Аналіз стану безготівкових розрахунків та їх вплив на фінансовий стан підприємства

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність та характеристика форм безготівкових розрахунків

2. Аналіз стану безготівкових розрахунків та їх вплив на фінансовий стан підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Майновий стан підприємства

2.3 Аналіз структури безготівкових розрахунків підприємства

3. Визначення економічного ефекту від вдосконалення структури безготівкових розрахунків в ЗУЕГГ

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність роботи зумовлена тим, що однією з важливих складових фінансово-економічного механізму є розрахунковий механізм, на основі якого здійснюються розрахунки між підприємствами з приводу купівлі-продажу товарів, послуг, з фінансовими органами при сплаті податків, з кредитними установами при погашенні позик тощо. В умовах ринкового господарства фінансові операції представляють собою рух грошових коштів підприємств, організацій та інших структур, які мають економічні зв'язки між собою та з державою. Широке розгалуження господарських зв'язків, територіальна віддаленість підприємств, розвинута мережа банківських установ сприяли розвитку саме безготівкових розрахунків.

Існують два види обороту грошей: готівковий та безготівковий. Безготівковий оборот грошей має ряд переваг у порівнянні з готівковим обігом. По-перше, при використанні безготівкових грошей відпадає потреба у витратах на друкування грошових знаків, їх транспортування та зберігання. По-друге, розрахунки здійснюються через банківські установи, і за умови їх стабільності і високого рівня технічного оснащення суттєво прискорюють платіжний оборот. По-третє, з точки зору державного контролю за грошовим оборотом безготівкові розрахунки дозволяють контролювати законність грошових операцій, виявляють приховані доходи суб'єктів підприємницької діяльності. Тому більше 90% всієї грошової маси у розвинених країнах складають безготівкові (депозитні) гроші. [11]

Крім того, ефективна організація безготівкових розрахунків на підприємствах сприяє покращенню фінансового становища підприємств і послабленню кризи платежів.

На нашу думку, сьогоднішній рівень національної економіки України знаходиться в кризовому стані і це супроводжується деформаціями механізмів розрахункових відносин. Хронічні, а часто й безнадійні платежі - характерна риса діючої системи розрахунків.

Об'єктом дослідження стала методика комплексного аналізу розрахунків підприємства на прикладі Заньковецького управління з експлуатації газового господарства.

Мета роботи - аналіз і виявлення можливих недоліків у структурі безготівкових розрахунків підприємства та економічне обґрунтування шляхів їх вдосконалення та раціоналізації.

Виходячи з мети, були визначені завдання курсової роботи:

- вивчення теоретичних основ організаційного механізму безготівкових розрахунків;

- проведення аналізу механізму розрахунків;

- виявлення шляхів удосконалення існуючого механізму розрахунків на підприємстві, що досліджується.

Під час написання роботи застосовувалися аналітичний метод, метод порівняння та метод балансових узгоджень.

Вихідними даними, які використовувалися в роботі стали законодавчі та нормативні акти уряду України, бухгалтерська і статистична звітність підприємства за 2007 - 2009 рр., науково-методична та періодична література.

1. Сутність та характеристика форм безготівкових розрахунків

Форми безготівкових розрахунків - це види носіїв боргових грошових вимог, що відрізняються за структурою розрахункових документів, документооборотом, часом і місцем здійснення розрахунків, ступенем гарантії платежу [17].

У сучасних умовах у вітчизняному господарському обігу використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

· розрахунки платіжними дорученнями;

· розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;

· акредитиви;

· чекова форма;

· вексельна форма;

· розрахунки платіжними вимогами [16].

Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе повне економічне навантаження, має свої сильні та слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається як рівнем економічного розвитку країни, так і традиціями, історично встановленими звичаями та стереотипами у сфері платіжних відносин. Так, у США і Канаді традиційно серед форм безготівкових розрахунків переважають розрахунки чеками. В більшості європейських країн поширена форма розрахунків за допомогою дебетових та кредитових доручень [10].

Безумовно, ні одна форма безготівкових розрахунків не створює додаткових коштів. Однак в умовах ринку, економічної кризи необхідно використовувати саме таку форму, яка б гарантувала своєчасне і повне надходження коштів на рахунок виробника продукції.

Розрахунки платіжними дорученнями - одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків у господарському обороті України.

Платіжне доручення - письмово оформлене доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача коштів у тій чи іншій банківській установі. [17]

Позитивною рисою цих розрахунків є їх універсальний характер. Платіжні доручення використовуються, насамперед, при оплаті за придбані товари, надані послуги, виконані роботи. Вони також широко застосовуються в розрахунках за нетоварними операціями: це платежі до бюджету, цільових державних фондів, платежу кредитним установам, за банківськими позичками тощо.

При помірних і постійних поставках розрахунки між постачальниками і покупцями можуть здійснюватись у порядку планових платежів на підставі договорів, угод із використанням у розрахунках платіжних доручень.

Платіжні доручення також застосовуються для здійснення попередньої оплати за отримані товари, надані послуги, для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості об'єктів господарської діяльності.

Платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, який містить вимогу постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) оплатити на підставі надісланих йому комерційних документів вартість відправлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) і одночасно доручення покупця своєму банку оплатити вказані документи, перерахувавши відповідну грошову суму постачальникові. [16]

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.

Технологія розрахунків платіжними вимогами-дорученнями полягає у наступному: постачальник заповнює першу частину документу -- вимогу, яку разом з комерційними документами після відвантаження товарів відсилає покупцеві. Доставку платіжних вимог-доручень до платника може здійснювати і банк одержувача коштів через банк платника. Покупець перевіряє одержані документи щодо виконання умов договору і заповнює другу частину-доручення. [17]

Таким чином, можна сказати, що платіжна вимога-доручення є комбінованим розрахунковим документом, який складається з двох частин, кожна з яких відображає специфіку двох розрахункових документів:

· верхня частина - особливості платіжної вимоги;

· нижня частина- особливості платіжного доручення.

З метою забезпечення гарантованої і прискореної доставки платникам вимог-доручень вони передаються у комплекті з розрахунковими документами на відвантаження за поставлену згідно з договором продукцію (виконані роботи, надані послуги).

Незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогами -дорученнями, ця форма рідко використовується. Як показує практика, вони не призводять до прискорення розрахункових операцій через несвоєчасну оплату рахунків платниками, можливість відмови від акцепту, особливо необгрунтованого.[7] Іншими словами, розрахунки платіжними вимогами-дорученнями недостатньо гарантують платіж. Вони потребують подальшого удосконалення, перш за все, у напрямку підвищення відповідальності платника, прискорення документообороту, упорядкування умов відмови в оплаті, застосування фінансових санкцій.

Платіжна вимога - це наказ одержувача коштів (стягувача) платнику про виплату певної грошової суми. [11]

За допомогою платіжної вимоги здійснюється примусове стягнення та безакцептне списання коштів.

Безакцептне списання коштів - це списання коштів з рахунку платника без його згоди, на підставі документів, поданих банку одержувачем коштів.

Примусове стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством.

Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до свого банку разом із реєстром платіжних вимог не менш ніж у двох екземплярах. Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі примусового стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Розрахунковий чек - письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю певної грошової суми, зазначеної у чеку. [9]

Чеками розраховуються тільки за товарними операціями.

При розрахунках чеками виникають економічні відносини між наступними суб'єктами:

· чекодавцем - юридичною або фізичною особою, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;

· чекодержателем - юридичною або фізичною особою, яка отримує кошти за чеком;

· банком-емітентом - банком, що видає розрахунковий чек (чекову книжку) юридичній чи фізичній особі.

Розрахункові чеки брошуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів і видаються банком-емітентом на один рік. Для забезпечення гарантованої оплати розрахункових чеків разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для депонування коштів на окремому аналітичному рахунку „Розрахунки чеками”. Якщо передбачається банківська гарантія (надання кредиту), укладають відповідну угоду. [11]

В цілому можна зазначити, що, на відміну від інших форм безготівкових розрахунків, чекова форма має ряд переваг. Це, насамперед, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості і досягається максимальним наближенням оплати і постачання товару, також це гарантія оплати, забезпечення контролю платника за товарною угодою і простота розрахунків. Чеки можуть обслуговувати не тільки оптовий, але і роздрібний товарообіг, де вони, за відповідних умов, успішно конкурують з готівкою.

Використання чекової форми розрахунків вигідно як для постачальників, так і для покупців. Але для покупця інколи не вигідно використовувати чеки для розрахунків, що пов'язано з резервуванням коштів для забезпечення платежу, а це, у свою чергу, відволікає необхідні грошові суми з обороту. Крім того, до недоліків чеків можна віднести обмежену можливість їх використання у розрахунках за товари із складною, дрібною номенклатурою, коли важко розрахувати суми платежу, тривалий термін їх дії, що зменшує швидкість обороту коштів, складність оформлення чека і можливість його підробки. [17]

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Головними суб'єктами цієї форми безготівкових розрахунків є:

· платник - заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

· бенефіціар - юридична особа, якій призначений платіж і на користь якої відкрито акредитив (продавець, виконавець робіт, послуг тощо);

· банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

· виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом, виконання якої доручено йому банком-емітентом, також може бути авізуючим банком. [17]

На сьогодні 30% безготівкових розрахунків на Заході проводиться в акредитивній формі. Це найбільш безпечна і надійна форма розрахунків, за якою більша частина відповідальності лягає на банки.

Відкриття акредитива здійснюється або за рахунок власних коштів покупця, або за рахунок банківського кредиту і супроводжується депонуванням коштів. Що стосується надійних клієнтів, виставлення акредитиву може здійснюватися без депонування коштів.

В залежності від забезпечення оплати за акредитивом розрізняють покриті і непокриті акредитиви.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі кошти заявника акредитива за допомогою платіжного доручення завчасно бронюються в повній сумі на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" для здійснення платежів в банку-емітенті або у виконуючому банку.

Акредитиви, які не мають визначеного вище покриття грошових коштів, вважаються непокритими. Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк-емітент за рахунок банківською кредиту без попереднього депонування коштів платника. Такий акредитив ще називають гарантованим.

В залежності від характеру зобов'язання банку-емітента по відношенню до бенефіціара серед акредитивів виділяють відзивний або безвідзивний.

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з бенефіціаром.

Безвідзивнийі - це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітенту. [11]

Акредитив виявляється ефективним інструментом забезпечення розрахунків і платежів за торгівельними угодами між партнерами, недостатньо знайомими один з одним і які не мають достатньої бази довіри. Продавця ця форма розрахунків захищає від ризику неплатоспроможності покупця, тому що він одержує платіжне зобов'язання банку. Гарантії для покупця, напроти, у тому, що платіж здійснюється тільки тоді, коли товар відвантажений одержувачу і виконано всі до однієї умови, встановлені акредитивом.

Що стосується ризиків, то необхідно відмітити, що покупець ризикує одержати товар, який не в повному обсязі відповідає умовам договору. Проти цього він може підстрахуватися, вимагаючи, щоб під акредитив надавався інспекційний сертифікат від будь-якої незалежної контрольної фірми. У продавця залишається ризик, що, не дивлячись на виконання всіх умов акредитива, він не одержить платіж акредитива, якщо відкриваючий його банк не в змозі сплатити суму за акредитивом. Така ситуація може трапитися, наприклад, якщо у банка, який відкрив аккредитив, виникли труднощі з грошима. Від цього продавець може застрахуватися, якщо він буде вимагати відкриття акредитива від свого партнера за угодою,- цей акредитив повинен бути підтверджений одним з банків у продавця. Таке підтвердження (додаткова гарантія) припускає зобов'язання підтверджуючого банку самостійно надати послугу, передбачену в акредитиві. Банк, що підтвердив акредитив, повинен платити і у тому випадку, якщо банк, який відкрив акредитив, сам заплатити не в змозі.

Недоліком акредитивної форми безготівкових розрахунків можна вважати складний документооборот і можливі затримки руху документів, які пов'язані з контролем документів у банках і пересиланням їх між банками. [11, 16]

Вексель займає особливе місце у системі безготівкових розрахунків, оскільки може безпосередньо використовуватися для погашення боргових зобов'язань поза банківськими установами.

Вексель - це безумовне письмове зобов'язання однієї юридичної особи перед іншою, а також наказ іншій особі виплатити у встановлений термін визначену грошову суму власнику векселя. [6]

Вексель може виступати і як платіжний документ, який передається однією особою іншій із зобов'язанням або наказом їй оплатити певну суму грошей пред'явнику цього документа.

Таким чином, особлива привабливість векселя для використання у народногосподарському обороті досягається універсальністю його застосування і різноманіттям функцій, що виконуються. Крім виконання функції засобу платежу, він може, як цінний папір, бути об'єктом різноманітних угод купівлі-продажу, обліку, застави тощо. Вексель також допомагає вирішити таку дилему, як нестача власних оборотних засобів, з одного боку, і висока вартість кредитних ресурсів - з іншого.

Використання векселя дозволяє оформити комерційний кредит без укладання додаткових договорів.

Векселі, що застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні.

У господарському обороті широко застосовують прості і переказні векселі. [14]

Простий вексель є борговим зобов'язанням покупця (векселедавця) оплатити кредитору певну суму у встановлений строк.

Переказний вексель - це документ, згідно з яким кредитор наказує своєму боржнику сплатити певну суму і в установлений термін третій особі.

Класифікація векселів

За емітентом: · казначейські; · приватні.	За угодою, що обслуговується: · фінансові; · комерційні.
За суб'єктом, що здійснює оплату: · простий; · переказний.	За наявністю застави: · забезпечений; · незабезпечений.
За порядком платежу: · на пред'явника; · строковий.	За можливістю передавання іншій особі: · такий, що індосується; · такий, що не індосується.
За місцем платежу: · доміцильований; · недоміцильований.	За формою пред'явлення: · паперова; · електронна.

Акцепт - це згода платника на оплату переказного векселя. Особа, яка приймає на себе платіж за векселем, називається акцептантом.

Більш надійною гарантією у порівнянні з акцептом оплати векселя є аваль. Аваль - це вексельне поручительство. Аваліст, тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання щодо оплати векселя, якщо це не було зроблено у визначений термін. Частіше всього авалістом виступає банк.

Ще одна особливість векселя - це його забезпеченість.

У силу своєї абстрактності і забезпеченості вексель за умови, що його випустило або гарантувало надійне підприємство, може знаходитися в обігу на рівні з грошима, тобто служити засобом обігу і платежу. Ця його властивість забезпечується простим порядком передачі прав за векселем - шляхом здійснення на зворотній сторінці векселя або на додатковому аркуші (алонжі) передавального напису (індосаменту) векселеодержувачем (індосантом) на користь іншого одержувача векселя (індосата). [6, 17]

Крім функції передачі векселя іншому векселеодержувачу, індосамент виконує також гарантійну функцію, тобто кожний індосант за векселем відповідає за акцепт і платіж. Надійність векселя підвищується з кожним випадком індосаменту, тобто з кожним новим передавальним написом, оскільки він створює нового боржника.

Яким векселем оформити розрахунки -- простим чи переказним, - підприємство вирішує самостійно, з урахуванням думок сторін, які приймають участь в операції. Якщо, наприклад, учасників буде тільки троє, то випискою одного переказного векселя можна відобразити розрахунки всіх трьох учасників. Якщо учасників двоє, то, звичайно, логічним буде рішення скористатися простим векселем.

Таким чином, використання векселів у розрахунках між суб'єктами господарської діяльності визначається економічною доцільністю, регулюється нормами вексельного права, здійснюється за єдиною процедурою та в його основі лежить довіра учасників, яка може підкріплятися додатковими гарантами.

Вексельний обіг - складний економічно-правовий процес, але його розширення має надзвичайно важливе народногосподарське значення. Використання векселів прискорює розрахунки і грошовий обіг, адже він дозволяє векселеодержувачу отримувати гроші, навіть не чекаючи погашення вексельного платежу. Для цього вексель у будь-який час можна вільно продати або ж закласти у заставу в комерційному банку. [7]

Технологія розрахунків платіжними дорученнями полягає у тому, що банк платника списує вказану у дорученні суму з рахунку його клієнта і перераховує її на рахунок постачальника. Схема документообороту при розрахунках платіжними дорученнями представлена на рис. 1.1. [17]

1 - продавець відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги) покупцеві; 2 - продавець виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги; 3 - покупець подає до свого банку платіжне доручення; 4 - банк покупця списує кошти з його рахунку; 5 - банк покупця повідомляє свого клієнта про списання коштів; 6 - банк покупця передає до банку продавця платіжне доручення; 7 - банк продавця зараховує кошти на рахуонк свого клієнта; 8 - банк продавця повідомляє свого клієнта про надходження коштів на його рахунок випискою з рахунку.

Рис. 1.1 Схема документообороту розрахунків із застосуванням платіжного доручення

Платіжні доручення виписує платник, дотримуючись встановлених правил оформлення розрахункових документів (необхідні реквізити), і передає у банк, що його обслуговує, протягом 10 календарних днів з дати його виписки у двох примірниках.

Перевагами даної форми розрахунків можна назвати простоту, зручність документообороту, можливість використання при здійсненні нетоварних платежів. Недоліком даної форми розрахунків можна назвати незабезпеченість повної гарантії платежу. [7]

Схема документообороту при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями представлена на рис. 1.2. [17]

Платник здає в банк лише нижню частину вимоги -доручення. Банк платника приймає вимогу-доручення від свого клієнта протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.



1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 -постачальник передає разом з документами на відвантаження платіжну вимогу - доручення на оплату: 3 - покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжну вимогу- доручення для переказу коштів; 4 -банк покупця списує кошти з його рахунку, 5 - банк покупця повідомляє свого клієнта про списання коштів випискою з його рахунку; 6 - банк покупця передає до банку постачальника платіжну вимогу-доручення, 7 - банк, що обслуговує постачальника, зараховує кошти на рахунок свого клієнта; 8 - банк постачальника повідомляє свого клієнта про надходження коштів на його рахунок випискою банку.

Рис. 1.2. Схема документообороту розрахунків із застосуванням платіжної вимоги-доручення

Однак, даний розрахунковий документ банк приймає для оплати лише в сумі, яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту. При відсутності достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення повертається без виконання. Крім того, сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не повинна перевищувати суму, яку вимагає до сплати постачальник і яка зазначена у верхній частині вимоги доручення. [4]

Схема документообороту розрахунками платіжними вимогами представлена на рис. 1.3. [17]

1- стягувач коштів виписує і подає до банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника, супровідні документи і реєстр платіжних вимог; 2 - банк стягувача надсилає платіжну вимогу, супровідні документи і реєстр платіжної вимоги до банку платника; 3 -банк платника повідомляє свого клієнта про надходження платіжної вимоги; 4 - на основі перевіреної платіжноі вимоги банк списує вказану у ній суму з рахунку платника; 5 - з банку платника надходять документи до банку одержувача коштів стосовно перерахування коштів до нього; 6 - банк одержувача зараховує вказану суму на рахунок одержувача коштів.

Рис. 1.3. Документооборот розрахунків із використанням платіжної вимоги

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Сума платіжної вимоги визначається стягувачем, але банк приймає платіжну вимогу до виконання, якщо зазначена у ній сума не перевищує суму, проставлену у супровідному документі, який є невід'ємною частиною платіжної вимоги.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Якщо на рахунку платника недостатньо коштів для оплати платіжної вимоги, то вона виконується банком частково в межах наявного залишку коштів платника, а в невиконаній сумі платіжні вимоги разом із супровідними документами, в яких зазначається сума і дата списання коштів, підписи виконавців і відбиток штампу банку, повертається до стягувача через його банк або безпосередньо стягувачу. [16]

Схема документообороту розрахунків із застосуванням розрахункових чеків представлена на рис. 1.4 [17]

Сума, заброньована банком на окремому рахунку для забезпечення своєчасності платежу, є лімітом чекової книжки, тобто граничною сумою, на яку можуть бути виписані чекодавцем чеки із даної чекової книжки і оплачені банком з цього рахунку.

Чекодержатель протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується) повинен пред'явити до оплати розрахунковий чек із чекової книжки в банк, який його обслуговує, разом з реєстром чеків, що носить повну інформацію про чеки, підписи і печатку чекодержателя.

Якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, то реєстр чеків подається у трьох примірниках, а якщо у різних банках - в чотирьох примірниках.



1 - продавець разом із супроводжуючими документами передає товар покупцеві; 2 - покупець (чекодавець) виписує і передає чек продавцю (чекодержателю); 3 - продавець пред 'являє чек у банк, що його обслуговує; 4- банк продавця направляє чек для оплати в банк, що обслуговує покупця; 5- банк платника списує зазначену у чеку суму коштів з рахунка покупця, на якому вона була попередньо депонована; 6 - банк платника повідомляє свого клієнта про списання коштів; 7 - банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 8 - банк продавця зараховує кошти на рахунок свого клієнта: 9 - банк продавця повідомляє свого клієнта про зарахування коштів на його рахунок.

Рис. 1.4. Документооборот розрахунків чеками

Схема документообороту акредитивної форми розрахунків представлена на рис 1.5. [17]



1 - покупець після укладання договору про поставку товарів доручає банку-емітенту відкрити акредитив; 2 - банк-емітент відкриває акредитив; 3 - банк-емітент сповіщає покупця про відкриття акредитива; 4 - банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на певну суму; 5 - банк постачальника сповіщає свого клієнта про відкриття акредитива; 6 - постачальник відвантажує товар покупцю; 7 - покупець повідомляє банк-емітент про виконання умови акредитива, тобто надає наказ на розкриття акредитива; 8 - банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 - банк постачальника повідомляє про зарахування коштів свого клієнта.

Рис. 1.5. Документооборот акредитивної форми розрахунків

Згідно з українським законодавством термін дії акредитива у банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з моменту його відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв'язком між банками. Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива бенефіціару.

Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що векселедавець, оформлюючи простий вексель, є також і платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, вказаної у векселі, і надається кредитору у момент передавання права власності на товари, роботи, послуги або після його здійснення. Таким чином, прості векселя видаються з метою врегулювання боргових відносин, що виникають у ході реалізації торгівельних договорів.

1- покупець (векселедавець) отримує від постачальника товар; 2 -- покупець передає простий вексель своєму кредитору: 3 -- власник векселя пред 'являє його до оплати у визначений термін; 4 -векселедавець погашає вексель. [14]

Рис.1.6 .Простий вексельний обіг

Якщо у розрахунках, оформлених простим векселем, фігурують два учасника - векселедавець і векселеодержувач, то в операціях з переказним векселем кількість діючих осіб збільшується: кредитор (трасант), боржник (трасат) і одержувач платежу (ремітент).



1-трасант відвантажує товар трасату; 2 - трасант, у свою чергу, отримав товар від ремітента; 3 - трасант видав ремітенту переказний вексель, у якому вказано, що платником за його боргом перед ремітентом буде трасат; 4 - ремітент пред'являє переказний вексель трасату для акцепту; 5 - одержання акцепту (трасат робить на векселі напис про згоду оплатити переказний вексель, який засвідчує своїм підписом); 6 - ремітент пред'являє перека'зний вексель до оплати; 7 - відбувається оплата переказного векселя трасатом у визначений у векселі термін. [17]

Рис. 1.7. Переказний вексельний обіг

На відміну від простого векселя платником за переказним векселем виступає не векселедавець, а інша особа, яка шляхом акцепту приймає на себе зобов'язання платежу.

Як векселедавець переказного векселя, так і його векселеодержувач повинні переконатися у тому, що цей вексель буде прийнятий трасатом до платежу у визначений у векселі строк.

2. Аналіз стану безготівкових розрахунків та їх вплив на фінансовий стан підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Державне акціонерне товариство “Полтавагаз” засноване в 1966 році і на даному етапі - це 18 сучасних нафто- та газоперекачувальних станцій, 5 резервуарних парків, 7 автоматизованих вузлів обліку нафти та газу.

До складу Зіньковицького управління експлуатації газового господарства (ЗУЕГГ) яке стало об'єктом дослідження, входить:

- база виробничого обслуговування;

- цех технологічного транспорту та спецтехніки;

- лінійна виробничо-диспетчерська станція

- дільниця по виробництву гідрофобного сорбенту “Перлина”.

Підприємство займається будівництвом, реконструкцією, капітальним та поточним ремонтом газопроводів, а також діяльністю, що не суперечить чинному законодавству.

Адміністративно-управлінський апарат підприємства складається з голови правління, заступників, головного бухгалтера, крім того на кожному підрозділі є керівник та матеріально-відповідальні особи, що несуть відповідальність за його діяльність.

Економічна криза перехідного періоду з особливою гостротою позначилася на господарсько-фінансовій діяльності ЗУЕГГ, оскільки за часів директивної економіки більш як половину обігових коштів формувалися за рахунок державних дотацій і на сучасному етапі вони значно скоротилися.

Кризовий стан економіки України, громіздка матеріально-технічна база ЗУЕГГ і недостатність власних обігових коштів призвели до того, що підприємство за порівняно короткий термін (із 1992 до 2009 року) опинилося у важкому фінансовому стані.

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство фінансується за рахунок коштів держави та планує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами.

Таблиця 2.1

Аналіз активу та пасиву балансу на 01.01.2005 року

	Абсолютні величини, тис грн	Питома вага, %	Зміни (+; -)
	на початок року	на кінець року	на початок року	на кінець року	в абсолютних величинах	в питомій вазі	в % до початку року	в % змін підсумку балансу
АКТИВ
1. Необоротні активи	43201	39666	90,07	87,92	-3535	-2,15	91,8	124,0
2. Оборотні активи	4754	5256	9,91	11,65	502	1,74	110,6	-17,6
3. Витрати майбутніх періодів	10	193	0,02	0,43	183	0,41	1930,0	-6,4
4. Баланс	47965	45115	100	100	-2850	0	94,1	100,0
ПАСИВ
1. Власний капітал	0	0	0	0	0	0		0
3. Довгострокові зобов'язання	0	0	0	0	0	0		0
4. Поточні зобов'язання	47965	45115	100,0	100,0	-2850	0	94,1	100,0
Баланс	47965	45115	100	100	-2850	0	94,1	100

Як бачимо з таблиці 2.1, ЗУЕГГ не має власного капіталу, що пов'язано зі специфікою його діяльності. ЗУЕГГ є державним підприємством і кошти отримує з державного бюджету.

За аналізує мий період спостерігається зменшення валюти балансу на 2850 тис. грн. Це, насамперед, пов'язано зі зниженням вартості основних засобів, оскільки вони займають найбільшу питому вагу в активі підприємства - майже 90 %. Позитивним є зменшення поточних зобов'язань.

Таблиця 2.2

Елементи операційних витрат ЗУЕГГ

Найменування показника	Код рядку	Періоди	Відхилення	Динаміка
		2007	2008	2009
Матеріальні затрати	230	1460	3846	4696	+ 3236	321,6
Витрати на оплату труда	240	6169	8695	9980	+ 3811	161,8
Відрахування на соціальні заходи	250	1804	2557	3105	+ 1301	172,1
Амортизація	260	3910	5303	6695	+ 2785	171,2
Інші операційні витрати	270	12822	13884	13483	+ 661	105,2
Разом	280	26165	34285	37959	+ 11794	145,1

За аналізуємий період спостерігаємо зростання витрат по всіх статтях. Але це є негативним, оскільки обсяги виконуваних робіт залишилися на рівні попереднього року. Тобто, сталося зростання собівартості робіт.

Рис. 1 Динаміка витрат за 2007 - 2009 рр.

Таблиця 2.3

Аналіз фінансової стійкості підприємства ЗУЕГГ у 2009р.

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення в сумі	Динаміка	Відхилення в %
1. Джерела власних коштів	0	0	0
2. Необоротні активи	43201	39666	-3535	91,82	-8,18
3. Наявність власних оборотних коштів (стр 1 - стр 2) Ес	-43201	-39666	3535	91,82	-8,18
4. Довгострокові зобов'язання	0	0	0
5. Наявність власних і довгострокових джерел формування запасів і витрат (стр 3 + стр 4) Ет	-43201	-39666	3535	91,82	-8,18
6. Поточні зобов"язання	47965	45115	-2850	94,06	-5,94
7. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (стр 5 + стр 6) Ео	4764	5449	685	114,38	14,38
8. Загальна величина запасів і витрат	4754	5256	502	110,56	10,56
9. Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів (стр 3 - стр 8) Е*с	-47955	-44922	3033	93,68	-6,32
10. Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (стр 5 - стр 8) Е*т	-47955	-44922	3033	93,68	-6,32
11. Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (стр 7 - стр 8) Е*о	10	193	183	1930,00	1830,00

Нестійке становище ЗУЕГГ пов'язано з відсутність власних коштів.

Таблиця 2.4

Показники ліквідності ЗУЕГГ

Показник і його призначення	2007 р	2008 р	2009 р	Відхилення
1	2	3	4	5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновості) -показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена негайно на дату складання звітності (0,2-0.3) Кплт = кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції/ поточні зобов'язання. Або по рядках балансу: р. 230 ф.1 + р. 240 ф.1 + р. 220 ф.1 / р. 620 ф.1	0,006	0,002	0,002	- 0,004
Коефіцієнт загальної ліквідності (розрахункової платоспроможності) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості і дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають короткотермінові зобов'язання (2-2,5) Тобто Крпл = р.260 ф.1 / р. 620 ф. 1	0,1	0,1	0,1	-
Коефіцієнт ліквідності матеріальних цінностей - показує, в якій мірі матеріальні цінності (запаси і затрати) покривають короткотермінові зобов'язання	0,1	0,1	0,1	-
Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках - показує, в якій мірі очікувані надходження від дебіторів будуть використані для погашення короткотермінової заборгованості	0,005	0,005	0,006	+0,001
Коефіцієнт ліквідної платоспроможності визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів (розділ ІІ + розділ ІІІ) до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів. Тобто Клпл = р.260 ф.1 + р.270 ф.1 / р.480 ф.1 + р.620 ф.1 + р.630 ф.1 Добре, якщо цей коефіцієнт буде більшим за 1	0,1	0,1	0,1	-

Дані розрахунків свідчать, що фінансовий стан підприємства являється на протязі трьох років стабільним, але величина всіх коефіцієнтів є значно нижча за критичне значення, тобто підприємство не є платоспроможним.

2.2 Майновий стан підприємства

Майновий стан ЗУЕГГ визначимо через такі показники: фондомісткість, фондоозброєність, фондовіддача, рентабельність основних виробничих засобів, коефіцієнти реальної вартості основних засобів у майні підприємства, зносу основних виробничих засобів, придатності основних виробничих засобів, вибуття основних виробничих засобів, оновлення основних виробничих засобів, приросту основних виробничих засобів.

Спочатку проаналізуємо структуру основних засобів підприємства. У таблиці 2.5 приводяться дані про структуру основних засобів ЗУЕГГ.

Таблиця 2.5

Структура основних засобів ЗУЕГГ

Основні засоби	Роки	Відхилення 2009 до 2007 р.
	2007	2008	2009	в сумі	в питомій вазі
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Будинки та спруди	61815	79,9	63318	70,8	64357	69,2	+2542	-10,6
Машини та обладнання	8748	11,3	20522	23,0	22041	23,7	+ 13293	12,4
Транспортні засоби	3276	4,2	3506	3,9	3984	4,3	+ 708	0,1
Інструменти, прилади	620	0,8	811	0,9	937	1,0	+ 317	0,2
Інші основні засоби	2575	3,3	684	0,8	834	0,9	-1741	-2,4
Малоцінні необоротні активи	358	0,5	550	0,6	818	0,9	+ 460	0,4
Разом	77392	100,0	89391	100,0	92971	100,0	+ 15579	-

Вартість основних засобів зросла на 15579 тис. грн., в тому числі будинків на 2542 тис. грн. (при зниженні питомої ваги в загальній вартості на 10,6 %), вартість обладнання зросло на 13293 тис. грн (в 2009 році підприємство ввело в експлуатацію додаткові лінії).

Збільшилася частка обладнання на 12,4 %, транспортних засобів (на 0,1 %), приладів (на 0,2 %), малоцінних необоротних активів (на 0,4 %) і, відповідно, поменшала частка споруд та інших основних засобів.

Таблиця 2.6

Характеристика показників використання основних засобів ЗУЕГГ

Показник	Формула розрахунку	Роки	Відхилення
		2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6
1 . Фондомісткість Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами		100,8	382,0	147,6	+ 46,8
2. Фондоозброєність Показує величину основних засобів на одного працівника		86,1	89,2	94,4	+ 8,3
3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства		0,64	0,83	0,82	+ 0,18
4. Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів Показує ступінь зносу основних виробничих засобів		0,58	0,56	0,61	+ 0,03
5.Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації	1-Кз	0,42	0,44	0,39	- 0,03
6.Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів Показує частку введених нових ос новних засобів у загальній вартості основних засобів		0,01	0,14	0,03	+ 0,01
7. Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів		0,006	0,005	0,004	- 0,002
8. Коефіцієнт приросту основних виробничих засобів Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду		0,01	0,13	0,02	0,02
9. Фондовіддача Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів Відображає суму виробленої продукції, наданих послуг на одну гривню основних виробничих засобів		0,010	0,003	0,007	-0,003

де, Фк -- балансова вартість основних виробничих засобів;

Вп -- вартість виробленої продукції, наданих послуг;

Фз -- залишкова вартість основних виробничих засобів;

М-- вартість майна підприємства;

Зо-- сума зносу основних виробничих засобів;

ч-- середньооблікова чисельність працівників;

Фу -- вартість уведених основних виробничих засобів;

Фв-- вартість виведених основних виробничих засобів;

Кз-- коефіцієнт зносу основних виробничих засобів.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей ЗУЕГГ.

Протягом останніх років в ЗУЕГГ спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів, про що говорить досить низьке значення коефіцієнту оновлення основних виробничих засобів. Коефіцієнти оновлення основних фондів коливаються в межах 1 - 14 % загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 39-42 % загальної вартості.

Парк діючого виробничого устаткування містить майже половину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюється нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей є зростання обсягунаданих послуг.

2.3 Аналіз структури безготівкових розрахунків підприємства

Зобразимо структуру безготівкових розрахунків із постачальниками та покупцями ЗУЕГГ у вигляді таблиці 2.7.

Дані таблиці 2.7. свідчать, що структура безготівкових розрахунків ЗУЕГГ великим різноманіттям форм не відзначається. Протягом 2007-2009 р.р. основна частина розрахунків із постачальниками та покупцями проводилась за допомогою платіжних доручень.

Таблиця 2.7

Структура безготівкових розрахунків підприємства із постачальниками

Постачальник (покупець)	Структура безготівкових розрахунків
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009р. від 2007р.
	Платіжне доручення	Вексель	Платіжне доручення	Вексель	Платіжне доручення	Вексель	Платіжне доручення	Вексель
Постачальники
ТОВ аргофірма „Лан”	21,1	-	22,6	-	23,8	-	+2,7	-
ТОВ агрофірма „Шпилі”	34,5	-	30,7	-	32,7	-	-1,8	-
ТОВ ВКФ „_обут сервіс”	7,8	-	7,5	-	6,3	-	-1,5	-
ГМП Стимул	3,7	-	4,1	-	3,9	-	+0,2	-
ТОВ „Інвестор-96”	5,4	-	5,1	-	4,8	-	-0,6	-
ТОВ „Хлібороб”	15,9	-	17,2	-	21,3	-	+5,4	-
ТОВ агрофірма „Дружба”	-	0,2	6,8	-	-	-	-	-0,2
Інші	11,4	-	6,0	-	4,2	-	-7,2	-
Разом	99,8	0,2	100,0	-	100,0	-	+0,2	-0,2

Аналізуючи структуру безготівкових розрахунків із постачальниками, можна зробити висновок, що майже усі вони проводилися за допомогою платіжних доручень. Питома вага цієї форми за досліджуваний період зросла на 0,2 пункто-процента і у 2009 р. склала 100%. Вексельна форма розрахунків із постачальниками застосовувалась тільки у 2007 р. і її питома вага у всіх розрахунках складала 0,2%.

Таблиця 2.8

Структура безготівкових розрахунків підприємства із покупцями

Постачальник (покупець)	Структура безготівкових розрахунків
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009р. від 2007р.
	Платіжне доручення	Вексель	Платіжне доручення	Вексель	Платіжне доручення	Вексель	Платіжне доручення	Вексель
Покупці
ВКПФ "Меліса"	15,4	-	11,8	-	12,5	-	-2,9	-
ООО СКД	16,1	-	15,3	-	13,9	-	-2,2	-
Сумське ОДП по племсправі	-	0,1	-	-	-	-	-	-0,1
ПКФ „Наслєдіє”	-	0,2	-	3,8	-	2,6	-	+2,4
СГВК "Колос"	14,9	-	16,7	-	18,4		+3,5	-
ПП "Васк"	13,7	-	5,1	-	-	1,3	-	+1,3
Державний комбінат громадського харчування	27,2	-	35,9	-	39,7	-	+12,5	-
АТВТ "Аграрник"	5,3	-	4,9	-	3,8	-	-1,5	-
Інші	7,1	-	6,5	-	7,8	-	+0,7	-
Разом	99,7	0,3	96,2	3,8	96,1	3,9	-3,6	+3,6

Щодо структури безготівкових розрахунків із покупцями, то питома вага вексельної форми за аналізуємий період зросла на 3,6 пукто-процентів та у 2009 р. склала 3,9%. Відповідно зменшилася питома вага розрахунків із застосуванням платіжних доручень на 3,6%, яка у 2009 р. склала 96,1%.

На жаль, зростання питомої ваги вексельної форми у розрахунках із покупцями пояснюється не взятим курсом на удосконалення безготівкових розрахунків підприємства, а погіршенням фінансового становища покупців.

Структура безготівкових розрахунків досліджуваного підприємства потребує вдосконалення, оскільки велика питома вага платіжних доручень призводить до відсутності гарантії повної оплати за продукцію. Тому необхідно замінити неефективні форми безготівкових розрахунків більш ефективними, які гарантують оплату продукції постачальнику.

3. Визначення економічного ефекту від вдосконалення структури безготівкових розрахунків в ЗУЕГГ

З огляду на те, що у структурі безготівкових розрахунків ЗУЕГГ переважають неефективні форми, запропонована більш ефективна структура представлена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Ефективна структура безготівкових розрахунків ЗУЕГГ

Постачальник (покупець)	Структура, яка пропонується
	Платіжне доручення	Вексель	Чек	Акредитив
Постачальники
ТОВ аргофірма "Лан"	-	-	26,8	-
ТОВ агрофірма "Шпилі"	-	-	32,7	-
ТОВ ВКФ "Побутсервіс"	-	-	6,3	-
ГМП „Стимул”	-	3,9	-	-
ТОВ "Інвестор-96"	-	4,8	-	-
ТОВ "Хлібороб"	21,3	-	-	-
Інші	4,2	-	-	-
Разом	25,5	8,7	65,8	-
Покупці
ВКПФ "Меліса"	12,5	-	-	-
ООО СКД	-	-	13,9	-
ПКФ „Наслєдіє”	-	2,6	-	-
СГВК "Колос"	-	-	-	18,4
ПП "Васк"	-	1,3	-	-
Державний комбінат громадського харчування	-	-	39,7	-
АТВТ "Аграрник"	-	-	-	3,8
Інші	-	-	7,8	-
Разом	12,5	3,9	61,4	22,2

У зв'язку з тим, що постачальники ЗУЕГГ розташовані не тільки у межах області, доцільно здійснювати розрахунки з ними, застосовуючи чекову або вексельну форми. Чекова форма максимально наближує дату відвантаження товару та його оплату, гарантує оплату, тому доцільним є доведення питомої ваги чекової форми розрахунків до 65,8%. Але оскільки вексельні розрахунки доволі складні з точки зору оформлення та документообороту, через що викликають недовіру багатьох підприємств, не варто встановлювати їх питому вагу у структурі безготівкових розрахунків більшою, ніж 8,7 %.

Щодо вдосконалення структури розрахунків із покупцями, то доцільним є доведення питомої ваги розрахунків чеками до 61,4%, акредитивами - до 22,2%. Акредитивна форма розрахунків є доволі вигідною для підприємства-постачальника, оскільки кошти покупця переводяться і бронюються на рахунку постачальника до розкриття акредитиву, тобто відбувається відволікання оборотних коштів тільки покупця. Але при використанні акредитивної форми необхідно при укладанні акредитивної угоди із покупцем з'ясувати вид акредитиву та усі інші питання, пов'язані із використанням даної форми безготівкових розрахунків.

Ефективність використання запропонованих форм безготівкових розрахунків відображена у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Ефективність застосування існуючих та запропонованих форм безготівкових розрахунків на підприємстві

Постачальник (покупець)	Існуючі форми	Форми, які пропонуються
	Назва форми	Коеф. еф-ті	Назва форми	Коеф. еф-ті	К-ть зекономлених днів	Еф-ть застосування
Постачальники
ТОВ агрофірма "Лан"	плат. дор.	1/9=0,11	чек	1/2=0,50	7	(25784/3656)*7=497,5
ТОВ агрофірма "Шпилі"	плат. дор.	1/8=0,12	чек	1/2=0,50	6	(18750/365)*6=308,2
ТОВ ВКФ "Побутсервіс"	плат. дор.	1/5=0,20	чек	1/2=0,50	3	(548/365)*3=4,5
ГМП „Стимул”	плат. дор.	1/8=0,12	вексель	1/1=1	7	(3830/365)*7=73,5
ТОВ "Інвестор-96"	плат. дор.	1/10=0,10	вексель	1/1=1	9	(4750/365)*9=117,1
Покупці
ООО СКД	плат. дор.	1/12=0,08	чек	1/2=0,50	10	(16840/365)*10=461,4
СГВК "Колос"	плат. дор.	1/10=0,10	акредитив	1/1=1	9	(21180/365)*9=522,2
Державний комбінат громадського харчування	плат. дор.	1/5=0,20	чек	1/2=0,50	3	(41765/365)*3=343,3
АТВТ "Аграрник"	плат. дор.	1/6=0,17	акредитив	1/1=1	5	(734/365)*5=10,1
Інші	плат. дор.	1/10=0,10	чек	1/3=0,33	7	(1623/365)*7=31,1

Використовуючи запропоновані форми безготівкових розрахунків, підприємство може одержати економічний ефект у результаті прискорення документообороту та зниження витрат на документальне оформлення розрахунків. В результаті скорочення тривалості документообороту скоротиться і транспортний запас, який входить до складу загальної норми виробничих запасів на підприємстві.

Питома вага розрахунків з постачальниками за допомогою платіжних доручень складає 100%. Якщо її скоротити до 25,5%, то у середньому норма запасу зменшиться по підприємству на 4 дні. Таким чином, потреба у запасах може бути скорочена з 12 днів і 1154400 грн. до 8 днів (сума транспорного запасу складатиме 1154400/12)*8=769600 грн) на суму 384800грн. (1154400-769600=384800). Відповідно на суму 384800 грн зменшиться стаття балансу „Запаси”, що призведе до збільшення оборотності оборотних коштів, тобто до отримання додаткового прибутку.

Питома вага дебіторсько-кредиторської заборгованості приблизно відповідає структурі безготівкових розрахунків підприємства. Отже, якщо за балансом сума кредиторської заборгованості складає 1566,9 тис. грн, то при розрахунках платіжними дорученнями, питома вага яких у 2008р. досягла 100% у розрахунках із постачальниками, вона дорівнює 1566,9*1=1566,9 тис. грн.

Якщо використовувати у розрахунках чекову та вексельну форми безготівкових розрахунків, питома вага розрахунків із постачальниками платіжними дорученнями зменшиться до 25,5%. Отже, сума кредиторської заборгованості складатиме: 1566,9*0,255=399,6 (тис. грн), тобто вона зменшиться на 1167,3 тис.грн (1566,9-399,6= 1167,3).

Сума дебіторської заборгованості у 2008р., коли питома вага розрахунків платіжними дорученнями досягала 96,1%, складала 7538,7*0,961=7244,7 тис.грн. Якщо ж запровадити розрахунки за допомогою векселів, чеків та акредитивів, то її сума складатиме 7538,7*0,125=942,25 тис.грн, тобто зменшиться на 7538,7-942,25=6596,5 тис. грн.

Оскільки використання чекової, вексельної та акредитивної форми безготівкових розрахунків сприяє зменшенню тривалості розрахунків приблизно у 2 рази, то сума дебіторської заборгованості зменшиться на 7538,7 -(7244,7-942,25)/2=4387,5 тис. грн., сума кредиторської - на 1566,9-(1566,9-399,6)/2=983,25 тис. грн.

Зі зміною статей балансу підприємства відповідно зміняться і такі показники фінансового стану, як фінансова стійкість, платоспроможність та ліквідність.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В Україні давно назріла потреба в удосконаленні системи безготівкових платежів і створенні ефективного грошово-кредитного обслуговування підприємств. Від успішного розв'язання цієї проблеми значною мірою залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства. Переорієнтація банківської діяльності з грошової спекуляції на роботу з платіжними вимогами і зобов'язаннями; відродження комерційного кредиту та надання боргам майнового статусу; створення умов для безперешкодного перетворення грошових вимог і зобов'язань на гроші, їх взаємного погашення і переуступки - дозволить вирішити проблему неплатежів в Україні.

Структура безготівкових розрахунків ЗУЕГГ великим різноманіттям форм не відзначається. Протягом 2007-2009р.р. основна частина розрахунків із постачальниками та покупцями проводилась за допомогою платіжних доручень.

У даній роботі було проаналізовано структуру безготівкових розрахунків ЗУЕГГ та виявлено, що основним її недоліком є домінування у розрахунках як з постачальниками, так і з покупцями платіжних доручень. Внаслідок цього протягом аналізуємого періоду підприємство мало великі суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що чинило негативний вплив на фінансові результати діяльності ЗУЕГГ у вигляді низької ліквідності та платоспроможності. Це явище було наслідком відволікання великої кількості оборотних коштів у розрахунки через їх неефективну структуру.