Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві

61

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічний зміст фінансової санації підприємства

1.1 Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві

1.2 Механізм управління фінансовою санацією підприємства

1.3 Методика проведення фінансової санації підприємства

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності зат „Ланнівський молочноконсервний комбінат”

2.1 Загальна характеристика діяльності ЗАТ „Ланнівський молочноконсервний комбінат”

2.2 Аналіз ліквідності і платоспроможності ЗАТ „Ланнівський молочноконсервний комбінат „

2.3 Аналіз ефективності роботи і ділової активності підприємства

Розділ 3. Напрямки стабілізації діяльності підприємства по виходу з кризи

3.1 Санаційна спроможність підприємства та її оцінка

3.2 Стабілізаційні заходи фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна економічна дійсність примушує керівників підприємств постійно ухвалювати рішення в умовах невизначеності. В умовах фінансової і політичної нестабільності, комерційна діяльність переповнена різними кризовими ситуаціями, результатом яких може стати неспроможність або банкрутство.

В умовах нестабільної економіки, уповільнення платіжного обороту, високої інфляції, нестабільності податкової системи, політичної нестабільності, невизначеності, недостатньої кваліфікації менеджерів підприємства, інститут банкрутства набуває все більшого поширення. Разом з тим, в господарській практиці в останні роки почастішали випадки умисної самоліквідації підприємств, що забезпечує залучення значного об'єму позикового капіталу (в грошовій, товарній і інших формах) і використавши його в цілях наживи окремих осіб, оголошують себе банкротами для того, щоб ухилитись від розрахунків. Механізм таких дій кваліфікується як "фіктивне банкрутство" і переслідується в кримінальному порядку.

Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці і використанні системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства і механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його захист від банкрутства.

Таким чином, управління фінансовою санацією підприємства не втрачає актуальності, а в сучасних умовах, навпаки, дуже гостро торкається багатьох нинішніх українських підприємств, які можуть виявитися неплатоспроможними і збанкрутілими.

Метою даної курсової роботи є висвітлення проблем управління фінансовою санацією підприємства, розробка програми антикризового управління фінансами.

Поставлена в роботі мета зумовила необхідність рішення наступних задач:

обґрунтувати напрями застосування системного підходу до антикризового управління підприємством;

узагальнити класифікацію етапів антикризового управління і методики обґрунтовування управлінських рішень на кожному етапі;

розглянути механізми фінансової реструктуризації і санації підприємств;

провести аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат» з метою оцінки платоспроможності і загрози банкрутства підприємства.

Об'єкт дослідження - підприємство, що знаходиться в кризовій ситуації, а саме ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат» для виходу з кризи якого застосовується процедура санації.

Предмет дослідження - методика проведення фінансової санації підприємства.

Вибір об'єкту і предмету дослідження обумовлений тим, що в даний час в умовах національної економіки, що складаються, багато підприємств схильні до ризику банкрутства і попадання в кризовий стан незалежно від галузі промисловості і величини самого підприємства.

Метод дослідження - коефіцієнтний, математико-статистичні методи, методи теорії управління: середні величини, табличний метод, моделювання економічного процесу, індексний аналіз чинника.

В першому розділі роботи «Економічний зміст фінансової санації підприємства» приводяться мета і задачі фінансової санації, і детально представлений план проведення санації підприємства.

В другому розділі роботи «Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат» проведений аналіз діяльності ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат», зроблена оцінка загрози банкрутства.

В третьому розділі роботи «Шляхи удосконалення фінансово-господарського стану підприємства» представлені основні підходи антикризового фінансового управління, методики діагностики банкрутства на підприємстві, розглянуті механізми фінансової стабілізації і реструктуризації підприємства і запропоновані заходи щодо проведення фінансової санації підприємства.

В курсовій роботі використані матеріали економічної і статистичної літератури, тематичні матеріали періодичних видань.

Розділ 1. Економічний зміст фінансової санації підприємства

1.1 Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання повинні постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, покращувати якість, знижувати собівартість і ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте, вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від “ринку продавця”, який діяв при адміністративній системі господарювання, до “ринку покупця”.

Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Ще однією негативною тенденцією, яка є слідством незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості. Близько 55% дебіторської і десь 60% кредиторській заборгованості є простроченими. Це є слідством неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання.

Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкротом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів поступає у зв'язку з банкрутствами підприємств. Помітимо, що банкрутство і ліквідація підприємства означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а і зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, яке, врешті-решт, може стати одним з чинників макроекономічної нестабільності.

Важливим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, значний відсоток складають такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їх активів набагато вище, ніж їх кредиторська заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) або реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур і через інші суб'єктивні і об'єктивні причини багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних областей народного господарства України, стають потенційними банкротами. На межі фінансової кризи виявивилося і немало фінансово-кредитних установ.

В ринковій економіці банкрутство підприємств -- нормальне явище. З кожних 100 новоутворених підприємств на ринку утримується не більше, ніж 20. В США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкротами в 2003 році, досягла близько 30 000. Для Німеччини проблема банкрутства підприємств зараз є актуальною не менше, ніж для України.

Банкрутство підприємств -- це слідство глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління яким не дала позитивних результатів.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства і обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, які виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності і банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у нього потенціалу для успішного функціонування.[10]

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (чинниками) виникнення; видом кризи; стадією його розвитку. Ідентифікація цих ознак дає можливість правильно діагностувати фінансову неможливість підприємства і підібрати найефективніший каталог заходів санацій.

Для вибору найефективніших форм санації, ухвалення правильних рішень щодо усунення негативних процесів, перш за все, необхідно ідентифікувати причини фінансової нестабільності суб'єкта господарювання.

Чинники, які можуть привести до фінансової кризи на підприємстві, розділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), і внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

* спад кон'юнктури в економіці вцілому;

* зменшення купівельної спроможності населення;

* значний рівень інфляції;

* нестабільність господарського і податкового законодавства;

* нестабільність фінансового і валютного ринків;

* посилення конкуренції в області;

* криза окремої області;

* сезонні коливання;

* посилення монополізму на ринку;

* дискримінація підприємства органами влади і управління;

* політична нестабільність в країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств -- постачальників сировини (споживачів продукції);

* конфлікти між засновниками (власниками).[10]

Вплив зовнішніх чинників кризи має переважно стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження і реагування, однією із задач якої є прогнозування банкрутства.

Можна назвати багато ендогенних чинників фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перераховані далі блоки:

1. Низька якість менеджменту;

2. Дефіцити в організаційній структурі;

3. Низький рівень кваліфікації персоналу;

4. Недоліки у виробничій сфері;

5. Прорахунки в області постачання;

6. Низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту продукції;

7. Прорахунки в інвестиційній політиці;

8. Брак інновацій і раціоналізації;

9. Дефіцити у фінансуванні;

10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінга (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Взагалі всі названі причини кризи досить тісно взаємопов'язані, складають складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків.

Безперечно, досліджуючи те або інше підприємство, той або інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але, по суті, вони зводяться до тільки що перерахованих.

Типові слідства впливу вказаних причин і чинників на фінансово-господарський стан підприємства такі:

втрата клієнтів і покупців готової продукції;

зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції;

неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

підвищення собівартості і різке зниження продуктивності роботи;

збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наявність наднормативних запасів;

виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;

підвищення тиску на ціни;

значне зменшення об'ємів реалізації і, як наслідок, недоотримання виручки від реалізації продукції.

Розрізняють три види кризи:

ь стратегічна криза (якщо на підприємстві зруйнований виробничий потенціал і відсутні довгострокові чинники успіху);

ь криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це приводить до незадовільної структури балансу);

ь криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Основні чинники, які зумовлюють будь-який з приведених видів кризи, представлені в табл. 1.1.

Між даними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза приводить до кризи прибутковості, яка, у свою чергу, приводить до втрати підприємством ліквідності. Обумовлене зовнішніми і внутрішніми чинниками зменшення об'ємів реалізації продукції приводить, з одного боку, до зниження прибутковості і до збитковості, а з іншого -- до зниження рівня ліквідності і платоспроможності. [7]

Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність і банкрутство підприємства.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи.

Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і приводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної і своєчасної реакції на неї.

Таблиця 1.1

Чинники, які зумовлюють різні види кризи

Стратегічна криза	Криза прибутковості	Криза ліквідності
* неправильний вибір виробничого майданчика (місцезнаходження підприємства); * неефективна політика збуту і асортиментна політика; *недосконале планування і прогнозування; *помилкова політика диверсифікації; *нееффективний апарат управління; *дефіцити в організаційній структурі; *відсутність виробничої програми; *зайві виробничі потужності; *відсутність або недієздатність системи контролінга; *форс-мажорні обставини	* несприятливе співвідношення цін і собівартості; * невиправдане завищення цін; * зростання собівартості за стабільних цін; * зменшення обороту від реалізації продукції; * збитковість окремих структурних підрозділів; * придбання збиткових підприємств; * значні запаси готової продукції на складі; * високі витрати на персонал; * високі процентні ставки; * форс-мажорні обставини; * неефективна маркетингова політика	* невраховані вимоги золотого правила фінансування; * незадовільна структура капіталу; * відсутність або незначний рівень страхових фондів (резервних); * незадовільна робота з дебіторами; * надання незабезпечених товарних кредитів; * великий об'єм капіталовкладень з тривалим терміном окупності; * великі об'єми низьколіквідних оборотних активів; * зниження кредитоспроможності підприємства; * високий рівень кредиторської заборгованості; * форс-мажорні обставини

Найдієвішим засобом запобігання банкрутства підприємства є фінансова санація.

Термін “санація” походить від латинського “sanаre” - оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торгових, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства, з могутньою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.[10]

Деякі з вітчизняних авторів з санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб і направлених на попередження оголошення підприємства-боржника банкротом і його ліквідації.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом”, прийнятий в 1999 році, розрізняє поняття “санація” і “досудова санація”. В цьому випадку санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою проведення справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і направлених на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному об'ємі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Досудова санація -- система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігти його ліквідації, вдаючись до заходів реорганізацій, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових у межах чинного законодавства до початку справи про банкрутство.

Своє тлумачення поняття “санація” має і Національний банк України: режим фінансової санації -- це система непримусових і примусових заходів, направлених на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом певного періоду з метою відновлення ліквідності і платоспроможності, усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також слідств цих порушень.

Якнайповнішим можна рахувати визначення, яке було дане відомими зарубіжними економістами Н. Здравомисловим, Б. Бекенфердом, М. Гелінгом, провідними фахівцями в питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, направлених на досягнення або відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості, конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація -- це сукупність всіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Джерелами фінансування санації можуть бути засоби, привернуті на умовах позики або на умовах власності на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення заходів санації фінансового і організаційно-технічного характеру.

Заходи санації організаційно-правового характеру направлені на удосконалення організаційної структури підприємства, організаційно- правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу і т.п.[13]

В цьому контексті розрізняють два види санації:

1. Санація із збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.

2. Санація із зміною організаційно-правової форми і юридичного статусу підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні заходи санації пов'язані перш за все з модернізацією і оновленням виробничих фондів, із зменшенням простоїв і підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням його собівартості, удосконаленням асортименту продукції, яка випускається, пошуком і мобілізацією резервів санації у сфері виробництва.

На практиці досить часто з санацією ідентифікується поняття “реструктуризація”. Реструктуризація суб'єкта господарювання -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, направлених на зміну структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність, ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що “санація” представляється більш широким поняттям, ніж “реструктуризація”. Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона направлена переважно на подолання причин стратегічної кризи і кризи прибутковості. А санація включає як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості і конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (направлені на відновлення ліквідності і платоспроможності).

1.2 Механізм управління фінансовою санацією підприємства

Процес організації фінансової санації підприємства можна представити трьома основними функціональними блоками:

1. Розробка концепції санації і плану санації;

2. Проведення аудиту санації;

3. Менеджмент санації.

Як правило, план санації розробляють за дорученням власників або керівництва підприємства консалтингові або аудиторські фірми в тісному взаємозв'язку із внутрішніми службами контролінга. У випадку, якщо санація здійснюється в ході порушення справи про банкрутство, то розробляти план повинен призначений арбітражним судом керівник санацією. Аудит санації здійснюється аудиторськими компаніями за замовленням потенційних санаторів, кредиторів і інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.[10]

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Зміст менеджменту санації можна розглядати в двох аспектах: інституційному і функціональному.

З інституційної сторони до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб'єкта господарювання або силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення.

Взагалі до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страховий нагляд і т.п.), консультантів, аудиторів, що управляють санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ або інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також колишнього керівництва підприємства. Рішення питання про призначення менеджменту санації належить до числа першочергових заходів в рамках фінансового оздоровлення.

З функціональної сторони менеджмент санації -- це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству і фінансового оздоровлення підприємства.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

Ш постановка мети;

Ш формування і аналіз проблеми (головна проблема -- фінансова криза);

Ш пошук альтернатив, прогнозування і оцінювання їх реалізації (відбір і оцінювання необхідного каталогу заходів санацій);

Ш ухвалення рішення;

Ш реалізація (проведення конкретних заходів санацій);

Ш контроль;

Ш аналіз відхилень.

Важливою складовою організації дієвого менеджменту санації є створення ефективної системи контролінга, головною задачею якого є визначення стратегічної і тактичної мети санації і орієнтація процесу управління на досягнення цієї мети. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних і контрольних служб.

Помітимо, що не існує єдиних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожний випадок фінансової кризи вимагає індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Рішення про проведення санації може ухвалюватися в таких основних випадках:

1. За ініціативою суб'єкта господарювання, що знаходиться в кризі -- якщо існує загроза неплатоспроможності і оголошення його банкротом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію ухвалюється при зверненні кредиторів в арбітражний суд із вимогою про оголошення банкротом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник за власною ініціативою звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможне або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з представленням заяви боржник може подати до арбітражного суду план санації. Зрозуміло, що рішення про санацію ухвалюється лише у випадку, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційноздатним.

3. Після закінчення місячного терміну з дня публікації в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства -- якщо поступили пропозиції від фізичних або юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подати акцептовані комітетом кредиторів і арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами і механізмом задоволення їх претензій, арбітражний суд ухвалює рішення про припинення проведення справи про банкрутство і про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. За ініціативою фінансово-кредитної установи. Згідно закону України “Про банки і банківську діяльність” установа банку має право до клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. За ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження в праві розпоряджатися випущеною продукцією і іншим майном відповідного суб'єкта господарювання. Якщо заходи санацій не привели до відновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке знаходиться в іпотеці.

6. За ініціативою Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.

7. За ініціативою Національного банку України -- якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивною мірою дії НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України “Про банки і банківську діяльність”.

1.3 Методика проведення фінансової санації підприємства

Санація що ініціюється самим підприємством представляє складний і у багатьох відношеннях хворобливий для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення.

Таке управління здійснюється на підприємстві по наступних основних етапах:

1.Визначення доцільності і можливості проведення санації. Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своєї мети і кризовий фінансовий стан продовжує заглиблюватися.

Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового стану і успішного розвитку підприємства при наданні йому істотної зовнішньої допомоги на сучасному етапі. Якщо за наслідками об'єктивної оцінки така перспектива є, то санація, що ініціюється підприємством має шанси на успіх.

2. Обґрунтування концепції санації. Така концепція відображає ідеологію здійснення передбачуваної санації, визначаючи її майбутні напрями і форми. Залежно від принципового підходу розрізняють оборонну і наступальну концепції здійснення санації підприємства.

Оборонна концепція санації направлена на скорочення об'ємів операційної і інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків на більш низькому об'ємному рівні. Ця концепція припускає залучення зовнішньої фінансової допомоги для відповідної реструктуризації підприємства, в процесі якої воно позбавляється ряду виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій і інших видів активів в цілях фінансової стабілізації.

Наступальна концепція санації направлена на диверсифікацію операційної і інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збільшення розміру чистого грошового потоку в майбутньому періоді за рахунок зростання ефективності господарської діяльності. В цьому випадку зовнішня фінансова допомога і інші заходи реорганізацій, здійснювані в процесі санації, використовуються в цілях розширення асортименту конкурентоспроможної продукції, виходу на інші регіональні ринки, швидкого завершення початих реальних інвестиційних проектів.

3. Визначення напряму здійснення санації.

4. Вибір форми санації. Форма санації безпосередньо характеризує той механізм, за допомогою якого досягається її основна мета. Ці форми визначаються в рамках конкретного напряму санації, вибраного підприємством, з урахуванням особливостей його кризової ситуації.

Санація підприємства, направлена на рефінансування його боргу, може носити наступні основні форми:

· дотації і субвенції за рахунок засобів бюджету. В такій формі санують в основному державні підприємства (хоча законодавчо не заборонена державна фінансова підтримка підприємств альтернативних форм власності). Ця форма санування пов'язана з наступними основними умовами: необхідністю забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою і міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншою метою за ініціативою органів, уповноважених управляти державним майном;

· державне пільгове кредитування. Воно здійснюється, як правило, по тій же групі підприємств і за таких же умов, що і в попередньому випадку. Відмінністю цієї форми санування є лише поворотний характер фінансових ресурсів, що надаються, і значно більш пільговий режим кредитування порівняно з умовами фінансового ринку;

· державна гарантія комерційним банкам по кредитах, видаваних підприємству, що санується. За відсутності у держави можливостей здійснити пряме фінансування або кредитування підприємства, що санується, а також у випадку, якщо фінансова криза носить тимчасовий характер і може бути подолана підприємством при наданні йому фінансової допомоги. Використовується дана форма санування раніше розглянутої категорії підприємств;

· цільовий банківський кредит. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, обслуговуючим підприємство, після ретельного аудиту останнього. Оскільки надання такого цільового кредиту санації має дуже високий рівень ризику, ставка відсотка по ньому звичайно досягає максимального рівня, що використовується в кредитній політиці банку. Для здійснення контролю і допомоги підприємству комерційний банк при високому розмірі кредиту в переліку умов санації може зажадати введення до складу його керівництва свого представника або уповноваженої особи;

· переклад боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-який господарюючий суб'єкт, який побажав взяти участь в санації підприємства-боржника. Умови такого перекладу боргу обумовлюються спеціальним договором. Проте для цієї форми рефінансування боргу потрібна обов'язкова згода кредитора (якщо кредитор не дає згоди на переклад боргу на іншу особу, то підприємство-боржник не може використовувати цю форму санації, оскільки це означало б односторонню зміну злагоджених умов кредитного договору). У разі згоди кредитора на переклад боргу іншій особі, новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на договірних відносинах між кредитором і першим боржником;

· реструктуризація короткострокових кредитів в довгострокові. Ця форма санації використовується звичайно тільки по фінансових кредитах, де кредитором виступає комерційний банк, що здійснює обслуговування підприємства. В процесі такої форми реструктуризації боргу за довгостроковим кредитом істотно підвищуються ставки відсотка;

· випуск облігацій і інших довгострокових цінних паперів під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, якщо із будь-яких причин надання йому прямого банківського кредиту або реструктуризація його боргу неможливі. В ролі такого гаранта-санатора може виступати і страхова компанія;

· відстрочка погашення облігацій підприємства. Однією з необхідних умов такої форми санації є відносно невисокий круг інвесторів, що вклали свої засоби в облігації підприємства. Ця умова визначається тим, що рішення про таку форму санації повинно бути ухвалене більшістю інвесторів - кредиторів даного підприємства по даному виду його боргового зобов'язання;

· списання санатором-кредитором частини боргу. Ця форма санації підприємства робиться кредитором в тому випадку, якщо вимога про повне припинення боргу нереально і приведе підприємство до фінансового краху. Звичайно санація у формі списання частини боргу супроводиться угодою між кредитором і підприємством про інші форми його компенсації на подальших етапах.

Санація підприємства, направлена на його реструктуризацію (реорганізацію), може носити наступні основні форми:

ь злиття. Така форма санації здійснюється шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. В результаті такого об'єднання підприємство-боржник втрачає свій самостійний юридичний статус. Розрізняють: горизонтальне злиття, в процесі якого об'єднуються підприємства однієї галузі (наприклад, виробників і споживачів сировини); конгломератне злиття, в процесі якого об'єднуються підприємства, не зв'язані між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями. Для підприємства-санатора спонукальним мотивом цієї форми санації є ефект синергізму, що звичайно досягається, а для підприємства, що санується, - можливість збереження робочих місць і спрямованості виробничої діяльності;

ь поглинання. Ця форма санації здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника (для останнього це є однією з форм інвестицій - придбання цілісного майнового комплексу або основної частини його активів). Для підприємства-санатора ефект поглинання також пов'язаний з синергізмом. Підприємство, що санується, при поглинанні звичайно втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у вигляді дочірнього підприємства;

ь розділення. Така форма санації може бути використана для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську (виробничу) діяльність. Ефект даної форми санації полягає в тому, що за рахунок істотного скорочення загальногосподарського управлінського апарату, невиробничих і допоміжних служб значно скорочується сума постійних витрат, у зв'язку з чим за рахунок ефекту операційного леверіджа кожний новий виділений підрозділ швидше може досягти точки беззбитковості своєї діяльності;

ь перетворення у відкрите акціонерне товариство. Така форма санації, здійснювана за ініціативою групи засновників, дозволяє розширити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляхи його виходу з кризи і дати новий імпульс його економічному розвитку. Умовою такої санації виступає необхідність забезпечення засновниками мінімального розміру статутного фонду, встановленого законодавством;

ь передача в оренду. Ця форма характерна в даний час для санування державних підприємств, при якій вони передаються в оренду членам трудового колективу. Умовою здійснення такої форми санації є прийняття на себе колективом орендарів боргів підприємства, що санується. Принципово така форма санації може бути використана і для підприємств недержавних форм власності;

ь приватизація. В цій формі санують державні підприємства. В даний час ця форма санації отримала великий розвиток. Умови і форми приватизації державних підприємств регулюються широкою системою законодавчих актів.

5. Підбір санатора. Такий підбір здійснюється виходячи з вибраних форм санації і передує розробці бізнес-плану санації підприємства, в якій санатор повинен брати обов'язкову участь. В реальній практиці розробка бізнес плану санації часто здійснюється до вибору санатора і лише представляється йому на розгляд.

При формах санації, направлених на рефінансування боргу підприємства, основними санаторами можуть виступати:

· власники підприємства (у тому числі і державні органи - по підприємствах державної форми власності);

· підприємства - кредитори;

· сторонні господарюючі суб'єкти - юридичні особи;

· трудовий колектив підприємства, що санує.

6. Підготовка бізнес-плану санації. Він є основним документом, що визначає мету і процес здійснення санації підприємства-боржника. Бізнес-план санації розробляється звичайно представниками санатора, підприємства-боржника і незалежної аудиторської фірми. В бізнес-плані санації містяться наступні основні розділи (рис.1.1).

7. Розрахунок ефективності санації. Цей розрахунок дозволяє визначити доцільність всього процесу санації, оцінити різні альтернативні її форми. Ефективність санації визначається шляхом співвідношення результатів (ефекту) і витрат на її здійснення в запропонованій формі.

61

Рисунок 1.1. Склад основних розділів бізнес-плану санації підприємства

Результати санації (хоча і направлені на усунення неплатоспроможності і відновлення фінансової стійкості підприємства) зрештою можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку (різницею між його сумою після і до здійснення санації). Додатковий прибуток в цьому випадку виходить за рахунок нормалізації господарської діяльності підприємства при відповідній фінансовій підтримці (порівняно з сумою прибутку, одержуваного в умовах кризового його розвитку). В процесі розрахунку ефективності санації сума додаткового прибутку підприємства приводиться до справжньої вартості.

Витрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального бюджету (бюджету санації). Принципово ці витрати можуть розглядатися як інвестиції санатора в підприємство, що санується, з метою отримання прибутку (в прямій або непрямій формі) в майбутньому періоді.

Такий підхід дозволяє застосовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, які використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій.

Порівняння ефективності різних форм санації дозволяє вибрати самий оптимальний варіант її здійснення.

8. Затвердження бізнес-плану санації.

9. Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації. Такий моніторинг включається в систему поточного і оперативного фінансового контролінга і забезпечується фінансовою службою підприємства.

Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або заходів реорганізацій нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом з подальшою його ліквідацією.

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності зат «Ланнівський молочноконсервний комбінат»

2.1 Загальна характеристика діяльності ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»

Акціонерне товариство закритого типу „Ланнівський молочноконсервний комбінат” займається виробництвом молочних консервів у с. Ланна Карлівського р-ну Полтавської області. Основними напрямками діяльності підприємства є:

· виробництво молочних консервів;

· виробництво молочних продуктів.

Загальна чисельність персоналу ЗАТА складає 307 чоловік.

Перш, ніж перейти до розрахунків конкретних показників по обраній темі курсової роботи, хотілося б надати загальну характеристику досліджуваного об'єкта роботи.

Таблиця 2.1.

Аналіз загальних показників роботи ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»

Показники	Методика розрахунку	2002р.	2003р.	2004р.	Абсолютне відхилення
1	2	3	4	5	6
1.Дохід від реалізації продукції	Звіт про фінансові результати, (дод.Б)	16148	17181,1	45548,1	28367
2.Валовий прибуток (збиток)	Звіт про фінансові результати, (дод.Б)	807,2	23,4	-210,8	187,4
3.Чистий прибуток (збиток)	Звіт про фінансові результати, (дод.Б)	-782,4	-1491,2	-4371,1	-2879,9
4.Середньорічна вартість осн. засобів	Баланс, (залишкова вартість),(дод. А)	3715,1	3428,6	3456,45	27,85
5.Середньооблікова чисельність працюючих	-	305	307	307	-
6.Власні оборотні кошти	Власний капітал-необоротні активи	-886,2	-1733	-7620,5	-5887,5
7.Фондовіддача	Чистий дохід від реалізації/середньорічна вартість осн. засобів (первісна вартість)	1,61	1,72	4,62	2,9
8.Рентабельність діяльності підприємства	Чистий прибуток (збиток)/Чистий дохід від реалізації	-0,06	-0,1	-0,11	-0,01
9.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Поточні фін. інвестиції+грош. кошти та їх еквіваленти/поточні зобов'язання	0,02	0,007	0,007	-
10.Коефіцієнт покриття	Оборотні активи/ поточні зобов'язання	0,72	0,72	0,55	-0,17
11.Операційний цикл, днів	Термін обертання матер. запасів+термін обертання дебітор. заборгованості	68	89	58	-31
12.Фінансовий цикл, днів	Операц. цикл-термін обертання кредитор. заборгованості	17	-1	-28	-27
13. Коефіцієнт автономії	Власний капітал/підсумок балансу	0,42	0,37	0,25	-0,12
14. Коефіцієнт фін. стійкості	Власний капітал/довгостр.+поточні зобов'язання	5,66	2,98	0,97	-2,01
15. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами	Власні обор. кошти/оборотні активи	-0,31	-0,34	-0,81	-0,47
16. Коефіцієнт зносу	Середньорічна вартість зносу/ середньорічна вартість осн. засобів, (первісна вартість)	0,55	0,59	0,58	-0,01

Аналізуючи таблицю за 2002-2004р.р., ми бачимо, що дохід від реалізації зріс порівняно з 2002р. Натомість, валовий прибуток зменшився, а у 2004р. взагалі досягнув збитку. Теж саме можна сказати про чистий збиток підприємства, який з кожним роком стає все більшим. З даної таблиці також видно, що на ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат» відсутні власні ресурси, які необхідні для формування оборотних коштів. Аналізуючи далі показники, можна сказати, що підприємство не має здатності розраховуватись по своїм зобов'язанням ні за рахунок наявних грошових коштів, ні за рахунок оборотних активів, ні за рахунок власних фінансових ресурсів, так як за аналізований період немає жодного коефіцієнта ліквідності, коефіцієнта покриття і коефіцієнта фінансової стійкості, що відповідали б нормативним значенням (>0,2; >1;>1відповідно).

Але на противагу всім негативам, значно скоротився період між вкладанням коштів в запаси та отриманням їх від реалізації готової продукції (на 31 день). До того ж можна сказати, що підприємство не відразу розраховується за отримані запаси і інші матеріали зі своїми постачальниками, так як використовує ці кошти у своєму обороті.

Негативна динаміка показників коефіцієнта автономії свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. До того ж на підприємстві значний ступінь зносу обладнання.

2.2 Аналіз ліквідності і платоспроможності ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»

Багато економістів вважають платоспроможність головною умовою фінансової стійкості підприємства. Платоспроможністю прийнято рахувати можливість господарюючого суб'єкта своєчасно і в повній мірі погашати зобов'язання по першочергових платежах.

Платоспроможність прийнято виміряти трьома основними коефіцієнтами: коефіцієнт ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття (або коефіцієнтами поточної ліквідності).

Розрахуємо і проаналізуємо показники платоспроможності для ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" (табл. 2.2).

Таблиця 2.2.

Розрахунок показників платоспроможності за (2002-2004 р.р.), грн.

Показники	Норматив-не значення	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Відхилення за 2004 р. (+, -)
А	1	2	3	4	5
1.Короткострокова заборгованість	---	4014,9	7128,1	17313,2	10185,1
2. Оборотні активи в т.ч.:	---	2879,4	5145,8	9443,4	4297,6
2.1. Запаси	---	1634,5	3551,3	1843,4	-1707,9
2.2. Дебіторська заборгованість з очікуваними платежами протягом 12 місяців.	---	1369,6	1291,6	6844,3	5552,7
2.3. Грошові кошти та короткострокові фінансові інвестиції.	---	74,2	50,4	121,1	70,7
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,1	0,018	0,007	0,007,	0
4. Проміжний коефіцієнт покриття	>0,6	0,36	0,19	0,4	0,21
5. Загальний коефіцієнт покриття, або коефіцієнт поточної ліквідності	>=2	0,72	0,72	0,55	-0,17

На підставі даних таблиці 2.2 можна зробити висновок про незадовільний стан платоспроможності ЗАТ „Ланнівський молочноконсервний комбінат „:

· коефіцієнт абсолютної ліквідності найбільш важливий для постачальників матеріальних ресурсів і для банку, що кредитує підприємство. Він характеризує платоспроможність на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Ні на одну з даних звітних дат значення показника не задовольняє нормативному значенню, більш того, величина коефіцієнта постійно знижується і на 2004 р. складає 0,007. Тобто, тільки 0,7% від суми короткострокових зобов'язань, підприємство здатне погасити на початок 2005 року.

· проміжний коефіцієнт покриття відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасних розрахунків з дебіторами. Значення даного показника також не задовольняє нормативному значенню. Навіть не дивлячись на невелике збільшення величини коефіцієнта на 2004 р., воно ще далеко від оптимального і пов'язано із зростанням дебіторської заборгованості за вказаний період, а не із зменшенням розміру кредиторської заборгованості. Своєчасне погашення боргів всіма дебіторами ЗАТ „Ланнівський молочноконсервний комбінат” не здатний відновити платоспроможність.

· коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) показує платіжні можливості підприємства, які оцінюються при умові не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але й продажу у разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Тобто, він визначається з міркування, що ліквідних засобів повинно бути достатньо для виконання поточних зобов'язань. З цього випливає, що значення показника не повинно опускатися нижче 1, а оптимальним вважається коефіцієнт, рівний 2. Протягом 2003 -2004 р.р. його величина постійно знижувалася і на 2004 р. склала 0,55. Таким чином, сукупна величина поточних активів підприємства не в змозі покрити його поточних зобов'язань.

Також охарактеризувати платоспроможність підприємства дозволяє оцінка структури його балансу з погляду задовільності і платоспроможності.

Таблиця 2.3.

Розрахунок показників оцінки структури балансу з погляду задовільності і платоспроможності (за 2002-2004 р.р.)

Найменування показника	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Нормативне значення	Відхилення від норми
					2002 р.	2003 р.	2004 р.
А	2	3	4	5	6	7	8
Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності), Кпл	0,72	0,72	0,55	>=2	-1,28	-1,28	-1,45
Коефіцієнт забезпечення власними засобами, Кз	-0,31	-0,34	-0,81	>0,1	-0,21	-0,24	-0,71
Коефіцієнт відновлення платоспроможності (див. додаток В)	0,2175	0,275	-0,045	-	-	-	-

Про суть коефіцієнта поточної ліквідності було сказане раніше.

Другий же коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

В тому випадку, якщо жоден із вказаних показників не задовольняє нормативному значенню (а дані таблиці 2.3 показують, що це так), структура балансу вважається незадовільною, необхідний оперативний контроль за фінансовим становищем підприємства і здійснення заходів по відновленню платоспроможності - розраховується третій показник (коефіцієнт відновлення платоспроможності) за 6 місяців.(див. додаток В)

Його економічне значення: якщо значення коефіцієнта більше 1, тобто є реальна можливість на підприємстві відновити структуру балансу і не втратити платоспроможність. Якщо ж коефіцієнт менше 1 (а в даній ситуації це саме так), то протягом вказаного терміну - 6 місяців - у підприємства немає можливості відновити свою платоспроможність, а негативна динаміка показників протягом обох даних періодів знижує шанси на відновлення платоспроможності в більш тривалі терміни.

Серед чинників, що забезпечують платоспроможність, часто згадується ліквідність балансу. Вона визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки ліквідних груп активів і пасивів. Таке угрупування засобів і їх джерел ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" приведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Групи ліквідних активів і пасивів для визначення ліквідності балансу підприємства (за 2002-2004 р.р.)

АКТИВИ	2002р.	2003 р.	2004 р.	ПАСИВИ	2002 р.	2003 р.	2004 р.
А	1	2	3	В	4	5	6
А1 найбільш ліквідні активи, всього	74,2	50,4	121,1	П1 найбільш термінові зобов'язання, всього	1488,2	4309,3	6135,6
у тому числі - грошові кошти та їх еквіваленти; - поточні фінансові інвестиції	74,2 0	50,4 0	121,1 0	у тому числі - кредиторська заборгованість	1488,2	4309,3	6135,6
А2 активи, що швидко реалізуються, всього	1490,2	1809,7	7696,2	П2 Короткострокові пасиви, всього	2085,6	2241,9	6137,7
у тому числі - дебіторська заборгованість; - готова продукція; - товари; - векселі одержані	1168,2 282,8 39,2 0	1291,6 319,5 20,5 0	6844,3 477,2 20,3 354,4	у тому числі - позикові кошти; - інші короткострокові зобов'язання	2000 85,6	2000 241,9	46,4 6091,3
А3 активи, що повільно реалізуються, всього	1545,3	3713,1	1875,4	П3 Довгострокові пасиви, всього	0	0	0
у тому числі - запаси; - інші оборотні активи; - витрати майбутніх періодів	1293,5 2,5 249,3	3211,3 252,2 249,3	1345,9 280,2 249,3	у тому числі - позикові кошти	0	0	0
А4 активи, що важко реалізуються, всього	23622,7	22978,3	24494,7	П4 Постійні пасиви, всього	22736,5	21245,3	16874,2
у тому числі - необоротні активи	23622,7	22978,3	24494,7	у тому числі - власні засоби; - фонди споживання (Пас. 3); - доходи майбутніх періодів; - забезпечення майбутніх виплат і платежів;	22736,5 0 0 0	21245,3 0 0 0	16874,2 0 0 0
РАЗОМ	26732,4	28551,5	34187,4	РАЗОМ	26310,3	27796,5	29147,5

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення: А1>=П1; А2>=П2; А3>=П3; А4<=П4.

Фактично дані співвідношення склалися таким чином:

2002 р.	2003 р.	2004 р.
А1 < П1	А1< П1	А1<П1
А2 < П2	А2 <П2	А2 >П2
А3 > П3	А3 >П3	А3 >П3
А4 > П4	А4> П4	А4 >П4

Таким чином, дані свідчать, що ні на один з даних звітних періодів баланс ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат " не є абсолютно ліквідним.

Співвідношення А1>=П1 дозволяє виявити поточну ліквідність (термін надходжень і платежів до 3 місяців): ні на один з термінів співвідношення не виконується. Таким чином, на найближчу перспективу баланс підприємства неліквідний і ситуація змінюється не на краще.

А2>=П2 показує тенденцію підвищення або зниження поточної ліквідності в недалекому майбутньому (терміни від 3 до 6 місяців): нерівність виконується тільки на 2004 р. Але зв'язано це не стільки з доброю роботою підприємства, скільки з відсутністю в балансі позикових засобів. Причому на зміну стану ліквідності в даному періоді сильно впливає якість дебіторської заборгованості.

Те ж саме можна сказати і відносно третьої нерівності: А3>=П3 відображає співвідношення платежів і надходжень у далекому майбутньому (понад 6 місяців). Співвідношення виконується, проте цей факт знову ж таки пов'язаний з відсутністю у підприємства довгострокового позикового капіталу. При цьому підтримка платоспроможності в цей період (понад 6 місяців) залежить від якості запасів ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" і інших фінансових вкладень. Як вже наголошувалося раніше, велика частина запасів сформована за рахунок готової продукції, залишки якої постійно поповнюються. Це може бути і свідоцтвом затоварювання складів підприємства, не конкурентоспроможністю товарів, або ж пов'язано з інфляцією (більш докладну оцінку провести немає можливості у зв'язку з відсутністю додаткової інформації). В тому випадку, якщо дійсно продукція неконкурентоспроможна і існують складнощі з її реалізацією, то подібна обставина не дозволяє позитивно оцінити ліквідність підприємства на перспективу.