Економіко-правові аспекти здійснення франчайзингу в Україні

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ



Зміст

Вступ

1.Теоретичні аспекти франчайзингу

2. Основні фактори оцінки франшизи

3. Законодавча база по регулюванню франчайзингових операцій в Україні

4. Економіко-правові аспекти регулювання франчайзингу за кордоном

Література



Вступ

Розвиток міжнародних відносин є одним з найважливіших факторів розвитку міжнародної економіки. Все зростаючі за своїми обсягами інтеграційні процеси вимагають не тільки політичної, але й економічної єдності, збільшення числа та глибини торгівельних зв'язків, виходу національних компаній на зовнішні ринки, росту національних економік як в розрізі економічному, так і в соціальному. Все це, так багато іншого тісно взаємопов'язане між собою, тому будь-який фактор, що позитивно впливає на розвиток системи як загалом так і окремо, потрібно вивчати, вдосконалювати та вводити в дію.

На сьогоднішній день переважна кількість поглядів українських політиків направлені на Захід до Європи, до Європейського Союзу. Проте, умови інтеграції у ЄС вимагають збільшення внутрішньодержавного потенціалу, як гаранту прискорення такого об'єднання - підвищення соціального статусу населення, запровадження нових форм господарювання, введення в дію радикально нових методів обслуговування, управління та іншого. Все це є вкрай необхідним, оскільки існування у межах інтеграційних утворень, побудованих на основі високорозвинених держав потребує якісно нових, більш високих стандартів.

Одним із кроків до намічених цілей є відновлення та збільшення виробничого потенціалу країни, що в майбутньому дозволить збільшити не тільки внутрішній потенціал, але й вийти на більш високий експортний рівень. Розробка нових стандартів, корегування власних помилок, проведення досліджень та процес впровадження займають не тільки багато часу, але й великих наукових та фінансових ресурсів. Зараз такий час, що необхідно швидко впроваджувати новітні розробки які стосуються не тільки технічних винаходів, але й систем обслуговування, управління, до того ж, вони повинні мати довіру до себе як всередині країни, так і за її межами. В саме в цьому випадку франчайзинг став би найефективнішим інструментом, що дозволить швидко здобути всі необхідні розробки, що були перевірені часом та дозволять більш швидкими темпами досягнути необхідного рівня розвитку



1. Теоретичні аспекти франчайзингу

Франчайзинг - це така форма фінансової операції, коли в оренду здаються не речі, а, головним чином, досвід, технології, марка та популярність.

Можна виділити дві цілі франчайзингу:

· Ціль франчайзера - вихід на міжнародний рівень, розширення ринків збуту як існуючих, так і нових, отримання прибутків.

· Ціль франчайзі - початок комерційної діяльності на основі вже проведених та втілених в життя дослідів, розроблених, та перевірених часом технологій, загальної відомості; та отримання прибутків.

Можна виділити також третю ціль - ціль держави, проте не в кожній країні вона знаходить своє відображення. До такої цілі можна віднести: створення нових робочих місць, поява стабільних платників податків, встановлення підвищених та стабільних розмірів заробітної плати, розвиток виробничої інфраструктури країни.

Створення ринку франчайзингових послуг в Україні

Франчайзинг являє собою угоду, відповідно до якого одна зі сторін, називана франчайзером, передає іншій стороні, називаної франчайзі, право практикувати певний бізнес відповідно до формату франчайзера й за встановлену плату. Франчайзинг надає можливість «копіювання» успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і гарною репутацією.

Відповідно до визначення Міжнародної асоціації франчайзингу, «франчайзинг - це система перманентних відносин, установлюваних між франчайзером і франчайзи, у результаті яких знання, імідж, успіх, методи виробництва й маркетинг передаються франчайзи в обмін на взаємне задоволення інтересів».

Історія розвитку франчайзингу (комерційної концесії) іде своїми коріннями в середньовіччя.

У свій час у Британії король надавав баронам право збирати податки на певних територіях в обмін на різні послуги, наприклад, такі, як обов'язок поставляти солдат для армії.

Вільним людям, або громадянам міст, було дозволено (дана франшиза) продавати свої товари на території міста: на ринках і ярмарках.

Ці елементи права, або привілеїв, що дозволяють експлуатувати положення на певній території за плату, формували основу франчайзингу протягом декількох століть.

У найбільш типовій формі франчайзинг виявився в британській системі “зв'язаних будинків”, що використалася броварниками в XIX столітті для підтримки потрібного обсягу продажів. В обмін на надану позику або оренду майна броварник одержував постоялий двір як ринок збуту свого пива й спиртних напоїв. Система “зв'язаних будинків” виявилася ефективним комерційним механізмом і існує дотепер.

У процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основних етапи:

Перший етап традиційного франчайзингу характеризується використанням франчайзингу в наступних трьох галузях:

1. Продаж автомобілів і побутової техніки.

2. Розлив і продаж прохолодних напоїв.

3. Реалізація нафтопродуктів.

Другий етап франчайзингу бізнес формату - Business format franchising -характеризується тим, що угоди франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу різних країн. Цей період починається в 50-ті роки в США й в 60-ті - у Європі. Одночасно франчайзинг одержав широке поширення в сфері послуг, особливо таких, як ресторани швидкого обслуговування, послуги з підтримки й ремонту будинків, автомобілів та ін.

Основними характеристиками франчайзингу бізнес формату, визнаними більшістю асоціацій франчайзингу різних країн, є:

1. Підписання контракту (ліцензії) передачі права використання імені, торговельної марки, емблеми франчайзера на певній території й протягом певного періоду часу.

2. Предметом франчайзингу звичайно є певна діяльність (частіше - послуга), перевірена на певному ринку, що виявилась себе успішної.

3. Франчайзинг надає всю концепцію бізнесу у формі «Навчальної допомоги», приписання якого повинні бути найсуворішим образом дотримані. Франчайзі одержує навчальну допомогу тільки після закінчення переговорів і підписання договору франчайзингу.

4. Франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення бізнесу відповідно до принципів і процедурами, описаними в навчальній допомозі. Спочатку це здійснюється на курсах навчання, організованих після підписання договору франчайзингу.

5. Франчайзер забезпечує надання різного роду послуг і підтримку з метою сприяння успіху франчайзі, у тому числі:

· Допомога в організації бізнесу, у тому числі в одержанні необхідного фінансування;

· Реклама й просування торговельної марки й назви фірми на ринку;

· Маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку й споживчих переваг, а також вибір місця для розміщення торговельних приміщень);

· Одержання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;

· Допомога в одержанні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві й дизайні приміщень;

· Участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів і т.д.;

· Допомога в організації ефективної системи бухгалтерського обліку;

· Замість отриманої допомоги й послуг, франчайзі зобов'язується виконати наступні види платежів:

· Початковий франчайзинговий внесок за вступ в економічну групу й одержання права діяльності на відповідній території;

· Роялті (періодична плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, установлена у відсотках від обсягу продажів);

· Плата за рекламу (за рекламу, заходи щодо просування торговельної марки й франшизи на території франчайзі)

· Іноді франчайзі зобов'язується купувати товари, матеріали й устаткування від постачальників рекомендованих франчайзером. У таких випадках франчайзер, як правило, має вигоду з таких угод і йде на зниження роялті.

6. Співробітництво із франчайзером не повинне обмежувати самостійність франчайзі, тому що бізнес належить саме останньому. Франчайзі може розпорядитися їм як вважає за потрібне. Однак у випадку продажу діючої франшизи переважне право приймати рішення часто належить франчайзеру (кому продавати, чи приймати покупця запропонованого з боку франчайзі або анулювати повністю франшизу на даній території).

Франчайзинг у сутності являє собою бізнес практику нарівні з дилерством, мережним маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Однак франчайзинг являє собою найбільш сприятливу форму для починаючих підприємців. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійного співробітництва. У результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, у той час як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

Статистика поширення франчайзингу по усьому світі являє собою переконливий доказ його ефективності. Так, у США частка франчайзингу в загальному обсязі роздрібного товарообігу становить 34%, у країнах Західної Європи - 5 - 12%, а кількість франчайзингових мереж постійно росте.

Франчайзинг, як сучасне економічне явище, що одержало свій розвиток переважно в другій половині ХХ століття, реально претендує на універсальну бізнес практику. Цей метод включає досвід, професіоналізм, репутацію й бажання подальшого розвитку франчайзерів і підприємницький талант, амбіцію, бажання працювати й розвиватися франчайзі.

Відносини між підприємцем і найманим робітником являють собою символ людської особистості на початку нинішнього тисячоліття. Люди усе більше й більше претендують на те, щоб стати підприємцями й самостійними хазяями. Франчайзинг дозволяє їм здійснити це перетворення людини з інструмента й власника робочої сили, у підприємця й власника прямих результатів своєї праці. Глибоко розуміючи це, франчайзер і франчайзі встановлюють дійсні стосунки партнерства, засновані на довірі, взаємодопомозі й чесності в бізнесі.

У міжнародному бізнесі та практиці франчайзинг приймає різні форми залежно від наступних критеріїв:

1. Профіль економічної діяльності:

· Промисловий (виробничий). Договір промислового франчайзингу стосується виробництва товарів. Франчайзі вповноважений за допомогою ліцензії, провадити товари під маркою франчайзера й за його підтримкою. Франчайзер має, таким чином, можливість просувати свої товари й марки без значних додаткових інвестицій. Франчайзер робить управлінські консультації, проводить навчання персоналу, робить технічну й комерційну підтримку, надає ноу-хау, право використання торговельної марки й інші права на інтелектуальну власність, займається рішенням питань, пов'язаних з рекламою. Найбільш відомими договорами промислового франчайзингу пов'язані з виробництвом таких товарів як: Campari, Schweppes, Coca-Cola, Pepsi-Cola.

· Франчайзинг розподілу. У цьому випадку франчайзер є або виробником, або оптовиком, що реалізують товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов'язки франчайзера виражаються в наданні консультацій, підготовці персоналу, наданні прав використання марок товарів, що є предметом франшизи. Широко відомими франшизами в даній області є: Santal, Veritas, Unic, Yves Rocher, Christiansens.

· Франчайзинг послуг. Франчайзинг в області послуг виражається в тому, що франчайзер, що володіє специфічним методом або практикою надання певних послуг, надає повноваження франчайзі використовувати ці ж методи або практику в наданні таких же послуг. Найпоширенішими франчайзинговими мережами в області послуг є: McDonald's, Pizza Hut, Fast-Foods, Hertz, Avis, Rent a car, Sheratton, Hilton, Holiday Inn.

Франчайзинг має свої види й форми. Традиційно франчайзинг підрозділяється на наступні види: збутовий, товарний, промисловий, діловий. По формах можна виділити регіональний франчайзинг і субфранчайзинг. Розглянемо кожний з видів докладніше.

Збутовий франчайзинг - використовується виробником товарів для побудови єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під його контролем;

Товарний франчайзинг. «Першими, хто став застосовувати товарний франчайзинг були фірма Singer Sewing Machine Company (фірма, що провадила швейні машинки) і General Motors Corp». Даний вид франчайзингу являє собою передачу виключних прав на реалізацію продукції що випускає франчайзером і під його товарним знаком на певній території. Франчайзі стає єдиним продавцем даного товару на закріпленій території й ексклюзивним представником торговельної марки франчайзера. Основною умовою даної угоди є те, що франчайзі зобов'язується закуповувати продукцію тільки у свого франчайзера й повністю відмовляється від реалізації аналогічних товарів інших фірм, які можуть скласти конкуренцію. Таким чином, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг і одержанні фіксованої частки від загального обсягу продажів. Також властивий відносно невисокий ступінь регламентації обов'язків за рахунок однорідності діяльності. Використовуючи товарний франчайзинг, франчайзер не тільки збільшує збут своєї продукції, але й регулює, закріплюючи за франчайзі певні території, розподіл обсягу продажів між різними регіонами, розширюючи географію ринку збуту. Основними розходженнями між товарним франчайзингом і дилерством є: більша прихильність до товарного знаку франчайзера, більший обсяг надання різних послуг франчайзером франчайзі й винятковий збут продукції;

Промисловий франчайзинг - являє собою передачу прав на виробництво й збут під торгівельним знаком франчайзера продукції з використанням запатентованої технології виробництва, матеріалів, сировини або вихідного компонента продукції. Цей вид франчайзингу найбільше широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв (Coca Cola, Pepsi). «Першим договором комерційної концесії, що містить об'єкти промислової власності й зареєстрованим у Патентному відомстві Росії (Роспатент) у червні 1996 року, став договір між компанією «Колгейт-Палмолив» США (правовласник) і АТ «Колгейт-Палмолив» РФ (користувач), за яким поряд із правом використання фірмового найменування російському користувачеві було передано на використання 35 винаходів, 7 промислових зразків в області виробництва предметів та засобів гігієни, близько 60 товарних знаків, технічне, технологічне, комерційне «ноу-хау»»;

Діловий франчайзинг. Даний вид має на увазі передачу не тільки товарного знаку, але й технологію ведення бізнесу, відпрацьованою й апробованою фірмою франчайзером. Застосування ділового франчайзингу (“бізнес-формат”) характерно для підприємств громадського харчування, прокату й побутового обслуговування, ділових і професійних послуг бізнесу й населенню. У цьому випадку, франчайзі бере на себе зобов'язання діяти відповідно до ринкової стратегії франчайзера, з його правилами планування й організації керування, дотримувати технічних вимог, стандарти й умови забезпечення якості, брати участь у програмах навчання й розвитку виробництва, цілком відповідати за економічні результати своєї роботи. Цей вид франчайзингу передбачає безумовно тісний контакт франчайзера й франчайзі, постійний обмін інформацією, детальну регламентацію діяльності й високий ступінь відповідальності фірми франчайзі. Слід зазначити, що в деяких системах франчайзингу різниця між товарним і діловим франчайзингом часом не настільки очевидна (наприклад, магазини морозива “Баскін-Роббінс”);

Регіональний франчайзинг - форма організації франшизного бізнесу, при якій франчайзі одержує право на освоєння певного району (створення франшизной системи) і контроль над ним відповідно до обговореної кількості підприємств і графіком їхнього відкриття.

Субфранчайзинг - форма організації франшизного бізнесу, при якій франчайзер передає іншій стороні - головному франчайзі - права (іноді виняткові) у межах строго встановленої території на продаж франшиз третім особам - субфранчайзі. В угоді може передбачатися, що деякі субфранчайзі мають право управляти більш ніж однією торговельною одиницею. У такому випадку договір на субфраншизу називають “багатоелементною франшизо”.

2. Рівні посередництва:

· Прямий франчайзинг являє собою традиційну форму франчайзингу й виражається в тому, що франчайзер співробітничає прямо з усіма франчайзі, що діють на різних територіях і входять у його мережу.

· Майстер франчайзинг состоїть в тому, що франчайзер підписує договір Майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзером на певній території, а останній, у свою чергу - договору франчайзингу з безліччю франчайзі на відповідній території.

3. Ступені участі партнера в статутному капіталі:

· Франчайзі-засновник. У своїй класичній формі франчайзинг не допускає участі франчайзера в статутному капіталі. Відповідно, як засновники виступають фізичні або юридичні особи, що представляють франчайзі. Суть франчайзингу в тому і складається, що залучаються особи, що бажають і вміють управляти бізнесом, але бажають мінімізувати підприємницький ризик за допомогою співробітництва з досвідченим партнером.

· Спільна установа підприємства. У практиці бізнесу зустрічаються такі умови, коли перевага віддається спільній участі партнерів (франчайзі та франчайзера) у створенні підприємства - франчайзі. Як приклад таких умов можуть бути: недостатність фінансових ресурсів у франчайзі (частка франчайзера - у грошовій формі, але частіше - у вигляді устаткування для бізнесу), бажання франчайзера одержати додаткові важелі для контролю. Звичайно частка франчайзера в статутному капіталі менше 50%, тому що його первісною метою не є повний контроль бізнесу, тим більше, що договір франчайзингу надає йому широкі можливості в цьому напрямку.

· Залучення органів місцевої влади як засновників. У цьому випадку в установі підприємства беруть участь франчайзер, з одного боку, і місцева публічна влада, з іншої. Як приклади таких франшиз є ресторани McDonald's Москви, які наприкінці 80-их років являли собою спільні підприємства (50% x 50%) іноземного партнера й московської мерії. Це являло собою умову, характерне для радянського періоду, що має метою встановлення контролю над діяльністю іноземних компаній. У той же час, ця модель може бути використана й сьогодні, особливо у випадках, коли закордонний партнер хоче одержати гарантії захисту інвестицій з боку держави або місцевих органів. Основний ризик подібних підприємств складається в зайвому втручанні публічного партнера в діяльності підприємства. Тому певні обмеження щодо цього повинні бути обговорені в установчих документах.

Франчайзинг сполучає в собі переваги характерні малим підприємствам, з одного боку, і великим компаніям, з іншої. І франчайзі, і франчайзер одержують друг від друга те, що в них окремо відсутнє, швидше чим це можна досягти у звичайній практиці підприємництва.

Переваги франчайзингу:

· Розширення бізнесу з мінімальними інвестиціями. Організація виробництва й реалізація продукції в умовах франчайзингу здійснюється набагато швидше, тому що використаються підприємницькі зусилля й капітал франчайзі. Іноді франчайзинг надає, таким чином, єдину можливість проникнення на закордонні ринки.

· Одержання додаткових доходів. Платежі, здійснювані франчайзі (первісний внесок, роялті й рекламна плата) являють собою серйозне джерело доходів для франчайзера.

· Запобігання законодавчих бар'єрів. Антимонопольне законодавство передбачає певні обмеження щодо договорів по поділу територій між різними компаніями й узгодження цін. Система франчайзингу дозволяє обійти ці перешкоди.

· Економія загальногосподарських видатків. Тому що франчайзер має потребу в меншій кількості менеджерів, скорочуються й витрати, пов'язані з оплатою за їхню працю, та інші загальногосподарські видатки.

Переваги франчайзі:

· Приєднання до успішного розвивитику бізнеса. Тому що ім'я франчайзера і його товар/марка широко відомі, успіх супроводжує франчайзі із самого початку його діяльності. Отже, ризик банкрутства набагато нижче в порівнянні зі звичайним індивідуальним бізнесом.

· Навчання персоналу й контроль над веденням бізнесу з боку франчайзера. Зацікавленість в успіху бізнесу проявляється по обидва боки, тому франчайзер забезпечує навчання менеджерів і персоналу франчайзі до початку бізнесу й у процесі його діяльності.

· Поширення успішного досвіду в рамках франчайзинговой мережі. Франчайзер ніколи не залишається один на один із проблемами бізнесу. Досвід інших франчайзі систематизується й узагальнюється франчайзером і використовується в зробці нових ділових рішень.

· Надання інших вигід з боку франчайзера. Вони містять у собі й інші послуги, які не були відзначені вище: використання результатів досліджень франчайзера, вигоди від загальнонаціональних рекламних компаній франчайзера, послуги із проектування й розміщення будинків і приміщень, юридичні послуги та ін.

· Часткове фінансування з боку франчайзера. Воно може здійснюватися в прямій формі (кредити, участь у капіталі), але частіше - у непрямому виді (устаткування по лізингу, матеріали й товари з відстроченням платежу або оплати частинами).

· Переваги, пов'язані з високою купівельною спроможністю франчайзера. Тому що франчайзер розташовує розвинуту франчайзингову мережу, він може здійснювати оптові закупівлі всього необхідного для діяльності франчайзі, а, отже, має можливість домагатися чіткого дотримання якості й деяких знижок від постачальників.

· Вигоди, пов'язані з ексклюзивними правами розподіли. Якщо ця умова передбачена в договорі, тоді франчайзер не має право надавати більше франшиз на відповідній території.

Переваги, які надає франчайзинг, не уступають перед його недоліками, тим більше, що ефект останніх може бути значно зменшений шляхом правильної розробки франчайзингого договору й чіткої організації роботи франчайзера. Тому їхнє подальше перерахування має на меті попередити деякі ситуації, у які може потрапити франчайзер у зв'язку з нелояльною діловою практикою менш серйозних франчайзи.

Недоліки франчайзера:

· Невдачі одного франчайзи поширюються на всю мережу. Франчайзер майже неспроможний, у таких випадках, що-небудь почати. Страхування від невдач може ґрунтуватися на передбачення можливих ризиків до підписання договору (для того, щоб вони були включені в нього). У випадку ж серйозних порушень, він буде змушений розірвати договір або не продовжувати його. Таким чином, франчайзер залежить від бажання й здатності франчайзі дотримувати «правила гри».

· Протирічивість положення франчайзі в системі франчайзингу. Франчайзі є незалежним бізнесменом і, одночасно, зобов'язаний строго дотримувати стандартів, установлених франшизой. У деяких випадках це може привести до негативних наслідків для франчайзера, особливо після того як бізнес стабілізувався й франчайзі не відчуває гострої необхідності в ньому, а отже, перестає платити франшизні платежі, починає відходити від системи та ін. Для того, щоб цього не трапилося, франчайзер повинен постійно займати активну позицію, тобто працювати над розвитком і вдосконалюванням системи, надавати підтримку франчайзерам у впровадженні всіх нововведень.

Недоліки франчайзі:

· Вартість франшизи. Початковий внесок, роялті й рекламні платежі є іноді досить обтяжними, особливо, коли справи йдуть не настільки добре.

· Чітке дотримання стандартизованих процедур. Хоча франчайзі - власник бізнесу, він не є повністю незалежним: дотримання приписань навчальної допомоги для нього обов'язково. Франчайзер строго стежить за цим, здійснюючи регулярні перевірки й вимагаючи письмові звіти.

· Обмеження, що стосуються закупівель. Франчайзер часто зобов'язує франчайзі купувати устаткування, товари й матеріали в себе або в бажаних йому постачальників.

· Обмеження асортименту товарів. Відповідно до договору, франчайзі може продавати тільки ті товари й робити тільки ті послуги, які передбачені наданою франшизою і не більше того.

· Не відповідні програми навчання. Франчайзери обіцяють проведення інтенсивного навчання й після початку діяльності франчайзі, але на практиці курси можуть виявитися не настільки ефективними й потрібними.

· Територію франшизи неможливо нав'язувати споживачам. Покупець не зобов'язаний купувати тільки на території свого проживання, іноді він може здійснювати покупки й у франчайзі, що перебувають на сусідніх територіях.

· Франчайзі не вправі самостійно продати свою франшизу. Навіть якщо по яким-небудь економічним та іншимі міркуванням це може бути вигідно для нього, рішення про покупця франшизи й розподілі отриманої суми між франчайзером і франчайзі належить звичайно франчайзеру.

· Франчайзі має у своєму розпорядженні набагато меншу кількість важелів впливу на франчайзера . А у випадку якщо товар/послуга або вся система одержить негативну репутацію на ринку, це відіб'ється навіть на тих франчайзі, які строго дотримували приписань навчальної допомоги й договору.

Рішення в області франчайзингу ґрунтуються на ретельному аналізі інформації про партнера (франчайзера або франчайзі) і бізнес середовище. Ці дані можуть бути отримані як із традиційних (преса, радіо, ТВ), так і зі специфічних для даної області діяльності інформаційних джерел. Що стосується останніх, необхідно відзначити спеціальні журнали, Асоціації франчайзингу й Торгово-промислові палати різних країн, а також безпосередні носії інформації: франчайзі й франчайзери. Останнім часом Інтернет надає ряд веб-сайтов про франчайзинг і про усе, що з ним зв'язане, із усього миру. У тому числі надається можливість прямого виходу по Інтернету на фірми, що цікавлять, працюючі по франчайзингу.

2. Основні фактори оцінки франшизи

У першу чергу, розглядаються імідж і нововведення товару для того, щоб з'ясувати, у якому ступені він утвердився на даному ринку. У противному випадку франчайзі ризикує одержати товар з невідомими шансами на успіх або, що перебуває на етапі занепаду свого життєвого циклу. Дуже корисним виявиться й аналіз ступеня успішності товару/послуги на інших ринках, що особливо має аналогічні характеристики. Надалі здійснюється вивчення фактичного й потенційного (максимально можливого) попиту, а також положення конкурентів на ринку. Це дозволить виявити шанси франчайзі на одержання частки на ринку, достатньої для того, щоб досягти високої рентабельності й отримати прибуток. Особлива увага звертається на перспективу рентабельності бізнесу після закінчення 3-5-7-10 років. Вивчення сезонності попиту доповнить загальну картину й надасть можливість аналізу фінансового стану й потоку готівки. Розгляд питань пов'язаних з особливими або унікальними характеристиками франшизы дозволяють франчайзі визначити, якщо вона насправді надає щось коштовне, неможливе одержати без допомоги франчайзера. Одночасно корисно здійснити й порівняльний аналіз конкурентів, і їхньої пропозиції.

Територія й місце розташування

Ексклюзивність (або винятковість) на певній території є досить важливою характеристикою франшизи. І чим територія більша, період эксклюзивности - більше й можливості для її порушення конкурентами - менше, тим вище цінність франшизи. Франчайзер, однак, не може гарантувати франчайзі відсутність конкуренції взагалі. По-перше, через те, що на даній території можуть діяти кілька франчайзерів, що пропонують аналогічні франшизи. По-друге, ніхто не може гарантувати відсутності випадків переходу клієнтів до франчайзі діючих на сусідніх територіях. Тому франчайзі зацікавлений у тому, щоб ретельно аналізувати свою майбутню територію на предмет эксклюзивности. Одночасно й франчайзер повинен приділити увагу цій проблемі для того, щоб забезпечити якнайбільше переваг для свого франчайзі (щодо кількості потенційних клієнтів, їхньої купівельної спроможності та ін.). Розміщення будинків і приміщень франчайзі також є немаловажним чинником, з огляду на той факт, що центральні частини міст найбільш привабливі з торговельної точки зору (більше інтенсивні потоки покупців і транспорту). Так, наприклад, компанія McDonald's відбирає кращі місця для розміщення своїх ресторанів, дуже добре усвідомлюючи, що більше високі витрати оренди або покупки цих ділянок повністю окупляться завдяки більше високому рівню продажів. Іншим фактором, що вимагає уваги, є власність на будинки й приміщення, використовувані для бізнесу. Це питання стає особливо гострим до моменту закінчення договору франшизи. Якщо власником є франчайзі, тоді він стає набагато більше незалежним у прийнятті рішень щодо подальшої долі бізнесу (продовження або припинення діяльності, орієнтація на нові види бізнесу, продаж будинку й т.п.). Якщо ж нерухомість перебуває у власності франчайзера, то в нього є можливість не продовжувати договір і, у той же час, зберегти гарне місце для бізнесу. У випадку, коли відповідні площі орендовані, переваги не настільки очевидні, хоча орендар (франчайзі або франчайзер) має більше важелів для впливу й маневрування.

Пакет франшизи являє собою сукупність відносин між франчайзером і франчайзі. Його втримання відображається в навчальній допомозі, договорі франчайзингу й, частково, у рекламних матеріалах франчайзера на надання франшиз. Платежі є однієї з основних складових пакета франшизи. Стратегії їхнього встановлення франчайзерами сильно відрізняються. Таким чином, франчайзер, що вимагає високий початковий внесок і низький роялті, є досить небезпечним, тому що його стратегія може привести до фінансового «піраміді». Низький роялті, у свою чергу, може служити ознакою високих надбавок на товари, матеріали й устаткування, отримані від франчайзера. А низький початковий внесок може означати або те ж саме, або невисокий рівень роялті. Деякі франчайзери встановлюють постійний рівень роялті в грошовому вираженні (а не у відсотках), якому необхідно виплатити незалежно від продажів. У цьому випадку необхідно зробити ретельні розрахунки для того, щоб виявити економічну обґрунтованість цього роялті для франчайзі. Витрати на рекламу звичайно розподіляються між франчайзером і франчайзі. Проблема лише у встановленні відповідної пропорції. Для того, щоб вона була справедливою, важливо розглядати такі аспекти, як: об'єкт реклами (франшиза взагалі або пропозиція франчайзі на даній території) і територія поширення реклами (місцеві, регіональні, національний рівні).

Інша проблема з області «хто за що платить» ставиться до навчання франчайзі. Звичайно основними напрямками початкового навчання є: операційні методи й процедури, фінансовий контроль, обслуговування машин і встаткування, відбір персоналу, законодавча специфіка. Крім того, можуть бути передбачені й деякі періодичні курси підвищення кваліфікації, пов'язані з конкретними практичними проблемами, з якими зіштовхується підприємство (менеджмент, маркетинг, законодавство, технічні аспекти та ін.). Аналіз необхідності таких курсів (класичного типу або без відриву від виробництва») здійснюється через призму співвідношення витрата-результат.

Аналіз франчайзерів орієнтований на вибір найбільш підходящого з них, співробітництво з яким виявиться самим успішним:

Досвід, репутація й плани на майбутнє. Гарний франчайзер з великою старанністю відбирає своїх франчайзі, одним з основних інструментів у цій процедурі є докладна анкета. У свою чергу, франчайзі також розробляє свою анкету для того, щоб бути впевненим, що вибір франчайзера був здійснений правильно. На початку розглядається період діяльності франчайзера, загалом, і в системі франчайзингу, зокрема. Важливо, щоб франчайзер у минулому ліквідував всі недоліки бізнесу, тому досвід в 2-3 року в даній області обов'язковий. Статус франчайзера перед фінансово-кредитними установами є важливим показником якості його бізнес практики й може служити вирішальною перевагою в одержанні кредитів. Успіхи, досягнуті в минулому (продажу, прибутку), найцінніші, якщо ставляться до більше тривалого періоду часу, ніж до короткострокового періоду, нехай навіть вони в останньому випадку будуть дуже вражаючими. Плани на майбутнє повинні бути реалістичними. Грандіозні програми вселяють менше довіри, тому що вони вимагають серйозних змін діючих структур і системи, а це може викликати серйозні помилки й ризики. Аналіз інформації з незалежних джерел доповнить загальну картину коштовними даними. Так, вивчення працівників франчайзера, у тому числі досвіду осіб, що займають ключові посади, а також розкладу роботи, специфіки наймання на роботу (на постійній основі або по сумісництву), організації процесів і продуктивності праці, щирості менеджерів щодо випадків невдач на ринку й початих коригувальних діях, дозволить франчайзі прийняти правильне рішення, навіть якщо існує кілька альтернативних варіантів.

Метою фінансового аналізу є визначення поточного положення франчайзера, з одного боку, і оцінка привабливості шансів франшизи на успіх, з іншої сторони. Основні 7 областей аналізу й фінансового контролю представлені в Таблиці 1.1.

Аналіз у цьому випадку повинен бути орієнтований на визначення відповідності потенціалу франчайзі обраної області діяльності. Основними двома напрямками аналізу є:

1) потенціал для організації й розвитку бізнесу;

2) підприємницькі характеристики.

Потенціал для організації й розвитку бізнесу містить у собі аналіз поточного положення й перспектив розвитку по наступних основних напрямках:

· Досвід франчайзі на даному ринку (виробництво, маркетинг та ін.)

· Досвід керування аналогічними підприємствами

· Необхідні фахівці й можливість наймання з урахуванням сформованого рівня оплати праці

· Початковий капітал для бізнесу й джерела одержання основних і оборотних коштів.

З огляду на той факт, що франчайзі являє собою своєрідний компроміс між підприємцем і найманим робітником, основними характеристиками, якими він повинен володіти, є: орієнтація на ринок і продажі, енергійність, наполегливість і старанність, рішучість і самоповагу, готовність дотримувати стандартних процедур, невисока схильність до ризику.

Загальне гасло франчайзі можна визначити в такий спосіб: „мати власний бізнес, не будучи на самоті ”. Франчайзі домагається своїх цілей і в той же час строго дотримує правил і процедури системи франчайзингу. Ефективний керівник фірми франчайзі вміє налагоджувати стосунки з людьми, у тому числі із клієнтами, представниками франчайзера, постачальниками й власними працівниками. Він повинен проявляти чесність у бізнесі й розділяти наміри франчайзера постійно вдосконалювати систему. Будь-яка нова інформація, що ставиться до цього, повинна бути оперативно доведена до франчайзера для того, щоб вона була розглянута на предмет впровадження в практику.

З огляду на той факт, що керування бізнесом вимагає дуже багато часу (іноді по 15-16 годин на добу), важливо щоб праця не була важкою ношею, а приносив задоволення. Це трапиться тоді, коли діяльність не тільки буде приносити прибуток, але одночасно буде представляти й внутрішнє прагнення менеджера, пов'язане з його моральними, соціальними цінностями й життєвими установками. Просте бажання одержувати більше грошей недостатньо для успіху.

Франчайзі, уперше починаючи займатися бізнесом, повинен заручатися підтримкою, як мінімум моральної, з боку родини.

Існує ряд факторів, що забезпечують успіх у франчайзингу. Чотири з них більшість фахівців уважають найважливішими:

1) реалізм;

2) робота з інформацією;

3) резерви;

4) лояльність.

Реалізм ставиться, у першу чергу, до об'єктивної оцінки, ще до початку діяльності, сильних і слабких сторін франчайзі, його цілей і здатностей. Доречною в цьому випадку виявиться допомога відповідних фахівців і організацій, що працюють у даній області (консультаційні й адвокатські фірми, бізнес центри, асоціації франчайзингу та ін.). Крім того, франчайзинг - це не верстат для друкування грошей. Він вимагає більших зусиль і праці, повної віддачі, подолання бар'єрів і досить тривалого часу. Підтримка з боку франчайзера, зрозуміло, дуже важлива, але бізнес, в остаточному підсумку, належить все-таки франчайзі, і останньому слід діяти більше як підприємець, ніж як найманий робітник.

Робота з інформацією має на увазі ретельний збір інформації дотичного бізнесу до початку й у процесі діяльності. Відомо, що не існує вічного бізнесу, і більше шансів на довгостроковий успіх має той, хто більше гнучкий і вміє адаптуватися до змін бізнесу-середовища. Навіть така успішна компанія як McDonald's шукає нові можливості для поліпшення діяльності своїх ресторанів у різних країнах (наприклад, у Німеччині, Румунії й Молдові в меню включене й пиво).

Інформаційна система, незалежно від того, чи є вона відносно простій або дуже складної, складається із трьох основних елементів: (1) джерела інформації (внутріфірмові, періодична преса, радіо, ТВ, література за фахом, виставки, офіси й магазини конкурентів та ін.); (2) методи обробки й аналізу даних; (3) персонал, залучений у роботу з інформацією (зайняті збором і обробкою інформації й приймаючих рішень). Франчайзі, що домігся створення ефективної інформаційної системи (нехай навіть простий, але функціонуючої безперебійно й успішно), зможе уникнути багатьох помилок і втрат. Однак цього не можна сказати про тих, хто вважає себе й так у курсі всього що відбувається.

Резерви потрібні для того, щоб бізнес завжди мав певний запас міцності. У першу чергу, це стосується фінансових ресурсів. Адже фактичні обсяги продажів, прибутків і потоку готівки можуть істотно відхилятися від запланованих, а отже, не виключені випадки, коли підприємство виявиться не в змозі вчасно виконати свої зобов'язання перед постачальниками, кредиторами й іншими партнерами.

Тому передбачення таких ситуацій і формування певних резервів, у тому числі заощаджень засновників, допомога з боку родичів, банківські кредити, урятує франчайзі від необхідності прийняття надзвичайних і неприємних для нього дій (застава будинку, кредити з високими відсотками та ін.).

Таблиця 1.

Показники фінансової оцінки франчайзера

Показники	Методика розрахунку
Прибутковість
Фінансова рентабельність	Чистий прибуток / Використовуваний капітал * 100%
Валова маржа	Валовий прибуток / Продажу *100
Операційна маржа	Операційний прибуток / Продажу *100
Чиста маржа	Чистий прибуток / Продажу *100
Платоспроможність
Відношення Gearing	Позиковий капітал / Використовуваний капітал *100
Покриття банківського відсотка	Операційний прибуток / Відсотки до сплати * 100
Ліквідність
Абсолютна ліквідність	Кошти / Поточні борги
Проміжна ліквідність	Поточні активи - Запаси / Поточні борги
Загальна ліквідність	Поточні активи / Поточні борги
Контроль дебіторської заборгованості
Період збору дебіторської заборгованості	Торговельні зобов'язання * днів у періоді/ Продажу
Контроль запасів
Період оборотності запасів	Запаси товарів і матеріалів днів у періоді / Продажу
Контроль кредиторської заборгованості
Середній період кредитування	Короткострокові борги * днів у періоді / Продажу
Контроль потоку готівки
Прогнози й фактична ситуація по надходженню й видатку готівки (місячна, тижнева, щоденна)

Фахівці вважають, що оптимальний рівень необхідних для франчайзингу ресурсів повинен бути як мінімум у два рази більше, ніж сума інвестицій, зазначена франчайзером на початку.

Лояльність має на увазі регулярне й чесне здійснення франчайзингових платежів. Навіть якщо в певний момент, коли бізнес стабілізувався й діє успішно, з'являється спокуса призупинити або скоротити платежі (указавши у звітностях більше низькі цифри), рекомендується не піддаватися цій спокусі. Адже успіх франчайзингу зв'язаний саме з діяльністю системи, а не індивідуального підприємця. Він, по суті, забезпечує зниження ділового ризику, а за це необхідно платити. Інший аспект лояльності зв'язаний зі строгим дотриманням стандартів бізнесу, установлених у навчальній допомозі й договорі франчайзингу. Іноді франчайзі вирішує змінити деякі дії, методи й практики за власною ініціативою. Мети можуть бути навіть най благороднішими - найкраще пристосування до потреб ринку, збільшення продажів та ін. Але ці ініціативи не підходять для бізнесу в системі франчайзингу, де успіх ґрунтується на ідентичності товарів і послуг у всіх франчайзі й на всіх територіях. Це той випадок, коли приватна ініціатива карна. Очевидно, це ніяк не означає, що франчайзинг - консервативна система, що пручається всьому новому й ефективному. Навпаки, франчайзери дуже навіть у цьому зацікавлені, але механізм впровадження нововведень у практику має на увазі строгу послідовність: централізований збір ідей від всіх франчайзі, розгляд і розробка єдиних для всієї системи нововведень, їхнє впровадження в практику всіх франчайзі.

3. Законодавча база по регулюванню франчайзингових операцій в Україні

Безпосереднє регулювання франчайзингових відносин потрібно віднести до проекту Закону України «Про франчайзинг».

Його статті передбачають визначення франчайзингу як виду підприємницької діяльності, за якою на договірній основі одна сторона (право володілець) зобов'язується передати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на визначений строк або без такого комплекс виключних прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу і (або) спеціалізованого обладнання, ноу-хау, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших передбачених договором об'єктів виключних прав. Встановлюють суб'єктів франчайзингового договору: право володілець (франчайзер) - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична або фізична особа), власник комплексу виключних прав, та користувач (франчайзі) - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична або фізична особа), який одержує у право володільця на визначених умовах комплекс виключних прав для провадження підприємницької діяльності. А також встановлює інші основні положення щодо регулювання даної сфери діяльності.

Проте, пройшовши перше читання, цей законопроект залишився в стані проекту.

У законодавстві України договір франчайзингу поки що не знайшов свого відображення. Однак, Конституція України (Cт. 42) гарантує кожному громадянину право здійснювати підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Отже, не буде помилковим твердити про правомірність укладання зазначеного договору. На сьогодні при укладенні договору франчайзингу застосовуються загальні положення договірного права.

Незважаючи на відсутність безпосереднього правового регулювання договору франчайзингу, українські підприємці використовують франчайзингову систему у своєму бізнесі. За чотири роки, без досвіду, методологічної допомоги та підтримки закону, в Україні відкрилося 16 пунктів мережі закладів швидкого харчування - "Піца Челентано" та "Картопляна хата". До кінця 2009 р. їх планувалося відкрити ще 28 (загалом - 44). А враховуючи темпи розвитку українських фаст-фудів, вони протягом кількох наступних років за чисельністю можуть перевищити на українському ринку кількість МакДоналдсів, яких на кінець 2009 р. заплановано відкрити 85.

На даний момент часу, головним законодавчим актом, що регулює діяльність у сфері франчайзингу є Господарський кодекс України, Глава 36. Його статті визначають франчайзингових договір я договір комерційної концесії, за яким одна сторона (право володілець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду; встановлюють форми реєстрації, обов'язки сторін:

Обов'язки франчайзера:

· передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав:

· видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.

· забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії;

· надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

· контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Обов'язки франчайзі:

· використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення право володільця визначеним у договорі способом;

· забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконаних робіт, послуг, що надаються, якості таких самих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) безпосередньо правоволодільцем;

· дотримуватися інструкцій і вказівок право володільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;

· надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послуги) безпосередньо у право володільця;

· інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень право володільця за договором комерційної концесії;

· не розголошувати секрети виробництва право володільця та іншу одержану від нього конфіденційну інформацію;

· сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

А також відповідальність та інше.



4. Економіко-правові аспекти регулювання франчайзингу за кордоном

Незважаючи на те, що перші бізнеси в сфері франчайзингу з'явилися в Європі ще в XIX столітті, реальний розвиток франчайзингу на Європейському континенті було зареєстровано тільки після того, як у США він став успішним бізнесом. Компанія BATA створила перший індустріальний франчайзинг в 1929 у Чехословаччині. У той же час, вовняна компанія з Рубэ створила мережу виробництва й розподілу текстильних виробів марки «Пінгвін».

За даними експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІС) у США товарообіг на умовах франчайзингу становить більше третини всієї роздрібної торгівлі. В Австралії понад 90% загальної торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франшизи. Є офіційні повідомлення про те, що франшиза використається вже більш ніж в 80 країнах. Популярність франчайзингу пояснюється ефективністю й високою стабільністю бізнесу знову, що утворяться підприємств. Так, за даними фірми "Mr.Doors Home Inc." у США послу п'яти років діяльності на ринку виживають 23% приватних підприємств, а після десяти років їх залишається лише 18%, у той час як серед підприємств, що працюють по системі франчайзингу, через п'ять років розпадається тільки 8 підприємств із 100, а через 10 років-10 з 100.

Американський франчайзинг охоплює практично всі види бізнесу - від автомобільних перевезень, будівництва, до садових послуг, торгівлі й утворення. Проте, по даним FRANDATA Corporation, п'ятірка найбільше "зайнятих" франчайзингом "підсекторів" бізнесу виглядає в такий спосіб: ресторани "фаст-фудів" (у т.ч. морожене й десерти) -18% усього франчайзингу, роздрібна торгівля (у т.ч. продуктами харчування) - 14%, надання послуг (у т.ч. спортивних і туристичних ) - 12%, автомобільні перевезення й обслуговування - 8 %, будівництво - 7%. На думку фахівців Міжнародної асоціації франчайзингу (Вашингтон, США), до 2010 року більше половини роздрібних продажів США буде здійснюватися торговельними крапками в рамках цієї системи. Досвід США показує, що щорічний валовий дохід більше 800 тис. франчайзингових підприємств перевалив за один трильйон доларів, і сьогодні американські компанії вважаються головними експортерами франчайзингових брендів. Активні позиції в цьому виді бізнесу займають компанії Канади, Франції, Німеччини, Японії, Великобританії. Кожні вісім хвилин у світі народжується один франчайзі насамперед тому, що ефективність таких компаній у півтора-два разу вище звичайних підприємств. Середньостатистичні дані по Великобританії показують, що кожний вкладений фунт стерлінгів приносить через вісім років шість фунтів прибутку (у той час як звичайні підприємства - три).

Німецька асоціація франчайзингу прогнозує стабільний приріст об'єктів франчайзі в перші десять років поточного сторіччя на 10-15% щорічно. Економічну життєздатність франчайзингових систем підтверджують наступні дані: за п'ять останнього років тільки 8% підприємств виявилися неплатоспроможними. У Франції, що посідає третє місце по числу франчайзингових мереж серед європейських країн, налічується більше 620 франчайзерів і 30 тис. франчайзі. Французи охоплюють 40% усього європейського франчайзингового ринку, ємність якого оцінюється в 32-35 млрд.дол.

По даним французького економіста Верба Бернара, сьогодні в Європейському Союзі більше 6% роздрібних продажів провадиться через франшизи (компанії, що працюють по системі франчайзингу).

Після другої світової війни франчайзинг поширювався в Європі різними шляхами, залежно від країни, звичаїв, культури й особливо від усього того, що пов'язане із соціально-економічною історією торгівлі, рівнем розвитку й економічних систем. Таким чином, деякі країни віддали перевагу франчайзингу в області обслуговування (Великобританія, Німеччина), інші - в області розподілу (особливо Франція). У той же час, франчайзинг фактично не існує в певних областях діяльності: наприклад, у Німеччині немає подібного бізнесу в готельній сфері.

В 2000 р. в 12 країнах Європейського Союзу було зареєстровано 1,600 франчайзингових систем і 85000 франчайзі. Європейським лідером у цьому секторі є Франція, де 10 % доводяться на дану систему. Згідно зі статистичними даними, виданим у березні 2007, на Європейському салоні франчайзингу й торгівлі в Парижі, у Європі діяли більш ніж 3,500 франчайзингових систем і 134,000 франчайзі, які наймали приблизно 1 млн. працівників. Товарообіг становив 70 млрд. євро.

У цей час у Європі функціонують 4,500 франчайзингових систем, у кожної з них у середньому 37 партнерів, їхній загальний товарообіг становить 150 млрд. доларів. Проте, ступінь розвитку франчайзингого бізнесу в Європі набагато нижче, ніж у США, де обсяг подібного роду угод перевищив 800 млрд. доларів.

Таблиця 2.

Ситуація з франчайзингу в Європі

Країна	Число франчайзерів	Число франчайзі	Товарообіг, млрд. євро	Число працівників
Франція	485	27,360	27	320,000
Германія	530	22,000	12,5	30,000
Великобританія	474	25,700	8,2	220,000
Голландія	350	11,825	8,4	85,300
Швеція	230	9,150	5,72	71,000
Бельгія	170	3,500	3,6	28,000
Іспанія	288	13,161	-	69,000

Подобные документы

• Економіко-правові аспекти форфейтингу в Україні

  Поняття, механізм та історія розвитку форфейтингу. Важливі напрямки розвитку форфейтингового ринку. Техніка та етапи здійснення форфейтингової угоди. Фінансові аспекти та переваги здійснення форфейтингових операцій. Порівняння факторингу і форфейтингу.
  
  курсовая работа [56,8 K], добавлен 16.08.2010
  

• Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних, поданих до саморегулювальної організації

  Теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку. Правові засади створення та діяльності саморегулювальних організацій на ринку України. Порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку, напрямки аналітичної обробки звітності.
  
  дипломная работа [256,2 K], добавлен 26.08.2010
  

• Франчайзинг як ефективна система бізнесу

  Історія франчайзингу, його види, поняття і принципи. Переваги і недоліки цього способу організації бізнесу. Предмет угоди, права i обов’язки сторін договору франчайзингу, законодавча база. Стан розвитку системи економічних відносин такого роду в Україні.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 02.04.2013
  

• Основні аспекти доцільності залучення корпоративних облігацій

  Сучасні правові аспекти випуску і обігу корпоративних облігацій. Порядок випуску, розміщення та погашення облігацій. Динаміка розвитку ринку корпоративних облігацій за 2005–2012 рік. Основні аспекти функціонування ринку корпоративних облігацій.
  
  контрольная работа [127,9 K], добавлен 25.04.2013
  

• Дослідження засад ймовірності банкрутства суб’єктів господарської діяльності

  Нормативно-правові та теоретичні аспекти банкрутства суб'єктів господарської діяльності як одного із механізмів державного регулювання системою фінансового оздоровлення економіки. Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ "Лэнд".
  
  дипломная работа [1000,3 K], добавлен 13.11.2011
  

• Регулювання ринку фінансових послуг

  Сутність та особливості фінансових послуг. Фондовий ринок як складова ринку фінансових послуг. Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва у сфері надання фінансових послуг в Україні та за кордоном. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг.
  
  курсовая работа [75,5 K], добавлен 15.10.2014
  

• Бюджетна система України: стан, перспективи розвитку

  Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи. Нормативноправове регулювання бюджетних відносин в Україні. Державний бюджет України: підходи до формування та розподілу. Альтернативні шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України.
  
  контрольная работа [35,6 K], добавлен 07.11.2008
  

• Особливості здійснення державного регулювання ринків фінансових послуг

  Види фінансових послуг, особливості укладання договору про їх надання. Умови створення та діяльності фінансових установ. Державне регулювання ринків фінансових послуг. Характеристика органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
  
  курсовая работа [87,4 K], добавлен 21.04.2015
  

• Економіко-правові аспекти податку на прибуток підприємства

  Аналіз теоретичних питань щодо економічної сутності та місця податку на прибуток підприємства в системі оподаткування. Нормативно-правове забезпечення оподаткування прибутку вітчизняного підприємства. Досвід країн ЄС щодо стягнення податку на прибуток.
  
  статья [25,2 K], добавлен 07.02.2018
  

• Бюджетна система України: стан, перспективи розвитку

  Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи. Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні. Особливості бюджетної системи України. Перспективи розвитку бюджетної системи України. Проблеми функціонування бюджетної системи.
  
  курсовая работа [37,5 K], добавлен 10.09.2007
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам