Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві

А4<=П4 припускає наявність у підприємства власних оборотних коштів.

На закінчення всього вище сказаного можна зробити висновок, що підприємство на початок 2005р. є неплатоспроможним і відновити її найближчим часом не вдасться. А виявлена динаміка показників, що характеризують платоспроможність, не дозволяє позитивно охарактеризувати перспективу відновлення платоспроможності в більш тривалі терміни (понад 6 місяців).

Визначимо фінансову стійкість підприємства. Фінансова стійкість - це здатність підприємства маневрувати засобами, фінансова незалежність. Цей також певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. При здійсненні якої-небудь фінансової операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, погіршитися або покращати. Цей потік господарських операцій є причиною переходу одного типу стійкості в іншій, тобто необхідно знати граничні межі зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу до основних фондів або виробничих запасів, що дозволить генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, підвищенню його стійкості. Проводити аналіз фінансової стійкості можна і за допомогою відносних показників.

Таблиця 2.5.

Розрахунок відносних показників фінансової стійкості (за 2002-2004р.р.).

Показники	Порядок розрахунку	Нормативне значення	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Абсолютне відхилення за 2004р.
А	1	2	3	4	5	6
1.Коефіцієнт незалежності	Власні кошти/майно підприємства	>=0,5	0,42	0,37	0,25	-0,12
2.Коефіцієнт фінансової стійкості	Власний капітал/(довгостр. + поточні зобов'язання)	>=0,5	5,66	2,98	0,97	-2,01
3.Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	позикові / власні	<=1	0,18	0,34	0,79	0,45
4.Коефіцієнт маневреності	(власні кошти+довгостр .кредити+довгостр. позики-необор.активи)/(влас.кошти +довгостр.кредити+довгостр. позики)	оптим. =0,5	-0,04	-0,08	-0,45	-0,37
5.Коефіцієнт інвестування власних джерел	власні кошти/необо-ротні активи	>=1	0,96	0,92	0,69	-0,23

Коефіцієнт незалежності на всі звітні періоди нижчий за норму. Це говорить про те, що велика частина діяльності підприємства фінансується за рахунок позикових джерел, порушуючи допустиму межу. При цьому за 2004 р. значення показника ще більше знизилося.

Коефіцієнт фінансової стійкості. Його економічне значення полягає в тому, що довгострокові джерела засобів часто прирівнюються до власних, зважаючи на тривалий період їх використання. З даних таблиці видно, що ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" вистачає постійних і довгострокових джерел фінансування для забезпечення нормальної діяльності.

Значення коефіцієнта співвідношення позикових і власних засобів свідчить про критичний рівень залежності підприємства від позикових джерел фінансування: на 2004 р. розмір позикового капіталу в 0,79 раза перевищує суму власних коштів. Цей показник є нормальним для підприємства, але в майбутньому є тенденція до його зростання, що означатиме практичну відсутність самостійності в роботі підприємства.

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних засобів знаходиться в мобільній формі. Ні на один із даних періодів значення показника не досягло оптимального, тобто власних засобів не тільки не достатньо для придбання основних фундацій, але і для фінансування оборотних коштів. І дана ситуація з кожним роком погіршується.

Коефіцієнт інвестування власних джерел на звітні дати нижче за нормативну межу. Це означає, що джерела власних засобів недостатньо покривають виробничі інвестиції (лише на 69%). При цьому значення показника за 2004г. знизилося в 1,3 рази. Тобто ситуація стрімко погіршується.

Таким чином, на підставі даних проведених розрахунків можна зробити висновок про украй нестійке фінансове положення ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат", причому присутня чітко намічена тенденція до погіршення фінансового стану підприємства.

2.3 Аналіз ефективності роботи підприємства і ділової активності

Фінансове положення підприємства обумовлюється в неабиякій мірі його діловою активністю. В критерій ділової активності включаються показники, якісні і кількісні сторони розвитку діяльності підприємства, що відображають: об'єм реалізації продукції і послуг, ширина ринків збуту продукції, прибуток, показники оборотності активів і пасивів. Тобто дана група показників характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої засоби.

Аналіз ділової активності ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" почнемо з розгляду складу і структури фінансових результатів.

Таблиця 2.6.

Динаміка складу і структури фінансових результатів (за 2003-2004 р.р.)

	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Абсолютне відхилення
А	1	2	3	4
1. Виручка від реалізації продукції без ПДВ	16148,0	17181,1	45548,1	28367
2. Собівартість реалізованої продукції	12649,4	14294,2	38408,3	24114,1
3. Комерційні витрати, ф-2 (р.070+080+090)	1802,5	1135,6	19684,5	18548,9
4. Фін. результат від операц. діяльності: збиток	-474,8	-772,1	-4131,9	-3359,8
5. Фін. Результат від звичайної діяльності: збиток	-782,4	-1491,2	-4371,1	-2879,9
Чистий: прибуток
Чистий: збиток	-782,4	-1491,2	-4371,1	-2879,9

З даних таблиці видно, що протягом досліджуваного періоду об'єм реалізації значно зріс (виручка зросла на 28367 грн.), що підтверджує зроблені припущення про збільшення виробничої активності підприємства при розгляді агрегованого балансу. При цьому собівартість реалізованої продукції також зросла у 2,7 рази, а комерційні витрати - у 17,3 рази, тобто зросли адміністративні витрати, витрати на збут і інші операційні витрати, що свідчить про зниження норми прибутку в ціні реалізованої продукції. А це, у свою чергу, може бути слідством наявності на підприємстві застарілого обладнання, не раціонального використання сировини на підприємстві, і взагалі недосконало організовані системи виробництва, збуту продукції.

Збільшилися розміри фінансових результатів від операційної та звичайної діяльності. А таким результатом є збиток, тобто з кожним роком збитки підприємства все зростають. Подібний факт не характеризує роботу ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" за даний період позитивно. Про це свідчать і отримані чисті збитки в кінці кожного аналізованого року.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємства є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за 11-ма показниками.

Таблиця 2.7.

Показники, що характеризують ділову активність

Показники	Розрахункова формула	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Абсолютне відхилення
А	В	2	3	4	5
1. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу	Виручка від реалізації продукції Підсумок балансу	0,3	0,3	0,67	0,37
2. Коефіцієнт оборотності мобільних коштів	Виручка від реалізації продукції Підсумок 2 та 3 розділу активу балансу	5,16	3,18	4,7	1,52
3. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів	Виручка від реалізації продукції Підсумок 2 розділу активу балансу	5,61	3,34	4,82	1,48
4.Коефіцієнт оборотності готової продукції	Виручка від реалізації продукції Готова продукція	57,1	53,77	95,45	41,68
5.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції Дебіторська заборгованість	13,82	13,3	6,65	-6,65
6. Термін обороту дебіторської заборгованості (днів)	360* дебіторська заборгованість Виручка від реалізації продукції	26	27	54	27
7.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції Кредиторська заборгованість	10,85	3,99	7,42	3,43
8.Термін обороту кредиторської заборгованості (днів)	360* кредиторська заборгованість Виручка від реалізації продукції	33	90	48	-42
9. Фондовіддача необоротніх активів	Виручка від реалізації продукції Підсумок Акт.1	0,68	0,75	1,86	1,11
10.Коефіцієнт оборотності власних засобів	Виручка від реалізації продукції Підсумок Пас.1	0,71	0,81	2,7	1,89
11.Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість Кредиторська заборгованість	0,78	0,3	1,12	0,82

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу відображає швидкість обороту всього капіталу підприємства.

Коефіцієнт оборотності мобільних засобів характеризує швидкість обороту всіх мобільних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів відображає число оборотів запасів підприємства, що робляться протягом року. Його зниження (а саме таку динаміку мав коефіцієнт в 2002р.-2003р.) може свідчити про скорочення попиту на продукцію підприємства. Але на 2004р. ситуація значно покращилась.

Коефіцієнт №4 показує швидкість обороту готової продукції. Спостережуване зниження значення показника (в 1,1 рази за 2003р.) також здатний сказати про зниження попиту на продукцію і затоварювання складів підприємства, хоча без більш докладних даних зробити такий висновок неможливо, адже значення коефіцієнта оборотності готової продукції вище, ніж швидкість обороту за аналогічний період матеріальних оборотних коштів і в цілому мобільних засобів підприємства.

Як видно з даних таблиці, значення всіх вищеназваних коефіцієнтів в 2002-2003р.р. мали негативну динаміку, що показує погіршення фінансової ситуації, зниження ефективності використання ресурсів. Але як я уже зазначала раніше, на 2004р.всі показники поліпшуються, що свідчить про можливе оздоровлення підприємства.

Коефіцієнти оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості в 2003 р. також знизилися, що привело до збільшення термінів обороту заборгованості в днях. При цьому впадає в очі невідповідність термінів здійснення обороту кредиторської і дебіторської заборгованості: 90 і 27 днів відповідно (відмінність в 3,3 рази).

Багато про що говорить коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості: оптимальним вважається значення показника не менше 1. Як видно з приведених розрахунків, фактичне значення співвідношення значно нижче цієї межі, навіть, не дивлячись на його зростання в 2004 році. Необхідно дуже чітко стежити за даним співвідношенням, оскільки одним з основних джерел погашення кредиторської заборгованості є борги дебіторів, внаслідок чого ці величини повинні бути приблизно однакові по сумі і якості.

В ситуації з ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" на 2004р. якість кредиторської заборгованості краща за якість боргів дебіторів, але кредиторські борги перевищують за розмірами дебіторські.

В числі першочергових заходів підприємству слід зайнятися скороченням своїх короткострокових зобов'язань і поліпшенням їх складу.

Показник фондовіддачі необоротних активів характеризує ефективність їх використання, що виміряється величиною продаж на одиницю вартості засобів. Зростання рівня показника в 2004р. у 2,48 рази свідчить про ріст ефективності використання іммобілізованних засобів.

Різке підвищення коефіцієнта оборотності власних засобів говорить про збільшення швидкості обороту власного капіталу, про відсутність тенденції до бездіяльності частини власних засобів підприємства.

В цілому проведений аналіз дозволяє сказати про низький рівень ділової активності підприємства у 2002-2003р.р., а негативна динаміка більшості показників свідчить про погіршення фінансової ситуації. Але як уже зазначалося раніше на 2004р. ситуація значно покращилася.

Аналіз і оцінка ефективності діяльності підприємства є завершальним етапом фінансового аналізу. Його проведення є прерогативою вищої ланки управлінських структур підприємства. При цьому оцінюються ефективність або неефективність управлінських рішень з питань виробництва і реалізації продукції, використання засобів підприємства.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій.

Таблиця 2.8.

Розрахунок показників рентабельності діяльності ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" за 2002- 2004р.р.

Показники	Розрахункова формула	2002р.	2003р.	2004р.	Абсолютне відхилення
		%	%	%
А	В	1	2	3	4
1. Рентабельність продажів	Прибуток (збиток) від операц. діяльності Виручка від реалізації продукції	-2,9	-4,5	-9,1	-4,6
2. Рентабельність всього капіталу	Прибуток (збиток) від звичайної діяльності Увесь капітал підприємства	-3,4	-7	-24,2	-17,2
3. Рентабельність необоротних активів	Прибуток (збиток) від звичайної діяльності підсумок Акт. 1	-3,31	-6,5	-19,43	-12,93
4. Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток(збиток) Середня величина власного капіталу	-3,4	-6,8	-22,9	-16,1

Рентабельність продаж характеризує розмір прибутку на одиницю реалізованої продукції. Зниження показника в 2004р. може пояснюватися зниженням попиту на продукцію.

Рентабельність всього капіталу відображає ефективність використання всього майна підприємства. Зменшення її може бути наслідком перенакопичення активів.

Показник №3 показує розмір прибутку на одиницю необоротних активів і характеризує їх економічну віддачу.

Ефективність використання власних засобів скоротилася за 2004 рік, що негативно впливає на положення підприємства в економічному середовищі.

Всі показники, приведені в таблиці 2.8, знизилися за досліджуваний період від -4,6% до -17,2%. На таку динаміку вплинуло як негативні фінансові результати, тобто збитки в процесі діяльності підприємства, так і зростання значень показників в знаменнику дробу.

На закінчення даного розділу можна сказати, що існує різко негативна тенденція в ефективності використання засобів підприємства. Присутні величезні скачки в значеннях розрахованих показників, що негативно характеризує діяльність ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат". Динаміка всіх показників негативна, що свідчить: по-перше, про зменшення ефективності роботи підприємства; по-друге, про вкрай нестійке його фінансове положення.

Отже, ми розглянули різні сторони діяльності ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат". В ході проведених досліджень, динаміка більшості показників свідчила про зриме погіршення фінансового положення підприємства.

Так, протягом досліджуваного періоду (2002-2004р.р.) підприємство повністю втратило власні оборотні кошти, спостерігається гострий їх брак і ситуація продовжує погіршуватися.

Сума кредиторської заборгованості значно вища дебіторської, і продовжує рости. Дебіторська заборгованість покриває її на 82%. І це при тому, що саме вона є одним з основних джерел погашення короткострокових зобов'язань.

Таким чином, досліджуваному підприємству необхідно всерйоз працювати над поліпшенням складу і структури джерел засобів: прагнути збільшити власний капітал, обмежити зростання кредиторської заборгованості, покращувати її якість, вчитися використовувати вигоду кредитів і позик.

На дані періоди підприємство виявилося повністю неплатоспроможним, баланс назвати ліквідним не можна. І відновити втрачену платоспроможність буде дуже нелегко, про що свідчать приведені розрахунки і динаміка показників. В усякому разі, це займе дуже великий термін і зажадає величезних зусиль з боку керівництва підприємства, а також розробки системи заходів щодо відновлення платоспроможності.

Проведений аналіз фінансової стійкості показав, що господарюючий суб'єкт знаходиться в незадовільній ситуації. Подібні зсуви в об'ємі і структурі фінансових результатів привели до значного падіння рівня показників рентабельності активів і пасивів. Тобто сильно знизилася ефективність роботи ЗАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат".

Таким чином, був проведений комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності, що проводився по напрямках:

· аналіз ліквідності і платоспроможності;

· аналіз фінансової стійкості;

· аналіз ефективності роботи;

· аналіз ділової активності.

На діяльність підприємства робили вплив зовнішні і внутрішні чинники.

Зовнішні чинники:

інфляція, що стала причиною відтоку оборотних коштів, що викликало необхідність залучення додаткових джерел формування оборотних активів. Одним з джерел поповнення оборотних коштів стала короткострокова кредиторська заборгованість, а це у свою чергу викликає додаткові витрати по оплаті кредиторської заборгованості.

нестабільність і неефективність податкової політики держави. Накопичення засобів у фондомістких підприємствах на відновлення устаткування штучно занижено державою, яка ввела знижуючий коефіцієнт на амортизаційні відрахування.

падіння платоспроможного попиту населення.

Внутрішні:

Ш високий фізичний і моральний знос основних фондів, які впливають на якісні характеристики продукції, що випускається, на собівартість продукції, оскільки їх продуктивність набагато нижче, ніж у існуючих аналогів. Знос устаткування веде за собою додаткові витрати на поточний ремонт устаткування;

Ш неефективна стратегія маркетингу, яка слабо орієнтована на пошук нових сегментів ринку, просування на ринок, встановлення стимулів споживачам для придбання запропонованих товарів;

Ш високий рівень змінних витрат в структурі собівартості, який пояснюється високими витратами на оплату праці основних виробничих робітників;

Ш недостатньо диференційований асортимент пропонованої продукції, який також є слідством неефективності роботи служби маркетингу, збуту;

Ш неефективна структура капіталу (низька ліквідність), викликана високою часткою необоротних активів, а також високою часткою запасів готової продукції. Виходячи з вище перелічених висновків можна стверджувати, що досліджуване підприємство знаходиться в кризі і для виводу його з кризи необхідне залучення зовнішньої допомоги, яка приймає форму його санації.

Розділ 3. Напрямки стабілізації діяльності підприємства по виходу з кризи

3.1 Санаційна спроможність підприємства та її оцінка

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою фінансової санації суб'єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.

Санаційна спроможність -- це наявність у підприємства, що зазнало фінансової кризи, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які забезпечуватимуть успішне проведення його фінансової санації. До загальних умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;

б) конкурентних переваг;

в) виробничого та кадрового потенціалу.

Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Указані кількісні та якісні величини тісно взаємозв'язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, а водночас орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість відновити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому періоді.

Санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

Згідно із методичними вказівками Міністерства економіки України, санаційну спроможність підприємства слід визначати за трьома основними показниками:

показником поточної платоспроможності;

коефіцієнтом забезпечення власними засобами;

коефіцієнтом покриття.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених показників перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам з відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо ж за підсумками року коефіцієнт покриття був меншим за одиницю і підприємство не отримало прибутку, то такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритич-ної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе тільки через застосування ліквідаційної процедури. Зрозуміло, що оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу лише кількох фінансових показників не дає повної інформації про реальне становище боржника.

З правового погляду, санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли воно спроможне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися із заявою щодо порушення справи про банкрутство до господарського суду.

У випадку з нашим підприємством, а саме ЗАТ „ Ланнівський молочноконсервний комбінат”, жодний з приведених вище показників не перевищує нормативне значення і жоден з них не має динаміки до збільшення. А це у свою чергу свідчить про надкритичну неплатоспроможність.

3.2 Стабілізаційні заходи фінансового стану підприємства

До заходів стабілізації фінансового стану підприємства, а саме відновлення платоспроможності і ліквідності та формування фінансового капіталу, можна віднести:

ь збільшення вхідних грошових потоків;

ь зменшення вихідних грошових потоків;

ь залучення інвестицій з метою стабілізації діяльності підприємства.

Збільшення вхідних грошових потоків. Щоб виконувати термінові платіжні зобов'язання, кожному підприємству потрібно мати у своєму розпорядженні достатній обсяг ліквідних засобів.

Якщо їх бракує, підприємство вважається неплатоспроможним. Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки. Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

1) виручка від реалізації основної продукції;

2) надходження у вигляді інших операційних доходів;

3) доходи від інвестиційної діяльності;

4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

5) кошти, залучені на умовах позики;

6) державні дотації та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності двох сторін: інвесторів (кредиторів) та власника. Однак насамперед треба розраховувати на власні можливості, тобто на внутрішні джерела збільшення вхідних грошових потоків.

Першим симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення рівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації суб'єкта господарювання. У довгостроковому періоді збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансово неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих санаційних резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Проте малоімовірно, щоб дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, принесли відчутні результати в короткостроковому періоді.

Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:

1. обсягу реалізованої продукції;

2. ціни одиниці такої продукції.

Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову політику підприємства. Стимулювати збут можна помірним збільшенням цін. Не існує єдиних для всіх підприємств рецептів збільшення обсягів реалізації.

Успіх у цій справі залежить під безлічі факторів. Тип санаційних заходів у цій сфері залежить від конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. У стратегічному плані менеджмент підприємства має прийняти рішення з трьох основних питань:

1. Яка номенклатура продукції та за якими цінами пропонуватиметься?

2. Якого обсягу реалізації за окремими періодами підприємство має намір досягти?

3. Якою частиною ринку необхідно заволодіти?

Відповіді на поставлені запитання залежать від підприємницької філософії суб'єкта господарювання, а також від того, як спрямована його діяльність -- на задоволення певних потреб споживачів, на забезпечення зайнятості населення чи на максимізацію прибутковості.

З відповіддю на друге питання стосовно ціни складно відповісти. Зрозуміло, що головним інструментом маркетингу є ціноутворення. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін.

Тому виникає потреба звернутися до інших методів підвищення вхідних грошових потоків.

Одним з таких методів є реструктуризація активів підприємства. Ця група санаційних заходів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви -- це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.

Приховані резерви мобілізуються такими заходами:

ь реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо);

ь індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується статті «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»).

2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Але ще не розроблена нормативна база щоб дати можливість зробити це реально.

Звичайно, у середньостроковій та довгостроковій перспективі використовувати основні фонди, узяті у лізинг, підприємству значно невигідніше, ніж використовувати їх на умовах власності. Крім того, у результаті зворотного лізингу знижується кредитоспроможність підприємства.

Проте платоспроможність його відчутно підвищується, що дає змогу розрахуватися з поточними зобов'язаннями та уникнути порушення справи про банкрутство.

Нерідко неплатоспроможне підприємство не має іншого способу відновити ліквідність, аніж вдатися до зворотного лізингу. До того ж це підприємство як збиткове може отримати значну економію на податкових платежах, які супроводжують операцію купівлі-продажу відповідного об'єкта основних фондів.

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Визначення оптимального обсягу та структури запасів є завданням контролінгу матеріальних потоків. При цьому широко використовується так званий АВС-аналіз.

Слід враховувати, що надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили. Окрім того, існує ризик щодо втрати якості чи знецінення певних видів сировини та матеріалів.

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів соціального призначення. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для погашення заборгованості або розширення виробництва. Зауважимо, що в разі продажу основних фондів (деталей, агрегатів, демонтованого обладнання) такі операції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума перевищення виручки від продажу окремих об'єктів основних фондів над їх балансовою вартістю включається до валових доходів підприємства, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу погашається за рахунок прибутку після оподаткування. Балансова (залишкова) вартість основних фондів -- це різниця між їх початковою вартістю та нарахованою сумою зносу.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому санаційний менеджмент має докласти всіх зусиль, аби використати цей резерв.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

1. Факторинг -- продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку, іншими словами -- це операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Згідно з договором про виконання розрахункових операцій через факторинг банк може, наприклад, придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або за поточними розрахунками. До найважливіших функцій факторингу належать:

ь фінансування та кредитування підприємства: поступаються правом на одержання грошових коштів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);

ь покриття ризику: ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;

ь управління дебіторською заборгованістю: уся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.

Розмір винагороди за факторинговими операціями залежить від ризиковості операції, діючої процентної ставки та строків настання платежу і становить, як правило, від 10% до 20% суми боргу. Перед укладанням угоди фактор перевіряє кредитоспроможність боржника. За відсутності прямих фінансових відносин між боржником та фактором, кредитоспроможність оцінюється з використанням непрямої інформації, а також інформації, наданої кредитними інститутами, які обслуговують боржника.

Згідно з чинним Законодавством кредитор має повідомити боржника про свою поступку вимогою, але не зобов'язаний надавати останньому угоду між початковим кредитором і фактором про поступку вимоги. Проте якщо новий кредитор звертається з претензією та позовом до боржника, він має довести, що саме йому початковий кредитор поступився вимогою. Таким доказом є письмова угода між ним і початковим кредитором про поступку вимогою.

2. Облік, або дисконтування векселів. Зміст цієї операції полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічна сутність операції дисконтування така: держатель векселя достроково реалізує його банку, тобто комерційний кредит перетворюється на банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її заплатив банк, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається дисконтом.

3. Форфейтинг -- кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер. Продавцем вимог у разі форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і має намір рефінансувати дебіторську заборгованість, аби зменшити кредитний ризик та підвищити ліквідність (платоспроможність). Форфейтинг здійснюється, як правило, за участю банківської установи і також є одним зі способів перетворення комерційного кредиту в банківський. Окрім того, до заходів, які мають на меті рефінансувати дебіторську заборгованість, належить і комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до арбітражного суду.

Усі схарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше спричинють зміни в окремих статях активу балансу.

Зменшення вихідних грошових потоків. Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків. Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:

1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість родукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата, податків та інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Обсяг платежів з повернення позик і процентіввизначається умовами кредитних договорів і значною мірою залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства-боржника.

Можливості впливу підприємств на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими.Зниження собівартості продукції та витрат джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства головний внутрішній санаційний резерв суб'єктів господарювання що перебувають у фінансовій кризі.

У короткостроковому періоді санаційні резерви, пов'язані зі зниженням собівартості продукції, набагато легше виявити та мобілізувати, ніж, скажімо, резерви збільшення виручки від реалізації продукції. Заходи щодо зниження вихідних грошових потоків за даним напрямком: безпосередньо впливають на рівень ліквідності та платоспроможності підприємства.

Зниження рівня витрат істотно залежить від рішучості керівництва та персоналу проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її собівартість. Щоб систематизувати роботу, спрямовану на пошук резервів зменшення витрат виробництва, останні доцільно згрупувати за головними ознаками.

Прямі витрати -- це такі, що пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину основні матеріали, куповані вироби, напівфабрикати тощо)і можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції складаються з витрат, що охоплюють кілька елементів, які різняться між собою за функціональною роллю у виробничому процесі.

До умовно-змінних належать витрати, розмір яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і спадає з його зменшенням.Це витрати на сировину та матеріали,комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо й енергію, на оплату праці працівникам зайнятим у виробництві продукції, та деякі інші.

Умовно-постійні -- це витрати, розмір яких істотно не залежить від збільшення чи зменшення випуску продукції. Це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також на забезпечення господарських потреб виробництва.

Плани ощадливого використання ресурсів можуть розроблятися за окремими видами продукції,окремими видами витрат, а також за місцем їх виникнення.

Резерви економії виробничих витрат виявляються під час планування останніх та аналізу відхилень фактичних результатів від запланованих. У практиці господарювання вітчизняних підприємств плануванню витрат виробництва та аналізу відхилень від такого плану приділяється недостатня увага хоча у промислово розвинених країнах планування витрат і факторний аналіз відхилень фактичних показників від планових розгадаються як основний інструмент зниження витрат.

Перш ніж розробляти план із собівартості продукції на підприємстві, слід всебічно проаналізувати його виробничо-господарську діяльність за попередній період. Особлива увага має приділятися аналізу причин виникнення витрат, не зумовлених нормальною організацією виробничого процесу, а саме:

ь перевитрати палива, енергії, сировини та матеріалів;

ь доплати робітникам за відхилення від нормальних умов праці та роботу понад норму;

ь втрати від простоїв (недозавантаженість) машин і агрегатів;

ь аварії;

ь відсутність налагоджених господарських зв'язків із постачальниками сировини, матеріалів і т. ін.;

ь порушення трудової та технологічної дисципліни.

Планова собівартість визначаєтьс двома способами:

1) укрупненими розрахунками зміни базового рівня витрат;

2) кошторисно-нормативними розрахунками розміру необхідних витрат.

Укрупнені розрахунки зміни базового рівня витрат виконуються на стадії складання річних планів з метою визначити й вивчити динаміку витрат і прибутку, а також ефективність виробництва, перевірити узгодженість натуральних і вартісних показників плану. Основний метод укрупненного планування -- розрахунок зміни рівня витрат за факторами -- так званий факторний аналіз, який може здійснюватися за окремими місцями виникнення витрат та за кожною групою останніх.

Розрізняють основні групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це - зміна:

1) обсягів виробництва;

2) технічного рівня виробництва;

Розглянемо тепер, як саме впливають основні чинники на загальний рівень собівартості.

При визначенні впливу фактора зміни обсягів виробництва слід враховувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних.

Зміна технічного рівня виробництва виллється в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:

1) впровадження нових та удосконалення існуючих технологій;

2) застосування нових видів сировини і матеріалів та раціоналізація їх використання;

3) зниження трудомісткості одиниці продукції.

Зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Залучення інвестицій з метою стабілізації діяльності підприємства. Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити потребу в капіталі.

Потреба в капіталі -- це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:

1. витрати, пов'язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати);

2. витрати, пов'язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введення в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним.

Витрати другої групи пов'язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі.

Оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.

ЗАТ “Ланнівський молочноконсервний комбінат” може спробувати всі вище перелічені стабілізаційні заходи для виведення підприємства з кризи в короткостроковому періоді. А в довгостроковому періоді - організація відкритого акціонерного товариства, одним з головних учасників якого стане зарубіжна фірма, яка прагне вийти на український ринок. Можливий також варіант переорієнтації підприємства на виробництво дитячого харчування, що приведе відповідно до зменшення податкових платежів, а також можливо до підтримки з боку держави.

Для ухвалення остаточного рішення про реалізацію проекту санації необхідно провести більш детальні і глибокі дослідження ринку молочної і консервної продукції на Україні, рівня пропонованої продукції, оцінити конкурентів, створити маркетингову стратегію і тактику входження на ринок, оцінити можливі ризики і передбачити способи їх страхування.

Висновки

Гарний фінансовий стан підприємства - це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

Для цього необхідно вивчати численні показники, які характеризують всі сторони діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.

Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової, і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводиться з метою установити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність.

Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність засобів для своєчасних розрахунків можуть вплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз виробничого боку його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного.

Задачами санації і санаційного аудиту насамперед є оцінка фінансового аналізу, перевірка витрат засобів по цільовому призначенню, виявлення причин фінансових ускладнень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.

Керівництво підприємства ввесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхідні грошові поповнення.

Прийняття рішень у таких областях, як, наприклад, придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що випускається, відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисокий. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи.

Кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов'язання і покрити зафіксовані платежі доходами.

Таким чином, проведений санаційний аудит підприємства дає змогу оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, збільшується або зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства цілям його господарської діяльності.

З огляду на вище сказане можна підсумувати, що ЗАТ „Ланнівський молочноконсервний комбінат” має реальну змогу подолати кризу, вийти на беззбитковий режим діяльності, уникнути банкрутства (ліквідації) підприємства.

Список використаної літератури

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-ХІІ від 14.05.92 р.

Закон України „Про банкрутство” // Відомості ВРУ.- 1992.- №31

Андреев С.В. Неспроможність (банкрутство) підприємств. Проблеми і шляхи реформування економічного кадрового потенціалу: Навчал. посіб. - М.: РУЦ, 1996.-254с.

Бень Т., Довбня С. Проблеми і передумови ефективної реструктуризації підприємства// Економіка України.- 2002.-№8.- С.36.

Білик М.Р. Вдосконалення методів і підходів до аналізу фінансового стану підприємств// Економіст.-2001.-№ 11.-С.56.

Голобоков С.О. Реструктуризація підприємства як спосіб запобігання банкрутству// Державний інформаційний бюлетень про приватизацію.- 2003.- №6.- С.46.

Голів С. Прогнозувуання банкрутства підприємства // Бух. облік і аудит. -- 2000. -- № 2.- С.44.

Єфіменко Н. Аналіз фінансового положення підприємства // Бух. облік і аудит. -- 1999. -- № 3.-С.52.

Кругла Н.М. Особливості визначення та обґрунтування оцінки економічних результатів діяльності підприємств// Актуальні проблеми економіки.- 2004.- №5.- С.104.

10. Копилюк О.І.,Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник. - 2005. - 168 с. 18. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - Х.: Фактор, 2002.

11. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. -- К., 1995.

12. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - Дн-к. - 2001.

13 Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. М: ДиС, 1997 год.

14. Мельник Т.М. Вдосконалення фінансового менеджменту підприємства на основі впровадження системи контролінгу// Актуальні проблеми економіки.- 2004.- №3.- С.170.

15. Моргулець О.Б., Нікітін Ю.О. Модель реструктуризації підприємства// Актуальні проблеми економіки.- 2004.- №3.- С.119.

16. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: підручник. - 4-те вид., перероб. та доп. - 2002. - 571 с.

17. Ремньова Л.М. Управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства як складова його фінансового менеджменту// Актуальні проблеми економіки.- 2004.- №2.- С.87.

18. Ситник Л.С. Розробка та оцінка варіантів антикризової стратегії реструктуризації підприємства// Економіка промисловості.-2000.-№5.

19. С.51.Наказ Міністерства економіки України „Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” від 17 січня 2001 р. N 10.Наказ Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України

20. Економічний аналіз: Навч. Посібник/М.А. Болюх, В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. Акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, -2001.

21. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання.: Монографія. - К.:КНЕУ, 2001.

22. ПавловськаО.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. Метод посібник для самост. вивч. дисц. - К.:КНЕУ, -2000.

23. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.

Додаток В

Коефіцієнт відновлення платіжоспроможності

Квп = (Кпл + 6/12*(Кпл - Кплн)) / 2

Де Квп - коефіцієнт відновлення платіжоспроможності

Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності на кінець року

Кплн - коефіцієнт поточної ліквідності на початок року

Кпл = ОК/ПЗ

Де, ОК - оборотні кошти

ПЗ - поточні зобов'язання

ОК = ГК + З

Де, ГК - грошові кошти та їх еквіваленти

З - запаси