МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Управління освіти і наукової діяльності

Одеської обласної державної адміністрації

Ізмаїльське вище професійне училище

ДО ЗАХИСТУ ДОПУЩЕНО

Заст. Директора з НТЦ

___________Ж.В. Сидорова

«____»____________2009р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: « Економічна сутність інвестицій »

м. Ізмаїл - 2 009 р.

Зміст.

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційних відносин

1.1 Економічна сутність та класифікація інвестицій

1.2 Основні поняття інвестиційної діяльності

1.3 Інвестиційний процес

1.4 Основні напрямки інвестиційної стратегії

Розділ 2. Економічна характеристика фінансового стану

2.1 Характеристика діяльності підприємства «Зімай» та його структура

2.2 Організаційно - економічний механізм інвестування

2.3 Оцінювання ефективності інвестицій

Розділ 3. Впровадження інвестиційного механізму на підприємстві «Зімай»

3.1 Структура інвестиційного бізнес - плану

3.2 Інвестиційний проект

3.3 Інвестиційний договір

3.4 Впровадження інвестиційного механізму на підприємстві та його результати

Список використаної літератури

Додатки

Пояснювальна записка

Вступ

На початку 80 - років ХХ століття почалося реформування країн Центральної і Східної Європи, що потребувало значних довгострокових вкладень капіталу. Відтоді у практику державної діяльності ввійшло поняття «інвестиції». Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого удвоюється дохід чи досягається соціальний ефектю

Підприємництво в ринковій економіці здійснюється в умовах ринку. Підприємець повинен вміти передбачати, розраховувати й оцінювати.Ризик багато в чому модифікує поняття інвестиційних і фінансових рішень у ринковій економіці.

Формування і функціонування капіталу підприємства тісно пов'язані з фінансовим ринком. Одна з проблем, що постає перед підприємцем, полягає в тому, щоб сформувати оптимальну структуру капіталу підприємства в нових умовах.

В умовах економічної кризи, яку переживає Україна, внутрішні інвестиційні можливості значно зменшились, шо пов'язано насамперед зі зменшенням інвестиційних можливостей бюджету. Покладаються надії на надходження зовнішніх інвестицій, але цей процес поки що гальмується складною податковою системою, великою частиною державного майна, повільними кроками приватизації, нестабільністю політичної системи та кримінальною ситуацією, що склалась у країні.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово - кредитного та інвестиційного ринків.

По проведенню деяких маркетингових досліджень на ринку, я дiйшла висновку, що у нашому мiстi доволі невеликий рiвень виробництва якісних столярних виробів та меблевих товарів, саме тому я вирiшила створити проект, який буде направлений на вирішення цієї проблеми у м. Iзмаїл.

Основними завданнями при написанні цієї роботи є:

· визначення суті інвестування, його основних форм, об'єктів, класифікації інвестицій;

· визначення основних суб'єктів та інститутів інвестиційної діяльності;

· визначення перспективних напрямків інвестиційної стратегії, складу і характеристики інвестиційного проекту, обсягу виробництва та інвестиційних витрат, надходжень від реалізації продукції;

· вивчення методології розробки бізнес - планів;

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційних відносин

1.1 Економічна сутність та класифікація інвестицій

Економічна діяльність суб'єктів господарювання значною мірою характеризуються обсягами та формами інвестицій.

Інвестиції - це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладання капіталу і одержання прибутку - відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту. ТОВ «Зімай» потребує саме вкладу грошового капіталу з інтервалами для поступового створення виробничої бази для своєї діяльності.

Розрізняють інвестиції валові та чисті.

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування на певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно - матеріальних засобів.

На обсяг інвестицій істотно впливає очікувана норма чистого прибутку. В умовах ринкової економіки прибуток є основним мотивом інвестування. Зі збільшенням очікуваної норми чистого прибутку обсяг інвестицій збільшується.

На обсяг інвестицій істотно впливає й ставка позичкового проценту, оскільки у процесі інвестування використовується як власний, так і позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового проценту, то за інших умов інвестування буде ефективним. Зі збільшенням ставки позичкового проценту обсяг інвестицій зменшується, і навпаки.

Очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг інвестицій. Що вищий очікуваний темп інфляції, то швидше знецінюється очікуваний прибуток після процесу інвестування. Цей фактор має вирішальне значення в разі довгострокового інвестування.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.

1. За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи-матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризують як інноваційні). Фінансові інвестиції-це вкладання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких переважають цінні папери. У нашому випадку розмова піде про реальні вкладання грошей.

2. За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об'єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші, на їх погляд, об'єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами-інвесторами. ТОВ «Зімай співпрацює безпосередньо з інвестором, без посередників.

3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко- та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюють на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років. У нашому проекті ми передбачаємо використання інвестицій протягом трьох років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні - державні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства, з бюджетних та позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні-фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні - суб'єкти певної держави та іноземних держав. ТОВ «Зімай» співпрацює з юридичною особою з приватним капітплом.

5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, а іноземні-поза її межами. До іноземних інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав - акцій іноземних компаній облігації інших держав тощо. У нашому випадку ми використовуємо внутрішні інвестиції - у межах української держави.

1.2 Основні поняття інвестиційної діяльності

Існує багато визначень інвестиційної діяльності. Загалом можна вважати, що інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримати прибуток.

Інвестор - це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені і залучені кошти в об'єкти інвестування.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції і яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права. У випадку з ТОВ «Зімай» потребує основних та оборотних коштів для її ефективної діяльності.

Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:

· підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;

· проектні організації та установи;

· фінансові посередники-інвестиційні банки, компанії, фонди;

· органи державного управління, що регулюють функціонування суб'єктів інвестиційної діяльності;

· інфраструктура фондового ринку.

1.3 Інвестиційний процес

Дослідження інвестиційного процесу, виявлення резервів його скорочення та розробка науково - обґрунтованих рекомендацій щодо їх практичного використання базуються на комплексному вивченні цього процесу як єдиної економічної системи з властивою їй сукупність ознак складових елементів.

У дослідженнях різних аспектів зазначеної проблеми зустрічається термін «інвестиційний процес». Застосування цього терміну в контексті формування механізму реалізації капітальних вкладень і ефективності створення основних фондів дає змогу підкреслити комплексний, системний підхід до нарощування й оновлення виробничого потенціалу народного господарства. В інвестиційному процесі об'єднується діяльність багатьох учасників розширеного відтворення, які працюють над створенням основних фондів для випуску.

Регулювання інвестиційної діяльності державними органами

Основи законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоплюючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестор повинен подати до фінансових органів декларацію про обсяги та джерела здійснюваних ним інвестицій, одержати необхідний дозвіл і погодження відповідних органів влади та спеціальних служб, висновки експертизи інвестиційних проектів щодо дотримання в них санітарно-гігієнічних та екологічних вимог.

З метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики країни здійснюється державне регулювання інвестиційної діяльності. Воно визначається планами й програмами розвитку народного господарства, бюджетами та передбаченими в них обсягами державного фінансування. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, які здійснюють інвестиції у найважливіші (для задоволення суспільних потреб) напрямки, і насамперед соціальну сферу, технічне вдосконалення виробництва, впровадження відкриттів і винаходів.

Для регулювання інвестиційного попиту може вводитися диференційований податок на інвестиції; здійснюватись спеціальна амортизаційна політика, у тому числі з прискореною амортизацією основних фондів. При цьому пільги щодо амортизації можуть встановлюватись диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування шляхом надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; приватизації державної власності; здійснення політики ціноутворення; створення певних умов користування землею та іншими природними ресурсами; експортування інвестиційних проектів.

Велике значення мають гарантії прав і захист інвестицій. В основі законодавства про інвестиційну діяльність, держава повинна гарантувати стабільність прав суб'єктів цієї діяльності. У разі прийняття державними органами актів щодо прав інвесторів і учасників інвестиційної діяльності завдані їм збитки (у тому числі неодержані доходи) відшкодовуватимуться цими органами за рішенням суду чи арбітражу.

Проте майже в кожному пункті гарантій прав і захисту інвестицій застережується, що вони (ці гарантії) можуть бути порушені державою в межах її компетенції або шляхом прийняття обмежувальних законодавчих актів. Надійність, упевненість і стійкі гарантії - важливі умови ефективного інвестування, основа стабільності розвитку не тільки економіки, а й суспільства в цілому.

1.4 Основні напрями інвестиційної стратегії

Основними перспективними напрямками інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності є такі:

· поліпшення відтворюваної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

· удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в них питомої ваги устаткування й відповідно скорочення будівельно-монтажних робіт;

· зміна галузевої структури капітальних вкладень з погляду істотного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особливого споживання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчової промисловості);

· збалансованість інвестиційного процесу.

Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створити новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

Основною метою підприємства «Зімай» в умовах ринкової економіки, як це випливає зі світового досвіду, є прибутковість. Подальша мета - збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивості вироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікованих показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко оцінити кількісно, проте вони істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу приймати правильні й обґрунтовані рішення щодо капіталовкладень.

Планування та контроль капіталовкладень

До основних складових процесу планування та контролю капіталовкладень належать:

· пошук і дослідження об'єкта капітальних вкладень;

· розробка кількісних показників і якісних характеристик різних варіантів інвестування;

· порівняння варіантів і вибір найкращого;

· розробка проекту плану капіталовкладень з урахуванням специфіки обраного об'єкта й реальних можливостей фінансування капітальних вкладень;

· розгляд пропозицій і прийняття рішення про капіталовкладення, складання плану його реалізації;

· організаційно-економічний контроль процесу інвестування на всіх його стадіях.

Інвестиційний процес має найвищу ефективність за умови досягнення стану гармонії як при прийнятті рішення, так і при його втіленні. Проаналізувавши випадки невдалих капіталовкладень, можна сформулювати такі їх причини. Перша - незбалансованість частин, компонентів, факторів і функцій, що стосуються інвестиційної ідеї, процесу планування та реалізації плану. Друга важлива причина - розбіжність планів підприємства і капіталовкладень. У цьому разі ймовірність невдачі тим вища, чим менше гармонії між інвестиційним проектом і стратегією розвитку підприємства. Третя причина пов'язана з непередбачуваністю й мінливістю економічної ситуації. І нарешті, найпомітніша причина невдалого й неефективного інвестування полягає в незбалансованості інвестиційних потужностей, причому в різних вимірах і проявах, що охоплюють проектно-кошторисну документацію, будівельні конструкції та матеріали, машини, механізми, устаткування тощо.

Пошук нових ідей щодо капіталовкладень - прерогатива не тільки керівництва підприємства чи дослідного підрозділу. У цьому мають бути зацікавлені всі працівники. Це досягається природним шляхом у разі впровадження інших форм власності, які не відокремлюють працівника від засобів виробництва та отриманих прибутків.

Витрати на придбання (основні капіталовкладення) - це великі одночасні витрати, які робляться на початку інвестиційного циклу і є передумовою всіх подальших витрат і прибутків. Це найважливіша стаття витрат у структурі інвестицій. Обчислити її легко, потрібно лише враховувати можливість появи додаткових витрат на придбання. Про це іноді забувають господарські керівники, здійснюючи поступове технічне переоснащення підприємств і модернізуючи устаткування.

Інвестиційний період, або термін капіталовкладень, є дуже важливим компонентом у довгостроковому й поточному плануванні. Оскільки він впливає на виробничий процес у широкому розумінні, то для порівняння різних варіантів капіталовкладень, вивчення питань про їх рентабельність слід обов'язково мати уявлення про його тривалість. Інвестиційний період є невід'ємною частиною будь-якого капіталовкладення й використовується для складання інвестиційного плану.

В інвестиційному плануванні винятково велике значення має розрахунок ренти. Сьогоднішня вартість грошей перевищує майбутню. Тому завдання правильного розподілу витрат і прибутків у часі дуже важливе в інвестиційному плануванні. В економічній теорії розрахунковий розмір ренти розглядається з двох поглядів: як фактор витрат і прибутку. Це означає, з одного боку, що рента - це витрати, необхідні для перетворення капіталу на капіталовкладення, а з іншого боку, що розрахунковий розмір ренти-це прибуток (у відсотках), який передбачається від цього капіталовкладення або ж вміщення капіталу в альтернативні варіанти капіталовкладень.

Розмір ренти не може бути менший від норми прибутку, встановленої для інвестування капіталу. При визначенні рентабельності різних варіантів капіталовкладень у межах одного підприємства розрахунковий розмір ренти є цільовим прибутком, вираженим у процентах, тобто нормою прибутку (нормою ренти), що передбачається для інвестиції.

В інвестиційному плануванні важливо враховувати ймовірність досягнення бажаного ефекту й надійність реалізації окремого варіанта капіталовкладень. Із цим пов'язане прагнення керівництва й працівників підприємства уникнути невиправданого ризику та надійно реалізувати свої інвестиції.

Розділ 2. Економічна характеристика фінансового стану підприємства

2.1 Характеристика діяльності підприємства «Зімай» та його структура

Згідно зі статтею Господарського кодексу України підприємницькою діяльністю визначається самостійна, ініціативна, систематична, взята на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів, одержання прибутку.

Підприємство «Зімай» - це товариство з обмеженою відповідальністю, яке спеціалізується на реалізації меблевих виробів. Закуповуючи товар у постачальника, а саме у київського виробника ТОВ «Княгиня», підприємство «Зімай» займається реалізацією, доведенням товарів його кінцевим споживачам.

Створене дане підприємство на основі установчого капіталу вкладників-засновників, які є працівниками цього підприємства та були заохочені до відкриття справи, що підтверджується установчим договором.

Установчими документами даного підприємства є Статут та Установчий договір підприємства.

Державна реєстрація підприємства

Державна реєстрація підприємств є обов'язковою юридичною дією при їх створенні. Вона встановлена ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 8 Закону України "Про підприємництво". Ці статті визначають державні органи, на які покладено реєстрацію підприємств (органи державної реєстрації), а також загальні умови і порядок реєстрації. Детальніше вони визначаються Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740.

Для державної реєстрації реєструючому органові необхідно подати документи, перелік яких визначено ст. 8 Закону України "Про підприємництво". За наявності всіх документів реєстрація підприємства здійснюється у строк не більше п'яти робочих днів. Протягом цього часу реєструючий орган зобов'язаний видати заявнику свідоцтво про державну реєстрацію підприємства. Свідоцтво є юридичною підставою для відкриття підприємству рахунків у банку за місцем його реєстрації або у будь-яких інших банках за згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в 3-денний термін повідомити про це податкову інспекцію.

Для державної реєстрації ТОВ «Зімай» 07.09.2007 року подало в реєструючі органи наступні документи:

- статут, завірений нотаріально;

- установчий договір, завірений нотаріально;

- свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

-заява про реєстрацію в фонд соціального страхування;

- заяву про реєстрацію в органи пенсійного фонду України;

- довідку, що підтверджує взяття підприємства облік в органи державної податкової служби, засвідчену органом, що видав;

- реєстраційну картку;

- заява про виготовлення печатки;

- картку зі зразками підписів. (Додаток №)

Відкриття розрахункового рахунку.

Відповідно до «Інструкції про відкриття рахунку у національній та іноземній валютах», яка затверджена Постановою Правління НБУ, я, Гугля Ольга Валеріївна, директор ТОВ «Зімай», 07.09.2007 року подала до АППБ «Аваль» наступні документи :

- заяву про відкриття поточного рахунку встановленого зразка, що підписана фізичною особою-підприємцем;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця уповноваженим органом державної влади України, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;

- копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів (картка для заповнення надається Банком). Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.

Об'яви на внесення готівки.

Об'яви на внесення готівки в касу банку мають бути заповнені чорнилами темного кольору , пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів та іншими способами, які б забезпечили зберігання цих записів протягом установленого терміну зберігання документів. Чеки, як грошові так і розрахункові, повинні бути заповнені від руки чорнилами або пастою кулькових ручок темного кольору. Назва власника рахунку, номер рахунку та назва банку в чеках та об'явах можуть заповнюватися штампа

Для внесення готівки на розрахунковий рахунок, оформляється об'ява на внесення готівки. (Додаток №)

Прийняття на роботу.

Прийняття працівників на роботу оформлюється виданням наказу, в якому зазначається:

1) Прізвище, ім'я, по батькові працівника;

2) Посада (спеціальність, кваліфікація, розряд);

3) Місце роботи;

4) Умови оплати праці;

5) Початок роботи.

В окремих випадках у наказі про прийняття працівника на роботу можуть бути передбачені додаткові умови, а саме: випробування з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі; строки трудового договору; тривалість робочого часу, якщо трудовий договір укладено на неповний робочий день або тиждень; оплата витрат у зв'язку з переїздом працівника на роботу в іншу місцевість тощо. Перед підписом робиться посилання на підстави видання наказу.

З наказом після його підписання керівником підприємства, установи, організації ознайомлюють працівника, роблять відповідний запис у його трудовій книжці, заповнюють особову картку, вносять відомості про працівника до штатно-посадової книги (алфавітної книги).

Прийняття на роботу на ТОВ «Зімай» відбувається згідно таких документів:

- заява працівника, який приймається на роботу, до якої додається ксерокопія паспорту , ідентифікаційного коду, анкети;

- наказ про прийняття на роботу; (Додаток №)

Структура підприємства

Структура підприємства визначається наступними основними факторами:

- розміром підприємства,

- галуззю виробництва,

- рівнем технологій і спеціалізації підприємства.

Якої-небудь стійкої стандартної структури не існує. Вона постійно коректується під впливом виробничо - економічної кон'єктури, науково - технічного прогресу і соціально - економічних прогресів.

Поряд с цим при всьому різноманітті структур усі виробничі підприємства мають ідентичні функції, головної з яких - виготовлення і збут продукції. Щоб забезпечити нормальне функціонування повинне мати у своєму складі цехи і майстерні по виготовленню продукції (виконанню робіт, наданню послуг) і по обслуговуванню виробничого процесу. Крім того, кожне підприємство не залежне від його розмірів, галузевої приналежності й рівня спеціалізації постійно веде роботу з оформлення замовлень на виготовлення продукції; організує її схоронність і збут замовникові; забезпечує закупівлю і постачання сировини, матеріалів.

Структура ТОВ «Зімай» проста. До її складу входять три відділи: комерційний відділ, відділ бухгалтеріі та склад. Віділи, які існують на підприємстві, взаємопов'язані між собою, таким чином, забезпечуючи організацію комерційної діяльності. Структура підприємства передбачає у подальшому розвитку розширити всій склад, тим самим покращуючи роботу у відділі. (Додаток №)

Характеристики інструкції щодо охорони праці та пожежної безпеки.

Закон України «Про охорону праці» - це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником та працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

· пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· комплексне вирішення завдань охорони праці шляхом створення Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

· соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств;

· організація навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони праці створено Національний науково - дослідний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників і спеціалістів з охорони праці створено Науково - інформаційний і навчальний центр охорони праці.Чітко виражена і соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний захист трудівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілому, порушення його нормальних життєвих зв'язків.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитись від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а власник при цьому не буде виплачувати йому середній заробіток.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, в галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.

Власники підприємств зобов'язані розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду; організувати навчання працівників правилам пожежної безпеки.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною.

Усі працівники при прийняті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції.

Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.

Нагляд за додержанням законності в діяльності пожежної охорони здійснює Генеральний прокурор України. (Додаток №)

Договір оренди.

ТОВ «Зімай» юридична адреса якого, Україна, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Осипенко, 72., в особі директора Гуглі Ольги Валеріївни, 12.09.2007 року підписало договір оренди з ТОВ «Маргарита» юридична адреса якого вул.. Пушкіна,27, в особі директора Радєвої Валентини Федорівни. Об'єктом оренди являється касовий апарат який береться на строк - три роки.

Згідно договору оренди ТОВ «Маргарита» (Орендодавець) повинен передати ТОВ «Зімай» (Орендарю) об'єкт згідно договору та технічну документацію, необхідну для належного утримання та використання об'єкта.

Орендар в свою чергу зобов'язаний використовувати об'єкт за його цільовим призначенням та своєчасно здійснювати орендні платежі.

Договір купівлі-продажу

Договори купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності є найбільш поширеним видом господарських взаємовідносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

Ризик випадкової втрати або випадкового пошкодження товару перехо-дить на покупця з моменту його передачі покупцеві відповідно до договору.

Якщо продавець відмовляється передати покупцеві проданий товар, поку-пець має право відмовитися від виконання договору купівлі-продажу. Кількість товару, що підлягає передачі покупцеві, передбачається договором купівлі-продажу у відповідних одиницях вимірювання або в грошовому вираженні.

Якщо продавець передав, порушивши договір купівлі-продажу, покупцеві меншу кількість товару, ніж визначено договором, покупець має право або вимагати відповідну кількість товару, або відмовитися від переданого товару і від його оплати, а якщо товар оплачений - вимагати повернення сплаченої грошової суми. У разі передачі продавцем покупцеві товару в кіль кості, що перевищує вказану в договорі, покупець зобов'язаний сповістити про це продавця. Якщо після отримання повідомлення покупця продавець не розпорядиться відповідною часткою товару, покупець має право, якщо інше не передбачене договором, прийняти весь товар або відмовитися від його прийняття.

Договори купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності є найбільш поширеним видом господарських взаємовідносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

За договором купівлі-продажу ТОВ «Княгиня», в особі директора Симіненко Н. С., яке зобов'язується передати товар у власність ТОВ «Зімай», в особі директора Гуглі О. В., яке зобо-в'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Товаром за договором купівлі-продажу можуть бути будь-які речі, якщо вони не вилучені з обороту або не обмежені в обороті.

За договором купівлі-продажу передачі підлягають товари в асортименті, узгодженому сторонами.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу. (Додаток №).

Договір постачання

Згідно договору постачання ТОВ «Княгиня»,що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується поставити в умовлений термін або терміни, товари, що виробляються або закуплені ним, ТОВ «Зімай» для використання в підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

Зміст договору постачання між ТОВ «Княгиня» та ТОВ «Зімай»:

- дата укладання договору;

- повне найменування сторін, що уклали договір;

- кількість та асортимент товарів, що підлягають постачанню;

- терміни виконання,

- порядок постачання товарів;

- якість, комплектність, упаковка і маркірування товарів;

- ціни і порядок розрахунків;(Додаток №)

Сертифікація

Я, Гугля Ольга Валеріївна, директор ТОВ «Зімай» для підтвердження якості реалізованої продукції оформила 07.01.2007 року сертифікат відповідності виданий Державним комітетом України по стандартизації метрології та сертифікації (Держстандарт України). Строк дії сертифіката відповідності - три роки. (Додаток №)

Реклама

Для стимулювання збуту , забезпечення конкурентоздібності товарів, забезпечення стимулювання об'єму продажу, інформування покупця, підвищення життєвого рівня підприємство «Зімай» проводить рекламу свого товару, таким чином, впливаючи на покупця.

Свою рекламну компанію підприємство проводить на телебаченні, пресі, вулиці та за допомогою печатної реклами.

Рекламну діяльність ТОВ «Зімай» оформила на прайс - листах, каталозі, буклетах, візитних картках.

2.2 Організаційно-економічний механізм інвестування

Управління інвестиційною діяльність підприємства має кілька типових функцій, які визначаються метою реалізації обраної стратегії.

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово-господарською діяльність. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди стоять перед дирекцією підприємства:

1) Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?

2) Якщо коригувати, то в яких напрямках?

3) В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?

4) Які це дасть результати через рік, два, три?

5) Які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела?

Навіть якщо приймається рішення нічого не змінювати на підприємстві, то це теж є стратегія, яка має бути обґрунтована, досліджена та сформована.

Розробка стратегії є спеціальним дослідженням із типовими процедурами.

Інвестиційною стратегією вважатимемо систему вибраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства.

Доцільність інвестиційної стратегії визначається такими критеріями:

· узгодженість з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

· ефективність, тобто узгодженість результатів і реальних витрат на їх досягнення;

· оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибутковості та можливих ризиків і невизначеності майбутнього періоду;

Визначаючи інвестиційну привабливість окремі сфери діяльності, потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту:

· важливість галузі - значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни;

· характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку; рівень державного втручання в розвиток галузі-низький, середній чи великий, включаючи державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації;

· соціальна значущість сфери діяльності - кількість робочих місць, регіональне розміщення виробництв, середня заробітна плата, діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції;

· фінансові умови роботи галузі - рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність.

Інвестиційна привабливість підприємства «Зімай» має такий вигляд.

1) Загальна характеристика виробництва: характер технології; наявність сучасного устаткування, в тому числі іноземного; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій;

2) Характеристика технічної бази підприємства: технології; вартість основних фондів;

3) Номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва; експорт; імпорт сировини та матеріалів; зв'язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту);

4) Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва;

5) Характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура, заробітна плата;

6) Структурний фонд; власники підприємства;

7) Структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції, їх рентабельність;

8) Обсяг прибутку та його використання за звітний період;

9) Фінанси підприємства;

· Загальний висновок

Фінансовий аналіз підприємства

Найістотнішим фактором інвестиційної діяльності є наявність фінансових ресурсів.

Конкретна структура обраної інвестиційної діяльності виражається через поняття інвестиційного портфеля, тобто спеціального набору конкретних інвестиційних проектів, узятих до реалізації.

На стадії аналізу та розробки стратегії інвестиційний портфель є запланованим засобом досягнення стратегічних цілей. На стадії реалізації кожного проекту поняття інвестиційного портфеля визначає структуру інвестицій.

Інвестиційний портфель, як і кожний проект, що входить до нього, інвестор формує виходячи з певних критеріїв:

· прибутковість;

· терміновості досягнення інвестиційних цілей;

· ступеня ризику.

Формування інвестиційного проекту - завдання з багатьма критеріями. Воно має вирішуватися для майбутнього періоду, тому базується на прогнозованих даних.

Основні критерії формування інвестиційного портфеля.

Критерій прибутковості відображає очікуване збільшення доходів за рахунок збільшення вартості самого об'єкта інвестування, або високих і регулярних дивідендів на інвестований капітал.

Критерій терміновості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до термінів реалізації інвестицій, досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестицій, тривалість експлуатації об'єктів інвестицій.

Ступінь ризику інвестиційного проекту визначається показником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестиційних коштів.

До цього критерію слід віднести й ліквідність проекту - можливість зворотного процесу перетворення об'єкту інвестування знову на кошти. При цьому без втрат не обійтися. Обсяг втрат і час, потрібний для продажу об'єкта інвестування, визначають рівень ліквідності інвестиційного проекту.

Відповідність проекту фінансовим ресурсам - критерій вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які мають бути залучені інвестором. Співвідношення власних і залучених коштів може бути різним, але чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту, тим надійніший проект.

Наведено типову послідовність формування інвестиційного портфеля розробка стратегії інвестиційної діяльності;

1. визначення складу та типу інвестиційного портфеля;

2. аналіз та попередній вибір інвестиційних проектів;

3. остаточний вибір інвестиційних проектів;

4. розрахунки та обґрунтування ефективності сформованого портфеля;

5. розробка організаційного плану реалізації інвестиційного портфеля та технології управління ним.

Здійснення інвестиційної діяльності передбачає відповідне управління процесом аналізу привабливості інвестиційного проекту: прийняття рішень щодо забезпечення ресурсами, їх раціонального використання, а також техніки та технології виробництва, проблем якості, цін і збуту, досягнення запланованого кінцевого фінансового результату.

У процесі управління інвестиційною діяльністю розрізняють такі етапи: підготовчий; реалізація проекту; експлуатації об'єкта інвестицій. Останній поділяється на два етапи: повернення інвестиційних коштів та одержання економічного ефекту від реалізації проекту.

2.3 Оцінювання ефективності інвестицій

Показники ефективності інвестицій.

Основним принципом оцінювання ефективності є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефективність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, що відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оцінити доцільність інвестицій систем нішею

Для переходу до викладення порядку розрахунку показників наведемо їх умовні позначення:

Р - обсяг грошових надходжень від економічної діяльності об'єкта інвестицій після введення його в експлуатацію;

Ві - обсяг інвестицій, що потрібні для введення об'єкта в експлуатацію (інвестиційні витрати);

Ве - обсяг поточних витрат діючого об'єкта, необхідних для виробництва товарів чи послуг, що виробляє створений об'єкт (експлуатаційні витрати);

Аt - величина нарахованої за рік амортизації основних фондів, створених за рахунок інвестицій;

Т - кількість років життя проекту (експлуатація об'єкта та отримання доходів від інвестицій);

t - індекс (порядковий номер) кожного року експлуатації об'єкта, t=1, 2,Т.

1. Чиста приведена вартість проекту (NVP) розраховується як сума щорічних обсягів доходів без витрат, приведених до умов поточного року:

T t

NPV = (Pt-Bit-Bet)/(1+r) . (1)

t=1

Для прийняття проекту NPV має перевищувати нуль.

2. Термін окупності проекту (Тк) визначає кількість років, за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Він дорівнює такому t (Тк = t), при якому

Тк t

Ві = (Pt - Bet)/ (1+r) . (2)

t=1

Термін окупності має бути меншим від загального терміну життя проекту: Тк<Т. Тут Тк - кількість років, потрібних для того, щоб обсяг прибутку від інвестицій зрівнявся з обсягом Bi (термін окупності); r - річна ставка дисконту, яка має використовуватися для приведення грошових надходжень майбутніх періодів до умов поточного року; К - коефіцієнт приведення,

t

К = 1/(1+r) .

3. Коефіцієнт співвідношення доходів та витрат (k) розраховується як дріб, де в чисельнику має бути сума приведених вартостей доходів від інвестицій за всі роки, а у знаменнику - сума приведених витрат:

Т t

(Pt /(1+r) ) /

t=1 . (3)

Т t

(Bit + Bet) /(1+r)

t=1

Цей показник має перевищувати одиницю.

4. Коефіцієнт прибутковості проекту (g) розраховується як співвідношення чистої приведеної вартості за період життя проекту та обсягу капіталовкладень:

Т 2

(Pt - Bet) / (1+r)

t=1

. (4)

Т t

Bit /(1+r)

t=1

Приймаються проекти, для яких коефіцієнт прибутковості як мінімум більший за одиницю.

5. Внутрішня норма прибутковості проекту (R) визначається як рівень ставки дисконтування (r) , при якому чиста приведена вартість проекту (за період його життя) дорівнює нулю, тобто

Т t

NPV = (Pt - Bit - Bet) / (1+ R) = 0. (5)

t=1

Внутрішня норма прибутковості є межею, нижче за яку проект дає негативну загальну прибутковість. Розраховане для проекту значення R має порівнюватися з її нормативним рівнем Rп для проектів такого типу. Якщо R>Rп, проект може бути прийнятий, якщо R<Rп, проект відхиляється.

Значення R розраховується методом добору та перевірки послідовних значень r (r>Rn) з використанням комп'ютерних програм або графічно методом побудови функції залежності між NPV та r (Додаток № ).

Для кожного проекту, залежно від критеріїв, якими керуються зацікавлене в ньому підприємство та його експерти, рівень Rn може бути різним залежно від макроекономічної ситуації у країні, рівня ризиків у країні, галузі, проекту, середньої рентабельності діяльності підприємства - інвестора, вартості його капіталу, співвідношення позиченого та власного капіталу та інших причин.

6. Фондовіддача проекту (f) розраховується як відношення середньорічного прибутку за весь період життя проекту до середньорічної залишкової вартості інвестицій за той самий період з урахуванням їх щорічного зношення:

Т

(Pt - Bet) / Т

t=1

. (6)

Т

(Bit - Аt) / Т

t=1

Цей показник визначає рівень середньої віддачі (отримання прибутку) від кожної грошової одиниці використаних інвестицій.

Розділ 3. Впровадження інвестиційного механізму на підприємстві «Зімай»

3.1 Структура інвестиційного бізнес - плану

Найважливішим серед документів, потрібних для злагодженої роботи, є бізнес-план. Складати його можуть як окремі підприємці чи управлінський персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми.

Якщо бізнес-план підприємство розробляє самостійно, його підготовка може охоплювати кілька етапів.

На першому етапі видається наказ по підприємству чи приймається рішення зборів засновників, які визначають загальні напрями майбутніх інвестиційних програм, склад робочої групи і конкурентних виконавців, календарні строки підготовки бізнес-плану, осіб, які здійснюють загальне й методичне керування роботою. Загальне керівництво розробкою перспективного плану інвестиційної діяльності здійснює керівник підприємства, методологічне-його заступник з економічних питань або консультант. До складу робочої групи входять провідні спеціалісти таких служб і відділів: планово-економічного, маркетингу, юридичного, фінансового, бухгалтерії, головного технолога, праці та заробітної плати, відділу кадрів та ін.

До основних функцій робочої групи належать такі:

· визначення напрямів і загального обсягу робіт під час складання бізнес-плану;

· визначення функцій конкретних виконавців розподіл робіт між ними;

· підготовка документів, таблиць, схем, графіків, за якими конкретні виконавці повинні готувати й подавати інформацію;

· погодження питань про координацію дій між окремими виконавцями;

· визначення календарного плану із встановленням термінів виконання робіт і подання готових результатів.

На другому етапі кожний відділ і працівник робочої групи визначають обсяги роботи, збирають потрібну інформацію, виконують необхідні розрахунки, оформлюють табличний матеріал і текстову частину до нього. (Додаток №)

3.2 Інвестиційний проект

Склад і характер інвестиційного проекту.

Інвестиційний проект - це викладення цілей та особливостей конкретного інвестування й обґрунтування його доцільності. Без нього неможливо здійснювати інвестиції. Опрацювання інвестиційного проекту залежить від інвестора та чинних законів держави.

Далі під інвестиційним проектом розуміється письмовий документ, де викладено мету, методи реалізації, описи об'єкта інвестування, фінансову доцільність інвестицій. Такий проект потрібний як для власних цілей інвестора, так і для ознайомлення з намірами інвестора всіх можливих зацікавлених сторін: партнерів, банків, майбутніх споживачів.

Інвестиційний проект має типовий зміст, що поділяється на розділи.

Стратегія інвестування інвестиційного проекту

Короткий зміст

Це стислий (до 4 сторінок) конкретний виклад суті проекту (мета, обсяг інвестиційних витрат, технологія виробництва, доходи, окупність, ефективність, характер продукції, реальність збуту).

Продукція:

· опис товарів (чи послуг), що мають вироблятися; їх відмінність від типової продукції, що є на ринку;

· характеристика якості продукції, обґрунтування конкурентоспроможності;

Ринок та організація збуту продукції:

· обґрунтування прогнозованої ціни продукції чи послуги;

· обсяги можливої реалізації продукції;

· споживачі продукції (юридичні та фізичні особи);

· порівняння з продукцією конкурентів на ринку;

· стратегія маркетингової діяльності (організація реклами, витрати на рекламу, ціноутворення, можливості стимулювання продажу, формування іміджу продукції та фірми в цілому).

Виробничий план (обсяг і структура виробництва товарів і послуг):

· номенклатура продукції та послуг;

· обсяг продажу;

· календарний графік обсягу виробництва (за квартали) на наступні два-три роки, що розроблюються щомісяця або в тижневому режимі;