Становлення і розвиток банківської системи в Україні

Проте високі темпи збільшення обсягів банківських активів неминуче призводять до серйозного погіршення їх якості. Неприємний нюанс - майже дворазове відставання темпів зростання капіталу банківської системи від темпів накопичення її активів (у середньому за останні 5 років активи зростали в 1,3 рази швидше за капітал). У результаті помітно знизилася адекватність регулятивного капіталу банківської системи, яка є основним показником її стійкості.

2.3 Практичні розрахунки

Завдання 1

Позика в розмірі 40000 гривень видана на 0,5 року при ставці 22 % річних. Розрахувати нарощену суму боргу по простим звичайним і простим точним відсоткам.

Розв'язання

1. Розрахуємо нарощену суму боргу по простим звичайним відсоткам:

,

де - нарощена сума боргу,

- первісна сума боргу,

- приблизна тривалість позички в днях,

- тривалість року в днях,

- відсоткова ставка.

За умовою, = 40000 грн.,

=180 днів, К = 360 днів, = 22 %.

Отримаємо:

(грн.).

2. Розрахуємо нарощену суму боргу по простим точним відсоткам:

,

де - нарощена сума боргу,

- первісна сума боргу,

- точна тривалість позички в днях,

- точна тривалість року в днях,

- відсоткова ставка.

За умовою, = 40000 грн., = 183 дні, К = 366 днів, = 22 %. Отримаємо:

44400 (грн.).

Відповідь: нарощена сума боргу по простим звичайним відсоткам становить 44400 грн., а по простим точним відсоткам - 44400 грн.

Завдання 2

Розрахувати первинну суму боргу, якщо кредит був виданий на термін 0,5 року при ставці 19 % річних. Нарощена сума боргу складає 82880 гривень.

Розв'язання. Розрахуємо первинну суму боргу за формулою:

,



де - первісна сума боргу,

- нарощена сума боргу,

- відсоткова ставка,

- тривалість позички в місяцях.

За умовою, = 82880 грн., = 6 місяців, = 19 %.

Отримаємо:

= 75689,5 (грн.).

Відповідь: первинна сума боргу складає 75689,5 грн.

Завдання 3

Номінальна вартість векселя - 80000 гривень. Банк викуповує в підприємства вексель за 90 днів до його погашення за ставкою 35 % річних.

Яку суму банк буде виплачувати підприємству?

Розв'язання

1. Розрахуємо дисконт за формулою:

,

де Д - дисконт,

К - номінальна вартість векселя,

Т - строк в днях від дня обліку до дня платежу,

П - відсоткова ставка, за якою обліковується вексель у відсотках.

За умовою, К = 80000 грн., Т = 90 днів, П = 35 %.

Отримаємо:

= 6885,2 (грн).



2. Розрахуємо, яку суму банк буде виплачувати підприємству за формулою:

Сума виплати = К - Д,

де К - номінальна вартість векселя,

Д - дисконт.

За умовою, К = 80000 грн., Д = 6885,2 грн.

Отримаємо:

Сума виплати = 80000 - 6885,2 = 73114,8 (грн.).

Відповідь: банк повинен виплатити підприємству 73114,8 грн.

Завдання 4

Підприємство звернулось у банк з проханням викупити рахунки - фактури (дебіторську заборгованість) на суму 43000 гривень. Плата за кредит - 28 % річних. Середній термін обертання коштів у розрахунках з покупцем 9 днів. Комісійна винагорода за факторингове обслуговування 3 %. Розрахувати плату за факторинг.

Розв'язання

1. Для розрахунку плати за факторинг обчислимо плату за кредит за формулою:

,

де П_кр - плата за кредит, К_в - короткострокові вимоги за торгівельними операціями, грн., В_ст - позичковий відсоток, Т_об - середній термін обертання коштів у розрахунках з покупцем в днях. За умовою, К_в = 43000 грн, В_ст = 28 %, Т_об = 9 днів. Отримаємо:

= 296,1 (грн.).

2. Розрахуємо суму комісійної винагороди:

,

де К_в - короткострокові вимоги за торгівельними операціями,

КВ - відсоток комісійної винагороди.

За умовою, К_в = 43000 грн., КВ = 3 %.

Отримаємо:

= 1290 (грн.).

3. Розрахуємо плату за факторинг за формулою:

П_ф = П_кр + СумаКВ,

де П_ф - плата за факторинг, П_кр - плата за кредит, СумаКВ - сума комісійної винагороди. За проведеними розрахунками, П_кр = 296,1 грн, СумаКВ = 1290 грн Отримаємо: Пф = 296,1 + 1290 = 1586,1 (грн.).

Відповідь: плата за факторинг становить 1586,1 грн.

Завдання 5

ВАТ «Простір» купило на біржі 70000 доларів США по курсу спот 5,8110 грн. за 1 дол. США і заключило форвардний контракт на продаж через 3 місяці по курсу 5,8500 грн. за 1 дол. США. Потім розмістило ці 70000 дол. США на трьох місячному валютному депозиті в банку «Грант» по ставці лі бор, яка складала на той час 3,23 % річних. Отримана через три місяці сума була продана у відповідності до форвардного контракту. Визначити суму прибутку.

Розв'язання

1. Розрахуємо нарощену суму на трьохмісячному депозиті.

S = P (1 + n ? i),



де S - нарощена сума вкладу,

P - первинна сума вкладу,

n - термін вкладу в роках,

i - відсоткова ставка.

За умовою, Р = 70000 дол. США, n = 0,25 року, і = 3,23 %.

Отримаємо:

S =70000 (1 +0,25 ?0,0323) = 70565,25 (дол. США).

2. Розрахуємо прибуток від різниці в курсах валюти:

ѕ Витрати на купівлю валюти

Витрати = У В ? Кс_,

де курс спот,

сума валюти, що купується.

За умовою, У В = 70000 грн, Кс = 5,8110 грн за дол.

Отримаємо:

Витрати = 70000 ? 5,8110 = 406770 (грн.).

ѕ Надходження від продажу валюти обчислимо за формулою:

де К_ф - форвардний курс,

S - нарощена сума депозиту.

За проведеними розрахунками, К_ф = 5,8500 грн за дол., S = 70565,25 дол. США.

Отримаємо:

Надходження = 70565,25? 5,8500 = 412806,71 (грн.).

ѕ Розрахуємо прибуток підприємства за формулою:

Прибуток = Надходження - Витрати.

За отриманими даними, надходження = 412806,71 грн., витрати = 406770 грн.

Отримаємо: Прибуток = 412806,71 - 406770 = 6036,71 (грн.).

Відповідь: сума прибутку складає 6036,71 грн.

Завдання 6

Інвестор поклав у банк 22300 грн. під 15 % річних. Визначити величину суми вкладу, якщо термін дії депозитного договору 4 роки.

Розв'язання

Розрахуємо величину суми вкладу за формулою:

,

де - первісна сума вкладу,

- нарощена сума вкладу,

- тривалість вкладу в роках,

- відсоткова ставка.

За умовою, = 22300 грн, = 15 %, n=4 роки.

Отримаємо: = 39002,8 (грн.).

Відповідь : величина суми вкладу становить 39002,8 грн.

Завдання 7

Є два варіанти нарахування відсотків на кошти, які розміщуються на депозит у банк. За варіантом А - нарахування здійснюється щомісячно за ставкою 23 % річних, а за варіантом В - щоквартально за ставкою 27 % річних. Визначте ефект річних ставок за кожним варіантом.

Розв'язання

1. Розрахуємо нарахування відсотків за варіантом А за формулою:



,

де І - ефективна річна ставка,

і - відсоткова ставка,

n - період вкладу.

За умовою, і = 23 %, n = 12 місяців.

Отримаємо:

= 0,2589 або 25,59 %.

2. Розрахуємо нарахування відсотків за варіантом В за формулою:

,

де І - ефективна річна ставка, і - відсоткова ставка, n - період вкладу.

За умовою, І = 27 %, n = 4 квартали.

Отримаємо:

= 0,2986 або 29,86 %.

Відповідь: найбільш привабливий варіант для нарахування відсотків на кошти, які розміщують на депозит у банк, є варіант В, адже за цим варіантом ефективна річна ставка відсотка більша, ніж у варіанта А, і складає 29,86 %.

Завдання 8

Підприємець поклав у банк 19200 грн. під 15 % річних із щоквартальним нарахуванням відсотків. Визначити величину суми вкладу через 4 роки.

Розв'язання

1. Розрахуємо величину суми вкладу за формулою:

,

де - нарощена сума вкладу,

- первісна сума вкладу,

- номінальна ставка відсотків,

- кількість разів нарахування,

N - загальне число періодів нарахування протягом строку вкладу.

2. Загальне число періодів нарахування протягом строку вкладу розрахуємо за формулою:

,

де m - кількість разів нарахування,

n - період вкладу.

За умовою, m=4 (квартали), n=4 роки.

Отримаємо:

N = 4 ? 4 = 16.

За умовою, Р = 19200 грн, j = 15 %, m = 4, N = 16.

= 25775,4 (грн.).

Відповідь: нарощена сума вкладу складає 25775,4 грн.

III. Шляхи покращення функціонування банківської системи України

За час свого існування банківська система України пройшла два етапи:

І етап - (1991-1993 рр.) - етап активного становлення та розвитку банківської системи;

II етап - (1993-2000 рр.) - етап стагнації та зростання банківської кризи.

Негативними наслідками 1-го етапу є:

· реформування банківської системи випереджало реформування економіки і як наслідок - тіньові обороти капіталу, відплив капіталу за кордон;

· призупинено створення законодавчої бази щодо банківської системи;

· Національний банк України не створив системи страхування депозитів і кредитів.

Негативні наслідки ІІ-го етапу -- етапу стагнації і кризи:

· скорочення кількості банків;

· гальмування зростання банківського капіталу;

· погіршення фінансового стану банків.

Причини кризових явищ банківської системи:

· криза реальної економіки;

· грошово-кредитна політика Національного банку України;

· внутрішньобанківські фактори.

Аналіз стану банківської справи в Україні дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме виходу із кризи комерційних банків і створенню в Україні банківської системи ринкового зразку [17].

До проблем банківської системи України можна віднести наступні:

§ нераціональна територіальна структура;

§ однорідні структури комерційних банків ринкового зразку;

§ недостатня загальна кількість комерційних банків;

§ існування збиткових банків, які мають "негативний" кредитний портфель;

§ тенденції до звуження клієнтури внаслідок спаду виробництва;

§ низький рівень капіталізації банків;

§ брак досвіду банківського персоналу;

§ відсутність законодавчого забезпечення спектру банківських операцій;

§ недосконала конкуренція в банківській справі;

§ відсутність диверсифікації банківської структури;

§ слабка диверсифікація діапазону продуктів та послуг;

§ загальноекономічні проблеми.

Поглиблення банківської реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки, забезпечення її цивілізованого функціонування неможливо [13].

Основна спрямованість подальшого реформування банківської системи пов'язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, що передбачає забезпечення Національним банком країни стабілізацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого.

З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів:

Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.

Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України. Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді. З метою узгодження різних напрямків фінансової та грошово-кредитної діяльності ініціюватиметься заснування Міжвідомчої консультативної Ради по банках.

Відповідно до існуючої світової практики необхідно утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.

Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискримінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забезпечити правову основу безпосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощування капіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентоздатного національного фінансового капіталу.

Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об'єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику. По-друге, необхідно створити для суб'єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.

З метою захисту вкладів громадян треба створити Міжбанківський фонд обов'язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.

Необхідно створити дійовий механізм застави майна [18].

Підвищення довіри до банків - це актуальне завдання загальнодержавної ваги, зволікання з її вирішенням може найближчим часом відчутно загальмувати розвиток економіки країни. Тому необхідно, невідкладно вживати заходів:

ь насамперед повинні діяти самі банки створюючи нові вигідніші для вкладників пропозиції;

ь потрібно підняти питання про перегляд, тієї частини закону («Про податок з доходів фізичних осіб»), яка стосується оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих від депозитних операцій ;

ь налагодити законодавчий і судовий захист прав та інтересів банкірів, що по суті, свідчить про недооцінку ролі банків і навіть певну неповагу до них з боку органів державної влади;

ь також, щоб збільшити довіру до банку потрібно налагодити систему гарантування вкладів населення [15].

Зважаючи на необхідність підвищення рівня надійності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності банків на внутрішньому й міжнародних ринках, необхідно вжити заходів щодо:

· підвищення ефективності контролю за діяльністю банків, досягнення повної відповідності Базельським принципам ефективного банківського нагляду, що передбачає вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ; впровадження оцінки банківської діяльності на консолідованій основі таз урахуванням ризиків; посилення контролю за власниками істотної участі та змінами у структурі власності;

· підвищення рівня капіталізації банків, у т. ч. шляхом залучення нових акціонерів, збільшення резервного фонду, результату діяльності, активізації процесів об'єднання банків, інтенсивнішого застосування процедури реорганізації банків шляхом приєднання та злиття малих і фінансове нестійких банків;

· забезпечення участі всіх банків у єдиній інформаційній системі "Реєстр позичальників", що дасть змогу знизити кредитний ризик;

· оптимізації структури капіталу, активів та зобов'язань, виходячи із завдань забезпечення фінансової стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектора економіки;

· підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтації на доходи від кредитування та обслуговування реального сектора економіки і зниження витрат за рахунок підвищення технологічності та комп'ютеризації банківських операцій, зменшення необґрунтованих витрат;

· упередження здійснення банками сумнівних банківських операцій шляхом ідентифікації клієнтів та їх операцій, посилення боротьби з відмиванням брудних грошей, зокрема шляхом здійснення належного контролю за наявністю в банків положень, практики та процедур щодо протидії відмиванню грошей, набутих злочинним шляхом удосконалення чинного законодавства України з питань кредитування, посилення захисту прав та інтересів кредиторів, підвищення відповідальності учасників договірних відносин за неналежне виконання своїх зобов'язань, надання недостовірних даних про фінансовий стан позичальника;

· забезпечення довіри кредиторів і вкладників до банків шляхом підвищення стабільності, стійкості й конкурентоспроможності на світовому ринку банківської системи України, спроможної максимально та якісно задовольнити потреби економіки й населення у кредитах та інших сучасних банківських послугах [11].

З огляду на те, що 55% української економіки перебуває у «тіні», занадто низька капіталізація вітчизняних банків, особливо у зв'язку із вступом України до СОТ, може призвести до того, що вони стануть неконкурентоспроможними порівняно з іноземними (нині у банківській системі України працює близько 15% іноземного капіталу).

Розв'язання цієї проблеми можливе не лише за рахунок прибутків банків та додаткових внесків акціонерів, а й за умови довіри суспільства до вітчизняних банків як до надійних грошово-кредитних установ.

Необхідно здійснювати нарощення капіталу відкрито і публічно, щоб населення знало організаційну форму банків, їх власників, зокрема й реальних. Окрім того, банки мають щомісячно оприлюднювати власні активи, широко використовувати фондовий ринок (більш як 90 комерційних банків -- це ВАТ) для визначення реальної вартості банківських акцій [19].

Для банків з недостатньою капіталізацією з боку НБУ має бути передбачено такі заходи впливу: зобов'язання продажу акцій; заборона на виплату дивідендів; обмеження на рівень відсоткових ставок за зобов'язаннями; заборона на виплату надлишкових компенсацій менеджменту і на прийняття депозитів від банків-кореспондентів; введення обмежень на сплату відсотків за боргами та здійснення операцій, які істотно відрізняються від їх звичайної діяльності .

Щоправда, систематичне спрямування прибутку на поповнення капіталу (а отже, несплата дивідендів) знижує привабливість банківських акцій для потенційних інвесторів. За таких обставин стимулом для відповідного розподілу прибутку на користь капіталізації може бути запровадження певних пільгових умов для оподаткування тієї його частини, яку спрямовують на збільшення банківського капіталу [12].

Висновки

Банківська система в Україні у ході реформи наближена до західного типу. Однак поки ще не завершено втілення в життя економічних методів впливу банків на роботу підприємств. Головний наслідок кредитної реформи - злам монополістичних тенденцій. Навіть після утворення спеціалізованих банків, які підірвали «абсолютну» монополію Держбанку, зберігалася галузева кредитна монополія: підприємство не обирало не лише виду банку, навіть і відділення, в якому могло відкрити розрахунковий рахунок. У центрі уваги перебували не суб'єкти, а об'єкти кредитування. Процентні ставки також регулювались адміністративними методами.

Важлива роль у налагодженні ділової активності підприємств суверенної України належатиме утвореному у 1991 р. Національному банку України. Його діяльність регулюється законом України, прийнятим у березні 1991 р. Будучи підзвітним лише Верховній Раді України, він має право законодавчої ініціативи. Своє монопольне право випускати грошові знаки та направляти їх в обіг Національний банк поєднує з операціями, які він проводить з резервними фондами та з касовим обслуговуванням комерційних банків, з купівлею та продажем державних цінних паперів та іноземної валюти, з визначенням курсу національної валюти щодо валют інших країн. Свій вплив на діяльність підприємств він здійснює через обслуговування комерційних та інших банків, у ході якого проводить відповідну грошово-кредитну політику. Дозвіл на створення комерційних банків та на діяльність на території України іноземних банків він дає шляхом їх реєстрації. У процесі становлення власної фінансово-кредитної системи та власної валюти роль Національного банку України особливо відповідальна.

Він почав її з впровадження у січні 1992 р. багаторазових купонів, які повинні стати щаблем на шляху впровадження українських конвертованих грошей.

Наприкінці 1992 р. Україна вийшла з рубльової зони країн СНД, а у лютому 1993 р. впроваджено часткову конвертованість українського карбованця. Проте у цілому вплив Національного банку України на стабілізацію економіки та подолання гіперінфляції поки що слабкий.

Банківська система України ще перебуває в стані становлення, причому цей процес відстає від потреб реформування економіки. У цьому виявляється взаємозалежність всієї економічної системи та системи банків, яка є «нервовою системою» господарського механізму. Основною причиною слабкості системи банків є не стільки сучасні інфляційні процеси (це зовнішній прояв, який у свою чергу посилюється діяльністю банків), скільки економічна криза спад виробництва, розрив традиційних господарських зв'язків як із зарубіжжям, так й у межах України.

Лібералізація та безконтрольне зростання цін спричинили велику нестачу оборотних засобів і коштів для інвестицій, які практично, припинилися. Це у свою чергу спричинило масові неплатежі, гіпертрофовану потребу у кредитних ресурсах. Виникла суперечність: без дешевих кредитів не можливо здійснити структурної перебудови у народному господарстві України і конверсії підприємств військової промисловості, відродити інвестиції, насамперед у прогресивні технології, не можуть «стати на ноги» малі приватний і кооперативні підприємства, отже, неможливо наситити внутрішній ринок товарами. Але гостра потреба в кредитних ресурсах зумовлює властиве для кризової ситуації непомірне зростання процентних ставок.

Ще одна суперечність: ліквідація державної монополії у банківській справі єдиного у країні державного банку шляхом відродження спеціалізованих (але все ж за формою власності державних) банків, а пізніше перетворення їх у комерційні банки та виникнення численних акціонерних і приватних банків створюють сприятливі умови для здорової конкуренції у банківській справі як основи поліпшення кредитного та розрахункового обслуговування підприємств усіх форм власності. Але більшість з них -- малі банки, їх статутний фонд не дає їм змоги надавати кредити у великих розмірах, потрібні для інвестицій у підприємствах базових галузей. Адже банк має право надавати кредит клієнту не більший, ніж у розмірі половини його статутного фонду. Отже, чим більше буде утворюватися малих банків, тим гострішою ставатиме проблема кредитування великих підприємств, розукрупнення яких не завжди доцільне.

Ставиться питання, щоб мінімальний статутний фонд комерційних банків збільшити з 50 до 500 млн. грн. За таких умов багато новостворених комерційних банків будуть або закриватись, або об'єднуватись, що у свою чергу може привести до олігопольних і навіть монопольних процесів.

Водночас в Україні об'єктивно відбуватиметься зближення та переплетення банків з господарськими структурами, з одного боку, як засновників і акціонерів комерційних банків, а з іншого -- банки стають акціонерами підприємств. Лише за таких умов, що повсюдно мають місце у ринковій економіці, комерційні банки будуть зацікавлені не просто отримувати проценти та збагатитися на кризовий ситуації в економіці, а домагатися процвітання підприємств.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. - К.: Вікар, 1996. - 64 с.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (із внесеними змінами та доповненнями).

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 12 липня 2000 року № 5124- III.

4. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: навчально-методичний посібник. - К.:ЦУЛ, 2002. - 336 с.

5. Гриньова В.М., Проскура О.Ю. Гроші і кредит: навчальний посібник. - Харків: Інжек, 2003. - 208 с.

6. Колодізев О.М., Яременко О.Р. Гроші та кредит: навчальний посібник. - Харків: Інжек, 2004. - 156 с.

7. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 215 с.

8. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції: підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.

9. Вовчак О.Д. Банківська справа в Україні: стан, проблеми і перспективи розвитку//Фінанси України. - 2007. - №10. - с.118

10. Гладких Д. Особливості структури балансу банків України за підсумками діяльності у 2007 році//Вісник НБУ. - 2008. - №2. - с.10

11. Гриньова В.М., Колодізев О.М. Проблеми та перспективи структурної перебудови банківської системи України // Фінанси України. - 2007. - №1. - с.94

12. Гумен І. Складові банківських рейтингів: науково-практичний аспект//Вісник НБУ. - 2007. - № 1. - с. 57.

13. Д'яконова І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків//Вісник НБУ. - 2008. - №2. - с.26

14. Кортюк В. Стратегія і тактика розвитку банківської системи//Вісник НБУ. - 2007. - № 10 - с. 2.

15. Кузьменко Є.С. Загальносистемні економічні та фінансові тенденції першого кварталу 2008 року, що відбулися в Україні//Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №3. - с. 205.

16. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2008 року//Вісник НБУ. - 2008. - №2. - с.25

17. Уманців Ю.М. Банківська система України в умовах глобалізації світового фінансового простору//Фінанси України. -2007. - №12. - с. 88

18. Шелудько Н. До проблеми реструктуризації банківської системи в Україні//Економіка України. - 2007. - №11. - с. 19

19. Файєр Д.А. Банківська система України і тіньовий капітал//Фінанси України. - 2007. - №4. - с. 123