Фінансовий стан підприємства ВАТ "Донбасенерго"

Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного.

Як і вище перераховані показники, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку стійкості підприємства. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів.

Коефіцієнт фінансової стабільності. Є зворотним до коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів.

Коефіцієнта фінансової стабільності по Методиці №81 повинен бути >1.

Коефіцієнт структури боргу показує співвідношення довгострокових і короткострокових зобов'язань. У зарубіжній літературі приводиться значення цього коефіцієнта 1,3-1,5. Таким чином на кожну одиницю «коротких» грошових коштів повинно доводиться 1,3 1,5 одиниці «довгих». Потрібно помітити, що при умовах, коли у вітчизняних підприємств немає можливості отримати довгострокові кредити, цей коефіцієнт в переважній більшості випадків близький до нуля.

За даними таблиці 1.16 можна зробити наступні висновки. За період, що розглядається погіршилися практично всі показники фінансової стійкості підприємства. Підприємство збільшило частку позикових коштів для фінансуванні власної діяльності. У позикових коштах переважають короткострокові. Збільшилася частка позикового капіталу. Тобто можна говорити про фінансову нестійкість підприємства. Фінансове становище можна охарактеризувати як близьке до банкрутства.

Можна проаналізувати фінансову стійкість підприємства за допомогою абсолютних показників. Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат. Загальна величина запасів і витрат рівна сумі рядків 100-140 активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:

- наявність власних оборотних коштів

- наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (або функціонуючий капітал)

- загальна величина основних джерел формування запасів і витрат.

Розраховані показники приведені в таблиці 2.16

Таблиця 2.16- Визначення типу фінансового становища підприємства

Показники	2002 рік	2003 рік
	На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
Загальна величина запасів і витрат (ЗВ)	123337	151260	139495	170672
Власні оборотні кошти (ВОК)	-255018	-262779	-358293	-379895
Функціонуючий капітал (КФ)	-173958	-139883	-174253	-180192
Загальна величина джерел (ЗД)	-171258	-137045	-17145	-131568
Надлишок (+) або нестача(-) власних оборотних коштів ВОК (Фс=ВОК-ЗВ)	-378355	-414039	-497787	-550567
Надлишок (+) або нестача(-) власних і довгострокових позичкових коштів (Фк=КФ-ЗВ)	-297295	-291143	313668	-350864
Надлишок (+) або нестача(-) загальної величини джерел (Фо=ЗД-ЗВ)	-294595	-289305	-310640	-302340

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування:

Тобто жодного з вище перелічених джерел не вистачало а ні на початок, а ні на кінець року.

За допомогою цих показників визначається трьохкомпонентний показник типу фінансової ситуації

S(Ф)={1, якщо Ф>0, 0, якщо Ф<0}, (2.1)

Можливе виділення 4-х типів фінансового становища:

1. Абсолютна стійкість. Цей тип ситуації зустрічається надто рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості і відповідає наступним умовам:

Фс>0; Фк>0; Фо>0; тобто S={1,1,1}, (2.2)

2. Нормальна стійкість, яка гарантує платоспроможність S={0,1,1}.

3. Нестійке фінансове становище, зв'язане з порушенням платоспроможності, але при якому все зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів, S={0,0,1}.

4. Кризове фінансове становище, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості, S={0,0,0}.

У ВАТ „Донбасенерго” трьохкомпонентний показник фінансової ситуації S={0,0,0} як в 2002, так і в 2003 роках. Таким чином, фінансову стійкість протягом двох років можна назвати критичною, а фінансовий стан кризисним.

2.4 Аналіз формування і використання фінансових результатів діяльності підприємства

Важливим в ході оцінки рентабельності є виявлення чинників, що вплинули на величину досягнутих фінансових результатів. Ідентифікація цих чинників виконується як відносно прибутку, так і відносно коефіцієнтів рентабельності. Основний апарат це жорстко детерміновані факторні моделі.

Відносно показників прибутку нескладним, але вельми ефективним по своїх аналітичних можливостях є вертикальний аналіз звіту про прибутки і збитки. Її призначення - це характеристика динаміки питомої ваги основних елементів валового прибутку, коефіцієнтів рентабельності продукції, впливу чинників на зміну в динаміці чистого прибутку.

Аналіз проводиться на основі даних форми №2 «Звіт про фінансові результати». Для аналізу прибутку сформуємо та згрупуємо дані форми №2 [2 С.125 -137] і розмістимо їх в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17 - Аналіз фінансових результатів

№ п/п	Показники	2002 рік	2003 рік	Зміни , %
		тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
1.	Всього доходів	2262546	100	3374433	100	149,15
2.	Всього витрат2	2081010	91,97	2794909	82,824	134,35
3.	Чистий доход2	2117578	93,59/100	2231111	66,12/100	105,56
4.	Собівартість реалізованої продукції3	1879451	88,75	2056792	92,19	109,44
7.	Валовий прибуток3	238127	11,24	174319	7,81	73,20
5.	Адмін. витрати3	44766,5	2,11	26264	1,18	58,67
6.	Витрати на збут3	0	0	4674	0,23
8.	Інші операц. доходи2	57182	2,53	561897	16,65	982,65
9.	Інші операц.витрати4	146264,5	7,03	673795	24,11	460,67
10.	Фінансові доходы2	0	0	2	0
11.	Финансові витрати4	10385	0,50	15862	0,57	152,74
12.	Інші доходи2	0	0	22696	0,67
13.	Інші витрати4	143	0,007	17522	0,63	12339,
14	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування2: прибуток збиток	93750	4,14/100	20797	0,62/100	22,18
15	Податок на прибуток5	61432	65,53	19780	95,5	32,2
16.	Чистий: прибуток2 збиток	32318	1,43	1017	0,03	3,15

²- в % до стр. 1.

³- в % до стр. 3

⁴- в % до стр. 2

⁵ в % до стр. 14.

У 2003 році зросли практично всі види доходів. Витрати зросли за винятком адміністративних, які знизилися на 9,5%. Однак всі види прибутку поменшали. Це пов'язано, насамперед, із зростанням собівартості продукції на 9,44%, в той час як реалізація збільшилася тільки на 5,56%. Внаслідок чого валовий прибуток поменшав на 26,80%, в результаті чистий прибуток поменшав в 31,78 раз. Однак це можуть бути і не зовсім об'єктивні дані, оскільки при переході на нові стандарти бухгалтерського обліку ще не завжди однозначно відбиваються деякі дані.

У цьому випадку можна зробити загальний висновок про те, що підприємство працює прибутково, але рівень прибутковості (тобто рентабельність) не високий.

За даними внутрішнього обліку на підприємстві можемо провести наближений факторний аналіз валового прибутку. Основні види продукції і відповідні показники представлені в таблиці 2.18

Таблиця 2.18 - Факторний аналіз прибутку від основного виду діяльності

Показники	Одиниці виміру	2002 рік	2003 рік	Зміни	В т.ч. за рахунок
1	2	3	4	5	6
Прибуток в тому числі:	Тис.грн.	193702	149105	-44597/76,96%
по електроенергії	Тис.грн.	214381	159037		-55342,91
по теплоенергії	Тис.грн.	-20679	-9955		10674,25
Обсяг виробництва електроенергії	КВт.г	18169873	19397618	106,7%	14487,89
Ціна (тариф)	грн./кВт г.	0,1133	0,1115	98,41%	-34915,71
Собівартість електроенергії	грн./кВт.г	0,1015	0,1033	101,77%	-34915,72
Корисний відпуск теплоенергії	Гкал.	617,065	577,457	93,6%	1586,696
Ціна (тариф)	Грн./Гкал.	40,18	48	119,46%	4515,697
Собівартість теплоенергії	Грн./Гкал.	80,24	65,24	81,31%	8661,855

Основна продукція електроенергія. Теплова енергія і інші складають до 5% в загальному обсязі виробництва. Теплова енергія протягом 5 років залишається збитковою. Про це через відсутність даних можна сказати тільки в загальних словах. Однак припинити випуск теплоенергії підприємство не може оскільки забезпечує всю комунальну сферу пристанційних селищ і міст теплом і альтернативних джерел теплопостачання на сьогоднішній день не має. Тому факторний аналіз будемо проводити тільки по електроенергії, це дозволить виявити вплив чинників, які підприємство може контролювати.

По методу ланцюгових підстановок визначимо вплив рівня оптових цін, собівартості реалізованої продукції, зміни фактичного обсягу реалізованої продукції.

П = V(Ц- С/в), (2.3)

1р 18169873х( 0,1133 - 0,1015)=214404,5

2р 19397618х( 0,1133 - 0,1015) =228891,89

3р 19397618х(0,1115 - 0,1015) =193976,18

4р 19397618х(0,1115 - 0,1033) =159060,46

Валовий прибуток зріс за рахунок збільшення обсягу виробництва на 12875,8 тис. грн., за рахунок збільшення оптових цін на 547136,7 тис. грн., збільшення собівартості зменшило величину прибутку на 488969,1 тис. грн.

З розглянутих вище чинників, собівартість продукції є для ВАТ «Донбасенерго» найбільш керованою величиною. Тому необхідно розглянути склад собівартості продукції і чинники що впливають на її зміну.

Таблиця 2.19 - Динаміка витрат на виробництво продукції

Елементи витрат	2002 рік	2003 рік	Зміни
1	2	3	4	5	6
1. Виробничі послуги	3607	0,19	5521	0,27	153,06
2. Сировина і матеріали	20237	1,07	25325	1,23	125,14
3. Паливо	1625541	85,31	1745442	85,05	107,38
4. Енергія з сторони	16009	0,85	17924	0,87	111,96
5. Оплата праці	24480	1,28	25867	1,26	105,67
6. Відрахування на соціальні заходи	9047	0,48	9192	0,45	101,60
7. Амортизація	62770	3,29	66475	3,24	105,90
8. Витрати на ремонт обладнання	70013	3,67	96688	4,71	138,10
9. Інші витрати	73718	3,98	57045	2,78	77,38
10. Всього витрат	1905422	100	2052189	100	107,70
11. Не валові витрати	10925	0,57	10515	0,51	96,25
12. Виробнича собівартість	1894497	99,43	2041674	99,49	107,77

Можна зазначити, що 85% собівартості складають витрати на паливо, тому основний шлях зниження собівартості або зменшення ціни за одиницю умовного палива, або застосування більш ефективних методів і установок по спаленню палива.

2.5 Аналіз рентабельності

Показниками ефективності роботи підприємства є різні показники рентабельності. Склад показників рентабельності досить широкий, тому представимо тільки найбільш поширені з них.

Виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність продажу;

- рентабельність інвестицій (капіталу).

Рентабельність продажу показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Цей показник можна розраховувати по валовому, прибутку до сплати податків, чистому прибутку, у вітчизняній практиці найбільш широке поширення отримав показник, розрахований по чистому прибутку. Є сенс розрахувати рентабельність і по прибутку до оподаткування і по чистому прибутку. Ці показники наочно відображають як впливають на рентабельність витрати не пов'язані з виробництвом і податки. Дані розрахунків представлені в таблиці 2.20.

Таблиця 2.20 - Розрахунки показників рентабельності

№№	Показники	2001 рік	2002 рік	2003 рік
1	2	3	4	5
1.	Чистий доход, тис.грн.	1441629	2117578	2231111
2.	Валовий прибуток, тис.грн.	156067	238127	174319
3.	Прибуток до оподаткування, тис.грн.	-22904,6	93750	20797
4.	Чистий прибуток, тис.грн.	-36209,6	32318	1017
5.	Середня вартість основних виробничих фондів, тис.грн.	2279473	2390097	2468472
6.	Середня вартість матеріальних оборотних засобів, тис.грн.	125561,5	137299,15	160966,5
7.	Рентабельність продаж:
	по валовому прибутку	10,83%	11,25%	7,8%
	по прибутку до оподаткування	-	4,43%	0,93%
	по чистому прибутку	-	1,53%	0,045%
8.	Рентабельність виробництва:
	по валовому прибутку	6,49%	9,42%	8,35%
	по прибутку до оподаткування		3,71%	0,99%
	по чистому прибутку		1,28%	0,04%
9.	Рентабельність активов		1,2%	0,03%
10.	Рентабельність власного капіталу		3%	0,011%

Рентабельність основної діяльності, розраховується як відношення прибутку від реалізації до затрат на виробництво реалізованої продукції, які складаються з собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат та витрат на збут.

Рентабельність капіталу визначається такими основними показниками.

Рентабельність виробництва тобто рентабельність виробничих фондів визначається як відношення прибутку до середньої вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

На зміну рентабельність виробничих фондів впливає зміни рівнів фондовіддачі виробничих фондів і оборотності матеріальних оборотних коштів, а також рентабельність реалізованої продукції.

Рентабельність активів характеризує наскільки ефективно підприємство використало свої активи для отримання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів. Цікаво розрахувати по всіх «видах» прибутку.

У 2002 році рентабельність активів становила 0.012, тобто кожна гривня активів принесла прибуток 1,2 копійки, в 2003 році цей показник знизився до 0,3 копійки.

Рентабельність власного капіталу. Характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал. Показник визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Значення цього показника також знизилося з 3% в 2002 до 0,011% в 2003 році.

Використовуючи детерміновану модель Дюпона, рентабельність власного капіталу можна представити:

Rk = Rk х Кфз, (2.4)

де Rk - рентабельність капіталу;

Rk - рентабельність активів;

Кфз - коефіцієнт фінансової залежності.

Використовуємо цю залежність для аналізу причин зміни рентабельності власного капіталу і представимо у таблиці 2.21.

Таблиця 2.21 - Рентабельність власного капіталу

Роки	Рентабельність капіталу	Рентабельність активів	Коефіцієнт фінансової залежності
1	2	3	4
2002	0,03=	0,012х	2,43702
2003	0.00011=	0.0003х	3,218197

Аналогічну модель можна представити і для коефіцієнта рентабельності активів:

Rа = Rп х Коа, (2.5)

де Rа - рентабельність активів;

Rп - рентабельність продажу;

Коа - коефіцієнт оборотності активів.

Таблиця 2.22 - Рентабельність активів

Роки	Рентабельність активів	Рентабельність продажу	Коефіцієнт оборотності активів
1	2	3	4
2002	0,012=	0,0153х	0,8099
2003	0.0003=	0.0005х	0.7358

Бачимо, що рентабельність активів зменшилася на 97,5% в наслідок зменшення рентабельності продажу на 67,32% і зменшення коефіцієнта оборотності активів на 9,15%.

Рентабельність власного капіталу поменшала на 99,63% через зменшення рентабельності активів на 97,5%, збільшення коефіцієнта фінансової залежності не відіграло позитивного результату, тобто залучення додаткових коштів є невиправданим ризиком.

На основі представленого раніше фінансового аналізу можна зробити наступні висновки. Підприємство має достатні, але дуже зношені виробничі фонди, що забезпечують прибуткову роботу підприємства. Рентабельність виробництва складала за 2001 р. 6,49%, а за 2002 - 9,42% і 6,23% в 2003 році. По чистому прибутку ці показник за 2002 рік дорівнював 1,28%, в в 2003 - 0,04%. Випуск основної продукції має рентабельність 10,4%. Загалом підприємство працює з низькою рентабельністю.

Якість активів залишає бажати кращого. Частка основних засобів зменшилась до 41,56%, знос становить 49% що не є позитивним для промислових підприємств. Позитивним можна відмітити те, що поменшала частка незавершеного будівництва.

Оборотні кошти зросли за рахунок зростання дебіторської заборгованості. Частка дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду становить 49,92% від усіх активів і 85,51% в оборотних активах. Доля простроченої дебіторської заборгованості складає 96,08%. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів поменшав, а час обороту збільшився на 58,6 діб і становить в 2002 році 276,52 діб. Тобто використання оборотних коштів стало менш ефективним. На це вплинуло уповільнення оборотності дебіторської заборгованості не дивлячись на прискорення оборотності запасів. Внаслідок такого уповільнення було потрібне додаткове залучення оборотних коштів в сумі 161406,5 тис. грн. Власних оборотних коштів підприємство не має. Позитивним можна визначити лише зростання грошових коштів, які на кінець 2003 року складають 1,5% оборотних коштів проти 0,2% на початок року. Оборотні кошти сформовані за рахунок позикових коштів, сума яких зросла на 53,08% за звітний період. Зростання сталося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості. Питома вага кредиторської заборгованості в сумі джерел коштів становить 59,33%. Частка простроченої кредиторської заборгованості складає 90,59%. Час обороту кредиторської заборгованості збільшився - у 2003 році він становить 313,8 діб, тобто збільшився термін погашення кредиторської заборгованості. Час обороту кредиторської заборгованості перевищує час обороту дебіторської. При інших обставинах це б могло бути і позитивним чинником. Але всі коефіцієнти ліквідності нижче прийнятих нормативних значень, робочий капітал є від'ємним значенням. Все це говорить про те, що підприємство неплатоспроможне і має неліквідний баланс.

Аналізуючи фінансову стійкість можна зробити висновок, що підприємство фінансовий нестійке і за звітний період зросла залежність від кредиторів. Його фінансове становище характеризується як кризисне. Підприємство знаходиться під загрозою банкрутства.

Згідно з Російською методикою оцінки фінансового стану підприємств і встановлення незадовільної структури балансу структура балансу підприємства признається незадовільної, а підприємство неплатоспроможним, якщо виконується одна з наступних умов:

- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше за 2;

- коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше за 0,1.

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не спричиняє за собою настання цивільно-правової відповідальності власника. Цей лише зафіксований стан фінансової нестійкості. Тому нормативні значення критеріїв встановлені так, щоб забезпечити оперативний контроль за фінансовим положенням підприємства і завчасно здійснювати заходи по попередженню неспроможності, а також по усуненню негативних наслідків, які вона може спричинити. У випадку, якщо хоч би один з вказаних коефіцієнтів не відповідає встановленим вище вимогам, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за майбутній період (6 місяців). Якщо коефіцієнт поточної ліквідності більше або рівний 2, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами більше або рівний 0,1, то розраховується коефіцієнт можливої втрати платоспроможності за майбутній період (3 місяці). Таким чином, наявність реальної можливості у підприємства найближчим часом відновити (або втратити) свою платоспроможність в течії певного, заздалегідь призначеного періоду з'ясовується за допомогою коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності. Для ВАТ “Донбасенерго” обидва показники мають значення менш ніж критичне. Тоді згідно з Методикою розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності. Коефіцієнт відновлення платоспроможності визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається, як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду і значення цього коефіцієнта між закінченням і початком звітного періоду в перерахунку на період відновлення платоспроможності (6 місяців). Формула для розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності має вигляд:

К_в = (К1ф+ 6/Тх(К1ф-К1н)/ 2, (2.6)

де К1ф - фактичне значення (на кінець звітного періоду) коефіцієнт поточної ліквідності К1;

К1н - значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

2 - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;

6 - нормативний період відновлення платоспроможності в місяцях;

Т - звітний період в місяцях.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше 1, розрахований на нормативний період, рівну 6 місяцям, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт менше 1, то у підприємства немає найближчим часом реальної можливості відновити свою платоспроможність.

Для ВАТ “Донбасенерго” коефіцієнт відновлення платоспроможності на кінець 2003 року становитиме 0,47, що є меньшим за одиницю.

При наявності підстав для визнання структури балансу підприємства незадовільною, але у разі виявлення реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність у встановлені терміни, приймається рішення відкласти визнання структури балансу незадовільної, а підприємство неплатоспроможним на термін до 6 місяців. При відсутності основ для визнання структури балансу незадовільної з урахуванням конкретного значення коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності робиться один з двох висновків:

- при значенні коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності більше 1 структура балансу незадовільна, однак підприємство ще не неплатоспроможне;

- при значенні коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності менше 1 структура балансу не є незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, однак в зв'язку з реальною загрозою втрати даним підприємством платоспроможності йому необхідно приділяти підвищену увагу.

У випадку ВАТ “Донбасенерго” можливо зробити такі висновки : структура балансу є незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.

При визначенні ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивно банкрутства чи доведення до банкрутства згідно Української методики [16 ] розраховуються наступні показники:

- показник поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості

Пп = А040+А045+А220+А230+А240 - П620 (2.7)

де А040,А045,А220,А230,А240 - відповідні рядки активу балансу;

П620 -підсумки IV розділу пасиву балансу.

Для ВАТ “Донбасенерго” цей показник становитиме:

- на початок 2003 року Пп=-1713944;

- на кінець 2003 року Пп=-1965215.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно. Причому коефіцієнт покриття розраховується за формулою:

Кп= А260:П620 (2.8)

де А260 -підсумок ІІ розділу активу балансу.

А коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:

Кз=(П380-А080):А260 (2.9)

де П380-підсумок розділу І пасиву балансу,

А080 - підсумок розділу І активу балансу.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених показників (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага, згідно Методики, повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Для ВАТ “Донбасенерго” на кінець 2003 року ці показники менше нормативних значень. Тобто підприємство має ознаки потенційного банкрута. Якщо протягом терміну, встановленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп> 1,5) при наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття запобіжних заходів пропонується проводити систематичний моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера. Коефіцієнт Бівера розраховується, як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою:

Кб=(Ф220-Ф260):(П480+П620) (2.10)

де Ф220, Ф260 -чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми №2 “Звіт про фінансові результати”;

П480, П620 -довгосрокові і поточні зобов'язання, наведені у рядках 480 і 620 форми №1 “Баланс”.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, коли протягом тривалого часу (1,5-2 роки) Коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва. Така тенденція призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1. Коефіцієнт Бівера для ВАТ “Донбаенерго” у 2002 і 2003 роках є від'ємним значенням.

З вищевикладеного ясно, що підприємству необхідно прийняти ряд термінових заходів по подоланню кризового стану на підприємстві.

Особливе занепокоєння викликає обсяг простроченої кредиторської заборгованості, абсолютний розмір якої є зрівняним з виручкою від реалізації за рік роботи підприємства. З другого боку бачимо, що причинами такого кризового становища на підприємстві є неповернення дебіторської заборгованості за поставлену електроенергію. Тому підприємство повинно негайно застосувати процедуру санації, з метою погашення або реструктуризації свого боргу, як єдиний можливий засіб запобігання банкрутству.

Зрозуміло, що санація виявиться неефективною, якщо не буде усунута причина неплатоспроможності підприємства.

3. Шляхи удосконалення фінансової діяльності підприємства з застосуванням концепції фінансового оздоровлення

3.1 Шляхи санації підприємства

Виходячи з результатів аналізу фінансового стану підприємства, був зроблений висновок, що ВАТ “Донбасенерго” потребує санації.

Санація це - система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства боржника в довгостроковому періоді.

Особливе місцем у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах власності; поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Процес організації фінансової санації підприємств можна подати трьома основними функціональними блоками:

- розробка санаційної концепції та плану санації;

- проведення санаційного аудиту;

- менеджмент санації.

При розробці плану санації слід користуватися такими принципами:

- завершеність - врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевірених даних);

- змістовність - розгляд лише тих обставин, які стосуються процессу санації;

- правильність - правдиве висвітлення проблематики кризи з відображенням усіх передумов та безперервного, логічного ланцюга аргументів;

- ясність - правдиве та однозначне висвітлення й відтворення інформації;

- об'єктивність - чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками.

План санації може складатися зі вступу та чотирьох розділів, який представлено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - План санації підприємства

	Загальна характеристика підприємства
ВСТУП	- правова форма організації бізнесу та форма власності - організаційна структура - сфера діяльності - історична довідка
	Аналіз вихідних даних
РОЗДІЛ І	- оцінка навколишнього середовища - аналіз фінансово-господарського стану підприємства - аналіз причин кризової ситуації та слабких місць - стан ринків збуту продукції наявний потенціал обґрунтування доцільності санації
	Стратегія санації, оперативна програма
РОЗДІЛ ІІ	- стратегічні цілі (дерево цілій) - каталог оперативних заходів із відновлення ліквідності
	План санаційних заходів
РОЗДІЛ ІІІ	- план маркетингу та оцінка ринків збуту - план виробництва та капіталовкладень - організаційний план - фінансовий план
	Ефективність санації та заходи щодо реалізації плану
РОЗДІЛ IV	- організація реалізації плану - критерії оцінювання ефективності - оперативний санаційний контролінг - імовірні ризики у процесі виконання - суми можливих збитків - можливі позитиви і додаткові прибутки

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Отже, фінансувати санацію можна за рахунок власних коштів підприємства (само фінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів. У виняткових випадках може надаватися державно фінансова підтримка.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

- санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів;

- санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може набирати таких форм:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація строків сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- само фінансування.

У другому випадку можливі такі форми:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням;

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналу;

- емісія облігацій конверсійної позики;

- залучення додаткових позик.

Окремий вид санації підприємств - це санація за державної фінансової підтримки. Держава може фінансувати санаційні заходи. Іноді вона може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність.

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності.

Оцінуючи позитивні і негативні сторони діяльності ВАТ “Донбасенерго” с точки зору санаційної спроможності до позитивних можливо віднести:

- постійний ринок збуту продукції;

- рентабельність основної продукції;

- рентабельність діяльності в цілому;

- наявність сировинної бази;

- наявність додаткових виробничих потужностей;

- наявність кваліфікованого персоналу.

Негативні моменти слідуючи:

- неповна оплата за електроенергію, як наслідок зростання дебіторської і кредиторської заборгованості;

- недостатній вибір енергоносіїв;

- великий вплив неринкових методів управління в електроенергетиці;

- великий знос основних фондів;

- наявність невиробничих підрозділів;

- витрати на утримання соціальної інфраструктури.

Тобто є багато моментів, які потребують реорганізації, модернізації, нових капіталовкладень для подальшої прибуткової роботи компанії. Але головний чинник що привів до неплатоспроможності, яка може призвести до банкрутства ВАТ це неплатежі за електроенергію і, як наслідок прострочені боргові зобов'язання.

Отже, санація ВАТ “Донбасенерго” повинна бути направлена на відновлення платоспроможності, ліквідності та погашення боргу.

У рамках санації на підприємстві треба застосовувати всі механізми антикризісного управління.

Основна роль в системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації. Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється по таких основних етапах:

- усунення неплатоспроможності;

- відновлення фінансової стійкості;

- забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні внутрішні механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято поділяти на оперативний, тактичний і стратегічний.

Оперативний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, направлену з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства в короткостроковому періоді, а з іншого боку, - на збільшення суми грошових активів, що забезпечують термінове погашення цих зобов'язань. Принцип відсікання зайвого, лежачий в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб, так і окремих видів ліквідних активів (з метою їх термінової конверсії в грошову форму).

Індикатором реальної неплатоспроможності служить коефіцієнт чистої поточної платоспроможності. На відміну від розглянутого раніше коефіцієнта поточної ліквідності, він вимагає додаткового корегування як складу оборотних активів, так і складу короткострокових фінансових зобов'язань.

З складу оборотних активів виключаються наступна неліквідна (в короткостроковому періоді) їх частина:

- безнадійна дебіторська заборгованість;

- неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей;

- витрати майбутніх періодів.

З складу короткострокових фінансових зобов'язань виключається наступна внутрішня їх частина, яка може бути перенесена на період завершення фінансової стабілізації:

- розрахунки по нарахованих дивідендах і процентах, що підлягають виплаті;

- розрахунки з дочірніми підприємствами (філіали).

З урахуванням внесення цих коректив коефіцієнт чистої поточної платоспроможності визначається по наступній формулі:

КЧТП=ОА-ОАн/КФО КФОво; (3.1)

де ОА - сума всіх оборотних активів підприємства;

Оан - сума неліквідних оборотних активів;

КФО - сума всіх короткострокових (поточних) фінансових зобов'язань;

КФОво - сума внутрішніх короткострокових поточних зобов'язань, яка може бути відкладена до завершення його фінансової стабілізації.

З урахуванням отриманого значення цього коефіцієнта визначається механізм фінансової стабілізації підприємства.

При КЧПТ > 1 пропонується забезпечити прискорену ліквідність оборотних активів, що забезпечує зростання позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається за рахунок наступних заходів:

- ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;

- прискорення інкасації дебіторської заборгованості;

- зниження періоду надання товарного кредиту;

- збільшення розміру цінової знижки при здійсненні готівкового розрахунку за продукцію, що реалізовується;

- зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей

- уцінки важко ліквідних видів запасів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту із забезпеченням подальшої їх реалізації і інше.

При КЧПТ < 1 забезпечення прискореного часткового дезінвестування оборотних активів, що забезпечує зростання позитивного грошового потоку.

Досягається за рахунок наступних заходів:

- реалізація високоліквідної частини довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля;

- проведення операцій поворотного лізингу, в процесі яких придбані раніше у власність основні кошти продаються лізингодавцю з одночасним договором їх фінансового лізингу;

- прискореного продажу невживаного обладнання по цінах попиту на відповідному ринку;

- оренда обладнання, що раніше намічалося до придбання і інший.

При цьому в обох випадках необхідно здійснювати ряд заходів направлених на прискорене скорочення розміру короткострокових фінансових зобов'язань:

- пролонгація короткострокових фінансових кредитів з перекладом окремих в довгострокові;

- відстрочки розрахунків за окремими формами внутрішньої кредиторської заборгованості і інших.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність, тобто обсяг надходжень грошових коштів перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов'язань в короткостроковому періоді. Треба відмітити, що завдяки зусиллям уряду в 2002 році значно покращились розрахунки за електроенергію.

Зараз склалися умови відновлення нормальної роботи підприємства. Проблем зі збутом продукції підприємство на даному етапі і у найближчі роки не очікується. Головною проблемою є погашення боргів і недопущення банкрутства. На рішення цієї проблеми і повинна бути націлена концепція санації. Тобто необхідні додаткові заходи спрямовані на досягнення фінансової стійкості у майбутньому періоді. На це націлений тактичний механізм фінансової стабілізації.

У спрощеному вигляді модель фінансової рівноваги підприємства може бути представлена в наступному вигляді:

ОГсфр= ОПсфр, (3.2)

де, ОГсфр - можливий обсяг генерування власних ресурсів підприємства;

ОПсфр - необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів.

В умовах кризового розвитку відновлення фінансової стійкості можливе лише у випадку коли:

ОГсфр >ОПсфр, (3.3)

Тобто які б заходи не приймало підприємство всі вони повинні бути направлені на здійснення цієї нерівності. Однак на практиці можливості збільшення генерування власних ресурсів обмежені, тому основним напрямом досягнення точки рівноваги в кризових умовах є скорочення об'єму споживання власних фінансових ресурсів

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство вийшло на рубіж фінансової рівноваги, що передбачається цільовими показниками фінансової структури капіталу і що забезпечує достатню фінансовою стійкість.

У випадку ВАТ “Донбасенерго” треба досягти фінансової стабільності у рамках санаційних заходів, що дає додаткові переваги у короткостроковому терміні.

Концепція санації ВАТ “Донбасенерго” розробляється виходячи з наступного.

Поточні зобов'язання, які мають бути погашені або реструктуризовані протягом терміну санації складають 1 993 394 тисячі гривень.

Згідно з Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” санація вводиться на строк не більше 12 місяців, але може бути подовжена за клопотанням комітету кредиторів для особливо небезпечних підприємств, яким є ВАТ “Донбасенерго”, ще на один рік. Виходячи з цього терміну - 2 роки, розрахуємо можливість реструктуризації боргу.

Треба зауважити, оскільки з одного боку основним власником ВАТ “Донбасенерго” є держава, права по управлінню державним пакетом акцій розміром 85,77% статутного фонду передані Мінпаливенерго, а внаслідок цього держава є найбільш зацікавленою у вдалій санації ВАТ. З другого боку діяльність ВАТ залежить від інших установ та закладів державної власності. То є надія, що державні органи, установи і заклади будуть оказувати всіляку підтримку у розробці та втіленні вдалої санаційної концепції.

Виходячи з вищезгаданого пропонуються наступні кроки по реструктуризації заборгованості.

Перший крок. Відповідні державні заклади повинні погодитись з тим, що в умовах неповернення дебіторської заборгованості з Енергорінка, та відстрочки такої заборгованості перед енергорозподільчими компаніями борг перед Держкомрезервов може бути погашений лише за умови повернення минулої заборгованості при 100% оплаті поточної.

Таким чином, заборгованість Держкомрезерву за газ, мазут, вугілля у сумі 573 621 тис. гривен повинна бути переведена в довгострокову з відстрочкою виплати на 5-10 років та особливими умовами - сплата відбувається за умови прошення минулої дебіторської заборгованості або включення спеціальної надбавки до тарифу на електроенергію. Зрозуміло цей варіант є не дуже привабливим ні для Держкомрезерву, ні для ВАТ “Донбасенерго” (до резерв енергоносіїв обліковується також у натуральних показниках і повинен бути повернений у натуральному вигляді. При відстрочки погашення ціна на енергоносії може зрости, а на дебіторську заборгованість не нараховуються штрафні санкції.

Існує другий варіант, це перевод боргу на іншу юридичну особу, тобто ГП “Енергоринок”, який з одного боку зменшує свою заборгованість, а з другого може закласти у тарифі незначну цільову надбавку на закладення державного резерву.

Наступний великий блок кредиторів - це постачальники вугілля. Сумарна заборгованість перед ними складає приблизно 316 054 тис. гривень. Цей блок кредиторів є найбільш зацікавлений у відновленні платоспроможності і продовженні нормальної роботи з ВАТ “Донбасенерго” тому, що вони добувають енергетичне вугілля, яке може бути спожите тільки на ТЕС, та і собівартість та якість такого вугілля не відповідають стандартам і не є придатними для продажу за межами України. Тому ці кредитори скоріш за все погодяться на реструктуризацію боргових зобов'язань у довгострокові з відстрочкою платежу на 2 років (термін санації) при умові оплати поточних поставок.

Значні кредитори постачальники газу Торговий дім „Газ України” та НЕК Енергетика та паливо. самі мають борги перед власниками природного газу ( в першу чергу це російський Газпром) і зацікавлені в найскорішому поверненні цих боргів, тому на довгострокову розстрочку такі кредитори не погодяться, максимально можливе, це два роки з початку санації. Але російські колеги неодноразово виказували інтерес до придбання власності на Україні. Тому не лишена сенсу пропозиція: конвертувати свої борги у власність ВАТ “Донбасенерго”. План приватизації ВАТ передбачає продаж на конкурсних засадах 35,77 % пакету акцій ВАТ “Донбассенерго”, номінальна вартість цього пакету складає 84 575,7 тисяч гривень. Але з урахуванням того, що при існуючих боргах (а отже не виплаті дивідендів) інтереси інвесторів як стратегічних так і портфельних до акцій ВАТ “Донбасенерго” не проявляються, це відбувається на ринковому курсі акцій, який впав нижче номінальної вартості акцій, та продовжує знижуватися. У той самий час балансова вартість акцій складає 942 192 тис. гривень Тому для держави і акціонерного товариства є приваблюючим варіант обміну боргових зобов'язань на акції. Скоріше за все це міг бути Торговий дім “Газ України”, який є зараз найбільшим постачальником природного газу, у тому числі і російського, а також зацікавлений і подальшому постачанні газу підприємству. Технічно конвертація може бути здійснена декількома шляхами, які можуть потребувати прийняття додаткових урядових постанов. Найпростішим прийомом конвертації може служити продаж акцій за визначеною ціною і направлення суми виручки на погашення кредиторської заборгованності ТД „Газ України”. Можливо і інші варіанти реалізації цього пакету. Але є ще одна обставина, що робить цей пакет непривабливим для інвестора - це наявність контрольного пакету в державній власності. Тому, якщо є бажання досягти успіху по даній операції, треба запропонувати для інвестора якісь умови, що призведуть в подальшому до збільшення його частки до контрольного пакету. Дуже приваблюючим варіантом є випуск конверсійних облігацій під невеликий відсоток. Це дає інвестору можливість знизити ризик вкладання в підприємство, що знаходиться у фінансовій кризі, бо у разі невдалої санації інвестор може претендувати на повернення боргу разом з іншими кредиторами.

У такому разі є сенс запропонувати інвестору внести до підприємства певні інвестиції, але це є ризикованою операцією, тим більш, що новий власник не має контролю над підприємством. Тому доцільно випустити конверсійні облігації на суму 100 млн. гривень строком на 3-5 років під відсоток менш ніж банківський кредит (наприклад 15% річних, або інфляційний відсоток + 3% річних). Такі облігації можуть по закінченні терміну бути обміняні на акції ВАТ “Донбасенерго”.

Стосовно кредиторської заборгованості перед Мінпаливенерго по резевно-инвестиційному фонду у сумі 12 352 тис. гривень. Ця кредиторська заборгованість може бути списана кредиторами на беззворотній підставі, в наслідок того що нарахування ії не відповідало економічному становищу ВАТ. Далі сума цієї заборгованості зараховується до резервного фонду і разом з сумою резервного фонду іде на покриття збитків минулих років, що поліпшує структуру балансу.

Розрахунки з бюджетом, а також податкові зобов'язання також мають бути реструктуризовані. Згідно з Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при укладанні мирової угоди між боржником та органами уповноваженими слідкувати за вірністю та своєчасністю сплати податків та зборів до бюджету , останні зобов'язані погодитися на прощення (списання) заборгованості, що виникла у строк, що передував двом повним календарним рокам до дня подання заяви про банкрутство та прощення (списання) частини заборгованості чи ії розстрочку до шести років, яка виникла на протязі двох останніх років.

Тобто заборгованість у сумі 42381 тисяча гривень списується, а заборгованість у сумі 123 334 тисяч гривень має бути розстрочена на 6 років.

Платежі по короткостроковому кредиту банка у сумі 48624 гривень відкладаються до закінчення санації згідно з діючим мораторієм.

Кредиторська заборгованість по позабюджетним розрахункам (заборгованість до державного інвестиційного фонду, та облавтодору) у сумі 108898 тисяч гривень також реструктуризується на 2 роки з відстрочкою платежів на 1-2 роки.

Кредиторську заборгованість перед іншими кредиторами реструктуризуємо так - 50% буде погашено до кінця терміну санації, а решта рівними частинами протягом наступних 5 років.

Залишок нереструктуризованої заборгованості становить 189 737 тисячі гривень. Це непрострочена кредиторська заборгованість.

В залежності від згоди кредиторів та державних органів можливо декілька варіантів реструктуризації поточної заборгованості. Розглянемо чотири варіанти:

Найгірший варіант - коли поточна заборгованість реструктуризується у довгострокову, а списується лише прострочені платежі до бюджету у сумі 42381 тисяча гривень та заборгованість до галузевого резервно-інвестиційного фонду Мінпаливенерго у сумі 12532 тис. гривень.

Другий варіант. Те саме що в першому варіанті плюс додається те, що борг Держкомрезерву переводиться на іншу юридичну особу - ГП “Енергоринок”.

Третій варіант. Те саме що і у другому варіанті плюс додається взаємозалік з вугілля добувними підприємствами.

Четвертий варіант. Те саме що і у третьому плюс конвертація газового боргу перед Торговим домом “Газ України у власність” та можливість додаткових інвестицій.

Скоріше за усе необхідна буде пролонгація термінів сплати по всім категоріям заборгованості, бо малоймовірне отримання у короткий строк значних сум на погашення боргу.

У таблиці 3.2 надані приклади варіантів можливої реструктуризації існуючого боргу.

Таблиця 3.2 - Реструктуризація заборгованості

Борг	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік	5-й рік	6-й рік	7-й рік	Всього
І варіант
За газ	166782,5	166782,5	0	0	0	0	0	333 656
Бюджету	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6	0	123 334
Кредит банку	24312	24312	0	0	0	0	0	48 624
Позабюджетні платежі	0	0	54447,5	54447,5				108 895
Держрезерву	0	0	81 945,9	81 945,9	81 945,9	81 945,9	81 945,9	573 621
Вугільникам	0	0	63210,8	63210,8	63210,8	63210,8	63210,8	316 054
Інші	122326	122326	48930	48930	48930	48930	48930	489 301
Всього	333976,1	333976,0	266709,6	266709,6	214642,3	214642,3	214642,3	1 994 385
ІІ варіант
За газ	166782,5	166782,5	0	0	0	0	0	333 656
Бюджету	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6	0	123 334
Кредит банку	24312	24312	0	0	0	0	0	48 624
Позабюджетні платежі	0	0	54447,5	54447,5				108 895
Держрезерву	0	0	0	0	0	0	0	0
Вугільникам	0	0	63210,8	63210,8	63210,8	63210,8	63210,8	316 054
Інші	122326	122326	48930	48930	48930	48930	48930	489 301
Всього	333976,1	333976,0	188143,6	188143,6	132696,4	132696,4	112140,8	1 392 846
ІІІ варіант
За газ	166782,5	166782,5	0	0	0	0	0	333 656
Бюджету	20555,6	20555,6	20555,6	20555,6

Подобные документы

• Особливості застосування санації в процедурі банкрутства

  Роль і значення фінансової санації підприємства для виходу його з фінансової кризи. Тривалість процедури санації та порядок її проведення. Форми та засоби відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.
  
  реферат [15,5 K], добавлен 01.03.2016
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011
  

• Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на практиці ТзОВ "Уніплит"

  Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства, його організаційної та функціональної структури. Аналіз майнового та фінансового потенціалу, платоспроможності, ліквідності та рентабельності організації. Оцінка вірогідності банкрутства.
  
  курсовая работа [883,7 K], добавлен 02.10.2014
  

• Показники фінансово-економічної діяльності

  Показники джерел фінансових ресурсів та характеристика засобів (майна) підприємства. Аналіз майнового стану підприємства та банкрутства, оцінка ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Методи розрахунку коефіцієнтів.
  
  реферат [926,8 K], добавлен 15.02.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
  
  лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008
  

• Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

  Нормативно-правове забезпечення діяльності комунального підприємства "Чернігівводоканал", перелік його установчих документів. Аналіз майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, прибутку та рентабельності організації, оцінка її ділової активності.
  
  отчет по практике [156,1 K], добавлен 05.09.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Показники оцінки фінансового стану підприємства. Стан майнового положення. Оцінка ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості. Аналіз інвестиційної привабливості.
  
  курсовая работа [59,7 K], добавлен 28.03.2016
  

• Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання

  Поняття та причини банкрутства підприємства. Аналіз фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності фірми. Оцінка імовірності банкрутства, особливості антикризисного управління. Процедура визнання підприємства банкрутом за законодавством України.
  
  курсовая работа [321,8 K], добавлен 15.12.2014
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Аналіз стану майна ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" та джерела його формування. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Аналіз ділової активності, рентабельності і показників Cash-flow. Прогнозування імовірності банкрутства підприємства.
  
  курсовая работа [58,7 K], добавлен 08.04.2014
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Аналіз основних теоретичних положень щодо оцінки фінансового стану підприємства. Особливості інформаційного забезпечення, методів та прийомів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Показники фінансової стійкості, прибутку, рентабельності.
  
  курсовая работа [61,1 K], добавлен 31.05.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам