ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА, ІХ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

1.1. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств

1.2. Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг

1.3. Доходи від іншої операційної діяльності

1.4. Доходи від фінансових операцій

1.5. Доходи від іншої звичайної діяльності

1.6. Відображення інформації у фінансовій звітності

2. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ АТ “СУМИ ХЛІБ” ХЛІБОКОМБІНАТ № 1”

2.1 Загальна характеристика підприємства та оцінка стану його фінансових ресурсів

2.2. Грошові надходження АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1”

2.3. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

3.1 Обґрунтування та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів

3.2 Визначення операційного лівериджу та ефекту фінансового важеля на прогнозний період

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

З переходом економіки України до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль раціонального управління фінансовими ресурсами підприємства.

Рано або пізно керівники підприємства стикаються з проблемами управління фінансовими ресурсами: з'ясовується, що показники і процедури, що використовувалися раніше для планування діяльності підприємства, наприклад обсяг виробленої продукції, не дозволяють йому успішно конкурувати через високу собівартість продукції і поява конкурентів не тільки починає перешкоджати отриманню звичних прибутків, але зводить іноді прибуток до нуля.

Розуміння того, що на підприємстві необхідно міняти систему управління, знижувати витрати, більш ефективно управляти фінансовими ресурсами, до яких відносяться грошові кошти, приходить швидко. Питання в тому, як це зробити? Як підрахувати істинну собівартість виду продукції, як спланувати витрачання коштів на закупівлю запасів, у вдосконалення яких процесів насамперед необхідно інвестувати кошти і т. д. Розгляду цих питань присвячена ця робота.

Головна мета даної роботи - проаналізувати організацію і ефективність управління фінансовими ресурсами підприємства, що досліджується, виявити основні проблеми в управлінні грошовими коштами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків ефективного використання грошових надходжень.

Стратегічними задачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства, оптимізація структури підприємства і підвищення його фінансової стійкості, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, створення ефективного механізму управління грошових надходжень.

Об'єктом дослідження виступає АТ "СУМИХЛІБ" "Хлібокомбінат №1". Це підприємство харчової галузі, яке займається виготовленням хлібобулочних виробів, що реалізовуються, як через власну мережу магазинів, так і оптовим покупцям. При проведенні аналізу управління фінансовими ресурсами підприємства АТ "СУМИХЛІБ" "Хлібокомбінат №1" були застосовані такі прийоми і методи як горизонтальний аналіз вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз, побудова прогнозної фінансової моделі на прогнозний період.

Інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність підприємства за 2008, 2009 роки, а саме: бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД), звіт про фінансові результати (форма № 2 по ОКУД) і інші. При освяченні теоретичних питань управління фінансовими ресурсами були використані різні учбові допомоги, статті періодичних видань.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА, ІЇ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

1.1Характеристика і склад грошових надходжень підприємств

Ринкова економіка, при всій різноманітності її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповняється державним регулюванням. Величезну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх, регулювання зі сторони держави грають фінанси. Вони невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Ось чому сьогодні як ніколи важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їх функціонування, бачити способи найбільш повного їх використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств займають початкове, визначальне положення, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні й нематеріальні блага і формується переважаюча маса фінансових ресурсів країни.

Управління фінансовими ресурсами підприємства - це сукупність цілеспрямованих методів, операцій, важелів, прийомів впливу на різноманітні види фінансів для досягнення певного результату.

Фінансові ресурси підприємства - це частина грошових коштів у формі прибутків і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворювання.

Фінансові ресурси й капітал являють собою головні об'єкти дослідження фінансів підприємства. В умовах регульованого ринку частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно з метою отримання нових прибутків підприємства. Таким чином, капітал - це частка фінансових ресурсів, введених підприємством в оборот і в дію, що приносять прибутки від цього обороту. У такому значені капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів.

У такому трактуванні принципова відмінність між фінансовими ресурсами й капіталом підприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або рівні капіталу підприємства. Однак це не означає, що чим більше розмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективніше підприємство працює.

У реальному житті рівності фінансових ресурсів і капіталу у працюючої підприємства не буває. Фінансова звітність будується так, що різницю між фінансовими ресурсами й капіталом не можна виявити. Справа в тому, що в стандартній звітності представлені не фінансові ресурси як такі, а їх перетворені форми - зобов'язання й капітал.

У практичній діяльності люди стикаються, як правило, не з категоріями, а з їх, перетвореними формами, тому в стандартній фінансовій звітності з практичної доцільності відбиваються саме вони.

С визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даної підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу - позикових коштів.

У процесі виробничо-фінансової діяльності підприємство постійно здійснюється кругообіг коштів.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

- Доходи від основної (операційної) діяльності - виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- Доходи від іншої операційної діяльності - виручку від реалізації оборотних активів, іноземної валюти; операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; виручку від іншої реалізації;

- Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в дочірні підприємства, одержання дивіденди, одержані відсотки за облігаціями тощо;

- Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; безоплатно отриманих необоротних активів, уцінки необоротних активів;

- Доходи від надзвичайних подій.

Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції й розширенню виробничо-технічної бази підприємства, він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні й капітальні витрати за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що випускають необхідну споживачеві продукцію з високими витратами на її виробництво і що не забезпечують достатній рівень рентабельності з різних об'єктивним причин. До них відносяться підприємства житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські й інші підприємства, одержуючи асигнування з бюджету. Теж характерно і для підприємств оборонного значення, господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і фінансується за рахунок коштів, отриманих від реалізації продукції.

При тимчасовій недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок позикових фінансових ресурсів.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:

банківських кредитів і позик;

коштів від випуску й продажу облігацій підприємства;

позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

В умовах вітчизняної практики залучення фінансових ресурсів на поворотній основі від банківських і небанківських організацій має принципове значення. У загальноприйнятому розумінні кредити й позики можуть видавати виключно кредитні інститути - банки. Отримані підприємством позики на поворотній основі від небанківських організацій згідно з чинним законодавством є прибутком підприємства й обкладаються відповідною ставкою податку.

У ринковій економіці найбільш поширеною формою залучення позикових коштів на довгостроковій основі є облігаційна позика, що випускається акціонерним товариством на термін не менше за один рік, а також - емісія пайових цінних паперів. У практиці фінансового менеджменту в умовах ринку відомі й інші прийоми фінансування діяльності підприємства, що застосовуються самостійно або в комбінації з емісією основних цінних паперів. До них відносяться опціони, заставні операції, лізинг, френчайзинг.

Розглянемо деякі види грошових надходжень підприємства.

1.2Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг

Реалізація - це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість даного процесу полягає в тому, що на цьому етапі продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування Якщо продукт потрібен суспільству для задоволення виробничих або особистих потреб, то він буде реалізований (із урахуванням ринкового закону попиту і пропозиції) і за нього підприємство отримає грошові кошти, за рахунок чого буде придбана нова партія сировини, з якої знову буде виготовлена продукція. З'являться кошти і для оплати праці робітників і службовців, для розширення виробництва тощо.

У процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг створюється нова вартість, яка визначається сумою виручки від реалізації.

Виручка від реалізації є основним джерелом відшкодування затрачених на виробництво продукції (робіт, послуг) коштів, формування фондів грошових коштів, її своєчасне надходження забезпечує безперервність кругообігу коштів, безперебійності процесу діяльності підприємства. Невчасне надходження виручки спричиняє перебої у діяльності, зниження прибутку, порушення договірних зобов'язань, штрафні санкції.

Використання виручки відображає початковий етап розподільних процесів. З отримані виручки підприємство відшкодовує матеріальні витрати на сировині, матеріали, паливо, електроенергію, інші предмети труда, а також надані підприємству послуги. Подальший розподіл виручки пов'язаний з формуванням амортизаційних відрахувань як джерела відтворювання основних фондів і нематеріальних активів. Частина виручки, що Залишилася - це валовий прибуток або знову створена вартість, яка прямує на оплату труда й формування прибутку підприємства, а також на відрахування у позабюджетні фонди, податки (крім податку на прибуток), інші обов'язкові платежі.

Надходження виручки від реалізації свідчить про завершення кругообігу коштів. До надходження виручки витрати виробництва й звернення фінансуються за рахунок джерел формування оборотних коштів. Результат кругообігу вкладених у діяльність коштів відшкодування витрат і створення власних джерел фінансування: амортизаційних відрахувань і прибутку.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено критерії визнання доходу для трьох типів операцій: реалізації продукції (товарів), надання послуг і використання активів підприємства, які приносять відсотки, роялті та дивіденди Іншими сторонами (рис. 1).

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), критерії визнання застосовуються до:

* окремих тотожних елементів операції, коли компенсація охоплює одночасно і реалізацію продукції (товарів), і окремо супутню послугу (наприклад, коли ціна реалізації продукції (товару) включає певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається як дохід за період, впродовж якого здійснюється обслуговування);

* двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської операції (операцій) (наприклад, підприємство може продати товари (продукцію) і одночасно укласти окрему угоду на придбання товарів (продукції) у майбутньому. У такому разі дві операції розглядаються разом). Визнання доходу за сутністю операції подано на рис. 2

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) повинен визнаватися у разі наявності всіх таких умов:

· покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

· підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами),

· сума доходу може бути достовірно визначена;

· впевненість, що в результаті операції збільшаться економічні вигоди підприємства, втрати, пов'язані з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією, визначає вигнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені в зв'язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, визнання доходу відкладається доти, поки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.

За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за реалізацію товарів визнається як зобов'язання або відкладений прибуток. і

Застосування принципу нарахування та принципу відповідності доходів та витрат, фактичне надходження грошових коштів чи грошових еквівалентів під час визнання доходів зумовлюють розподіл доходів та витрат відповідно на фактичні, відстрочені та нараховані.

Схематично розподіл доходу та витрат показано на рис. 3 і 4.

1.3Доходи від іншої операційної діяльності

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1) товарно-матеріальні цінності;

2) кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) кошти, наявні в касі;

4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;

5) відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу -- це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Склад оборотних засобів підприємства подано на рис. 5.

1.4Доходи від фінансових операцій

Дивіденд -- це частина прибутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою внаслідок розподілу частини її прибутку.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в АТ та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

По способу отримання дивідендів акції поділяються на привілейовані та звичайні. Перші мають фіксований тим чи іншим способом дивіденд (наприклад, у відсотках до номінальної вартості акцій) та дає право на його першочергове отримання, але вони не дають своїм власникам права голосу на загальних зборах акціонерів. Звичайні акції приносять своїм власникам дивіденди з тієї частини коштів, направлених на виплату дивідендів, що останеться після виплати дивідендів по привілейованим акціям, але дають своїм власникам права голосу по принципу: одна акція - один голос.

1.5Доходи від іншої звичайної діяльності

Крім матеріальних ресурсів підприємства, до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, ефективність його діяльності залежить від наявності та ступеня використання нематеріальних ресурсів.

До нематеріальних ресурсів належать ті, що не мають під собою матеріальної основи, але здатні приносити прибутки або користь підприємству (фірмі) досить тривалий час. Основною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначити загальний конкретний розмір користі, що вони приносять.

Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової та інтелектуальної власності.

До об'єктів промислової власності належать:

· винаходи;

· промислові зразки;

· раціоналізаторські пропозиції;

· ноу-хау;

· товарні марки та товарні знаки;

· гудвіл.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для галузі народного господарства.

Промисловим зразком називається розроблена автором або авторським колективом модель виробу, що буде випускатися на даному підприємстві. Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбінованим і застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Зразок вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу невідома в жодній з країн до фіксації його пріоритету.

Раціоналізаторська пропозиція -- це корисна рекомендація відносно техніки та технологій, що використовуються на окремо взятому підприємстві. На відміну від винаходів вона може бути вже відомою на інших підприємствах або в галузях народного господарства, але на даній фірмі має застосовуватись вперше: це вдосконалення використовуваної техніки, виготовленої продукції, способів контролю, спостереження та дослідження; покращання техніки безпеки; підвищення продуктивності праці, ефективності використання енергії, матеріалів тощо.

Ноу-хау передбачає певний досвід підприємства у якій-небудь сфері його діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та ін. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобуття яких підприємство витрачає значні кошти. В буквальному перекладі "ноу-хау" означає "знати, як зробити".

Товарні знаки та товарні марки -- це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Гудвіл є сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів тощо.

До об'єктів інтелектуальної власності належить:

§ інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх обробкою, зберіганням, використанням та поширенням;

§ програмне забезпечення; банк даних, що характеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації;

§ база даних;

§ база знань, а також твори літератури та мистецтва.

Права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності називаються нематеріальними активами підприємства. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких належать патент та авторське право.

Патентом називається документ, що видається державою (державним органом) особі або підприємству з наданням їм виключного права використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник утворює монополію на промислове або інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і в разі необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їхній власник, або довірена особа чи підприємство.

Лізинг -- користування юридичною (фізичною) особою не приналежними йому коштами праці замість придбання їх у свою власність; одна з форм кредитування товарів тривалого користування.

Практично він означає, що для одержання прибутку необов'язково мати у власності машини, устаткування й інше майно, досить мати право на їхнє користування і витягати доходи.

Основні його відмінності від оренди:

ѕ при його дії беруть участь три особи;

ѕ здача в лізинг. майна здійснюється спеціальною лізинговою компанією, а не лізингодавець;

ѕ взаємини сторін будуються на умовах договору закупівлі-продажу;

ѕ у спеціальному пункті якого обмовляється, що технічне обслуговування і капітальний ремонт машин і устаткування здійснює клієнт (лізингоотримувач) за рахунок власних коштів;

ѕ у договорі передбачається також опціон (вибір) лізингоотримувача на покупку орендованих їм коштів.

Відомі кілька форм лізингу:

ѕ оперативний (короткостроковий);

ѕ фінансовий (довгостроковий);

ѕ нерухомості;

ѕ міжнародний;

Лізинг класифікується по ряду інших ознак, наприклад по характері відносин власності (груповий, приватний і т.п.), по ринку, на якому здійснюються лізингові операції (прямої і непрямий, транзитний, експортний і ін.).

Лізинг міжнародний -- договір лізингу (лізинговий контракт) між сторонами, що знаходяться в різних чи країнах якщо вони знаходяться в одній країні, але використовують матеріальні цінності іншої країни. Одна з форм кредитування експорту товарів тривалого користування. Орендна форма експорту (імпорту) машин і устаткування, транспортних і інших коштів. Створює економічні вигоди для обох сторін: ліцензодавець (лізингоотримувач, орендар) одержує можливість використовувати дорогі кошти без значних початкових капіталовкладень, а також оплати оренди в міру одержання прибутку від їхньої експлуатації; ліцензодавець (орендодавець) розширює збут при відносному зниженні ризику втрат, зв'язаних з неплатоспроможністю замовника. Лізинг може отримати розвиток у сфері, що знаходиться на стику науково-технічної, інвестиційної діяльності.

Лізинг нерухомості -- лізинг, для якого характерна здача в оренду цілих об'єктів (будинків, магазинів і т.п.), як правило, на тривалий термін (15--20 років), після закінчення якого вони можуть бути передані чи продані лізингоотримувачу (орендарю).

Лізинг оперативний -- термінова орендна угода (поточна оренда), при якому право власності, винагорода і ризик залишаються за орендодавцем. Умови угоди складаються таким чином, щоб задовольнити індивідуальні потреби орендаря -- вони можуть включати обслуговування, страхування, інші послуги, у т.ч. заміну устаткування. При такому лізингу термін угоди звичайно коротше періоду повної амортизації і не передбачається викуп майна. По закінченні терміну воно повертається лизингодавцю, що потім може повторно здати його в лізинг іншому клієнту або продати. Поточна оренда зручна при використанні високотехнологічного парку машин, коли орендар знімає із себе витрати по реалізації амортизованої його частини.

Лізинг фінансовий -- тип оренди, при якій майно закуповується лізингової компанією-орендодавцем від імені і з доручення орендаря, якому потім передаються права і відповідальність (крім права власності).

При цій формі лізингу представлення майна в користування здійснюється на термін повної чи амортизації близької до нього з наступним викупом, практичні аспекти володіння (ремонт, обслуговування, страхування і т.д.) знаходяться в компетенції орендаря. Витрати по лізингу включають частина вартості устаткування (амортизацію), відсотки за кредит, страхові й інші витрати лізингодавця, які відносяться на собівартість товару. Викупна вартість (залишкова, ін.) не відноситься на собівартість. У цьому випадку амортизація включається у витрати лізингоотримувача. В умовах оренди варто чітко вказувати її первісний термін, протягом якого буде оплачена значна частина закупівельної ціни (наприклад, 90%), і визначати елементи орендних платежів -- капітальні витрати (амортизаційні відрахування) і відсотки. За цим періодом може піти наступний, у якому платежі можуть бути значно знижені, а орендарю дана можливість викупити майно.

Як показують розрахунки за тривалий період, у середньому приблизно третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції -- це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Той, хто має капітал і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу -- інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції.

Внутрішні інвестиції -- це вкладення капіталу (грошей) однієї країни в підприємства цієї самої країни.

Зовнішні інвестиції -- це вкладення в підприємства іноземного капіталу. Усі внутрішні та зовнішні інвестиції можуть бути приватними або державними. У свою чергу, зовнішні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі -- це вкладення капіталу за кордоном. Їх величина дорівнює не менш як 10% вартості того чи іншого проекту.

Портфельні -- закордонні інвестиції розміром до 10% вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою.

Усі внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємством або державою.

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки з метою оновлення існуючих і створення нових благ. Такі інвестиції забезпечують одержання набагато більшого прибутку. Реальні інвестиції дістали ще назву виробничих, або капітальних, вкладень.

Метод простої норми прибутку -- один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на критерії, обумовленому відношенням прибутку за звичайний повний рік їх (проектів) експлуатації до вихідних інвестиційних витрат (основному і чистому оборотному капіталу, а також витратам на стадіях, що передують виробництву).

При цьому розрізняють валовий прибуток, що підлягає оподаткуванню, і чистий -- без податків. Щоб показати амортизаційні відрахування окремо, їх віднімають з виробничих витрат, тоді валовий прибуток буде дорівнює сумі від реалізації мінус виробничі витрати без амортизаційних відрахувань. У свою чергу доход, що підлягає оподаткуванню, дорівнює валовому доходу мінус амортизація. Капітал, що інвестується можна визначити як постійний капітал (акціонерний чи капітал акції плюс чи резерви акції плюс довгострокові кредити); чи загальні інвестиційні витрати (основний капітал плюс капітальні витрати на стадії, що передує виробництву, плюс оборотний капітал). Таким чином, величина простої норми прибутку (рентабельності інвестицій) практично залежить від того, як визначені поняття “прибуток” і “капітал”. Вона може бути визначена відношенням (у %) валовому чи прибутку чистому прибутку плюс амортизація до загальних інвестиційних витрат або до акціонерного капіталу. Це залежить від того, як оцінюється реальна прибутковість (рентабельність) загальних інвестиційних чи витрат тільки інвестуємого акціонерного капіталу після виплати податків на доходи і відсотків на позиковий капітал.

1.6Відображення інформації у фінансовій звітності

Баланс підприємства (форма №1).

Інформація про цінні папери зазначається у таких статтях звіту:

Довгострокові фінансові інвестиції. У цій статті виокремлюють фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі у капіталі (код рядка 040). Окремо розглядають фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який час (код рядка 045). Дані цієї статті формують на підставі рахунка №14 "Довгострокові фінансові інвестиції".

Довгострокова дебіторська заборгованість (код рядка балансу 050). Дані формують на підставі рахунка №16 "Довгострокова дебіторська заборгованість", на якому ведеться облік дебіторської заборгованості фізичних і юридичних осіб, що не виникає під час нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (в тому числі і довгострокові векселі). Аналітичний облік ведуть за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами виникнення і погашення.

Векселі отримані (код рядка балансу 150). Дані формують на підставі рахунка №16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" (використовується інформація про довгострокові векселі) і №34 "Короткострокові векселі отримані", на якому ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги і за іншими операціями, забезпеченими векселями. Аналітичний облік - за кожним отриманим векселем.

Поточні фінансові інвестиції (код рядка балансу 220). Дані формують на підставі рахунка №35 "Поточні фінансові інвестиції". Аналітичний облік ведуть за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за її межами.

Грошові кошти та їх еквіваленти. У цій статті кошти і їх еквіваленти розглядають у розрізі валюти, в якій вони випущені: в національній (код рядка 230) й в іноземній валюті (код рядка 240). Дані цієї статті формуються на підставі рахунка №35 "Поточні фінансові інвестиції", на якому ведеться облік наявних поточних фінансових інвестицій та еквівалентів коштів, у тому числі і депозитних сертифікатів (використовується інформація про депозитні сертифікати). Аналітичний облік ведуть за видами фінансових інвестицій, забезпечуючи можливість отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за її межами.

Вилучений капітал (код рядка 370). Дані формують на підставі рахунка №45 "Вилучений капітал", на якому ведуть облік вилученого капіталу у разі викупу власних акцій (паїв) у акціонерів з метою їх перепродажу або анулювання. Аналітичний облік - за видами акцій.

"Звіт про фінансові результати" (форма №2).

Інформацію про цінні папери зазначають у таких статтях звіту:

Дохід від участі у капіталі. Відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть за методом участі у капіталі.

Інші фінансові доходи. Відображаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковують за методом участі в капіталі).

Інші доходи. Відображається дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від позаопераційних курсових різниць та інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Втрати від участі у капіталі. Відображається збиток, отриманий внаслідок інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюють за методом участі в капіталі.

"Звіт про рух грошових коштів" (форма №3).

Інформацію про цінні папери зазначають у таких статтях звіту:

Збиток (дохід) від позаопераційної діяльності. У графі "Надходження" відображається дохід, а в графі "Витрати" - збиток від володіння (дивіденди, відсотки) і реалізації фінансових інвестицій, а також від продажу основних засобів, нематеріальних активів, інших довгострокових активів, інший дохід і збитки від інвестиційної і фінансової діяльності.

Реалізація фінансових інвестицій. Відображаються суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у капіталі інших підприємств.

Отримані дивіденди. Відображаються суми грошових надходжень у вигляді дивідендів як результат придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (крім виплат за інструментами, що визнаються як еквіваленти коштів, або за такими, які утримуються для дилерських або торговельних операцій).

Придбання фінансових інвестицій. Відображаються виплати коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти коштів, або за такими, які утримуються з дилерською або торговельною метою).

2. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ АТ “СУМИ ХЛІБ” ХЛІБОКОМБІНАТ № 1”

2.1 Загальна характеристика підприємства та оцінка стану його фінансових ресурсів

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементом системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, охарактеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Підприємство АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” за формою власності - колективне, галузь - виробництво та вид економічної діяльності - хлібопекарна промисловість. Воно створене згідно з вимогами Закону України "Про господарські товариства" та Статуту відкритого акціонерного товариства "Сумихліб".

Дочірнє підприємство в процесі своєї діяльності регулюється:

а) чинним законодавством України;

б) статутом АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1”.

Основною метою підприємства є отримання прибутку.

Основними видами діяльності підприємства є:

- виробництво та реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських та інших харчових виробів;

- надання транспортних послуг;

- оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;

- впровадження нової техніки та технології, які відповідають світовому науково-технічному рівню;

- проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;

- здійснення торгівельно-посередницьких операцій та послуг, реалізації власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;

- поновлення і поліпшення асортименту власної продукції підвищення її якості, та надання послуг, за рахунок підприємства.

Майно та статутний фонд підприємства.

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, інших господарських засобів та цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Приріст підприємства здійснюється внаслідок його господарської діяльності за рахунок одержаних доходів, в інших випадках - на підставах не заборонених чинним законодавством.

Джерелами формування майна є:

доход, від власної господарської діяльності.

надходження від цінних паперів та дивідендів.

безоплатні та благодійні внески.

придбання майна іншого підприємства, організації.

інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Статутний фонд підприємства становить 996,4 тис. грн.

Власний капітал підприємства сформовано за рахунок статутного капіталу 996,4 тис. грн. та іншого додаткового капіталу, який складає 9152,0 тис. грн.

Управління підприємством.

Управління підприємством здійснюється згідно із статутом АТ виконавчим органом підприємства - Дирекцією, штат якої затверджується Головою Правління (Генеральним директором).

Дирекцією очолює Директор. Умови трудового договору Директора визначається контрактом.

Директор підприємства:

організовує оперативне управління та здійснення керівництво економічною, господарською та соціальною діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань;

втілює в життя рішення керівних органів підприємства;

без довіреності представляє інтереси підприємства і здійснює дії від імені підприємства;

розпоряджається господарськими засобами й майном підприємства в межах визначених його статутом.

Реалізація та збут.

Фірмова торговельна мережа комбінату складається із одного магазину “Каравай”, кіосків “Хліб” розташованих по місту.

Товарообіг фірмової мережі у 2009 році склав 3604,1 тис. грн., що на 48,1 відсотків, більше ніж у 2008 році.

Прибуток віл торговельної діяльності хлібокомбінату в зазначеному періоді склав 111,3 тис. грн.

Виручка від реалізації за 2009 рік складає 37817,5 тис. грн., а за вирахуванням ПДВ 31512,1 тис. грн. Причому, в загальному обсязі реалізації 18270,8 тис. грн., або 58,0 % складає виручка від реалізації хлібобулочних виробів 12729,6 тис. грн., або 40,4 % складає виручка від реалізації кондитерських виробів та 511,7 тис. грн.. або 1,6 % складає виручка від реалізації від іншої торгівельної діяльності.

За підсумками роботи хлібокомбінату за 2008 рік одержано балансовий прибуток 4802,8 тис. грн. - в т.ч. :

а) прибуток від реалізації:

хлібобулочних виробів - 2406,1 тис. грн. або 50,1 % від розміру балансового прибутку;

кондитерських виробів - 2338,2 тис. грн. або 48,7% від балансового прибутку;

макаронних виробів - 1,0 тис. грн. або 0,02 % від балансового прибутку;

б) прибуток від торговельної діяльності 57,5 тис. грн.:

1,2 % від балансового прибутку;

Не розподіленого прибутку за станом на 01.01.2010 р. на хлібокомбінаті немає.

У 2010 році хлібокомбінатом планується змотувати та ввести в дію павільйон для продажу кондитерських та хлібобулочних виробів .

У 2009 році відділом збуту було підписано 418 договорів на реалізацію хлібобулочних виробів.

Для поліпшення роботи відділу збуту було змінено графіки роботи приймальників замовлень і вантажників.

Відділом збуту 2009 р. вивчався попит продукції, він так же приймав активну участь у розробці нових видів продукції. Аналіз зміни динаміки випуску продукції наведено в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Аналіз вартісних і натуральних показників по випуску продукції

Показники	Один. виміру	Фактично	Темп зростання/знижен.
		2008 р.	2009 р.
1	2	3	4	5
Обсяг продукції в діючих цінах.
в діючих цінах відповідного року	Тис. грн.	31023	46883	151,1
- хлібобулочні вироби	Тис. грн.	28715	29918	104,2
- в т.ч. хліб масою 700-900 г.	Тис. грн.	20034	19397	97,3
- булочні і здобні вироби масою 500 г і менше	Тис. грн.	8778	10508	119,7
- з них булочні і здобні масою 300 г. і менше	Тис. грн.	127	227	178,7
- макаронні вироби	Тис. грн.	23	20	87,0
- кондитерські вироби	Тис. грн.	1494	1506	100,8
-в т.ч. торти і тістечка	Тис. грн.	1409	1421	100,9
- кекси	Тис. грн.	85	85	100,0
Товарна продукція в порівняних цінах.
в порівняних цінах на 01.01. 2008 р.	Тис. грн.	32584	34268	105,2
- хлібобулочні вироби	Тис. грн.	18245	20026	109,2
- кондитерські вироби	Тис. грн.	14310	14317	100,0
- макаронні вироби	Тис. грн.	29	25	0,86
Середня оптова ціна.	Відхилення
- хлібобулочні вироби	Тис. грн.	635,38	666,05	+30,67
- кондитерських виробів	Тис. грн.	9578,31	9506,64	-71,7
- макаронні вироби	Тис. грн.	1260,87	1250,00	-10,87

Зростання товарної продукції в порівняних цінах проти минулого року складає на 5,2 відсотка (34268 : 32584) x 100.

По хлібобулочним виробам зростання становить 9,1 відсотків (20026 : 18245) x 100.

- за рахунок збільшення випуску хлібобулочних виробів:

666,05 х (29918 - 28715) = 801 тис. грн. або 4,3 відсотка.

- за рахунок зростання середньої оптової ціни, зросла питома вага булочних і здобних виробів масою 0,5 кг. і менше у загальному випуску хлібобулочних виробів:

30,67 х 28715 = 880 тис. грн.

Разом приріст становить: 801 + 880 = 1681 тис. грн. 9,1 відсотка.

Товарна продукція по кондитерським виробам зросла проти минулого на 7 тис. грн. або 0,8 відсотка а саме:

- за рахунок збільшення випуску кондитерських виробів:

9506,64 х (1506 - 1494) = 114,0 тис. грн. або 13,0 відсотка;

- за рахунок зниження середньої оптової ціни товарна продукція кондитерських виробів зменшилась на 71,67 х 1494 = 107,0 тис. грн.

Разом приріст становить :

114 - 107 = 7 тис. грн.

Собівартість виробленої продукції за 2007 рік. в порівнянні з 2008 роком зросла на 5412.3 тис. грн.

Фактори зростання собівартості товарної продукції наведені в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.

Аналіз факторів росту (зниження) собівартості товарної продукції.

Фактори росту (зниження) собівартості	Сума тис. грн.	Питома вага у загальній сумі росту собівартості
1. Зріст обсягів виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів	1755.1	32.4
2. Зріст цін на сировину	2434.5	45.0
3. Зріст ціни на електроенергію	77.8	1,4
4. Зниження ціни на паливо	-24.1	-0.4
5. Зріст амортизаційних відрахувань	117.0	3.3
6. Віднесення витрат на собівартість, які в 2008 р. на неї не відносились (податки на транспорт і землю)	25.4	0.4
7. Зріст платежів та зборів за рахунок собівартості ( зріст обсягів виробництва)	162.0	3.0
8. Зріст цін на пакувальну продукцію	198.0	3.6
9. Зріст транспортних витрат на доставку. продукції у торговельну мережу ( за рахунок росту цін на паливо та мастильні матеріали)	150.7	2.8
10. Зріст заробітної плати (з 1 лютого 2009 р. були підвищені годинні тарифні ставки та оклади)	676.9	12.5
11. Зниження відрахувань на соціальні заходи (відміна відрахувань до фонду ЧАЕС)	-221.0	-4.0
Разом:	5412.3	100.0

З наведених даних бачимо, що зріст собівартості обумовлений в основному зростанням цін на сировину, електроенергію, амортизаційних відрахувань, зріст платежів та зборів за рахунок собівартості, на пакувальну продукцію, транспортних витрат, зріст заробітної плати. - 52.8 %.

Аналіз динаміки зміни рентабельності окремих видів продукції наведено в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3

Аналіз динаміки рентабельності продукції.

Назва виробів	2008 р.	2009 р.
Хлібобулочні вироби	15,2	18,2
- за регульованими цінами	8,5	10,5
- за вільними цінами.	25,6	35,7
Кондитерські вироби	22,5	23,5
Макаронні вироби	4,6	9,0
Усього по хлібокомбінату	18,1	20,0

Нові види продукції та якість.

Перевірена продукція (41,2 тон хлібобулочних, кондитерських і макаронних виробів) відповідала вимогам діючої нормативної документації встановлених рецептур.

Разом з тим, відділом поточного контролю (ВПК) хлібокомбінату відбракована певна кількість продукції, що не відповідала вимогам нормативної документації.

Таблиці 2.1.4

Динаміка відрахувань продукції

Найменування продукції	За рік	Виготовлено продукції
	2008	2009	2008	2009
		%		%

Виробничий брак

Хлібобулочні вироби	39,6	0,15	44,1	0,15	26382,0	28715,0
Кондитерські вироби	-	-	0,01	0,01	1388,2	1493,6
Макаронні вироби		-	-	-	17,4	23,1

Експедиційний брак

Хлібобулочні вироби	25,0	0,09	36,1	0,13	-	-
Кондитерські вироби	-	-	-	-	-	-
Макаронні вироби	-	-	-	-	-	-

Використання прибутку

Прибуток, одержаний за 2009 рік використаний послідуючим напрямкам:

1222,5 тис. грн. - 25,5 % від балансового прибутку платежі до бюджету;

1247,5 тис. гри. - податок на прибуток;

763,1 тис. грн. або 15,9 відсотків від балансового прибутку направлено на формування фондів згідно Статуту АТ, а саме: 85,2 тис. грн. до резервного фонду АТ - 1,8 відсотків від чистого прибутку підприємства.

213,0 тис. грн. - до фонду дивідендів або 4,0 % від чистого прибутку;

354,9 тис. грн. - до фонду накопичення або 10,0 % від чистого прибутку;

10,6 тис. грн. - відрахування “Укрхлібпрому” або 0,2 % від чистого прибутку;

481,6 тис. грн. - направлено на поповнення власних оборотних коштів;

2329,9 тис. грн. - 48,5 відсотків балансового прибутку направлено на формування фондів економічного стимулювання в т.ч.

918.4 тис. грн. - фонд матеріального заохочення;

331,0 тис. грн. - фонд соціального розвитку;

1080.5 тис. грн. - фонд розвитку виробництва.

2.2Грошові надходження АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1”

У процесі виробничо-господарської діяльності АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” постійно здійснюється кругообіг коштів. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” .

Вхідні грошові потоки АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень. Так, зокрема, на АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” в першому півріччі 2010 року було отримано виручку від реалізації продукції в розмірі 644,4 тис. грн.

АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” реалізовувало продукцію допоміжного виробництва, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємство відображало у розділі "Виручка від іншої реалізації".

За умов ринкової економіки підприємство поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємства. Вони справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Штрафи, пені, неустойки виникають унаслідок порушення фінансових і господарських зобов'язань підприємства через порушення законодавства та умов договорів, котрі мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємства. Окрім того, протягом року були виявлені прибуток і доходи минулих років, погашалася дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, котрі у фінансових планах підприємства не передбачаються, хоча й включаються до складу балансового прибутку.

Згідно з укладеними договорами між АТ “Сумихліб” Хлібокомбінат № 1” і орендарями виручка від реалізації послуг оренди надходить на рахунок комбінату щомісячно, не пізніше 25-го числа. За рахунок цих грошових надходжень передусім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаних матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримується від діяльності підприємства.

Чистий дохід реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну категорію - грошові нагромадження. Чистий дохід є грошовим виразом додаткового продукту, створеного працею людей на підприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.