• Вступ
• На сучасному етапі досить гостро стоїть проблема незадовільного фінансового стану учасників енергетичного ринку України. У всіх на слуху проблеми з неплатежами за електроенергію, вугілля, газ та інші енергоносії. Внаслідок того, що ці проблеми накопичувалися роками підприємства, виробники цих енергоносіїв, опинилися в кризовій ситуації, перед загрозою банкрутства. Загалом така ситуація може призвести до багатьох негараздів. Може бути поставлена під загрозу стабільність роботи єдиної енергетичної системи України, а це в свою чергу ставить під загрозу нормальну роботу багатьох підприємств, у тому числі особливо небезпечних підприємств, підприємств та закладів, які здійснюють забезпечення життєдіяльності громадян. Тобто порушення роботи єдиної енергосистеми, особливо в аварійному порядку, несе в себе небезпеку для всієї країни.
• В Україні немає невживаних (запасних) енергетичних потужностей, тому у роботі мають бути практично всі наявні, і країна не може дозволити собі щоб такі потужності не завантажувалися в наслідок нестачі палива або незадовільного технічного стану обладнання електричних станцій, які виникають внаслідок нестачі коштів у виробників електроенергії.
• Є ще один аспект цієї проблеми, який особливо відчутний у Донбасі - соціальний. Бо приблизно третина працюючих це робітники шахт, які добувають енергетичне вугілля. Тобто їх заробіток, фінансування соціальних, комунальних програм, розробка нових лав напряму залежать від оплати за відвантажене вугілля.
• У зв'язку з цим актуальною є проблема поліпшення фінансового стану підприємств енергетичного комплексу. Розглянемо суть цієї проблеми на прикладі енергогенеруючої компанії ВАТ «Донбасенерго».
• Головна мета роботи - дослідити фінансовий стан підприємства ВАТ «Донбасенерго», виявити основні проблеми фінансової діяльності і розробити шляхи покращення фінансової діяльності підприємства.
• Виходячи з поставлених цілей, можливо сформувати задачі цієї роботи:
• - попередній огляд балансу і аналіз його ліквідності;
• - характеристика майна підприємства: основних і оборотних коштів і їх оборотності, виявлення проблем;
• - характеристика джерел коштів підприємства: власних і позичкових;
• - оцінка фінансової стійкості;
• - розрахунок коефіцієнтів ліквідності;
• - аналіз прибутку і рентабельності;
• - розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану..
• Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство “Донбасенерго”.
• Місце знаходження Товариства:
• 84601, м. Горлівка Донецької обл, пр. Леніна, 11
• Предмет аналізу - фінансові процеси підприємства і кінцеві господарські результати його діяльності.
• При проведенні даного аналізу були використані наступні прийоми і методи:
• - горизонтальний аналіз
• - вертикальний аналіз,
• - аналіз коефіцієнтів (відносних показників),
• - порівняльний аналіз,
• - факторний аналіз,
• - інтегральний аналіз.

1. Сутність фінансової діяльності підприємства

1.1 Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

У нормативних актах, науково-практичній літературі, безпосередньо в контексті фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансової звітності оперують дефініціями „фінансова діяльність”, „інвестиційна діяльність” та „операційна діяльність” суб'єктів господарювання. З метою формування каталогу функціональних завдань фінансових служб підприємства та чіткого розмежування зазначених понять розглянемо економічний зміст кожного з них.

Інвестиційна діяльність. Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація таких необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Отже ця діяльність пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід).

Операційна діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. До типових прикладів руху коштів у рамках операційної діяльності належать такі:

- грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг;

- грошові виплати постачальникам за товари і послуги;

- грошові виплати з оплати праці;

- оплата податків.

Фінансова діяльність. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність - діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства ( який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності ( у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

-„Власний капітал”;

- „Довгострокові зобов'язання”;

- „Поточні зобов'язання”.

Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування) має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу ( оптимізація фінансування) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність ( широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб'єкта господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна та фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складення фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачення матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати зниження її собівартості, до яких належить:

- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

- зменшення витрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні , поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньо. Точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналогічну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

- аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

- аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

- аналіз взаємозв'язку, витрат обсягів виробництва продукції та прибутку;

- аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

- аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

- факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

- аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

- аналіз фінансової стійкості підприємства;

- аналіз ліквідності балансу;

- комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

- здійснення платежів за фінансовими операціями.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства. Відповідно до національних бухгалтерських стандартів ПСБУ це вперше за усе відкрита фінансова звітність:

- форма №1 «Баланс підприємства»;

- форма №2 «Звіт про фінансові результати»;

- форма №3 «Звіт про власний капітал»;

- форма №4 «Звіт про рушення грошових коштів»;

- форма №5 «Пояснювальна записка до річного звіту».

У загальному вигляді фінансовий аналіз підприємства складається з наступних етапів:

- Оцінка майнового стану і динаміка його зміни;

- Аналіз ділової активності;

- Аналіз ліквідності і платоспроможності;

- Аналіз фінансової стійкості;

- Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

- Аналіз рентабельності;

- Аналіз положення на ринку цінних паперів.

Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед можна виділити основні:

Горизонтальний аналіз (почасовий) - базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цієї системи розраховуються темпи зростання окремих показників фінансової звітності за ряд періодів. У фінансовому менеджменті найбільше поширення отримали наступні види горизонтального фінансового аналізу:

- порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду;

- порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року;

- порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів.

Всі види горизонтального фінансового аналізу доповнюються звичайно дослідженням впливу окремих чинників на зміну відповідних результативних показників.

Вертикальний аналіз (структурний) базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У процесі цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегированих фінансових показників. У фінансовому менеджменті найбільше поширення отримали наступні види вертикального аналізу:

- Структурний аналіз активів. У процесі цього аналізу визначається питома вага оборотних і необоротних активів; елементарний склад оборотних активів склад активів підприємства по рівню ліквідності; склад інвестиційного портфеля і інші. Результати цього аналізу використовуються в процесі оптимізації складу активів підприємства.

- Структурний аналіз капіталу. У процесі цього аналізу визначаються питома вага власного і позикового капіталу, що використовується підприємством; склад позикового капіталу, що використовується по періодах його надання (короткостроковий, довгостроковий); склад позикового капіталу, що використовується по його видах. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки фінансового левериджа, визначення середньозваженої вартості капіталу, оптимізації структури джерел формування позикових фінансових ресурсів і т.д.

- Структурний аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють грошові потоки по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності підприємства; в складі кожного з цих видів грошового потоку більш глибоко структуризуються надходження і витрачання грошових коштів, склад залишку грошових активів по його окремих елементах.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, т. е. Основні тенденції динаміки показника. За допомогою тренда ведеться перспективний прогнозний аналіз.

Порівняльний аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, зі середньогалузевими і середніми господарськими даними. Найбільше поширення отримали наступні види порівняльного фінансового аналізу:

- порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і средньогалузевих показників;

- порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і підприємств конкурентів;

- порівняльний аналіз фінансових показників окремих одиниць і підрозділів даного підприємства;

- порівняльний аналіз звітних і планових фінансових показників. Такий аналіз складає основу організованого на підприємстві моніторингу поточної фінансової діяльності.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) базується на розрахунку співвідношень різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства. У процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі результати фінансової діяльності і рівень фінансового стану підприємства. У фінансовому менеджменті найбільше поширення отримали наступні групи аналітичних показників: коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства; коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідність) підприємства; коефіцієнти оцінки оборотності активів; коефіцієнти оцінки оборотності капіталу; коефіцієнти оцінки рентабельності і інші.

Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє дістати найбільш глибоку (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників. У фінансовому менеджменті найбільше поширення отримали наступні системи інтегрального фінансового аналізу:

- Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства. У основі цієї системи аналізу лежить «Модель Дюпона», відповідно до якої коефіцієнт рентабельності активів підприємства являє собою твір коефіцієнта рентабельності реалізації продукції на коефіцієнт оборотності активів:

Ра=Ррп х КОа, (1.1)

де Ра - коефіцієнт рентабельності активів;

Ррп - коефіцієнт рентабельності продукції;

КОа - коефіцієнт оборотності активів.

Для інтерпретації результатів може бути використана спеціальна матриця, з допомогою якою можна виявити основні резерви подальшого підвищення рентабельності активів:

- об'єктивно-орієнтована система інтегрального аналізу формування прибутку підприємства;

- інтегральна система портфельного аналізу.

Більшість існуючих в цей час методик аналізу діяльності підприємства, його фінансового стану повторюють і доповнюють одна одну, вони можуть бути використані комплексно або роздільно в залежності від конкретних цілей і задач аналізу, інформаційної бази, що є в розпорядженні аналітика.

Аналіз методик оцінки фінансового стану підприємств, що застосовуються в Європі і США і порівняння цих методик з вітчизняними, показує, що основні методичні положення обох підходів в основному співпадають. Відмінності і особливості виявляються в наступному.

По-перше, в Росії, Україні (тобто на пострадянському просторі) в ході аналізу балансу основний акцент робиться на розрахунок коефіцієнтів платоспроможності. Явно недостатня увага приділяється аналізу структури і особливо динаміки майна підприємств і його реальної вартості. Це викликане тим, що до цього часу сучасним банківським законодавством передбачається можливість надання кредиту без його забезпечення майном. Однак останнім часом отримує розвиток система заставних банків, і комерційні банки в умовах жорсткої конкуренції, нарешті, починають розуміти, що їм більш вигідно і надійно видавати кредити під заставу майна. Крім того, в Росії вже є дуже широка мережа спеціалізованих чекових інвестиційних фондів, створюються і інші фінансові інститути, працюючі з чеками, акціями і іншими цінними паперами. У цих умовах мова йде про реальну цінність цінних паперів, тобто про їх реальну забезпеченість майном. Тому аналіз майна організації, вдосконалення методики його проведення, об'єктивна оцінка майна виходять на перший план.

По-друге за рубежем велике значення приділяється врахуванню впливу інформації на фінансове положення підприємства, організації. У нашій країні це питання недостатньо розроблене в теоретичному і практичному планах.

По-третє для пострадянських країн величезне значення має комп'ютеризація розрахунків по аналізу фінансового стану, на відміну від країн Європи і США, в яких цей процес досяг високого рівня. Для російської науки і практики автоматизація економічного аналізу є одним з самостійних актуальних напрямів розвитку.

1.2 Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств. Платоспроможність як показник фінансового стану

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним майном. Специфіка фінансової діяльності АТ визначається особливостями формування статутного капіталу.

Організація фінансово-господарської діяльності у формі акціонерних товариств є найприйнятнішою з погляду залучення капіталу, зокрема власного. Це пояснюється такими чинниками:

- поділ статутного капіталу на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, яка може бути досить малою, що дає можливість залучення як дрібних, так і великих інвесторів;

- високий рівень мобільності корпоративних прав ( акцій), особливо, якщо вони котируються на біржі, а отже, мінімальні затрати на передачу прав власності;

- спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

- можливість розміщення емісії серед величезного числа інвесторів, значна частина яких не претендує на контроль над підприємством;

- досить детальне нормативне регулювання діяльності АТ, що створює умови для захисту інтересів акціонерів, у т.ч. від „розмивання капіталу”;

- акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій;

- оплата вартості акцій може здійснюватися як у грошовій , так і в майновій формі.

Повнота участі акціонера в управлінні товариством та контролі за цого діяльністю залежить від величини належного йому пакета акцій та їх виду - прості чи привілейовані. Дрібні акціонери мають право на участь у загальних зборах товариства, що з формального боку дає можливість участі в управлінні підприємством. Фактичне управління АТ та контроль за його діяльністю здійснюється крупними акціонерами, які володіють контрольним чи блокуючим пакетом корпоративних прав і мають можливість реально впливати на призначення членів наглядової ради та виконавчих органів.

Фінансування акціонерного товариства може здійснюватися за рахунок надходження коштів від емісії акцій , випуску облігацій, цінних паперів, що конвертуються в акції. Окрім цього, джерелом поповнення капіталу може бути тезаврований прибуток, банківські та комерційні позички.

Після переходу до ринкової економіки, більшість вітчизняних підприємств зіткнулися з багатьма проблемами, які були не відомі за радянських часів. Неефективний менеджмент, невміння виживати в конкурентному оточенні негайно реагувати на тенденції ринку призвели до масових кризових явищ у фінансовому стані цих підприємств. Підприємства через незмогу сплачувати або повернути свої борги опинялися на межі банкрутства. Тому реальна оцінка платоспроможності є дуже актуальною. Тільки платоспроможне підприємство може нормально функціонувати.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи сплачувати свої зобов'язання оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, які характеризують в найбільш загальному вигляді, чи може воно своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами. Для цього цілком логічно порівнювати оборотні активи і короткострокові зобов'язання. Зазначимо, що в ряді робіт вітчизняних авторів підходи до проблеми оцінки ліквідності і платоспроможності загалом подібні, хоч є ряд модифікацій і уточнень.