Екологічний аналіз проектів
Структура та етапи реалізації підприємницького проекту, фази його життєвого циклу. Призначення та джерела фінансування інвестицій. Цілі та законодавчі основи екологічного аналізу проекту, методики оцінки впливу виробництва на навколишнє середовище.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.07.2010 |
| Размер файла | 446,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
КУРСОВА РОБОТА
Екологічний аналіз проектів
Зміст
Вступ
1. Інвестиційна фаза проекту
1.1 Підприємницький проект, його структура і реалізація
1.2 Життєвий цикл підприємницького проекту
1.3 Інвестиції -- найважливіша умова реалізації підприємницького проекту
2. Процес оцінки екологічного впливу : ідентифікація, визначення взаємозв'язку впливів проекту, вимірювання впливів та інтерпретація результатів
2.1 Законодавчі основи екологічного аналізу проектів
2.2 Цілі екологічного аналізу проектів
2.3 Загальнозастосовні методики оцінки екологічного впливу
3. Практичні завдання (Варіант № 10)
3.1 Завдання № 1 ЕГ-01-02
3.2 Завдання № 2 ЕГ-01-02
3.3 Завдання № 3 ЕГ-01-02
3.4 Завдання № 4 ЕГ-01-02
3.5 Завдання № 5 ЕГ-01-02
3.6 Завдання № 6 ЕГ-01-02
Список використаної літератури
Вступ
Проект - це спільність дій і задач, що внаслідок їх унікальності і неповторності мають наступні відмітні ознаки :
- чіткі цілі, що досягаються одночасним виконанням визначених технічних, економічних і інших вимог;
- внутрішні і зовнішні взаємозв'язки задач, робіт, операцій і ресурсів, що вимагають чіткої координації в процесі реалізації проекту;
- визначені терміни початку і завершення проекту, а також обмеження ресурсів;
- визначений ступінь унікальності проекту й умов його здійснення;
По характері і сферам діяльності розрізняють наступні проекти :
- промислові - спрямовані на випуск і реалізацію нових видів продукції (як правило, вони зв'язані з будівництвом, удосконалюванням технологій, розширенням присутності на ринку, реконструкцією і модернізацією існуючих виробництв);
- економічні - спрямовані на приватизацію підприємств, розвиток ринку капіталів, реформування оподатковування й інші макроекономічні зміни;
- організаційні - спрямовані на реформування системи керування, проведення різних конференцій і семінарів, створення нових організацій;
- дослідницькі - зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробці програмного забезпечення, матеріалів і конструкцій;
- соціальні - зв'язані з реформуванням системи соціального захисту,
охорони здоров'я і навколишнього середовища, подоланням природних і екологічних катастроф, соціальних потрясінь.
Цілі розробки дійсної курсової роботи: вивчення закономірностей та принципів функціонування і аналізу промислових проектів та фінансових механізмів розрахунку інвестиційної привабливості проектів.
1. Інвестиційна фаза проекту
1.1 Підприємницький проект, його структура і реалізація
Під підприємницьким проектом в умовах ринкового господарювання розуміється система сформульованих у його рамках цілей, комплекс організаційно-технічної і нормативної документації, сукупність усіх використовуваних ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових і ін.) для реалізації і створення фізичних об'єктів, а також управлінських рішень по їхньому виконанню [19].
Величезна розмаїтість щорічно створюваних у світі фізичних объектов визначає розходження типів проектів. Їх можна диференціювати по ряду класифікаційних ознак, до числа яких можна віднести:
· масштаб (розміри) проекту;
· терміни реалізації проекту;
· якість виконання проекту;
· обмеженість використовуваних ресурсів;
· місце й умови реалізації проекту.
По масштабах розрізняють малий проект і мегапроект. Малі проекти невеликі по масштабі, прості, обмежені обсягами і припускають: створення дослідно-промислових установок, будівництво невеликих будинків, споруджень і підприємств невеликої потужності, модернізацію діючих виробництв, розробку колекції одягу до сезону й ін. Мегапроекты -- цільові програми, що містять безліч взаємозалежних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами і відпущеним часом реалізації.
По термінах реалізації проекти бувають короткострокові (швидкісні) та інші. До першого відносяться проекти по виробництву різного роду новинок, створенню досвідчених установок для проведення досліджень і виробництва конкурентних новинок, проведенню відбудовних робіт після різних аварій, стихійних чи лих робіт з порятунку людей і т.п. На таких об'єктах замовник і виконавець проекту йдуть на збільшення фактичної вартості проекту проти аналогічних проектів, виконуваних у нормальному тимчасовому режимі.
По якості виділяються так називані бездефектні проекти, де домінуючим фактором є його підвищена якість. До таким можна віднести, наприклад, проекти атомної електростанції, космічної ракети, польоту космонавтів на іншу планету, створення вакцини проти інфекційної хвороби і т.д.
По ступені обмеженості ресурсів виділяють проекти, по яких: заздалегідь не встановлюються обмеження по ресурсах (проекти стратегічного характеру); встановлюються обмеження по деяких ресурсах (за часом виконання проекту); встановлюються обмеження по багатьом ресурсам (за часом, вартості проекту, його трудомісткості й ін.).
У практиці зустрічаються також мультипроекти і монопроекти. До мультипроектів відносяться кілька взаємозалежних проектів, виконуваних різними підрядчиками для однієї виробничої фірми. До моно проектів звичайно відносять виконання окремих проектів у рамках однієї проектної команди фірми.
Особливою специфічністю володіють міжнародні проекти. Це складні, дорогі проекти, яким приділяється важлива роль в економіці і політику тих країн, для яких вони розробляються. Для реалізації таких проектів найчастіше створюються спільні підприємства, що поєднують двох чи більш партнерів.
1.2. Життєвий цикл підприємницького проекту
Кожен проект незалежно від складності, обсягу робіт, обмежень по ресурсах і т.п. проходить у своєму розвитку від стану, коли «проекту ще ні», до стану, коли «проекту вже ні», що характеризують початок і кінець проекту.
Розробка та реалізація інвестиційного проекту виробничого спрямування охоплюють певний проміжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (введення в дію нового виробничого об'єкта, започаткування продукування нового виробу, здійснення організаційного нововведення).
Цей проміжок часу називають циклом інвестиційного проекту (або інвестиційним циклом). Він включає три фази [25]:
1) передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);
2) власне інвестиційну (проектування, укладення контрактів, спорудження чи облаштування виробничих та інших приміщень, навчання персоналу);
3) виробничу (введення в експлуатацію і започаткування господарської діяльності підприємства чи організації після практичної реалізації проектних рішень).
Передінвестиційна фаза інвестиційного проекту здебільшого складається з трьох стадій: аналітичної, проектної та оцінної.
У процесі життєвого циклу виконуються різні види робіт, які можна підрозділити на два великих блоки: основна діяльність по проекті і забезпечення проекту.
До основної діяльності по проекту відносяться:
· передінвестиційні дослідження;
· планування проекту;
· розробка проектно-кошторисної документації;
· проведення торгів і висновок контрактів;
· будівельно-монтажні роботи;
· виконання пусконалагоджувальних робіт;
· здача проекту замовнику;
· експлуатація проекту і випуск продукції;
· ремонт устаткування і розвиток виробництва;
· демонтаж устаткування;
· продаж майна, що залишилося, (закриття проекту).
Забезпечення проекту охоплює організаційно-економічне, правове, кадрове, фінансове, матеріально-технічне, комерційне (маркетинг) і інформаційне забезпечення.
Основна діяльність по проекту протягом життєвого циклу може бути розбита на фази й етапи [31]:
1. Передінвестиційна фаза проекту
1.1. Аналіз інвестиційних можливостей.
1.2. Попереднє техніко-економічне обґрунтування (ТЭО).
1.3. Техніко-економічне обґрунтування і розрахунок ефективності інвестиційних вкладень.
1.4. Доповідь про інвестиційні можливості і резюме про доцільність переходу до наступного фазі.
2. Інвестиційна фаза проекту
2.1. Переговори і заключення контрактів.
2.2. Проектування.
2.3. Будівництво.
2.4. Маркетинг.
2.5. Навчання кадрів.
2.6. Закупівля матеріальних ресурсів і створення їхніх запасів.
3. Експлуатаційна фаза проекту.
3.1. Приймання і запуск проекту.
3.2. Виробництво і реалізація продукції.
3.3. Ремонт, модернізація і заміна устаткування.
3.4. Розвиток виробництва, удосконалювання продукції, що випускається, (інновація).
4. Ліквідація проекту
4.1. Припинення виробничої діяльності.
4.2. Демонтаж устаткування.
4.3. Продаж і утилізація не використаних до кінця засобів проекту.
4.4. Завершення і припинення проекту.
Друга фаза проекту -- інвестиційна - припускає наступні етапи:
- Контрактний етап включає добір потенційних виконавців проекту і проведення торгів. На основі конкурсного добору виконавця оформляється контракт на виконання проекту, у якому відбиваються завдання на проектування, графік виконання робіт, їхня вартість. Потім здійснюється вибір підрядних організацій, відносини з який також оформляються контрактами.
- Етап реалізації проекту складається з робочого проектування і власне будівництва. На цей етап приходиться найбільша питома вага як по витратах, так і за часом у загальних показниках перших двох фаз проекту (доінвестиціної і інвестиційної), про що можна судити виходячи з наступних середньостатистичних даних про питому вагу кожного етапу проекту:
· концептуальний етап -- 3%;
· етап планування -- 5%;
· етап проектування -- 20%;
· етап будівництва -- 60%;
· завершальний етап -- 12%.
Інвестиційна фаза циклу інвестиційного проекту зазвичай охоплює такі види робіт:
- формування юридичного, фінансового та організаційного базису (підготовка засновницьких документів, вибір технологій, прийняття рішення про організаційну структуру управління майбутнім виробничим підприємством чи об'єктом);
- детальне проектування й контрактація (підготовка території під забудову; остаточний вибір технології та устаткування; планування і проектування будівництва; проведення торгів -- тендер; переговори й контрактація між усіма сторонами, які беруть участь у реалізації проекту);
- будівництво (будівельні роботи, установлення та монтування обладнання; здача готового виробничого об'єкта в експлуатацію);
- виробничий маркетинг (маркетингова підготовка ринку до появи на ньому нової продукції; маркетинг поставок на ринок нової продукції);
- організація і проведення навчання експлуатаційного персоналу для новоспоруджуваного підприємства (об'єкта);
- введення в експлуатацію новоспорудженого підприємства чи іншого виробничого об'єкта (складання й затвердження акта державної комісії про введення в експлуатацію нового виробничого об'єкта).
До інвестиційних витрат проекту відносять інвестиції, що забезпечують його підготовку й реалізацію. Інвестиційні витрати можна розділити на капітальні та поточні. Капітальні витрати на інвестиційному етапі включають витрати на:
1) оренду та освоєння земельної ділянки;
2) будівлі і споруди, будівельно-монтажні роботи;
) інфраструктуру;
4) технологію та устаткування;
5) пусконалагоджувальні роботи.
До складу поточних входять витрати на підготовку експлуатаційних кадрів, накладні витрати та оборотні кошти.
Пізнання в області структури життєвого циклу проекту сприяють грамотній оцінці його перспективності, доцільності, побудові системи керування проектами на основі їх строгої економічної значимості для конкретного підприємця і держави в цілому.
При виконанні перших двох фаз проекту особлива увага повинна приділятися ретельному економічному обґрунтуванню його реалізації як на стадії попередньої експертизи, так і на заключній стадії точних розрахунків, що підтверджують чи спростовують доцільність упровадження даного проекту в життя. Тільки у випадку безумовної позитивної економічної ефективності і доцільності розглянутого проекту можна приступати до виконання наступних його етапів.
1.3. Інвестиції -- найважливіша умова реалізації підприємницького проекту
Реалізація будь-якого підприємницького проекту вимагає значних ресурсів. Говорячи про ресурси, варто розрізняти їх по фазах підприємницького проекту. У перших двох фазах потрібні ресурси для створення нової справи, а в наступних -- ресурси для експлуатації цієї справи.
Інвестиції -- необхідна умова реалізації будь-якого підприємницького проекту. Звичайно (за малим виключенням) вони виступають у грошовій формі, тому що, щоб придбати потрібні для створення нової справи ресурси, підприємцю потрібні насамперед гроші, і часом чималі.
Кошти при створенні і формуванні нової справи в першу чергу витрачаються на:
· покупку землі (при наявності законодавства про її можливий продаж), на якій буде розташовуватися майбутня нова справа;
· оплату вартості будівель необхідних виробничих площ, розташованих на даній ділянці землі;
· оплату вартості незавершених будівель, що знаходяться на території, що купується;
· здійснення геолого-дослідницьких робіт і розробку проектно-кошторисної документації;
· проведення будівельно-монтажних робіт зі зведення об'єкта;
· придбання технологічного, транспортного, енергетичного й іншого устаткування;
· монтаж, налагодження і пуск устаткування;
· придбання ліцензій на технологію, на право виробництва конкретного товару;
· покупку й оплату різних ноу-хау;
· створення потужностей по охороні навколишнього середовища;
· придбання інформації;
· витрати на чи створення поповнення необхідних оборотних коштів.
Витрати по зазначених напрямках і їхня питома вага в загальній вартості інвестиційних вкладень називається технологічною структурою інвестицій.
У ринковій економіці джерелами фінансування інвестицій підприємницької діяльності виступають:
· державні, регіональні і муніципальні вкладення;
· вкладення закордонних інвесторів;
· позикові засоби (кредити комерційних банків, позики інвестиційних фондів, пенсійних приватних фондів, акціонерних товариств, приватних осіб і ін.);
· власні джерела підприємця (вільні кошти, емісія цінних паперів, прибуток, дивіденди від акцій інших компаній, амортизаційні відрахування і т.п.).
Як показує виробничий досвід, частка кожного джерела фінансування інвестицій різноманітна і залежить від конкретних умов організації нової справи, від його характеру, масштабів і т.д.
На ринку кожен підприємець користається всіма можливостями, що йому надаються і які, на його погляд, є найбільш кращими.
2. Процес оцінки екологічного впливу : ідентифікація, визначення взаємозв'язку впливів проекту, вимірювання впливів та інтерпретація результатів
2.1 Законодавчі основи екологічного аналізу проектів
Законодавчими основами обов'язковості врахування екологічного впливу при плануванні та реалізації проектів є :
1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про охорону навколишнього природного середовища” [4];
2. ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ [1];
3. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про охорону атмосферного повітря” [2];
4. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про відходи” [3];
Згідно Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” [4] - основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:
а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;
в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;
е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;
є) обов'язковість екологічної експертизи;
ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;
и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;
і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;
й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;
к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.
Екологічній експертизі підлягають:
а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районної паніровки та інша передпланова і передпроектна документація;
б) техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі військового призначення;
в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;
г) документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;
д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів:
1. При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.
2. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
3. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.
Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.
4. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це.
5. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).
2.2 Цілі екологічного аналізу проектів
Вплив на довколишнє середовище є одним з найпоширеніших зовнішніх факторів, або екстерналій, у проектах як державного, так і приватного сектора.
Впливи на довколишнє середовище досить неоднозначні і не завжди легко піддаються звичайному аналізу з позицій витрат і вигід проекту. Екологічний аналіз посідає особливе місце в проектному аналізі. Це місце зумовлене двома причинами:
1) недостатньою вивченістю взаємовідношення між діяльністю людини та довколишнім середовищем;
2) багато схвалюваних екологічних рішень призводять до незворотних змін у природі [6].
Масштаб та обсяг необхідної оцінки впливу проекту на довколишнє середовище обумовлюються масштабом і обсягом змін у довколишньому середовищі, очікуваних у зв'язку з проектом. Деякі проекти є безпечними для довколишнього середовища. Наприклад, проекти в галузі охорони здоров'я часто приводять до поліпшення довколишнього середовища, особливо, якщо вони включають в себе заходи по очищенню води та видаленню твердих відходів. У таких ситуаціях фактори довколишнього середовища мають бути взяті до уваги, але робиться це в рамках стандартного процесу підготовки й експертизи і окрема оцінка впливу на довколишнє середовище звичайно не потрібна.
Інші проекти можуть мати негативний вплив на довколишнє середовище тимчасового або минущого характеру. Наприклад, будівництво підземних трубопроводів може справити негативний ефект під час будівництва, але не спричиняється до довгострокових змін у природному середовищі в місці проходження трубопроводу. Ремонт і реконструкція існуючих споруд також може мати негативний ефект. У таких ситуаціях екологічний аналіз має важливе значення.
Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є нанесення потенційної шкоди довколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або запобігання їй [7].
Найскладнішим завданням економіста чи відповідальної за проект особи є вибір тих екологічних або пов'язаних з природними ресурсами наслідків, які слід включити до аналізу, а також їх кількісний і грошовий вираз. Аналітик повинен розглянути кожну проблему, прийняти рішення, ідентифікувати важливі наслідки і однозначно висловити свої думки.
Визначимо основні принципи проведення екологічного аналізу [8].
а) Оцінка очевидних екологічних наслідків проекту.
Процедура відбору найбільш суттєвих наслідків базується на оцінці змін у продуктивності ресурсів та має бути відображена у ринкових цінах. Наприклад, розташування виробництва, пов'язаного з видобутком чи переробкою корисних копалин, може змістити локальну систему рибальства вниз за течією ріки або порушити існуючу сільськогосподарську діяльність. При цьому визначити й оцінити зміну виловів чи врожаїв необхідно саме при аналізі проекту. Зміни в кількості та якості води вниз за течією ріки і вплив цього на рослинність або зміна стану прибережних морських зон є наслідками другого порядку. Наслідки такого роду можуть бути дуже важливими і екологічно, і економічно, але аналітикові слід почати з оцінки можливих наслідків проекту, що відбуватимуться у рибному та сільському господарствах.
б) Урахування взаємозалежності вигід та витрат.
Аналітик повинен завжди дивитись і на аспект витрат, і на аспект вигід будь-якої дії та підходити до своїх оцінок найбільш доступним і економічним способом. Цінність удосконаленого очищення промислових стоків має розглядатись як в аспекті безпосередніх витрат (головним чином на будівництво, монтаж, експлуатацію, обслуговування та ремонт), так і в аспекті "виключених витрат", тобто вигід від зменшення витрат на очищення води нижче за течією або зниження забруднення. Різниця між вигодами (виключеними витратами) і фактичними витратами є відправною точкою для виміру змін. Якщо ухвалюється рішення досягти зниження забруднення, навіть якщо вигоди не піддаються прямому виміру, підходом може бути аналіз ефективності витрат.
в) Оцінка екологічних вигід та витрат у рамках підходу "з проектом" і "без проекту".
Важливо, щоб розглядалися лише додаткові або прирощені вигоди й витрати в результаті реалізації проекту. Безповоротні витрати минулого періоду, тобто витрати, які вже зроблено прямо чи непрямо у зв'язку з проектом, і пов'язані з ними вигоди не включаються в грошові потоки проекту. Можливо, слід розглянути ряд альтернативних варіантів "з проектом" (скажімо, за шкалою варіацій).
г) Використання механізму оцінки неявних вигід і витрат.
Коли ринкові ціни не можуть бути використані прямо, є потенційна можливість використати їх опосередковано, застосувавши методику "уявного" ринку. При цьому підході ринкові ціни заміщуваних і доповнюючих товарів застосовують для оцінки "товарів" чи "послуг" екологічного характеру, що не мають чіткої ціни. Скажімо, цінність такого неоцінного екологічного фактора, як чисте повітря, може впливати на ціну ринкових активів, приміром, житла або землі. Аналіз різниці цін таких активів у зонах з різною якістю повітря може вказати на неявну ціну екологічного фактора, що не має прямої ціни.
Певна річ, вибір конкретного підходу до виміру залежить від вимірюваного впливу. Втім, існують підходи, що згадуються порівняно часто, наприклад, вимір продуктивності та ефективності витрат. І, хоча економісти розробили широкий спектр прийомів виміру та оцінки, в цьому підручнику робиться наголос на прийомах, які можна вважати поширеними або потенційно застосовними щодо екологічних наслідків, пов'язаних з інвестиційними проектами.
У таблиці 2.1 наведені прийоми наведено по розділах. Перший набір -- загальнозастосовні норми. Вони досить стандартні й прямолінійні, засновані або на змінах у фізичному виробництві, або на прямих витратах коштів (приміром, превентивних витратах, ефективності витрат). Альтернативні витрати або втрата доходу є поглядом на економічні витрати, пов'язані з екологічними наслідками. Ці підходи є потужними інструментами виміру багатьох економічних наслідків інвестиційних проектів [10].
Таблиця 2.1 - Вимір та оцінка грошових потоків
|
Загальнозастосовні |
Потенційно застосовні |
|||
|
3 використанням ринкової ціни безпосередньо заторкуваних товарів та послуг |
3 використанням величини безпосередніх витрат |
3 використанням величин "уявного ринку" |
3 використанням порядку потенційних витрат |
|
|
Зміна продуктивності Втрата доходу Альтернативна вартість |
Аналіз ефективності витрат Превентивні витрати |
Ціна власності Різна ціна (вартість) землі Різниця в заробітній платі Величина транспортних витрат |
Витрати на заміну Витрати на переміщення (переселення) Тіньовий проект |
Другий набір підходів названо "потенційно застосовним", оскільки ці підходи доречні лише в певних ситуаціях. Вони більш опосередковані й засновані або на "уявних ринках" (приміром, транспортних витратах, цінах власності, вартості землі), або на витратах на переміщення чи заміну існуючих об'єктів. Рамки застосування обох наборів зазначених підходів ми розглянемо пізніше.
Окрім основного завдання ідентифікації екологічних наслідків і визначення грошових величин, залишаються ще три важливі концептуальні проблеми: визначення меж аналізу, завдання правильного діапазону часу та вибір методу оцінки проекту.
Межі аналізу вимагають визначення того, що саме включати і чого не включати до екологічного аналізу. Ідентифікація зовнішніх факторів приводить до розширення концептуальних і фізичних меж аналізу. Ступінь такого розширення залежить від конкретного проекту. Так, проект гальванічного виробництва пов'язаний з викидом промислових вод, що негативно впливають на водокористування вниз за течією -- питну воду, іригацію та рибальство.
Екологічний аналіз проекту має включати це водокористування в рамках концепції "з проектом" і "без проекту".
Інші екологічні впливи проекту можуть бути більш віддаленими фізично або важчими для ідентифікації. Одним з прикладів є випадання "кислотних дощів" у наслідок викидів електростанції. Взаємодія сільськогосподарського розвитку височини з її сходом грунту та стоками, з екосистемами низини й прибережної зони дає ще один приклад складного й тривалого взаємозв'язку. Не існує загального єдиного правила, де саме проходить гранична межа аналізу. Як і при оцінці, найкраще починати з безпосередньо спостережуваних і вимірних наслідків. Інженер проекту, економіст-аналітик і спеціаліст-еколог мають колективно визначити межі аналізу. Можливо, що в майбутньому вдасться сформулювати "протоколи" представницьких типів інвестиційних проектів, і кожний такий "протокол" окреслить основні види впливів, які слід враховувати в аналізі. Великим вкладом до кожного такого "протоколу" будуть результати післяпроектного аналізу схожих проектів, а також підготовані експертами-екологами анкети й рекомендації.
Визначення підхожих меж у часі є другою основною концептуальною проблемою. Звичайно обирається тимчасовий діапазон, що охоплює щонайменш очікуваний корисний життєвий період інвестиції. В інших типах проектів, де вигоди гіпотетично нагромаджуватимуться протягом дуже тривалого часу (наприклад, гребля і водосховище з очікуваним життєвим циклом у 300 років), обирається такий діапазон часу (скажімо, ЗО чи 50 років), який охопить більшу частину вигід і витрат. При будь-якій ставці дисконтування всякі вигоди чи витрати по 50 роках будуть досить малими при розрахунку NPV. Так, при ставці в 10% більшість витрат і вигід втратять значимість всього через 20 років.
Оцінка екологічних наслідків -- складне, але варте зусиль завдання. Якщо очікуваний життєвий період цих наслідків менший, ніж "нормальний життєвий цикл проекту", проблеми немає -- екологічні наслідки можна включити до стандартного фінансового аналізу. Так, проект рисових плантацій з очікуваним 25-річним періодом життя включає будівництво дороги на початковій стадії. Це будівництво призводить до підвищення ерозії ґрунту та осаду мулу в іригаційному каналі вниз за течією. Через п'ять років насипи дороги стабілізуються, ерозія припиняється, і витрати на очищення дна каналу більше не потрібні. Тут екологічні наслідки включено до нормального аналізу проекту.
Втім, якщо очікується, що екологічні наслідки триватимуть довше життєвого циклу фінансованого проекту, ми починаємо усвідомлювати, що діапазон часу слід розширити для їх охоплення. Наприклад, проектується розвиток нового порту, в якому передбачено поглиблення дна, і очікується, що ця операція зруйнує усталені місця розмноження риби й пов'язане з цим рибальство. Очікувана тривалість проекту порту -- 25 років. Однак, оскільки рибальство вже ніколи не буде відновлено, втрата виловів після 25 років також має бути занесена до аналізу.
Існує два шляхи продовження діапазону часу. Один полягає в продовженні потоку коштів за межі нормального періоду проекту на додаткову кількість років. Це здійснимо, коли передбачувані зовнішні фактори мають чітко визначений життєвий період (скажімо, вирубаному хвойному лісу може знадобитися на відновлення 70 років). Другий шлях -- додання капіталізованої вартості чистих вигід (або витрат) до нормального кінця періоду проекту. Цей шлях передбачає, що екологічні наслідки (у вигляді вигід чи витрат) триватимуть до нескінченності. По суті, другий шлях -- це своєрідна форма екологічної утилізаційної вартості проекту, яка, певніш за все, буде негативною, але може виражатися й позитивним числом. Так само, як і визначення меж аналізу, завдання потенційного діапазону часу мають вирішувати спільно кілька спеціалістів.
І, нарешті, є такі екологічні наслідки, які практично неможливо виразити кількісно, а іноді навіть важко ідентифікувати. Це, скажімо, естетичні, соціально-культурні та історичні факти, а також міркування типу генетичного різноманіття й генетичного фонду. Такі фактори можуть мати велику вагу, але вони непросто вкладаються у звичайний фінансовий аналіз.
Наступним кроком після вибору відповідних меж аналізу та діапазону часу є вибір методики оцінки проекту. Звичайно, застосовуються відомі показники ефективності проекту -- NPV, IRR, BCR [11].
Методики розрахунку цих показників вимагають попереднього вибору ставки дисконту. Визначення підхожої ставки дисконту для проектів розвитку є політичним рішенням і як таке виходить за рамки проекту. В будь-якому разі важливими факторами при виборі ставки дисконту є альтернативна вартість капіталу, вимоги донора або кредитної організації, ринкова вартість капіталу та існуючі погляди на співвідношення споживання та інвестування в приватному й державному секторах.
Стандартним підходом міжнародних організацій є застосування для всіх проектів розрахунків ВНР зі ставкою дисконту від 10 до 12%. Методики екологічних вимірів сумісні з цим підходом. Утім, можуть бути випадки, коли слід проводити подальшу оцінку виправданості проекту, виходячи з NPV і BCR.
2.3 Загальнозастосовні методики оцінки екологічного впливу
Сучасна практика пропонує декілька прийомів оцінки, які здебільшого застосовуються щодо інвестиційних проектів. Вибір придатного прийому залежить від кількох факторів, що включають оцінюваний наслідок, наявність даних, ресурси часу та коштів. Використання цих прийомів традиційне. Їх завдання полягає у визначенні економічних наслідків проекту і правильній оцінці їх вигід та витрат в аналізі проекту.
В усіх методиках для визначення вартісних показників використовують ринкові ціни. Неявним припущенням є те, що ці ціни відображають економічний дефіцит і з огляду на це є цінами економічної ефективності.
Стан довколишнього середовища і природних ресурсів розглядаються як фактори виробництва. Зміни цих факторів спричиняються до змін продуктивності і/або виробничих витрат, що можуть, у свою чергу, впливати на зміни цін та обсягів виробництва, які можна спостерігати і вимірювати. Саме подвійний характер цих методик робить їх привабливими: фізичні зміни загального обсягу виробництва легко помітити й виміряти, а використання ринкових цін дає змогу уникнути складних проблем оцінки, пов'язаних з позаринковими екологічними впливами.
Можливі дві ситуації [22]:
1. Якщо збільшення (або зменшення) виробництва певного товару є недостатнім порівняно з загальним обсягом даного товару на ринку, а зміна факторів виробництва також незначна щодо обсягу ринку цих факторів, то можна припустити, що ціни на продукцію та фактори виробництва залишаться постійними. Таке припущення є найпростішим, бо воно не вимагає припущень щодо напряму й величини зміни цін. Це базове припущення для "малого проекту". Для деяких проектів такий підхід часткової рівноваги є реалістичним припущенням і неявно використовується в більшості викладених тут методик.
2. Проте іноді зміна обсягу випуску певного товару може позначитись як на його ціні, так і на факторах виробництва. У такому разі потрібна інформація про форму кривих попиту та пропозиції, а відтак -- відповідне коригування.
До розгляду пропонуються три набори прийомів, у кожному з котрих використовуються ринкові ціни для оцінки зміни виробництва певних товарів та послуг. Перший набір має справу із зміною продуктивності й вартості продукції, другий -- з втратою доходу, третій -- з альтернативною вартістю різних дій.
Оцінка змін продуктивності є прямим продовженням традиційного аналізу вигід та витрат. Фізичні зміни виробництва оцінюються з використанням ринкових цін вхідних і вихідних позицій (або, за наявності викривлень, правильно скоригованих ринкових цін). Одержані грошові величини, у свою чергу, вводять у фінансовий аналіз проекту. Цей підхід безпосередньо заснований на неокласичній економіці добробуту та її визначенні загального добробуту. Вигоди й витрати від виконуваної дії приймаються до уваги незалежно від того, де вони відбуваються, у проекті чи поза ним.
Для використання цього прийому необхідно:
1) ідентифікувати вплив проекту на продуктивність як у самому проекті, так і поза ним. Наслідки в самому проекті звичайно є бажаними результатами проекту і, як такі, включаються в будь-який аналіз проекту. Наслідки поза проектом, як позитивні, так і негативні, тривалий час вважалися зовнішніми екологічними і/або економічними факторами і часто-густо ігнорувалися;
2) відстежувати і вимірювати наслідки для продуктивності "з проектом" і "без проекту". Навіть розглядаючи альтернативні проекти, слід зберігати варіант "без проекту". Причина проста: ми повинні мати можливість охарактеризувати зміни у зв'язку з проектом порівняно з існуючим становищем. Так, проект сільськогосподарського розвитку на височині призводить до ерозії грунту та шкоди вниз за течією для рисових полів з іригацією. Екологічна "вартість" проекту -- це не повна шкода, завдана розташованим нижче полям, а лише додатковий негативний ефект відкладень у зв'язку з проектом. Аналіз "з проектом" і "без проекту" дає змогу виявити додаткову ерозію, заподіяну проектом;
3) зробити передбачення щодо графіка у часі змін продуктивності, "правильних" застосовних цін і будь-яких очікуваних змін відносних цін у часі.
За приклад може слугувати такий підхід, коли зміни виробництва кормових трав та інших кормів у результаті проекту збереження грунтів оцінюються, виходячи з вартості молока й гною, що їх виробляє велика рогата худоба. Проекти також мають екологічні наслідки, які можна оцінити, застосовуючи цей підхід. Ці проекти відносяться до сільського господарства, лісівництва, рибальства та інших галузей.
Існує безліч подібних прийомів, і всі вони мають спільну рису -- проект, спрямований на одну конкретну мету, спричиняє незумисні шкідливі наслідки для іншої продукуючої системи. Величину цих незумисних "витрат" можна оцінити за допомогою простого підходу, заснованого на зміні продуктивності.
Підхід, заснований на оцінці втрати доходу, подібний до підходу з погляду зміни продуктивності. У цьому випадку продуктивність людей використовується як міра екологічних наслідків шляхом дослідження або втрати їх доходів, або медичних витрат унаслідок екологічної шкоди, або одержання вигід від запобігання негативним екологічним наслідкам. Ця методика, яку називають також методикою "людського капіталу" або "недоодержаного заробітку", пов'язана з великою етичною проблемою оцінки людського життя. Ми воліємо уникати грошової оцінки життя людини як такого, а також психологічних витрат в разі хвороби чи смерті. Проте величину втраченого доходу й медичних витрат унаслідок зміни якості довколишнього середовища можна оцінити.
У своїй найпростішій формі цей підхід досліджує потік втрат доходу і витрат на охорону здоров'я в результаті негативних екологічних наслідків (скажімо, забруднення води й повітря або підвищеного шуму). Більшість погодиться, що головні "витрати" на триденний грип визначити досить легко. Це недоодержана заробітна плата, медичні витрати. Коли ж хвороба триває тижні, місяці або роки, а то й спричиняється до смерті, оцінити втрати значно важче.
Загалом, простіше оцінити екологічний ефект з використанням методики втрати доходу, коли хвороба порівняно нетривала, дискретна і не має довгострокових негативних наслідків. З хронічною захворюваністю справи стоять складніше. Деякі проекти можуть з цілковитою на те підставою використовувати цей підхід. Візьмемо за приклад проект системи міського водопостачання, який знижує число розладів шлунка. Причинно-наслідковий зв'язок забрудненої води і розладу шлунка легко простежується, а саме захворювання звичайно не загрожує життю.
Нижче наведено деякі загальні рекомендації щодо вибору проектів, де може застосовуватися методика втраченого доходу:
1) можна виявити прямий причинно-наслідковий зв'язок. Етіологія захворювання повинна легко встановлюватися;
2) захворювання має бути нетривалим, не загрозливим для життя і без значних довгострокових наслідків;
3) має бути відома точна економічна величина доходу і витрат на охорону здоров'я. Проблеми виникають за наявності безробітних та фермерів, які працюють на власне споживання.
Деякі види пов'язаних з екологією захворювань досить важко піддаються оцінці. Тому треба обережно використовувати методику втраченого доходу щодо проектів, в яких:
1) етіологію напевне не з'ясовано (приміром, смертність, рівень викидів окисів сірки);
2) велика кількість джерел забруднення утруднює з'ясування причинно-наслідкових зв'язків. Як приклад часто називають якість повітря та води.
Скажімо, кислотні дощі вважають великою екологічною проблемою, але дуже важко приписати зміну кількості кислотних осадів тільки показаннями приладів, встановлених на якійсь великій тепловій електростанції, що працює на вугіллі. Тут може бути безліч невідомих величин, а в системі -- надто багато "шуму" для виявлення шуканого зв'язку. В такому разі найкраще використати методику ефективності витрат, про яку йтиметься нижче;
3) захворювання є хронічним або призводить до неповної інвалідності. Тоді проблема кількісної оцінки ускладнюється аспектами виміру. Скажімо, коли людина працює не на повний потенціал, а зовні видається здоровою. Такий стан звичайно спричиняється недоїданням або хронічним зараженням паразитами.
Застосовуючи методику втраченого доходу, аналітик повинен чітко простежити причинно-наслідковий зв'язок і чисті витрати добробуту. Підхожими кандидатами можуть бути вигоди від проектів поліпшення водопостачання або видалення відходів. Аналітикові слід ретельно визначити чисте підвищення продуктивності праці робітників чи їхніх заробітків (або ж зниження захворюваності), а також чисту соціальну вартість економії витрат на медичне обслуговування. Скажімо, коли попит на медичне обслуговування дорівнює пропозиції, економія витрат на медичне обслуговування менша, ніж фактично виключені медичні витрати. Якщо ліки й лікувальні заклади не використовуються повністю, їх треба передати у використання іншим, а коли йдеться про нові заклади, то їх недоцільно будувати взагалі. Якщо ж попит на медичне обслуговування перевищує пропозицію, як це буває в багатьох країнах, що розвиваються, то повну вартість заощаджених витрат на медичне обслуговування слід вважати за вигоду.
Треба зазначити, що уживаний тут вислів "втрата доходу (заробітку)" стосується пов'язаної із здоров'ям захворюваності або смертності. Це також втрата добробуту внаслідок зовнішніх факторів, а не фізичного самопочуття.
Підхід альтернативної вартості ґрунтується на тих засадах, що альтернативну вартість неринкового або такого, що не має ціни, ресурсу (приміром, збереження землі для національного парку замість вирубки на деревину) можна оцінити, застосувавши недоодержаний доход від інших видів використання ресурсу. Отже, цей підхід вимірює те, від чого доводиться відмовлятися з метою збереження; він не вимірює вигоди від землі, збереженої для інших (часто неоцінних) видів користування. Таким чином, методика альтернативної вартості є мірою "витрат на збереження", а ця інформація, в свою чергу, використовується для оцінки варіантів, наявних у особи, яка приймає рішення. В багатьох випадках ця "вартість збереження" виявлялася низькою, тож приймалося рішення зберегти або законсервувати ресурси.
Відомим прикладом застосування цього підходу було дослідження проекту каньйону Хеллз у США. Плановане будівництво греблі в каньйоні для монтажу ГЕС безповоротно змінило б унікальну ділянку незайманої природи.
Замість того, щоб спробувати оцінити каньйон в його природному вигляді, аналітики провели аналіз вигід і витрат як самого гідроенергетичного проекту, так і найдешевшої альтернативи. До аналізу було включено вигоди від зниження збитків унаслідок повеней у разі будівництва греблі. Аналіз чутливості провели за різними параметрами, і коли результати було подано на розгляд відповідальним особам, від будівництва греблі відмовились. Альтернативну вартість збереження, тобто додаткові витрати на одержання електроенергії із згаданого альтернативного джерела, було визнано вартою того, щоб зберегти унікальний каньйон.
Хоча підхід і можна вважати номінальне вартісним, він фактично використовується для оцінки вигід від збереження (які важко прямо оцінити) у вигляді додаткової вартості виробництва, необхідної для забезпечення збереження довколишнього середовища. Він може стати у великій пригоді для оцінки унікальних природних ресурсів, вигоди від яких важко точно визначити або виразити в грошовій формі. Цей підхід може застосовуватися для заповідників чи заказників, генетичного різноманіття (генофондів), культурних або історичних місць, мальовничих куточків природи. Підхід є порівняно простим і однозначним, та надає цінну інформацію відповідальним особам та громадськості.
Цей підхід цілком може бути використаний при оцінці рішень на місцях по великих проектах створення інфраструктури або промислових підприємств. Будівництво й розвиток нових портів, аеропортів чи шосейних доріг часто пов'язане з використанням відкритих неосвоєних просторів. У тих випадках, коли існують альтернативні варіанти вибору місцевості, підходи з позиції альтернативної вартості уточнюють додаткову вартість збереження природи.
Рішення щодо вибору технології як правило позначаються на екології та стосуються вужчих економічних критеріїв. Охолоджувальні водойми або градирні, підземні або надземні споруди, підземний гараж або відкрита стоянка -- все це приклади наявності варіантів альтернативних вирішень одного завдання. Оцінка альтернативної вартості дає змогу визначити, скільки коштуватиме дорожчий, але екологічно кращий варіант.
Аналіз ефективності витрат Кількісна оцінка витрат має за мету визначити, чи виправдовують очікувані вигоди відповідні витрати. З огляду на обмежені кошти, недостатні дані або нерозуміння зв'язку між екологічною шкодою та здоров'ям і добробутом людей іноді спочатку формулюють мету, а вже потім аналізують різні шляхи її досягнення. І навпаки, в разі, коли коштів на певну програму вистачає, відповідальна особа вирішує, який саме шлях їх використання найбільш ефективний. Або ж можна розглянути кілька цілей, визначити різницю у витратах для їх досягнення, а потім вирішити, яке завдання видається найдоцільнішим з урахуванням витрат. Усі ці підходи є різновидами аналізу ефективності витрат. Головна різниця між ефективністю витрат та іншими методиками полягає в тому, що тут навіть не роблять спроби виміряти вигоди. Натомість зосереджуються виключно на досягненні поставленої мети. Ціла низка інвестиційних проектів могла б скористатися цим підходом для оцінки альтернативних шляхів досягнення своїх цілей.
Окрім екології, аналіз ефективності витрат може застосовуватись і до інших видів соціальних програм, приміром, до охорони здоров'я або народонаселення. У таких випадках найпрактичніше підходити до проблеми шляхом аналізу різних способів досягнення мети.
В аналізі ефективності витрат першим етапом є формулювання мети. Скажімо, в екології цією метою може бути певна якість довколишнього повітря, максимальна опірність хворобо-творчому агенту в воді або вимоги до викидів промислового об'єкта. У таких випадках дуже важливо сформулювати точні вимоги. Відповідальна особа може оцінити компроміси між різними вимогами та витратами на їх досягнення. Стандартним економічним підходом для таких рішень є узгодження граничних витрат з граничними вигодами. Втім, коли вигоди важко або неможливо виміряти, такий підхід стає чисто концептуальним.
У багатьох випадках сама технологія може диктувати існуючі альтернативи. Коли вимоги стають дуже жорсткими, залишається тільки кілька альтернативних стратегій, які дають змогу досягти певного рівня зниження забруднення за певну ціну. Аналіз прирощених (додаткових) витрат на застосування однієї технології замість іншої може чітко вказати на найдоцільнішу стратегію. За наявності багатьох альтернатив це зробити важче.
В окремих випадках, формулюючи вимоги, можна використати прийоми оптимізації, придатні для кількох цілей, наприклад, лінійне програмування. Ці прийоми дають змогу врахувати як вихідний рівень віддачі від проекту, так і екологічні міркування та витрати, пов'язані з кожною з альтернатив.
Коли завдання або вимогу сформульовано, аналіз ефективності витрат проводиться через розгляд різних шляхів вирішення цього завдання, наприклад, за допомогою аналізу капітальних і поточних витрат на відмінні технології контролю. В інших проектах увага приділяється різним процедурам управління. Кожен проект має свої альтернативи і відповідний підхід. Аналітики повинні забезпечити розгляд широкого кола альтернатив, але основне завдання не змінюється. Воно полягає у визначенні найменш дорогого варіанта, придатного для досягнення поставленої мети.
Хоча аналіз ефективності витрат видається доволі прямолінійним економічним (та інженерним) підходом, на практиці він пов'язаний із значним обсягом ретельної аналітичної роботи. Однією з головних причин цього є те, що часто-густо різні альтернативи приводять до різних рівнів кінцевого контролю.
При відборі альтернативних проектів належить також враховувати реальну платоспроможність суспільства. Оскільки аналіз ефективності витрат не покликаний оцінювати вигоди від досягнення мети чи задоволення вимог, то навіть найефективніший (і найдешевший) варіант може виявитися суспільству не по кишені. Це не виправдовує повної відмови від проекту, але підказує, що вимоги, можливо, доведеться пом'якшити. У багатьох подібних випадках аналіз ефективності витрат буде корисний. При цьому можна використати досвід інших країн. Оскільки 100-відсоткове виключення забруднень у принципі є недосяжним, витрати на контроль не повинні перевищувати загальні вигоди проекту. Нижче наведені окремі рекомендації:
Подобные документы
Базування оцінки проекту, його фінансової привабливості на кількісних показниках і вартісних оцінках виробництва та реалізації продукції проекту. Проведення інституційного аналізу проекту з метою визначення ступеня впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.
реферат [480,0 K], добавлен 26.03.2009Етапи життєвого циклу інвестиційного процесу. Економічна постановка задачі дослідження ефективності інвестиційних проектів та моделювання процесу визначення показників цієї оцінки. Основні параметри ефективності інвестицій і життєвого циклу капіталу.
курсовая работа [593,5 K], добавлен 10.05.2011Мета та цілі економічного аналізу. Фактори, які впливають на цінність проекту. Матриця економічної ефективності та привабливості. Формування паритетної ціни експорту та імпорту. Суспільна цінність ресурсів. Дослідження впливу проекту на економіку країни.
реферат [616,1 K], добавлен 26.03.2009Дослідження методології, яка застосовується для визначення, порівняння та обґрунтування альтернативних управлінських рішень і проектів. Характеристика сутності, основних положень, концепції та принципів проектного аналізу. Огляд життєвого циклу проекту.
реферат [26,6 K], добавлен 20.06.2012Поняття проекту й проектного циклу. Класифікація інвестиційних проектів, стадії розробки і його складові. Доцільність здійснення інвестиційного проекту в умовах шахти "Білоріченська", його рентабельність. Оцінка інвестиційної привабливості України.
курсовая работа [5,9 M], добавлен 06.06.2011Сутність "інвестиційного проекту" як документу і комплексу заходів інвестора з метою реалізації плану нарощування капіталу. Управління його реалізацією. Аналіз підрядного, господарського та змішаного способу освоєння інвестицій у виробничі фонди.
реферат [28,7 K], добавлен 28.11.2010Соціальні результати та витрати ресурсів як головний принцип при розрахунку соціально-економічної ефективності проектів. Мета соціального аналізу: прийнятність варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект.
реферат [37,3 K], добавлен 26.03.2009Оцінка ризиків реальних інвестиційних проектів, їх вили і методи аналізу. Фінансовий план і стратегія фінансування інвестиційного проекту. Оцінка його ефективності по показникам дохідності, рентабельності, періоду окупності на прикладі заводу ЗБК.
курсовая работа [61,2 K], добавлен 23.02.2012Оцінка фінансової здійсненності проекту. Головний інструментарій оцінки. Розробка декількох сценаріїв аналізу чутливості: песимістичний, нормальний та оптимістичний. Розрахунок точки беззбитковості, обсяг продажів у ній. Критерії ефективності проектів.
реферат [154,9 K], добавлен 26.03.2009Оцінка технічних і технологічних рішень проекту. Порядок проведення експертизи проекту. Структура технічно-економічного обґрунтування проекту. Розрахунок рівня ризику проекту. Підстава для проведення експертизи проектної документації на будівництво.
контрольная работа [24,6 K], добавлен 11.07.2010
