Аналіз виконання місцевих бюджетів в Луганській області

Законом “ Про місцеве самоврядування в Україні “ передбачається участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів. Держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, у той же час у випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного частину надлишку в порядку, встановленому Законом про державний бюджет. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченності на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб.

Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що незначну їх роль у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування. Порівняно з практикою західних країн інститут місцевих податків і зборів в Україні фактично залишається недієздатним.

Регіони України, які мають більш потужну податкову базу, відстоюють своі права на переваги у формуванні доходної частини своїх бюджетів, а інші території, навпаки, апелюють до центральної влади з вимогами збільшення обсягів фінансової допомоги. У зв язку з цим виникає необхідність здійснювати державну політику бюджетного вирівнювання високо- і мало розвинених регіонів.

Загострення цієї проблеми значною мірою залежить від масштабів територіальних диспропорцій у розміщенні податковоі бази. Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відомим ученим В. Кравченком, свідчить, що податкові доходи на території України формуються досить нерівномірно.

У таких умовах проблеми бюджетного вирівнювання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорції у територіальному розміщенні податкової бази центральній владі дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпечення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави.

За цих обставин зростають обсяги перерозподілу фінансових ресурсів безпосередньо через Державний бюджет України, що гостро критикується як представниками влади регіонів, так і окремими політичними силами.

Не можна не погодитись із думкою доктора економічних наук, професора, заслуженого економіста України Б. Панасюка, що доходна частина бюджету буде реальною лише тоді, коли визначатиметься не на так званих макропоказниках, невідомо як розрахованих, а на основі реального стану економіки в кожному районі, місті, області (78). Це вимагає, насамперед, поступового відходження від розподілу бюджетних коштів за галузевим принципом, а також відповідних способів формування доходної частини бюджету. А щоб доходна частина бюджету була реальною, треба розпочинати з територій і, в першу чергу, з бюджету районів. Районна податкова адміністрація разом із районною адміністрацією за встановленими нормативами мають формувати проекти доходів району і решту надходжень до обласних і державного бюджету. Опрацьовуючи доходи бюджету по районах і в цілому по області, можна більш об єктивно визначити можливі надходження до державного бюджету згідно із встановленими нормами та нормативами.

Поряд з цим в Україні необхідно створити багатоканальну систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи повинен мати власні закріплені доходи. Обсяг цих доходів має бути достатнім для забезпечення функцій і обов язків, які покладаються на той чи інший рівень влади.

При вирішенні проблем бюджетного вирівнювання необхідно, в першу чергу, розробити правові засади й механізм бюджетного регулювання в Україні, де зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади - центральної, регіональної, місцевої - у розподілі загальнодержавних ( регулюючих ) податків.

На основі глибокого аналізу встановити рівні соціально-економічного розвитку територій і на цій базі визначити обсяги фінансових ресурсів, необхідних для бюджетного вирівнювання. Слід підтримати також пропозиції вчених, які вважають, що на рівні Державного бюджету України необхідно створити фонд трансфертів, за рахунок яких можливо здійснювати бюджетне вирівнювання. Мають бути визначені й засади, на основі яких місцеві органи влади можуть отримувати кошти із трансфертних фондів.

Ні Бюджетний кодекс, ні прийнятий Закон “ Про державний бюджет України на 2003 рік “ уже вкотре не розв язують найболючішої проблеми - наповнення місцевих бюджетів. І, очевидно, без прийняття Податкового кодексу нам її не здолати. Хоча, за великим рахунком, проект, що знаходиться у Верховній Раді, навряд чи поліпшить становище органів місцевого самоврядування, якщо продовжуватиметься практика надходження більшості податків до центру, а потім їхнього розподілу між місцевими бюджетами.

Не меншою проблемою є фінансування органів місцевого самоврядування. Якщо звернутися до визначеної на підставі нормативів структури видатків, запропонованої Міністерством фінансів, то коштів на фінансування органів місцевого самоврядування вистачить лише на півроку.

Усе це поглиблює одвічну проблему бюджету - повноваження щодо надання населенню послуг, покладені центром на місцеві органи влади, реальними ресурсами не забезпечені.

Зазначені підходи - це лише окремі шляхи стабілізації та зміцнення місцевих фінансів. Для успішного вирішення даної проблеми необхідні масштабні теоретичні дослідження.

Одним із важливих питань податкового реформування є подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіональної податкової політики, яка повинна грунтуватись на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово- економічної бази між державними, теріторіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалення податкової системи на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватись шляхом встановлення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо формування і використання місцевих податків і зборів.

1.3 Виконання місцевих бюджетів органами Державного казначейства

1.3.1 Перехід на казначейське обслуговування місцевих бюджетів

Відповідно до статті 78 Бюджетного кодексу виконання місцевих бюджетів здійснюється фінансовими органами виконавчих органів місцевого самоврядування (в областях і районах - фінансовими органами держадміністрацій), на які покладено загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету та координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Для забезпечення органів місцевого самоврядування моніторингом і контролем за виконанням усіх трансакцій з коштами місцевих бюджетів згідно з пунктом 2 цієї статті в Україні впроваджується казначейська система обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства.

Донедавна місцевим бюджетам були притаманні хронічне перефінансування одних статей видатків та недофінансування інших, постійне накопичення кредиторської заборгованості, значні зловживання при проведенні фінансових операцій з коштами бюджетів та їх нецільове використання. Власне проблема тимчасової нестачі грошових коштів, що постає нині перед місцевими бюджетами, та покладення на казначейські органи функції покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками місцевих бюджетів стала ключовою при прийнятті рішення про переведення коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі операції мають здійснюватися шляхом використання тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства замість залучення кредитів на ринку позикових капіталів.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до рішень рад згідно з розписами відповідних місцевих бюджетів.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами казначейства в межах функцій, визначених статтею 48 Бюджетного кодексу, а саме:

обслуговують місцеві бюджети за доходами та видатками, кошториси розпорядників та плани використання бюджетних коштів одержувачів коштів місцевих бюджетів;

установлюють механізм відкриття та відкривають аналітичні рахунки в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) у розрізі видів платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів усіх рівнів;

здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених Бюджетним кодексом України та рішеннями рад про бюджет;

здійснюють розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів, у розмірах визначених законодавством та розподілені кошти перераховують за належністю;

готують платіжні документи і проводять повернення надміру та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів виконавчої влади, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Висновки щодо повернення надмірно та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів подаються органами стягнення на виконання до відповідних органів Державного казначейства. Органи казначейства протягом 5 робочих днів виконують отримані висновки. При умові надходження до органів Державного казначейства рішень органів судової влади про повернення коштів, ці рішення виконуються органами Держказначейства відповідно до вимог нормативно-правових актів, а копії цих рішень передаються до органів стягнення з метою інформування цих органів;

здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами та перераховують їх до відповідних бюджетів. Органи Державного казначейства України несуть відповідальність за повноту і своєчасність проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами бюджетів;

щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки із здійснення видатків для кожного місцевого бюджету;

здійснюють операції по зарахуванню та перерахуванню коштів на аналітичні рахунки, відкриті в органах Держказначейства розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів на підставі перевірених підтверджуючих документів, зареєстрованих зобов'язань, платіжних доручень та відповідно до планових показників, передбачених відповідними місцевими бюджетами і кошторисами розпорядників або планами використання бюджетних коштів одержувачів;

ведуть бухгалтерський облік операцій, що виникають у процесі виконання місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників коштів та планів використання бюджетних коштів одержувачів коштів місцевих бюджетів;

здійснюють попередній фінансовий контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

складають звітність про виконання місцевих бюджетів.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів беруть участь й інші органи виконавчої влади, функції яких розподіляються наступним чином:

Фінансові органи:

здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

беруть участь у складанні відповідних місцевих бюджетів;

затверджують розписи доходів загального та спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів та забезпечують протягом бюджетного періоду відповідність розписів встановленим бюджетним призначенням;

повідомляють органи Державного казначейства про внесення змін у розпис доходів загального та спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів;

здійснюють прогнозування та аналіз доходів місцевих бюджетів;

щоденно аналізують, згідно інформацій органів Державного казначейства, надходження податкових та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів у розрізі кодів класифікації доходів бюджету;

готують інформації про виконання місцевих бюджетів органам виконавчої влади;

аналізують звітність про виконання місцевих бюджетів та готують пропозиції за наслідками аналізу;

проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів з відповідними органами Державного казначейства та Державної податкової служби.

Органи Державної податкової служби:

> здійснюють облік податкових та інших обов'язкових платежів в розрізі видів надходжень та платників податків;

> проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів з відповідними органами Державного казначейства та фінансовими органами;

> складають списки платників податків та подають їх органам Державного казначейства та фінансовим органам;

> повідомляють платників податків про реквізити відкритих в органах Державного казначейства аналітичних рахунків для зарахування доходів до місцевих бюджетів;

> складають звіти за формою 1-П та інші звіти, встановлені чинними нормативними документами, надають їх органам Державного казначейства та вищестоящим органам Державної податкової служби.

Контрольно-ревізійні органи:

> здійснюють послідуючий контроль за використанням бюджетних коштів;

> проводять тематичні перевірки та ревізії виконання місцевих бюджетів області.

Органи місцевого самоврядування:

складають, затверджують, і виконують відповідні місцеві бюджети;

вносять і затверджують зміни до відповідних бюджетів;

встановлюють перелік місцевих податків та зборів, які сплачуються до відповідних місцевих бюджетів;

отримують у відділеннях Державного казначейства виписки

з рахунків по обліку надходжень до місцевих бюджетів, на

підставі яких здійснюють облік доходів.

Районні та обласна ради затверджують районні та обласний бюджети і контролюють їх виконання.

Районні та обласна державні адміністрації складають та

виконують районні та обласний бюджети.

Платники податків сплачують платежі до місцевих бюджетів через установи банків, у яких вони обслуговуються.

Банківські установи, в яких обслуговуються платники податків перераховують грошові кошти через систему електронних платежів Національного банку України на аналітичні рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства в розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної

класифікації доходів.

Запровадження казначейської системи обслуговування

місцевих бюджетів має стати важливим кроком у напрямку:

створення єдиного механізму для впровадження засад реформування міжбюджетних відносин;

формалізації єдиних процедур управління видатками на всіх

стадіях виконання бюджету;

посилення поточного контролю за дотриманням фінансової дисципліни та попередження нецільового використання коштів на стадії прийняття зобов'язань та здійсненні платежу;

запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів.

Разом з тим казначейська система виконання місцевих бюджетів не позбавляє місцеві органи влади прав, гарантованих їм Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а створює належні умови для ефективного виконання покладених на них повноважень. Це відбувається завдяки посиленню контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів, отриманню від органів Держказначейства повної та оперативної інформації про фінансові операції з коштами місцевого бюджету і поліпшення управління бюджетними зобов'язаннями. При цьому органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення у процесі виконання місцевого бюджету, а органи казначейства мають повноваження щодо забезпечення та контролю за реалізацією цих рішень з боку розпорядників бюджетних коштів місцевого бюджету. Створення системи "єдиного казначейства" ставить місцеві органи влади в рівні умови, оскільки перерахування міжбюджетних трансфертів здійснюється органами Держказначейства відповідно до встановлених нормативів щоденних перерахувань від обсягу надходжень доходів державного бюджету на регіональні рахунки казначейства.

Казначейське виконання місцевих бюджетів значно посилює контроль за використанням бюджетними організаціями бюджетних коштів, передбачених на їхнє утримання і проведення заходів. Адже воно забезпечує щоденний контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, дотриманням штатної, фінансової і касової дисципліни, відповідність наданих до оплати документів (рахунків, договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг) тощо) вимогам чинного законодавства.

1.4 Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів

Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів (наказ Держказ-начейства України №17 від 31.01.2002 року) розроблено на виконання ст.78 Бюджетного кодексу України, "Основних напрямів бюджетної політики на 2002 рік", схвалених постановою Верховної Ради України від 21.06.2001 року №535/5726, та "Плану заходів із запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів до бюджетів усіх рівнів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.10.2001 року №482 "Про забезпечення запровадження з 1 січня 2002 року казначейського обслуговування місцевих бюджетів". Цей порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства, фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), що належать місцевим бюджетам, у процесі казначейського обслуговування органами Державного казначейства місцевих бюджетів за доходами при функціонуванні внутрішньої платіжної системи Державного казначейства України.

Для зарахування надходжень до місцевих бюджетів, в управліннях Державного казначейства відкриваються аналітичні рахунки в розрізі місцевих бюджетів та видів надходжень. Зазначені аналітичні рахунки відкриваються за балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та відповідно до Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі Державного казначейства України, затвердженої наказом Держказначейства України від 28 листопада 2000 року №119 зі змінами і доповненнями.

Органи Державного казначейства повідомляють про відкриття та закриття рахунків для зарахування доходів місцевих бюджетів відповідні фінансові органи, органи державної податкової служби та банківські установи і доводять до них реквізити відкритих рахунків.

Органи державної податкової служби повідомляють платників податків про реквізити відкритих в управлінні Державного казначейства рахунків для зарахування доходів до місцевих бюджетів.

Платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують платежі до місцевих бюджетів у безготівковій або готівковій формі на відповідні аналітичні рахунки, відкриті на балансі управлінь Держказначейства. Платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, установи Державного комітету зв'язку та інформатизації України та установи Ощадного банку за місцезнаходженням платника.

При безготівковій формі оплати розрахункові документи, які подаються платниками до установ банків, оформляються відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої по- становою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. №135. Підставою для зарахування платежів, сплачених до місцевого бюджету готівкою, є такі документи:

^ копії платіжних доручень відділень Ощадбанку та корінці прибуткових документів (повідомлення) про приймання установою банку платежів місцевих бюджетів готівкою;

^ копії квитанцій за формою 24 та формою 10, видані органами місцевого самоврядування платникам податків разом з описом до них;

^ платіжні доручення установ Державного комітету зв'язку та і інформатизації України на перекази з додатком до них талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку).

Платежі визнаються зарахованими в доходи місцевих бюджетів з моменту зарахування на аналітичні рахунки відповідних бюджетів, відкриті в управліннях Державного казначейства. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національному банку України на аналітичні рахунки, відкриті на балансі управлінь Держказначейства у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації доходів.

Сплачені платниками доходи місцевих бюджетів зараховуються на аналітичні рахунки третього класу рахунків, які відкриваються в управлінні Державного казначейства за такими балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів:

1) 3141 (П) "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів, що знаходяться на казначейському обслуговуванні";

2) 3151 (П) "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки";

3) 3161 (П) "Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів, що знаходяться на казначейському обслуговуванні";

4) 3321 (П) "Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету";

5) 3421 (П) "Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу";

6) 3422 (П) "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету";

7) 3542 (П) "Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету".

Зарахування до місцевих бюджетів коштів від повернення кредитів, виданих за рахунок місцевих бюджетів, проводиться на аналітичні рахунки, що відкриті за такими балансовими рахунками:

1) 3143 (П) "Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів";

2) 3153 (П) "Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів".

Зарахування сплачених платниками сум до місцевих бюджетів відображається за кредитом наведених вище рахунків.

Операції з обробки платежів, що надійшли до місцевих бюджетів, здійснюються у такій послідовності:

^ повернення надміру та/або помилково сплачених коштів;

^ розподіл платежів до бюджетів за нормативами, визначеними Бюджетним кодексом та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;

^ перерахування до державного та місцевих бюджетів коштів, що передаються з місцевих бюджетів згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням відповідної ради про місцеві бюджети;

^ проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами бюджету;

^ перерахування залишків надходжень на рахунки для здійснення видатків для Кожного місцевого бюджету.

Щомісяця органи Державного казначейства, органи державної податкової служби та фінансові органи проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів можливе внесення змін у випадках та порядку, встановлених Законами України "Про місцеве самоврядування" та "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, Бюджетним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами. В таких випадках фінансові органи надають органам Державного казначейства рішення сесій місцевих рад або інших органів, яким делеговані такі повноваження, щодо внесення змін у розписи доходів загального та/або спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів. Разом з рішеннями сесій місцевих рад подаються складені фінансовими органами довідки про внесені зміни в розписи доходів.

Органи Державного казначейства здійснюють реєстрацію довідок, про що на оригіналі довідки ставиться відбиток печатки, та відображають внесені зміни в обліку виконання місцевого бюджету на відповідних аналітичних рахунках, відкритих на рахунках позабалансового обліку.

Позитивними факторами казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами є:

Отримання щоденної інформації про суми доходів, що надійшли до кожного місцевого бюджету ( обласного, районного, міського, селищного, сільського) за кожним джерелом надходження. Виконання дохідної частини бюджетів стало прозорим як для органів місцевої влади, так і для суспільства;

Можливість на центральному рівні володіти оперативною інформацією про надходження коштів по кожній окремій території;

Скорочення, як мінімум на 1 день, терміну надходження коштів на рахунки місцевих бюджетів для здійснення видатків в порівнянні із попередніми роками, коли місцеві бюджети в частині доходів обслуговувались в установах банків;

Виключення можливості привласнення місцевими бюджетами доходів, які згідно з чинним законодавством належать до джерел формування інших бюджетів;

Можливість, у разі необхідності, відслідковувати стан дохідних рахунків в режимі реального часу, що дозволяє оперативно управляти фінансовими ресурсами;

Дотримання єдиних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності виконання бюджетів;

Концентрація бюджетних ресурсів в установах НБУ, що дозволяє уникнути ризиків втрати бюджетних коштів;

Завдяки переведенню в 2002 році місцевих бюджетів в частині доходів на казначейське обслуговування стало можливим запровадження нової системи міжбюджетних відносин та перерахування міжбюджетних трансфертів до бюджетів усіх рівнів. Це дозволило зробити прозорими міжбюджетні взаємовідносини, надало змогу оперативно і в повному обсязі отримувати достовірну інформацію про разрахунки з бюджетами в режимі реального часу і надавати звітні дані зацікавленим органам з метою здійснення аналізу та прийняття управлінських рішень. Не менш важливим питанням, яке вирішується ДКУ, є поетапне переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками. Більш детально це питання розглянемо в третьому розділі.

2. Аналіз виконання місцевих бюджетів в Луганській області

2.1 Звітність про виконання місцевих бюджетів

Звітність належить до елементів бухгалтерського обліку та є завершальним етапом бюджетного процесу бухгалтерського узагальнення інформації. Тому звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів.

Державне казначейство здійснює зведення, складання та подання звітності про виконання місцевого бюджету України. Робота по складанню звітності є досить складною. Вона повинна забезпечити формування об'єктивної, правдивої, повної, якісної і точної інформації про стан та результати виконання бюджету. Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, має бути можливість співставлення фінансових звітів за різні періоди, а також порівнювання звітності різних органів Державного казначейства. Адже звітність, будучи підсистемою бюджетного механізму та знаряддям управління соціально-економічним розвитком суспільства, має велике значення для оперативного управління бюджетною системою та процесом виконання бюджетів.

Звітність про виконання державного бюджету складає сукупність впорядкованих, взаємопов'язаних показників, які характеризують умови і результати виконання бюджету, ґрунтується на інформації поточного бухгалтерського обліку, тобто на даних і показниках, відображених на рахунках, що зумовлюють її достовірність.

Оскільки звітність про виконання державного бюджету є сукупністю показників, які дають інформацію про стан виконання державного бюджету, то її значення не піддається сумнівам. З одного боку, за допомогою показників бюджетної звітності можна дати оцінку стану виконання бюджетів з кількісної та якісної сторони, визначити тенденції та закономірності, що мають місце у суспільстві. З іншого боку - у процесі аналізу показників виконання бюджету можна розраховувати рівень позитивного чи негативного впливу окремих чинників на відхилення окремих показників по доходах і видатках, на підставі чого визначити шляхи збільшення доходної частини та економії видаткової частини бюджету. Результати такого аналізу використовуються при складанні проектів бюджетів на наступний рік.

Звітність поділяється на: фінансову та статистичну. Основним принципом складання форм фінансової та статистичної звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних казначейства.

Фінансова (бухгалтерська) звітність - це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. Метою складання фінансової звітності про виконання бюджету є надання повної, правдивої та не-упередженої інформації про фінансовий стан і виконання бюджету користувачам для прийняття економічних рішень

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку і має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Інформація, що наведена у фінансових звітах та при-I мітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівняльною. Вона повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того має бути забезпечена можливість співставлення фінансових звітів за різні періоди.

Розрізняють декілька видів фінансової звітності, в основі яких лежать різні класифікаційні ознаки.

За призначенням фінансова звітність поділяється на:

^ Внутрішню звітність необхідна для планування, оцінкита контролю за щоденними операціями органів фінансовоїсистеми;

^ Зовнішню фінансова звітність складається з метою оцінкиминулих та майбутніх результатів виконання Державногота місцевих бюджетів.

За обсягом показників розрізняють:

^ Первинну звітність, яка складається на основі даних бухгалтерського обліку органів фінансової системи;

^ Зведену (консолідовану) фінансову звітність готують органи фінансової системи, включаючи звітність підвідомчих органів.

За терміном складання і подання (згідно ст.58 Бюджетного кодексу України) звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною:

Оперативний звіт - щоденний, тижневий, декадний або звіт за інший період, який визначено Державним казначейством України.

Місячний, квартальний, річний звіти складаються органами Державного казначейства за відповідний період. Місячна і квартальна звітність є проміжною (періодичною) і складається з наростаючим підсумком з поточного звітного року. Основною умовою складання місячного, квартального і річного звіту є те, що вони мають відповідати тій самій структурі, деталізації та бюджетній класифікації, що застосовувалися при затвердженні бюджету. Підставою для річної звітності є дані облікових регістрів та зведених звітів і вона є логічним завершенням періодичної звітності.

Органи казначейства складають консолідовану (зведену) фінансову звітність, включаючи звітність підвідомчих органів по виконанню державного та місцевих бюджетів. Дані цієї звітності використовуються для прийняття управлінських рішень щодо виконання бюджетів Державним казначейством України, Міністерством фінансів України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, податковими органами, органами статистики, та для відкритого опублікування. Поряд з цим фінансова звітність має важливе значення для складання статистики казначейського виконання державного бюджету, статистики доходів та видатків державного бюджету і статистики національних рахунків.

Метою складання статистичної звітності є отримання статистичних даних про виконання державного бюджету користувачами для економічного аналізу та їх прогнозування на поточний і перспективний періоди.

Своєчасні та достовірні дані про виконання бюджетів дають змогу:

- спостерігати за ходом виконання бюджетів;

- здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за операціями та управління бюджетними коштами;

- аналізувати стан і перспективи розвитку органів Державного казначейства.

Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує економіку держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади, широким колом науковців, економістів, ділових людей. Відповідної інформації щодо виконання Державного бюджету України потребують також міжнародні фінансові організації, такі, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Форми звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання щорічно затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог Бюджетного кодексу та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

Для ведення аналітичного обліку операцій за доходами і перерахуванням трансфертів до інших рівнів місцевих бюджетів відкриваються особові картки до кожного аналітичного рахунку.

Відображені в особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової відомості і сальдової відомості, що є підставою для складання щоденної форми звіту "Звіт про виконання місцевих бюджетів за доходами", яка складається органами за кожним місцевим бюджетом. Зазначений звіт передається фінансовим та податковим органам у встановленому порядку. Дані звіту за останній робочий день місяця є підставою для складання звітності про виконання відповідних місцевих бюджетів (у частині доходів). Звіт про виконання місцевих бюджетів на відповідну звітну дату фінансові органи звіряють з бухгалтерським обліком органів Державного казначейства України.

До повного запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів звітність про виконання місцевих бюджетів складається фінансовими органами за формами та порядком, установленим Державним казначейством України.

При переведенні на казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками для обліку операцій з виконання кошторисів розпорядників бюджетних коштів, планів використання бюджетних коштів одержувачів до кожного аналітичного рахунку відкриваються особові картки за кодами бюджетної класифікації. Відображені в особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової відомості і сальдової відомості, що є підставою для складання органами Державного казначейства звітності про виконання місцевих бюджетів за видатками.

Звітність одержувачами бюджетних коштів складається тільки за тим кодом, за яким їм були передбачені кошти відповідним розпорядником бюджетних коштів.

Звіти про виконання місцевих бюджетів складаються органами Державного казначейства за формами та в порядку, встановленому Державним казначейством згідно з чинним законодавством. Основним принципом складання форм звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Держказначейства. Згідно з цим принципом Державне казначейство встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базах даних.

Органи Державного казначейства подають звіти про виконання місцевих бюджетів відповідним фінансовим органам. Фінансові органи готують пояснюючу записку, звіт про виконання плану по штатах і контингентах і разом зі звітністю, отриманою від органів Державного казначейства подають до вищого фінансового органу.

Одночасно органи Державного казначейства подають звіти про виконання місцевих бюджетів до Державного казначейства України. Державне казначейство України подає зведений звіт про виконання місцевих бюджетів Міністерству фінансів України.

2.2 Аналіз виконання доходної частини місцевого бюджету

В основі касового виконання бюджету по доходах лежить принцип єдності каси, що означає, що всі доходи кожного бюджету концентруються в одній касовій установі, що виконує даний бюджет, тому для цього були організовані нові відділи - розрахункові палати в кожному управлінні і відділеннях Державного казначейства України, у відділеннях Національного банку України й в уповноважених банках (яким надаються на початок звітного періоду списки платників податків), які щодня обмінюються платіжними дорученнями і виписками із субрахунків, при чому це дає можливість відділу звітності, крім своїх колишніх повноважень по веденню обліку своєчасності й обсягів надходжень у бюджет у звітний період, здійснювати складання щоденного балансу проведених операцій по надходженнях податкових і неподаткових платежів від юридичних і фізичних осіб. Нижче представлена таблиця по забезпеченню виконання своїх функцій регіональної розрахункової палати управління Державного казначейства в Луганській області. Такий регламент роботи дозволяє найбільше ефективно контролювати надходження, швидко виявляти помилки, оперативно їх виправляти, а також на всіх рівнях, звіривши дані, не допускати помилки.

Таблиця 2.1.1 Регламент роботи казначеєв Регіональної Розрахункової Палати (РРП) УДК у Луганській області

Часовий інтервал	Вхідна інформація	Вихідна інформація
8.00-9.15	Одержання від автоматизованого робочого місця-2 (АРМ-2) РРП НБУ електронною поштою (СЕП) файлів: стан технічного кореспондентського рахунку управління ДКУ в НБУ; коректування списку учасників системи електронних платежів (СЕП) НБУ.	Підготовка і розсилання районним відділенням ДКУ ЕП файлів: стан технічного субрахунку районного відділення ДКУ в РРП ДКУ; скоректований список учасників СЕП НБУ.
9.15-19.30	Одержання від АРМ-2 СЕП НБУ: пакетів платіжних документів і файлів квитанцій про зарахування коштів на платіжний кореспондентський рахунок ЄКР ДКУ в НБУ; файлів квитанцій про успішну (помилкову) обробку платіжних документів у НБУ. Одержання від районних відділень ДКУ: початкових платіжних документів; квитанцій про зарахування коштів на субрахунки і зміни значень лімітів технічних субрахунків.	Підготовка і відправлення АРМ-2 СЕП НБУ файлів: початкових платіжних документів; квитанцій на отримані файли платіжних документів, що прийшли у відповідь у СЕП НБУ.
19.30-20.30	Блокування початкових платіжних документів. Одержання від АРМ-2 СЕП НБУ файлів: платіжних документів, що прийшли у відповідь у СЕП НБУ; квитанцій про зарахування коштів на технічний субрахунок ЄКР ДКУ в НБУ.	Підготовка і відправлення АРМ-2 СЕП НБУ файлів: квитанцій на одержання файлів платіжних документів, що прийшли у відповідь у СЕП НБУ від районних відділень ДКУ; кваліфікації про зарахування коштів на технічний субрахунок і зміни значення ліміту стану технічного субрахунку.
20.30-21.00	Складання файлу завершення роботи	Відправлення файлу АРМ-2 СЕП НБУ файли завершення роботи.
21.00-22.15	Одержання від АРМ-2 СЕП НБУ файлів: квитанцій про перерахування коштів на технічний субрахунок ЄКР ДКУ в НБУ; автоматичне коректування списку учасників СЕП НБУ.	Відправлення районним відділенням ЕП: квитанцій про зарахування коштів на технічний субрахунок районних відділень ДКУ; автоматичного коректування списку учасників СЕП НБУ.

За час становлення казначейської системи касового виконання бюджету в наявності видно результати ефективної роботи з консолідації й акумуляції бюджетних ресурсів. Завдяки розробленим заходам щодо обліку і контролю над надходженнями з'явилася реальна можливість витрати ресурсів у межах доходів, що надійшли, на визначений момент часу. І хоча місцеві бюджет на 100 % ще не перейшли на казначейське обслуговування по витратах, але всі дохідні статті даного бюджету беззастережно враховуються в казначействі, при цьому також відбувається перерахування дотацій і субсидій місцевому бюджету з державного.

Виконання бюджету області на протязі трьох років склалося таким чином (табл. 2.1.2).

Таблиця 2.1.2 Фактичні надходження до бюджету Луганської області (т. грн.)

	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р. прог
Доходи всього	645722,5	504162,2	631987,4	660997,2
- податок на прибуток	233550,1	20747,9	3982,4	14010,4
-прибутковий податок	205321,5	263152,6	384086,1	410007,2
-податок на власність	14209,6	23644,5	25618,3	24120,8
-надходження коштів від приватизації держмайна	894,9	2859,0	2701,3	Х
-надходження від штрафів та фінансових санкцій	4228,8	4725,7	3858,3	2566,4
-плата за користування водними ресурсами	35570,7	3718,7	4,0	2,0
-плата за використання лісових ресурсів	40,0	31,1	4,7	0,8
-плата за користування надрами	2894,6	2688,1	74,1	47,6
-державне мито	2627,4	2840,9	6012,4	5689,6
-інші неподаткові надходження	137794,3	179753,7	205645,8	204552,4

Аналізуючи ці дані, можна сказати, що на протязі двох останніх років план надходжень по області не виконувався. У порівнянні з 2000 роком у 2001 році фактичні надходження знизилися на 21,9 %. Це зменшення відбулося в основному за рахунок зниження податкових надходжень, а саме податку на прибуток на 212802,2 т. грн., при цьому значно зросли надходження від приватизації державного майна - 1964,1 т. грн. Також спостерігається тенденція зменшення надходжень податків за користування водяними, лісовими ресурсами і надрами, так у 2001 році вони складали 10% від 2000 року, а в 2002 - 1% від 2001 року, і надалі не прогнозується підвищення.

Розглянувши область у регіональному аспекті, можна сказати, що в 2001 році в порівнянні з 2000 роком найбільше знизилися надходження в м. Брянці - на 10106,3 т. грн., м. Лисичанську - на 16972,6 т.грн, м. Краснодоні - на 10074,8 т. грн, Свердловкє - на 23632,7 т.грн і т.д.. І тільки лише в деяких регіонах просліджувався незначний рост, а саме: у м. Северодонецьку на 61,4 т. грн. і в Краснодонському районі - на 84,6 т. грн. Обласний бюджет Луганської області змінився незначно, знизився на 9464,6 т. грн. Найменша кількість надходжень спостерігалась в Біловодському, Білокуракинському, Лутугинському та інших районах (табл. 2.1.4)

Але в 2002 році ми бачимо, що надходження у всіх містах і районах зросли майже в 2-3 рази в порівнянні з 2001 роком (табл.2.1.5). Надходження в бюджет збільшуються зарахунок того, що стабільно ростуть надходження прибуткового податку. Зростання прогнозного обсягу зазначених доходів в цілому по місцевих бюджетах на 2003 рік обумовлено зростанням прибуткового податку з громадян - основного джерела доходів місцевих бюджетів. Основними чинниками такого зростання є дія у 2003 році мінімальної заробітної плати у розмірі 165 грн. впродовж усьго року (на відміну від 2002 року); прогнозне збільшення середньомісячної заробітної плати у 2003 році (на 20,6 %); удосконалення системи оплати праці у бюджетній сфері шляхом перегляду тарифних сіток; збереження тенденцій зростання чисельності. Також видно з таблиці 2.1.5, що надходження в обласний бюджет у 2002 році знизилися на 99863,8 т. грн. Це відбулося в основному через зниження надходжень податку на прибуток, а також плати за користування водяними ресурсами і плати за використання надр. У цілому вивчивши динаміку надходжень, можна сказати, що надходження в 2002 році в порівнянні з 2001 роком виросли на 25,4%, але в порівнянні з 2000 роком вони нижче на 2 ,2%.

Розглянувши даний матеріал можна зробити висновок, що Луганська область не виконує плану надходжень в основному за рахунок слабких районів і міст області, у яких не спостерігається хоча б стабільності, а не росту.

Взагалі за 2002 рік до загального фонду бюджету Луганської області надійшло 523353,4 тис.грн. податків, зборів та інших обов'язкових платежів або 95,7 відсотків до плану з урахуванням змін і 136,1 відсотків до минулого року з урахуванням змін (табл.2.1.3). Дотація із Державного бюджету профінансована у сумі 208796,4 тис.грн. або 100 відсотків до затверджених показників на рік. До спеціального фонду за 2002 рік надійшло 108633,1 тис.грн., субвенція з Державного бюджету на фінансування пільг та субсидій профінансована у сумі 147714,4 тис.грн. або 82,5 відсотка до планових асигнувань.

Забезпечено виконання планових показників загального фонду місцевих бюджетів по доходах обласним бюджетом, 3-ма районами з 17-ти, 4-ма містами обласного підпорядкування з 14-ти, по видатках районом обласного підпорядкування і одним містом обласного підпорядкування.

Структура доходів бюджету Луганської області за 2002 рік табл. 2.1.3

	Фактичні надходження за 2000 рік (в порівняльних умовах)	План на 2001 рік (з уцрахуванням змін)	Фактичні надходження за 2001 рік	У відсотках до:
				Відповідного періоду минулого року	Плану
Загальний фонд	384428,3	546996,8	523353,4	136,1	95,7
Податкові надходження	363000,8	509892,1	499698,8	137,7	98,0
Неподаткові надходження	21110,9	20065,6	21902,9	103,8	109,2
Доходи від операцій з капіталом	316,6	17039,1	1751,7	553,3	10,3
Дотація з Державного бюджету	203440,6	208796,4	208796,4	102,6	100,0
Інші субвенції		104,4	104,4		100,0
Разом доходів	589338,7	755897,6	732254,2	124,3	96,9
Спеціальний фонд	95776,6	127866,4	108633,1	113,4	85,0
Субвенція з Державного бюджету на фінансування пільг та субсидій		179114,3	147714,4		82,5
Разом	685115,3	1062878,3	988601,7	144,3	93,0

Основну питому вагу у структурі доходів місцевих бюджетів загального фонду займають податкові надходження - 95,5 відсотка, з них прибутковий податок з громадян - 73,4 відсотка.

По наслідках роботи за 2002 рік досягнуто виконання запланованих показників з урахуванням змін по 11 джерелах доходів загального фонду місцевих бюджетів, у тому числі: по прибутковому податку з громадян - 104,2 відсотка, по платі за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - 110,3 відсотка, по платі за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності - 101,2 відсотка, по єдиному податку на підприємницьку діяльність - 120,5 відсотка, по надходженнях до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами - 130,8 відсотка, по надходженнях дивідендів (частини прибутку) від суб'єктів підприємницької діяльності - у 3,6 рази більше, по інших надходженнях доходів від власності та підприємницької діяльності - у 1,7 рази більше, по платі за утримання дітей у школах-інтернатах - 1,8 рази більше, по платі за оренду цілісних майнових комплексів державних установ - 112,8 відсотка, по державному миту - 123,1 відсотка, по інших надходженнях - 121,2 вісотка.

Надходження до місцевих бюджетів по податкових надходженннях відстають від плану на 10193,3 тис.грн, або 2,0 відс, у тому числі: по платі за користування надрами - на 46,1 відсотка, по платі за землю - на 23,7 відсотка, по податку на промисел - на 29,2 відсотка, по платі за видачу ліцензій та сертифікатів - на 79,6 відсотка, по місцевих податках і зборах - на 11,6 відсотка, по податках, не віднесених до інших категорій - на 11,5 відсотка, по фіксованому сільськогосподарському податку - на 62,1 відсотка.

На незадовільне виконання доходної частини бюджету негативно впливає наявність недоїмки по платежах до місцевого бюджету.

Недоїмка до місцевих бюджетів по платежах станом на 1.01.2003 складає 40,8 млн.грн., у тому числі по платі за землю - 14,1 млн.грн., по місцевих податках і зборах - 0,5 млн.грн.

Заходи, вжиті на скорочення недоїмки:

До Зведеного бюджету заходами по стягненню податкової заборгованості мобілізовано 367,2 млн.грн. при завданні 312,4 млн.грн. або 117,5 відсотка, до Державного бюджету з урахуванням додаткових завдань 274,5 млн.грн. мобілізовано 290,2 млн.грн., або 108,5 відс.

Згідно Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 “Про погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за станом на 01.01.03р. списано податкового боргу до Зведеного бюджету в сумі 1422,1 млн.грн., у т. ч. податків, зборів, інших обов`язкових платежів - 754,5 млн.грн. Розстрочено платежів на суму 464,3 млн.грн.

В загальній сумі недоїмки найбільшу питому вагу становить недоїмка підприємств палива та енергетики - 71,0 відсотка, або 385,0 млн.грн.

На стан погашення податкового боргу по підприємствах вугільної промисловості вплинули ряд факторів:

- існуюча заборгованість підприємствами енергетики;

- відміна нульової ставки ПДВ на бартерні операції по вугіллю;

- нарахування платежів здійснюється по першій із подій, тобто по відвантаженню, що приводить до збільшення податкового боргу;

- проведення внутрівідомчих розрахунків між підприємствами ДХК , а також відміна касового методу нарахувань ПДВ та податку на прибуток підприємств з 01.01.2001р.;

- дія Постанови КМУ від 05.06.2000 р. № 892 “ Про заходи по стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” та Указу Президента України від 07.05.01р № 292 «Про невідкладні заходи про прискоренню погашення заборгованості по заробітній платі» згідно з якими вугільними підприємствами отримуються грошові кошти лише на погашення заробітної плати.

3а 2002 рік до Господарського суду Луганської області передано 58 справ на визнання підприємств - недоїмників банкрутами на суму 31,7 млн.грн. По 77 позовах винесені постанови про визнання підприємств банкрутами на суму 12,2 млн.грн. Надійшло коштів за рахунок продажу майна банкрутів 507,7 тис.грн.

ДПІ в містах та районах області подано 154 позовів на суму 43,2 млн.грн. на стягнення заборгованості за рахунок майна підприємств боржників, по 64 позовах винесено постанови про стягнення заборгованості через майно в сумі 10,6 млн.грн. Надійшло коштів від продажу майна банкрутів 880,0 тис.грн.

На виконання Указу Президента України від 04.03.98 р. № 167/ 98 ВР “ Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом та державними цільовими фондами” та зі вступом в дію Закону України від 21.12.00 № 2181 “Про порядок погашення зобов язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за станом на 01.01.03 р.:

- надіслано 64 листа пропозиції на розірвання трудового контракту з керівниками підприємств боржників, розірвано 24 контракти,

- в рахунок погашення податкової заборгованості стягнуто 367,0 млн.грн., в т. ч до Державного бюджету 290,8 млн.грн,

- прийнято рішень про зупинення операцій по всіх рахунках, крім основного, по 1106 підприємствах з сумою недоїмки 385,0 млн.грн., в зв`язку з чим погашено податкової заборгованості 37,1 млн.грн.,

- вилучено готівки в 11324 випадках на суму 17,7 млн. грн., з яких до бюджету надійшло в рахунок погашення заборгованості 14,7 млн.грн.,

- звернено стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі на суму 126,4 млн. грн., стягнуто 59,5 млн. грн., у т. ч. взаємозаліком 8,7 млн.грн.,

- платникам податків було вручено 5407 податкових вимог на суму 117,2 млн.грн.

Робота фінансових органів області у 2002 році була спрямована на забезпечення виконання доходної частини бюджету, ефективного витрачання бюджетних коштів, продовжена робота по оптімізації мережи, штатів та контингентів бюджетних установ та приведення їх у відповідність з наявними ресурсами.

3. Основні напрямки вдосконалення формування і виконання місцевих бюджетів

3.1 Вдосконалення процесу формування доходної частини місцевого бюджету

Формування бюджетної системи, що найповніше відповідатиме територіальному устрою України, є однією з найважливіших умов ствердження української державності, закріплення територіальної цілісності країни та подолання соціально-економічної кризи. В її основі повинні бути адаптовані до українських умов спільні для унітарних держав принципи та механізми податкових і бюджетних взаємовідносин між різними рівнями та гілками влади.

Сутність нового бюджетного устрою, що закладена до Закону “ Бюджетний кодекс України”, полягає у нормативно-законодавчому встановленні прав та обов язківдвох рівноправних сторін - державних органів влади та місцевого самоврядування, правил їх взаємодії на всіх стадіях бюджетного процесу, методів часткового перерозподілу бюджетних ресурсів між регіонами.