Державний бюджет України

3. Відображення в бухгалтерскому обліку бюджетних установ первинних документів повинно здійснюватись після реєстрації зобов'язань в органах Держказначейства.

4. Реєстрація зобов'язань бюджетною установою повинна бути здійснена в органах Держказначейства на протязі трьох робочих днів після їх виникнення (після дати складання первинного докумену)[34]”

“При такій організації відображення взаємозалежних показників бухгалтерського обліку бюджетних установ та органів Держказначейства більш досконалим буде аналіз виконання кошторисів бюджетних установ, чіткіше будуть визначатись причини будь-яких відхилень, що, в свою чергу, сприятиме запобіганню виникнення небюджетної заборгованості [34]”.

Отже, з нашого огляду доходимо висновку, що попередній і поточний контроль, який здійснюють органи Державного казначейства є дієвим та ефективнішим, ніж контроль за результатами. Ефективність такого контролю очевидна й полягає в тому, що кошти державного бюджету не можуть вийти за межі єдиного казначейського рахунку не за цільовим призначенням. Він дає можливість запобігти порушенню чинного законодавства і забезпечує суворий контроль за правильністю фінансових операцій.

3.3 Шляхи удосконалення касового виконання державного бюджету за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів в органах Державного казначейства України

Удосконалення касового виконання державного бюджету за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів в органах Державного казначейства України - це дійсно необхідність. Досягти ефективності використання коштів всіх видів Державного бюджету, як цілістної системи, можна охопивши ці кошти обліком зобов'язань спеціального фонду.

Це можна довести підсумками, які отримано після аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості спеціального фонду. Кредиторська заборгованість за період з 2004 по 2005 роки зросла більше ніж в 2 рази.

Швидке скорочення кредиторської заборгованості можна досягти шляхом впровадження обліку зобов'язань спеціального фонду. Дебіторська заборгованість спеціального фонду теж стане більш прозорою завдяки обліку зобов'язань. Органи Державного казначейства матимуть змогу контролювати стан погашення дебіторської заборгованості.

Облік зобов'язань загального фонду Державного бюджету ведеться програмно в розрізі кожної окремої угоди. Програма передбачає як оплата по факту отримання матеріальних цінностей, наданих послуг або виконаних робіт так і попередню оплату. В разі запровадження обліку зобов'язань спеціального фонду Державного бюджету контроль за термінами погашення авансових платежів буде більш ефективнішим.

Для більш ефективнішого скорочення дебіторської заборгованості можна запропонувати створити такі умови, коли розпорядникам буде не вигідно здійснювати авансовий платіж, якщо на це немає дійсної потреби.

Один з пропонуємих шляхів вирішення цього питання - особиста відповідальність керівників бюджетних установ, в разі недотримання умов діючого законодавства в частині здійснення попередніх оплат.

Контроль за дебіторською заборгованістю надасть змогу ефективно управляти наявними бюджетними коштами.

Розглянувши всі складові ефективності використання бюджетних коштів можна стверджувати, що ця ефективність не буде повною без обліку зобов'язань спеціального фонду бюджетних установ.

Скорочення перехідної кредиторської і дебіторської заборгованості можна досягти встановивши кінцевий термін взяття на облік зобов'язань.

Бюджетний рік співпадає з календарним роком. Рахунки, які виставляються бюджетним установам за грудень, переходять в кошторис наступного року. Тому, виходячи з умов угод (дата видачі рахунку у різних постачальників різна) можна встановити останій термін взяття на облік. Розпорядник повинен мати час для погашення своїх зобов'язань. На мою думку, 25 календарних днів достатньо для цього процесу.

Іноді трапляється, що кошти від головних розпорядників надходять із запізненням. Починається “паніка кінця року”. В кінці року достатньо справ і обов'язків і у розпорядників коштів, так і у казначейства. Розпорядники в останній день вимагають негайно оплатити видатки, а казначейство на законній підставі їм відмовляє в цьому. Виправляти помилки установи не мають часу. Як наслідок, кошти перераховуються в доход бюджету, а у розпорядників залишаються непогашені зобов'язання.

Цього можна запобігти в разі встановлення терміну останьої реєстрації зобов'язань.

Ефективність виконання Державного бюджету неможливо підвищити, доки буде існувати небюджетна та інша заборгованість. Розпорядники коштів не мають інших джерел надходжень, крім Державного бюджету. Держава в свою чергу, цю заборгованість не визнає. Ліквідації цього явища не відбудеться без втручання держави.

Необхідність чіткого й ефективного контролю за процесом виконання бюджету очевидна. В умовах, що склалися на цей момент, контроль логічно перетворюється з інструменту нагляду за бюджетно-фінансовими відносинами у важливий елемент системи управління бюджетом. Реалізація контролю в процесі виконання і державного, і місцевих бюджетів, приведення його в дію - важливе питання, без вирішення якого контроль залишатиметься лише у формі ідеї.

Так, перейнявши весь процес виконання державного бюджету на себе, Державному казначейству вдалося забезпечити системність здійснюваного ним контролю. Системність касового контролю полягає в тому, що здійснювані Держказначейством контрольні дії не відокремлені одна від одної, а сформовані в одну систему контрольних заходів, спрямованих на досягнення однієї мети.

Головною умовою забезпечення системності за виконанням бюджету стала насамперед централізація бюджетних коштів на рахунках казначейства, переведення всіх розпорядників коштів міністерств і відомств на казначейську систему виконання бюджету.

Завдяки цьому органи Державного казначейства нарешті отримали можливість увідповіднювати до поставленої мети - раціональне і цільове використання бюджетних коштів - кожну окремо взяту операцію, здійснювану в процесі виконання державного бюджету. Контроль і, за необхідності, корегування органами Державного казначейства кожної операції в ході виконання бюджету дали змогу поліпшити ситуацію в системі державних фінансів, про що доти не могло бути й мови.

На практиці системність казначейського контролю проявляється у виконанні кожним працівником казначейства делегованих йому завдань і забезпечується особливою взаємодією різних рівнів органів Державного казначейства, за якої орган казначейства вищого рівня отримує змогу управляти елементами, що є об'єктами контролю органів нижчого рівня. Без системного контролю, використовуючи засоби обмеженого контролю, суть якого зводиться до нагляду за об'єктом і до констатації факту відхилення, що виникає під час виконання видаткової частини державного бюджету, це було б неможливо.

Важливою рисою казначейського виконання є також його поелементність. Під поелементним виконанням вбачають виконання, спрямоване на кожний окремо взятий елемент системи, що піддається управлінню, - показники кошторисів, планів асигнувань, суми взятих зобов'язань, перерахованих коштів, здійснених видатків, обсяги доходів за їхніми видами тощо. Проконтролювати і виконати кожний такий елемент означає забезпечити такий розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, за якого досягнення запланованого соціально-економічного ефекту стане реальним фактом.

Однією з ключових рис здійснюваного в процесі виконання бюджету є його попередність. Вона базується на тому, що переважна більшість процедур, які проводять органи Державного казначейства, має попередній характер, контрольні ж дії ретроспективного характеру зустрічаються досить зрідка. Це співвідношення в практичному застосуванні двох згаданих видів контролю, власне, й характеризує існуючу систему казначейського контролю.

Зміст здійснюваного Державним казначейством попереднього контролю полягає в тому, що контрольні дії органів Державного казначейства спрямовані на перевірку, увідповіднення заданих параметрів тих процесів, які ще не відбулися. На відміну від ретроспективного контролю, який передбачає виявлення й усунення відхилень, що виникли в тому чи іншому об'єкті, застосовуваний органами Державного казначейства контроль запобігає виникненню таких проблем.

Контроль у процесі здійснення платежів ставить перепону нецільовому спрямуванню бюджетних коштів.

Важливо наголосити, що при цьому в жодному разі не обмежуються права розпорядників коштів щодо визначення ними напрямів спрямування бюджетних коштів у межах затверджених бюджетних призначень.

Контрольні дії попереднього характеру зустрічаються фактично в усіх контрольних процедурах, що проводяться органами Державного казначейства в ході виконання державного або місцевих бюджетів. Це значною мірою дає змогу розглядати як попередній весь казначейський контроль.

Важливою характеристикою сучасного контролю в процесі виконання державного бюджету є і його динамізм. Таку можливість контроль отримав лише тоді, коли став здійснюватися єдиним органом - казначейством, що взяло на себе відповідальність за виконання державного бюджету в цілому.

Уточнення та увідповіднення до поточного стану системи контрольних заходів, що застосовуються Державним казначейством, - складний процес. Складність проявляється в необхідності оперативно виявляти слабкі місця у здійснюваному контролі та настільки ж оперативно виправляти їх, удосконавлюючи касовий контроль у цілому та не допускаючи ускладнення застосовуваних контрольних процедур.

Без згаданої оперативності система здійснюваного під час виконання бюджету контролю не змогла б встигати за процесами, що відбуваються в бюджетній сфері, а отже, й успішно регулювати їх. За намагання ж дотриматися вимоги оперативності важливо уникнути поспішного, невиваженого впровадження нових, не перевірених практикою, методик контролю, через що виникає значний ризик не тільки розбалансувати процес управління бюджетними видатками, а й заблокувати цей процес узагалі.

Доцільно зауважити, що під час побудови Державним казначейством динамічної системи контролю практично не виникали і не виникають ситуації, що характеризувалися б суперечністю чи протиставлянням існуючих і впроваджуваних контрольних процедур. Кожна нова впроваджувана Державним казначейством процедура була і є органічним доповненням уже використовуваних доти процедур контролю, вона замінює той чи інший елемент системи контролю, який не відповідає вимогам сучасності.

Такий стан речей якнайкраще свідчить про високий рівень компетентності Державного казначейства як суб'єкта контролю, демонструє виваженість усієї системи здійснюваних ним контрольних заходів.

Однак треба зазначити, що органи Державного казначейства України постійно відчувають недостатність законодавчого визначення норм і процедур, з нетерпінням чекають ухвалення закону і мають надію побачити в ньому статті, які визначатимуть не тільки обов'язки органів Державного казначейства, а й їхні права.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІ

Підсумовуючи результати виконаного дослідження відповідно до мети та поставлених завдань можна зробити наступні висновки.

За короткий час свого існування виконання державного бюджету, що здійснюється органами Державного казначейства, довів свою ефективність і необхідність. Казначейське виконання перетворилося з інструменту нагляду за бюджетно-фінансовими відносинами у важливий елемент системи управління бюджетом. Казначейська система виконання державного бюджету, здійснення касового контролю на стадії прийняття зобов'язань, оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів, безперечно стали прогресивним і правильним кроком на шляху реформування фінансової системи України. Завдяки цьому вдалося досягти реального управління коштами Державного бюджету, ліквідувати серйозні недоліки, що склалися в бюджетній сфері на початку дев'яностих років.

Повністю перейнявши делеговану йому функцію виконання державного бюджету, Державне казначейство отримало змогу здійснювати принципово новий контроль. Місце Державного казначейства в бюджетному процесі, нові засади діяльності цього органу, що базувалися водночас і на відповідальності за виконання бюджету в цілому, і на можливості діяти незалежно, у ролі самостійного суб'єкта, дали можливість наблизити контроль, що проводиться під час виконання бюджету, до вимог існуючої фінансової формації.

З вирішенням найнеобхідніших загальних питань у функціонуванні казначейської системи, відлагодженням механізму обслуговування державного бюджету, Державне казначейство набуває ознак добре налагодженого, відрегульованого органу, який ефективно вирішує завдання, що поставлені перед ним державою.

Це свідчить про поступальний розвиток казначейської системи, впровадження докорінно нових підходів до управління бюджетними коштами та ту кількість завдань, які стоять та стоятимуть у майбутньому перед органами Державного казначейства.

Негайного втручання потребує удосконалення обліку зобов'язань через введення обліку зобов'язань спеціального фонду Державного бюджету, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Аналіз, проведений в магістерській роботі, довів це через отримані результати, а саме зростання дебіторської і кредиторської заборгованості загального фонду Державного бюджету. Це доводить ефективність обліку зобов'язань при виконанні Державного бюджету. Зростання дебіторської і кредиторської заборгованості спеціального фонду Державного бюджету потребує посилення контролю і введення обліку зобов'язань органами Державного казначейства.

Зниженню ефективності витрачання бюджетних коштів сприяє утворення значних залишків на реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів та перерахування їх в доход державного бюджету. Причиною цього являються прорахунки в плануванні і невчасний перерозподіл цих коштів. Без посилення відповідальності за цим процесом керівників бюджетних установ і контролю з боку органів Державного казначейства тут не обійтись.

Пропозиції:

З метою ефективного та цільового використання бюджетних коштів та для удосконалення касового виконання державного бюджету в системі органів Державного казначейства необхідно:

Запровадити облік зобов'язань спеціального фонду Державного бюджету органами Державного казначейства України;

З метою врахування в кошторисах розпорядників бюджетних коштів наявної дебіторської заборгованості та відповідного скорочення бюджетних призначень в поточному році, на законодавчому рівні закріпити за органами Державного казначейства функцію попереднього контролю за правильністю кошторисного планування на стадії складання кошторисів;

Для скорочення перехідної кредиторської та дебіторської заборгованості встановити кінцевий термін взяття на облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів за 25 календарних днів до завершення бюджетного року;

Для погашення небюджетної та іншої заборгованості бюджетних установ на державному рівні слід розробити і запровадити механізм разового погашення заборгованості, що утворилась до моменту обліку зобов'язань в органах Державного казначейства. Заборгованість, що утворилась після введення обліку зобов'язань повинна бути погашена в судовому порядку згідно з законодавством України;

З метою недопущення відволікання бюджетних коштів в дебіторську заборгованість та посилення контролю за виконанням розпорядниками бюджетних коштів умов Наказу Міністерства фінансів №83 від 06.04.1998р. „Про порядок укладання угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів”, передбачити відповідальність керівників бюджетних установ шляхом застосування до них штрафних санкцій. Контроль за дотриманням термінів попередньої оплати бюджетних установ покласти на органи Державного казначейства;

Для недопущення перевищення фактичних видатків розпорядників бюджетних коштів над кошторисними призначеннями, в законодавчому порядку необхідно передбачити, що бюджетні установи мають право брати зобов'язання (підписувати угоди чи договори) тільки після попередньої реєстрації проектів цих угод в органах Державного казначейства. При невиконанні цих вимог органам Державного казначейства надати право призупинення бюджетних асигнувань розпорядників коштів бюджетів.

Запровадити механізм та порядок виділення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів в межах зареєстрованих в органах Держказначейства зобов'язань. Забезпечити погашення зобов'язань на протязі 1 дня.

Для підвищення ефективності касового виконання державного бюджету органів казначейства, необхідне встановлення систематичного обміну інформацією між усіма фінансовими і контролюючими органами, що забезпечують виконання бюджету, тобто створення єдиної інформаційної бази.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Авер'янов В.Б. Державне управління: Теорія і практика. - К.:Юрінком Інтер, 1998. - С.86-90.

Бабіч В.П. Державне управління фінансів в ринковій економіці //Вісник України. - №3. - 1997. - С.35-38.

Барановський Ф. Курс “Економічна політика держави і проблеми регіонального управління у магістратурі” //Вісник державної служби України. - №1. - 1997. - С.35.

Бекерська В.А. Управління фінансовою діяльністю в бюджетних організаціях //Одеса Держ. Університет ім.І.І.Мечникова. - Одеса: Право, 1996. - 185с.

Беседин В.Ф. Региональная экономика: планирование, прогнозирование, управление. - К.: “Наукова думка”, 1989. - 110 с.

Бровкова Е.Г., Прондус И.П. Финансово-кредитная система государства. - К.: Сирин, 1997. - 354с.

Бубенко П., Прядкин К. Концепция научно-технической политики Украины //Бизнес-Информ. - №13. - 2001. - С.23-25.

Булгакова С.О, Базанова Н.В, Єрмоленко Л.В. Сушко Н.Т, Чечуліна О.О, Шаповал Т.А. Шульга Н.П. Казначейська система виконання бюджету: Підручник. - К. - Київ. Держ . торг.-екон. Ун-т, 2000. - 255с.

Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. №2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР) - 2001. - №37-38, ст. 189.

Василик В.А. Баланс фінансових ресурсів та витрат держави //Фінанси України. - №1. - 2000. - С.23-31.

Василик В.А. Державні фінанси України //Фінанси України. - №3. - 2000. - С.30-33.

Василик В.А. Державні фінанси України: Навч. Посібник. - К.: Вища школа, 2003. - 383с.

Волчанська В.Шляхи удосконалення бухгалтерского обліку та звітності бюджетних установ.//Казна.-2006.-№4-5.-С.31-32.

Даневич О. Оптимізація процесу управління бюджетними коштами. //Казна. - 2001. - № 7-8. - С.10-12.

Жибер Т. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України. - 2001. - № 1. - С. 40-46.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” //Казна.-2006 №3.-С.2-39.

Закон України “Про державну службу” //Вісник державної служби України. - №1. - 1995. - С.3-7.

Казначейство Франції про фінанси держави знає досконально // Казна .- 2002.- № 1-2.- С.41-45.

Коновалов В.В. Куди діваються бюджетні кошти, прослідкують казначеї //Регіон. - №3. - 1997. - С.10.

Конституція України (Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року ). - К.: Видання КВУ, 1996. - 208с.

Копилов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів // Фінанси України .- 2001.- №5.- С.45-50.

Лист Державного казначейства України “Про надання інформації щодо наявності фінансових зобов`язань” від 11 травня 2002 р. №04-06/1131- 3421.

Лист Державного казначейства України від 21 березня 2001 р. № 07-06/394-2161 “Про складання форм №7м ”Звіт про заборгованість бюджетних установ” та №8м “Звіт про зобов`язання бюджетних установ”.

Лист Державного казначейства України від 22 березня 2001 р. №07-06/402-2209 “Роз”яснення до Порядку обліку зобов`язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства ”.

Мітюков І. Бюджетна реформа та основні напрямки удосконалення бюджетної політики // Фінанси України.- 2001.- №8.- С. 16-23.

Наказ Головного управління Держказначейства від 21 вересня 1998 р. № 71 “Про затвердження форми №7мдб ``Звіт про кредиторську заборгованість бюджетних установ'' та форми №7 ``Звіт про заборгованість бюджетних установ'' //Офіційний вісник України. - №9. - 1998. - С.121.

Наказ Державного казначейства України від 19 жовтня 2000 р. №103 “Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства” //Офіційний вісник України. - №38. - 2000. - С.85.

Наказ Державного казначейства України від 28 грудня 2000 р. №142 “Про порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету” //Офіційний вісник України. - №40. - 2000. - С.67.

Наказ Державного казначейства України від 29 листопада 2000 р. №120 "Про запровадження Порядку обліку зобов`язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства та удосконалення управління бюджетними коштами"//Офіційний вісник України. - №39. - 2000. - С.84.

Наказ Міністерства фінансів України від 06 квітня 1998 р. №83, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 квітня 1998 р. за № 251/2691 “Про порядок укладання угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб”єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів” //Офіційний вісник України. - № 5. - 1998. - С.515.

Панкевич Л. Бюджет - важливий інструмент реалізації державної політики // Казна.- 2002.- №6.- С.4-6.

Петрашко П. Прозорість бюджетного процесу та контроль за цільовим спрямуванням коштів // Казна. - 2001. - № 7-8. - С. 4-9.

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України. Затверджено Наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. №119 //Офіційний вісник України. - №39. - 2000. - С.78.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09 січня 2001 р. №6 “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету ” //Офіційний вісник України. - №40. - 2001. - С.97.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р. №1721 “Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства” // Офіційний вісник України. - №17. - 1999. - С.65.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21грудня 2005р.№1232”Положення про Державне казначейство Украіни”Казна.-2006.-№1-2.-С.15-18.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 р. №1469 “Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель” //Офіційний вісник України. - №37. - 2000. - С.60.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” //Офіційний вісник України. - №29. - 2002,.- С.62.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1997 р. №1475 “Про упорядкування управління коштами Держбюджету України” //Урядовий Кур'єр. - 5 січня. - 1998. - С.4.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №590 “Про затвердження Положення про Державне казначейство України” //Фінанси України.- №7.-1996.-С.117.

Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 21 січня 1998р. №68 “Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України” //Офіційний вісник України. - №3. - 1998. - С.208.

Постанова щодо посилення боротьби з порушеннями бюджетного законодавства від 28 червня 1997 р. №552/97-ВР. //Урядовий Кур'єр. - 10 липня. - 1997. - С.5.

Чечуліна О. Державне казначейство - правовий статус та напрямки діяльності // Економіка, фінанси, право . -2000. - №12. - С. 18.;

Чечуліна О. Держказначейство здолало вже найскладніший етап свого розвитку // Казна. - 2002.- № 4. - С. 3-5.

Чечуліна О. Управління державними фінансами // Казна. - 2002. - № 3. - С. 2.