Гроші, грошове звернення, кредит і банки в Укріне

72. Комерційні банки - кред. установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рах. грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та ін. банківське обслуговування юр. і фіз. осіб. Класифікація: *за формою власності: унітарні (мають одного власника в особі держави чи приватної особи, їх в Укр. 2 - Ощадбанк і Ексімбанк) і колективні (частка капіталу кожного засновника обмежена - 35% статутного фонду банку). *За організаційною формою : комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого i закритого типу “акціонерні банки” (84% від загальної к-ті; стійкі і надійні), та товариствами з обмеженою відповідальністю “пайові банки”(16% від загальної к-ті; банк не є власником капіталу). *За розміром активів : малі, середні (активи понад 10млн грн.; їх найбільше) і найбільші (активи понад 1млрд грн. "Промінвестбанк"). *За філійною мережею: багатофілійні (Ощадбанк 15тис одиниць, колишній АКБ "Україна" 500 одиниць, "Аваль" 200), малофілійні, безфілійні. Більшість банків у Україні мало- і безфілійні

73. Створення нац-ної дворівневої банківської системи незал. Укр. почалося після прийняття у березні 1991р. З-ну Укр. "Про банки і банківську д-ть". Цим законом визначено: І рівень банк. системи представляє НБУ, ІІ рівень комерційні банки різних форм власності. Реєстрація ком. банків здійснювалась Нацбанком держави. Переважна кількість комерційних банків - це акціонерні товариства (85,2%): 72% - відкриті і 28% - закриті. Товариства з обмежаною відповідальністю лише 14% від загальної кількості. З 1994 р. в Укр. з'явились ком. банки з участю іноземного капіталу (до поч. 2000р. їх кількості 30). За розміром активів укр. комерційні банки поділяються на найбільші (активи >1млрд грн.), великі (>100млн грн.), середні (>10 млн грн.), малі (<10млн грн.). Чималої шкоди процесу накопичення банк. капіталу завдає девальвація гривні. У структурі зобов'язань комерційних банків 64% займають депозитні зобов'язання. Домінуючим видом зобов'язань є депозити до запитання, причому переважно в іноз. валюті. Зростають суми депозитів населення, більшість з яких ком. банки. Збільш. питома вага кредитів на інвест. д-ть. Відбувається поступовий розвиток кредит-ня насел., воно займає незначне місце в кред. операціях. Як позитивне явище: зміни в асортименті кредитних послуг банків. З'явилися такі кредити ринкового типу, як за врахованими векселями, за факторинговими операціями, за експортно-імпортними операціями. Гострими проблемами розвитку комерційних банків України є недост-ть у багатьох капіталу і неякісна структура активів. Це призводить, що кожний третій комерційний банк переведений НБУ на режим фінансового оздоровлення

74. Ком. банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акц. товариств та товариств з обмеженою відповідальністю. Банк вважається створеним і набуває статусу юр. особи з моменту його реєстрації в НБУ. Його засновниками можуть бути вітчизняні та іноземні юр. та фіз. особи за винятком Рад народних депутатів та ін. виконавчих органів влади, спілок, партій. У створенні банку не можуть брати участі військовослужбовці та посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки. Статутний фонд новостворюваного ком. банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грош. формі. Розмір стат. фонду визначається засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Згідно з діючим положенням, мінімальний рівень стат. фонду повинен бути еквівалентний 1млн євро. Організація ком. банку передбачає ліцензування банківської діяльності: надання НБУ офіційного дозволу на здійснення певних банк. операцій. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фін. стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності. Організаційна структура та управління ком. банком визначається функціональними підрозділами та службами та керівними органами. Вищим органом управління банком є загальні збори акціонерів (учасників), які виріш. стратегічні завдання в його діяльності. Контроль за діяльністю правління здійснює ревізійна комісія. Ком. банки бувають спеціалізованими (ощадні, інвестиційні, іпотечні)та універсальними. Ощадбанк в Україні функціонує для обслуговування населення. Він має державну форму власності. Він недостатньо спрямовується на кредитування людей. Споживчі кредити розвинуті слабко.

75. Пасивні операції - операції за доп. яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних, та ін активних операцій. Ресурси ком. банків - сук-ть грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%). Власний капітал поділяється: основний (статутний, резервний фонди, нерозподілений прибуток минулих років.), додатковий (загальні резерви за активними операціями , поточні доходи). Статутний фонд залежить від форми орг-ї банку. Резервний фонд призн. для покриття можливих збитків, сплати дивідендів; його розмір - на рівні 50% від стат. фонду, форм. за рахунок відрахувань з прибутку (не <5%). Специфічні фонди признач. для покриття збитку від активних операцій та для вирішення. та соціального розвитку банку, та формування за рах. прибутку. Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Залучені: - сук-ть коштів на поточних, депозитних, та ін рахунках банківських клієнтів, громадських організацій, суспільних фондів, що розміщуються в активи з метою отрим. приб. чи забезпеченості ліквідності банку. Залучення поділ. на депозитні (до запитання - для здійснення поточних розрахунків, є нестабільними; і строкові - кошти розміщені на певний строк не менше 1 місяця, знімаються після закінч. терміну або попереднього повідомлення банку) та не депозитні (позичені). Формами строкових вкладів є сертифікати (депозитні: юр. особам та ощадні - фіз. особам). Недепозитні залучені кошти банку -- це позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кред. ЦБ, операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, позик на ринку євродоларів. Джерелом поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит . НБУ застосовує механізм рефінансування комерційних банків через операції РЕПО(операції з цінними паперами), ломбардне кредитування, надання кредитів під заставу облігацій.

76. Активні операції комерційних банків. Активні операції банків полягають у діяльності, пов'язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер. поділяються: кредитні та інвестиційні. Кредитні: проведення комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банк. позичок, здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кредиту приймається колегіально. Кредити надаються в межах наявних ресурсів з урахуванням кредитоспроможності, фінансової стабільності, рентаб-ті, ліквідності позичальника. Заг. розмір кредитів не може перевищувати 8-микратного розміру власних коштів банку. Для одерж. кредиту позичальник зверт. до банку з кредитною заявкою, що входить до складу певного пакету документів. Кредити надаються на підставі укладеної між банком i позичальником кредитним договором. У кредитному договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів тощо. Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спеціальний (застосовується в окремих випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом). Основна передумова поверн. банківської позички - одержання цільових грошових надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об'єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Використовуються такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс). Інвестиційні означають вкладення коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери - боргові зобов'язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банківських інвестицій полягають у створ. вторинних резервів для задовол. потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додержання безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фінансові можливості емітента зменшуються на стільки, що він буде не в змозі виконувати свої фін. зобов'язання), фінансовий (у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), процентний (пов'яз. з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик). Одним з методів зменш. ризику - формув. інвестиційного портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення

77. Розрахункові операції пов'язані зі здійсненням з доручення клієнтів внутрішніх та міжнародних безготівкових розрахунків переказуванням коштів на рахунках у банку. У банківській практиці розвинутих країн цей вид операцій залежно від способу організації розрахунків поділяється на три основні групи: інкасові, акредитивні та перекази Здійснюючи інкасові операції, комерційний банк з доручення свого клієнта і на підставі отриманих від нього грошових документів стягує кошти з боржників та зараховує їх на рахунок клієнта. З документів, що пред'являються до оплати, найбільш поширені векселі та чеки. Банки, приймаючи векселі на інкасо, виконують доручення власників векселів щодо отримання платежів на векселі. При цьому банки беруть на себе відповідальність за пред'явлення векселів у строк платник} і отриманий платежів. Якщо платіж надійде, вексель повертають бо ржнику. За неотримання платежу опротестований вексель повертають кредитору. Більш поширеним способом безготівкових розрахунків є чековий обіг. У США і Канаді, наприклад, він охоплює понад 90% усіх господарських угод. Процедуру інкасування чеків у більшості країн стандартизовано. Якщо платник і одержувач коштів є клієнтами одного банку, то на підставі пред'явлених до оплати чеків банк просто списує гроші з рахунка боржника й зараховує їх на рахунок кредитора. У разі, коли платник обслуговується іншим банком, інкасова операція трохи ускладнюється необхідністю попереднього отримання коштів від банку боржника. У цьому разі інкасування чеків найчастіше здійснюється через мережу клірингових палат, які проводять обрахунок взаємних вимог різних банків. Акредитивні операції полягають у дорученні клієнта банку виплатити певну суму коштів третій особі за виконання нею умов, передбачених в акредитивній заяві клієнта. В акредитивній операції беруть участь: клієнт, що дає доручення на відкриття акредитива; банк, котрий відкриває акредитив (банк платника);банк, у якому відкрито акредитив і який перевіряє виконання його умов (банк одержувача); особа, на користь якої відкрито акредитив (бенефіціар). Переказні операції полягають у тім, що клієнт дає доручення своєму банкові переказати певну суму коштів в інше місто (країну), де їх може отримати він сам або інша особа, на адресу якої здійснено переказ. Касові операції комерційних банків полягають у прийманні банками від своїх клієнтів готівки і зараховуванні сум на різні види рахунків, видачі готівки на вимогу клієнтів, забезпеченні надійного збереження довірених банку коштів Удосконаленню касового обслуговування клієнтів сприяє широке застосування банкоматів, тобто електронних термінальних пристроїв або поєднаних безпосередньо з банківським комп'ютером, або таких, що функціонують в автономному режимі.

78. Банківські послуги (БП) - ті дії банк. установ на замовлення клієнтів, які не пов'яз. із залуч. додаткових ресурсів. Основна форма оплати БП - комісійні БП: ліцензовані (їх надання потребує ліцензії НБУ. Це зокрема касове обслуговування, інкасація та перевезення грошових цінностей, залучення депозитів юрид. і фіз. осіб), неліцензовані, чисті (послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок), сурогатні (послуги, кінцевий результат здійснення яких може вплинути на активи банку), комісійні (послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії), гонорарні (банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату: лізинг, трастові, консультаційні послуги), спредові (чисті доходи від них формуються як різниця між комісією, отриманою від клієнта та сплаченою при організації даної послуги), балансові (обліковуються на балансових рахунках: кредитні, інвест., валютні операції), позабалансові (гарантії, поручительство, консультації) . Факторинг - БП, яка являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу. Ринок БП в Україні перебув. на стадії формування. Найбільшим. попитом користуються послуги розрахунково-касового хар-ру.

79. Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. Найважливішим економічним нормативом є нормативи капіталу, зокрема мінімальний розмір статутного капіталу, норматив платоспроможності і норматив достатності капіталу. Мінімальний розмір стат. фонду -- 1 млн євро за курсом НБУ на момент реєстрації банку. Ком. банк буде в змозі відповідати за своїми зобов'язаннями за умови, якщо він вклав свої і залучив кошти у ліквідні активи. Банк повинен дотримуватися певного співвідношення між високоліквідними і робочими активами (є неменшим 20%). Одним із засобів мінімізації і запобігання ризиків є дотрим. банком нормативів ризику. Прибутковість як елемент банківської стабільності залеж. від співвідношення доходів і витрат. Найпоширенішими показниками прибутковості банку є: прибутковість банківських активів (показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку банку й активів банку), прибутковість акціонерного капіталу (показник, що характеризує відношення чистого прибутку до акціонерного капіталу) та процентна маржа (показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками i наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установа банку). Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати стабільний прибуток, тому балансування між прибутковістю та ризиком - важливе і складне завдання управління банком.

81. Міжнародний валютний фонд -- це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. У своїй діяльності він об'єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. При наданні кредитів МВФ ставить перед країнам боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Квота України на кінець 1992р. становила 0,7%. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ.Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури Світового банку. МВФ був джерелом коштів як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключився на підтримку країн, що розвиваються, тобто тих країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відносини МВФ і з Україною. По-перше, Україна як держава поки що фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Головне офіційне джерело -- це МВФ. По-друге, політика Фонду, яка проводиться в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні. Відносини МВФ з країнами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країн Східної Європи. Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах. На 1 січня 2002 р. державний борг України перед МВФ становив 1,9 млрд дол. Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ.

82. Світовий банк являє собою групу споріднених організацій. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій і Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів. Офіційні цілі членів Групи Світового банку -- зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1959р. з ініціативи США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п'яти до 15 років. Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. МБРР є основною позиковою організацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел. Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування.

83. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі -- це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім відносять Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР). Міжамериканський банк розвитку (МаБР) був заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція для фінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належить США. Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свого представника.Ресурси банку формуються з внесків країн-членів та позичених коштів, що мобілізовані на ринках позичкових капіталів. Банк надає кредити урядам та під їх гарантію приватним підприємствам на звичайних і пільгових умовах, а також гарантії по урядових кредитах. Африканський банк розвитку (АфБР) до 1983 р. банк існував виключно як панафриканська організація. АфБР може надавати кредити як урядовим організаціям, так і приватним фірмам країн-членів. Строки надання кредитів -- від 5 до 25 років. Головна проблема банку -- нестача фінансових ресурсів Азіатський банк розвитку (АзБР) розпочав свої операції з 1968р.. Його членами є країни азіатсько-тихо-океанського регіону, а також США, Канада та 13 західноєвропейських країн. АзБР кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантії за позиками з інших джерел або залучає кредиторів шляхом укладення угоди про співфінансування.. Строк погашення кредитів від 10 до 30 років, за пільговими -- до 40 років. У межах Європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ -- Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), та ін. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) було засновано у 1958 р. країнами -- членами ЄС. Цілями створення Банку проголошувалося довгострокове (20--25 років) фінансування слабо розвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн-учасниць та ін. ЄІБ може залучати кошти на європейському та міжнародному ринках капіталів за рахунок емісії облігацій. Основні напрями вкладення коштів -- розвиток енергетики, транспорту, телекому-нікацій.

84. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною конкретною метою -- сприяти структурним перетворенням щодо створення ринкової економіки у країнах Центр. і Сх. Європи та країнах-- колишніх республіках СРСР. Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входить 61 член. Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів. Завданнями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є: -- зміцнення фінансового сектору; -- сприяння виникненню та розвитку дрібних та середніх підприємств; -- допомога у галузі інфраструктури; -- підтримка структурної перебудови великих підприємств; -- створення сприятливого інвестиційного клімату; -- залучення прямих іноземних інвестицій та заохочення спільного фінансування проектів. Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами . До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать: 1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. 2. Пайова участь в акціонерному капіталі. 3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є: 1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР. 2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції або в інших формах. 3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації. 4. Співфінансування здійснюється ЄБРР разом з місцевими та іноземними партнерами. Пріоритетами діяльності ЄБРР в Україні є такі: -- підтримка розвитку приватного сектору; -- підтримка приватизації; -- підтримка зміцнення фінансового сектору, насамперед через фінансування мікро-, малих та середніх підприємств; -- сприяння приватним інвестиціям у харчову промисловість та розвиток сільського господарства; -- раціоналізація енергетичної галузі; -- розвиток малих та середніх підприємств (МСП); -- модернізація і реформа основних галузей інфраструктури.

85. Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини. Нова міжнародна організація повинна була сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій. Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової стабільності.. За правовим статусом БМР є компанією з обмеженою відповідальністю, що має випущений акціонерний капітал. Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.Загальні збори скликаються щороку. БМР виконує цілий ряд функцій. Зокрема він: * здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами; * слугує форумом міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва; * виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин; * виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод. БМР приймає від центральних банків короткострокові. БМР виконує такі операції: -- операції з валютою і цінними паперами; -- депозитно-позичкові операції; -- приймання урядових вкладів за особливими угодами; -- інвестиційні послуги управління портфелем цінних паперів; -- операції з купівлі-продажу і зберігання золота; -- інші послуги на світових ринках як агента або кореспондента центральних банків Україна не є учасником БМР. Але Національний банк України розглядає можливості щодо організації співробітництва з БМР. Адже Банк міжнародних розрахунків є великою світовою організацією, яка сприяє міжнародному валютно-кредитному співробітництву, є банком центральних банків.

86. Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Вона означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкретному середовищі. Забезпечити стабільність можна за допомогою дотримання системи економічних параметрів, що встановлені центральним банком, і підтримання оптимального рівня прибутковості. За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстровано 60 комерційних банків і на кінець цього року їх загальна кількість становила 133 одиниці. Найбільша кількість комерційних банків була зареєстрована у 1993 р. (84), а з 1995 р. кількість щорічно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до шести. На початок 2002 р. кількість банків за реєстром становила 188, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають трохи більше за 80% зареєстрованих банків. Переважна кількість комерційних банків - це акціонерні товариства (85,2%), з яких 72% - відкриті і 28% - закриті. Товариства з обмеженою відповідальністю становлять лише 14% від загальної кількості зареєстрованих банків. З 1994 р. в Україні почали з'являтися комерційні банки з участю іноземного капіталу, їх кількість до початку 2002 р. досягла 28, у тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом -- 6.

87. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані послуги.

Об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал, а його суб'єктами - агенти товарної угоди (контракту): продавець - як кредитор, а покупець - як позичальник. Комерційний кредит може мати місце не тільки у відносинах між продавцем та покупцем Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового процента, який включено в ціну проданих товаpiв. Фірма-покупець завдяки комерційному кредиту досягає тимчасової економії коштів, скорочує потребу в банківському кредиті Кредитні відносини передусім, грунтуються на засадах особистої довіри між кредитором і позичальником та на їхній ринковій репутації Комерційний кредит обслуговує тільки завершальний етап процесу обороту товарів, а тому сфера його функціонування є обмеженою. Водночас комерційний кредит стимулює і прискорює збут товарів, зменшує час перебування капіталу в товарній формі. Комерційний кредит має короткостроковий характер (до одного року),. оскільки він виступає як атрибут товарообміну. Конкретні строки й розмір кредиту залежать від виду та вартості товару, фінансового стану контрагентів та кон'юнктури ринку Погашення комерційного кредиту може здійснюватись: - сплатою позичальником боргу за векселем, тобто інкасацією векселів; - передачею векселя іншій особі за допомогою індосаменту; - переоформленням комерційного кредиту на банківський (дисконтування векселів), що означає перетворення товарної форми кредиту на грошову. У разі несвоєчасного платежу або відмови від платежу за векселем кредитор (власник векселя) протестує вексель

88.Споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого кредиту - задоволення споживчих потреб широких верств населення. Видача споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний латоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг Суб'єктами кредитних відносин тут є фізичні особи - позичальники, комерційні банки, парабанки (ломбарди, кредитні спілки, кооперативи), підприємства та організації - кредитори. Між кредитором і позичальником можуть функціонувати посередники, наприклад торгові організації. Комерційні банки можуть надавати споживчіі кредити безпосередньо позичальникам, котрі звертаються у банк за позичкою (прямі кредити), або через посередників (торгова фірма, прокат, ломбард), котрі продають товар споживачу, надають послуги або обслуговують їх під зобов'язання позичальника (непрямі кредити) Клієнт (покупець товару) спочатку оплачує до 30-40% вартості товару, а під неоплачену частку банк надає клієнту позичку і перераховує торговій фірмі, залишаючи собі суму початкового внеску клієнта як забезпечення кредиту. Після погашення позички, початковий внесок клієнта перераховується на рахунок торговельної фірми. Позичка може видаватись під заставу цінних паперів: облігацій, акцій, сертифікатів чи депозитів До нових видів споживчого кредиту належать чековий кредит і кредитні картки. Чековий кредит - це одна з форм споживчого кредиту, що надається комерційними банками своїм клієнтам за їхніми запитами і (переважно) з відстрочуванням латежу. Процес кредитування пов'язаний із наявністю поточного рахунка клієнта з використанням овердрафту (з від'ємним сальдо на поточному рахунку) або з відкриттям спеціального чекового рахунка. У першому варіанті оплата чеків здійснюється з поточного рахунка клієнта. За браком коштів на рахунку банк покриває від'ємне (дебетове) сальдо кредитом у межах визначеного ліміту. Погашення кредиту здійснюється за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків.) Кредитна картки - одна із форм споживчого кредиту. Власника кредитної картки обслуговують банк, котрий її видав, та торговельна організація. ІДля останньої кредитна картка є гарантією відкриття покупцю кредиту в банку. Торговельні організації передають в банк рахунки за товари, продані власникам карток. Банк їх оплачує, тобто переказує гроші на поточний рахунок торговельної організації. Паралельно вельна організація щомісяця надсилає власнику картки рахунок за куплені протягом місяця товари

89.Специфічним різновидом кредитних відносин є державний кредит, коли позичальником є держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і кредитором Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних витрат, особливо коли державний бюджет є дефіцитним. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження "або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий гарантований дохід, і ¹ Державний кредит здійснюється через державні позики, які реалізуються (в основному) фінансово-кредитними установами серед юридичних та фізичних oci6 Державні позики поділяються:

1) залежно від того, хто є позичальником (центральні чи місцеві органи влади): - на централізовані (позичальником є уряд або вповноважене ним міністерство фінансів); - децентралізовані (позичальниками є місцеві органи влади); 2) залежно від місця одержання кредиту: - на внутрішні (розміщуються в середині країни); - зовнішні (надаються МВФ, МБРР та іншими міжнародними і державними кредитними установами країн); 3) залежно від строку погашення:

- на короткострокові (до одного року); - середньострокові (понад 5 років); 4) залежно від порядку оформлення кредитних відносин:

- на облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій); - безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету). Державні позики реалізуються розміщенням державних цінних паперів: облігацій, скарбницьких зобов'язань, ощадних сертифікатів.