Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Фінанси підприємств

на тему: “Амортизаційні відрахування як джерело фінансування основних фондів підприємства”

№ 01168

Виконав:

студент групи 401-ЕП

Костирський С.В.

Перевірила:

Живолуп Н.М.

Полтава 2009

Зміст

Вступ

1. Амортизаційні відрахування як джерело фінансування основних фондів підприємства

1.1 Сутність основних засобів підприємства

1.2 Знос і відтворення основних виробничих засобів

1.3 Амортизація основних виробничих засобів

2. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Сутність та методи аналізу фінансового стану підприємства

2.2 Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства

2.3 Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства

2.4 Аналіз і оцінка процесів формування і розподілу прибутку підприємства

2.5 Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства

2.6 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства

3. Дослідження залежності фінансових результатів від обсягів реалізації продукції

3.1 Основні положення методу “Витрати-обсяг-прибуток”

3.2 Визначення порогу рентабельності і зони беззбиткової діяльності підприємства

3.3 Дослідження впливу операційного важеля на зміну обсягів прибутку

3.4 Фінансова діагностика необхідності та рівня ефективності впровадженя іноваційно-інвестиційного проекту

Висновок

Використана література

Додатки

Вступ

Ринкова економіка, при всій розмаїтості її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповнюється державним регулюванням. Величезну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави грають фінанси. Вони -- невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. От чому сьогодні як ніколи важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їхнього функціонування, бачити способи найбільш повного їхнього використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва. Щоб забезпечувати стійкість підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно насамперед, уміти реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства так і існуючих потенційних конкурентів.

У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств займають вихідне, визначальне положення, тому що обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні і нематеріальні блага і формується переважна маса фінансових ресурсів країни.

Аналіз фінансового стану в своїй курсовій роботі ми будемо проводити на основі матеріалів ВАТ „Завод керамзитового гравію”. У нашому випадку буде приведений приклад остаточної діяльності підприємства - баланс і всі додатки додаються до нього, де будуть зібрані всі кінцеві результати роботи з різних статей.

Головною метою даної курсової роботи є закріплення вивченого теоретичного матеріалу та формування практичних навичок по аналізу та управлінню фінансовими процесами підприємства

Розділ І. Амортизаційні відрахування як джерело фінансування основних фондів підприємства

1.1 Сутність основних засобів підприємства

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

A. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

B. Машини та устаткування, у тім числі:

* робочі машини та устаткування;

* вимірювальні та регулюючі прилади;

* лабораторне устаткування;

* обчислювальна техніка;

* транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

1.2 Знос і відтворення основних виробничих засобів

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Розрізняють два види зносу основних засобів - фізичний і моральний.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих засобів через скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих засобів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих засобів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих засобів.

Зв = [В(100-І)]:100,

де Зв - залишкова вартість основних виробничих засобів;

В - відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих засобів;

І - ступінь зносу основних виробничих засобів, %.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

1.3 Амортизація основних виробничих засобів

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

* на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

* на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

* витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;

* кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Відповідно до чинного законодавства суб'єктам підприємницької діяльності пропонується як базу для нарахування амортизації застосовувати залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації. Завдяки прискореній амортизації зменшуються втрати від морального старіння основних виробничих засобів.

Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних засобів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.

Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.

А = (Ба * Н) / 100% ,

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Ба - балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн.;

Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду в таких розмірах'.

На квартал календарний рік

Група 1 - 2%

Група 2 - 10%

Група 3 - 6%

Група 4 - 15%

На календарний рік

Група 1 - 8% (2*4)

Група 2 - 40% (10*4)

Група 3 - 24% (6*4)

Група 3 - 60% (15*4)

Балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Ба = Бз + Па - Ва - Аа,

де Ба - балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;

Бз - балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному;

Па - сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Ва - вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Аа - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

З наведеної формули випливає, що витрати на придбання основних засобів збільшують балансову вартість відповідної групи з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, коли підприємство зареєстроване як платник такого податку.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних засобів групи І у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи І зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів групи І та нематеріальних активів включається до валових доходів, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат підприємства.

У разі виведення з експлуатації основних засобів груп 2 і 3 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних засобів. Якщо сума вартості основних засобів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу підприємства відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних засобів групи І у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією з рішення підприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих основних засобів груп 2 і З у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією з рішення підприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється. Уведення таких основних засобів в експлуатацію після капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує балансову вартість групи основних засобів тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Якщо підприємство приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних засобів групи І, балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел підприємства.

Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних засобів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних засобів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

Розділ ІІ. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Сутність та методи аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз поточного фінансового стану підприємства займає особливе місце в широкому колі заходів фінансового управління. Таке становище пов'язане з тим, що в процесі зіставлення фактичного фінансового стану підприємства з його цілями на визначений період діяльності, фінансовими службами розробляється і реалізується система конкретних планових заходів, спрямованих на досягнення поточних та середньострокових цілей розвитку.

У практиці фінансового менеджменту найбільш часто використовують такі методи, як трендовий аналіз, структурний аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів та інтегральний аналіз. У курсовій роботі акцентується увага на аналізі фінансових коефіцієнтів й інтегральному аналізі. Безпосередньо оцінка фінансового стану підприємства проводиться на основі використання даних балансу підприємства (Форма № 1), звіту про фінансові результати (Форма № 2).

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства оцінюється на основі розрахунків та аналізу наступної групи показників:

– стану ліквідності підприємства;

– стану ділової активності підприємства;

– стану процесів формування і розподілу прибутків підприємства;

– стану рентабельності підприємства;

– стану структури капіталу підприємства;

– стану ринкової активності підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, то вищою буде прибутковість підприємства, а це позитивно впливатиме на його фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позичками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

Аналіз фінансового стану -- це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Існують кілька видів фінансового аналізу.

За організаційними формами проведення виділяють два основні види фінансового аналізу:

а) внутрішній;

б) зовнішній.

Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Зовнішній аналіз проводять аналітики, котрі є сторонніми щодо підприємства особами і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим і менш деталізованим. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана також із різницею завдань, що їх виконують обидва ці види аналізу.

Особливості зовнішнього фінансового аналізу:

-- значна кількість суб'єктів аналізу -- користувачів інформації про діяльність підприємства;

-- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

-- наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

-- орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;

-- обмеженість завдань аналізу;

-- максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:

-- аналіз майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства;

-- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

-- оцінка ділової активності підприємства;

-- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

-- аналіз кредитоспроможності підприємства;

-- аналіз ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів;

-- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

-- аналіз самоокупності підприємства;

-- комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства:

- повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства;

- тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо.

2.2 Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства погасити (сплатити) свої поточні зобов'язання протягом відповідного періоду. Ліквідним вважається підприємство, якщо воно здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. До поточних активів відносять оборотні активи та витрати майбутніх періодів.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які повинні бути погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців від дати балансу. До них відносять зобов'язання IV розділу пасиву балансу та частини доходів майбутніх періодів, погашення яких відбудеться протягом 12 місяців із дати балансу.

Коефіцієнти ліквідності визначають співвідношення між поточними (оборотними) активами підприємства та їх поточними зобов'язаннями. Вони показують ступінь ризику невиконання підприємством своїх короткотермінових зобов'язань або наскільки короткотермінові зобов'язання кредиторам покриваються активами, які можна перетворити у гроші в найближчому майбутньому.

У процесі аналітичної роботи найбільш часто використовують наступні показники ліквідності:

? коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності;

? коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності;

? коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності;

? чистий оборотний капітал;

? коефіцієнт маневреності.

Перераховані показники ліквідності розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт загальної ліквідності - це відношення суми всіх поточних активів до суми короткострокових зобов'язань. Розраховується за формулою:

Цей коефіцієнт показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Рівень ліквідності підприємства вважається достатнім, якщо коефіцієнт поточної ліквідності знаходиться в межах 2-3 грн/грн. Критичне значення коефіцієнта поточної ліквідності знаходиться на рівні 1 грн/грн..; при значенні даного коефіцієнта менше від 1 грн/грн.. підприємство має неліквідний баланс.

Розрахуємо коефіцієнт поточної ліквідності за даними ВАТ „Завод керамзитового гравію”:

К_пл,пр=(234++0)/(30,1+0)=7,77 грн./грн.

К_пл,кр=(215,1+0)/(23,2+0)=9,27 грн./грн.

Висновок: рівень ліквідності підприємства досить високий, бо значення коефіцієнта загальної ліквідності за даними підприємства в початок періоду дорівнює 7,77 грн/грн., а на кінець періоду становить 9,27 грн/грн.

Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності розраховується як відношення високоліквідних поточних активів до короткострокових зобов'язань. До високоліквідних поточних активів відносять грошові кошти, поточні фінансові інвестиції та нормальну дебіторську заборгованість. Коефіцієнт розраховується за формулою



Ліквідність підприємства вважається достатньою, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться на рівні 1 грн/грн.. Це означає, що на одну гривню поточних зобов'язань підприємство має 1 грн. високоліквідних активів і здатне протягом короткого періоду погасити свої короткострокові зобов'язання.

Визначимо коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності за даними звітності товариства:

К_шл,пр=(234,0-30,7-0,9)/30,1 = 6,72 грн./грн.

К_шл,кр=(215,1-30,6-1,2)/ 23,2 = 7,9 грн./грн.

Висновок: на одну гривню поточних зобов'язань підприємство має на початок року 6,72 грн. і на кінець періоду 7,9 грн. високоліквідних активів і здатне протягом короткого періоду погасити свої короткострокові зобов'язання.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань підприємства може бути погашена на конкретну дату, протягом однієї доби. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Ліквідність підприємства вважається достатньою, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності досягає значень 0,2-0,25 грн./грн..

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності за даними підприємства:

К_ал,пр = (1,4+0 )/ 30,1 = 0,047 грн./грн.

К_ал,кр = 25,9/23,2 = 1,16 грн./грн.

Висновок: розрахований коефіцієнт абсолютної ліквідності за даними товариства дорівнює на початок періоду 0,27 грн/грн., а на кінець періоду цей показник становить 0,06 грн/грн. Отже ліквідність підприємства на початок періоду є достатньою, а на кінець періоду - недостатня .

Чистий оборотний капітал (працюючий капітал) визначається, як різниця між сумою поточних активів та сумою короткострокових зобов'язань підприємства.

Визначимо чистий оборотний капітал аналізованого підприємства за даними його звітності:

ЧОК_пр = (234+0)-(30,1+0) = 203,9 т.грн.

ЧОК_кр = (215,1+0)-(23,2+0) = 191,9 т.грн.

Висновок: так як ВАТ „Завод керамзитового гравію” має позитивне значення чистого оборотного капіталу, воно вважається ліквідним.

Коефіцієнт маневреності визначається як відношення чистого оборотного капіталу підприємства до суми джерел власного та прирівняного до нього капіталу підприємства. Розраховується за формулою:

Цей коефіцієнт показує, яка частка власних ресурсів уходить до складу найбільш мобільних активів підприємства.

Фінансовий стан підприємства вважається достатнім, якщо коефіцієнт маневреності знаходиться в межах 0,3-0,4 грн/грн.

Підставивши в формулу дані звітності по підприємству, отримали наступний показник:

К_м,пр = 203,9/3598,1 = 0,057 грн./грн.

К_м,кр = 191,9/3424,3 = 0,056 грн./грн.

Висновок: розрахований коефіцієнт маневреності знаходиться в незадовільних межах.

Показники ліквідності відобразимо в таблиці:

Таблиця 1.

№ п/п	Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
				Абсл., грн./грн	Відн. %
1	Коефіцієнт загальної ліквідності	7,77	9,27	1,5	19,31
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	6,72	7,9	1,18	17,56
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,047	1,16	1,11	23,68
4	Чистий оборотний капітад	203,9	191,9	-4	-1,96
5	Коефіцієнт маневреності	0,057	0,056	-0,001	-1,75

Висновок: Проаналізувавши отримані показники ліквідності ВАТ „ Завод керамзитового гравію” ми дійшли висновку, що підприємство має достатній рівень ліквідності за коефіцієнтами поточної (загальної), швидкої (миттєвої) ліквідності та коефіцієнту маневреності, а також позитивне значення чистого оборотного капіталу. Проте підприємство має недостатню ліквідність за показником абсолютної ліквідності, тобто підприємство протягом короткого терміну не зможе повністю погасити свої короткострокові зобов'язання.

2.3 Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від того, наскільки швидко засоби, що вкладені в активи підприємства, трансформуються в реальні грошові кошти. Стан ділової активності підприємства характеризують наступні показники:

1) коефіцієнт обігу активів підприємства (коефіцієнт трансформації);

2) коефіцієнт обігу поточних активів підприємства;

3) коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості;

4) коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства;

5) коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості;

6) коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів;

7) тривалість операційного циклу підприємства.

Показники ділової активності підприємства розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт обігу активів підприємства характеризує швидкість обігу активів підприємства і розраховується за формулою:

Коефіцієнт трансформації показує, скільки гривень чистого доходу від реалізації одержало підприємство протягом звітного періоду з кожної гривні його активів. Чим вищий рівень цього показника, тим кращі формуються умови стабільного фінансового стану підприємства. Важливо підтримувати зростаючу тенденцію коефіцієнта обігу активів підприємства.

Визначимо значення коефіцієнта трансформації за даними звітності:

К_т = 293,3/ ((3728,2+3447,5)/2) = 0,081 грн./грн. (раз на рік)

Як доповнення до характеристики швидкості обігу активів підприємства розраховується також тривалість одного обороту активів у днях за формулою:

, діб

Висновок: у звітному періоді підприємство одержало 0,081 гривні чистого доходу від реалізації з кожної гривні його активів, а тривалість одного обороту активів на підприємстві(період трансформації активів у чистий дохід) становить 4506 діб.

Коефіцієнт обігу поточних активів розраховується як відношення обсягів чистої реалізації до середньої суми поточних активів підприємства.

За даними звітності підприємства отримуємо:

К_опа = 293,3/((234+0)+(215,1+0)/2) = 1,31 грн./грн. (раз на рік).

Період обігу поточних активів розраховується за формулою:

, діб

Висновок: з кожної гривні поточних активів підприємство одержало 1,31 гривень чистого доходу від реалізації. Один оборот поточних активів на підприємстві проходить за 278 діб.

Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості показує, скільки разів протягом звітного року дебіторська заборгованість трансформується в реальні грошові кошти. Розраховується як відношення чистого доходу від реалізації до середньорічної суми дебіторської заборгованості.

Відповідно період погашення дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

, діб

Цей показник використовують для визначення середнього періоду часу, протягом якого підприємство повинно чекати отримання готівки після укладення угоди. Цей період має назву: середній період стягнення боргів.

Високі значення коефіцієнту обігу дебіторської заборгованості та короткі терміни часу її погашення характеризують умови стабільного фінансового стану підприємства. Якщо термін погашення дебіторської заборгованості перевищує 40-50 діб, то на підприємстві можуть виникнути проблеми вчасного погашення встановлених йому рахунків.

Розрахуємо коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості та період її погашення за звітністю товариства:

К_одз = 293,3 / ((0+103,2+0,6+17,2)+(0+110,2+0,2+17,8)/2) =

= 2,35 грн./грн.

діб

Висновок: на даному підприємстві розрахований коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості становить 2,35 грн./грн. Період погашення дебіторської заборгованості вищий за встановлені норми, що є для підприємства негативним.

Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити в повному обсязі свої зобов'язання.

Розраховується наступним чином:

Для підприємства, що аналізується даний коефіцієнт матиме наступне значення:

К_опз = 293,3 / ((30,1+0)+(23,2+0)/2) =11,01 грн./грн.

Період погашення поточних зобов'язань:

.

Т_опз = 365/11,01 = 33 діб.

Висновок: за 33 діб ВАТ „Завод керамзитового гравію” може повністю погасити свої поточні зобов'язання.

Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити виставлені рахунки по господарських операціях. Розраховується за формулою:

Для досліджуваного підприємства цей показник дорівнює:

Кокз = 293,3 / ((14,2+1,4)+(6,1+2,9)/2) = 23,85 грн./грн.

Період обігу кредиторської заборгованості визначається за формулою:

.

Т окз = 365/23,85 = 15 діб

Висновок: за 15 діб підприємство може повністю сплатити виставлені рахунки по господарських операціях, для цього йому потрібно зробити 23,85 оберту.

Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів характеризує швидкість трансформації виробничих запасів в обсяги товарної продукції на складі підприємства. Розраховується як відношення суми операційних витрат до суми товарно-матеріальних запасів.

За даними товариства коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів становить:

К_омз = 325,3/((30,7+80+0,9)+(30,6+29,2+1,2)/2) = 3,77 грн./грн.

Тривалість обігу товарно-матеріальних запасів розраховується за формулою:

.

Т_омз = 365/3,77 =97 діб

Висновок: товарно-матеріальні запаси на ВАТ „Завод керамзитового гравію” трансформувалися у готову продукцію 3,77 разів, тривалість їх одного обороту 97 діб.

Тривалість операційного циклу характеризує, скільки діб у середньому необхідно для виробництва, реалізації і оплати продукції підприємства, або - протягом якого періоду часу грошові ресурси підприємства “заморожені” в його товарно-матеріальних запасах та операціях. Цей показник розраховується як сума тривалості погашення дебіторської заборгованості і тривалості зберігання запасів на підприємстві

Тоц = Томз + Тодз

Підставивши вже розраховані нами значення відповідних показників в формулу отримаємо, що на досліджуваному підприємстві цей показник дорівнюватиме:

Тоц = 97 + 155= 252 діб.

Висновок: Порівнюючи період обігу дебіторської заборгованості (155 діб) з періодом обігу кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги(15 діб), видно, що ВАТ “Завод керамзитового гравію” розраховується краще по своїй заборгованості перед кредиторами, ніж боржники з нею.

Порівнюючи тривалість обігу дебіторської заборгованості(155 діб) з періодом обігу запасів (97 діб), видно, що трансформація товарно-матеріальних запасів у готову продукцію на складі відбувається швидше ніж розрахунки по дебіторській заборгованості.

Негативним є низький коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості та високий показник періоду її погашення, що є індикатором зміни кредитної політики в бік скорішого стягнення платежів за рахунками до оплати. Для підвищення К_опз і К_окз та тривалості одного їх обороту, а отже і авторитету товариства в фінансовому середовищі, йому необхідно збільшити чистий дохід і зменшити середню суму кредиторської заборгованості.

Коли досягнута збалансована структура активів, тобто зберігається правильна пропорція між обсягами наявних коштів, дебіторською заборгованістю, поточними зобов'язаннями, товарно-матеріальними запасами, а також вкладеннями в основні кошти, зростає спроможність підприємства давати прибуток.

2.4 Аналіз і оцінка процесів формування і розподілу прибутку підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток підприємства формується як фінансовий результат по всіх видах його діяльності: операційний, інвестиційний, фінансовий. Операції формування та розподілу прибутку підприємства представлені у звіті про фінансові результати підприємства (форма №2). Процеси формування прибутку підприємства передбачають визначення валового прибутку, прибуток від операційної діяльності, прибуток (збиток) від проведення інвестиційної та фінансової діяльності. Формування прибутку на підприємстві завершується визначенням величини прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

Сформований на підприємстві прибуток від звичайної діяльності до оподаткування є спільною власністю підприємства, держави і в окремих випадках фінансової системи. Розподіл прибутку в рамках діючих законодавчих актів характеризує відносини між підприємством, з одного боку, та державою і фінансовою системою - з другого.

На першому етапі розподілу прибутку визначається доля держави в частині відрахувань до бюджету суми податку на прибуток, податку на транспортні засоби, податку на землю і податку на нерухомість. Якщо підприємство користується довгостроковим кредитом, то на другому етапі розподілу прибутку визначається обсяг процентних платежів за довгостроковий кредит та погашення основної суми боргу. Після проведення таких платежів у Державний бюджет та фінансову систему формується величина чистого прибутку, який є повністю власністю підприємства й використовується за напрямами ,що визначаються статутом підприємства та його органами управління. Операції формування і розподілу прибутку підприємства наведені в таблиці 2.

Схема формування та розподілу прибутку ВАТ „Завод керамзитового гравію”

Таблиця 2.

№ п/п	Показник	Код стр(ф2)	Абс. вел	Питома вага показника	Зміни
			За попер. рік	За звіт. рік	За попер. рік	За звіт. рік	Абсл. (+;-)	В ст-рі	Темп росту, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Дохід (виручка) від валової реалізації	010	305,7	351,9	100	100	46,2	0	115,11
2	Податки та збори в ціні продукції	(015+020+ +025+030)	50,9	58,6	16,65	16,65	7,7	0	115,13
3	Чистий дохід (виручка) від валової реалізації	035	254,8	293,3	83,35	83,35	38,5	0	115,11
4	Собівартість реалізованої продукції	040	204,3	288,5	88,83	81,98	84,2	-6,85	141,21
5	Валовий прибуток	050	50,5	4,8	16,52	1,36	-45,7	-15,16	9,5
6	Адміністративні витрати	070	71,8	74,9	24,47	21,28	3,1	-3,19	104,32
7	Витрати на збут	080	8,7	6,2	2,85	1,76	-2,5	-1,09	71,26
8	Інші операційні витрати	090	1,8	5	0,59	1,42	3,2	0,83	277,77
9	Прибуток від операційної діяльності (збиток)	100	-30,9	-81,2	-	-	-50,3	-	262,78
10	Дохід від інвестиційної та фінансової діяльності	(110+120+ +160)	-	-	-	-	-	-	-
11	Витрати від інвестиційної та фінансової діяльності	(140+150+ +160)	-	-	-	-	-	-	-
12	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (збиток)	170	-30,9	-81,2	-	-	-50,3	-	262,78
13	Податки на прибуток	180	-	-	-	-	-	-	-
14	Чистий прибуток від звичайної діяльності (збиток)	220	-30	-45,2	-	-	-15,2	-	150,67

За даними таблиці видно, що у звітному році порівняно з базовим збільшилась: величина доходу від валової реалізації продукції на 46,2 тис.грн.; чистого доходу ( виручки ) від реалізації продукції на 38,5 тис.грн.; собівартість реалізованої продукції на 84,2 тис.грн.; адміністративні витрати на 3,1 тис.грн...

Протягом періоду підприємство понесло значні операційні витрати над сумарними операційними доходами, тобто збиток від операційної діяльності.

Не збільшує прибутку підприємства і сума доходів від інвестиційної та фінансової діяльності.

Тому в результаті отримуємо збиток від звичайної діяльності до оподаткування і збиток від звичайної діяльності. Тобто, хоча підприємство мало валовий прибуток витрати в кінцевому результаті призвели до збитку.

За даних обставин на підприємстві необхідно впровадити нову політику, щодо зниження собівартості продукції, адміністративних та інших операційних витрат. А натомість розвивати свою інвестиційну і фінансову діяльність, підвищувати рівень прибутковості за даними видами діяльності.

2.5 Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства

У загальному розумінні рентабельність означає прибутковість виробництва і реалізації всієї продукції (товарів, робіт, послуг) і окремих її видів; прибутковість підприємств у цілому як суб'єктів підприємницької діяльності.

Фінансовий стан залежить від того, як ефективно на підприємстві використовують його активи та капітал. Для оцінки стану рентабельності діяльності підприємства використовують наступні показники:

1. коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства;

2. коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства;

3. коефіцієнт рентабельності інвестицій;

4. коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

5. коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції (комерційна маржа).

Показники рентабельності підприємства розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт рентабельності активів підприємства показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньої суми активів за формулою:

Так як в звітному періоді ВАТ „Завод керамзитового гравію” отримало збиток, то коефіцієнти рентабельності для даного підприємства розрахувати не можливо, натомість ми підставивши у формулу значення збитку від звичайної діяльності отримаємо:

К_ра =45,2/((3728,2+3447,5)/2) = 0,013 грн./грн.

Висновок: за звітний період з кожної гривні вкладеної в активи товариство отримало 0,013 грн. збитку.

Коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства деталізує значення попереднього показника і розраховується за формулою:

К_рпа = 45,2/ ((30,1+0)+(23,2+0)/2) = 1,69 грн./грн.

Висновок: В звітному періоді з кожної гривні використаних поточних активів ВАТ „Завод керамзитового гравію” отримало збиток в розмірі 1,69 грн.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує прибутковість інвестиційної діяльності підприємства. Розраховується за формулою.



Розрахуємо коефіцієнт збитковості інвестицій за показниками його звітності для аналізованого підприємства:

К_рі = 81,2/((3598,1+3424,3)/2) = 0,023 грн./грн.

Висновок: збиток від даного виду діяльності становить 0,023грн.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку “заробила” кожна грошова одиниця, вкладена власниками акціонерного капіталу. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до суми власного капіталу.

Для даного підприємства:

К_рвк = 45,2/((3598,1+3424,3)/2) = 0,01 грн./грн.

Висновок: з кожної гривні вкладеної власниками акціонерного капіталу товариство отримало 1 коп. збитку.

Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. В літературі цей показник відомий як комерційна маржа. Розраховується за формулою:



Км = 45,2/293,3 = 0,15 грн./грн.

Висновок: ВАТ „Завод керамзитового гравію” отримало 15 коп. збитку з кожної гривні реалізованої продукції.

Дослідимо вплив рентабельності продаж, ресурсовіддачі та коефіцієнта фінансової залежності на рентабельність власного капіталу, використовуючи фактичну модель фірми Du Pont.

Рп - рентабельність продаж;

Р - ресурсовіддача;

К_ф.з. - коефіцієнт фінансової залежності.

Так-як підприємство у звітному році отримало збиток, то замість чистого прибутку у формулу підставимо збиток.

Визначимо показники Р_в.к., Р_п, Р, К_ф.з та отримані дані підставимо в таблицю.

Показники	Попередній період	Звітний період	Абсл. відхилення
Рентабельність продажу	0,098	0,128	0,03
Ресурсовіддача	0,082	0,102	0,02
Коефіцієнт фін. залежності	1,007	1,036	0,029
Рентабельність вл. капіталу	0,008	0,013	0,005

Р_в.к.(Р_п) = (0,03)*0,102*1,036= 0,003 - за рахунок збільшення рентабельності продажу на 0,03 рентабельність власного капіталу збільшилася на 0,003 або на 0,3%.

Р_в.к.(Р) = 0,128*(0,02)* 1,036= 0,0027 - за рахунок збільшення ресурсовіддачі на 0,02 рентабельність власного капіталу збільшилася на 0,0027 або на 0,27%.

Р_в.к.(К_ф.з.) = 0,128*0,102*(0,029) = 0,0004 - за рахунок збільшення коефіцієнта фінансової залежності на 0,029 рентабельність власного капіталу збільшилася на -0,0004 або на 0,04%.

Висновок: Хоча в звітному періоді підприємство отримало збиток, оцінка стану його рентабельності показала, що збитковість ВАТ „ Завод керамзитового гравію ” незначна, тому в наступному звітному періоді воно має можливість отримати прибуток.

2.6 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною структурою балансу підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне забезпечити безперервний ефективний процес виробництва та реалізації продукції, його розширення і оновлення, розвиток інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні плато- і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Аналіз структури капіталу підприємства передбачає визначення долі власних і позикових засобів у їх загальній сумі з метою оцінки фінансового ризику проведення інвестиційних чи інших господарських операцій. Фінансовий ризик буде зростати при зменшенні питомої ваги власних засобів. Структуру капіталу підприємства характеризують такі показники:

коефіцієнт незалежності (власності);

коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості);

коефіцієнт фінансування;

коефіцієнт фінансової залежності.

Показники структури капіталу розраховуються таким чином.

Коефіцієнт незалежності характеризує долю власного капіталу в структурі всього капіталу підприємства і таким чином визначає співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Розраховується за формулою.

Структура капіталу вважається стабільною, якщо питома вага власних засобів (коефіцієнт незалежності) знаходиться в межах 0,55-0,6 грн./грн.

Визначимо коефіцієнт незалежності для ВАТ „Завод керамзитового гравію ”:

К_н,пр = (3598,1+0)/3728,2 = 0,97 грн./грн.

К_н,кр = (3424,3+0)/ 3447,5= 0,99 грн./грн.

Висновок: Коефіцієнт незалежності для даного підприємства знаходиться в межах 0,64-0,66 грн./грн., що перевищує допустимі межі, тобто структуру капіталу можна вважати стабільною.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує долю тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час (більше одного року). Розраховується за формулою

Розрахуємо коефіцієнт фінансової стабільності за даними звітності товариства:

К_фс,пр = (3598,1+0+0)/3728,2 = 0,97 грн./грн.

К_фс,кр = (3424,3+0+0)/3447,5 = 0,99 грн./грн.

Висновок: доля джерел фінансування які підприємство може використовувати у своїй діяльності становить 0,97 і 0,99. Це пов'язано з тим, що ВАТ „ Завод керамзитового гравію ” не користується довгостроковими кредитами.

Коефіцієнт фінансування характеризує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу. Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємства потрібно, щоб його величина була більшою за одиницю.

Для ВАТ „ Завод керамзитового гравію ” коефіцієнт фінансування становить:

К_ф,пр = (3598,1+0)/(0+3728,2 +0) =0,97 грн./грн.

К_ф,кр = (3424,3+403,3)/(0+3447,5) = 0,99 грн./грн.

Висновок: так як величина коефіцієнта фінансування для товариства що аналізується більша за одиницю, можна стверджувати, що підприємство має стабільний фінансовий стан.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Розраховується за формулою:

Величина цього коефіцієнта повинна бути меншою за одиницю. Якщо величина цього коефіцієнта більше за одиницю, то на підприємстві може виникнути ситуація, що призведе до банкрутства. За таких умов у підприємства виникає загроза дефіциту грошових засобів, тобто загроза неплатоспроможності.