Вступ

Ринкова економіка, при всій розмаїтості її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповнюється державним регулюванням. Величезну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави грають фінанси. Вони -- невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. От чому сьогодні як ніколи важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їхнього функціонування, бачити способи найбільш повного їхнього використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств займають вихідне, визначальне положення, тому що обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні і нематеріальні блага і формується переважна маса фінансових ресурсів країни.

Неминучий перехід країни до ринкової економіки був неможливий, поки зберігалася у величезних масштабах державна власність, що перешкоджає розвитку конкуренції, змагальності за досягнення кращих результатів діяльності. Було необхідно почати послідовне роздержавлення власності, тому що однією з основ ринкової економіки є різноманіття форм власності: і державної, і приватної, і акціонерної та інших.

Проведені економічні реформи спричинили за собою глобальну зміну в структурі фінансових і виробничих відносин. Тому в курсовій роботі розглядатиметься структура фінансових ресурсів комерційних підприємств,, що змінилася, тому що саме фінанси підприємства є основою виробничої діяльності.

Головною метою даної курсової роботи є закріплення вивченого теоретичного матеріалу та формування практичних навичок по аналізу та управлінню фінансовими процесами підприємства.

В курсовій роботі, зокрема, будуть розглянуті питання про роль фінансів у формуванні і використанні оборотних коштів, проведений аналіз ділової активності та рентабельності підприємства, а також визначені основні показники ліквідності та платоспроможності за даними підприємства ПолтавДРГП

Розділ 1. Оборотні кошти підприємства: аналіз та шляхи прискорення їх оборотності

1.1 Сутність, склад і структура обігових коштів

Будь-яке підприємство, яке веде виробничу або іншу комерційну діяльність, повинно володіти реальним, тобто діючим, функціонуючим майном або активним капіталом у вигляді основного або оборотного капіталу. Поняття “оборотний капітал” тотожне оборотним коштам і являє собою одну із складових частин майна господарюючого суб'єкту, необхідну для нормального виконання і розширення його діяльності.

Оборотні кошти - це засоби, які обслуговують процес господарської діяльності, задіяні одночасно і в процесі виробництва, i в процесі реалізації продукції. У забезпеченні безперервності та ритмічності процесу виробництва і обігу полягає головне значення оборотних коштів.

По функціональному призначенню, або ролі в процесі виробництва та обігу, оборотні кошти підприємства поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Виходячи з цього розподілу, оборотні кошти можна охарактеризувати як засоби, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, які виконують безперервний кругообіг в процесі господарської діяльності.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва Вони матеріалізуються в предметах праці (сировина, матеріали, паливо) і частково в засобах праці у вигляді малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) і втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва.

Виробничі фонди є матеріальною базою виробництва. Вони необхідні для забезпечення процесу виробництва продукції, утворення її вартості. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва, повністю переносять свою вартість на знову створений продукт, при цьому змінюючи свою початкову форму. І все це - в процесі одного виробничого циклу і кругообігу.

Другий елемент оборотних коштів підприємства - фонди обігу. Вони безпосередньо не задіяні в процесі виробництва. Їх значення полягає у забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні кругообігу засобів виробництва підприємства і досягненні поєднання виробництва і обігу. Фонди обігу складаються з готової продукції і грошових засобів.

Поєднання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в єдину категорію - оборотні кошти - пояснюється тим, що:

1. Процес відтворення - це поєднання процесу виробництва та процесу реалізації продукції. Елементи оборотних коштів безперервно переходять із сфери виробництва в сферу обігу і знову повертаються у виробництво.

2. Елементи оборотних фондів і фондів обігу мають однаковий характер кругообігу, що складає безперервний процес повторення і відтворення. Цей процес називається обігом засобів, а самі засоби, які залучені в ньому, називаються оборотними.

Особливістю оборотних коштів є те, що вони не витрачаються, а авансуються в різні види поточних витрат господарюючого суб'єкта. Метою авансування є створення необхідних матеріальних запасів, заділів незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації. Авансування означає, що використані грошові засоби повертаються підприємству після завершення кожного виробничого циклу або кругообігу, який включає: виробництво продукції - її реалізацію - отримання виручки від реалізації продукції. Саме з виручки від реалізації проходить повернення авансованих коштів. Авансована вартість різними частинами одночасно знаходиться у багатьох функціонуючих формах - грошовій, виробничій, товарній. Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тому числі фінансових).

Таким чином, значення оборотних коштів полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції. Вони можуть бути охарактеризовані як сукупність грошових засобів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Виходячи з участі в процесі виробництва оборотні виробничі фонди поділяються на засоби у виробничих запасах і засоби у виробничому процесі (або у виробництві), а виходячи із реалізації вони включають готову продукцію на складі, відвантажені товари, грошові засоби і дебіторську заборгованість.

Оборотні кошти у виробничих запасах складають левову частину оборотних виробничих фондів. Вони включають матеріальні елементи виробництва, які використовуються в якості предметів праці і частково засобів праці у вигляді МШП, які не вступили у виробничий процес і знаходяться у вигляді складських запасів.

До складу предметів праці входять:

1. Сировина і основні матеріали, із яких виготовляється продукт. Вони утворюють матеріальну основу продукту. Сировиною називається продукція сільського господарства та ін., а матеріалами - продукція переробних галузей промисловості.

2. Допоміжні матеріали - паливо, тара і тарні матеріали для пакування та запасні частини. Вони використовуються для обслуговування, догляду за засобами праці, полегшення процесу виробництва або ж для впливу на основні матеріали, сировину з метою надання продукту певних якостей для кращого попиту.

3. Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Напівфабрикати не є готовою продукцією і разом з комплектуючими відіграють у виробничому процесі таку ж роль, як і основні матеріали.



Рис. 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів

В спеціальну групу оборотних коштів прийнято відокремлювати МШП, які по економічному призначенню є засобами праці і повинні враховуватися в складі основних фондів, так як вони задіяні в процесі виробництва багато разів і не одразу втрачають свою матеріальну форму. Поряд з виробничими запасами в оборотні виробничі фонди входять засоби у виробництві, які включають незакінчену продукцію. Незакінчена продукція, або продукція часткової готовності, - це предмети праці, які вже вступили у виробничий процес, але не пройшли всіх oпepацiй обробки, передбачених технологічним процесом. Вони представлені незавершеним виробництвом і напівфабрикатами власного виробництва. Це речові елементи оборотних фондів.

Фонди обігу, тобто оборотні засоби, які обслуговують процес обігу, формуються під впливом характеру діяльності підприємства, умов реалізації продукції, рівня організації системи збуту готової продукції, форм, які застосовуються для розрахунків. Основну частину фондів обігу складає готова продукція. Вона поділяється на готову продукцію на складі підприємства і товари відвантажені. Моментом переходу готової продукції на склад підприємства завepшyєтъcя процес виробництва продукції. А продукція, товари, відвантажені споживачеві, знаходяться вже у сфері обігу і відображають процес реалізації.

Товари відвантажені можуть розглядатися за наступними напрямками:

- строк оплати яких не настав;

- строк оплати яких прострочений;

- які знаходяться на відповідальному зберіганні у покупців.

Інша складова частина фондів обігу - грошові засоби і дебіторська заборгованість. Грошові засоби можуть бути, по-перше, у фінансових інструментах - на рахунках в кредитно-банківських закладах, в цінних папepax, виставлених акредитивах, і, по-друге, у касі підприємства і в розрахунках (поштових переказах та інших розрахунках, таких як нестачі, втрати, перевитрати). Ефективне управління грошовими засобами, яке веде до підвищення платоспроможності підприємства, отриманню додаткового прибутку - найважливіша задача фінансової роботи. Управління грошовими засобами включає визначення часу обігу грошових засобів і їх оптимального рівня, аналіз грошових потоків та їх прогнозування.

Дебіторська заборгованість включає заборгованість підзвітним особам, постачальників по закінченню строків оплати, податкових органів при переплаті податків та інших обов'язкових платежів, які вносяться у вигляді авансів. Вона включає також дебіторів по боргах. Дебіторська заборгованість завжди відволікає засоби із обігу, визначає їх неефективне використання і веде до напруженого фінансового стану підприємства. Рівень дебіторської заборгованості пов'язаний з прийнятою на підприємстві системою розрахунків, продукцією, що випускається і рівнем насичення нею ринку.

У складі оборотних засобів можна виділити за ступенем їх ліквідності швидкореалізуємі та повільнореалізуємі засоби або активи. Першокласними ліквідними засобами, тобто тими засобами, які знаходяться в миттєвій готовності для розрахунків, є гроші в касі або на рахунках в банку. До швидкореалізуємих активів відносяться короткострокові фінансові вкладення - депозити, цінні папери, товари і майно, які придбані з метою перепродажу; реальна дебіторська заборгованість, товари відвантажені, але не сплачені в строк.

Повільнореалізуємі оборотні засоби - це напівфабрикати, незавершене виробництво, товари, що довгий час знаходяться на складі, сумнівна заборгованість. За ступенем фінансового ризику ця група найменш приваблива з точки зору вкладення капіталу в оборотні засоби підприємства.

1.2 Джерела формування обігових коштів

Першочергово формування власних коштів відбувається в момент створення підприємства. Воно забезпечується основними і оборотними засобами, необхідними для проведення комерційної діяльності в розмірах, які були визначені документами під час заснування. З цією метою в залежності від організаційно-правових форм формується статусний капітал. В подальшому поповнення оборотних засобів, які авансуються підприємством на поновлення виробничого циклу, можуть відбуватися за рахунок отриманого прибутку. Суми прибутку акумулюються в спеціальному фонді підприємства - фонді накопичення, який створюється з чистого прибутку.

Крім прибутку, як власного засобу поповнення оборотних засобів, на кожному підприємстві є засоби, прирівняні до власних. Це стійкі пасиви, які не належать підприємству, але постійно знаходяться в обігу і використовуються на законних засадах. До таких пасивів відносяться:

- мінімальна заборгованість по оплаті праці, відрахуванням до позабюджетних соціальних фондів, яка обумовлена природнім розходженням між строком нарахування і датою виплати заробітної плати, перерахування обов'язкових платежів;

- мінімальна заборгованість по резервах на покриття витрат та платежів, що мають відбутися;

- заборгованість постачальникам по невідфактурованих поставках і акцептованих розрахункових документах, строк виплати яких не настав;

- заборгованість замовникам по авансам і частковій оплаті (передплаті) продукції;

- заборгованість бюджету по деяким видам податків, нарахування яких відбувається раніше терміну платежу.

Стійкі пасиви є засобами покриття власних обігових коштів тільки в сумі приросту, тобто різниці між їх розмірами на кінець та початок періоду. Сума постійних пасивів може змінюватися в сторону збільшення або зменшення. Приведений засіб є, по суті, запланованою кредиторською заборгованістю.

В обігу підприємства можуть знаходитися інші власні засоби, а саме: частково невикористані залишки резервного фонду, фонду спеціального призначення - фонду споживання, соціального розвитку, а також преміального, доброчинного, ремонтного, фонду по відпустках, рекламаціях. Засоби цих фондів мають цільове призначення. Порушенням принципу цільового використання є також залучення до формування оборотних засобів амортизаційного фонду підприємства, призначення якого - поновлення основних фондів підприємства, фінансування довгострокових реальних інвестицій. Цей шлях в деякій мірі зменшує залежність підприємства від залучених засобів, а в кінцевому результаті веде до підвищення платоспроможності підприємства і рівня його ліквідності.

Специфічним засобом власних обігових коштів є фінансові вкладення частково вільних фінансових ресурсів (в акціонерному товаристві - додатковий випуск акцій та їх розміщення).

В обороті підприємства, крім власних фінансових ресурсів, знаходяться залучені засоби, основу яких складають короткострокові кредити банків, а також інших кредиторів. Залучені засоби для поповнення обігових коштів традиційно включають банківські короткострокові кредити. В наш час їх активно використовують лише у тих випадках, коли операція, яка кредитується, принесе доход, який перевищить витрати по сплаті банківських відсотків за користування позикою.

До залучених підприємством у господарський обіг засобів можна віднести кредиторську заборгованість, яка є, по суті, безкоштовним кредитом, які надають інші підприємства, організації, окремі особи. Різниця між стійкими пасивами та кредиторською заборгованістю полягає в тому, що кредиторська заборгованість є неплатоспроможним засобом формування обігових коштів.

Обіговим коштам належить особливе місце у структурі підприємства, бо переважно вони зумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість господарського суб'єкту. Саме тому на стан їх аналізу мають звернути увагу як керівники, так і інші зацікавлені особи.

Внутрішній аналіз обігових коштів дає змогу розкрити можливі резерви поліпшення ефективності їх використання, показати найпривабливіші підрозділи для інвестиційних проектів. Результати аналізу є одним із головних засобів конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Необхідна умова для підвищення ефективності використання обігових коштів - продумане економічне визначення потреби в них. Тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування обігових коштів, основною особливістю якого в умовах ринку є те, що воно має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру обігових коштів, а переважно як спосіб виявлення та мобілізації на підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва.

1.3 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства та шляхи прискорення їх оборотності

Оборотність оборотних коштів -- це показник ефективності їхнього використання. Оборотність визначається часом, протягом якого кошти роблять повний оборот, починаючи від придбання виробничих запасів і кінчаючи надходженням грошей на рахунки підприємства; тривалість одного обороту виражається в днях.

Чим швидше обертаються авансовані оборотні кошти, тим кращий досягається результат -- за допомогою однієї і тієї ж суми засобів виробляється і реалізується більше продукції. Важливим фактором прискорення оборотності оборотних коштів є економія матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві, скорочення їх витрат на одиницю продукції. Саме тому в сучасних умовах такого великого значення набуває розробка програм, спрямованих на більш раціональне використання сировини, палива, електроенергії й інших матеріальних ресурсів, у яких передбачені заходи для жорсткості правил використання матеріальних цінностей, посиленню економічного стимулювання і підвищенню матеріальної відповідальності за їхню витрату.

Наявність у підприємства власних оборотних коштів, їх склад і структура, швидкість обороту та ефективність використання впливають на фінансовий стан підприємства і стійкість його положення на фінансовому ринку, а саме:

- платоспроможність, тобто можливість виплачувати в строк свої боргові зобов'язання;

- ліквідність - можливість у будь-який момент робити необхідні витрати;

- можливість подальшої мобілізації фінансових ресурсів.

Ефективне використання оборотних коштів відіграє велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства, підвищенні рівня рентабельності виробництва і залежить від багатьох факторів. В сучасних умовах великий негативний вплив на зниження ефективності використання оборотних коштів і уповільнення їх обороту мають фактори кризового стану економіки:

- зниження обсягу виробництва і споживчого попиту;

- інфляція;

- розрив господарських зв'язків;

- порушення договірної та розрахункової дисципліни;

- високий рівень податків;

- зниження доступу до кредитів внаслідок високих банківських відсотків.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, й ризику використання (рис. 1.2).



Рис. 1.2. Класифікація оборотних коштів щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення

Всі перераховані фактори впливають на використання оборотних коштів незалежно від інтересів підприємства. Разом з тим, підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів, на які вони можуть активно впливати:

1. Раціональна організація виробничих запасів (ресурсозбереження, оптимальне нормування, використання прямих довгострокових господарських зв'язків).

2. Скорочення перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві (подолання тенденції до зниження фондовіддачі, застосування найновіших технологій, особливо безвідходних, поновлення виробничого апарату, застосування сучасних більш дешевих конструкційних матеріалів).

3. Ефективна організація обігу (удосконалення системи розрахунків, раціональна організація збуту, наближення споживачів продукції до виробника, систематичний контроль за оборотом засобів у розрахунках, виконання замовлень по прямих зв'язках).

Ступінь ліквідності оборотних активів в цілому і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами;

- коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Отже, фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.

Обіговим коштам належить особливе місце у структурі підприємства, бо переважно вони зумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність, інвестиційну принадність господарського суб'єкту. Саме тому на стан їх аналізу мають звернути увагу як керівники, так і інші зацікавлені особи.

Оборотні засоби забезпечують накопичення необхідних запасів предметів праці, сировини, матеріалів, палива та інших цінностей.

У процесі виробництва обігові засоби є найбільш рухомою частиною виробничих фондів. Роблячи безперервний кругообіг, вони забезпечують безперервність процесу виробництва. Чим менше часу оборотні засоби знаходяться у сфері виробництва і обігу, тим вище швидкість їх обертання і тим менша в них необхідність при забезпеченні безперервності виробництва. Звідси, чим більше обертів роблять обігові засоби протягом року, тим менше необхідно авансувати їх для виконання виробничої програми, тим менше вартість виробничих фондів, що використовуються у виробництві, а відповідно вище рентабельність.

Розділ 2. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз поточного фінансового стану підприємства займає особливе місце в широкому колі заходів фінансового управління. Таке становище пов'язане з тим, що в процесі зіставлення фактичного фінансового стану підприємства з його цілями на визначений період діяльності, фінансовими службами розробляється і реалізується система конкретних планових заходів, спрямованих на досягнення поточних та середньострокових цілей розвитку.

У практиці фінансового менеджменту найбільш часто використовують такі методи, як трендовий аналіз, структурний аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів та інтегральний аналіз. У курсовій роботі акцентується увага на аналізі фінансових коефіцієнтів й інтегральному аналізі. Безпосередньо оцінка фінансового стану підприємства проводиться на основі використання даних балансу підприємства (Форма № 1), звіту про фінансові результати (Форма № 2).

Фінансовий стан підприємства оцінюється на основі розрахунків та аналізу наступної групи показників:

– стану ліквідності підприємства;

– стану ділової активності підприємства;

– стану процесів формування і розподілу прибутків підприємства;

– стану рентабельності підприємства;

– стану структури капіталу підприємства;

– стану ринкової активності підприємства.

2.1 Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства погасити (сплатити) свої поточні зобов'язання протягом відповідного періоду. Ліквідним вважається підприємство, якщо воно здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. До поточних активів відносять оборотні активи та витрати майбутніх періодів. Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які повинні бути погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців від дати балансу. До них відносять зобов'язання IV розділу пасиву балансу та частину доходів майбутніх періодів, погашення яких відбудеться протягом 12 місяців із дати балансу.

У процесі аналітичної роботи найбільш часто використовують наступні показники ліквідності:

1) коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності;

2) коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності;

3) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності;

4) чистий оборотний капітал;

5) коефіцієнт маневреності.

Перераховані показники ліквідності розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт поточної ліквідності -це відношення суми всіх поточних активів до суми короткострокових зобов'язань. Цей коефіцієнт показує, стільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Рівень ліквідності підприємства вважається достатнім, якщо коефіцієнт поточної ліквідності знаходиться в межах 2-3 грн/грн. Критичне значення коефіцієнт поточної ліквідності знаходиться на рівні 1 грн/грн.; при значенні коефіцієнт поточної ліквідності менше від 1 грн/грн. підприємство має неліквідний баланс. Розраховується за формулою

Кпл,пр=(643,8++0)/(739,1+0)=0,87 грн./грн.

Кпл,кр=(1008,3+0)/(282,4+0)=3,57 грн./грн.

Як бачимо з отриманих показників на початок року на кожну гривну поточних зобов'язань припадає 0,87 коп., але протягом року цей показник значно збільшився і склав 3,57 грн., що свідчить про підвищення ступеню ліквідності поточних активів.

Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності розраховується як відношення високоліквідних поточних активів до короткострокових зобов'язань. До високоліквідних поточних активів відносять грошові кошти, поточні фінансові інвестиції та нормальну дебіторську заборгованість. Коефіцієнт розраховується за формулою

Кшл,пр=(0+523,8+0,6)/739,1 = 0,71 грн./грн.

Кшл,кр=(657,5+68,9+249,7 )/ 282,4 = 3,45 грн./грн.

Ліквідність підприємства вважається достатньою, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться на рівні 1 грн/грн. Це означає, що на 1 грн. поточних зобов'язань підприємство мало на початок року 0,71 грн. і 3,45 грн. на кінець року високоліквідних активів, здатних протягом короткого періоду погасити свої короткострокові зобов'язання. Збільшення цього показника майже у 3 рази досить добре для роботи підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань підприємства може бути погашене на конкретну дату, протягом однієї доби. Коефіцієнт розраховується за формулою

Кал,пр = (0,6+0 )/ 739,1 = 0,00081 грн./грн.

Кал,кр = 249,7/282,4 = 0,88 грн./грн.

Ліквідність підприємства вважається достатньою, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності досягає значень 0,2-0,25 грн/грн. Спостерігаємо значне підвищення абсолютної ліквідності підприємства, що свідчить про підвищення ефективності роботи підприємства.

Чистий оборотний капітал (працюючий капітал)визначається як різниця між сумою поточних активів та сумою короткострокових зобов'язань підприємства.

ЧОКпр = (643,8+0)-(739,1+0) = -95,3 т.грн.

ЧОКкр = (1008,3+0)-(282,4+0) = 725,9 т.грн.

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно має позитивне значення чистого оборотного капіталу. Рівень ліквідності ПолтавДРГП є досить високим у порівнянні з значенням на початок року.

Коефіцієнт маневреності визначається як відношення чистого оборотного капіталу підприємства до суми джерел власного та прирівняного до нього капіталу підприємства. Цей коефіцієнт показує, яка частка власних ресурсів уходить до складу найбільш мобільних активів підприємства. Розраховується за формулою

Км,пр = -93,5/1201,4 = -0,08 грн./грн.

Км,кр = 729,9/1879,5 = 0,39 грн./грн.

Фінансовий стан підприємства вважається достатнім, якщо коефіцієнт маневреності знаходиться в межах 0,3-0,4 грн/грн.

Аналізуючи отримані результати бачимо, що стан підприємства є не стабільний, оскільки абсолютне відхилення показника на початок і на кінець року значно відрізняється, а значить, що підприємство приймає відповідні рішення щодо ефективної роботи підприємства..

Загалом, на протязі року ліквідність підприємства значно покращилась, а значить і покращився його фінансовий стан.

2.2 Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від того, наскільки швидко засоби, що вкладені в активи підприємства, трансформуються в реальні грошові кошти. Стан ділової активності підприємства характеризують наступні показники:

1) коефіцієнт обігу активів підприємства (коефіцієнт трансформації);

2) коефіцієнт обігу поточних активів підприємства;

3) коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості;

4) коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства;

5) коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості;

6) коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів;

7) тривалість операційного циклу підприємства.

Розрахуємо ці показники.

Коефіцієнт обігу активів підприємства (коефіцієнт трансформації) характеризує швидкість обігу активів підприємства. Чим вищий рівень цього показника, тим кращі формуються умови стабільного фінансового стану підприємства. Важливо підтримувати зростаючу тенденцію коефіцієнта обігу активів підприємства, він розраховується за формулою

Кт = 2485,5/ ((1940,5+2161,9)/2) = 1,21 грн./грн. (раз на рік)

Коефіцієнт трансформації показує, 1,21 грн. чистого доходу від реалізації одержало підприємство протягом звітного періоду з кожної гривні його активів. Як доповнення до характеристики швидкості обігу активів підприємства розраховується також тривалість одного обороту активів у днях за формулою.

, діб.

То.а = 365/1,21 = 301 діб

Коефіцієнт обігу поточних активів розраховується як відношення обсягів чистої реалізації до середньої суми поточних активів підприємства.

Копа = 2485,5/((643,8+0)+(1008,3+0)/2) = 3,01 грн./грн. (раз на рік).

Період обігу поточних активів

, діб.

Топа = 365/3,01 = 121 діб

Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості показує, скільки разів протягом звітного року дебіторська заборгованість трансформується в реальні грошові кошти. Розраховується як відношення чистого доходу від реалізації до середньорічної суми дебіторської заборгованості.



Кодз = 2485,5 / ((0+0)+(0+68,9)/2) = 3,98 грн./грн.

Протягом звітного року дебіторська заборгованість трансформувалася в реальні грошові кошти майже 4 рази.

Відповідно період погашення дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

.

Тодз = 92 доби

Високі значення коефіцієнта обігу дебіторської заборгованості та короткі терміни часу її погашення характеризують умови стабільного фінансового стану підприємства. Якщо термін погашення дебіторської заборгованості перевищує 40-50 діб, то на підприємстві можуть виникнути проблеми вчасного погашення виставлених йому рахунків. В нашому випадку це не зовсім поганий результат.

Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити в повному обсязі свої зобов'язання

Розраховується наступним чином:



Копз = 2485,5 / ((739,1+0)+(282,4+0)/2) =4,87 грн./грн.

Період погашення поточних зобов'язань

.

Топз = 365/4,87 = 75 діб.

Для розрахунку підприємству за своїми зобов'язаннями у повній мірі поточні активи повинні зробити майже 5 оборотів, період погашення складає 75 діб.

Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити виставлені рахунки по господарських операціях. Розраховується за формулою

Кокз = 2485,5 / ((179,9+0)+(61,5+0)/2) = 20,59 грн./грн.

Період обігу кредиторської заборгованості

.

Т окз = 365/20,59 = 18 діб

Отримані дані показують, що підприємству необхідно зробити 21 оборот для оплати виставлених йому рахунків, термін якого складає 18 діб.

Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів характеризує швидкість трансформації виробничих запасів в обсяги товарної продукції на складі підприємства. Розраховується як відношення суми операційних витрат до суми товарно-матеріальних запасів.

Комз = 1484,8/((119,4)+(32,2)/2) = 19,59 грн./грн.

Тривалість обігу товарно-матеріальних запасів

.

Томз = 365/19,59 =19 діб

Як бачимо, значення коефіцієнту є достатньо високим, отже товарно матеріальні запаси досить швидко (протягом 19 діб) перетворюються у готову продукцію, що свідчить про ефективне використання матеріальних запасів на підприємстві.

Тривалість операційного циклу характеризує, скільки діб у середньому необхідно для виробництва, реалізації й оплати продукції підприємства, або - протягом якого періоду часу грошові ресурси підприємства “заморожені” в його товарно-матеріальних запасах та операціях. Цей показник розраховується як сума тривалості погашення дебіторської заборгованості (Тодз) і тривалості зберігання запасів на підприємстві (Томз)

.

Тоц =19+92 = 110 діб.

Тривалість операційного циклу на підприємстві ПолтавДРГП майже 4 місяці, це можна вважати нормальним станом для роботи підприємства.

2.3 Аналіз і оцінка процесів формування і розподілу прибутку підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток підприємства формується як фінансовий результат по всіх видах його діяльності: операційний, інвестиційний, фінансовий. Операції формування та розподілу прибутку підприємства представлені у звіті про фінансові результати підприємства (форма №2). Процеси формування прибутку підприємства передбачають визначення валового прибутку, прибуток від операційної діяльності, прибуток (збиток) від проведення інвестиційної та фінансової діяльності. Формування прибутку на підприємстві завершується визначенням величини прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

Сформований на підприємстві прибуток від звичайної діяльності до оподаткування є спільною власністю підприємства, держави і в окремих випадках фінансової системи. Розподіл прибутку в рамках діючих законодавчих актів характеризує відносини між підприємством, з одного боку, та державою і фінансовою системою - з другого.

На першому етапі розподілу прибутку визначається доля держави в частині відрахувань до бюджету суми податку на прибуток, податку на транспортні засоби, податку на землю і податку на нерухомість. Якщо підприємство користується довгостроковим кредитом, то на другому етапі розподілу прибутку визначається обсяг процентних платежів за довгостроковий кредит та погашення основної суми боргу. Після проведення таких платежів у Державний бюджет та фінансову систему формується величина чистого прибутку, який є повністю власністю підприємства й використовується за напрямами, що визначаються статутом підприємства та його органами управління. Операції формування і розподілу прибутку підприємства наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Схема формування та розподілу прибутку підприємства

(Дані Ф.№2 тис. грн.)

№ п/п	Показник	Коди форми №2	Розрахунок таблиці	Значення
1	2	3	4	5
1	Дохід (виручка) від валової реалізації	010		2973,8
2	Податки та збори в ціні продукції	(015+020+ +025+030)		488,3
3	Чистий дохід (виручка) від реалізації	035	(стр1-стр2)	2485,5
4	Собівартість реалізованої продукції	040		814,4
5	Валовий прибуток	050	(стр2-стр4)	1671,1
6	Інші операційні доходи	060		2,7
7	Сумарні операційні доходи	(035+060)	(стр3-стр6)	2488,2
8	Адміністративні витрати	070		428,6
9	Витрати на збут	080		0
10	Інші операційні витрати	090		241,8
11	Сумарні операційні витрати	(040+070+ +080+090)	(стр4+стр8+ +стр9+стр10)	1484,8
12	Прибуток від операційної діяльності	100	(стр7-стр11)	1003,4
13	Дохід від інвестиційної та фінансової діяльності	(110+120+ +160)		0
14	Витрати від інвестиційної і фінансової діяльності	(140+150+ +160)		0
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	170	(стр12+стр13--стр14)	1003,4
16	Податки на прибуток	180		358,3
17	Чистий прибуток від звичайної діяльності	190 і 220	(стр15-стр16)	645,1

Використовуючи дані форми №2 “Звіт про фінансові результати”, в курсовій роботі проводимо розрахунки показників за схемою, приведеною в таблиці.

2.4 Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства

Фінансовий стан залежить від того як ефективно на підприємстві використовують його активи та капітал. Для оцінки стану рентабельності діяльності підприємства використовують наступні показники:

1) коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства;

2) коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства;

3) коефіцієнт рентабельності інвестицій;

4) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

5) коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції (комерційна маржа).

Показники рентабельності підприємства розраховуються наступним чином. Коефіцієнт рентабельності активів підприємства показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньої суми активів за формулою

Кра =645,1/((1940,5+2161,9)/2) = 0,31 грн./грн.

Отже, з кожної гривни, вкладеної в активи підприємство отримує 31 коп. прибутку.

Коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства деталізує значення попереднього показника і розраховується за формулою



Крпа = 645,1/ ((739,1+0)+(282,4+0)/2) = 0,78 грн./грн.

Рентабельність поточних активів вище, ніж усіх активів у 2 рази.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує прибутковість інвестиційної діяльності підприємства. Розраховується за формулою

Крі = 1003,4/((1201,4)+(1476,2+403,3)/2) = 0,65 грн./грн.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує майстерність менеджерів підприємства управляти його інвестиціями. Оскільки менеджери підприємства не можуть впливати на величину сплачуваного податку з прибутку, то для більш точного розрахунку показника в чисельнику використовується величина прибутку до сплати податку. Отримали досить високу рентабельність інвестованих коштів, що свідчить про певний рівень підготовки його менеджерів та керівництва.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку “заробила” кожна грошова одиниця, вкладена власниками акціонерного капіталу. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до суми власного капіталу.

Крвк = 645,1/((1201,4+0)+(1476,2+403,3)/2) = 0,42 грн./грн.

Рентабельність власного капіталу склала 42% або кожна власна гривна, вкладена у виробництво приносить 42 коп. прибутку.

Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. В літературі цей показник відомий як комерційна маржа. Розраховується за формулою

Км = 645,1/2485,5 = 0,26 грн./грн.

Аналізуючи отримані дані можна зазначити, кожна гривна реалізованої продукції приносить 26 коп. прибутку, інакше рентабельність реалізованої продукції складає 26% що свідчить про нормальний фінансовий стан підприємства.

Інтегральний фінансовий аналіз залежності рентабельності активів від швидкості обігу активів та рівня комерційної маржі. В основі інтегрального фінансового аналізу знаходиться “формула Дюпона”, згідно з якою коефіцієнт рентабельності активів (Кра) визначається як добуток коефіцієнта трансформації (Кт) і комерційної маржі (Км).Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє виявити вплив на рентабельність активів рівня ділової активності підприємства й рентабельності продажу і обґрунтувати шляхи зростання прибутковості діяльності підприємства.

.

Кра =1,21*0,26 = 0,31 грн./грн.

Проаналізуємо: рентабельність підприємства залежить від багатьох факторів, з проведеного аналізу бачимо, що рівень рентабельності підприємства безпосередньо пов'язаний з діловою активністю підприємства, зростання ефективності якої принесе підприємству додатковий прибуток і підвисить його і так не поганий фінансовий стан.

2.5 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства

Аналіз структури капіталу підприємства передбачає визначення долі власних і позикових засобів у їх загальній сумі з метою оцінки фінансового ризику проведення інвестиційних чи інших господарських операцій. Фінансовий ризик буде зростати при зменшенні питомої ваги власних засобів. Структура капіталу підприємства характеризують такі показники:

1) коефіцієнт незалежності (власності);

2) коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості);

3) коефіцієнт фінансування;

4) коефіцієнт фінансової залежності.

Показники структури капіталу розраховуються таким чином.

Коефіцієнт незалежності характеризує долю власного капіталу в структурі всього капіталу підприємства і таким чином визначає співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Розраховується за формулою:

Кн,пр = (1201,4+0)/1940,5 = 0,62 грн./грн.

Кн,кр = (1476+403,3)/2161,9 = 0,87 грн./грн.

Структура капіталу вважається стабільною, якщо питома вага власних засобів (коефіцієнт незалежності) знаходиться в межах 0,55 - 0,6 грн/грн. Як бачимо протягом року спостерігається ріст цього показника і на кінець року він склав 87 коп. на кожну вкладену одиницю, тобто спостерігаємо позитивні тенденції.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує долю тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час (більше одного року). Розраховується за формулою:

Кфс,пр = (1201,4+0+0)/1940,5 = 0,62 грн./грн.

Кфс,кр = (1476,2+403,3)/2161,9 = 0,87 грн./грн.

Коефіцієнт фінансування характеризує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу. Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємства потрібно, щоб його величина була більшою за одиницю

Кф,пр = (1201,4+0)/(0+739,1+0) =1,63 грн./грн.

Кф,кр = (1476,2+403,3)/(0+282,4) = 6,66 грн./грн.

Аналізуючи отримані дані можна стверджувати про стабільний фінансовий стан цього підприємства, його власні кошти значно перевищують позиковий капітал.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Розраховується за формулою:

Кфз,пр = (0+739,1+0)/(1201,4+0) = 1,62 грн./грн.

Кфз,кр = (0+282,4)/(1476,2+403,3) = 1,15грн./грн.

Величина цього коефіцієнта повинна бути меншою за одиницю. Якщо величина цього коефіцієнта більша за одиницю, то на підприємстві може виникнути ситуація, що призведе його до банкрутства. За таких умов у підприємства виникає загроза дефіциту грошових засобів, тобто загроза неплатоспроможності. В нашому випадку величина цього показника протягом року зменшилась, спостерігаються тенденції щодо подальшого зменшення.

Таблиця 2

Підсумково-розрахункова таблиця

№ п/п	Показник	Значення
		Початок року	Кінець року
1	Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності	0,87	3,57
2	Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності	0,71	3,46
3	Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності	0,0008118	0,88
4	Чистий оборотний капітал	-95,30	725,90
5	Коефіцієнт маневровості	-0,08	0,39
6	Коефіцієнт обігу активів підприємства (коефіцієнт трансформації);	1,21
7	Тривалість одного обороту	301
8	Коефіцієнт обігу поточних активів підприємства	3,01
9	Період обігу поточних активів	121
10	Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості	3,98
11	Період погашення дебіторської заборгованості	92
12	Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства	4,87
13	Період погашення поточних зобов'язань	75
14	Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості	20,59
15	Період обігу кредиторської заборгованості	18
16	Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів	19,59
17	Тривалість обігу товарно-матеріальних запасів	19
18	Тривалість операційного циклу підприємства	110
19	Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства	0,31
20	Коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства	0,78
21	Коефіцієнт рентабельності інвестицій	0,65
22	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,42
23	Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції (комерційна маржа).	0,26
24	Коефіцієнт незалежності (власності);	0,62	0,87
25	Коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості);	0,62	0,87
26	Коефіцієнт фінансування	1,63	6,66
27	Коефіцієнт фінансової залежності	1,62	1,15

Узагальнимо отримані дані.

Аналізуючи ліквідність даного підприємства можна сказати, що протягом року ліквідність підприємства значно зросла. Так, наприклад, загальна ліквідність підприємства протягом року зросла приблизно у 4 рази, тобто на початок року значення цього показника становило 0,87 грн/грн., а на кінець року 3,57 грн/грн.; чистий оборотний капітал протягом року зріс на 657,6 т.грн., що дозволило підприємству покращити своє фінансове становище.

Оцінюючи ділову активність можна зазначити, що підприємство веде активну фінансову політику, яка спрямована на отримання прибутку і рішуче просувається до виконання своїх завдань. Велика різниця щодо терміну погашення дебіторської та кредиторської заборгованості говорить, що підприємство має достатньо оборотних коштів, щоб вчасно погашати свої зобов'язання перед фінансовими партнерами, щоб не завадило із їхнього боку зробити такі самі кроки. Тобто вимагати від партнерів, постачальників та покупців підвищення фінансової дисципліни. Тривалість операційного циклу підприємства становить 110 діб; для того що зробити висновки слід було би розглядати цей показник у порівнянні з минулими роками, або у порівнянні з показниками по даній галузі.

Говорячи по рентабельність ПолтавДРГП з отриманих даних впевнено можна сказати, що дане підприємство має достатньо високі показники.

Аналізуючи показники структури капіталу виявляємо вплив його структури на фінансовий стан підприємства, на стан його оборотних коштів. Як бачимо, протягом року спостерігається посилення власних коштів підприємства, тобто їх ріст, а це в свою чергу збільшило стабільність роботи підприємства.

Загалом стан підприємства є нормальним.

3. Дослідження залежності фінансових результатів від обсягів реалізації продукції

3.1 Основні положення методу

Метод “Витрати-Обсяг-Прибуток” передбачає групування операційних витрат на фіксовані (постійні) і змінні. Рівень фіксованих витрат, як правило, не змінюється при зростанні чи зменшенні обсягів виробництва і реалізації продукції. До них відносяться амортизаційні відрахування, зарплата управлінського персоналу, утримання адміністративних приміщень, орендна плата, проценти за кредит тощо. Змінні витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягам виробництва. Це витрати на закупку сировини, матеріалів, спожиту електроенергію, зарплату виробничого персоналу та інше.

Визначальними поняттями методу “Витрати-Обсяг-Прибуток” є поріг рентабельності. Валова маржа (маржинальний дохід), запас фінансової стійкості, операційний важіль (операційний леверідж).

Поріг рентабельності - це такі обсяги виробництва і реалізації продукції, за яких підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутку. Поріг рентабельності (точка беззбитковості) визначається за формулою:

,

де Qр - поріг рентабельності;

F - сума фінансових (постійних) витрат;

Увм - питома вага валової маржі в сумарних операційних доходах.

Валова маржа (маржинальний дохід) це різниця між сумарними операційними доходами і змінними витратами. За своєю структурою валова маржа це сума постійних витрат і операційного прибутку підприємства.

 або ,

де ВМ - валова маржа підприємства;

СОД - сумарний операційний доходи підприємства;

З - сума змінних витрат;

ОП - операційний прибуток підприємства.

Запас фінансової стійкості - це зона виробничо-комерційної діяльності, в межах якої формується операційний прибуток підприємства. Визначається за формулою:

.

Відповідно операційний прибуток що формується в зоні запасу фінансової стійкості, визначається наступним чином:

.

Операційний важіль - показник, що характеризує структуру валової маржі. Розраховується за формулою:

.

За величиною операційного важеля визначається рівень підприємницького ризику діяльності підприємства.

3.2 Визначення порогу рентабельності і зони беззбиткової діяльності підприємства

У відповідності з методичним підходом моделі „Витрати-Обсяг-Прибуток” для визначення порогу рентабельності, запасу фінансової стійкості та інших показників необхідно попередньо сумарні операційні витрати реалізованої продукції згрупувати на постійні й змінні. По даним таблиці № 1 сумарні операційні витрати складають 1484.8 тис. грн. В таблиці № 2 форми 2 приведена структура та загальна cума операційних витрат товарної продукції, які також складають 1484.8 тис. грн.

Таблиця 3

	Найменування показника	Значення
1	Матеріальні затрати	316,2
2	Витрати на оплату праці	646,4
3	Відрахування на соціальні заходи	230,2
4	Амортизація	89,8
5	Інші операційні витрати	202,2
	Разом	1484,8

На основі даних таблиці № 3 проведемо групування витрат реалізованої продукції на постійні й змінні.

Таблиця 4

Обсяги та структура постійних витрат, тис. грн.

	Найменування показника	Значення
1	Амортизація	89,8
2	Зарплата управлінського персоналу (0,17%)	109,89
3	Відрахування на соціальні заходи управлінського персоналу (0,15%)	39,13
4	Інші операційні витрати (0,75%)	151,65
	Разом - постійні витрати	390,47

Таблиця 5

Обсяги та структура змінних витрат, тис. грн.

	Найменування показника	Значення
1	Матеріальні затрати	316,2
2	Зарплата виробничого персоналу	536,51
3	Відрахування на соціальні заходи виробничого персоналу	191,07
4	Інші змінні витрати	50,65
	Разом - змінні витрати	1094,33

По даним попередніх таблиць формуємо таблицю базового рівня показників операційної діяльності підприємства.

Таблиця 6

Базовий рівень показників операційної діяльності підприємства тис. грн.

	Найменування показника	Значення
1	Сумарні операційні доходи	2488,2
2	Змінні витрати	1094,33
3	Валова маржа (маржинальний дохід)	1393,87
4	Постійні витрати	390,47
	Прибуток від операційної діяльності	1003,4

Використовуючи дані таблиці 6, проведемо аналітичні розрахунки порогу рентабельності, запасу фінансової стійкості та інших показників фінансової діяльності підприємства

( тис. грн.)

Це значить, що для того щоб повністю відшкодувати постійні витрати в обсязі 390,47 тис. грн., підприємству необхідно реалізувати продукції на 697,14 тис. грн.

Визначимо запас фінансової стійкості у відносних та абсолютних величинах.

Визначаємо абсолютну величину запасу фінансової стійкості:

Маса операційного прибутку формується у зоні запасу фінансової стійкості

Визначаємо відносну величину запасу фінансової стійкості:

Визначаємо графічним методом поріг рентабельності та запас фінансової стійкості

Рис. 1 Графічна інтерпретація порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості підприємства.

Таким чином при загальних обсягах сумарних операційних доходів 2488,2 тис. грн. сумарні операційні витрати складають 1484,8 тис. грн. При цьому змінні витрати складають 1094,33 тис. грн. або 74% а постійні витрати 390,47 тис. грн. або 26%. Необхідно звернути увагу на високу питому вагу змінних витрат в сумарних операційних витратах, що про недостатній технічний стан виробництва. Маржинальний дохід підприємства складає 1393,87 тис. грн. в тому числі операційний прибуток 1003,4 тис. грн. або 72%. Точка беззбитковості складає 697,14 тис. грн., це означає, що при обсягах виробництва і реалізації продукції 697,14 тис. грн. підприємство повністю відшкодовує всю суму постійних витрат і пропорційно обсягам реалізації змінних витрат. Після проходження точки беззбитковості підприємство входить у зону прибуткової діяльності. Цю зону характеризує показник запасу фінансової стійкості підприємства. Запас фінансової стійкості в абсолютних величинах складає 1781,06 тис. грн., а у відносних величинах 72%.

3.3 Дослідження впливу операційного важеля на зміну обсягів прибутку

Операційний важіль характеризує внутрішню структуру валової маржі, тобто співвідношення її складових: операційного прибутку і постійних витрат:

F/ОП - це відношення постійних витрат до прибутку підприємства враховуючи, що постійні витрати головним чином складаються із витрат на амортизацію та адміністративно-управлінських витрат. Отже це відношення характеризує ефективність використання технічного потенціалу підприємства і вміння менеджерів формувати прибуток.

У відповідності з даними прикладу операційний важіль буде складати:



Операційний важіль враховує характер впливу постійних витрат при змінах обсягу виробництва і реалізації продукції в плановому періоді відносно звітного. Враховуючи що постійні витрати повністю відшкодовані в точці беззбитковості, то при зростанні обсягів реалізації в плановому періоді прибуток буде приростати пропорційно величині постійних витрат.