Становлення і розвиток банківської системи в Україні

51

1

Міністерство освіти і науки України

Шосткинський інститут Сумського державного університету

кафедра економічних і соціальних дисциплін

Курсова робота

з дисципліни «Гроші і кредит»

на тему «Формування і розвиток банківської системи в Україні»

Виконала

студентка гр.Е-61 Ш

Кривущенко М.В.

Перевірив викладач

Моісеєнко А.П.

Шостка 2008

Зміст

Вступ

I. Поняття та елементи банківської системи, її функції та структура

1.1 Банківська система, її структура та функції

1.2 Функції і роль банків як основних елементів банківської системи

1.3 Види банків та принципи їх діяльності

II. Аналіз функціонування банківської системи України

2.1 Особливості формування банківської системи України

2.2 Аналіз діяльності комерційних банків України

2.3 Практичні розрахунки

III. Шляхи покращення функціонування банківської системи України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Розвиток банківської системи як головного складника фінансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розвиток бізнесів зокрема, оскільки значний вплив банків на українське середовище є очевидним. Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації.

Нині у вітчизняній банківській системі, як і в інших сферах національної економіки, відбувається становлення ринкових, насамперед, конкурентних засад. Рівновага на банківському ринку, а, отже, й стабільність банківської системи безпосередньо залежать від стану конкуренції. З огляду на це на нинішньому етапі розвитку ринкових відносин в Україні першочергового значення набуває підвищення конкурентоспроможності банківського сектора.

Саме тому ця робота є актуальною. Мета роботи полягає в системному дослідженні діяльності банківської системи України.

У відповідності з поставленою метою визначені такі задачі дослідження:

· дослідити суть, функції та структуру банківської системи;

· розкрити теоретичні аспекти функціонування банків як основних елементів банківської системи;

· визначити основні види діяльності комерційних банків;

· визначити основні переваги та недоліки існуючої банківської системи в Україні;

· запропонувати можливі шляхи покращення функціонування банківської системи України.

Об'єктом дослідження є процес формування та оптимізації механізму функціонування вітчизняної банківської системи. Предметом роботи виступають теоретичні та практичні аспекти формування стратегії комерційними банками України на світовому фінансовому ринку.

Теоретико-методологічною основою дослідження є загальні діалектичні методи пізнання соціально-економічних явищ і процесів, теоретичні висновки, узагальнення наукових публікацій, положення відповідних нормативно-правових документів національного законодавства.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються задачі, предмет, об'єкт і методи дослідження. Основна частина присвячена вивченню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

При написанні роботи використовувалась періодика (журнали «Економіка України», «Актуальні проблеми економіки», «Вісник НБУ», «Фінанси України»), наукові роботи українських та зарубіжних економістів, підручники.

I. Поняття й елементи банківської системи, її функції та структура

1.1 Банківська система, її структура та функції

Банківська система ? організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період. Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:

* однорівнева банківська система;

* дворівнева банківська система.

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура однорівневої банківської системи

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів.

Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур.

Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Структура дворівневої банківської системи

Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі.

По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками.

По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками [5].

Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, наданих клієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитної системи:

- центральний банк;

- комерційні банки;

- спеціалізовані фінансові заснування (страхові, ощадні).

У сукупності всі види банків складають банківську систему як взаємозв'язок фінансово-кредитних установ. Для неї за сучасних умов характерні концентрація та злиття з промисловим капіталом, а також інтернаціоналізація та створення міжнародних банківських систем.

Банківська система характеризується конкуренцією як між різними видами банків та інших кредитних установ, так і між банками одного виду (наприклад, комерційними), що позитивно впливає на кредитне і розрахункове обслуговування господарств [8].

Серцевиною банківської системи є центральні (національні) банки. Вони або з самого початку виникали як державні, або були націоналізовані, переважно після кризи 30-х років чи після другої світової війни. У США федеральна система банків і у Швейцарії національні банки формально не належать державі. Проте вони строго дотримуються інструкцій державних органів щодо регулювання грошового обігу. Національні банки у суверенних державах, що утворилися на базі колишнього СРСР, створюються після проголошення їх незалежності на базі Державного банку колишнього СРСР.

Функції центральних (національних) банків істотно відрізняються від функцій комерційних (чи спеціалізованих). Основні з них такі:

1) емісія кредитних грошей та вилучення грошей з обігу;

2) акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ;

3) збереження офіційних золотовалютних резервів;

4) надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів;

5) здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків;

6) грошово-кредитне регулювання економіки;

7) контроль за діяльністю кредитних установ;

8) надання ліцензій на операції із зарубіжною валютою;

9) обслуговування державного боргу країни.

Отже, центральні емісійні банки у більшості країн виконують роль емісійного, відповідального за грошове господарство, і кредитного центру, а також роль касира держави і «банку банків». Вони є «кредиторами» останньої інстанції, тобто до них комерційні банки звертаються по допомогу у тому випадку, коли вичерпані всі інші способи мобілізації кредитних ресурсів. З підприємствами та фірмами центральний банк в операції не вступає. Основна форма надання центральним банком кредитів комерційним банкам -- скуповування у них цінних паперів та переоблік (дисконт) векселів, виданих підприємствами і прийнятими на облік (для забезпечення кредиту) комерційними банками. При цьому центральний банк регулює процентну ставку [7].

Комерційні банки є основою банківської системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають «фінансовими універмагами» або «супермаркетами кредиту». Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків -- повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом.

Крім комерційних універсальних банків, діють багато спеціалізованих банків та небанківських кредитних організацій. Серед них -- інвестиційні банки, що проводять довгострокове кредитування та фінансування капіталовкладень у різних галузях, переважно за рахунок кредитів комерційних банків.

Ощадні банки акумулюють, як правило, відносно дрібні вклади, які разом утворюють джерела кредитування виробництва та торгівлі. Позичково-ощадні асоціації акумулюють капітал за допомогою реалізації сертифікатів, що рівнозначні довгостроковим вкладам.

У кредитних спілках капітал утворюється за рахунок пайових внесків (через акції), а використовується для короткострокових позик членам асоціації.

Страхові компанії -- специфічні кредитні інститути. Мобілізовані за допомогою продажу страхових полісів кошти вони використовують для надання довгострокових кредитів підприємствам і державам. Проводиться також страхування кредитів.

Пенсійні фонди, створювані для виплати пенсій за рахунок коштів держави, підприємств і самих працюючих, також використовуються як кредитні ресурси переважно шляхом купівлі цінних паперів, акцій і облігацій.

Інвестиційні компанії, отримавши кошти від реалізації своїх акцій дрібним власникам, вкладають їх в акції різних компаній. Отже, підприємства мають істотну підтримку кредитними ресурсами як від комерційних банків, так і від небанківських кредитних організацій, а конкуренція між різними кредитними установами позитивно впливає на діяльність підприємств [4].

Отже, банківська система - це специфічна економічна та організаційно - правова структура, що забезпечує функціонування грошового ринку та економіки в цілому.

Вона покликана виконувати такі функції:

трансформаційну;

створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;

забезпечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.

Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають можливість змінювати:

строки грошових капіталів;

їх розміри;

фінансові ризики.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи. В її виконанні беруть участь усі ланки системи. Вона стосується усіх напрямків банківської діяльності, насамперед кредитної.

Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку пов'язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи [9].

1.2 Функції і роль банків як основних елементів банківської системи

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втрати коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їхньому переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не інформовані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції коштів не збігається з розмірами і термінами потреби в них. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку [7].

У практиці банків проводиться розмежування між комерційними позичками і персональними кредитами. Цим категоріям відповідають різні види кредитних угод, що визначають умови надання позики, його погашення і т.д.

Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулювання нагромаджень у господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів. Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності розміщення накопичених ресурсів у банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність банків і про ті гарантії, що вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання наявних у кредитора засобів, він повинен мати достатню інформацію про фінансовий стан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень [5].

Третя функція банків - посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм - структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки, а в сфері роздрібного товарообміну основна маса угод здійснюється готівкою, незважаючи на те, що в останні десятиліття активно упроваджуються форми безготівкового розрахунку.

У зв'язку з формуванням фондового ринку одержує розвиток і така функція банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, що можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії й інвестиційного фонду. Виступаючи у ролі фінансового брокера, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і з дорученням клієнта на підставі договору чи комісії доручення.

Як інвестиційний консультант банк робить консультаційні послуги своїм клієнтам із приводу випуску і обертання цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, у тому числі шляхом котирування цінних паперів, тобто повідомляє на визначені цінні папери "ціни продавця" і "ціни покупця", по яких він зобов'язується їх продавати і купувати. Коли банк розміщає свої ресурси в цінних паперах від свого імені і всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, усі доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунок акціонерів банку, то він виступає як інвестиційний фонд. Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фонду є наявність у штаті банку фахівців з роботи з цінними паперами, що мають кваліфікаційний атестат Міністерства фінансів, що дає право на здійснення операцій із залученням засобів громадян [14].

Лізинг. Ця форма застосовна до фінансування довгострокової оренди дорогого устаткування. Відповідно до договору про лізинг орендар одержує в довгострокове користування устаткування за умови внесення періодичних платежів власнику устаткування. Орендодавцями можуть бути промислові підприємства, що мають свої лізингові компанії, а також спеціалізовані лізингові компанії. Ставки по лізингу розраховуються виходячи з витрат виробництва, відсотків, податків.

Факторинг. Банк-фактор купує вимоги якої-небудь компанії і потім сам одержує платежі по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги, що звертаються, виникаючих з товарних постачань. В операції факторингу маються три учасники: фактор, первісний кредитор і боржник, що одержує від клієнта товари з відстрочкою платежу. Фактор веде всю бухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржника про платежі, виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, пов'язаний з повним і своєчасним надходженням платежів. Витрати клієнта складаються з комісійного і факторського збору, що складається з відсотків за наданий аванс і прибутків авансової компанії.

Трастові операції. Багато банків приймають на себе функції довіреної особи і виконують у цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів. Наприклад, бізнесмен хоче, щоб його син щорічно одержував частину від капіталу, що знаходиться в його батька в банку, а по досягненні повноліття одержав весь капітал. Деякі банки не виконують ніяких інших функцій, крім трастової. Є три основні категорії трастових послуг для фізичних осіб:

1 - розпорядження майном після смерті власника;

2 - керування майном на довірчій основі і піклування;

3 - агентські функції [6].

1.3 Види банків та принципи їх діяльності

Поняття «банк» має економічне і юридичне значення. Загально прийняте визначення банку в юридичному аспекті - кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Варто мати на увазі, що банки не просто сховища грошей і каси для їхньої видачі і надання в кредит. Вони представляють могутній інструмент структурної політики і регуляції економіки, здійснюваної шляхом перерозподілу фінансів, капіталу у формі банківського кредитування інвестицій, необхідних для підприємницької діяльності, створення і розвитку виробничих і соціальних об'єктів. Банки можуть направляти кошти, фінансові ресурси у виді кредитів у ті галузі, сфери, регіони, де капітал знайде краще, ефективне застосування.

З економічної точки зору комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення й інші кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, що мають потребу в додатковому капіталі. Банки створюють нові вимоги і зобов'язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи внески клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а видаючи позичку - нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає сутність фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє перебороти складності прямого контакту вкладників і позичальників, що виникають через розбіжність пропонованих і необхідних сум, їхніх термінів, прибутковості, і т.д. [4].

Комерційні банки є багатофункціональними заснуваннями, що оперують у різних секторах ринку позичкового капіталу. Великі комерційні банки надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т.д. Цим вони відмінні від спеціалізованих заснувань, що обмежені визначеними функціями. Комерційні банки традиційно відіграють роль базової ланки кредитної системи. Розподіл комерційних банків за різними ознаками наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація комерційних банків

Класифікаційні ознаки	Види комерційних банків
Порядок створення	Перепрофільовані, новостворені
Характер спеціалізації	Універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності	Регіональні, республіканські, міжнародні
Розмір	Великі, середні, малі
Форма власності	Загальнодержавні, муніципальні, колективні (ВАТ і ЗАТ, холдинги, ТОВ, кооперативні ), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані
Функції і характер виконуваних операцій	Інвестиційні зберігання, депозитні, іпотечні, земельні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні
Характер відносин	Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені
Ступінь впливу	Монополісти, аутсайдери
Структура	Багатопрофільні, без філіальні
Конкурентоспроможність	Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні
Фінансовий стан	Стійкі, проблемні, кризові, банкрути
Ступінь контролю	Контролюючі, контрольовані

Переплетення функцій різних видів кредитних заснувань і популярність універсального типу банку створює певні труднощі для визначення понять банк і банківська діяльність. Найчастіше головною ознакою банківської діяльності вважається прийом депозитів і видача кредитів [5].

Банківськими операціями є операції, що можуть здійснювати винятково банки й ін. кредитні організації. До таких операцій відносяться:

§ залучення коштів фізичних і юридичних осіб у внески (до запитання і на певний термін);

§ розміщення зазначених вище притягнутих засобів від свого імені і за свій рахунок;

§ відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб;

§ здійснення розрахунків з доручення фізичних і юридичних осіб, у тому числі банків-кореспондентів, по їхньому банківському рахунку;

§ інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування фізичних і юридичних осіб;

§ купівля-продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах;

§ залучення у внески і розміщення дорогоцінних металів;

§ видача банківських гарантій.

При цьому тільки банки мають виключне право здійснювати в сукупності наступні операції: залучення у внески коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах зворотності, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб [7].

Першим і основним принципом діяльності банку є робота в межах реально наявних ресурсів.

Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк залучає засобу головним чином на короткі терміни, а вкладає їхній переважно в довгострокові позики, те його ліквідність опиняється під загрозою. Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком потребує від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність банків, є економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Чинне законодавство надає всім банкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях. За своїми обов'язками банк відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладене стягнення. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе. Третій принцип полягає в тім, що взаємини банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності. Четвертий принцип роботи банку полягає в тім, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для банків, але не може давати їм наказів [6].

II. Аналіз функціонування банківської системи України

2.1 Особливості формування банківської системи України

На зразок побудови банківської системи високо розвинутих країн світу, Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Перший рівень представлений Національним банком України з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Другий рівень представлений комерційними банками [1].

Провідне місце в банківській системі належить Національному банку України (НБУ). Він покликаний провадити єдину політику в сфері грошового обігу, зміцнення національної грошової одиниці -- гривні.

Національному банку України надано монопольне право на випуск грошей (емісію). Він виконує роль емісійного центру. Банк зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали, у тому числі золото, валютні запаси.

Національний банк України обслуговує державний борг країни, дає дозвіл на створення (реєстрацію) комерційних банків.

Зміст діяльності Національного банку України проявляється в його функціях, основних напрямах функціонування. Для виконання завдань, покладених на цей орган державного управління спеціальної компетенції, передбачені такі функції:

ь брати участь у розробці основних напрямів і тенденцій економічного й соціального розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

ь розробляти основні напрями єдиної грошово-кредитної політики, відповідно до яких здійснюється регулювання грошового обігу в Україні;

ь концентрувати кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

ь продавати й купувати на договірних засадах кредитні ресурси;

ь утворювати фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи держави за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначати розміри формування цього фонду;

ь організовувати і проводити інкасацію, перевезення грошових знаків та інших цінностей;

ь проводити єдину кредитну політику в державі, встановлювати правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку й звітності у банках, визначати розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

ь здійснювати регулювання рівня банківських процентних ставок;

ь організовувати касове виконання державного бюджету;

ь здійснювати обслуговування державного боргу, виконувати операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

ь давати дозвіл на утворення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, реєструвати комерційні банки і встановлювати для них економічні нормативи тощо [2].

Правове становище Національного банку України, його особливе правове регулювання зумовлює виконання специфічних для нього банківських операцій. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк виконує такі операції:

- видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;

- провадить рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

- купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

- видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;

- здійснює емісію приватизаційних паперів;

- виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного та іншого державного майна України;

- купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

- проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

- здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених законодавством [3].

Банківська система України була утворена з уніфікованої системи, а законодавчою базою передбачався лише загальний принцип побудови банківської системи і зовсім було відсутнє визначення структури другого рівня. За роллю, яку виконують деякі комерційні банки, банківську систему України можна представити за допомогою рисунка 2.1.

СС

Рис.2.1. Структура банківської системи України

Старі системні банки - це колишні спеціалізовані держбанки СРСР, більшість з яких отримала статус комерційних банків України після проголошення незалежності України й набуття чинності Законом "Про банки і банківську діяльність" від 1991 року. До них належать Ощадбанк і системи ощадкас, Укрексімбанк, Промінвестбанк, Укрсоцбанк, до ліквідації належав і АПБ "Україна". Системними їх називають тому, що вони створені на теренах Держбанку, Житлосоцбанку, Промбудбанку, Зовнішторгбанку, мають розгалужену мережу філій, дирекцій та відділень по всій території України. Наприклад, в Ощадбанку таких структурних підрозділів 8297, в Укрсоцбанку -- 334, в Укрексімбанку -- 58. Ця група банків бере активну участь у виконанні державних програм із розвитку низькорентабельних галузей народного господарства країни. Найчастіше такі операції підривають діяльність банків, у результаті чого вони стають неплатоспроможними (як АПБ "Україна") або в їхній діяльності виникають проблеми (як в Ощадбанку).

Особливу роль тут відіграє Ощадбанк, оскільки ощадна справа була добре розвинена ще при СРСР. До того ж на відміну від інших комерційних банків, що працюють із вкладами населення, Ощадбанк не формує фонду страхування вкладів фізичних осіб, що ставить його у вигідніше становище щодо інших банків при роботі з фізичними особами. Але під тиском конкуренції банк продовжує втрачати ринок вкладів фізичних осіб. Так, у 1991 році 100% вкладів населення знаходилося в Ощадбанку, на початок 2000 року -- вже 19,3%.

Нові системні банки. Поняття "нові" досить відносне, оскільки до таких банків відносять Приватбанк, ПУМБ, "Аваль", дата реєстрації яких припадає на 1991 -- 1993 роки. Об'єднали ці банки в одну групу, тому що вони створювалися без участі держави, починаючи свою діяльність в умовах ринкової економіки. Це досить великі з розгалуженою мережею структурних підрозділів (у Приватбанку -- 443, банках "Аваль" -- 881, ПУМБ -- 21) банки, які успішно функціонують і активно обслуговують великих клієнтів. Банки цієї групи входять у першу десятку банківських рейтингів. За сумою капіталу в банківському рейтингу ПУМБ, Приватбанк, "Аваль" посідають відповідно 3-тє, 4-те та 7-ме місця. Приватбанк за сумою депозитів фізичних осіб поступається лише Ощадбанку. "Аваль" є лідером за сумою депозитів юридичних осіб, випереджаючи Промінвестбанк, Укрсоцбанк і Укрексімбанк.

Таким чином, нові системні банки претендують на роль найбільших банків, що становлять кістяк банківської системи [16].

Комерційні банки України, зареєстровані протягом 1991--1999 років. Ця група банків численна та найстрокатіша, оскільки охоплює великі банки з великою кількістю філій; великі банки, операції яких мають локальний характер; середні й дрібні банки. Об'єднали ж їх в одну групу, оскільки вони: по-перше, не є системними банками (тобто або не мають великої кількості філій, або практично не обслуговують корпоративних клієнтів, їх зобов'язання не становлять 10% зобов'язань банківської системи України); по-друге, не беруть активної участі у загальнодержавних банківських проектах і програмах економічного розвитку; по-третє, відчувають на собі менший контроль із боку НБУ (у функції Генерального департаменту банківського нагляду входить нагляд за діяльністю великих банків).

На частку цієї численної групи банків припадає менше половини депозитів фізичних і юридичних осіб й більше половини капіталу банківської системи.

Іноземні банки. Серед 47 банків, що працюють за участю іноземного капіталу (такі банки входять до другої та третьої груп), в Україні функціонує 17 із 100-відсотковим іноземним капіталом.

Ці банки належать до окремої групи, оскільки якісно відрізняються від банків попередніх груп високим рівнем менеджменту, професіоналізмом, досвідом роботи на фінансовому ринку. До того ж іноземні банки можуть розраховувати на фінансову допомогу своїх закордонних офісів. Такі банки становлять деяку загрозу навіть системним банкам України, приваблюючи клієнтів більшими позиками, кращим рівнем обслуговування, можливістю зв'язку клієнтів з іноземними партнерами.

У цілому, частка участі іноземного капіталу в банківській системі України становить 31,5%, у тому числі частка капіталу іноземних банків становить 4,9% [10].

2.2 Аналіз діяльності комерційних банків України

Потужна банківська система є необхідною умовою забезпечення сталого економічного зростання в Україні. Вітчизняні банки проходять серйозну перевірку часом в умовах постійних економічних трансформацій. Швидка зміна умов функціонування, відкритість зовнішньому середовищу, схильність до внутрішніх перетворень спонукають банківську систему до постійного удосконалення. Рівень розвитку економіки значною мірою залежить від стану банківської системи.

Основою для зміцнення банківської системи України, підвищення її надійності та стійкості до криз є достатній рівень капіталізації. Як відомо, сумарний балансовий капітал усіх банків нашої країни (станом на січень 2008 р. -- 3,52 млрд. дол. США) приблизно дорівнює розміру капіталу одного із провідних зарубіжних банків. А загалом обсяг капіталізації усіх українських банків становить близько 5,4% до ВВП (порогове значення цього показника -- 20%), що створює реальну загрозу фінансовій безпеці держави.

Станом на 1 січня 2008 р. в Україні було зареєстровано 198 банків (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Структура банківської системи України станом на 1 січня 2008 року

Як показують наведені дані, кількість банків, що мають ліцензію, складає 175, банків з іноземним капіталом - 47, банків, що перебувають у стані ліквідації, - 19 (16 - за рішенням НБУ, 3 - за рішенням судів), банків із 100% іноземним капіталом - 17, у той же час кількість державних банків є незначною, лише 2 банки. Разом із тим, якщо поглянути на кількість банків та їх філій у розрізі регіонів (рис.2.3), то бачимо, що фактично кожен регіон характеризується досить високою концентрацією банківських установ, які в основному представлені філіями банків, майже усі головні офіси банківських установ розташовані у м. Київ. По суті, така велика кількість банківських установ повинна була б повністю забезпечувати потреби населення у банківських послугах. Але, як відомо, якість банківських послуг лише до певної міри залежить від кількості банківських установ представлених на ринку послуг для фізичних осіб.

Рис. 2.3. Кількість банків та філій банків за регіонами станом на 01.01.2008 р.

Спектр та обсяги послуг що надаються банками залишаються досить обмеженими - тоді, як сучасні умови господарювання вимагають нових форм та методів банківської підтримки. У промислово-розвинутих країнах Заходу накопичений багатий досвід інновацій, в тому числі і в банків, частина якого представляє безперечний інтерес для банків, і може бути з успіхом використана з урахуванням специфічних умов України. Забезпечення прибуткової діяльності та підвищення рентабельності активів - важлива умова стабільного функціонування і розвитку банків України. Сумарний прибуток у 2007 р. становив 962,096 млн. грн. (за 2006 р. - 684,5 млн. грн.). Серед основних показників, які характеризують фінансовий стан банківської установи, -- зростання (або зниження) обсягів активів за звітний період. Стосовно банківської системи в цілому, то за 2007 рік абсолютне зростання обсягів її активів становило 126,3 млрд. грн., або 59%. Тому цілком закономірно, що зменшення цього показника спостерігалося лише у 7 банках. На мою думку, в разі зростання зазначеного показника його значення доцільно аналізувати передусім з урахуванням абсолютних сум, а в разі зменшення -- відносних. Відповідні дані наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка активів окремих банків України за 2007 рік

Зростання обсягів активів (? 2 млрд. грн.)
Назва банку	Сума зростання, тис. грн.	Відносне зростання, %
Приватбанк	11719117	53
Укрсиббанк	11700744	110
Райффайзен банк Аваль	8514286	44
Укрексімбанк	8273489	80
Укрсоцбанк	6768492	63
«Надра»	4371210	74
Зменшення обсягів активів
Назва банку	Відносне зменшення, %	Сума зменшення, тис. грн.
Український кредитний банк	-39	-111240
Комерційний індустріальний банк	-30	-48337
ТММ - Банк	-17	-17027
Експрес-Банк	-13	-185921
Легбанк	-8	-23491
Укргазпромбанк	-7	-27690

За даними таблиці, найбільше зростання абсолютних обсягів активів у 2007 році спостерігалось у таких банках: Приватбанк (11719117 тис. грн.), Укрсиббанк (11700744 тис. грн.), Райффайзен банк Аваль (8514286 тис. грн.), значне зменшення обсягів активів за цей же період відбулось в Українському кредитному банку (-39%), Комерційному індустріальному банку (-30%) та ТММ-Банку (-17%).

Зростання обсягу активів окремого банку протягом звітного періоду само по собі ще не є критерієм його високої надійності й привабливості для інвесторів і вкладників. До речі, як і зниження (зрозуміло, що мова йде лише про незначні відносні коливання показника). Набагато важливіше значення має здатність банку ефективно використовувати наявні активи. Тож розглянемо структуру активів, передусім частку кредитного портфеля.

Таблиця 2.2 містить перелік банків, що мають гранично великі та гранично малі значення цього показника. В середньому по банківській системі він за станом на 01.01.2008 р. становив 72%.

Таблиця 2.2 - Частка кредитного портфеля в активах на 01.01.2008 р.

Банківські установи зі значним розміром кредитного портфеля (?85%)	Значення показника, %	Банківські установи з незначним розміром кредитного портфеля (?40%) незначним розміром кредит-	Значення показника, %
Діалогбанк	99	«Приватінвест»	3
Західінкомбанк	94	Сигмабанк	8
«Український фінансовий світ»	91	Український кредитний банк	11
«Національний кредит»	89	Банк «Богуслав»	21
Банк «Народний капітал»	89	Комерційний індустріальний банк	25
ОТП Банк	88	Партнер банк	26

Як показують наведені дані, найбільшу частку кредитного портфеля в активах має Діалогбанк (99%), Західінкомбанк (94%), а найменшу частку - «Приватінвест» (3%), Сигмабанк (8%) і Український кредитний банк (11%).

Надмірно високе значення показника питомої ваги кредитного портфеля в структурі активів не завжди є свідченням орієнтації комерційного банку переважно на кредитні операції. Іноді це може бути і наслідком істотних фінансових негараздів у банківській установі (наприклад, у разі, коли більшість кредитів - сумнівні до повернення, а всі ліквідні активи витрачено на виконання платіжних вимог клієнтів). Дуже мала частка кредитів у структурі активів може свідчити домінування в ній не міжбанківських кредитів і державних цінних паперів, а основних засобів, дебіторської заборгованості, нарахованих, але не отриманих доходів чи інших складових, які не приносять банку прибутку .

За співвідношенням частки кредитів юридичних і фізичних осіб у структурі кредитного портфеля можна скласти перелік банків, які надають перевагу кредитуванню підприємств або населення.

Таблиця 2.3 містить перелік банків, які мають гранично велику та гранично малу частку позичок, наданих населенню (в середньому по системі цей показник на 01.01.2008 р. становив 32%. Виходячи із цього, частка кредитів, наданих підприємствам, у середньому по банківській системі дорівнювала 68%).

Таблиця 2.3 - Частка кредитів фізичних осіб у кредитному портфелі окремих комерційних банків України на 01.01.2008 р.

Банківські установи зі значним розміром кредитного портфеля фізичних осіб (?50% наданих кредитів)	Значення показника, %
Міжнародний іпотечний банк	100
Банк Ренесанс Капітал	100
Правекс-банк	89
«Дельта»	88
Банківські установи з незначним розміром кредитного портфеля фізичних осіб (?2% наданих кредитів)	Значення показника, %
Іпобанк	0,01
«Конкорд»	0,03
Банк «Богуслав»	0,03
«Фінансова ініціатива»	0,04

За даними таблиці, такі банки, як «Міжнародний іпотечний банк» та Банк «Ренесанс Капітал» мають 100%-ве значення розміру кредитного портфеля фізичних осіб, у той же час «Іпобанк», «Конкорд», банк «Богуслав» і «Фінансова ініціатива» мають нульове значення цього показника.

Частка основних засобів і нематеріальних активів у структурі активів (таблиця 2.4) сама по собі не є однозначно позитивною чи негативною ознакою фінансової стабільності банківської установи. Проте, аналізуючи показники діяльності банку, слід зважати на ліквідність цих фондів, передусім, на термін їх реалізації, який може виявитися надто тривалим. Значення цього показника по банківській системі в цілому на 01.01.2008 р. становило 5%.

Таблиця 2.4 - Частка основних засобів і нематеріальних активів окремих банків України на 01.01.2008 р.

Банківські установи зі значним розміром основних фондів (?15%)	Значення показника, %
Укоопспілка	31
Європейський банк раціонального фінансування	28
Укрінбанк	27
Фінбанк	25
Банківські установи з незначним розміром основних фондів (?0,5%)
БМ Банк	0,4
Земельний банк	0,4
Євробанк	0,35
Фінансовий союз банк	0,2
Діалогбанк	0,19

Проаналізувавши наведені дані, можна сказати, що банківськими установами з найбільшим розміром основних фондів є «Укоопспілка» (31%), «Європейський банк раціонального фінансування» (28%) та «Укрінбанк» (27%), а найменшу частку основних фондів мають «Діалогбанк» (0,19%), «Фінансовий союз банк» (0,2%) та «Євробанк» (0,35%).

У процесі проведення різних видів активних операцій банки періодично стикаються із ситуацією, коли не всі суми нарахованих доходів фактично надходять від позичальників та інших контрагентів. Якщо ці суми є незначними порівняно з розміром балансу і масштабом діяльності банку, це не викликає особливого занепокоєння. Проте в разі, коли сума нарахованих, але не отриманих доходів є вагомою часткою балансу, це може свідчити про наявність тимчасових ускладнень у діяльності банку.

Частка нарахованих доходів у структурі активів банківської системи в цілому за станом на 01.01.2008 р. становить 0,5%, проте в Україні є банки, які з різних причин мають вагому частку нарахованих доходів у структурі своїх активів. До таких банків належать Український кредитний банк, Класикбанк, Перший інвестиційний банк і «Дельта» (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 - Частка нарахованих доходів у структурі активів окремих банків України на 01.01.2008 р.

Банківські установи, що мають значні суми нарахованих доходів (?2%)	Значення показника, %
Український кредитний банк	24
Класикбанк	6
Перший інвестиційний банк	5
«Дельта»	4
ТАС-Бізнесбанк	3
«ТК Кредит»	3
Легбанк	3

Частка коштів населення у структурі зобов'язань - яскрава ознака привабливості банку з точки зору користувачів банківських послуг. Отже, таблиця 2.6 містить перелік банків, які є лідерами й аутсайдерами на ринку вкладів населення.

До лідерів можна віднести Приватбанк, Райффайзен банк Аваль, Промінвестбанк, Ощадбанк, Укрсоцбанк і «Надра», обсяг вкладень населення в яких більше 2 млрд. грн.

Таблиця 2.6 - Абсолютні суми і питома вага вкладів населення у структурі зобов'язань окремих банків України на 01.01.2008 р.

Банки-лідери за обсягом вкладів населення (?2млрд. грн.)	Значення показника, тис. грн.	Банківські установи зі значною часткою вкладів населення у структурі зобов'язань (?60%)	Значення показника, %	Значення показника, тис. грн.
Приватбанк	15188332	Ощадбанк	76	7479666
Райффайзен банк Аваль	11594270	Електрон Банк	74	431792
Промінвестбанк	7599862	«Універсальний»	73	355387
Ощадбанк	7479666	Радабанк	73	25291
Укрсоцбанк	5125568	«Столичний»	72	11841
«Надра»	3767022	Правекс-банк	72	2312387
Укрсиббанк	3689140	ТММ-Банк	70	32840
Укрпромбанк	3619044	«Металург»	68	232311

Абсолютний розмір власного капіталу є найголовнішим окремо взятим показником надійності банку. За 2007 рік власний капітал банківського сектору економіки зріс на 17,1 млрд. грн. або на 67%, і за станом на 01.01.2008 р. становив 42,6 млрд. грн. Таблиця 2.7 містить перелік банківських установ, що мають найбільший власний капітал.

Таблиця 2.7 - Обсяг власного капіталу окремих банків України на 01.01.2008 р.

Банківські установи з найбільшим розміром балансового капіталу (?500 млн. грн.)	Значення показника, тис. грн.
Приватбанк	3288255
Райффайзен банк Аваль	3210843
Укрсиббанк	2000233
Укрсоцбанк	1926662
Укрексімбанк	1840097

За наведеними даними, найбільший розмір балансового капіталу мають такі банки: Приватбанк (3288255 тис. грн.), Райффайзен банк Аваль (3210843 тис. грн.) і Укрсиббанк (2000233 тис. грн.).

Прибутковість капіталу за звітний період визначається як відношення поточного прибутку до середнього арифметичного суми балансового капіталу. За підсумками 2007 року цей показник по банківській системі країни в цілому досягнув рівня 12,2%. Таблиця 2.8 містить перелік банків із найвищим значенням даного критерію.

Таблиця 2.8 - Прибутковість капіталу окремих банків України за підсумками 2007 року

Банківські установи, які мають прибутковість капіталу ?20% за рік	Значення показника, %
Одеса-Банк	47
ОТП Банк	41
Каліон банк Україна	38
Комерційний індустріальний банк	32
Правекс-банк	31
ХФБ банк Україна	28

Як показують дані таблиці, найбільшу прибутковість капіталу має Одеса-Банк (47%), дещо менше цей показник в ОТП Банку (41%) і Каліон банку України (38%).

Розглянемо структуру доходів банківської системи України за період із 2002 по 2007 роки (таблиця 2.9). Її аналіз дає підстави для таких основних висновків:

І процентні доходи (на рівні від 54 до 73%) традиційно є домінуючою складовою структури банківських доходів, це пояснюється тим, що кредитування в різних формах було і залишається основним напрямом банківської діяльності;

І комісійні доходи (20 - 27%) є другим за питомою вагою джерелом банківського прибутку, значення якого поступово зростає за рахунок розширення переліку різноманітних банківських операцій, упровадження нових банківських технологій, збільшення кількості клієнтів і споживачів банківських послуг;

І частка інших видів банківських доходів (передусім - від торговельних і валюто обмінних операцій) поступово скорочується і перебуває в останні роки на рівні 7 - 9%. Крім іншого, це є наслідком зменшення курсової маржі.

Таблиця 2.9 - Структура доходів банківської системи України у 2002 - 2007 рр.

Показники	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%
Процентні доходи	5648	66	6901	66	4576	54	13556	68	19029	70	30259	73
Комісійні доходи	2286	27	2599	25	3079	37	4615	23	5775	21	8315	20
Результат від торговельних операцій	586	7	970	9	765	9	1832	9	2565	9	2945	7
Разом	8520	100	10470	100	8420	100	20003	100	27369	100	41519	100

Розглянувши в загальних рисах наявні пропорції структури банківських доходів, перейдемо до збалансованості структури банківських витрат (таблиця 2.10). Аналіз даних, наведених у таблиці 2.10, дає підстави стверджувати, що структура витрат банківської системи України відображає такі основні тенденції:

І питома вага процентних витрат (вона коливається в межах від 34 до 44%) є основною статтею банківських видатків;

І частка інших загально адміністративних витрат (що включають витрати на утримання основних засобів, господарські, комунальні, транспортні витрати тощо) становить 13 - 16%;

І витрати на персонал дорівнюють 18 - 19%;

І обсяг відрахувань у страхові резерви коливається в межах від 11 до 13%;

І комісійні витрати мають сталу тенденцію до зниження - з 4% у 2002 році до 2% у 2006 - 2007 роках;

І податок на прибуток в останні роки становить від 2 до 4% від витрат банківської системи, що свідчить як про відносно невелику норму прибутку банківських операцій, так і про високу якість роботи тих підрозділів комерційних банків, які відповідають за оптимізацію схем оподаткування.

Таблиця 2.10 - Структура витрат банківської системи України в 2002 - 2007 рр.

Показники	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%
Процентні витрати	2744	34	3661	37	-	-	7756	41	10907	43	16579	44
Комісійні витрати	324	4	302	3	-	-	500	3	537	2	753	2
Інші банківські операційні витрати	481	6	597	6	3127	-	2958	16	3685	15	4890	13
Інші небанківські операційні витрати	3128	39	4025	41	2506	-	3370	18	4691	19	6994	19
Відрахування в резерви	1055	13	926	9	-	-	1368	7	1787	7	2169	6
Непередбачені витрати	8	0	1	0	1510	-	2380	13	2777	11	4585	12
Податок на прибуток	249	3	273	3	450	-	409	2	815	3	1405	4
Витрати разом	7990	100	9785	100	7593	-	18740	100	25199	100	37375	100

Українська банківська система перебуває в процесі активного становлення. Про це свідчить той факт, що за останні п'ять років вона є одним із лідерів серед систем інших країн за темпами приросту банківських активів (у середньому до 40% за рік). Збільшення відбувається в основному за рахунок нарощування кредитної активності банків. Загальна сума виданих ними кредитів збільшилась майже наполовину.