНЕУ, 1999.- 176с.

7. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 200. - 152 с.

8. Ковалев А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2000. - 346с.

9. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1999, -512с.

10. Коршикова Р. Влияние инфляции на финансовую отчётность предприятия.// Бухгалтерский учет и аудит. - 2000 . -№12. - с. 22 - 28.

11. Кравченко С., Теленик С. Проблеми інфляції в ринковій економіці й антиінфляційна політика держави.// Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №8. -с. 8-11.

12. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. - 3-тє видання. - К. т-во “Знання”, КОО, 2002. - 294 с.

13. Кручок С. І. Оцінка фінансового стану підприємств.// Фінанси України. - 2002. - №8. - с. 40-47

14. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

15. Мец В. О, Економічний аналіз: Навч. посіб. -К,: КНЕУ, 2001. - 236с.

16. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - Навч. посібник - К.: Вища школа, - 2003. - 278с.

17. Мочерний В.М. Економічна теорія. - К.: Академія, - 2001. - 619с.