Загальнодержавні податки (за видами податків) в системі реалізації фіскальної функції податкових надходжень

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Сутність загальнодержавних податків

1.2 Методи нарахування загальнодержавних податків

1.3 Відповідальність платників податку за порушення податкового законодавства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СПЛАТИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ ДО БЮДЖЕТУ

2.1 Організаційно - правова характеристика підприємства

2.2 Облікова політика підприємства

2.3 Аналіз економічної діяльності підприємства

2.4 Аналіз сплати загальнодержавних податків

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРАХУВАННЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ

3.1 Обґрунтування найбільш ефективної податкової ставки

3.2 Уточнення складу класифікації груп податків

3.3 Рекомендації щодо зменшення податкового нарахування для підприємства

ВИСНОВКИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

Слово / словосполучення	Скорочення	Умови використання
А
автор	авт.	у тексті
В
відкрите акціонерне товариство	ВАТ	у тексті
відстрочені податкові активи	ВПА	у тексті
відстрочені податкові зобов'язання	ВПЗ	у тексті
вулиця	вул.	у тексті
Г
гектар	га	при цифрах, у тексті
гривня	грн.	при цифрах
Д
дебет	Дт	у тексті
додаток	дод.	у тексті
документ	док.	у тексті
доцент	доц.	при прізвищі
Державна податкова адміністрація	ДПА	у тексті
З
завідуючий	зав.	при назві посади
завод	з-д	у тексті
зовнішньо - економічна діяльність	ЗЕД	у тексті
К
кандидат	канд.	в назві ученого ступеню
кафедра	каф.	у тексті
копійка	коп.	при цифрах
кредит	Кт	у тексті
кубічні сантиметри	куб. см	у тексті, при цифрах
Л
літри	л	при цифрах
лист	л.	при цифрах та примітках
М
министерство	м-во	у тексті
місто	м.	у тексті
Москва	М.	у вихідних даних
мільярд	мдрд.	при цифрах
малоцінні необоротні матеріальні активи	МНМА	у тексті
Н
номер	№	при цифрах
О
область, обласний	обл.	у тексті
організація	орг.	у тексті
П
пункт	п.	у тексті
план (стандарти) бухгалтерського обліку	П(С)БО	у тексті
податок на додану вартість	ПДВ	у тексті
податкові зобов'язання	ПЗ	у тексті
податковий кредит	ПК	у тексті
примітка	прим.	у тексті
продовження	продовж.	у тексті
Р
район	р-н	у тексті
рахунок	рах.	у тексті
розділ	розд.	у тексті
реферат	реф.	при цифрах та у примітках
рецензія	рец.	у тексті
рисунок	рис.	у тексті
С
селище	cел.	у тексті
сторінка	с.	при цифрах и в примітках
стаття	ст.	у тексті
Т
таблиця	табл.	при цифрах
тисяча	тис.	у тексті, при цифрах
титульний лист	тит.л.	у тексті
товариство з обмеженою відповідальністю	ТОВ	у тексті

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку економіки України податки є основним важелем фіскальної політики держави і, одночасно, - потужним інструментом регулювання економічної діяльності підприємств. Національна система оподаткування перебуває на стадії чергового реформування, оскільки виявилась неадекватною щодо трансформації економічних процесів до сталого зростання і не спроможною виконувати регулюючу та стимулюючу функції.

Проблеми оподаткування в Україні обумовлюються нерівномірністю податкового навантаження на платників податків, надмірною кількістю податкових пільг, відсутністю дієвого економіко-організаційного механізму обчислення та стягнення податків на мікроекономічному рівні. Отже, теоретичне обґрунтування сутності, податків, їх фіскальна функція оподаткування в економічній діяльності підприємств набуває дедалі більшого значення і залишається актуальним.

Мета дипломної роботи полягає в розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств з урахуванням напрацювань економічної науки та світового досвіду оптимізації податків, та податкових надходжень до державного бюджету.

Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання: узагальнити зарубіжний досвід функціонування економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств; дослідити економіко-організаційний механізм оподаткування та сформувати систему показників оцінки податкового навантаження на підприємство; розробити основні напрями вдосконалення економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств на основі планування та прогнозування податкових платежів; для прискорення та спрощення обліку нарахування податків ввести комп'ютерну програму.

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю „Ріск”. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів формування економіко-організаційного механізму оподаткування підприємства.

Теоретична частина дипломної роботи опрацьована із застосуванням системного підходу до узагальнення положень щодо питань оптимізації податкових відрахувань підприємств. При узагальненні сутності економіко-організаційного механізму оподаткування та виявленні податків, що найбільш суттєво впливають на економічну діяльність підприємств, використано абстрактно-логічний метод. Використання порівняльного аналізу формування економіко-організаційного механізму оподаткування в Україні із врахуванням зарубіжного досвіду, дало змогу обґрунтувати основні напрями вдосконалення податкової політики на мікроекономічному рівні.

При узагальненні сутності економіко-організаційного механізму оподаткування та виявленні податків, що найбільш суттєво впливають на економічну діяльність підприємств, використано абстрактно-логічний метод. Використання порівняльного аналізу формування економіко-організаційного механізму оподаткування в Україні із врахуванням зарубіжного досвіду, дало змогу обґрунтувати основні напрями вдосконалення податкової політики. Для аналізу динаміки показників оподаткування підприємства застосовано статистичні методи аналізу динамічних рядів, методи елімінування в базовому і ланцюгових варіантах, методи описової статистики. Поряд з цим, у роботі також використано індексні методи, методи інтерполяції й екстраполяції при прогнозуванні податкових відрахувань, методи обчислювальної математики. У процесі дослідження опрацьовано законодавчо-нормативні акти, прийняті Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України, а також інструктивні матеріали Державної податкової адміністрації України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі оподаткування, податкового механізму, планування й оптимізації податкових відрахувань.

Інформаційною базою дослідження слугували дані статистичної та податкової звітності підприємства, а саме: Баланс підприємства (форма 1), Звіт про фінансові результати (форма 2), податкові звіти за період 2004-2008 рр. Декларація з податку на додану вартість, Декларація з податку на прибуток підприємств, Податковий розрахунок земельного податку, інші звіти. Також використовувалась Головна книга, Журнал ордер по рахунку 65.

У ході дипломної роботі запропоновані і обґрунтовані основні напрямки удосконалення податкової системи, запропонована найбільш ефектна як для бюджету, так і для підприємства податкова ставка, шляхи зменшення податкового тиску на підприємство, прискорення та спрощення податного обліку, та нарахування податків.

Дипломна робота виконана на 91 листах, складається з 14 рисунків, 23 таблиць, 3 додатків. В ході написання було використано 56 джерел літератури.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПЛАТИ ПОДАТКІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Сутність загальнодержавних податків

Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат [6, с.7]. Сутність податків полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками до державного бюджету, чи державних фондів.

Податки виникли одночасно із становленням держави. Це питання є актуальним на цей час, оскільки за допомогою податків і зборів забезпечується близько 90% надходжень до центрального державного бюджету і більше 70% - до місцевого. Таким чином, у бюджеті акумулюється 40-60% національного доходу.

Це важлива складова фінансової системи. За допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників.

У зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись [20, с.59].

Податкова система регламентується відповідними законодавчими актами, які встановлюють конкретні методи і правила стягнення податків.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладення підвалин єдиного правового поля у сфері податкових відносин. До елементів сучасної податкової системи відносяться платники податків, об'єкти податків, їх суб'єкти, та податкова ставка (величина податкового нарахування на одиницю об'єкта податку), по якій і нараховується сума, що підлягає сплаті до державного бюджету України. Структура податкової системи України наведена на рисунку 1.1. Критерії раціональної податкової системи наведені у додатку Б.

Рис. 1.1. Структура податкової системи

За останні десять років податковою системою зроблено досить багато: здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі; реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою; розроблено й введено до дії (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення; створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою [14, с.47].

1.2 Методи нарахування загальнодержавних податків

Податок, вірніше його величина, включається до ціни товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними, хоча і мають певні переваги. Загалом в Україні налічується майже 35 видів центральних та місцевих податків, сплата яких залежить від виду діяльності підприємства [8, 9].

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяють на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати нормативний характер, наперед установлений законодавчими актами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів проводяться за щорічними диференційованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету [14, с.54-59].

До прямих податків належать податки з таких доходів, як:

- заробітна плата;

- прибуток;

- відсоток з таких видів майна, як земля, будівлі, цінні папери.

Прямий податок з юридичних осіб - податок на прибуток підприємств (фірм, компаній, корпорацій), їх майно, на землю (земельний). Прямий податок з фізичних осіб та податки з населення, податки на спадок, транспортні засоби.

Підсистма оподаткування суб'єктів підприємств України наведена в додатку В, та складається з загальнодержавних податків (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів. За принципами встановлення податки поділяють на прямі та непрямі. Розподіл податку за принципами встановлення наводиться на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Розподіл податків за видами встановлення

Основним видом непрямих податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, тобто податок з підприємств, який вилучається на суму приросту вартості або вартості, яка додається на кожній стадії виробництва і реалізації товарів, а також наданих послуг та виконаних робіт. Податок на додану вартість застосовують майже у 50 країнах світу, в тому числі в Україні, ставка цього податку становить 20%.

При непрямих податках об'єктом оподаткування є не дохід, а витрати, тобто непрямий податок додається до ціни товару, який купує людина. З економічної точки зору, це найбільш несправедливі податки, оскільки вони скорочують споживання, а це в свою чергу, веде до скорочення виробництва.

За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні - між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб [10, с.60].

Основні функції податків це:

- фіскальна (її зміст полягає в тому, що за її допомогою шляхом стягнення податків утворюються державні грошові фонди. За допомогою цієї функції відбувається одержання частини національного доходу;

- регулююча (шляхом зміни податкових ставок, запровадження одних податків та зміни інших, зміни джерел та розмірів інвестицій, рівня цін, структури галузей народного господарства та ін.);

- розподільча (певний перерозподіл національного доходу на користь бідних верств населення);

- стимулююча (стимулювання впроваджень науки і техніки у виробництво, створення ефективних стимулів діяльності підприємств тощо).

Фіскальна функція є основою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але головне - надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятись в регіональному розрізі.

Використання податків як фінансових регуляторів - дуже складна й тонка справа. Тут не може бути головного і другорядного - все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть докорінно змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.

Принцип сплати податків в залежності від платника породив систему прогресивного, пропорційного і регресивного оподаткування. На практиці зустрічаються усі три види оподаткування, соціальні наслідки яких зовсім протилежні.

Реалізація функцій, які виконують податки, зокрема й прямі, безпосередньо пов'язані з тими принципами, що закладені в них [8, с.97].

Світовий досвід підтверджує, що існують різні фінансові способи мобілізації доходів держави. У найзагальнішому вигляді їх поділяють на податкові і неподаткові. Однак, на сучасному етапі найважливішу роль у наповненні бюджету відіграє податкова діяльність.

Розрахунок податку на додану вартість. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди більш ефективні за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість -- це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ -- це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Податок на додану вартість -- це складний податок, який передбачає окреме існування податкових зобов'язань по ПДВ і окреме існування сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету. [39, с.182].

Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість, створена на даному конкретному, етапі руху товару. За економічною суттю, доданою вартістю є частина валового внутрішнього продукту, створеного (виробленого) певною господарською одиницею.

Суб'єктами податку на додану вартість є фізичні та юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та послуг. Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97_ВР від 03.04.97 р. і введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін, чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше) [5, с.108].

Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -- актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Особливості обчислення бази оподаткування залежать від того, які операції здійснюють господарські суб'єкти (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Структурно-логічна схема бази оподаткування

С - собівартість, П - прибуток, А - акцизний збір, КВ - контрактна вартість, М -мито, МЗ - митні збори;

Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку:

Враховуючи господарську діяльність платника, визначається базу оподаткування (БО):

БО = СВ + П + ВМ + АЗ,

де СВ - собівартість;

П - прибуток;

ВМ - ввізне мито;

АЗ - акцизний збір.

Обчислюється суму ПДВ (податкові зобов'язання - ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:

ПЗПДВ = (БО 20%) : 100

Визначається сума податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК = ПДВтмц + ПДВоф + ПДВнма,

де ПДВтмц - сума податків, сплачених платником в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних; ПДВоф - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням основних фондів; ПДВнма - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням нематеріальних активів.

Визначається суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):

ПДВ = ПЗ - ПК

Якщо податкові зобов'язання менше податкового кредиту, то різниця підлягає бюджетному відшкодуванню. Види бюджетного відшкодування наведені на рис.1.4.

Рис. 1.4. Види бюджетного відшкодування податку на додану вартість

Для обліку розрахунків ПДВ використовують такі рахунки:

641 рах. - Податок на додану вартість;

643 рах. - Податкові зобов'язання;

644 рах. - Податковий кредит.

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону «Про ПДВ».

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної [5, с.87].

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. При готівковому розрахунку - видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більше двадцяти гривень, та у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).

У разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається митна декларація оформлена належним чином, яка підтверджує сплату податку на додану вартість [10, с.65].

Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо:

- операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування;

- операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації;

- ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій.

Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним податковим органом України [10, с.125].

Різниця між ПДВ, отриманого підприємством від покупців, та ПДВ, сплаченого постачальникам (сума зазначена в рядку 23 Декларації), сплачується підприємством у бюджет. В бухгалтерському обліку дана господарська операція відображується за дебетом рахунку 313 та кредитом рахунку 641.10 «Податок на додану вартість».

Розрахунок податку на прибуток. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, та від позареалізаційних операцій. Дослідження основ прибуткового оподаткування підприємств потребує визначення поняття доход підприємства.

З позицій оподаткування слід розрізняти валовий і чистий доход підприємства. Валовий доход відображає новостворену вартість і включає заробітну плату і чистий доход. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації й матеріальними та прирівняними до них затратами. Визначення чистого доходу складніше, бо визначається як рівнем матеріальних і прирівняних до них затрат, так і співвідношенням двох складових валового доходу. На рівні підприємств чистий доход має форму прибутку.

Впровадження цього податку обумовлене низкою чинників, серед яких: необхідність впровадження ринкового механізму, удосконалення податкових стосунків і розширення можливостей фінансової діяльності органів місцевої самоврядності, оскільки податок на прибуток зараховується до бюджетів територіальних управлінь по місцезнаходженню платника податків.

В Україні система прибуткового оподаткування підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1991 році податок справлявся з прибутку, в 1992 - з доходу, в 1993 - спочатку з прибутку, а потім (з II кварталу цього року) - знову з доходу. В 1994 році об'єктом оподаткування залишався доход, а в 1995 знову здійснено перехід до оподаткування прибутку. В Україні відносини власності ще не набули такого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподаткування, виходячи з розглянутого вище підходу.

Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти країни. До резидентів відносять суб'єкти підприємницької (господарської) діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. До нерезидентів належать:

- фізичні чи юридичні особи, у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні або виконують агентські (представницькі) функції для таких нерезидентів або їх засновників;

- Національний банк України та його установи.

Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань [7, с.87].

При оподаткуванні прибутку підприємств згідно діючого законодавства України (Закон України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» станом на 01.07.2002 р. з змінами і доповненнями). Розрізняють валовий дохід та валові витрати. Взагалі, валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Механізм оподаткування підприємств наведений на рис 1.5.

Рис. 1.5. Механізм оприбуткування підприємств

Як видно з рисунку 1.5. механізм нарахування податку такий: спочатку визначається сума оприбуткованого прибутку. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення валового доходу звітного періоду на суми валових витрат і амортизаційних відрахувань платника Визначену суму оприбуткованого прибутку помножують на ставку податку, що становить 25%.

До валових витрат включаються:

1. Суми витрат, не віднесених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуванням документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

2. Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та помилок, виявлених у звітному податковому періоді при розрахунку податкового зобов'язання;

3. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1), та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів [6, c.35-36].

Валові доходи - це загальні сума доходів підприємства від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за її межами.

Валовий прибуток -- загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між виручкою від реалізації товарної продукції і собівартістю цієї продукції. Оскільки продукція, використана у внутрігосподарському обороті, оцінюється за собівартістю, то прибуток від неї не одержують. Тому величина прибутку, визначена на основі товарної продукції, збігається з величиною прибутку, визначеною на основі валової продукції, оціненої за фактичними цінами її реалізації. З суми валового прибутку підприємство сплачує податки, відсотки за кредити, ренту, штрафи, тощо. З вирахуванням цих витрат у розпорядженні підприємства залишається чистий прибуток, який використовують для розширення виробництва (фонд нагромадження), утворення фондів матеріального стимулювання, страхових і резервних фондів та ін.

З одного боку, розмір валового прибутку (доходу) залежить від рівня цін. В умовах планової економіки ціни встановлювалися державою й підприємства не могли їх змінити. В результаті валовий доход та прибуток були майже гарантованими величинами.

Стосовно до ситуації, що склалася нині в Україні, то за відсутності необхідної товарної маси на ринку і переповненні каналів грошового обігу підприємство також має можливість диктувати ціни споживачам і тим самим забезпечувати собі потрібний рівень доходів. В умовах же реальної ринкової економіки підприємства не мають фіксованих цін. У зв'язку з цим їх доходи можуть тільки прогнозуватись.

З іншого боку, розмір валового доходу та прибутку залежить від структури собівартості. Вона повинна відображати ті затрати, без яких неможливий процес виробництва.

Згідно з чинним законодавством до собівартості продукції (робіт, послуг) включаються затрати, які групуються за такими елементами: матеріальні затрати; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів; інші затрати.

Склад валових доходів та валових витрат формується з різних операцій, що відбулись протягом звітного періоду, та наведені в таблиці 1.1.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таблиця 1.1

Склад валових доходів та витрат підприємства

Склад валового доходу:	Склад валових витрат:
1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).	1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень прямо передбачених статтями ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»;
2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.	2. Суми коштів, що добровільно перераховані (передані) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не більше ніж чотири відсотки оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань на додаткове пенсійне забезпечення;
3. Доходи від товарообмінних (бартерних) операцій; від страхової діяльності; від операцій з розрахунками в іноземній валюті; від операцій з пов'язаними особами; від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації; від операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами: інші доходи по операціях особливого виду - спільній діяльності без створення юридичної особи, виплаті дивідендів, операціях з борговими вимогами та зобов'язаннями, виконаних довгострокових договірних зобов'язань.	3. Суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду;
4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).	4. Суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку та покриття безнадійної заборгованості банками та небанківськими фінансовими установами;
5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному та виявлені у звітному періоді.	5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість.

Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів подається платниками цього податку згідно частиною третьою ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. № 1963-XII, зі змінами та доповненнями.

З метою врегулювання питань, пов'язаних із заповненням та поданням зазначеної форми звітності, розроблено Порядок заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затверджений наказом ДПАУ від 17.09.2001 р. № 373, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 373).

Згідно з цим Порядком платники податку (юридичні особи, котрі мають зареєстровані в Україні відповідно до чинного законодавства власні транспортні засоби, які на підставі ст. 2 Закону № 1963 є об'єктами оподаткування) самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - податок) за ставками, наведеними у ст. 3 зазначеного Закону.

Коли підприємство придбаває транспортний засіб протягом року. В цьому випадку Розрахунок подається до податкової інспекції в десятиденний термін після реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ МВС України.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» є об'єктами оподаткування. Перш за все, слід зауважити, що форма бланка звітності про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів передбачає можливість подання як загального, так і уточненого Розрахунку. Залежно від того, який саме тип Розрахунку (загальний чи уточнений) подається, у верхній частині бланка (з правого боку) платник податку у відповідному рядку ставить позначку «Х» [18, с.197-204].

Об'єктами оподаткування є транспортні засоби, що вказані на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Об'єкти оподаткування транспортного податку

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Розрахунок земельного податку. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Законом України «Про плату за землю». Розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року. Він щороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями, а землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції - з розбивкою річної суми на дві рівні частки. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 582 від 02.12.2003.

Об'єктом плати за землю є земельні ділянки, а також земельні частки (паї), що перебувають у власності або користуванні (ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 2 Закону № 2535). Суб'єкти плати за землю - це власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів -- учасників угоди про розподіл продукції.

Порядок обчислення земельного податку залежить насамперед від цільового призначення земельної ділянки. У зв'язку з цим необхідно знати, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 20 ЗКУ). Визначення та зміна цільового призначення здійснюються зазначеними органами у процесі передачі цих земель у власність або надання в користування. Таким чином, маючи відповідний державний акт на землю, виданий такими органами, землекористувач може однозначно зробити висновок про категорію та цільове призначення конкретної земельної ділянки. Ці відомості використовуються при заповненні податкового розрахунку земельного податку та відповідних додатків до нього.

Законом № 2535 передбачено три напрямки обчислення земельного податку, а саме у вигляді плати за:

- землі сільськогосподарського призначення (ст. 6);

- землі населених пунктів (ст. 7);

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, а також землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення і землі лісового, водного фондів за межами населених пунктів (ст. 8, 9, 10 і 11).

Цим же Законом з урахуванням положень ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» установлено різні види ставок земельного податку, зокрема:

- для земель сільськогосподарського призначення, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на початок року, та для населених пунктів, де грошову оцінку їх земель також проведено та уточнено на ту саму дату, у відсотках від такої оцінки;

- для населених пунктів, де не проведено грошову оцінку земель, середні ставки земельного податку у гривнях за 1 кв. м (табл. 1.3) з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а також підвищуючого коефіцієнта 3,1, що застосовуються до ставок із Закону № 2535. Підвищуючи коефіцієнти наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Коефіцієнти для застосування при розрахунку податку

Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. осіб)	Середня ставка податку (грн. за 1 кв. метр)	Коефіцієнт, що застосовується в містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування
до 0,2	0,075	-
від 0,2 до 1	0,105	-
від 1 до 3	0,135	-
від 3 до 10	0,15	-
від 10 до 20	0,24	-
від 20 до 50	0,375	1,2
від 50 до 100	0,45	1,4
від 100 до 250	0,525	1,6
від 250 до 500	0,6	2,0
від 500 до 1000	0,75	2,5
від 1000 і більше	1,05	3,0

Згідно Закону України на 2008 рік встановлено ставки земельного податку, що наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Ставки земельного податку за межами населених пунктів

№ з/п	Вид земельних угідь	Ставка податку (у % до грошової оцінки)
1	Земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення	5,00
2	Земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України	0,02**
3	Земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення	50,00
4	Земельні ділянки, надані на землях лісового фонду	--***
5	Земельні ділянки, які входять до складу лісового фонду та зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками і господарськими будівлями та спорудами	0,30
6	Земельні ділянки, надані на землях водного фонду	0,30
* Крім земель військових сільгосппідприємств, до яких застосовуються ставки, передбачені для земель сільськогосподарського призначення. ** При нецільовому використанні землі -- 5 %. *** Справляється як складова плати за використання лісових ресурсів.

Підсумовуючи, зазначимо: сума земельного податку в розрахунку на рік визначається:

- для земель, що мають грошову оцінку, - як добуток проіндексованої станом на 01 січня звітного року грошової оцінки (у грн.) та ставки (у %);

- у решті випадків - як добуток площі (у кв. м) та ставки (у грн. за 1 кв. м) з урахуванням відповідних коефіцієнтів, у тому числі і «держбюджетного» коефіцієнта на звітний рік.

Крім того, платники, які мають право на пільгу щодо цього податку, не повинні забувати про зменшення розрахованої зазначеним чином суми земельного податку на величину такої пільги.

При розрахунку земельного податку необхідно враховувати, що чинним законодавством передбачено щорічне уточнення грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації (ст. 23 Закону № 2535). Згідно з п. 1 Порядку № 783 такий коефіцієнт визначається за формулою:

Кі = [І - 10] : 100,(1.1)

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Інформацію щодо цього коефіцієнта на початку кожного року доводить своїми листами до відома платників податків центральний орган виконавчої влади із земельних ресурсів.

Загальний же коефіцієнт індексації грошової оцінки земель населених пунктів, проведеної за вихідними даними станом на 01.04.96 р., та грошової оцінки сільськогосподарських угідь, проведеної станом на 01.07.95 р., на початок поточного року дорівнює 3,022.

Його значення розраховане як добуток коефіцієнтів індексації за 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028 і за 2008 рік - 1,152. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 і 2006 роки не індексувалась.

1.3 Правова відповідальність платників податку за порушення податкового законодавства

За порушення правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів й інших обов'язкових платежів законодавством передбачено відповідальність. Види відповідальності наведені на рисунку 1.7.

Рис. 1.7. Відповідальність платників податків

Адміністративна відповідальність (штрафи), яка застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, далі -- КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) -- окремих платників податків, керівників i бухгалтерів платників податків -- юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства; розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність порушника (статті 34, 35), а також від його особи, ступеня вини, майнового стану (ст. 33).

Факт здійснення адміністративного правопорушення -- порушення законодавства про оподаткування чи порушення здійснення підприємницької діяльності -- встановлюється в процесі або за наслідками перевірки підприємства, установи, організації чи громадянина. Службові особи державних податкових інспекцій при встановленні фактів порушень, за які винні особи підлягають притягненню інспекціями до адміністративної відповідальності, крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про адміністративне правопорушення -- порушення податкового законодавства у двох примірниках. Його зміст повинен відповідати вимогам ст. 256 КпАП.

Справа про адміністративне правопорушення -- порушення податкового законодавства розглядається начальником ДПІ чи його заступником за місцем вчинення правопорушення (ст. 276 КпАП) у 15-денний термін від дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КпАП).

За злочинні правопорушення при здійсненні підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів Кримінальним кодексом України передбачено такі види кримінальної відповідальності:

а) Караються штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років особи за заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачено законодавством, якщо ці дії вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення (ст. 148).

б) Статтею 148 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. При цьому під значним розміром коштів розуміються суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які у сто разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів -- суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які у двісті п'ятдесят разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів -- суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які в тисячу разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят разів i більше перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на місяць.

в) Фінансова відповідальність настає при несплаті або неповній сплаті суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов'язкових платежів тягне за собою відповідальність за порушення податкового законодавства, навіть у тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Порядок накладання фінансових санкцій регулюється законами України та Указами Президента України, а також Інструкцією про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ГДПІ України від 20.04.95 р. № 28 та зареєстрованою в Мін'юсті України 06.05.95 р. за № 127/663.

Факти порушень податкового законодавства службова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами й зазначенням конкретних їх пунктів i статей.

Керівники й відповідні службові особи підприємств, установ, організацій i громадяни під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані надати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, підписати акт про проведення перевірки i виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі до бюджетів i внески до державних цільових фондів.

Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою у двох примірниках не пізніше ніж через десять днів з дня складання акта перевірки.

Оскарження рішень органів державної податкової служби здійснюються у встановленому законом порядку.

При виявленні помилки з нарахування податків, після акту перевірки - у бухгалтерському обліку проводиться коригування сум. Основні можливі помилки вказані в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Облік виправлень правопорушень та штрафів

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дт	Кт
1.	Відображений донарахований податок на прибуток	98	641,10	7000,00
2.	Показані штрафні санкції	948	642	1400,00
3.	Зменшене податкове відшкодування	-	-	-
4.	Донараховані податкові зобов'язання з ПДВ	643	641,40	3000,00
5.	Показані штрафні санкції	948	642	300,00
6.	Сплачена сума згідно акту перевірки	642	311	1700,00
		641,10		7000,00
		641,40		3000,00

В даному розділі була розглянута сутність системи загальнодержавного оподаткування, основні методи нарахування загальнодержавних податків, їх функції та відповідальність платників податку за порушення податкового законодавства і синтетичний облік їх виправлень, на основі чого був зроблений висновок про те що фіскальна функція податків є основою утворення державних грошових фондів.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СПЛАТИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ ДО БЮДЖЕТУ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ріск” (далі - ТОВ „Ріск”, створено шляхом об'єднанням майна та підприємницької діяльності засновників. Зареєстровано Мелітопольською районною державною адміністрацію 1 червня 1992 року, на підставі Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про підприємництво» та Закону України «Про підприємства в Україні», рішення Мелітопольської районної ради. Загальна характеристика підприємства наведена в таблиці 2.1.

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку, задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності. Основними видами діяльності товариства є:

- Виготовлення та ремонт комунальної спеціальної техніки, виготовлення оригінальних запчастин до цієї техніки;

- Торгівля автомобілями з правом видачі необхідних для державної реєстрації автотранспорту пакету документів;

- Виготовлення, ремонт та продаж автопідіймачів телескопічних;

- Ремонт та технічне обслуговування автомобілів;

- Виробництво та ремонт такелажного та підйомного устаткування, ремонт машин загального призначення;

- Виготовлення підйомно - транспортного устаткування;

- Виробництво контрольно - вимірювальних приладів;

- Торгівля: оптова, роздрібна, комісійна, зовнішня, в тому числі новими та уживаними автомобілями, автотоварами, паливом, спеціальної комунальною технікою, підйомно - транспортним устаткуванням, продовольчими та непродовольчими товарами, сільськогосподарською технікою тощо;

Таблиця 2.1.

Загальна характеристика ТОВ „Ріск”

1. Повна і скорочена назва підприємства	Товариство з обмеженою відповідальністю „Ріск”. ТОВ „Ріск”.

Подобные документы

• Фінансова відповідальність платників податків. Перевірка податкового кредиту

  Способи здійснення податкового контролю. Камеральна перевірка, її цілі та функції. Податковий кредит та податкове зобов’язання з ПДВ. Приклад розрахунку податку на додану вартість. Суть фінансової відповідальності платника податків за порушення закону.
  
  контрольная работа [50,7 K], добавлен 15.02.2014
  

• Прямі податки, їх суть, види і характеристика

  Загальна характеристика умов та об’єкту вивчення. Фінансова діяльність підприємства КП "Городницький фарфоровий завод". Прямі податки їх суть, види та характеристика. Відповідальність платників податків і зборів за порушення податкового законодавства.
  
  курсовая работа [84,1 K], добавлен 10.04.2007
  

• Загальнодержавні податки та їх значення для бюджету

  Податкова системи України. Значення загальнодержавних податків для бюджету. Склад і характеристика загальнодержавних податків. Завдання вдосконалення податкової системи України. Виконання спільного фонду Державного бюджету України в 2007 році.
  
  курсовая работа [243,9 K], добавлен 05.02.2008
  

• Податкова політика України

  Основні засади формування та аналіз податкової політики в Україні. Передумови виникнення та розвитку податків. Планування податкових надходжень. Вплив податкової політики на рівень податкового навантаження. Шляхи реформування податкової політики держави.
  
  курсовая работа [378,3 K], добавлен 15.02.2013
  

• Аналіз податкової політики України на сучасному етапі та шляхи її вдосконалення

  Основні засади економічного розвитку суспільства. Податкова система як сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів. Особливості структури податкового законодавства, її переваги та недоліки за основними видами податків.
  
  курсовая работа [456,8 K], добавлен 20.08.2011
  

• Акцизний податок

  Сутність і призначення акцизного податку, його недоліки і переваги згідно розділу VI Податкового кодексу України. Платники податку, об'єкт та база оподаткування для вітчизняних та імпортних товарів. Розрахунок податків при нарахуванні заробітної плати.
  
  реферат [40,4 K], добавлен 08.01.2015
  

• Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку

  Фіскальна, регулююча і соціальна функції податків. Здійснення податкових платежів на основі відповідних законів. Недоліки податкової системи в Україні. Визначення об'єкту оподаткування. Взаємозв'язок між обліком і оподаткуванням у різних країнах світу.
  
  контрольная работа [18,3 K], добавлен 13.07.2009
  

• Податкова система

  Економічний зміст і класифікація податків. Структура системи оподаткування в Україні, основні суб'єкти та робота податкової служби. Адміністративна відповідальність осіб винних в порушенні податкового законодавства. Стягнення з доходів фізичних осіб.
  
  курс лекций [92,9 K], добавлен 17.12.2010
  

• Ставки та особливості податків в Швейцарії

  Рівні податкового навантаження по країнам світу у 2013-2014 рр. Особливості податкової системи в Швейцарії, характеристика її рівнів (федеральні, кантональні та місцеві комунальні податки). Ставки видів податку, сплачуваних в Швейцарії в 2013-2014 рр.
  
  реферат [247,9 K], добавлен 07.10.2014
  

• Організація податкового обліку на доходи фізичних осіб

  Характеристика податку на доходи фізичних осіб. Основні рекомендації щодо удосконалення сплати податку на доходи фізичних осіб. Комплексне дослідження сплати податків на прикладі підприємства "Югвоєнстрой". Удосконалення податкової законодавчої бази.
  
  дипломная работа [386,5 K], добавлен 05.06.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам