Аналіз прибутку приватного підприємства "Сєвєродонецькспеценергоремонт-1"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ, РОЗПОДІЛОМ І ВИКОРИСТАННЯМ ПРИБУТКУ

1.1 Зміст та завдання управління прибутком підприємства

1.2 Формування прибутку від операційної діяльності

1.3 Управління операційними витратами

1.4 Управління операційним прибутком підприємства

1.5 Роль операційного аналізу в управлінні прибутком

1.6 Формування та розподіл чистого прибутку

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЄВЄРОДОНЕЦЬКСПЕЦЕНЕРГОРЕМОНТ-1»

2.1 Характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства

2.2 Факторний аналіз прибутку

2.2.1 Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат

2.2.2 Вплив зміни величини фінансових доходів

2.2.3 Вплив зміни величини фінансових витрат

2.2.4 Вплив величини витрат по податку на прибуток

2.2.5 Вплив величини операційних доходів

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

3.1 Покращення ефективності господарювання як основа підвищення доходності підприємства

3.2 Вдосконалення політики розподілення прибутку підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Загальна економічна теорія визначає роль економіки так: „У реальній дійсності прибуток - кінцева мета і рушійний мотив товарного виробництва і ринкової економіки. Це головний стимул і основний показник ефективності будь-якого підприємства і фірми ”. Дійсно, важко переоцінити значення прибутку в загальній системі вартісних інструментів управління підприємством.

Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і структури реалізації продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства, тому розробка методології управління прибутком на підприємстві на сьогодення є однім з найбільш гострих теоретичних і практичних завдань для фахівців в галузі економіки і фінансів.

Метою даної курсової роботи є розгляд теоретичних, методичних та практичних питань щодо фінансового менеджменту управління прибутком підприємства.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

розкрити економічну суть такого поняття як прибуток підприємства;

виявити мотиваційний механізм здійснення управлінських заходів щодо управлінню, формуванню, розподілу та використанню прибутку підприємства;

вивчити і виявити методи управління прибутком, що застосовуються вітчизняними суб'єктами господарювання;

виробити практичні рекомендації щодо управлінням прибутком на ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт -1».

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації управління прибутком на підприємстві.

Об'єктом дослідження є прибуток підприємства.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи являються основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних вчених-економістів.

Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в області економіки підприємства; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури, фінансові показники ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт -1» й ін.



РОЗДІЛ І. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ, РОЗПОДІЛОМ І ВИКОРИСТАННЯМ ПРИБУТКУ

1.1 Зміст та завдання управління прибутком підприємства

Прибуток найбільш повно відображає фінансовий результат підприємницької діяльності, забезпечує фінансування розширеного виробництва, соціально-економічного розвитку підприємства, є джерелом матеріального заохочення працівників і базою для розрахунків показників інвестиційної привабливості підприємства. Прибуток є джерелом формування доходів державного бюджету і в цій своїй якості узгоджує інтереси держави і підприємницьких структур.

Слід відзначити і той факт, що прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов'язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об'єктів управління фінансового менеджменту. Тому важливо визначити види прибутку, класифікацію яких представлено на рис. 1.1.

Основну частину прибутку підприємство отримує від операційної (основної) діяльності. Далеко не кожне підприємство займається фінансовими та інвестиційними операціями. Але якщо вони наявні в діяльності підприємства, розширюється коло джерел утворення прибутку. За складом розрізняють прибуток від звичайної діяльності, маржинальний (валовий) прибуток, операційний прибуток, прибуток від надзвичайних подій, чистий прибуток.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування -- це загальна сума прибутку, отримана підприємством від усіх видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової).



Рис. 1.1 Класифікація видів прибутку

Маржинальний (валовий прибуток) визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції та собівартістю цієї продукції (змінними витратами).

Надзвичайний прибуток -- це різниця між доходами і витратами в результаті надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Чистий прибуток є сумою, яка залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків, надзвичайних збитків і підлягає перерозподілу за напрямами використання.



Рис. 1.2 Складові системи управління прибутком

Таким чином, управління прибутком -- складна багаторівнева система трансакцій, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарій їх досягнення.

Разом із тим, кожна з цих підсистем перебуває під впливом інших. Наприклад, обсяги прибутку, сформованого на першому етапі, визначають напрями його розподілу. Чим більший прибуток підприємства, тим більше завдань економічного, технічного, соціального плану воно може вирішити, розподіливши кошти за певними напрямках використання. Водночас ефективність використання впливає на майбутні можливості зі збільшення прибутку на етапі його формування.

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем в єдине ціле і вплив процесів функціонування системи в цілому на окремі її ланки. Спрощена схема системного підходу до управління прибутком представлена на рис. 1.2.

Необхідно зазначити, що система управління прибутком буде оптимальною тільки в тому випадку, коли цілі кожної підсистеми будуть визначатись глобальними цілями розвитку підприємства в цілому.

В загальному вигляді прибуток визначається як різниця між сумою доходів та витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів.

Основними завданнями управління прибутком є:

1. Виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій.

2. Виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики, податкової політики.

3. Оцінювання прибутковості виробничої і комерційної діяльності.

4. Визначення підприємницького ризику.

5. Зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку.

На величину прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які необхідно враховувати в процесі управління. Ці фактори можна розділити на дві великі групи: зовнішні, які не залежать від підприємства, і внутрішні, на які підприємство може впливати. Класифікація цих факторів наведена на рис. 1.3.

Зовнішні фактори, як правило, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень. До них належать фактори, пов'язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.



Рис.1.3. Фактори впливу на прибуток

Внутрішні фактори є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації.

1.2 Формування прибутку від операційної діяльності

Операційний прибуток -- це прибуток від основної діяльності підприємства, тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг, робіт.

Управління операційним прибутком охоплює велику кількість трансакцій, які виконуються на різних етапах руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт, і забезпечують отримання чистого прибутку. У зв'язку з цим основною метою управління прибутком є оптимізація грошових надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності розраховується у декілька етапів.

* На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

* На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

* На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.

* На четвертому етапі визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут.

Таким чином, на кожному етапі відповідна сума прибутку коригується на суму витрат згідно з табл. 1.1.



№з/п	Доходи	Витрати і відрахування
1	Дохід від реалізації	Непрямі податки та інші вирахування з доходу
2	Чистий дохід від реалізації:	Собівартість реалізації:
2.1	* готової продукції;	* продукції;
2.2	* товарів;	* товарів;
2.3	* робіт і послуг	* робіт і послуг
3	Валовий прибуток (збиток) як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції
4	Інший операційний дохід:	Інші операційні витрати:
4.1	--	Витрати на дослідження і розробки
4.2	Реалізація іноземної валюти	Собівартість реалізованої іноземної валюти
4.3	Реалізація оборотних активів (крім фінансових інвестицій)	Собівартість реалізованих оборотних активів
4.4	Операційна оренда активів	Витрати від операційної оренди
4.5	Операційна курсова різниця	Втрати від операційної курсової різниці
4.6	Одержані пені, штрафи, неустойки	Заплачені пені, штрафи, неустойки
4.7	Відшкодування раніше списаних активів	Витрати від знецінення запасів
4.8	--	Нестачі, витрати від псування цінностей
4.9	Списання кредиторської заборгованості	Сумнівні та безнадійні борги
4.10	Одержання субсидій	Інші витрати від операційної діяльності
5	Прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності як різниця між іншим операційним доходом і витратами на його отримання
6	--	Адміністративні витрати
7	--	Витрати на збут
8	Прибуток (збиток) від операційної діяльності	: ряд. 3 + ряд.5 - ряд.6 - ряд.7

Таблиця 1.1. Розрахунок прибутку від операційної діяльності

Формування прибутку від основної діяльності перебуває під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Основними шляхами збільшення операційного прибутку є нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.



1.3 Управління операційними витратами

Серед факторів впливу на операційний прибуток чільне місце належить витратам на виробництво і реалізацію продукції. До складу операційних витрат входять:

-- собівартість реалізованої продукції;

-- адміністративні витрати;

-- витрати на збут;

-- інші операційні витрати.

Кожен вид операційних витрат розкладається на економічні елементи: матеріальні витрати, оплата праці, нарахування на оплату праці, амортизація, інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та виробничі накладні витрати. Прямі витрати змінюються пропорційно або майже пропорційно до обсягів виробництва. Накладні виробничі витрати включають витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт, пов'язаних із ремонтом обладнання тощо. Таким чином, до складу собівартості готової продукції не відносять управлінські витрати загальногосподарського характеру.

Накладні виробничі витрати за складом та методом розподілу відображені на рис. 1.4.

У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з утриманням і обслуговуванням підприємства:

1) витрати на утримання адміністративного, господарського персоналу;

2) витрати на утримання основних засобів адміністративного призначення (оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт, охорона, комунальні послуги);

3) гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні);

4) витрати на дослідження і розробки;

5) витрати на зв'язок;

6) амортизація нематеріальних активів;

7) витрати на створення резерву сумнівних боргів, організаційні витрати;

Рис. 1.4. Порядок розподілу накладних витрат

8) витрати на реєстрацію акцій;

9) винагорода директорам;

10) представницькі;

11) непродуктивні витрати (простої, прострочені відсотки за кредит, витрати матеріалів, штрафи, пені);

12) інші адміністративні витрати.

Стаття "Витрати на збут":

1) на пакувальні матеріали, ремонт тари;

2) оплата праці й комісійні продавцям, агентам, водіям, робітникам складу, ВМТЗ;

3) на рекламу і маркетинг;

4) відрядження;

5) оплата послуг збутових, посередницьких зовнішньоторгових організацій;

6) оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт основних засобів відділу збуту, складів;

7) фрахт та інші виплати за транспортування;

8) надання знижок покупцям;

9) гарантійне обслуговування.

Стаття "Інші операційні витрати":

1) собівартість реалізованих виробничих запасів;

2) сумнівні (безнадійні) борги;

3) витрати від знецінення запасів;

4) втрати від операційних курсових різниць;

5) визнані екологічні санкції;

6) відрахування для забезпечення наступних операційних витрат;

7) інші.

Собівартість реалізованої продукції визначається за формулою

Срп = Зп + Стп - Зк, (1.1)

де Срп -- собівартість реалізованої продукції;

Стп -- собівартість товарної продукції;

Зп, Зк -- собівартість залишків готової продукції на складі на початок і кінець звітного періоду.

У свою чергу собівартість товарної продукції визначається за формулою



Стп = Знзвп + ВВ- Знзвк, (1.2)

де Знзвп, Знзвк -- залишки незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду;

ВВ -- витрати на виробництво у звітному періоді.

Виручка від реалізації продукції розкладається на витрати і прибуток, тобто вона є об'єктом розподілу. В процесі цього розподілу можна маніпулювати пропорціями між прибутком і витратами в певних межах. Впливати на прибуток через зміну витрат дає змогу діюча система обліку витрат. Так, витрати обліковуються в момент, коли вони нараховуються на виготовлену продукцію, що реалізована. Витрати на оплату запасів сировини, матеріалів капіталізуються в балансі у складі оборотного капіталу. Таким чином, запаси готової продукції, незавершеного виробництва не впливають на прибуток, бо вони відображаються у складі оборотного капіталу, і тільки після реалізації продукції відбувається процес списання витрат на собівартість реалізованої продукції. В результаті існує розрив у часі між оплатою придбання запасів і їх списанням на собівартість продукції.

Ці вихідні положення зумовлюють існування двох груп методів впливу на величину витрат -- реальних і формальних.

Якщо реальні методи пов'язані з безпосереднім впливом на зменшення матеріальних витрат, трудомісткості, а значить і витрат на заробітну плату, то формальні методи не зачіпають натуральних величин витрат, а оперують виключно їх вартісними значеннями.

Вони є прерогативою фінансових служб підприємства. Тобто через механізм оцінювання вартості запасів, що списуються на собівартість продажу, фінансовий менеджер формує операційний прибуток, управляючи витратами. Розглянемо модифікацію формули (1.1) для визначення собівартості реалізованої продукції:



Срп = Зп + Зм + ЗП + НВ - Зк, (1.3)

де Зп -- запаси на початок звітного періоду;

Зм -- вартість закуплених запасів сировини, матеріалів протягом звітного періоду;

ЗП -- пряма заробітна плата з нарахуваннями;

НВ -- накладні витрати;

Зк -- запаси на кінець періоду.

Оскільки запаси -- це ключовий елемент собівартості проданих товарів, використовуються різні методи оцінювання запасів: ФІФО, ЛІФО, за середньозваженою собівартістю.

Оцінювання собівартості запасів методом ФІФО передбачає врахування вартості найбільш ранніх за часом надходження одиниць запасу, включаючи їх залишки на початок року, незалежно від собівартості та дат надходження останніх партій запасів. У результаті високих темпів інфляції собівартість продукції відображає більш низькі витрати, ніж ті, що необхідні підприємству для заміщення витрачених запасів. Водночас, за звітністю підприємство матиме більш високий прибуток, хоча він отриманий від зберігання запасів, оскільки є результатом їх руху.

Сутність методу ЛІФО полягає в тому, що обрахування собівартості відпущених зі складу запасів за звітний період здійснюється набором відпущеної кількості, починаючи з останньої партії, яка надійшла на склад. Таким чином враховується вартість останніх за часом купівлі запасів. За умов інфляції застосування цього методу призводить до заниження прибутку.

Третій метод оцінювання запасів передбачає визначення середньозваженої собівартості запасів на початок періоду та тих, що були придбані або вироблені протягом періоду.

Використовуючи різні методи оцінювання запасів, можна одержати різні значення валового чи операційного прибутку. За періодичної системи обліку запасів порівняльну характеристику методів обрахування собівартості запасів представлено у табл. 1.2.

Дані цієї таблиці свідчать про те, що найнижча собівартість реалізованих запасів досягається при розрахунках методом ФІФО, найвища -- при використанні методу ЛІФО, середні значення -- за методом середньозваженої собівартості.

Вибір методу оцінювання запасів визначається обліковою політикою підприємства. Вона також визначає вибір методики нарахування амортизації. Справа в тому, що традиційний для практики більшості підприємств метод рівномірного прямолінійного нарахування амортизації не завжди є виправданим, особливо у випадках, коли обладнання використовується з різною інтенсивністю протягом строку служби або швидко морально старіє. Тому вироблено більш гнучкі методи нарахування амортизації. Вибір їх залежить від таких факторів, як інфляція, наявність податкових пільг, темпи морального старіння та ін. Обсяги амортизаційних відрахувань впливають на суму операційного прибутку і є об'єктом управління витратами.

Таблиця 1.2 Методи визначення собівартості реалізованих

Показники	Кількість одиниць	Собівартість одиниці	Загальна сума	ФІФО	ЛІФО	Середньозважена собівартість
Залишок на початок місяця	300	15	4 500
Придбано: 2.01
	200	18	3 600
15.01	400	20	8 000
25.01	100	23	2 300
Всього товарів	1000		18400	18 400	18 400	18 400
Залишок на кінець періоду,одиниць	250	--	--	250	250	250
Методика розрахунку (Кількість х Собівартість)				100 * 23 = 2 300 150 * 20 = 3 000	250 * 15 = 3 750	250 * 18,4 = 4 600
Собівартість залишку, грн				5 300	3 750	4 600
Реалізовано за місяць, грн				13 100	14 650	13 800
Методика розрахунку				250 * 20=5000 200 * 18 = 3 600 300 * 15 = 4 500	50 * 15 = 750 200 * 18 = 3 600 400 * 20 = 8000 100 * 23 = 2 300

Розрахунок середньозваженої собівартості:

= 18,4 грн.

Управління витратами охоплює аналіз та оцінку операційних витрат за їх елементами. Вони поділяються на контрольовані й неконтрольовані. До контрольованих витрат відносять премії, виплати залежно від участі у прибутках, витрати на відрядження, представницькі тощо. В їх скороченні зацікавлені далеко не всі, тому скорочувати такі витрати складно, але можливо.

Неконтрольовані витрати охоплюють оплату комунальних послуг, зобов'язання за лізингом, заробітну плату службовців та ін. Ці витрати керівництво не може змінити в короткостроковій перспективі.

1.4 Управління операційним прибутком підприємства

Управління операційним прибутком підприємства включає такі складові:

1) визначення обсягу продажу, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;

2) використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку;

3) проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.

Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. Точку беззбитковості можна знайти графічним методом (рис. 1.5).

Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитковості, збільшує прибуток.

V тб -обсяг продажу в точці беззбитковості; П -- прибуток

Для визначення точки беззбитковості аналітичним методом виконаємо ряд підстановок і введемо нові параметри:

С -- собівартість виробництва і реалізації продукції;

Ці -- ціна за одиницю виробу;

ЗВі -- змінні витрати на одиницю виробу.

У точці беззбитковості виконується рівняння:



РП = С, або Vi Цi = ПВ + ЗВ;

ЗВ= ЗВіVi,

Vi Цi = Звt Vt + ПВ;

Vi Цi - Звt Vt = ПВ.

Таким чином, точку беззбитковості в натуральних одиницях можна знайти за формулою

Vi = (1.4)

З формули (1.4) видно, що на обсяг продажу в точці беззбитковості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними витратами та ціною.

Але підвищення цін може зменшити обсяги продажу та призвести до збитків і, навпаки, за зниження цін прибутковість може бути досягнуто за рахунок нарощування обсягів продажу.

Скорочення постійних і змінних витрат знизить обсяг виробництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.

Розрахунки беззбиткового обсягу продажу за допомогою формули (1.4) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.

Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:



ВМ = РП - ЗВ, (1.5)

де ВМ -- валова маржа.

Послідовність розрахунків така:

1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою

%КВМ = 100. (1.6)

2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, за якого всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.

ПР = (1.7)

де ПР -- поріг рентабельності.

3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків

ЗФМ = РП- ПР, (1.8)

%ЗФМ= (1.9)

Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.

Зв'язок операційного прибутку і маржинального прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка (рис. 1.6).



Рис. 1.6 Графік формування точки беззбитковості

У точці Т2 досягається окупність постійних витрат, і підприємство починає отримувати прибуток. У точці Т1 окупаються всі витрати і виникає зона прибутків. І в першому, і в другому випадках прибуток однаковий, оскільки

РП - ПВ - ЗВ = ВМ - ПВ.

Темпи збільшення (зменшення) прибутку випереджають темпи збільшення (зменшення) обсягів продажу. В цьому проявляється ефект операційного лівериджу або операційного важеля.

Щоб визначити ступінь дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного лівериджу за формулою

Ке.о.л.= (1.10)

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.

Чим більша частка постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продажу. Механізм операційного лівериджу дає змогу регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибутку. Для кожного конкретного значення коефіцієнта операційного лівериджу можна розрахувати показник ефекту операційного лівериджу (Ке.о.л).

Чим більше значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами.

Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприємства.

1.5 Роль операційного аналізу в управлінні прибутком

Операційний аналіз є складовою системи управління прибутком. Його можна розглядати як засіб обґрунтування і вибору можливих варіантів нарощування прибутку. Він дає змогу спрогнозувати зміни фінансово-економічного стану підприємства, спричинені динамічними змінами у кон'юнктурі ринку. В основі операційного аналізу лежить оцінювання впливу зміни одного з елементів операційного важеля на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Обсяги прибутку і можливість його збільшення залежать від багатьох факторів (див. рис. 1.3).

Таким чином, для збільшення прибутку доцільніше нарощувати обсяги продажу за рахунок підвищення цін. А при зменшенні обсягів продажу до рівня порогу рентабельності краще це робити за рахунок скорочення фізичних обсягів виробництва, не змінюючи ціни на продукцію.

Важливою сферою застосування операційного аналізу є оцінювання впливу на операційний прибуток зміни одного з елементів операційного важеля (ціни, змінних або постійних витрат) через розрахунки обсягу продажу. При цьому робиться припущення, що сума прибутку залишається незмінною, а змінюється обсяг реалізованої продукції, який повинен забезпечити цей незмінний прибуток. Для розрахунків використовуються формули:

1. Якщо змінюється обсяг постійних витрат, то обсяг реалізації, який забезпечує базовий результат (РПб), становить:

РПб= (1.11)

де %ВМб -- відсоток валової маржі у виручці в базовому варіанті;

Ц -- ціна одиниці виробу в базовому варіанті, грн/од.

2. Якщо змінюються обсяги змінних витрат:

РПб= (1.12)

де % ВМН -- новий відсоток валової маржі у виручці, %.

3. Якщо змінюється ціна:

РПб= (1.13)

де Цн -- нова ціна виробу, грн/од.

У результаті операційного аналізу за цією методикою можна розрахувати, на скільки підприємство повинно збільшити обсяги реалізації при зниженні ціни або підвищенні витрат на задану величину, щоб компенсувати втрату прибутку, або на скільки підприємство може знизити обсяги реалізації без втрат прибутку за підвищення цін чи зниження витрат на задану величину.

Ця методика аналізу дає змогу розподілити елементи рентабельності (ціни, витрати, обсяги продажу) за ступенем їх впливу на прибуток. Таким чином, операційний аналіз прибутку надає фінансовому менеджеру інструментарій для обґрунтування тактики і стратегії управління прибутком.

1.6 Формування та розподіл чистого прибутку

Чистий прибуток -- це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і є джерелом формування фонду споживання і фонду накопичення.

Розрахунок чистого прибутку згідно з формою звітності № 2 "Звіт про фінансові результати" здійснюється в кілька етапів, які відображені на рис. 1.7.

Рис. 1.7 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Введені поняття звичайна, надзвичайна діяльність охоплюють всі події, які можуть вплинути на фінансовий результат підприємства. До звичайної діяльності відносять будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, пов'язані з нею. До надзвичайної діяльності відносять діяльність, яка не очікується і не відбувається часто або регулярно. Це стихійне лихо, пожежа, аварії. Втрати від надзвичайних подій та їх покриття за рахунок страхового відшкодування враховуються у фінансових результатах.

Прибуток або збиток від фінансових операцій визначається як різниця між доходами від участі у капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів і фінансовими витратами, втратами та іншими витратами (рис. 1.8).

Прибуток (збиток) від фінансових операцій включає результати інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства протягом звітного періоду. В цьому розділі констатується факт отримання прибутку від цих видів діяльності. Особливості управління інвестиційною і фінансовою діяльністю відображаються в інших розділах.

Якщо в результаті звичайної діяльності підприємство отримало прибуток, то його сума зменшується на суму нарахованого податку. В разі зазнання збитку нарахований податок на прибуток додається до збитку.

Фінансовий результат від звичайної діяльності коригується на суму доходів, витрат та податку від надзвичайних подій.

Чистий прибуток підлягає розподілу залежно від цілей і завдань, які визначило саме підприємство. Механізм та пропорції розподілу прибутку значною мірою визначають інтереси учасників відтворюваного процесу і впливають на саму його ефективність. У зв'язку з цим конкретні форми і методи розподілу прибутку залежать від багатьох факторів. Це і форма власності, рівень технічного стану і розвитку підприємства, завдання оновлення асортименту, рівень прибутковості і фінансової стійкості, наявність кваліфікованого менеджменту та ін.

Кожен суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання щодо встановлення пропорцій розподілу чистого прибутку. З боку держави передбачено регулювання процесу створення резервного фонду, а також певні стимули використання чистого прибутку на цілі технічного розвитку, поповнення оборотного капіталу та утримання об'єктів соціальної сфери. Можливі напрями розподілу чистого прибутку представлені на рис. 1.9.

Рис.1.8 Формування прибутку (збитку) від фінансових операцій

Рис. 1.9 Можливі напрями використання чистого прибутку на підприємстві

Для перспективного розвитку підприємства першочергове значення має пропорція розподілу чистого прибутку на споживання і накопичення.



РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЄВЄРОДОНЕЦЬКСПЕЦЕНЕРГОРЕМОНТ-1»

2.1 Характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» створене в процесі приватизації державного будівельно-монтажного підприємства Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот» за рішенням Фонду державного майна України від 23.06.1994 року № 44-АТ у відповідності до постанови КМУ від 07.12.1992 року № 686 «Про затвердження порядку перетворення у процесі приватизації державних підприємств».

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» має статус юридичної особи, самостійний баланс, основний та додатковий рас ходи для розрахунків у національній валюті України - гривні, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням та інші притаманні юридичній особі реквізити. Підприємство не входить до складу будь-яких об'єднань підприємств. Підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» має в своєму составі вісім структурних підрозділів:

- загально будівельна дільниця - 2 одиниці;

- механомонтажна дільниця з цехом по виготовленню металоконструкцій в тому числі вальцювальна;

- транспортний цех;

- деревообробний цех ( пилорама, сушильна камера);

- розчинно-бетонний вузол та формовочний цех;

- будівельна лабораторія (акредитована - січень 2006 року);

- виробнича лінія випуску метало пластикових вікон та дверей із німецького профілю REXAU.

Юридична адреса підприємства: 93400, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 5 (перша ділянка). Чотири ділянки розташовані на території ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» спеціалізується на виконанні загально будівельних та спеціалізованих робіт, які здійснюються підрядним та господарським способами, у т.ч. монтаж газопроводів низького, середнього тиску, споруд та них, а також внутрішніх систем газопостачання комунальних, комунально-побутових, сільськогосподарчих та промислових підприємств природним та зрідженим газом; ізоляції трубопроводів; монтажі автономного потоплення; виготовлені залізобетонних та металоконструкцій, столярних виробів; надані послуг з внутрішніх перевезені вантажів автомобільним транспортом; проведені фізико-механічних, фізико-хімічних вимірювань; налагоджена виробнича лінія по випуску металопластикових вікон та дверей із німецького профілю REXAU.

Спеціалізація підприємства має велику залежність від сезонних змін, тому що в зимовий період дуже затрудняється виконання всіх загальнобудівельних та монтажних робіт, виробництво бетону і рас твору. Основним ринком збуту будівельно-монтажних робіт, монтажу газопроводів, а також головним замовником даних видів робіт є ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Замовником автотранспортних послуг та виробів з бетону і раствору виступають такі підприємства: ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», ТОВ «Боско», ТОВ «Парус», ПП «Всєслав Луганськ», ВАТ «СЗБК» та інші підприємства і фізичні особи міста. Доля замовників приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» показано на рис. 2.1.

Загалом галузь будівництва переживає значні труднощі у зв'язку з різким падінням фінансування капітального будівництва, як за рахунок централізованого фінансування, так і за рахунок власних коштів підприємств, що спонукає підприємство займатися іншими видами діяльності, як-то торгівля, виробництво столярних виробів, метало пластикових дверей та вікон, виробів з розчину та бетону, а також займається розробкою нових видів діяльності. Підприємство займається розробкою виробництва виробів з пластмаси та пластмасової тари, чим займає постійне місце на ринку збуду такої продукції.

Рис. 2.1 Доля замовників ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» (до загального об'єму)

Основними конкурентами приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» по виконанню будівельно-монтажних робіт є розташовані в Сєвєродонецьку такі будівельні організації: ВАТ «Трест Сєвєродонецькхімбуд», трест «Промхіммонтаж», ВАТ «Сєвєродонецький Хімремонт», а також будівельно-монтажне виробництво ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», які мають значний вплив на формування обсязів робіт підприємства. У підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» немає постачальників матеріалів, які займають більш 10 відсотків в загальному обсязі постачання, тому що підприємство постійно вивчає нові пропозиції та ринки для оптимізації собівартості виконаних робіт, послуг.

Проаналізуємо фінансово-економічний стан підприємства (Див. Додаток А- Додаток Ж «Фінансові звіти ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1»).

Аналіз положення підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» в короткостроковому періоді проводиться на підставі показників статей активу і пасиву бухгалтерського балансу, а також звіту про фінансові результати.

Для більш наочного представлення змін, що відбулися в статтях балансу на визначену дату використовують вертикальний і горизонтальний аналіз.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активів аналізованого підприємства представлений у табл. 2.1.

За результатами аналізу даних представлених у табл. 2.1 можна зробити наступні висновки:

Вартість майна підприємства за аналізований період зросла на 7387,4 тис. грн. чи на 14,25%, що свідчить про розширення господарського обороту. Це відбулося за рахунок спаду суми необоротних активів на 9,8 тис. грн. чи на 0,2 % і росту суми поточних активів на 338,3 тис. грн. чи на 19,6%.

Зміна суми необоротних активів в аналізованому періоді була викликана зміною їх складових:

- сума основних засобів знизилася на 140,7 тис.грн. чи на 3,5 %, що викликано перевищенням темпів росту зносу над відновленням основних засобів;

- сума нематеріальних активів зросла на 3,0 тис. грн. чи на 150 %.

- сума незавершених інвестицій не змінилася.

У складі поточних активів відбулися наступні зміни:

- сума коштів зросла на 182,5 тис.грн., це позитивна тенденція в умовах економічної кризи;

- сума короткострокової дебіторської заборгованості зросла на 95,3 тис.грн.

4)На підприємстві основні засоби зменшилися в абсолютних розмірах, а частка їх скоротилася з 60,94 до 55,95%. Зростання необоротних активів відбулося за рахунок збільшення на 175% обсягів незавершеного будівництва. Тому треба ознайомитися з планами будівництва. Це пов'язане з технічним переоснащенням підприємства і введенням у дію нових потужностей, які в майбутньому збільшать обсяги виробництва.

Таблиця 2.1 Аналіз активу балансу

Стаття	На помпо попер року	На кінець попер року	На кін звітного року	Горизонтальний аналіз	Вертикальний аналіз
				абс.відх. попер	абс.відх. звітного	Відносне відх.поп%	Відносне відх.звіт%	На поч. попер.	На кін. попер.	На кін. звітного
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	3.9	2.0	5.0	-1.9	3.0	-48.7	150.0	0.07	0.03	0.07
первісна вартість	10.8	10.8	14.0	0	3.2	0	29.6	0.18	0.17	0.2
амортизація	6.9	8.8	9.0	1.9	0.2	27.54	2.3	0.12	0.14	0.13
Незавершене будівництво	567.8	779.0	915.0	211.2	136.0	37.2	17.5	9.53	11.97	13.38
Основні засоби:
залишкова вартість	3582.5	3966.7	3826.0	384.2	-140.7	10.7	-3.5	60.11	60.94	55.95
первісна вартість	6939.9	7632.8	7548.0	692.9	-84.8	9.98	-1.11	116.44	117.26	110.38
знос	3357.4	3666.1	3722.0	308.7	55.9	9.2	1.5	56.33	56.32	54.43
Інші фінансові інвестиції	23.2	23.2	23.0	0	0	0	-0.86	0.39	0.36	0.34
Відстрочені податкові активи	-	8.9	1.0	8.9	-7.9	-	-88.8	-	0.14	0.01
Усього необоротні активи	4177.4	4779.8	4770.0	602.4	-9.8	14.42	-0.2	70.09	73.43	69.75
ІІ. Оборотні активи
	952.9	803.4	827.0	-149.5	23.6	-15.7	2.9	15.99	12.34	12.09
Готова продукція	-	-	31.0	-	31.0	-	-	-	-	0.45
Товари	-	-	6.0	-	6.0	-	-	-	-	0.09
Дебіторська заборгованість за товарн.опер.	474.7	804.7	900.0	330.0	95.3	69.5	11.8	7.96	12.36	13.16
За рахунками: за виданими авансами	3.6	5.1	5.0	1.5	-0.1	41.7	-1.96	0.06	0.08	0.07
Інша поточна дебіторська заборгованість	11.3	-	-	-11.3	-	-	-	0.19	-	-
Грошові кошти	308.4	116.5	299.0	-191.9	182.5	-62.2	156.7	5.17	1.79	4.37
Усього оборотні активи	1750.9	1729.7	2068.0	-21.2	338.3	-1.2	19.6	29.38	26.57	30.24
Витрати майбутніх періодів	31.8	-	-	-31.8	-	-	-	0.53	-	-
БАЛАНС	5960.1	6509.5	6838.0	549.4	328.5	9.2	5.05	100.0	100.0	100.0

Таблиця 2.2 Аналіз пасиву балансу

Стаття	На помпо попер року	На кінець попер року	На кін звіт звіт року	Горизонтальний аналіз	Вертикальний аналіз
				абс.відх. попер	абс.відх. звітного	Відносне відх.поп%	Відносне відх.звіт%	На поч. попер.%	На кін. попер.%	На кін. звітного%
І. Власний капітал
Статутний капітал	55.2	55.2	55.0	0	-0.2	0	-0.36	0.92	0.85	0.8
Інший додатковий капітал	5102.0	5102.0	5102.0	0	0	0	0	85.6	78.4	74.6
Резервний капітал	106.0	107.3	183.0	1.3	75.7	1.22	70.55	1.78	1.65	2.68
Нерозподілений прибуток	319.6	620.4	1173.0	300.8	552.6	94.12	89.07	5.36	9.53	17.2
Усього власного капіталу	5582.8	5884.9	6513.0	302.1	628.1	5.41	10.7	93.66	90.4	95.25
ІІІ.Довгострокові зобовязання	0.5	-	-	-0.5		-	-	0.008	-	-
ІУ.Поточні забовязання:
Кредиторська заборгованість за роботи	307.7	396.6	263.0	88.9	-133.6	28.9	-33.69	5.16	6.1	3.85
Поточні зобовязання:
з одержаних авансів	-	6.0	3.0	6.0	-3.0	-	-50.0	-	0.09	0.04
з бюджетом	25.7	146.9	34.0	121.2	-112.9	471.6	-76.86	0.43	2.26	0.5
зі страхування	-	11.7	-	11.7	-11.7	-	-	-	0.18	-
з оплати праці	35.7	62.2	24.0	26.5	-38.2	74.23	-61.4	0.6	0.96	0.35
Інші поточні зобовязання	7.7	1.4	1.0	-6.3	-6.7	-81.82	-28.6	0.13	0.02	0.01
Усього по поточним зобовязанням	376.8	624.6	325.0	247.8	-299.6	65.77	-47.97	6.32	9.6	4.75
БАЛАНС	5960.1	6509.5	6838.0	549.4	328.5	9.2	5.05	100.0	100.0	100.0

5) Загальна вартість активів у звітному році зросла на 5,05%. Водночас змінилася структура майна. Частка необоротних активів зменшилася з 73,43 до 69,75 %. Одночасно збільшилася частка оборотного капіталу з 26,57 до 30,24%. Оборотний капітал має вищу швидкість обороту, а значить забезпечує більший приріст прибутку. Зростання оборотного капіталу повинно відбуватися на фоні зростання вартості основних засобів. Якщо умова порушується тривалий час, підривається виробнича база для нарощування обсягів продукції в майбутньому. На нашому підприємстві основні засоби зменшилася в абсолютних розмірах, а частка їх скоротилася з 60,94 до 55,95 %.

Аналіз структури майна ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» необхідно доповнити аналізом динаміки складу і структури джерел фінансових ресурсів. Використовуючи дані табл.. 2.1, виявимо основні тенденції в зміні джерел фінансування активів досліджує мого нами підприємства.

За звітний період структура джерел фінансування підприємства змінилася в сторону підвищення частки власного капіталу з 90,4 до 95,25%, зросли абсолютні обсяги власного капіталу з 5884,9 до 6513,0 тис. грн.., або на 95,25%. Частка і абсолютні обсяги інших джерел фінансування підприємства зменшилися. Така тенденція в структурі джерел фінансування свідчить про зростання фінансової незалежності (автономії) ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1». В умовах спаду виробництва і високої ціни кредитних ресурсів скорочення обсягів залучення позикових коштів сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Можна зробити висновок, що увесь приріст активів підприємства було досягнуто за рахунок власного капіталу. Зростання власного капіталу відбулося за рахунок перш за все нерозподіленого прибутку. Його обсяги збільшилися у 1,9 рази, а частка збільшилася з 9,53 до 17,52 %. Підприємство збільшило свій резервний фонд, що також відіграє стабілізуючу роль щодо зміцнення фінансового стану.

Відбулися зміни в структурі позикових коштів. Підприємство розрахувалося за своїми довгостроковими кредитами, частка яких на початок досліджує мого періоду становила 0,008%. Скоротилася заборгованість підприємства з бюджетом. Власний оборотний капітал зріс на 638 тис. грн..

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за аналізований період наведений у табл. 2.4.

Як показують дані табл.. 2.4 , чистий прибуток ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» в звітному періоді по відношенню з попереднім зросла на 327,0 тис. грн.. , або на 108,3%. Звертає на себе увагу зріст долі собівартості реалізованої продукції в виручки від реалізації на 0,34 відсоткових пункти.

Такі зміни взагалі треба охарактеризувати як відмінні, хоча слід звернути увагу на зміни собівартості реалізованої продукції.

Для більш детальнішого положення підприємства ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» проведемо аналіз фінансового стану згідно Положення «О порядку здійснення аналізу фінансового стану підприємства» № 121/5312 від 08.02.2001 р.

Аналіз майнового стану підприємства (Таблиця 2.3)

Таблиця 2.3 Аналіз майнового стану підприємства

Показник	Попередній	Звітний	Зміна	Норматив
1.Коефіцієнт зносу основних засобів	0,48	0,493	0,013	зменшення
2.Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,14	0,057	-0,083	Зростання
3.Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,053	0,067	0,014	Повинен бути нижче коеф. оновлення

Як бачимо з аналізу майнового стану, на підприємстві «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» недостатньо проводиться оновлення основних засобів.

Таблиця 2.4 Аналіз звіту про фінансові результати

Найменування статей	Абсолютні велічини	Питома вага статей у виручці від реалізації,%	Зміни
	За попередний період	За звітний період	За попередний період	За звітний період	В абсолютних величинах	У структурі	Темпи зростання,%
1	2	3	4	5	6	7	8
Дохід (виручка)від реалізованої продукції	8344,0	13687,0	100,0	100,0	5343	0	164,0
Податок на додану вартість	1391,0	2281,0	16,67	16,67	890	0	164,0
Чистий дохід від реалізації продукції	6953,0	11406,0	83,33	83,33	4453	0	164,0
Собівартість реалізованої продукції	6096,0	10046,0	73,06	73,4	3950	0,34	164,8
Валовий-прибуток	857,0	1360,0	10,28	9,94	503	-0,34	158,7
-збиток	-	-	-	-	-	-	-
Інші операційні доходи	3,0	2,0	0,036	0,015	-1,0	-0,021	66,67
Адміністративні витрати	352,0	428,0	4,22	3,13	76,0	-1,09	121,6
Витрати на збут	83,0	67,0	0,99	0,49	-16,0	-0,5	80,72
Інші операційні витрати	44,0	41,0	0,53	0,30	-3,0	-0,23	93,2
Фінансові результати від операційної діяльності:-прибуток	381,0	826,0	4,57	6,04	445,0	1,47	216,8
-збиток	-	-	-	-	-	-	-
Інші доходи	302,0	100,0	3,62	0,73	-202,0	-2,89	33,11
Інші витрати	280,0	88,0	3,36	0,64	-192,0	-2,72	31,43
Фінансові результати від звичайної діяльності до опадаткування-прибуток	403,0	838,0	4,83	6,13	435,0	1,3	207,9
-збиток	-	-	-	-	-	-	-
Податок на прибуток від звичайної діяльності	101,0	209,0	1,21	1,53	108,0	0,32	206,93
Фінансові результати від звичайної діяльності після опадаткування-прибуток	302,0	629,0	3,62	4,6	327,0	0,98	208,3
-збиток	-	-	-	-	-	-	-
Матеріальні затрати	4093,0	7776,0	49,06	56,81	3683,0	7,75	189,9
Витрати на оплату праці	1231,0	1398,0	14,75	10,21	167,0	-4,54	113,6
Відрахування на соц.заходи	450,0	506,0	5,39	3,7	56,0	-1,69	112,4
Амортизація	395,0	479,0	4,73	3,5	84,0	-1,23	121,27
Інші операційні витрати	323,0	285,0	3,88	2,08	-38,0	-1,8	88,24
Разом	6492,0	10444,0	77,81	76,31	3952,0	-1,5	160,87



2. Аналіз ліквідності підприємства (Табл.2.5)

Таблиця 2.5 Аналіз ліквідності підприємства

Показник	Попередній	Звітний	Зміна	Норматив
1.Коефіцієнт покриття	2,77	6,36	3,59	›1
2.Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,48	3,7	2,22	0,6-0,8
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,187	0,92	0,733	›0 Зріст
4.Чистий оборотний капітал	1105,1	1743,0	637,9	›0 Зріст

З проведеного аналізу ліквідності підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» робимо висновок о високої ліквідності підприємства.

3. Аналіз платежоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Таблиця 2.6 Аналіз платежоспроможності підприємства

Показник	Попередній	Звітний	Зміна	Норматив
1.Коефіцієнт платежоспроможності (автономії)	0,9	0,95	0,05	›0,5
2.Коефіцієнт фінансування	0,106	0,05	-0,056	<1 зменшення
3.Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	1,77	5,36	3,59	›0,1
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,188	0,267	0,079	›0 Зріст

З проведеного аналізу бачимо, що усі показники притримуються нормативним.

4. Аналіз ділової активності підприємства (Табл. 2.7)

Таблиця 2.7 Аналіз ділової активності підприємства

Показник	Попередній	Звітний	Зміна	Норматив
1.Коефіцієнт оборотності активів	1,115	1,71	0,595	Зріст
2.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0	0	0	Зріст
3.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	1230,6	0	-1230,6	Зріст
4.Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	6,94	12,28	5,34	Зріст
5. Коефіцієнт оборотності власних засобів (фондовіддача)	0,95	1,5	0,55	Зріст
6. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	1,21	1,84	0,63	Зріст

Як бачимо на підприємстві «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» здійснюється недостатня політика відносно дебіторської, та кредиторської заборгованостей.

5. Аналіз рентабельності підприємства

Таблиця 2.8 Аналіз рентабельності підприємства

Показник	Попередній	Звітний	Зміна	Норматив
1.Коефіцієнт рентабельності активів	0,048	0,094	0,046	›0 Зріст
2.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,053	0,101	0,048	›0 Зріст
3.Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,043	0,055	0,012	›0 Зріст
4.Коефіцієнт рентабельності продукції	0,065	0,082	0,017	›0 Зріст

2.2 Факторний аналіз прибутку

Факторний аналіз -- це методика комплексного системного вивчення і вимірювання дії факторів на величину результативних показників. Одним з прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елиминіровання.

Елиминіровати -- це значить усунути, виключити дію всіх факторів на величину результативного показника, окрім одного.

Використовуючи цей прийом, на підставі даних таблиці 2.9 визначимо вплив кожного чинника на прибуток від реалізації.

Таблиця 2.9 Факторний аналіз прибутку

Показники	Попередній період	Звітний період	Зміни
1	2	3	4
1. Виручка від реалізації продукції без НДС, акцизного збору та інших видрахувань із прибутку (В)	6953,0	11460,0	4507,0
2. Собівартість реалізованої продукції (С)	6096,0	10046,0	3950,0
3.Інші операційні доходи (ІОД)	3,0	2,0	-1,0
4. Адміністративні витрати (АВ)	352,0	428,0	76,0
5. Витрати на збут (СВ)	83,0	67,0	-16,0
6. Інші операційні витрати (ІОВ)	44,0	41,0	-3,0
7. Фінансові доходи (ФД)	302,0	100,0	-202,0
8. Фінансові витрати (ФВ)	280,0	88,0	-192,0
9. Податок на прибуток (ПНП)	101,0	209,0	108,0
10. Чистий прибуток /збиток(ЧПЗ)	302,0	629,0	327,0

В цьому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

П = В - С - АВ - СВ - ІОВ + ФД - ФВ - ПНП + ІОД (2.1)

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному об'ємі реалізації і кількість реалізовуваної продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули:

В = N * УД * Ц (2.2)

де УД -- показник структури реалізованої продукції; N-- об'єм реалізації продукції;Ц -- ціна продукції.

Факторную модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого виразу:

С = N * УД * Взм (2.3)

де УД -- показник структури виробленої продукції;N -- об'єм виробництва продукції;Взм -- змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перерахованих чинників на фінансовий результат неможливо, оскільки нам не відома ні питома вага реалізованої і проведеної продукції, об'єм випуску і реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. В той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, об'єму реалізованої продукції, об'єму випущеної продукції.

Припустимо, що ціни на продукцію в звітному році зросли на 5 %, тобто індекс цін (Іц) склав 1,05.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо по формулі:

?Взаг = В1 - В0 = 11460,0-6953,0 = 4507,0 (тис. грн.)

Тобто за звітний період виручка від реалізації продукції зменшилася на 1092,0 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації і об'єму реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити таким чином:

?ВЦ = В1 - В1:Іц = 11460,0 - 11460,0 :1,05 = 545,71 (тис. грн.);

?ВУДN = В1 : Іц - В0 = 11460,0 :1,05 - 6953,0 = 3961,29 (тис. грн.).

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації на 545,71 тис. грн., а збільшення об'єму випуску збільшило на 3961,29 тис. грн. Як випливає з розрахунків, на підприємстві спостерігається ріст виробництва.

Аналогічно розраховується вплив чинників на зміну собівартості реалізованої продукції:



?Сзаг = С1 - С0 = 10046,0 - 6096,0 = 3950,0 (тис. грн.)

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх чинників, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

?СЦ(Взм) = С1 - С1:Іц = 10046,0 - 10046,0 : 1,05 = 478,38 (тис. грн.);

?СNцУД = С1:Іц - С0 = ?Сзаг - ?СЦ(Взм) = 10046,0 : 1,05 - 6096,0 = 3471,62 (тис. грн.).

Таким чином, за рахунок збільшення об'єму випуску собівартість продукції зросла на 3471,62 тис. грн., за рахунок зміни цін -- на 478,38 тис. грн.